Здій­сни­ло­ся!

Цер­кви, То­мос і ТБ

Den (Ukrainian) - - Прес-клуб «дня» - Ігор ЛОСЄВ

Зві­сно, вся те­ле­ві­зій­на сфе­ра Укра­ї­ни від­ре­а­гу­ва­ла на істо­ри­чну по­дію — Об’єд­ну­валь­ний со­бор пра­во­слав­них цер­ков на­шо­ї­краї ни. Ві­дре­а­гу­ва­ли те­ле­ка­на­ли по-рі­зно­му: про­укра­їн­ські з ра­ді­стю і вті­хою, пу­тін­ські — злі­сно, вправ­ля­ю­чись у єхид­стві й жов­чних ви­па­дах, в ма­ні­пу­ля­ці­ях і ви­гад­ках. При­мі­ром, по­лі­то­лог-хи­тун Яку­бін, який стає улю­блен­цем укра­їн­ських те­ле­ка­на­лів, за­явив, що укра­їн­ська цер­ква за­мість під­по­ряд­ку­ва­н­ня Мо­скві обра­ла під­по­ряд­ку­ва­н­ня Кон­стан­ти­но­по­лю, а оскіль­ки пред­сто­я­тель Укра­їн­ської по­мі­сно­ї­пра­во­слав­но­ї­цер­кви не здо­був ста­ту­су патріарха, то, мов­ляв, це свід­чить про за­ле­жність від Кон­стан­ти­но­поль­сько­ї­цер­кви. Ви­гад­ки Яку­бі­на роз­ра­хо­ва­ні на аб­со­лю­тно не­осві­че­них лю­дей. Ста­тус пред­сто­я­те­ля будь-яко­їав­то­ке­фаль­ної(тоб­то не­за­ле­жної) пра­во­слав­но­ї­цер­кви жо­дним чи­ном не за­ле­жить від ре­га­лій її пер­шої осо­би. При­мі­ром, одна з най­дав­ні­ших ав­то­ке­фаль­них цер­ков — Кі­пр­ська — очо­лю­ва­на ар­хі­є­пис- ко­пом і на па­трі­ар­ше­ство не пре­тен­дує. Про­те Кі­пр­ська цер­ква Кон­стан­ти­но­по­лю не під­ко­ря­є­ться. Ар­хі­єпис­коп очо­лює і Ел­лад­ську пра­во­слав­ну цер­кву, яка з 1850 р. є ав­то­ке­фаль­ною. Не ма­ють па­трі­ар­хів не­за­ле­жні цер­кви Ал­ба­нії, Поль­щі, Че­хі­їі Сло­вач­чи­ни. Мо­жли­во, Яку­бін, що для ньо­го ду­же при­ро­дно, ми­слить тут за ана­ло­гі­єю з Аме­ри­кан­ською пра­во­слав­ною цер­квою, яка ді­ста­ла ав­то­ке­фа­лію від Мо­сков­сько­го па­трі­ар­ха­ту і до­сі спри­йма­є­ться як йо­го фі­лія. То­му ба­га­то хто у пра­во­слав­но­му сві­ті цю цер­кву як не­за­ле­жну і не ви­знає (зокре­ма і Все­лен­ський па­трі­арх).

■ Зві­сно, тре­ба від­да­ти на­ле­жне ве­ли­чно­му вчин­ку, мо­раль­но­му по­дви­гу Йо­го Свя­то­сті Патріарха Фі­ла­ре­та, який в ім’я пра­во­слав­но­ї­єд­но­сті від­мо­вив­ся від усіх сво­їх ре­га­лій, хо­ча са­ме він упро­довж ба­га­тьох ро­ків ство­рю­вав Ки­їв­ський па­трі­ар­хат, най­біль­шу (за кіль­кі­стю хри­сти­ян­ських душ) пра­во­слав­ну цер­кву Укра­ї­ни.

■ За­слу­го­вує на по­ва­гу і вчи­нок пред­сто­я­те­ля УАПЦ ми­тро­по­ли­та Ма­ка­рія. Ви­я­ви­ло­ся, що на­ціо­наль­ний про­клін его­ї­зму і мар­но­слав­ства — «Де два укра­їн­ці — там два геть­ма­ни » — мо­же бу­ти успі­шно по­до­ла­ний. Спа­си­бі вла­ди­кам Фі­ла­ре­ту і Ма­ка­рію за те, що во­ни нам усім це яскра­во і по­вчаль­но про­де­мон­стру­ва­ли. Чу­до­вий при­клад усій на­ції, а пе­ред­усім — по­лі­ти­кам.

