«Лу­скун­чик» і... «жов­ті жи­ле­ти»

Ані­ко Ре­хві­а­шві­лі, ху­до­жній ке­рів­ник ба­ле­ту На­ціо­наль­ної опе­ри Укра­ї­ни про трі­умф у Па­ри­жі

Den (Ukrainian) - - Культура - Те­тя­на ПОЛІЩУК, «День»

Дня­ми у Ки­їв по­вер­ну­ли­ся укра­їн­ські ар­ти­сти, які у но­во­рі­чно-рі­здвя­ний пе­рі­од упер­ше про­ве­ли гранд-га­стро­лі, ви­сту­па­ю­чи в са­мо­му сер­ці Па­ри­жа — Те­а­трі на

Єлі­сей­ських По­лях, пред­став­ля­ю­чи най­ча­рів­ні­шу каз­ку «Лу­скун­чик». На­га­да­є­мо, на­ша га­зе­та пер­шою роз­ка­за­ла про пла­ни ки­їв­ських ми­тців — твор­чий во­яж у Фран­цію («Фолк від Virsky та каз­ка від На­ціо­наль­ної опе­ри Укра­ї­ни » День » , № 185- 186, 12-13 жов­тня 2018 р.). Га­стро­лі від­бу­ли­ся за спри­я­н­ня По­соль­ства Фран­ції в Укра­ї­ні та Institut franзais d’Ukraine, про­дю­сер Ва­ле­рі Ко­лен, Ан­сам­бльVirsky ви­сту­пав у Па­ла­ці кон­гре­сів (Palais de congrиs) у за­лі на 3700 місць, а ба­лет «Лу­скун­чик» пред­став­ля­ли тан­ців­ни­ки На­ціо­наль­ної опе­ри в Те­а­трі Єли­сей­ських По­лів (Thй­вtre des Champs Elysйes) — зал на 1900 місць.

Так ста­ло­ся, що тур­не у Па­ри­жі спів­па­ло з не­про­стою по­лі­ти­чною си­ту­а­ці­єю у Фран­ції — про­те­ста­ми «жов­тих жи­ле­тів», але це, за сло­ва­ми ху­до­жньо­го ке­рів­ни­ка ба­ле­ту На­ціо­наль­ної опе­ри Ані­ко Ре­хві­а­шві­лі, не за­ва­ди­ло ви­сту­пам, кви­тки на ви­ста­ви фран­цу­зи роз­ку­пи­ли ще до по­ча­тку га­стро­лей. Ан­шла­ги, ви­гу­ки «бра­во» су­про­во­джу­ва­ли на­ших ар­ти­стів що­ден­но. Та­кож укра­їн­ські тан­цю­ри­сти по­ба­чи­ли ба­ле­тні уро­ки в Гранд Опе­ра, про­де­мон­стру­ва­ли і свій май­стер­клас, по­ді­ли­ли­ся твор­чим до­сві­дом з про­від­ни­ми фран­цузь­ки­ми про­фе­сіо­на­ла­ми.

«ФРАН­ЦУ­ЗИ ГА­РЯ­ЧА І ВОЛЕЛЮБНА НА­ЦІЯ, РЕВОЛЮЦІЙНИЙ ДУХ У НИХ, МА­БУТЬ, У КРО­ВІ»

— На­ші га­стро­лі від­бу­ва­ли­ся з 20 гру­дня по 7 сі­чня, — роз­ка­за ла « Дню » Ані ко РЕХ ВІА - ШВІЛІ. — Ми пред­ста­ви­ли кла­си­чну вер­сію «Лу­скун­чи­ка». Це ба­лет-фе­є­рія на му­зи­ку Пе­тра Чай­ков­сько­го (лі­бре­то Ма­рі­у­са Пе­ті­па за мо­ти­ва­ми одно­ймен­ної каз­ки Е.Го­фма­на) у по­ста­нов­ці Ва­ле­рія Ков­ту­на при­кра­шає на­шу те­а­траль­ну афі­шу ще з 1986 ро­ку і кіль­ка по­ко­лінь ми­тців ви­ро­сли на цій ви ста­ві. У Па­ри­жі ви­сту­па­ли 52 тан­ців­ни­ки, а со­ліс та ми бу ли прем’ єри На ці ональ­ної опе­ри — Юлія Мо­ска­лен­ко, Ста­ні­слав Оль­шан­ський, Те­тя­на Льо­зо­ва, Ана­ста­сія Шев­чен­ко і Ми­ки­та Су­хо­ру­ков.

