Чер­ні­гів – те­а­траль­на сто­ли­ця 2018 року!

Корона «Дня» — за кре­а­тив­ні по­ста­нов­ки, ми­сте­цтво май­стрів, на які спе­ці­аль­но їздять по­ди­ви­ти­ся ша­ну­валь­ни­ки Мель­по­ме­ни

Den (Ukrainian) - - Культура - Ан­на ЛИПКІВСЬКА

Те­а­траль­ний центр дер­жа­ви ча­сом пе­ре­бу­ває да­ле­ко за ме­жа­ми її адмі­ні­стра­тив­ної сто­ли­ці. На­при­клад, ма­лень­кий ли­тов­ський Па­не­ве­жис усла­вив­ся зав­дя­ки ре­жи­се­ро­ві Юо­за­су Міль­ті­ні­су та акто­ро­ві До­на­тас уБа­ніо­ні­су. Єжи Ґро­тов­ський ні­ко­ли не пра­цю­вав у Вар­ша­ві — йо­го те­атр-ла­бо­ра­то­рія роз­та­шо­ву­вав­ся спо­ча­тку в Опо­ле, по­тім — у Вро­цла­ві, ни­ні ж, аби опа­ну­ва­ти зна­ме­ни­ті ме­то­ди­ки, з усьо­го сві­ту їдуть до Ґар­дже­ні­це — се­ла не­по­да­лік Лю­блі­на.

На зва­н­ня те­а­траль­ної(шир­ше — куль­тур­ної) сто­ли­ці Укра­ї­ни по­стій­но пре­тен­дує Львів. У слав­но­зві­сні ча­си «до­не­цько­ї­екс­пан­сії » остан­ньою ам­бі­тно про­го­ло­шу­вав­ся са­ме До­нецьк. Та й Ки­є­ва ні­хто не «ска­со­ву­вав».

■ На­справ­ді ж ба­жа­но, аби «те­а­траль­на сто­ли­ця» бу­ла чи­мось на зра­зок го­спо­да­ря Олім­пій­ських ігор — тоб­то пов­ся­кчас «ман­дру­ва­ла» б, а ви­ста­ви, імена, тен­ден­ції— «ви­бу­ха­ли» геть у рі­зних мі­сцях, сти­му­лю­ю­чи усю кра­ї­ну.

За ре­зуль­та­та­ми Пер­шо­го все­укра­їн­сько­го те­а­траль­но­го фе­сти­ва­лю-пре­мії«ГРА» Київ усе ж взяв своє — не пе­ре­ва­жа­ю­чи кіль­кі­сно на ко­жно­му з ета­пів, він у під­сум­ку здо­був три пре­мі­їз ше­сти. Але за аб­со­лю­тним ре­зуль­та­том (2 за­яв­ки — 2 пе­ре­мож­ці) театральною сто­ли­цею Укра­ї­ни мо­жна — при­найм­ні, до на­сту­пної«ГРИ» — ого­ло­си­ти Чер­ні­гів.

І тут зно­ву спли­ває са­кра­мен­таль­не: «Ка­дри ви­рі­шу­ють все». В да­но­му ра­зі — це два «ду­е­ти»: Ба­кі­ров — Мой­се­єн­ко та Голь­цов — За­гре­бі­на.

■ Ан­дрій Ба­кі­ров — цьо­го­рі­чний по­двій­ний трі­ум­фа­тор: не ли­ше по­ста­нов­ник «Вія» Н. Во­ро­жбит — най­кра­що­ї­дра­ма­ти­чно­ї­ви­ста­ви кра­ї­ни 2018-го за вер­сі­єю «ГРИ», але й но­вий во­ло­дар Дер­жав­но­ї­пре­мі­їім. Ле­ся Кур­ба­са — най­ви­що­ї­ре­жи­сер­сько­ї­пре­мії Укра­ї­ни. Про­те у цьо­му ду­ум­ві­ра­ті не мен­шу ва­гу має ге­не­раль­ний ди­ре­ктор Сер­гій Мой­се­єн­ко. Са­ме зав­дя­ки йо­му все­укра­їн­ськи­ми (а та­кож «бі­ло­ру­ськи­ми» та «поль­ськи­ми») «хі­та­ми» ста­ли ба­кі­ров­ські вер­сії«Ко­ме­ді­ї­по­ми­лок» В. Шек­спі­ра та «Рі­здвя­но­ї­но­чі» М. Го­го­ля. Та й «Вій» пе­рі­о­ди­чно ви­їздить — не­зва­жа­ю­чи на фун­да­мен­таль­ну де­ко­ра­цію.

Но­во­рі­чні свя­та чер­ні­гів­ці зно­ву зу­стрі­ча­ють «на ко­ле­сах»: пі­сля до­ма­шньо­ї­прем’єри ко­смо­го­ні­чно­го мо­льє­рів­сько­го «Ска­пе­на» на них че­ка­ють Чер­ка­си, Він­ни­ця, Київ, Кри­вий Ріг, Дні­про, Хар­ків, При­лу­ки,

■ Жи­то­мир, Рів­не, Ужго­род, Іва­но-Фран­ківськ, Чер­нів­ці... Тут час уже про «чер­ні­гів­ську екс­пан­сію» ка­за­ти! А Ба­кі­ров зно­ву зви­чно зі­тха­ти­ме: ну, як тут всти­га­ти ре­пе­ти­ру­ва­ти но­ву ро­бо­ту — «Тан­го» С. Мро­же­ка?!