■ А на ка­на­лі ICTV у про­гра­мі «Сво­бо­да сло­ва» ви­сту­пив гла­ва Пра­во­слав­но­ї­цер­кви Укра­ї­ни ми­тро­по­лит Єпі­фа­ній. Це був ви­ступ ін­те­ле­кту­а­ла з чу­до­вою бо­го­слов­ською осві­тою, цер­ков­но­го ди­пло­ма­та, лю­ди­ни оба­чно­їі від­по­від­аль­ної, яка ціл­ко­ви­то усві­дом­лює, який тяж­кий хрест во­на на се­бе по­кла­ла. Один із при­су­тніх по­ста­вив вла­ди­ці за­пи­та­н­ня: чи бу­дуть обме­же­н­ня для тих іє­рар­хів УПЦ МП (втім, кра­ще го­во­ри­ти від­вер­то — РПЦ), ко­трі, бу­ду­чи аген­та­ми Ро­сії, за­хо­чуть пе­ре­йти до Пра­во­слав­но­ї­цер­кви Укра­ї­ни? Ми­тро­по­лит від­по­вів ду­же м’яко і фа­кти­чно ухи­лив­ся від про­бле­ми. Але це не йо­го про­бле­ма, а про­бле­ма СБУ, ГПУ і МВС.

■ Тор­кну­ли­ся і ро­сій­ських стра­ши­лок про «за­хо­пле­н­ня хра­мів, мо­на­сти­рів та лавр » . Йо­го Бла­жен­ство ска­зав, що мо­же йти­ся ли­ше про до­бро­віль­ні пе­ре­хо­ди.

Бу­ли спро­би по­ру­ши­ти пи­та­н­ня про « дер­жав­не втру­ча­н­ня » у цер­ков­ні спра­ви. Там, де йде­ться про цер­ков­ний аспект на­ціо­наль­но­ї­без­пе­ки, дер­жа­ва зо­бов’ яза­на втру­ча­ти­ся. Іна­кше втру­ча­ти­ме­ться (як це і від­бу­ва­є­ться в Укра­ї­ні) ін­ша дер­жа­ва. До ре­чі, хо­чу на­га­да­ти, що Єв­ро­па ста­ла хри­сти­ян­ською зав­дя­ки втру­чан­ню рим­сько­го ім­пе­ра­то­ра Ко­стян­ти­на, який ого­ло­сив хри­сти­ян­ство дер­жав­ною ре­лі­гі­єю. Русь ста­ла хри­сти­ян­ською зав­дя­ки втру­чан­ню ве­ли­ко­го ки­їв­сько­го кня­зя Во­ло­ди­ми­ра.

Вже у XIX—XX сто­лі­т­тях вла­да Гре­ції, Бол­га­рії, Ру­му­нії та ін­ших кра­їн до­кла­ли ба­га­то зу­силь за­для здо­бу­т­тя ав­то­ке­фа­лі­ї­цер­ква­ми сво­їх дер­жав. Але бу­ли цер­кви, які всю їхню істо­рію ви­сту­па­ли як ча­сти­на дер­жав­но­го апа­ра­ту. Хто знає істо­рію РПЦ, ро­зу­міє, про що йде­ться. Пе­тро I пе­ре­тво­рив свя­щен­ний си­нод РПЦ на мі­ні­стер­ство у спра­вах цер­кви. Ро­сій­ські ім­пе­ра­то­ри з РПЦ не це­ре­мо­ни­ли­ся, не гре­бу­ю­чи на­віть кри­мі­наль­ни­ми по­ка­ра­н­ня­ми для іє­рар­хів.

У СРСР пи­та­н­ня цер­кви ви­рі­шу­ва­ли­ся в ЦК КПРС і КДБ.

