«Там кро­кви — ков­ба­ски, яких ти не їв...»

Чо­му ви­но спе­ре­ча­є­ться зпи­вом та де­які ін­ші сер­йо­зні під­текс­ти га­стро­но­мі­чно­го гу­мо­ру Се­ре­дньо­віч­чя

Den (Ukrainian) - - Наприкінці «дня» - Ма­рія ЧАДЮК, «День»

Не­рід­ко Но­вий рік асо­ці­ю­є­ться зі свя­тко­вим сто­лом і смі­хом. Але чи ча­сто ми за­ми­слю­є­мось, як пов’яза­ні ці про­це­си? Лі­те­ра­ту­ро­зна­ви­ця Сві­тла­на БОГДАНЕЦЬ, яка кіль­ка ро­ків до­слі­джує хар­чо­ві обра­зи в лі­те­ра­ту­рі, за­ува­жує, що са­ме ко­мі­чні текс­ти більш «га­стро­но­мі­чно» на­сна­же­ні й їжа в них на­бу­ває до­да­тко­вих зна­чень — стає спосо­бом пе­ре­о­сми­сле­н­ня, іна­ко­мов­ле­н­ня. Про­ілю­стру­ва­ти це во­на ви­рі­ши­ла на ле­кції « Га­стро­но­мі­чний гу­мор Се­ре­дньо­віч­чя», ор­га­ні­зо­ва­ній Цен­тром се­ре­дньо­ві­чних та ран­ньо­мо­дер­них сту­дій Symbolon за під­трим­ки ка­фе­дри істо­рії ми­стецтв Ки­їв­сько­го на­ціо­наль­но­го уні­вер­си­те­ту іме­ні Та­ра­са Шев­чен­ка.

«ГА­СТРО­НО­МІ­ЧНИЙ HAPPY END»

Не та­єм­ни­ця, що ба­га­то укра­їн­ців зу­стрі­ча­ють Но­вий рік пе­ред екра­ном те­ле­ві­зо­ра, див­ля­чись, на­при­клад, мю­зи­кли, в яких не­рід­ко все за­вер­шу­є­ться ве­сі­л­лям і свя­тку­ва­н­ня­ми. А пі­сля цьо­го гля­да­чі й са­мі сі­да­ють за но­во­рі­чний стіл. Ви­яв­ля­є­ться, ця зви­чка має дав­ні­ше ко­рі­н­ня, ніж нам зда­є­ться. «Істо­ри­ки го­во­рять, що одні­єю з тра­ди­цій жи­т­тя по­лі­са бу­ло вла­што­ву­ва­ти за­сті­л­ля, тра­пе­зу пі­сля за­вер­ше­н­ня ви­став, і ко­ме­дій в то­му чи­слі. То­му цей «га­стро­но­мі­чний happy end» ге­ро­їв на сце­ні по­сту­по­во пе­ре­хо­див у справ­жнє за­сті­л­ля, до яко­го до­лу­ча­ли­ся всі гля­да­чі», — роз­по­від­ає Сві­тла­на Богданець.

Ця тра­ди­ція три­ва­ла аж до ХVII сто­лі­т­тя — до ко­ме­дій Мо­льє­ра. « До­слі­дни­ки ка­жуть, що в ча­си Лю­до­ві­ка ХIV ви­ста­ви по­чи­на­ли­ся за­зви­чай о п’ ятій ве­чо­ра, і пу­блі­ка по­вер­та­ла­ся до­до­му близь­ко во­сьмої. А це для зна­ті був час ве­че­рі», — по­яснює лі­те­ра­ту­ро­зна­ви­ця. Тож одра­зу пі­сля ви­ста­ви вла­што­ву­ва­ли бен­кет.

Для тих, хто ди­ви­ться те­ле­ба­че­н­ня одра­зу за свя­тко­вим сто­лом, теж є се­ре­дньо­ві­чні па­ра­ле­лі. То­ді так са­мо «га­стро­но­мі­чне свя­тку­ва­н­ня» по­єд­ну­ва­лось зі смі­хом від пе­ре­гля­ду те­а­траль­них сцен, адже ко­ме­дії ста­ви­ли й про­сто на рин­ко­вих пло­щах.

КОН­ФЛІКТ МІЖ МОДЕЛЯМИ ХАР­ЧУ­ВА­Н­НЯ

Ви­би­ра­ю­чи, що ви­пи­ти за но­во­рі­чним сто­лом, мо­жна при­га­да­ти ін­шу се­ре­дньо­ві­чну тра­ди­цію. Ва­ган­ти — ман­дрів­ні клі­ри­ки, які за­йма­ли­ся по­е­зі­єю, ство­рю­ва­ли текс­ти про су­пе­ре­чки рі­зних на­по­їв, по­бу­до­ва­ні за при­кла­дом уні­вер­си­тет­ських дис­пу­тів. На­при­клад, в одно­му з них ви­но зви­ну­ва­чує во­ду, що во­на сум­на, бо ко­ли з’яв­ля­є­ться, вже ні­хто не бен­ке­тує, а ще від неї ча­сто бо­лить жи­віт (то­ді ви­но бу­ло чи­сті­шим за во­ду).

