Зго­ди не­має?

Dzerkalo Tizhnya - - ТИТУЛЬНЫЙ ЛИСТ -

Са­ме то­му не тіль­ки в ХДС, а й у ХСС зву­ча­ли кри­ти­чні від­но­сно дій Зе­є­го­фе­ра го­ло­си. Так, ко­ли­шній мі­ністр куль­ту­ри від ХСС Ганс Майєр за­явив, що роз­кол між «се­стрин­ськи­ми» пар­ті­я­ми став би зна­ком то­го, що пар­тій­на си­сте­ма в Ні­меч­чи­ні про­дов­жує роз­ва­лю­ва­ти­ся, і кра­ї­на на­бли­зи­ла­ся до ста­ну Ве­ймар­ської ре­спу­блі­ки — по­ля­ри­зо­ва­ної де­мо­кра­тії з силь­ни­ми ра­ди­каль­ни­ми пар­ті­я­ми і слаб­ким цен­тром. Ба біль­ше, згі­дно з опи­ту­ва­н­ням від ком­па­нії Forsa, 45% при­хиль­ни­ків ХСС (і 69% нім­ців за­га­лом) на під­ста­ві скан­да­лу вва­жа­ють, що Зе­є­го­фер мав би по­да­ти у від­став­ку з по­зи­ції мі­ні­стра. У не­ді­лю, 1 ли­пня, Зе­є­го­фер і сам за­явив пе­ред чле­на­ми пар­тії, що пла­нує по­да­ти у від­став­ку; однак ін­ші пар­тій­ці вмо­ви­ли йо­го спро­бу­ва­ти знай­ти ком­про­міс із Мер­кель. І справ­ді, ком­про­міс зна­йшли; на­сту­пно­го дня сто­ро­ни по­го­ди­ли­ся ство­ри­ти на кор­до­ні з Ав­стрі­єю тран­зи­тні цен­три, що да­дуть змо­гу пе­ре­ві­ри­ти, чи був бі­же­нець за­ре­є­стро­ва­ний в ін­шій кра­ї­ні ЄС, і якщо так, від­но­сно швид­ко де­пор­ту­ва­ти йо­го. Однак, як ува­жає Мет­тью Кар­ні­тшніг із Politico, це не­зна­чна по­сту­пка для Мер­кель: ідею тран­зи­тних цен­трів во­на й са­ма ло­бі­ю­ва­ла ще 2015 р. Во­дно­час для Мер­кель бу­ло най­ва­жли­ві­шим знай­ти єв­ро­пей­ське ви­рі­ше­н­ня про­бле­ми, тоб­то та­ке, за яко­го дії Ні­меч­чи­ни не бу­ли б су­то одно­бі­чни­ми, а впи­су­ва­ли­ся б у кон­текст за­галь­но­єв­ро­пей­ської мі­гра­цій­ної по­лі­ти­ки. І са­міт ЄС, оче­ви­дно, до­зво­лив їй до­сяг­ти цьо­го. Чи та­ки ви­рі­ше­н­ня? Хо­ча лі­де­ри ба­га­тьох кра­їн-чле­нів по­зи­тив­но ви­сло­ви­ли­ся про ре­зуль­та­ти са­мі­ту ЄС, роз­ми­та суть до­ся­гну­тих угод до­зво­ляє при­пу­сти­ти, що при­чи­на та­ких ви­слов­лень у то­му, що ко­жен лі­дер мо­же їх ін­тер­пре­ту­ва­ти так, як йо­му зру­чно для вну­трі­шньо­по­лі­ти­чних ці­лей. Більш жорс­тко на­ла­што­ва­ні до мі­гра­ції дер­жа­ви, та­кі як Іта­лія, Ав­стрія або кра­ї­ни Ви­ше­град­ської че­твір­ки, мо­жуть при­вер­та­ти ува­гу ви­бор­ців до то­го, що ре­зо­лю­ція Єв­ро­пей­ської ра­ди пе­ред­ба­чає жорс­ткі­ший кон­троль над зов­ні­шні­ми кор­до­на­ми ЄС або ство­ре­н­ня (на до­бро­віль­ній для кра­їн осно­ві) цен­трів, що до­зво­ля­ють швид­ко роз­ді­ли­ти тих, хто при­бу­ває, на «не­ре­гу­ляр­них мі­гран­тів», яких слід де­пор­ту­ва­ти, і бі­жен­ців. Іта­лій­ський ві­це-прем’єр Мат­тео Саль­ві­ні (і фа­кти­чний лі­дер кра­ї­ни) уже на­звав під­сум­ки са­мі­ту пе­ре­мо­гою для Іта­лії. І це не див­но, з огля­ду на те, що ця кра­ї­на по­гро­жу­ва­ла на­кла­сти ве­то на всі рі­ше­н­ня са­мі­ту, якщо не отри­має по­трі­бних по­сту­пок. Для ньо­го та­кож ва­жли­вим до­ся­гне­н­ням бу­ла де­кла­ра­ція по­тре­би пе­ре­гля­ну­ти Ду­блін­ську уго­ду, яка пе­ред­ба­чає, що мі­грант має за­про­си­ти ста­тус бі­жен­ця в пер­шій без­пе­чній кра­ї­ні, ку­ди при­був — зокре­ма це при­зво­дить до кон­цен­тра­ції мі­гран­тів в Іта­лії (а та­кож у Гре­ції).

