Япо­нія по­над усе,

або Чо­му Сін­дзо Абе хо­че ска­су­ва­ти ве­ли­ку ча­сти­ну пі­сля­во­єн­но­го по­ряд­ку, вста­нов­ле­но­го США

Den (Ukrainian) - - Світові Дискусії - Ян БУРУМА Про­ект Син­ди­кат для «Дня»

На сьо­го­дні на­віть ки­то­бої по­стра­жда­ли від пре­зи­ден­та США До­наль­да Трам­па. Цьо­го ро­ку Япо­нія ви­йде з Мі­жна­ро­дної ко­мі­сії з про­ми­слу ки­тів (IWC) і від­но­вить ко­мер­цій­ний ки­то­бій­ний про­ми­сел. Кон­се­рва­тив­ний уряд прем’єр-мі­ні­стра Сін­дзо Абе ствер­джує, що вжи­ва­н­ня ки­то­во­го м’яса є ва­жли­вою ча­сти­ною япон­ської куль­ту­ри, на­віть якщо кіль­кість япон­ців, які на­справ­ді це ро­блять, зов­сім мі­зер­на в по­рів­нян­ні з п’ят­де­ся­ти­рі­чним ми­ну­лим. А ви­хід з IWC озна­ча­ти­ме, що япон­ські ки­то­бої змо­жуть ло­ви­ти ри­бу ли­ше в при­бе­ре­жних во­дах Япо­нії, де тва­рин по­рів­ня­но не­ба­га­то.

Прав­да по­ля­гає в то­му, що це рі­ше­н­ня ста­ло по­да­рун­ком для де­кіль­кох по­лі­ти­ків із ре­гіо­нів, де все ще пра­кти­ку­є­ться ки­то­бій­ний про­ми­сел, і на­ціо­на­лі­стам, які не лю­блять, ко­ли іно­зем­ці з між­на­ро­дних ор­га­ні­за­цій ка­жуть, що Япо­нії мо­жна і що не мо­жна. Це ціл­ком і пов­ні­стю по­лі­ти­чний акт, на­тхнен­ний, як ствер­джує лі­бе­рал Аса­хі Сім­бун, на­по­ле­гли­вим за­кли­ком Трам­па «Аме­ри­ка по­над усе». Тут іде­ться про «Япо­нію на­сам­пе­ред». Хо­ча Трамп на­вряд чи за­пе­ре­чу­ва­ти­ме, що на­по­ле­гли­ва ви­мо­га Япо­нії на ки­то­бій­но­му про­ми­слі шко­дить імі­джу кра­ї­ни.

У пе­ре­ко­на­но­го япон­сько­го на­ціо­на­лі­ста Абе скла­дні вза­є­ми­ни зі Спо­лу­че­ни­ми Шта­та­ми. По­ді­бно до сво­го ді­ду­ся, Но­бу­су­ке Кі­ші, та­кож на­ціо­на­лі­ста, який був аре­што­ва­ний як вій­сько­вий зло­чи­нець 1945 ро­ку, але по­тім став ло­яль­ним ан­ти­ко­му­ні­сти­чним со­ю­зни­ком аме­ри­кан­ців, Абе ро­бить усе мо­жли­ве, аби за­ли­ша­ти­ся по­ряд зі США, але при цьо­му хо­че, щоб Япо­нія бу­ла на­сам­пе­ред. Одна з йо­го мрій — за­кін­чи­ти спро­бу сво­го ді­ду­ся пе­ре­гля­ну­ти пі­сля­во­єн­ну па­ци­фіст­ську кон­сти­ту­цію, на­пи­са­ну аме­ри­кан­ця­ми, і роз­ро­би­ти більш па­трі­о­ти­чний і, мо­жли­во, більш ав­то­ри­тар­ний до­ку­мент, який уза­ко­нить за­сто­су­ва­н­ня вій­сько­вої си­ли.

