Рів­ня­н­ня з ба­га­тьма не­ві­до­ми­ми

Гол­лі­вуд­ська асо­ці­а­ція іно­зем­ної пре­си вру­чи­ла пре­мії «Зо­ло­тий гло­бус». Да­лі — «Оскар»

Den (Ukrainian) - - Front Page -

Да­лі — спи­сок ла­у­ре­а­тів без те­ле­ві­зій­них но­мі­на­цій.

НАЙ­КРА­ЩИЙ ФІЛЬМ

«Бо­гем­на ра­псо­дія» / Bohemian Rhapsody.

НАЙКРАЩА КО­МЕ­ДІЯ АБО МЮ­ЗИКЛ

«Зе­ле­на кни­га» / Green Book.

НАЙ­КРА­ЩИЙ АКТОР В ДРАМАТИЧНОМУ ФІЛЬМІ

Ра­мі МА­ЛЕК — «Бо­гем­на ра­псо­дія» / Bohemian Rhapsody.

НАЙКРАЩА АКТРИСА В ДРАМАТИЧНОМУ ФІЛЬМІ

Гленн КЛОУЗ — «Дру­жи­на» / The Wife.

НАЙ­КРА­ЩИЙ АКТОР ДРУ­ГО­ГО ПЛАНУ

Ма­хер­ша­ла АЛІ — «Зе­ле­на кни­га» / Green Book.

НАЙКРАЩА АКТРИСА ДРУ­ГО­ГО ПЛАНУ

Ре­гі­на КІНГ — «Якщо Біл­стріт мо­гла б за­го­во­ри­ти» / If Beale Street Could Talk.

НАЙ­КРА­ЩИЙ АКТОР В КОМЕДІЇ АБО МЮЗИКЛІ

Крі­сті­ан БЕЙЛ — «Дер­жав­ні слу­жби» / Vice.

НАЙКРАЩА АКТРИСА В КОМЕДІЇ АБО МЮЗИКЛІ

Олі­вія КОЛАН — «Фа­во­ри­тка» / The Favourite.

НАЙ­КРА­ЩИЙ РЕ­ЖИ­СЕР

Аль­фон­со КУАРОН — «Рим» / Roma.

НАЙКРАЩА ОРИГІНАЛЬНА ПІСНЯ

Shallow — «На­ро­дже­н­ня зір­ки» / A Star Is Born.

НАКРАЩИЙАНІМАЦІЙ НИЙ ФІЛЬМ

«Лю­ди­на-па­вук: Че­рез все­сві­ти» / Spider-Man: Into the SpiderVerse.

НАЙ­КРА­ЩИЙ ОРИГІНАЛЬНИЙ СЦЕНАРІЙ

«Лю­ди­на на Мі­ся­ці» / First Man.

НАЙ­КРА­ЩИЙ СЦЕНАРІЙ

Пі­тер ФАРРЕЛЛІ, Нік ВАЛЛЕЛОНГА, Брайан Хейз КЬЮРІ / «Зе­ле­на кни­га» / Green Book.

НАЙ­КРА­ЩИЙ ФІЛЬМ ІНОЗЕМНОЮ МОВОЮ

«Рим» / Roma.

У цьо­му спи­ску впа­дає в очі го­лов­на тен­ден­ція: без­за­сте­ре­жно­го лі­де­ра в се­зо­ні 2018/19, су­дя­чи з усьо­го, не­має. Одра­зу три філь­ми отри­ма­ли по дві на­го­ро­ди. «Бо­гем­на ра­псо­дія» (ре­жи­сер — Брайан Сін­гер) — біо­гра­фі­чний мю­зикл про гурт Queen і Фред­ді Мер­кью­рі — здо­був при­зи за най­кра­щий фільм і най­кра­щу чо­ло­ві­чу роль (Ра­мі Ма­лек). В ін­шої кі­но­біо­гра­фії, цьо­го ра­зу ко­мі­чної — «Зе­ле­ній кни­зі» Пі­те­ра Фарреллі — «Гло­бу­си» для най­кра­що­го акто­ра дру­го­го плану (Ма­хер­ша­ла Алі) й най­кра­що­го сце­на­ри­ста (тут пра­цю­ва­ли — Пі­тер Фарреллі, Нік Валлелонга, Брайан Хейз Кьюрі). На­ре­шті, в чор­но-бі­лої кар­ти­ни ме­кси­кан­сько­го ре­жи­се­ра Аль­фо­на­са Ку­а­ро­на «Рим» на­го­ро­ди «най­кра­щий ре­жи­сер» і «най­кра­щий фільм іноземною мовою».