Thй­вtre des Champs Elysйes роз­та­шо­ву­є­ться між Ей­фе­ле­вою ве­жею і Трі­ум­фаль­ною ар­кою — тоб­то в «сер­ці» Па­ри­жа. Са­ме там свої акції про­во­дять мі­тин­гу­валь­ни­ки — «жов­ті жи­ле­ти», які спо­ча­тку про­те­сту­ва­ли че­рез рі­ше­н­ня уря­ду Фран­ції під­ви­щи­ти по­да­ток на ди­зель­не па­ли­во і бен­зин, але по­сту­по­во ці акції пе­ре­ро­ста­ють у по­лі­ти­чне про­ти­сто­я­н­ня і те­пер «жи­ле­ти» на­віть ви­ма­га­ють від­став­ки пре­зи­ден­та Ем­ма­ну­е­ля Ма­кро­на... Ор­га­ні­за­то­ри га­стро­лей нас по­пе­ре­джа­ли, щоб ми не по­тра­пи­ли в ха­ле­пу і не ви­хо­ди­ти на ву­ли­цю під час «роз­бо­рок» мі­тин­гу­валь­ни­ків із по­лі­ці­єю. Зна­є­те, це зов­сім не схо­же на наш Май­дан під час Ре­во­лю­ції Гі­дно­сті. Про­те­сти від­бу­ва­ю­ться ду­же своє­рі­дно. Є там і екс­тре­мі­сти, і при­хіль­ни­ки, як «лі­вих», так і «пра­вих»...

« Жов ті жи ле ти » бас ту ють тіль­ки по су­бо­тах, і це якась ро­ман­ти­за­ція ха­о­су, ко­ли ви­би­ва­ють ві­три­ни ма­га­зи­нів, пе­ре­вер­та­ють і па­лять ма­ши­ни, гра­бу­ють, про­во­ку­ють бій­ки... а в ін - ші дні все спо­кій­но. Хо­ча фран­цу­зи га­ря­ча і волелюбна на­ція, ре во лю цій ний дух у них, ма - буть, у кро­ві, але ко­ли осо­би­сто спіл­ку­є­шся, то ро­зу­мі­єш, що во­ни у сво­їй біль­шо­сті при­єм­ні й доб ро зич ли ві лю ди... Під час акцій у цен­трі сто­ли­ці ха­зяї бу­ти­ків, ка­фе і ре­сто­ра­нів за­кри­ва­ють щи та ми віт ри ни, а по тім зно­ву жи­т­тя ви­рує. Втім, Па­риж гар­ний зав­жди, осо­бли­во у Різдв’ яно- но во річ ний час — ялин­ки, гір­лян­ди, бу­ке­ти, не­о­но­ве під­сві­чу­ва­н­ня...

«КО­ЖНА З 16-ТИ ВИ­СТАВ ВІД­БУ­ВА­ЛА­СЯ НА «БІС»

— Ко­ли ми бу­ли в Па­ри­жі, то в Opйra de Paris де­мон­стру­ва­ли «Да­му з ка­ме­лі­я­ми» за ро­ма­ном О.Дю­ма-си­на в чу­до­вій хо­ре­о­гра­фії Дж. Ной май є ра на му зи ку Ф. Шо пе на, а у те ат рі « Опе ра Бас ти лія » по ка зу ва ли « По пе - лю­шку» (хо­ре­о­гра­фія Р.Ну­ре­є­ва на му­зи­ку С.Про­ко­фьє­ва — дій- ство пе­ре­не­се­но в гол­лі­вуд­ський світ 1930- х), — про дов жує А.Ре­хві­а­шві­лі. — «Да­ма з ка­ме­лі­я­ми» — одна з най­кра­щих по­ста­но­вок Но­ймайє­ра. Ме­ні бу­ло ду­же ці­ка­во, бо я теж звер­та­ла­ся до цьо­го тво­ру Дю­ма-си­на. Му зич ну ре дак цію ми ро би ли ра­зом із ди­ри­ген­том Оле­ксі­єм Ба­ка­ла­ном (му­зи­ка Бе­тхо­ве­на, Брам­са, Па­хель­бе­ля, Фо­ре, Ел­га­ра та Стра вінсь ко го). На ша прем’єра від­бу­лась у 2014 ро­ці. А ба­лет Дж.Но­йма­є­ра в ми­ну­ло­му ро­ці від­зна­чив юві­лей — 40річ­чя і вва­жа­є­ться зна­ко­вою ро­бо­тою ви­да­тно­го хо­ре­о­гра­фа су­ча­сно­сті.