Сво­єю чер­гою, Мер­кель мо­же, зав­дя­ки пун­кту про ці цен­три, ствер­джу­ва­ти, що зна­йшла за­галь­но­єв­ро­пей­ське рі­ше­н­ня вну­трі­шньо­по­лі­ти­чної кри­зи на про­ти­ва­гу су­то на­ціо­наль­но­му; цен­три на кор­до­ні з Ав­стрі­єю від­кри­ю­ться ли­ше у ра­зі зго­ди Ві­дня, яку, зва­жа­ю­чи на ан­ти­мі­гра­цій­ну по­зи­цію ни­ні­шньої ав­стрій­ської ко­а­лі­ції, отри­ма­ти бу­де не­про­сто. Крім то­го, на про­ти­ва­гу ідеї «мі­цно­сті Єв­ро­пи» (яку під­три­мує той же Саль­ві­ні, ко­трий за­яв­ляє, що бі­жен­ці, які при­бу­ва­ють мо­рем, «по­ба­чать Іта­лію ли­ше на ли­стів­ках»), уго­да не пе­ред­ба­чає ра­ди­каль­ної жорс­тко­сті кор­до­нів для бі­жен­ців; іде­ться, ско­рі­ше, про жорс­ткість кон­тро­лю при від­кри­то­сті для осіб, яким реально за­гро­жує не­без­пе­ка у їхніх кра­ї­нах. Як і Ні­меч­чи­на, Фран­ція під­три­мує та­кий спіль­ний на­прям єв­ро­пей­ської по­лі­ти­ки.