Ни­ні не­мо­жли­во уяви­ти, що па­трі­арх РПЦ Ки­ри­ло хо­ча б у чо­мусь пу­блі­чно за­пе­ре­чив крем­лів­сько­му ди­кта­то­ро­ві. Зви­чай­но, Ки­ри­ло — це не мо­сков­ський ми­тро­по­лит Фі­ліп Ко­ли­чев, який від­вер­то ви­кри­вав звір­ства ца­ря Іва­на Гро­зно­го, за що йо­го й бу­ло за­ду­ше­но ру­ка­ми ше­фа то­ді­шньо­ї­ро­сій­сько­ї­ка­раль­но­ї­слу­жби Ма­лю­ти Ску­ра­то­ва. Ма­буть, сьо­го­дні в РПЦ і Пу­ті­на — ціл­ко­ви­та «сим­фо­нія», спіль­ність по­гля­дів і пе­ре­ко­нань, єд­ність ці­лей і ме­то­дів. Слу­ха­ти всі ці скар­ги про «втру­ча­н­ня» про­сто смі­шно, осо­бли­во ко­ли во­ни по­хо­дять від при­бі­чни­ків Мо­скви, де дер­жа­ва втру­ча­є­ться аб­со­лю­тно у все, до то­го ж жорс­тко, а ча­сто-гу­сто й жор­сто­ко, де без її пиль­но­го кон­тро­лю не ро­би­ться ні­чо­го. Зві­сно, якийсь пан Но­вин­ський та­кі фа­кти упер­то за­пе­ре­чу­ва­ти­ме.

А на «Пря­мо­му» ви­сту­па­ла за­хи­сни­ця ан­ти­ав­то­ке­фаль­но­го звер­не­н­ня 47 нар­де­пів до Кон­сти­ту­цій­но­го Су­ду із за­кли­ком ви­зна­ти не­за­кон­ни­ми зу­си­л­ля пар­ла­мен­ту і пре­зи­ден­та що­до са­мо­стій­но­сті й не­за­ле­жно­сті укра­їн­сько­го пра­во­слав’я від кра­ї­ни-агре­со­ра. У цій ма­ло­ша­но­ва­ній ро­лі адво­ка­та про­мо­сков­ських нар­де­пів по­ста­ла Оле­на Дя­чен­ко. Во­на плу­та­но по­си­ла­ла­ся на до­віль­но обра­ні нею до­ку­мен­ти. Ма­ла вся ця псев­до­ю­ри­ди­чна ар­гу­мен­та­ція у ву­стах по­лі­то­ло­га до­сить жа­лю­гі­дний ви­гляд. Не­хай па­ні Дя­чен­ко за­ли­шить юри­ди­чне юри­стам.

Дя­чен­ко ра­зом із Юрі­єм Мі­ро­шни­чен­ком ( « Опо­блок » впер­то не ви­зна­ва­ла оче­ви­дних фа­ктів і до­во­ди­ла, що 2х2= 10. Зокре­ма, цей тан­дем пе­ре­ко­ну­вав пу­блі­ку, що УПЦ(МП) є пов­ні­стю не­за­ле­жною від МП. Крим­сько­та­тар­ський жур­на­ліст Ай­дер Му­жда­ба­єв бу­кваль­но «клі­ща­ми» ви­тя­гнув із Дя­чен­ко ви­зна­н­ня, що для не­ї­най­ви­щим іє­рар­хом є мо­сков­ський па­трі­арх Ки­ри­ло. Па­ні на­ма­га­ла­ся дріб’ яз­ко­во хи­тру­ва­ти, ствер­джу­ю­чи, що жо­дно­го ін­шо­го, окрім ми­тро­по­ли­та Ону­фрія, гла­ви сво­є­ї­цер­кви во­на не знає. Мов­ляв, знаю ли­ше Ону­фрія як пред­сто­я­те­ля УПЦ (МП) і все... А ко­му під­ко­ря­є­ться Ону­фрій, чле­ном си­но­ду яко­ї­цер­кви за ме­жа­ми Укра­ї­ни є? На­ві­що за­про­шу­ва­ти в ефір лю­дей, які не го­то­ві до еле­мен­тар­но че­сної дис­ку­сії. За­пе­ре­че­н­ня ціл­ко­ви­то­ї­пі­дле­гло­сті УПЦ ( МП) Мо­сков­сько­му па­трі­ар­ха­ту з ті­є­їж « опе­ри » , що й пу­тін­ське « их там нет».

