Си­ту­а­ція з укра­їн­ським бю­дже­том: ста­бі­лі­за­ція про­це­су чи ти­ша пе­ред бу­ре­ві­єм?

Dzerkalo Tizhnya - - ТИТУЛЬНЫЙ ЛИСТ -

Що ж від­бу­ва­є­ться з укра­їн­ським бю­дже­том? По за­кін­чен­ні ба­та­лій із прийня­т­тям дер­жав­но­го бюджету на­при­кін­ці ми­ну­ло­го ро­ку, на пер­ший погляд, на­став час від­но­сно­го спо­кою у дер­жав­них фі­нан­сах.

Однак на­справ­ді це не зов­сім так: цей час — це за­без­пе­че­н­ня ви­ко­на­н­ня са­мо­го бюджету, по­чи­на­ю­чи з бу­ден­ної ро­бо­ти із за­твер­дже­н­ня нор­ма­тив­ної ба­зи йо­го ви­ко­на­н­ня, по­ряд­ків ви­ко­ри­ста­н­ня ко­штів і па­спор­тів бю­дже­тних про­грам та за­кін­чу­ю­чи під­го­тов­кою стра­те­гі­чних до­ку­мен­тів для фор­му­ва­н­ня бюджету на­сту­пно­го ро­ку.

До то­го ж ве­сна та по­ча­ток лі­та озна­ме­ну­ва­ли­ся кіль­ко­ма ва­жли­ви­ми по­ді­я­ми — не­вда­лим по­дов­же­н­ням екс­пе­ри­мен­ту із впро­ва­дже­н­ня се­ре­дньо­стро­ко­во­го бю­дже­тно­го пла­ну­ва­н­ня, а та­кож від­став­кою мі­ні­стра фі­нан­сів.

Ме­тою будь-якої бю­дже­тної по­лі­ти­ки є її зба­лан­со­ва­ність. Ли­ше до­ся­гнув­ши ці­єї ме­ти, мо­жна ре­а­лі­зо­ву­ва­ти ін­ші по­лі­ти­ки, в то­му чи­слі стру­ктур­ні ре­фор­ми, які по су­ті є се­кто­раль­ни­ми іні­ці­а­ти­ва­ми, що по­тре­бу­ють дер­жав­но­го фі­нан­су­ва­н­ня. За­зви­чай зга­да­на ме­та до­ся­га­є­ться з до­по­мо­гою двох край­ніх під­хо­дів: бух­гал­тер­сько­го і еко­но­мі­чно­го, які ко­жен уряд ком­бі­нує в мі­ру сво­єї ін­сти­ту­цій­ної спро­мо­жно­сті.

Пер­ший — це ко­ли уряд, ма­ю­чи де­фі­цит бюджету і зна­чний дер­жав­ний борг, по­чи­нає йо­го ско­ро­чу­ва­ти шля­хом збіль­ше­н­ня ста­вок по­да­тків (за­про­ва­дже­н­ня но­вих), лі­кві­да­ції по­да­тко­вих пільг, про­да­жу дер­жав­но­го май­на для то­го, щоб збіль­ши­ти надходження до бюджету. Во­дно­час уряд шу­кає шля­хи змен­ше­н­ня ви­да­тків: ско­ро­чує чи­сель­ність дер­жав­них слу­жбов­ців, кіль­кість шкіл, лі­ка­рень, со­ці­аль­ні програми, фі­нан­су­ва­н­ня ін­ве­сти­цій­них про­е­ктів і на­зи­ває це «ду­же по­трі­бни­ми для кра­ї­ни ре­фор­ма­ми». Як пра­ви­ло, та­ка по­лі­ти­ка є ко­ро­тко­стро­ко­вою і ча­сто про­ди­кто­ва­на ви­мо­га­ми кре­ди­то­рів, які да­ють гро­ші на фі­нан­су­ва­н­ня то­го са­мо­го де­фі­ци­ту.

