Ка­пе­лан ар­мії УНР

До 145-річ­чя на­ро­дже­н­ня і 75-річ­чя смер­ті На­чаль­ни­ка Упра­ви Ду­шпа­стир­ства Ар­мії Укра­їн­ської На­ро­дної Ре­спу­блі­ки, ге­не­рал­хо­рун­жо­го, про­то­і­є­рея Пав­ла Па­щев­сько­го

Den (Ukrainian) - - Пошта «дня» - Во­ло­ди­мир ПОЛІЩУК, Кро­пив­ни­цький, ілю­стра­ції на­да­ні ав­то­ром

Не­що­дав­но до ав­то­ра цих ряд­ків звер­нув­ся дав­ній зна­йо­мий Ми­ко­ла Сі­ма­шке­вич. Він уже кіль­ка ро­ків за­йма­є­ться до­слі­дже­н­ням сво­го ро­до­во­ду. Пра­цю­ю­чи з ар­хів­ни­ми до­ку­мен­та­ми, зна­йшов, зокре­ма, ба­га­то ці­ка­вих фа­ктів про пе­ре­бу­ва­н­ня в Єли­са­вет­град­сько­му по­ві­ті сво­го ро­ди­ча Пав­ла Па­щев­сько­го.

■ Пав­ло Па­щев­ський ( 15 сі­чня 1874 ро­ку — 26 сі­чня 1944 ро­ку) — пра­во­слав­ний свя­ще­ник, ка­пе­лан 1-го укра­їн­сько­го за­па­сно­го пол­ку Ар­мії УНР, зго­дом — Сер­дю­цько­го пол­ку ім. Пе­тра До­ро­шен­ка, про­то­і­єрей УАПЦ. Пра­ців­ник Де­пар­та­мен­ту ві­ро­спо­відань Мі­ні­стер­ства вну­трі­шніх справ УНР. Брав участь у 1-му Зи­мо­во­му по­хо­ді та під­го­тов­ці до Все­укра­їн­сько­го Цер­ков­но­го Со­бо­ру.

■ На­ро­див­ся Пав­ло Гри­го­ро­вич Па­щев­ський у се­лі Ве­ли­кі При­цьки Ка­нів­сько­го по­ві­ту в сім’ї свя­ще­ни­ка. За­кін­чив Ки­їв­ську ду­хов­ну се­мі­на­рію і два кур­си юри­ди­чно­го фа­куль­те­ту Ки­їв­сько­го уні­вер­си­те­ту. Ще сту­ден­том брав участь в укра­їн­сько­му ру­сі. Узяв шлюб у 1894 ро­ці з донь­кою свя­ще­ни­ка Ган­ною Яків­ною Па­на­се­вич. 13 ве­ре­сня 1894 ро­ку при­зна­че­ний на мі­сце свя­ще­ни­ка у се­ло Зі­кра­чі Ки­їв­сько­го по­ві­ту, за­мі­нив­ши сво­го ба­тька, який був у Зі­кра­чах свя­ще­ни­ком з 1875 ро­ку. 21 ли­сто­па­да то­го ж ро­ку «ру­ко­по­ло­жен» у сан свя­ще­ни­ка. 15 лю­то­го 1895 ро­ку пе­ре­мі­ще­ний у цер­кву се­ла Де­ні­со­ви­чі Ра­до­ми­сль­сько­го по­ві­ту.

■ Як по­ві­дом­ля­ли « Ки­їв­ські Єпар­хі­аль­ні ві­до­мо­сті » від 16 ве­ре­сня 1896 ро­ку, 9 ве­ре­сня свя­ще­ни­ка се­ла Де­ни­со­ви­чі Пав­ла Па­щев­сько­го пе­ре­ве­ли в хер­сон­ську єпар­хію, з при­зна­че­н­ням у се­ло Шпа­ко­ве Єли­са­вет­град­сько­го по­ві­ту. Се­ло ві­до­ме тим, що тут мав не­ве­ли­кий ма­є­ток ро­сій­ський по­ет і пе­ре­кла­дач Ми­ко­ла Гнє­дич. 1821 ро­ку в йо­го ро­ди­чів у се­лі го­стю­вав друг по­е­та Оле­ксандр Пу­шкін. Ста­ном на 1886 рік у се­лі Шпа­ко­ве Пан­чів­ської во­ло­сті Єли­за­вет­град­сько­го по­ві­ту ме­шка­ла 371 осо­ба, на­лі­чу­ва­ло­ся 74 дво­ро­вих го­спо­дарств, існу­ва­ла пра­во­слав­на цер­ква.

