НОВОРІЧНА АНКЕТА «Дня»-2018

Den (Ukrainian) - - Пошта «дня» -

«РІК УЧИТЬ ДИ­ВИ­ТИ­СЯ НА СУТЬ ПРО­БЛЕ­МИ, ВІДМІТАЮЧИ ДРУГОРЯДНЕ»

Іри­на МАЦЕПУРА, ди­ре­ктор ТОВ «ВГСМ» , де­пу­тат За­кар­пат­ської обла­сної ра­ди:

1 Ме­ні зда­є­ться, що це про­цес, який за­по­ча­тко­вує не­об­хі­дність на­зи­ва­ти ре­чі сво­ї­ми іме­на­ми. На­скрізь про­гни­ла ра­дян­ська си­сте­ма, яку іде­о­ло­ги на­зи­ва­ли най­кра­що­юу сві­ті, при­пи­ни­ла своє існу­ва­н­ня, але, за інер­ці­єю, ще три де­ся­ти­лі­т­тя ми по­слу­го­ву­є­мо­ся її по­ня­тій­ним апа­ра­том, еко­но­мі­чни­ми і по­лі­ти­чни­ми ін­сти­ту­та­ми. Те­пер на­ба­га­то зро­зумі­лі­ше, що та­ке не­за­ле­жність, що та­ке сво­бо­да, що та­ке вій­на, гі­бри­дна, але вій­на. Рік учить ди­ви­ти­ся на суть про­бле­ми, відмітаючи другорядне.

2 Жор­на істо­рії ду­же по­віль­ні і звер­шу­ють своє ко­ло, ли­ше ко­ли на­би­ра­є­ться кри­ти­чна ма­са за­пи­ту в су­спіль­стві. Ми, на­пев­но, жи­ве­мо в ду­же бла­го­сло­вен­ній кра­ї­ні, ко­тра за­до­воль­ня­є­ться не­ве­ли­ки­ми ба­жа­н­ня­ми, але, су­дя­чи з до­слі­дже­н­ня но­вої кни­ги бі­блі­о­те­ки га­зе­ти «День» «AVE», су­спіль­ство ни­ні пе­ре­бу­ває при­бли­зно в та­ко­му ж ста­ні, як 100 ро­ків то­му, — і мен­таль­но, і по­лі­ти­чно. Зви­чай­но, є ви­зна­чні по­дії, але во­ни сто­су­ю­ться сві­ту на­у­ки, еко­но­мі­ки, ви­на­хо­дів.

3 Не­ймо­вір­ні пе­ре­мо­ги «На­фто­га­зу» над «Газ­про­мом», при­бу­тко­вість на­ціо­на­лі­зо­ва­но­го «При­ват­бан­ку», при­бу­тко­вість «Укр­за­лі­зни­ці» й ін­ших дер­жав­них під­при­ємств, від­ро­дже­н­ня під­при­ємств обо­рон­но­го ком­пле­ксу. Те, що ко­лись бу­ло «чор­ни­ми ді­ра­ми» бю­дже­ту, по­чи­нає при­но­си­ти дер­жа­ві до­хід.

4 Га­сло Ми­ко­ли Хви­льо­во­го «Геть від Мо­скви!» впро­ва­джу­є­ться у всіх сфе­рах фун­кціо­ну­ва­н­ня дер­жа­ви. Не мо­гла со­бі уяви­ти, що в нас ко­лись бу­де пре­зи­дент, який ска­же ці сло­ва вго­лос і бу­де пра­цю­ва­ти над тим, щоб ми ру­ха­ли­ся в Єв­ро­пу. А ан­ти­ге­рої — всі ни­ти­ки, які, не по­во­ру­хнув­ши паль­цем для дер­жа­ви, пе­ре­ко­на­ні, що все по­га­но.

5 На­яв­ність ква­лі­фі­ко­ва­но­го пре­зи­ден­та, який до­стой­но ви­ко­нує свої фун­кції. На­яв­ність ар­мії, яка має си­лу во­лі й за­со­би для за­хи­сту дер­жа­ви. Від­ро­дже­н­ня здо­ро­вої еко­но­мі­ки, яка по­вин­на пе­ре­бо­ро­ти мо­но­по­лії.

