Уря­то­ва­ні сер­ця: не­ба­че­на кіль­кість

До 100-річ­чя від дня на­ро­дже­н­ня ле­ген­дар­ної укра­їн­ської лі­кар­ки та на­у­ко­ви­ці Лю­бо­ві Ма­лої

Den (Ukrainian) - - Пошта «дня» - Юрій ВІЛЕНСЬКИЙ, Ві­кто­рія ЯСНОПОЛЬСЬКА

Во­і­сти­ну, ди­во­ви­жні та не­оці­нен­ні для нас до­ля та спад­щи­на Лю­бо­ві Тро­хи­мів­ни. Во­на по­ки­ну­ла цей світ 15 ро­ків то­му, 2003-го, сво­їм зле­том ні­би за­ли­шив­ши лю­дям са­му се­бе...

■ На­ро­ди­ла­ся Лю­бо­чка Ма­ла 13 сі­чня не­лег­ко­го 1919 ро­ку в се­лян­ській ро­ди­ні, в се­лі Ко­па­ни те­пе­рі­шньої За­по­різь­кої обла­сті. Зро­ста­ла ду­же зді­бною дитиною. 1938- го за­кін­чи­ла лі­ку­валь­ний фа­куль­тет Хар­ків­сько­го ме­ди­чно­го ін­сти­ту­ту. По­тім зов­сім юна, сім­над­ця­ти­рі­чна лі­кар­ка (!) до фа­таль­но­го 1941-го пра­цю­ва­ла в ам­бу­ла­то­рії та лі­кар­ні се­ла Пе­тро­вень­ки Іван­ків­сько­го ра­йо­ну Лу­ган­ської обла­сті.

■ По­чи­на­є­ться вій­на. Лі­кар­ка Ма­ла — в ла­вах Ра­дян­ської Ар­мії. Про­йшла шлях від за­сту­пни­ці на­чаль­ни­ка сор­ту­валь­но­го го­спі­та­лю до за­сту­пни­ці го­ло­ви лі­ку­валь­но­го від­ді­лу Хар­ків­сько­го вій­сько­во­го окру­гу, яко­му бу­ло під­по­ряд­ко­ва­но ві­сім обла­стей Укра­ї­ни з без­ліч­чю го­спі­та­лів. Тут вар­то зга­да­ти сим­во­лі­чний і на­віть ге­ро­ї­чний епі­зод. На одній із за­лі­зни­чних стан­цій До­неч­чи­ни під час во­ро­жо­го бом­бар­ду­ва­н­ня спа­ла­хнув еше­лон з тяж­ко­по­ра­не­ни­ми. Лю­бов Ма­ла зі­бра­ла та на­ди­хну­ла сво­їм осо­би­стим при­кла­дом ме­ди­ків на йо­го га­сі­н­ня. Са­ма ря­ту­ва­ла бій­ців із най­не­без­пе­чні­шо­го ва­го­ну. Не­да­рем­но се­ред її на­го­род — ор­де­ни Ві­тчи­зня­ної вій­ни II сту­пе­ня та Бо­г­да­на Хмель­ни­цько­го III сту­пе­ня...

■ Пі­сля де­мо­бі­лі­за­ції, 1946 ро­ку, Ма­ла всту­пає до клі­ні­чної ор­ди­на­ту­ри ка­фе­дри го­спі­таль­ної те­ра­пії ХМІ. На­у­ко­ве зро­ста­н­ня йшло за ви­схі­дною: від аси­стен­та до про­фе­со­ра ( 1955), за­ві­ду­ва­чки ка­фе­дрою (з 1955 ро­ку), де­ка­на лі­ку­валь­но­го фа­куль­те­ту. 1950- го за­хи­сти­ла кан­ди­дат­ську ди­сер­та- цію « Ту­бер­ку­лі­ном- ді­а­гно­сти­ка в клі­ні­ці вну­трі­шніх хво­роб » , а 1954-го — до­ктор­ську «Про змі­ни в сер­це­во-су­дин­ній си­сте­мі при ту­бер­ку­льо­зі » . Ін­ши­ми сло­ва­ми, Лю­бов Тро­хи­мів­на вда­ло по­єд­на­ла гли­бо­кі зна­н­ня у га­лу­зі фти­зі­а­трії (тут її на­тхнен­ни­ком був про­фе­сор Штерн­берг, яко­го во­на зав­жди ду­же те­пло зга­ду­ва­ла) з де­бю­том у кар­діо­ло­гії. Вар­то на­го­ло­си­ти, що во­на ста­ла й одним із бор­ців з пі­сля­во­єн­ним спа­ла­хом ту­бер­ку­льо­зу в кра­ї­ні.