Дру­гий під­хід — еко­но­мі­чний. Він спи­ра­є­ться не на кіль­кі­сні па­ра­ме­три, а на які­сні, і спря­мо­ва­ний на ро­бо­ту із «ко­рі­н­ням», а не з «кро­ною», з при­чи­на­ми, а не з їхні­ми зов­ні­шні­ми про­я­ва­ми. За цьо­го під­хо­ду до­пу­ска­є­ться ско­ро­че­н­ня ста­вок по­да­тків і за­сто­су­ва­н­ня но­вих фі­скаль­них сти­му­лів за­ра­ди май­бу­тньо­го еко­но­мі­чно­го зро­ста­н­ня, а та­кож збіль­ше­н­ня дер­жав­них ін­ве­сти­цій у ті на­пря­ми, які при­не­суть від­да­чу у май­бу­тньо­му, — в осві­ту, на­у­ку, ін­но­ва­ції, кон­ку­рен­то­спро­мо­жність. До­пу­ска­є­ться вза­є­мо­дія фі­скаль­ної і мо­не­тар­ної по­лі­ти­ки з ме­тою при­ско­ре­н­ня еко­но­мі­чно­го зро­ста­н­ня. Цей під­хід пе­ред­ба­чає на­віть збіль­ше­н­ня де­фі­ци­ту бюджету у ко­ро­тко­му пе­рі­о­ді за­ра­ди йо­го май­бу­тньо­го зба­лан­су­ва­н­ня, але вже на ви­що­му рів­ні еко­но­мі­чно­го і со­ці­аль­но­го роз­ви­тку. Спро­буй­те уяви­ти, що ко­жен дру­гий день у ва­шо­му жит­ті від­су­тній. І то­ді, ко­ли всі нав­ко­ло жи­вуть сім днів на ти­ждень, ви жи­ве­те за роз­кла­дом «по­не­ді­лок — се­ре­да — п’ятни­ця», і зна­є­те, що це на­зав­жди.

Зов­сім бай­ду­же, що у вів­то­рок — ве­сі­л­ля най­лі­пшої по­дру­ги, в че­твер — день на­ро­дже­н­ня ди­ти­ни, а в су­бо­ту — похо­рон лю­бої ба­бу­сі. Цих днів у ва­шо­му жит­ті одна­ко­во не­має. І ні­чим це змі­ни­ти не­мо­жли­во. Усе, що ви мо­же­те, — спо­ді­ва­ти­ся, що ва­жли­ві по­дії збі­жа­ться з ва­шим ри­тмом жи­т­тя.

Якщо вам уда­ло­ся це уяви­ти, то ви змо­же­те при­бли­зно зро­зу­мі­ти, яким є жи­т­тя лю­ди­ни на ді­а­лі­зі. День жи­т­тя. День ді­а­лі­зу. День жи­т­тя. День ді­а­лі­зу. Не­скін­чен­ний ме­тро­ном, що не зби­ва­є­ться з ри­тму. Бо збій ри­тму озна­ча­ти­ме за­кін­че­н­ня жи­т­тя.

Та­ня жи­ве в цьо­му ри­тмі чо­тир­над­ця­тий рік. Май­же сім ро­ків її жи­т­тя з’їв апа­рат шту­чної нир­ки. За цей час мо­жна бу­ло, на­при­клад, за­кін­чи­ти ме­ди­чний уні­вер­си­тет, вклю­ча­ю­чи ін­тер­на­ту­ру. Втім, за стіль­ки ро­ків лі­ку­ва­н­ня їй уже не по­трі­бна «ко­ро­чка» про ви­щу осві­ту. Во­на лег­ко роз­мов­ляє з лі­ка­ря­ми одні­єю мо­вою. А в окре­мих пи­та­н­нях дасть фо­ру се­ре­дньо­ста­ти­сти­чно­му ви­пу­скни­ко­ві ме­ди­чно­го ви­шу. Один із за­кор­дон­них лі­ка­рів, про­ща­ю­чись із нею пі­сля три­ва­ло­го лі­ку­ва­н­ня, ска­зав: «До по­ба­че­н­ня, ко­ле­го». І ду­же зди­ву­вав­ся, ко­ли зро­зу­мів, що Та­ня не лі­кар. Про­сто в на­ших ре­а­лі­ях до­сте­мен­но ро­зу­мі­ти, що з то­бою від­бу­ва­є­ться, де до­бу­ти лі­ки, як пра­цює той чи ін­ший пре­па­рат і що з чим спо­лу­ча­є­ться, не пу­ста ці­ка­вість, а пи­та­н­ня ви­жи­ва­н­ня.

Ще ро­ків де­сять то­му па­ці­єн­ти на ді­а­лі­зі жи­ли від трьох до се­ми ро­ків. Ни­ні те­о­ре­ти­чно цей тер­мін мо­же бу­ти май­же не­скін­чен­ним. Ми­ну­ло­го ти­жня лі­де­ри кра­їн­чле­нів Єв­ро­пей­сько­го Со­ю­зу зі­бра­ли­ся на са­міт Єв­ро­пей­ської ра­ди, при­свя­че­ний, пе­ре­д­усім, про­бле­мі мі­гра­ції.