Ще одна ці­ка­вин­ка: у при­зо­вих пе­ре­го­нах взя­ли участь три му­зи­чні стрі­чки. Так, у «Зе­ле­ній кни­зі» йде­ться про га­стро­лі одно­го з най­кра­щих джа­зо­вих пі­а­ні­стів сво­го ча­су, афро­а­ме­ри­кан­ця До­кто­ра До­на Шир­лі (Ма­хер­ша­ла Алі) 1962 ро­ку по пів­дню США, де на той час про­цві­та­ла лю­та ра­со­ва се­гре­га­ція. До­ктор на­ймає здо­ро­ва­ня, ба­ла­ку­на й за­ди­ра­ку То­ні (Віг­го Мор­тен­сен), аби без про­блем про­їха­ти­ся з кон­цер­та­ми. Алі від­зна­че­ний по за­слу­гах, але Мор­тен­сен ро­бить сво­го пер­со­на­жа не менш пов­но­кров­ним, тож уся кар­ти­на — рів­но­цін­ний актор­ський ду­ет, ди­ви­ти­ся на ро­бо­ту яко­го — су­ціль­не за­до­во­ле­н­ня.

Із «Зе­ле­ною кни­гою» та «Ра­псо­ді­єю» зма­гав­ся та­кож мю­зикл «На­ро­дже­н­ня зір­ки», чий ре­жи­сер, Бре­длі Ку­пер, зі­грав го­лов­ну роль — зга­са­ю­чу рок-зна­ме­ни­тість, який ви­во­дить до сла­ви пер­спе­ктив­ну де­бю­тан­тку (Ле­ді Ґа­ґа). Це вже че­твер­та кі­но­вер­сія ві­до­мо­го сю­же­ту (про пе­ре­д­істо­рію ди­ві­ться: «Ку­ди при­во­дять мрії» — Дми­тро Десятерик, «День», 19 жов­тня 2018). Й отут від­бу­ла­ся не­спо­ді­ван­ка. Не­зва­жа­ю­чи на ви­со­ку оцін­ку кри­ти­ки, яка осо­бли­во від­зна- чи­ла бли­ску­чу гру Ле­ді Ґа­ґа, й на хо­ро­ші ка­со­ві збо­ри, «Гло­бус» ді­став­ся філь­мо­ві ли­ше в ка­те­го­рії «найкраща оригінальна пісня». На­то­мість ціл­ко­ви­то ме­ло­дра­ма­ти­чна й пря­мо­лі­ній­на «Ра­псо­дія» вша­но­ва­на за най­ви­щим роз­ря­дом.

На­ре­шті, в чор­но-бі­лої дра­ми 57-рі­чно­го ме­кси­кан­ця Аль­фон­со Ку­а­ро­на «Рим» — на­го­ро­ди «най­кра­щий ре­жи­сер» і «най­кра­щий фільм іноземною мовою». І це ще одна не­спо­ді­ван­ка, на­віть з пев­ним при­сма­ком сен­са­ції. Сю­жет по­бу­до­ва­но як хро­ні­ку жи­т­тя ря­до­вої ро­ди­ни се­ре­дньо­го кла­су в Ме­хі­ко на по­ча­тку 1970-х. Ба­тько не­ча­сто бу­ває вдо­ма, ма­ти ви­хо­вує чо­ти­рьох ді­тей, спи­ра­ю­чись на до­по­мо­гу двох слу­жниць-ін­ді­а­нок, одна з яких — Клео (Яли­ця Апа­ри­сіо) — є ве­ду­чою ге­ро­ї­нею. Опо­відь пе­ре­ла­му­ють сту­дент­ські за­во­ру­ше­н­ня під час ка­то­ли­цько­го свя­та 10 черв­ня 1971 ро­ку, ко­ли де­мон­стран­ти бу­ли роз­стрі­ля­ні сол­да­та­ми.