Ми по­спіл­ку­ва­ли­ся й з ке­рів­ни­цтвом Opйra de Paris про май­бу­тню спів­пра­цю. Ду­же по­ра­ду­ва­ло, що й наш «Лу­скун­чик» спо­до­бав­ся пу­блі­ці, хо­ча па­ри­жа­ни при­скі­пли­ві гля­да­чі. В за­лі на всіх ви­ста­вах не бу­ло віль­но­го мі­сця! Ко­жна з 16-ти ви­став від­бу­ва­ла­ся на «біс». Гра­ли що­ден­но, а в ар­ти­стів бу­ло ли­ше два ви­хі­дних — 25 гру­дня та 1 сі­чня. До ре­чі, ми про­ве­ли й від­кри­ті уро­ки, на які теж про­да­ва­ли­ся кви­тки. Ці май­стер-кла­си від бу ли ся з ве ли ким успі хом. Ми пред­ста­ви­ли чо­ти­ри па-де-де і ре­пе­ти­цію «Лу­скун­чи­ка». Зна­є­те, ко­ли ми бу­ли у Opйra de Paris, то в крам­ни­ці те­а­тру по­ба­чи­ли по­ряд із ТОРо­ви­ми аль­бо­ма­ми й су­ве­ні­ра­ми диск із за­пи- сом на­шо­го ба­ле­ту, який зняв ві­до­мий фран­цузь­кий до­ку­мен­та­ліст Бер­тран Нор­ман. Як роз­ка­за­ли ор­га­ні­за­то­ри га­стро­лей, СD укра­їн­сько­го «Лу­скун­чи­ка» роз ку по ву ва ли ду же ак тив но. За пис ви ста ви мо сьє Бер т ран зро­бив у Ки­є­ві, ко­ли з гру­пою пред­став­ни­ків ЗМІ при­лі­тав спе­ці аль но, аби по знай о ми тись з на­шою по­ста­нов­кою. Нор­ман є ве­ли­ким ша­ну­валь­ни­ком ба­ле­тно­го ми­сте­цтва. Він ав­тор кіль - кох зна­ко­вих стрі чок, зокре­ма, філь му « Ба ле ри на » . Ця до ку - мен­таль­на кар­ти­на, роз­по­від­ає про п’ять со­лі­сток Ма­рі­їн­сько­го те ат ру. Одна з пер со на жів — Сві­тла­на За­ха­ро­ва, яка на­ро­ди­ла­ся в Укра­ї­ні, на­вча­ла­ся хо­ре­о­гра­фії у Ки­є­ві. У 18 ро­ків ста­ла при ма- ба ле ри ною. Ни ні є од - ні­єю з най­ви­да­тні­ших ба­ле­рин у сві­ті. Ідея філь му по­ка­за­ти світ тан­цю із се­ре­ди­ни: пра­цю, біль і все­по­гли­на­ю­чу при­страсть до ба­ле­ту. В філь­мі та­кож пред­став­ле­на до­бір­ка фра­гмен­тів із ві­до­мих по­ста­но­вок зна­ме­ни­тих хо­ре­о­гра­фів: Ма­рі­у­са Пе­ті­па, Михайла Фо­кі­на, Ле­о­ні­да Лав­ров­сько­го і Джор­джа Ба­лан­чі­на...

Нор­ман — ду­же ці­ка­ва осо­би­стість. Він май­же всі дні був із на­ми під час га­стро­лей у Па­ри­жі, за­пи­су­вав ін­терв’ю, зні­мав не тіль­ки ви­ста­ву і те, що від­бу­ва­ло­ся за ла­штун­ка­ми, а та­кож спіл­ку­вав­ся з ар­ти­ста­ми у їхні віль­ні хви­ли­ни, ко­ли ми зна­йо­ми­ли­ся з пам’ятка­ми фран­цузь­кої сто­ли­ці. Бер­тран во­зив нас на кла­до­ви­ще у Сент-Же­не­вьєв де Буа, по­ба­чи­ли мо­ги­лу Сер­жа Лі­фа­ря (ві­до­мо­го тан­цю­ри­ста і хо­ре­о­гра­фа, екс-ки­я­ни­на, який по­над двад­цять ро­ків ке­ру вав ба­лет ною тру пою Гранд Опе ра). Ми та­кож по­кла­ли кві­ти й на на­д­гроб­ки Ру­доль­фа Ну­ре­є­ва і Ма тиль ди Кше сінсь кої ( зі рок сві­то­во­го ба­ле­ту)... Ду­маю, що но ва до ку мен та ль на стріч ка Б.Нор­ма­на теж ви­йде ці­ка­вою для ша ну валь ни ків ви со ко го ми­сте­цтва.