Па­ні Дя­чен­ко про­дов­жи­ла по­ка­зо­ві ви­сту­пи на те­ле­ка­на­лі

« ZIK» у про­гра­мі Те­тя­ни Да­ни­лен­ко « Гра з во­гнем » , де опо­нен­том ви­сту­пив ві­до­мий по­лі­то­лог Олег Ме­две­дєв. Те, що від­бу­ва­ло­ся у сту­дії«ZIK», бу­ло та­ким же без­глу­здим і не­су­сві­тним « сра­чем» (так по­ді­бні «су­пе­ре­чки » на­зи­ва­ють в Ін­тер­не­ті), як і на « Пря­мо­му». Є лю­ди, дис­ку­ту­ва­ти з яки­ми — мар­на річ. У та­ких « дис­ку­сі­ях» істи­на не мо­же на­ро­ди­ти­ся геть ні­як. Ді­я­чі, по­ді­бні до па­ні Дя­чен­ко, не до­три­му­ю­ться еле­мен­тар­ної ло­гі­ки та ети­ки дис­ку­сії. Їх істи­на не ці­ка­вить, їм ва­жли­во за будь- яку ці­ну, не гре­бу­ю­чи ні­чим, пе­ре­кри­ча­ти опо­нен­та. Дя­чен­ко зно­ву зну­ща­ла­ся з патріарха Вар­фо­ло­мея, на­зи­ва­ю­чи йо­го « Стам­буль­ським па­трі­ар­хом » . Її­не­сло: во­на на­зва­ла Укра­ї­ну « кра­ї­ною се­ре­дньо­віч­чя» оскіль­ки, мов­ляв, на­ша кра­ї­на по­вер­та­є­ться до про­бле­ма­ти­ки XVII сто­лі­т­тя (але це вже да­ле­ко не се­ре­дньо­віч­чя, при­найм­ні в Єв­ро­пі). Во­на ма­ла на ува­зі за­пе­ре­че­н­ня Кон­стан­ти­но­по­лем так зва­но­ї­ка­но­ні­чно­ї­те­ри­то­рі­ї­Мо­скви в Укра­ї­ні. Що ж, Мо­сква з її зоо­ло­гі­чним хам­ством і зну­ща­н­ням над Усе­лен­ським пра­во­слав­ним па­трі­ар­хом за­зна­ла істо­ри­чно­ї­по­раз­ки. Але не зми­ри­ла­ся і про­дов­жу­ва­ти­ме. А нам тре­ба при­пи­ня­ти віль­не мов­ле­н­ня пу­тін­ських те­ле­ка­на­лів в Укра­ї­ні, оскіль­ки во­ни ро­блять си­ту­а­цію Укра­ї­ни вель­ми скла­дною під час вій­ни. І якщо не при­пи­ни­ти ді­яль­но­сті, при­мі­ром, па­на Но­вин­сько­го, то на нас че­ка­ють ду­же сер­йо­зні ре­лі­гій­но-по­лі­ти­чні про­бле­ми.

Ме­не осо­би­сто ду­же дой­ня­ло ви­слов­лю­ва­н­ня по­лі­то­ло­га Оле­ксія Го­ло­бу­цко­го на ка­на­лі « Ес­пре­со- TV » . Екс­перт ска­зав: « Як­би ра­птом сьо­го­дні нам по­вер­ну­ли Крим і Дон­бас, це при­зве­ло б до по­гір­ше­н­ня еле­кто­раль­но­ї­си­ту­а­ці­їв кра­ї­ні » . Яскра­вий зра­зок ан­ти­на­ціо­наль­но­го і гли­бо­ко про­він­цій­но­го ми­сле­н­ня чи­ма­ло­ї­кіль­ко­сті укра­їн­ських по­лі­ти­ків та екс­пер­тів. Так, мо­жли­во, нам для по­лі­пше­н­ня еле­кто­раль­но­ї­си­ту­а­ці­ї­ще й Хар­ків, і Оде­су, і Дні­про, і За­по­ріж­жя Ро­сі­ї­від­да­ти?! Тре­ба не бо­я­ти­ся ті­є­ї­чи ті­є­ї­ча­сти­ни сво­го на­ро­ду, а енер­гій­но і по­слі­дов­но з нею пра­цю­ва­ти. У се­ре­ди­ні 80-х ро­ків ХХ ст. на­ціо­наль­но- па­трі­о­ти­чні га­сла з Га­ли­чи­ни ви­кли­ка­ли у біль­шо­сті ки­ян жах і не­ро­зу­мі­н­ня. А по­тім був ре­фе­рен­дум 1 гру­дня 1991 року, по­тім бу­ли два Май­да­ни, де ки­я­ни взя­ли актив­ну участь. З лю­дьми тре­ба пра­цю­ва­ти! А якщо Крим і Дон­бас від­да­ли на по­та­лу мо­сков­ській про­па­ган­ді і мі­сце­вим фе­о­да­лам, то з чо­го ди­ву­ва­ти­ся? Не від­да­вай­те сво­їх зе­мель у «лі­зинг» ан­ти­на­ціо­наль­ним си­лам і не ма­ти­ме­те ко­ло­саль­них тру­дно­щів і за­гроз.

Чи про­де­мон­струє на­ша вла­да здатність вчи­ти­ся на сво­їх і чу­жих по­мил­ках? Хо­ті­ло­ся б.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.