■ 1962 ро­ку за­сно­вує на ка­фе­дрі Про­блем­ну кар­діо­ло­гі­чну ла­бо­ра­то­рію — новий дви­гун фа­ху. Зав­дя­ки її зу­си­л­лям на цих за­са­дах 1981 ро­ку бу­ла від­кри­та фі­лія Ки­їв­сько­го НДІ кар­діо­ло­гії іме­ні ака­де­мі­ка М.Д. Стра­же­ско, а 1986-го на цих на­у­ко­во-клі­ні­чних те­ре­нах був ство­ре­ний єди­ний в Укра­ї­ні Ін­сти­тут те­ра­пії, не­змін­ним ке­рів­ни­ком яко­го Лю­бов Ма­ла бу­ла до кін­ця сво­го жи­т­тя.

■ Ка­фе­дра Л. Ма­лої стає пер­шою в Укра­ї­ні, що по­ча­ла спів­пра­цю з ВООЗ. Лю­бов Тро­хи­мів­на — ав­тор по­над 600 на­у­ко­вих праць, се­ред них — 27 без­цін­них мо­но­гра­фій, зокре­ма, «Рак ле­ге­нів», «Іше­мі­чна хво­ро­ба сер­ця у мо­ло­дих » , «Хро­ні­чна не­до­ста­тність у кар­діо­ло­гії», «Мі­кро­цир­ку­ля­ція в кар­діо­ло­гії » , « Ри­тми сер­ця » . Під­го­ту­ва­ла 38 до­кто­рів і 187 кан­ди­да­тів ме­ди­чних на­ук. Є одні­єю з пер­ших По­че­сних гро­ма­дя­нок Хар­ко­ва. Дві­чі на­го­ро­дже­на пре­мі­єю іме­ні М.Д. Стра­же­ско та гра­мо­тою іме­ні С.І. Ва­ви­ло­ва.

■ 1968 ро­ку Лю­бов Ма­ла отри­ма­ла зва­н­ня за­слу­же­но­го ді­я­ча на­у­ки УРСР. Бу­ла в скла­ді АМН СРСР (1974), РАМН (1991). Ла­у­ре­ат Дер­жав­ної пре­мії СРСР (1980) й Укра­ї­ни (2003, по­смер­тно). 1979 ро­ку Л.Т. Ма­ла удо­сто­є­на зва­н­ня Ге­роя Со­ці­а­лі­сти­чної Праці, а 1990-го — Ге­роя Укра­ї­ни. Се­ред ци­віль­них від­знак — ор­де­ни Тру­до­во­го Чер­во­но­го Пра­по­ра (1960), Зо­ло­та ме­даль Поль­ської ака­де­мії на­ук...

■ А те­пер — до основ­ної те­ми цих ряд­ків. Одно­го ра­зу жур­на­ліст­ська до­ля при­ве­ла нас, ки­ян, до Хар­ко­ва, де у ві­до­мій 27-й клі­ні­чній лі­кар­ні про­фе­сор Ма­ла ор­га­ні­зу­ва­ла пер­ший в Укра­ї­ні й один із пер­ших у СРСР пі­сляін­фар­ктний центр із по­ту­жним ре­а­ні­ма­цій­ним бло­ком.