«Рим» — май­стер­но зро­бле­на, со­ці­аль­но то­чна й пси­хо­ло­гі­чно гли­бо­ка чор­но-бі­ла дра­ма. Її гі­дно оці­ни­ло жу­рі 75 Ве­не­цій­сько­го фе­сти­ва­лю, при­су­див­ши го­лов­ний фе­сти­валь­ний приз — «Зо­ло­то­го ле­ва». Але, ко­ли йде­ться про аме­ри­кан­ські на­го­ро­ди, ре­га­лії Ста­ро­го Сві­ту не ма­ють жо­дно­го зна­че­н­ня. В цьо­му сен­сі і «Зо­ло­тий гло­бус», і «Оскар» — над­зви­чай­но кон­се­рва­тив­ні ін­сти­ту­ції. Приз — це у пер­шу чер­гу під­ви­ще­н­ня при­бу­тків у аме­ри­кан­сько­му про­ка­ті, тож іє­рар­хія на­го­род на­пря­му пов’яза­на з по­ту­жни­ми гол­лі­вуд­ськи­ми ком­па­ні­я­ми — як ви­ро­бни­ка­ми, так і дистриб’юто­ра­ми: «Най­кра­щий фільм» «Бо­гем­ній ра­псо­дії» — яскра­ве то­му під­твер­дже­н­ня: фільм має не­аби­яку по- пу­ляр­ність, від­ро­див ін­те­рес до Мер­ку­рі та йо­го му­зи­ки — дар­ма, що на­сту­пно­го ро­ку про цю не­хи­тру ме­ло­дра­му ні­хто вже й не зга­дає. Для не ан­гло­мов­них кар­тин від­ве­де­на одна­єди­на ка­те­го­рія. Ре­жи­су­ра, акто­ри, сценарій то­що — це все для ан­гло­сак­сько­го сві­ту, хоч би ти був Бу­ню­е­лем, Бер­гма­ном чи Фе­лі­ні (у жо­дно­го з них не бу­ло «Оска­рів» по­за «іноземною» ре­зер­ва­ці­єю). І ра­птом са­ме «найкраща ре­жи­су­ра» від­хо­дить Ку­а­ро­ну — за під­кре­сле­но по­віль­не, іспа­но­мов­не кі­но, яке аб­со­лю­тно то­чно не збе­ре ве­ли­кої ка­си в США. Тут той рід­кі­сний ви­па­док, ко­ли ми­сте­цтво все ж та­ки пе­ре­мо­гло роз­ра­ху­нок.

Ре­шта від­знак — ціл­ком пе­ред­ба­чу­ва­ні: і для Крі­сті­а­на Бей­ла, що ефе­ктно пе­ре­вті­лив­ся у ві­це­пре­зи­ден­та Ді­ка Чей­ні в «Дер­жав­них слу­жбах», і для Олі­вії Колан, яка бли­ску­че зі­гра­ла ко­ро­ле­ву Ан­ну Стю­арт у «Фа­во­ри­тці» Йор­го­са Лан­ті­мо­са. А го­лов­на ін­три­га по­ля­гає все ж у роз­по­ді­лі при­зів. Адже вру­че­н­ня «Гло­бу­са» роз­по­чи­нає се­зон рі­зних на­го­род (до де­ся­тка) у кі­но­ін­ду­стрії США, який за­вер­шу­є­ться вер­ди­кта­ми Аме­ри­кан­ської кі­но­а­ка­де­мії. Че­рез це цю на­го­ро­ду ча­сто на­зи­ва­ють ре­пе­ти­ці­єю «Оска­ра»: за­зви­чай фа­во­ри­ти пре­си по­тім здо­бу­ва­ють і ста­ту­е­тки.

От­же, 25 лю­то­го ста­не зро­зумі­лим — чи збе­ре­же своє лі­дер­ство «Бо­гем­на ра­псо­дія», чи вру­чать Ле­ді Ґа­ґа за­слу­же­ний приз, чи ста­не Куарон дру­гим пі­сля Ро­бер­то Бе­ньї­ні не­ан­гло­мов­ним ре­жи­се­ром, який отри­має «Оска­ра» за ре­жи­су­ру.

У цьо­му рів­нян­ні ба­га­то не­ві­до­мих.

Тим більш за­хо­пли­во.

ФОТО РЕЙТЕР

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.