■ За да­ни­ми « Хер­сон­ських Єпар­хі­аль­них ві­до­мо­стей», 8 гру­дня 1898 ро­ку свя­ще­ни­ка се­ла Шпа­ко­ве Пав­ла Па­щев­сько­го, на йо­го про­ха­н­ня, пе­ре­ве­ли у се­ло Ер­де­лі­єв­ку. Свя­то- Ге­ор­гі­єв­ська цер­ква у цьо­му се­лі бу­ла по­бу­до­ва­на у 1793 ро­ці. У «До­від­ко­вій кни­зі Хер­сон­ської єпар­хії » ска­за­но, що у 1906 ро­ці Пав­лу Гри­го­ро­ви­чу Па­щев­сько­му був 31 рік, одру­же- ний, ба­тько чо­ти­рьох ді­тей ( за­га­лом у ньо­го бу­ло се­ме­ро ді­тей), слу­жить у цер­кві Ге­ор­гія По­бє­до­но­сця се­ла Ер­де­лі­єв­ка.

■ Це се­ло ви­ни­кло на­при­кін­ці XVIII сто­лі­т­тя. На­ле­жа­ло во­но Оле­ксан­дру Се­ме­но­ви­чу Ер­де­лі, якій упро­довж 16 ро­ків був гу­бер­на­то­ром Хер­сон­щи­ни. Від­ра­зу два мі­ста — Єли­са­вет­град та Хер­сон ( ви­па­док без­пре­це­ден­тний) — обра­ли Оле­ксан­дра Ер­де­лі сво­їм По­че­сним гро­ма­дя­ни­ном. За ра­дян­ської вла­ди се­ло дві­чі пе­ре­йме­но­ву­ва­ли — спер­шу в Чу­ба­рів­ку, по­тім — у Ле­ні­не. З 2016 ро­ку на­зи­ва­є­ться Га­їв­ка.

■ А 26 ли­пня 1906 ро­ку Пав­ло Па­щев­ський пе­ре­йшов слу­жи­ти до цер­кви у се­лі Они­кі­є­ве, ни­ні Ма­ло- ви­сків­сько­го ра­йо­ну, а мі­сце­вий свя­ще­ник Гав­ри­ло Жу­ков­ський пе­ре­їхав до Ер­де­лі­їв­ки. В Они­кі­є­во­му Пав­ла Па­щев­сько­го й за­став Жов­тне­вий пе­ре­во­рот.

■ У черв­ні 1917- го Пав­ло Па­щев­ський був де­ле­га­том від Хер­сон­ської єпар­хії УАПЦ на І Все­укра­їн­сько­му Цер­ков­но­му З’ їзді у Ки­є­ві. То­ді ж Си­мон Пе­тлю­ра, го­ло­ва Го­лов­но­го Укра­їн­сько­го Вій­сько­во­го Ко­мі­те­ту ( ГУВК), за­про­сив йо­го на слу­жбу до укра­їн­сько­го вій­ська, що якраз ор­га­ні­зу­ва­ло­ся. 25 ли­пня то­го ро­ку Ко­мі­тет при­зна­чив Пав­ла Па­щев­сько­го вій­сько­вим свя­ще­ни­ком (ка­пе­ла­ном) 10- го укра­їн­сько­го за­па­сно­го пол­ку, пі­зні­ше Сер­дю­цько­го пол­ку ім. Пе­тра До­ро­шен­ка.

■ Від 6 сер­пня 1918 ро­ку — ка­пе­лан Чор­но­мор­сько­го ко­ша Ар­мії Укра­їн­ської Дер­жа­ви; від 2 бе­ре­зня 1919 ро­ку — про­то­пре­сві­те­ром Амв­ро­сі­єм Він­ни­цьким ви­свя­че­ний у сан про­то­і­є­рея; від 5 бе­ре­зня 1919 ро­ку — ка­пе­лан і бла­го­чин­ний За­по­різь­ко­го кор­пу­су ДАУНР; від 14 ли­сто­па­да 1919 ро­ку — в. о. го­лов­но­го свя­ще­ни­ка ДАУНР, пі­зні­ше — про­то­пре­сві­тер АУНР.

■ У гру­дні 1919 ро­ку — трав­ні 1920 ро­ку брав участь у 1-му Зи­мо­во­му по­хо­ді військ УНР, був по­ра­не­ний. Пі­сля по­вер­не­н­ня з по­хо­ду йо­го при­зна­чи­ли на­чаль­ни­ком Упра­ви Ду­шпа­стир­ства (Го­лов­ним Ка­пе­ла­ном) Ар­мії УНР у чи­ні ге­не­ра­ла-хо­рун­жо­го (пі­сля вбив­ства отця Ан­то­нія Ма­те­ю­ка на цій по­са­ді).

■ Пі­сля по­раз­ки ви­зволь­них зма­гань 1920-х ро­ків й ін­тер­ну­ва­н­ня військ УНР до Поль­щі пе­ре-

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.