У та­ких текс­тах мо­жна про­сте­жи­ти глиб­ший під­текст, як це по­ка­за­ла Сві­тла­на Богданець. На­при­клад, су­пе­ре­чка ви­на й пи­ва — це не про­сто ще один грай­ли­вий, роз­ва­жаль­ний текст. «Ця поезія ілю­струє нам кон­флікт між дво­ма моделями хар­чу­ва­н­ня, про що пи­сав один із до­слі­дни­ків єв­ро­пей­ської га­стро­куль­ту­ри: ан­ти­чним, се­ред­зем­но­мор­ським хар­чу­ва­н­ням і хар­чу­ва­н­ням за­во­йов­ни­ків-вар­ва­рів. У пер­шій мо­де­лі хар­чу­ва­н­ня пе­ре­ва­жа­ють лег­кі страви, мо­ло­чні про­ду­кти, олив­ко­ва олія, а ви­но сто­їть в її цен­трі. На­то­мість у вар­вар­ській мо­де­лі біль­ше м’яса та пи­ва».

СТРАВИ БІБЛІЙНІ

Кон­текст Се­ре­дньо­віч­чя на­да­вав їжі й ін­ших фун­кцій. На­при­клад, во­на не­рід­ко слу­гу­ва­ла для пе­ре­о­сми­сле­н­ня пев­них сю­же­тів, на­віть цер­ков­них. «У прин­ци­пі, та­ка са­краль­на па­ро­дія то­ле­ру­ва­ла­ся цер­квою на свя­та. На­при­клад, у IV сто­літ­ті ве­рон­ський єпис­коп Зи­нон для сво­єї ве­ли­ко­дньої про­по­віді зро­бив до­бір­ку усіх зга­док про їжу в Бі­блії», — по­ді­ли­ла­ся Сві­тла­на Богданець.

А у ІХ сто­літ­ті на осно­ві цьо­го текс­ту бу­ло ство­ре­но «Ве­че­рю Ки­прі­я­на». Її ав­тор пе­ре­о­сми­слив зі­бра­ний Зи­но­ном ма­те­рі­ал, на­пи­сав­ши роз­по­відь про бен­кет, на який при­хо­дять ге­рої Ста- ро­го та Но­во­го За­по­ві­ту й при­но­сять із со­бою їжу. На­при­клад, Іо­на при­ніс м’ясо ки­та, Яків — юшку з со­че­ви­ці, а Сам­сон — мор­сько­го ле­ва. Як ба­чи­мо, щоб зро­зу­мі­ти, чо­му бу­ли при­не­се­ні са­ме та­кі страви, тре­ба до­бре зна­ти бі­блій­ний текст, це сво­го ро­ду ре­бу­си: Іо­на був у че­ре­ві ки­та, Яків ку­пив у сво­го бра­та Іса­ва пра­во пер­во­род­ства за юшку з со­че­ви­ці, а Сам­сон по­бо­ров ле­ва.

ЗА­МІСТЬ ЗБРОЇ — ПИ­РІЖ­КИ

Пе­ре­о­сми­слю­ва­ли­ся-па­ро­ді­ю­ва­ли­ся й епі­чні тво­ри, зокре­ма ли­цар­ські ро­ма­ни. На­при­клад, в одно­му ста­ро­фран­цузь­ко­му ро­ма­ні ге­рої по­тра­пля­ють до кра­ї­ни, в якій ко­ро­ле­ва ве­де вій­ну. Оскіль­ки, як по­ясни­ла Сві­тла­на Богданець, жін­ку пов’язу­ва­ли з про­сто­ром ку­хні, га­стро­но­мі­єю, то й би­тва ве­де­ться са­ме та­кою збро­єю: у во­ро­гів ки­да­ють си­ри, яй­ця, гри­би, го­рі­хи, пи­ріж­ки та пе­че­ні яблу­ка. Ось та­ка ви­йшла ба­таль­на сце­на.

В одній вір­шо­ва­ній опо­від­ці ХІІІ сто­лі­т­тя йде­ться про двох ли­ца­рів — М’ясно­го лор­да та лор­да По­сту. «На­кид­ка пер­шо­го зро­бле­на з ди­чи­ни, ото­ро­че­на сви­ни­ною та ви­ши­та зер­на­ми. За­мість спи­са в йо­го ру­ках ков­ба­са, а герб на йо­го щи­ті зо­бра­жає пу­динг і пи­ріг з го­лу­би­но­го м’яса. За­мість сі­дла — пи­ріг, мли­нець — за­мість по­по­ни на сі­длі. А йо­го су­пер­ник, лорд Піст, одя­гне­ний в обла­ду­нок з риби, шо­лом у ньо­го зі сма­же­но­го ву­гра, а взу­т­тя з риб’ячи­ми кіс­тка­ми за­мість шпор», — коротко пе­ре­ка­зує зміст Сві­тла­на Богданець. Ви­яв­ля­є­ться, та­кі текс­ти від­обра­жа­ли се­ре­дньо­ві­чну тра­ди­цію зма­гань між По­стом і Кар­на­ва­лом.