■ Лю­бов Тро­хи­мів­на при­ві­тно зу­стрі­ла нас у сво­є­му не­ве­ли­ко­му ка­бі­не­ті, від­ра­зу за­про­сив­ши до від­ді­ле­н­ня. Тут, з ме­тою зу­пи­ни­ти роз­ви­ток ін­фар­кту міо­кар­ду, фа­кти­чно одно­ча­сно з ака­де­мі­ком Єв­ге­ном Ча­зо­вим, до ре­чі, ви­хо­ван­цем Ки­їв­сько­го ме­ди­чно­го ін­сти­ту­ту, Лю­бов Ма­ла, ви­хо­дя­чи з тен­ден­цій роз­ви­тку сві­то­вої пре­вен­тив­ної кар­діо­ло­гії, по­ча­ла за­сто­со­ву­ва­ти но­ві­тні ан­ти­ко­а­гу­лян­ти, які роз­смо­кту­ва­ли не­без­пе­чний тромб у вен­них ар­те­рі­ях сер­ця та ку­пі­ру­ва­ли сте­но­кар­ди­чні на­па­ди.

■ Бу­ло над­зви­чай­но хви­лю­ю­че ба­чи­ти та­ких вря­то­ва­них па­ці­єн­тів і... Лю­бов Тро­хи­мів­ну по­ряд з ни­ми. Її очі — ся­я­ли. Бе­зу­мов­но, са­ме з та­ких про­ри­вів і по­чи­нань кар­діо­ло­гія впер­ше за­яви­ла про се­бе як наука по­ря­тун­ку. До цьо­го та­ка до­по­мо­га бу­ла, по су­ті, па­лі­а­тив­ною. Зав­дя­ки іні­ці­а­ти­ві Л.Ма­лої по­ді­бні цен­три та від­ді­ле­н­ня не­вдов­зі бу­ли ор­га­ні­зо­ва­ні і в ін­ших обла­сних цен­трах Лі­в­обе­реж­жя Укра­ї­ни. Во­і­сти­ну кіль­кість уря­то­ва­них сер­дець, у цьо­му сен­сі, без­пре­це­ден­тна!

■ ...Із сві­тли­ни в книж­ці «Ви­да­тні ви­хо­ван­ці Хар­ків­ської ви­щої ме­ди­чної шко­ли» (за ре­да­кці­єю В.Н. Лі­со­во­го) во­на ди­ви­ться на нас му­дри­ми, за­дум­ли­ви­ми очи­ма. Так, ве­ли­че­зний успіх ві­до­мої на­у­ко­вої ді­я­чки не обі­йшов її. Але це був тяж­кий успіх. Якось про­фе­сор-ін­тер­ніст А.П. Пе­ле­щук по­да­ру­вав ме­ні ли­ста від Лю­бо­ві Тро­хи­мів­ни, адре­со­ва­но­го йо­му. Во­на пи­са­ла про нер­во­ву й емо­цій­ну вто­му, про те, що ін­ко­ли її охо­плю­ють дум­ки про пу­сто­по­ро­жню ме­ту­шню в що­ден­но­сті жи­т­тя. Ге­ні­аль­на на­у­ко­ви­ця та лі­кар­ка, во­на все ж бу­ла жін­кою — вра­зли­вою, чуй­ною, спів­чу­тли­вою...

■ Справ­жнім ме­мо­рі­а­лом Лю­бо­ві Ма­лій став Ін­сти­тут те­ра­пії, на­зва­ний на її честь. Ін­сти­тут, за­ра­ди яко­го во­на му­жньо ста­ва­ла віч-на-віч з не­ймо­вір­но скла­дни­ми жит­тє­ви­ми ви­кли­ка­ми си­лою не­зба­гнен­но­го ро­зу­му та при­стра­стю не­втом­но­го сер­ця...

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.