За цим усім кри­є­ться про­бле­ма, що її зму­ше­ний що­ден­но розв’язу­ва­ти ко­жний те­атр з від­но­сно не­ве­ли­ко­го мі­ста (та ще й з не над­то актив­ни­ми гля­да­ча­ми), але з ве­ли­че­зною театральною спо­ру­дою, по­бу­до­ва­ною ко­лись не стіль­ки для ви­став, скіль­ки з роз­ра­хун­ку на обла­сні пар­ткон­фе­рен­ції. А са­ме — який шлях обра­ти: екс­тен­сив­ний — чи ін­тен­сив­ний? Мно­жи­ти прем’єри, по­стій­но під­го­до­ву­ю­чи 3—4% те­а­траль­но актив­но­го на­се­ле­н­ня (ба­га­то хто так і ро­бить, втра­ча­ю­чи в яко­сті) — або «ви­ти­ска­ти» по ма­кси­му­му з пов­но­цін­но під­го­то­ва­них ро­біт? В іде­а­лі ба­жа­ний ба­ланс, але йо­го, на жаль, пра­кти­чно не тра­пля­є­ться — щось пе­ре­ва­жає. Ін­тен­сив­ний спо­сіб жи­т­тя, обра­ний чер­ні­гів­ця­ми, три­має ко­ле­ктив у то­ну­сі (хо­ча де­хто й зі­тхає — от, ра­ні­ше си­ді­ли со­бі ти­хо і спо­кій­но... Так і хо­че­ться від­по­ві­сти: «І що, про вас хтось знав?!»), ро­бить йо­му уні­каль­ний про­мо­ушн (ре­кла­мою яко­го ще з те­а­трів Укра­ї­ни облі­пле­ний увесь Київ?), та й ко­пій­чи­ну при­но­сить.

■ Чер­ні­гів­ський те­атр ля­льок — цьо­го­рі­чний пе­ре­мо­жець «ГРИ» з ви­ста­вою «Ан­ге­лик, що за­гу­бив зір­ку» — на­ра­зі не мо­же по­хва­ли­ти­ся та­кою гу­чною «са­мо­пре­зен­та­ці­єю». Хо­ча остан­нім ча­сом і тут по­мі­тні по­зи­тив­ні зру­ше­н­ня: на рі­зних фе­сти­ва­лях по­ка­за­ний, та й про­дов­жує ви­став­ля­ти­ся «Гам­ле­тма­ши­на» Х. Мюл­ле­ра — геть не­зви­чний ре­пер­ту­ар­ний ви­бір для те­а­тру, який тра­ди­цій­но (хо­ча й дар­ма) вва­жа­ють су­то «ди­тя­чим». Утім, у «ГРІ» бу­ло від­зна­че­но са­ме ди­тя­чу ви­ста­ву, в якій пов­но­прав­ним спів­ав­то­ром ре­жи­се­ра Ві­та­лія Голь­цо­ва ста­ла сце­но­граф Оле­на За­гре­бі­на, а ще одним «ви­ну­ва­тцем» тор­же­ства — юний ху­до­жник Не­стор Се­мен­чен­ко, ма­люн­ки яко­го ста­ли осно­вою сце­ні­чно­го оформ­ле­н­ня. Три по­ко­лі­н­ня ми­тців по­ро­зумі­ли­ся — і ви­да­ли ре­зуль­тат, ко­трий пре­кра­сно спри­йма­є­ться і ди­тя­чим, і до­ро­слим гля­да­чем. А бур­хли­ва ре­а­кція на пе­ре­мо­гу ди­ре­кто­ра те­а­тру Во­ло­ди­ми­ра При­ходь­ка ли­ше за­свід­чи­ла: всі ми — тро­хи ді­ти, хоч зов­ні і до­ро­слі.

За­ува­жи­мо, що не ли­ше два ці те­а­три є у Чер­ні­го­ві — там пов­но і ама­то­рів, і сту­дент­ських ко­ле­кти­вів. А та­кож — Мо­ло­ді­жний, тре­тій про­фе­сій­ний, теж обла­сно­го під­по­ряд­ку­ва­н­ня (чо­го не­має в по­ді­бних за роз­мі­ра­ми Лу­цьку, Рів­но­му, Він­ни­ці, Жи­то­ми­рі). Цьо­го­річ він пе­ре­жив бо­лі­сну втра­ту — смерть сво­го за­снов­ни­ка та не­змін­но­го ху­до­жньо­го ке­рів­ни­ка Ген­на­дія Ка­сья­но­ва, тож ни­ні ли­ше му­сить на­но­во від­най­ти се­бе...

■ ...Є мар­шрут, який вже дав­но до­бре опа­ну­ва­ли ки­їв­ські кри­ти­ки, жур­на­лі­сти, сту­ден­ти: зран­ку — мар­шру­ткою від ме­тро «Чер­ні­гів­ська» або «Лі­со­ва», по­тім — про­гу­лян­ка по Ва­лу (або на­віть до Ан­то­ні­є­вих пе­чер у Бол­ди­них го­рах), обід (а го­ду­ють тут сма­чно скрізь) — і до те­а­тру. Пев­не, час зро­би­ти це офі­цій­ним «ту­ром ви­хі­дно­го дня». Мо­же, на­ре­шті хтось ві­зьме­ться?

ФО­ТО НАДАНО ЧЕРНІГІВСЬКИМ ТЕ­А­ТРОМ ЛЯ­ЛЬОК

Сце­на з ви­ста­ви «Ан­ге­лик, що за­гу­бив зір­ку»

ФО­ТО НАДАНО ЧЕРНІГІВСЬКИМ ОБЛАСНИМ УКРА­ЇН­СЬКИМ МУ­ЗИ­ЧНО-ДРАМАТИЧНИМ ТЕ­А­ТРОМ ім. Т. ШЕВ­ЧЕН­КА

Сце­на з ви­ста­ви «Вій. До­ку­дра­ма»

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.