КОКАНЬ — КРА­Ї­НА ДО­СТА­ТКУ І НЕРОБСТВА

Про­те се­ре­дньо­ві­чні ав­то­ри йшли да­лі, і їжа за­мі­ня­ла не тіль­ки зброю, а й ар­хі­те­кту­ру, ланд­шафт. На­при­клад, збе­ре­гло­ся ба­га­то се­ре­дньо­ві­чних текс­тів про кра­ї­ну Кокань — ди­во­ви­жний край неробства й ві­чно­го до­ста­тку. По­тра­пи­ти ту­ди мо­жна, про­їв­ши ту­нель у го­рі з ка­ші. Ось та­кі ряд­ки опо­від­ки на­ве­ла Сві­тла­на Богданець: «У Ко­ка­ні є їжа, пи­тва вдо­сталь є, / Без пра­ці й тур­бот ко­жен все ді­стає»; «Із бі­ло­го бо­ро­шна там че­ре­пи­ця / По­кри­ла бу­дів­лі й цер­ков­ні сві­тли­ці. / Там кро­кви — ков­ба­ски, яких ти не їв (...) / Ще тьма у краю тім чу­до­вих ре­чей, / Як-от із ро­жна зня­та зграя гу­сей / Ле­тить до абат­ства сторч бо­зна-чо­го. / Ґел­ґо­чуть: «Га­ря­чий! Га­ря­чий! Хто хо’?» / Та ще­дро за­прав­ле­ні всі ча­сни­ком / І запечені фай­но, з рум’яним м’яском». Сю­жет ці­єї опо­від­ки ліг в осно­ву кар­ти­ни Брей­ге­ля «Кра­ї­на ле­да­рів». Тіль­ки те, що ра­ні­ше бу­ло озна­кою кар­на­валь­но­сті, гри, у Брей­ге­ля ста­ло са­ти­рою, на­прав­ле­ною на ні­дер­ланд­ське су­спіль­ство 1560-х ро­ків.

ТЯГЛІСТЬ ТЕНДЕНЦІЙ

За­зви­чай, як за­свід­чує до­слі­дже­н­ня Сві­тла­ни Богданець, у «га­стро­но­мі­чних» текс­тах фі­гу­рує важ­ка їжа, м’ясо. Біль­ша ймо­вір­ність на­тра­пи­ти на сма­же­не, але не ва­ре­не. При­го­то­ва­не, але не си­ре. Жир­не, а не пі­сне. Со­лод­ке, а не со­ло­не.

До сло­ва, по­ді­бне ви­ко­ри­ста­н­ня їжі пі­зні­ше, в епо­ху ба­ро­ко, з’яви­ться і в укра­їн­ській лі­те­ра­ту­рі. А зго­дом вті­ли­ться в «Ене­ї­ді», яка на сто­лі­т­тя збе­ре­же на­зви укра­їн­ських сма­ко­ли­ків, які, мо­жли­во, бу­дуть при­су­тні й на на­ших но­во­рі­чних сто­лах.

ФО­ТО З САЙТА WIKIPEDIA.ORG

«Бій­ка між Кар­на­ва­лом і По­стом», Пі­тер Брей­гель-стар­ший, 1559 рік. Сю­жет про зма­га­н­ня По­сту і Кар­на­ва­лу ви­ко­ри­сто­ву­ва­ли і в лі­те­ра­ту­рі, і в жи­во­пи­сі, не­рід­ко — у ву­ли­чних ви­ста­вах

ФО­ТО З САЙТА WIKIPEDIA.ORG

«Ве­сі­л­ля в Ка­ні Га­лі­лей­ській», Дуч­чо ді Бу­о­нін­се­нья. На цій кар­ти­ні по­ча­тку XIV сто­лі­т­тя зо­бра­же­не пер­ше ди­во, здій­сне­не Ісу­сом Хри­стом, ко­ли він під час ве­сі­л­ля у мі­сті Ка­на пе­ре­тво­рив во­ду на ви­но. Во­дно­час у се­ре­дньо­ві­чній лі­те­ра­ту­рі зо­бра­же­н­ня тра­пе­зи мо­гло ви­ко­ри­сто­ву­ва­ти­ся для пе­ре­о­сми­сле­н­ня бі­блій­них сю­же­тів

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.