Пред­став­ни­ки кра­їн, що за­йма­ють зов­сім рі­зні по­зи­ції з цьо­го пи­та­н­ня (як, на­при­клад, Ні­меч­чи­ни і Фран­ції з одно­го бо­ку, та Іта­лії — з дру­го­го), ви­сло­ви­ли своє за­до­во­ле­н­ня ре­зуль­та­та­ми зу­стрі­чі. Однак за­ли­ша­є­ться не­о­че­ви­дним, чи справ­ді до­ся­гну­ті до­мов­ле­но­сті зна­чу­щі й пра­цю­ва­ти­муть, чи єв­ро­пей­ські лі­де­ри «по­го­ди­ли­ся не по­го­ди­ти­ся». Німецький кон­текст Цей са­міт про­хо­див на тлі вну­трі­шньо­ко­а­лі­цій­но­го кон­флі­кту в Ні­меч­чи­ні — кон­флі­кту, що теж ви­ник нав­ко­ло те­ми мі­гра­ції. Го­ло­ва мі­ні­стер­ства вну­трі­шніх справ і лі­дер Хри­сти­ян­сько-со­ці­аль­но­го со­ю­зу Горст Зе­є­го­фер ви­сту­пив за жорс­ткі­шу по­лі­ти­ку що­до бі­жен­ців, які при­бу­ва­ють до Ні­меч­чи­ни. Зокре­ма йшло­ся про те, щоб за­вер­та­ти осіб, ко­трі ра­ні­ше про­бу­ва­ли на­бу­ти ста­ту­су бі­жен­ця або про­сто за­ре­є­стру­ва­ли­ся в ін­шій кра­ї­ні ЄС, на кор­до­ні Ні­меч­чи­ни, не до­пу­ска­ю­чи їх до кра­ї­ни. На­справ­ді та­ких лю­дей від­но­сно не­ба­га­то: так, із 78 ти­сяч бі­жен­ців, яких прийня­ла Ні­меч­чи­на за пер­шу по­ло­ви­ну 2018 р., ли­ше 18 ти­сяч під­па­да­ють під цей кри­те­рій. Зе­є­го­фер по­гро­жу­вав, якщо Мер­кель не по­го­ди­ться на цю ви­мо­гу, він вве­де від­по­від­ні пе­ре­вір­ки на кор­до­ні з Ав­стрі­єю са­мо­стій­но як го­ло­ва МВС кра­ї­ни — тим са­мим де-фа­кто став­ля­чи уль­ти­ма­тум: або жорс­ткі­ша мі­гра­цій­на по­лі­ти­ка, або від­став­ка Зе­є­го­фе­ра і на­сту­пна ко­а­лі­цій­на кри­за.

ХСС — «се­стрин­ська» пар­тія для Хри­сти­ян­сько-де­мо­кра­ти­чно­го со­ю­зу, який очо­лює Ан­ге­ла Мер­кель; ХСС бе­ре участь у ви­бо­рах ли­ше в Ба­ва­рії, то­ді як ХДС у цій зем­лі, нав­па­ки, у ви­бо­рах уча­сті не бе­ре. Кон­флікт між Зе­є­го­фе­ром і Мер­кель по­ста­вив цей ста­тус-кво під пи­та­н­ня, і обго­во­рю­вав­ся ва­рі­ант, за яко­го «се­стрин­ські» пар­тії роз­хо­дя­ться, ХСС стає за­галь­но­ні­ме­цькою пар­ті­єю, а ХДС, сво­єю чер­гою, по­чи­нає пра­цю­ва­ти в Ба­ва­рії. У та­ко­му ра­зі (і це не­ми­ну­че су­про­во­джу­ва­ло­ся б до­стро­ко­ви­ми ви­бо­ра­ми) про­гра­ли б оби­дві пар­тії. ХДС ри­зи­ку­вав би отри­ма­ти більш кон­се­рва­тив­но­го, але при цьо­му ре­спе­кта­бель­но­го, кон­ку­рен­та, який, при вда­ло­му для пар­тії Зе­є­го­фе­ра роз­кла­ді, зі­брав би го­ло­си по­мір­них пра­вих ви­бор­ців («Аль­тер­на­ти­ві для Ні­меч­чи­ни» за­ли­шав­ся б то­ді пе­ре­ва­жно їхній «ядер­ний» еле­кто­рат — украй пра­ві). За черв­не­вим опи­ту­ва­н­ням INSA, ХСС, став­ши за­галь­но­на­ціо­наль­ною пар­ті­єю, мо­гла б роз­ра­хо­ву­ва­ти на 18% го­ло­сів (ХДС — на 22%), то­ді як АДН втра­ти­ла б тре­ти­ну при­хиль­ни­ків. Однак ХСС втра­тив би своє без­пе­ре­чне лі­дер­ство в Ба­ва­рії, оскіль­ки ХДС з їхнім по­ту­жним пар­тій­ним ре­сур­сом най­пев­ні­ше зміг би отри­ма­ти зна­чну час­тку го­ло­сів у цій зем­лі.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.