6 Я чи­та­ю­га­зе­ту «День» з 1998 року і ува­жно сте­жу за всі­ма гіл­ка­ми де­ре­ва про­е­ктів га­зе­ти. Всі ро­ки слу­ха­ю­ви­сту­пи і чи­та­ю­го­лов­но­го ре­да­кто­ра га­зе­ти Л.О. Ів­ши­ну, це для ме­не ка­мер­тон. Лю­блю кни­ги бі­блі­о­те­ки га­зе­ти «День», во­ни тра­ди­цій­но ви­пе­ре­джа­ють час, хо­ча ні­би си­сте­ма­ти­зу­ють ми­ну­лі істо­ри­чні фа­кти. Та­кий па­ра­докс. Ме­ні по­до­ба­ю­ться стат­ті Ма­рії Прокопенко, яка по­пу­ля­ри­зує на­у­ку, тро­хи за­бу­тий і важ­кий жанр жур­на­лі­сти­ки.

«НЕ ВИПРАВДОВУЮТЬСЯ НА­ДІЇ НА КОНСОЛІДАЦІЮ ЗА­ХО­ДУ ПЕ­РЕД РО­СІЙ­СЬКОЮ АГРЕСІЄЮ»

Ігор ТОДОРОВ, про­фе­сор Ужго­род­сько­го на­ціо­наль­но­го уні­вер­си­те­ту:

1 Так, про­цес скла­дний... Бо про­цес руй­на­ції Вес­тфаль­ських за­сад між­на­ро­дних від­но­син, мо­жли­во, оста­то­чний... Ни­ні­шній 2018 рік до­вів, що ро­сій­ська агре­сія бу­де три­ва­ти дов­го. На­їв­ні і без­під­став­ні спо­ді­ва­н­ня на «чор­но­го ле­бе­дя», який зруй­нує РФ, не ма­ють сен- су. Вар­то спо­ді­ва­ти­ся пе­ре­ва­жно на вла­сні си­ли, але для то­го по­трі­бна кон­со­лі­да­ція укра­їн­сько­го су­спіль­ства в бо­роть­бі з во­ро­гом!

2 Прин­ци­по­вих змін не від­бу­ло­ся, втім тен­ден­ції ми­ну­лих ро­ків по­си­лю­ю­ться. На жаль, в основ­но­му, не виправдовуються на­дії на кон­со­лі­да­ці­ю­За­хо­ду пе­ред ро­сій­сько­ю­агре­сі­єю , в т.ч. гі­бри­дною. Ро­сія має пе­ре­мо­ги: з Норд­стрім-2, в ін­спі­ру­ван­ні криз у єв­ро­пей­ських кра­ї­нах, у за­го­стрен­ні про­ти­річ США і ЄС...

3 Пе­ред­усім про­цес тво­ре­н­ня По­мі­сної пра­во­слав­ної цер­кви в Укра­ї­ні! І ре­аль­ні кро­ки на шля­ху єв­ро­а­тлан­ти­чної ін­те­гра­ції.

4 Для кра­ї­ни ге­ро­єм вва­жаю Пре­зи­ден­та Укра­ї­ни (при всьому не­о­дно­зна­чно­му сприйнят­ті йо­го в су­спіль­стві і мно­ю­осо­би­сто) — пе­ред­усім че­рез йо­го ді­яль­ність на про­ти­ді­ю­ро­сій­ській агре­сії, в то­му чи­слі — у ду­хов­ній сфе­рі.

Кра­щий про­мо­у­тер на­шо­го Пре­зи­ден­та — В. Пу­тін, який че­кає на змі­ну вла­ди в Укра­ї­ні. Мо­жна до­да­ти і В. Ор­ба­на, зі схо­жо­ю­по­зи­ці­єю .