Япо­нія має бу­ти вір­ним аме­ри­кан­ським со­ю­зни­ком. У Ні­меч­чи­ни й Іта­лії, ін­ших дер­жав, пе­ре­мо­же­них у Дру­гій сві­то­вій вій­ні, є НАТО та Єв­ро­пей­ський Со­юз. У Япо­нії є ли­ше Уго­да про вза­єм­ну спів­пра­цю та без­пе­ку зі США від 1960 ро­ку, щоб за­хи­сти­ти се­бе від во­ро­жих сил, а зро­ста­н­ня Ки­таю ви­кли­кає у япон­ців жах. Ось чо­му Абе став пер­шим іно­зем­ним по­лі­ти­ком, пі­сля прем’єр-мі­ні­стра Ве­ли­кої Бри­та­нії Те­ре­зи Мей, який по­ква­пив­ся осо­би­сто при­ві­та­ти Трам­па 2017 ро­ку.

У ба­га­тьох ва­жли­вих га­лу­зях Япо­нія отри­ма­ла ве­ли­че­зну ви­го­ду з то­го, що пе­ре­бу­ває під кри­лом Аме­ри­ки, ра­зом із пі­сля­во­єн­ною кон­сти­ту­ці­єю, яка є не ли­ше па­ци­фіст­ською, а й більш де­мо­кра­ти­чною, ніж усі ті, що бу­ли у кра­ї­ни ра­ні­ше, яка за­крі­плює ін­ди­ві­ду­аль­ні пра­ва, пов­не ви­бор­че пра­во та сво­бо­ду ви­слов­лю­ва­н­ня ду­мок. Кон­сти­ту­цій­но по­збав­ле­на мо­жли­во­сті бра­ти участь у вій­сько­вих аван­тю­рах, окрім як ви­со­ко­опла­чу­ва­ний ви­ро­бник то­ва­рів під час рі­зних азій­ських кон­флі­ктів Аме­ри­ки, Япо­нія та­кож, як і кра­ї­ни За­хі­дної Єв­ро­пи, мо­гла б зо­се­ре­ди­ти­ся на від­нов­лен­ні сво­єї про­ми­сло­вої мо­гу­тно­сті.

Але де­мо­кра­тія, якою все ще пи­ша­ю­ться аме­ри­кан­ці пі­сля її вста­нов­ле­н­ня 1945 ро­ку, та­кож бу­ла ускла­дне­на втру­ча­н­ням США. Як і Іта­лія, Япо­нія бу­ла на пе­ре­дньо­му краї хо­ло­дної вій­ни. І по­ді­бно до хри­сти­ян­ських де­мо­кра­тів Іта­лії кон­се­рва­тив­на Лі­бе­раль­но- де­мо­кра­ти­чна пар­тія Япо­нії про­тя­гом ба­га­тьох ро­ків ко­ри­сту­ва­ла­ся ве­ли­че­зни­ми су­ма­ми аме­ри­кан­ських гро­шей, щоб не допу­сти­ти при­хід лі­вих пар­тій до вла­ди. Як на­слі­док — Япо­нія ста­ла де-фа­кто одно­пар­тій­ною дер­жа­вою.

Це при­зве­ло до де­якої ши­зо­фре­нії се­ред та­ких кон­се­рва­тив­них на­ціо­на­лі­стів Япо­нії як Абе. Во­ни ви­со­ко оці­ню­ва­ли ще­дрість Аме­ри­ки, а та­кож її вій­сько­ву підтримку про­ти ко­му­ні­сти­чних су­пер­ни­ків. Але їх гли­бо­ко обу­ри­ла не­об­хі­дність жи­ти за нав’яза­ною іно­зем­ця­ми лі­бе­раль­ною кон­сти­ту­ці­єю. Та­кож, як і То­кій­ський три­бу­нал з вій­сько­вих зло­чи­нів 1946 ро­ку, на яко­му іно­зем­ні суд­ді за­су­ди­ли япон­ських лі­де­рів вій­сько­во­го ча­су, кон­сти­ту­ція і все, що за нею сто­їть, вва­жа­є­ться на­ціо­наль­ним при­ни­же­н­ням.