«У НАС РІЗНА ТАНЦЮВАЛЬНА ТЕХНІКА»

На­ших со­лі­стів за­про­си­ли на урок в Opйra de Paris. Ми зу­стрі­ча­ли­ся і з ке­рів­ни­ком хо­ре­о­гра­фі­чної шко­ли при Гранд Опе­ра Клод Бес­сі. Во­на бу­ла улю­бле­ною ба­ле­ри­ною Ли­фа­ря. По­ба­чи­ли чим від­рі­зня­є­ться на­ша і па­ризь­ка ба­ле­тні шко­ли. Під час роз­мов фран­цузь­кі пар­тне­ри зі­зна ли ся, що по га но зна ють « шко лу Пе ті па » ( зна ме ни тий фран­цуз, який став одним із за­снов­ни­ків слов’ян­ської хо­ре­о­гра­фії, ав­тор 56 ори­гі­наль­них ба­ле­тів, зокре­ма та­ких ше­дев­рів, як «Спля­ча кра­су­ня», «Ле­бе­ди­не озе­ро», «Лу­скун­чик», «Рай­мон­да» та ін­ші. — Т.П.).

У нас різна танцювальна техніка. Ми ма­є­мо пе­ре­ва­гу у ве­ли­ких стриб­ках, у від­кри­тій тан­цю­валь­ні мо­ві, ін­шій ло­гі­ці при «бу­дів­ни­цтві» ба­ле­тних ком­бі­на­цій, а у па­ри­жан ці­ка­ві не­ве­ли­чкі тан­цю­валь­ні ком­бі­на­ції. Во­ни ви­ко­ри­сто­ву­ють зов­сім ін­ші прий о ми плас тич ної мо ви. Са­ме це для нас ста­ло ве­ли­ким про­фе­сій­ним пі­зна­н­ням. У них урок три­ває 1,5 го­ди­ни, а у нас — го­ди­ну. Ра­зом ми про­ве­ли за­ня­т­тя. У фран­цу­зів та­кож зов­сім ін­ша те­а­траль­на си­сте­ма — бло­чна, а у нас ре­пер­ту­ар­на (тоб­то у них ви­ста­ву по­ка­зу­ють 10 — 15 днів що­ден­но, а по­тім за­мі­ня­ють на ін­шу по­ста­нов­ку).

У фран­цузь­ких тан­ців­ни­ків ін­ший гра­фік праці. На­при­клад, ма­ють зи­мо­ві ка­ні­ку­ли на 10 днів, а от тру­па та­ка са­ма, як і у нас — 150 ар­ти­стів. Тоб­то всі зу­стрі­чі бу­ли над­зви­чай­но ці­ка­ви­ми.

З ке­рів­ни­ком хо­ре­о­гра­фі­чної шко­ли при Гранд Опе­ра Клод Бес­сі ми до­мо­ви­лись про спів­пра­цю. Є пла­ни, аби во­на по­ста­ви­ла ли­фа­рів­ський ба­лет «Мі­ра­жі» на му­зи­ку Ан­рі Со­ге. Ма­дам Бес­сі при­їде 9 лю­то­го у Ки­їв. Ми хо­че­мо, аби во­на про­ве­ла май­стер-клас для учнів Ака­де­мії тан­цю іме­ні Сер­жа Ли­фа­ря.

Ско­ро че­ка­є­мо на зу­стріч із фран­цузь­ки­ми пар­тне­ра­ми, які хо­чуть по­ди­ви­ти­ся ви­ста­ви з ре­пер­ту­а­ру На­ціо­наль­ної опе­ри, бо ми пла­ну­є­мо по­дов­жи­ти твор­чу спів­пра­цю, і раз на два ро­ки ор­га­ні­зо­ву­ва­ти га­стро­лі на­шо­го те­а­тру в сто­ли­ці Фран­ції. Так, Фонд Ро­ла­на Пе­ті про­по­нує по­ста­ви­ти ба­лет-по­е­му про ко­ха­н­ня «Ар­ле­зі­ан­ку» за дра­мою Аль­фон­са До­де. До ре­чі, дня­ми цей фонд за­про­по­ну­вав ще одну ці­ка­ву про­по­зи­цію — здій­сни­ти три одно­актні ба­ле­ти Р.Пе­ті. Я ра­да, що наш де­бют у Па­ри­жі став вда­лим і по­пе­ре­ду нас че кає плід на ро бо та, яка, впев не на, спо до ба єть ся ша ну - валь­ни­кам ба­ле­ту.

ФО­ТО НАДАНО НА­ЦІО­НАЛЬ­НОЮ ОПЕРОЮ УКРА­Ї­НИ

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.