Що­до ан­ти­ге­ро­їв — то низ­ка по­тен­цій­них кан­ди­да­тів на пре­зи­дент­ську по­са­ду від по­пу­лі­стів на кшталт Ю. Ти­мо­шен­ко, О. Ля­шка до від­вер­тих во­ро­гів, як Ме­двед­чук, Ві­клул то­що. 1) Ро­ди­на.

5 Цьо­го року ви­пов­ни­ло­ся 40-річ­чя на­шо­го по­друж­жя. Від­по­від­но го­лов­ний мій мо­ти­ва­тор — На­та­лія Юрі­їв­на То­до­ро­ва. Ма­ю­чу­до­вих до­ньок: стар­ша Юлія — ор­га­ні­за­тор на­ших ба­га­тьох пе­ре­мог, мо­лод­ша Ан­на і її чо­ло­вік Ген­на­дій теж на­ма­га­ю­ться не від­ста­ва­ти.

2) Ро­бо­та. Ви­кла­да­н­ня май­бу­тнім між­на­ро­дни­кам, на­у­ко­ві сту­дії в пло­щи­ні мі­жна­ро­дної без­пе­ки, єв­ро­пей­ської та єв­ро­а­тлан­ти­чної ін­те­гра­ції Укра­ї­ни. Ко­ле­ги в Ужго­род­сько­му уні­вер­си­те­ті, які вже п’ятий рік до­по­ма­га­ють нам ада­пту­ва­ти­ся пі­сля від’їзду з оку­по­ва­но­го До­не­цька, ко­ле­ги з До­не­цько­го на­ціо­наль­но­го уні­вер­си­те­ту іме­ні Ва­си­ля Сту­са та ін­ших ви­шів Укра­ї­ни, Поль­щі, Сло­вач­чи­ни, Ру­му­нії...

3) Укра­ї­на. Не­зва­жа­ю­чи на всі про­бле­ми, ми ру­ха­є­мо­ся (іно­ді — ду­же по­віль­но, на жаль) у пра­виль­но­му на­пря­мі. Геть від Ро­сії, до НАТО та ЄС! І ми пе­ре­мо­же­мо!

6 Пе­ред­усім рі­вень ана­лі­ти­ки в ма­те­рі­а­лах на між­на­ро­дну те­ма­ти­ку. Зокре­ма, за ав­тор­ством Ми­ко­ли Сі­ру­ка. Та­кож по­до­ба­ю­ться бло­ги, осо­бли­во мо­го дру­га і ко­ли­шньо­го сту­ден­та, та­ла­но­ви­то­го пи­сьмен­ни­ка Ан­дрія Люб­ки.

«ВІ­РИ ПО­ПРИ ВСЕ!»

Ка­те­ри­на СТЕПАНКОВА, актри­са, ре­жи­сер май­стер­ні «Су­зір’я» та Ки­їв­сько­го те­а­тру дра­ми і ко­ме­дії на лі­во­му бе­ре­зі Дні­пра;

1 Спо­ку­то­ю­пред­ко­ві­чних грі­хів. Ві­ри по­при все!

2 Ство­ре­н­ня Пра­во­слав­ної цер­кви Укра­ї­ни.

3 У ме­не на­ро­див­ся онук — Ко­стян­тин Сте­пан­ков.

4 Для ме­не з 2014 року ге­рої — ті, хто бо­ро­нить кра­ї­ну, не­хту­ю­чи жи­т­тям за­ра­ди ме­не, і ан­ти­ге­рої — ті, ко­му до цьо­го бай­ду­же.

5 Ро­ди­на. Те­атр. Час, в який ме­ні по­ща­сти­ло жи­ти, — ви­мо­гли­вий, ви­сна­жли­вий і ви­зна­чаль­ний для мо­єї кра­ї­ни.

6 Май­же ко­жен но­мер га­зе­ти дає мо­жли­вість біль­ше ді­зна­ти­ся не тіль­ки про най­ва­жли­ві­ші по­дії сьо­го­де­н­ня, а й від­кри­ває за­бу­ті сто­рін­ки істо­рії. Ру­бри­ки «Куль­ту­ра» і «Укра­ї­на — Іncognita» най­біль­ше при­вер­та­ють мою ува­гу.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.