Япон­ські пра­ві хо­ті­ли б ска­су­ва­ти ве­ли­ку ча­сти­ну пі­сля­во­єн­но­го по­ряд­ку, вста­нов­ле­но­го США за під­трим­ки япон­ських лі­бе­ра­лів. Ре­ві­зіо­ніст­ський про­ект Абе сто­су­є­ться не ли­ше па­ци­фіст­ської 9-ї стат­ті, яка за­бо­ро­няє Япо­нії ви­ко­ри­сто­ву­ва­ти зброй­ну си­лу, а й та­ких пи­тань, як осві­та, над­зви­чай­ні за­ко­ни та роль ім­пе­ра­то­ра.

Щоб змі­ни­ти 9 ста­т­тю, ни­ні­шньо­му ко­а­лі­цій­но­му уря­ду по­трі­бна під­трим­ка двох тре­тин Пар­ла­мен­ту, а та­кож про­ве­де­н­ня все­на­ро­дно­го ре­фе­рен­ду­му. Пі­сля пе­ре­мо­ги на ви­бо­рах 2017 ро­ку, Абе отри­мав не­об­хі­дну пар­ла­мент­ську біль­шість. Чи ви­грає він ре­фе­рен­дум, усе ще під пи­та­н­ням, хо­ча він за­при­сяг­ся пе­ре­ві­ри­ти це най­ближ­чим ча­сом. В осві­ті він уже здо­був де­кіль­ка ва­жли­вих пе­ре­мог. « Па­трі­о­тизм » та « ети­чне ви­хо­ва­н­ня» те­пер є офі­цій­ною ме­тою на­ціо­наль­ної на­вчаль­ної про­гра­ми. Це озна­чає, се­ред ін­шо­го, що під­по­ряд­ку­ва­н­ня дер­жа­ві, а не ін­ди­ві­ду­аль­ним пра­вам і сво­бо­ді дум­ки, при­ще­плю­є­ться в ран­ньо­му ві­ці. Це та­кож озна­чає, що істо­рія ро­лі Япо­нії за во­єн­них ча­сів, якщо її вза­га­лі ви­кла­да­ти, бу­де біль­ше пов’яза­на з ге­ро­ї­чним актом, яким мо­лодь по­вин­на пи­ша­ти­ся.

У ми­ну­ло­му США, по­при всі свої не­до­лі­ки та кри­мі­наль­ні кон­флі­кти, все ще за­ли­ша­ли­ся си­лою до­бра. Іде­ал аме­ри­кан­ської від­вер­то­сті та де­мо­кра­тії все ще гі­дний за­хо­пле­н­ня. Ра­зом із тим, як у ви­пад­ку із За­хі­дною Єв­ро­пою, за­ле­жність від вій­сько­во­го за­хи­сту США має менш по­зи­тив- ний вплив. Уна­слі­док цьо­го Япо­нія ста­ла як ва­саль­на дер­жа­ва: яким би не бу­ло ба­жа­н­ня аме­ри­кан­ців, Япо­нія зму­ше­на це ро­би­ти. Це мо­же на­да­ти по­лі­ти­ці ефе­кту ін­фан­тиль­но­сті.

В епо­ху Трам­па, Аме­ри­ка вже не на­стіль­ки на­дій­на. Це мо­гло б при­найм­ні до­по­мог­ти скон­цен­тру­ва­ти уми япон­ців на то­му, як жи­ти у сві­ті без аме­ри­кан­ців. Але США та­кож уже не є мо­де­л­лю сво­бо­ди та від­вер­то­сті. Нав­па­ки, во­ни ста­ли при­кла­дом вузь­ко­го на­ціо­на­лі­зму, ксе­но­фо­бії й ізо­ля­ціо­ні­зму. Япон­ські на­ціо­на­лі­сти не по­тре­бу­ють за­охо­че­н­ня по­вто­рю­ва­ти цю мо­дель. Якщо во­ни це зро­блять, Трамп, без­умов­но, не сто­я­ти­ме на їхньо­му шля­ху. Во­ни пе­ре­гу­кну­ться із най­гір­ши­ми аспе­кта­ми су­ча­сної Аме­ри­ки та від­ки­нуть кра­ще з то­го, що ко­лись про­по­ну­ва­ли США.

ФОТО РЕЙТЕР

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.