Во­дно­час, бе­ру­чи до ува­ги, що тран­зи­тні цен­три ство­рю­ва­ти­муть на до­бро­віль­ній осно­ві (Ви­ше­град­ська че­твір­ка й, оче­ви­дно, Іта­лія бло­ку­ва­ли будь-які згад­ки про обов’яз­ко­ві за­хо­ди; Фран­ція й Ав­стрія вже за­яви­ли, що та­кі цен­три не ство­рю­ва­ти­муть), не­ясно, як на­справ­ді уго­да пра­цю­ва­ти­ме. Крім то­го, по­да­н­ня пи­та­н­ня бі­жен­ців як клю­чо­во­го у 2018 р. на­га­дує ко­ла на во­ді; кіль­кість бі­жен­ців, що при­бу­ва­ють у Єв­ро­пу, на­справ­ді вже зна­чно ско­ро­ти­ла­ся, фа­кти­чно до­ся­гнув­ши до­кри­зо­во­го рів­ня, але європейський ви­бо­рець усе ще вва­жає про­бле­му мі­гра­ції одні­єю з най­ва­жли­ві­ших. Ви­зна­ва­ти про­бле­му і го­во­ри­ти про неї на­чеб­то б і тре­ба, щоб уни­кну­ти від­пли­ву ви­бор­ця до край­ніх пра­вих. Однак, як свід­чить при­клад Ні­меч­чи­ни, де на пе­ред­ви­бор­них де­ба­тах між лі­де­ра­ми двох го­лов­них пар­тій ішло­ся май­же ви­клю­чно про мі­гра­цію, за­ци­клю­ва­ти­ся на цьо­му пи­тан­ні озна­чає ви­зна­ва­ти по­ря­док ден­ний пра­вих і, в оста­то­чно­му під­сум­ку, спра­ве­дли­вість їхніх по­бо­ю­вань. Пер­спе­кти­ви Як вва­жає Кар­ні­тшніг, до­ся­гну­ті в Ні­меч­чи­ні до­мов­ле­но­сті швид­ше схо­жі на тим­ча­со­ве пе­ре­мир’я, ніж на дов­го­ча­сну мир­ну уго­ду. Те ж са­ме, ма­буть, мо­жна ска­за­ти й про до­мов­ле­но­сті, до­ся­гну­ті на­при­кін­ці черв­ня Єв­ро­пей­ською ра­дою. Не під­твер­джу­ю­чи зо­бов’яза­н­ня роз­мі­сти­ти в се­бе пев­ну кіль­кість бі­жен­ців по кво­тах со­лі­дар­но­сті, яке ра­ні­ше ігно­ру­ва­ли де­які кра­ї­ни (пе­ре­д­усім Ви­ше­град­ська че­твір­ка), але й не ска­со­ву­ю­чи йо­го й ви­зна­ю­чи ство­ре­н­ня тран­зи­тних цен­трів до­бро­віль­ним за­хо­дом, черв­не­ве рі­ше­н­ня ЄС, по су­ті, не є ви­рі­ше­н­ням про­бле­ми. Єди­не до­ся­гну­те рі­ше­н­ня, що має стра­те­гі­чний по­тен­ці­ал, — це по­си­ле­н­ня спів­ро­бі­тни­цтва з тре­ті­ми кра­ї­на­ми й Афри­кою за­га­лом, на­ці­ле­не на те, щоб у Єв­ро­пу ви­ру­ша­ло мен­ше лю­дей. Зокре­ма го­во­рять про ство­ре­н­ня цен­трів для мі­гран­тів у кра­ї­нах Пів­ні­чної Афри­ки, аби ще там від­окрем­лю­ва­ти еко­но­мі­чних мі­гран­тів від бі­жен­ців. Однак якщо це рі­ше­н­ня і не за­ли­ши­ться де­кла­ра­тив­ним (а це мо­жли­во, зва­жа­ю­чи на те, що жо­дна афри­кан­ська кра­ї­на по­ки не по­го­ди­ла­ся роз­мі­сти­ти в се­бе та­кий центр), во­но в ко­жно­му ра­зі дов­го­стро­ко­ве. А по­ки, якщо в Афри­ці або на Близь­ко­му Схо­ді ви­бу­хне но­вий кон­флікт, Єв­ро­пу очі­ку­ють но­ві хви­лі мі­гра­ції й но­ві по­лі­ти­чні по­тря­сі­н­ня.

Тим ча­сом рі­ше­н­ня, пов’яза­ні з тран­зи­тни­ми цен­тра­ми, мо­жуть та­кож бу­ти де­стру­ктив­ни­ми для Єв­ро­со­ю­зу і йо­го най­го­лов­ні­шо­го до­ся­гне­н­ня — сво­бо­ди пе­ре­мі­ще­н­ня. Річ у тім, що ав­стрій­ський прем’єр Се­ба­стьян Курц уже за­явив: якщо Ні­меч­чи­на вве­де одно­бі­чні за­хо­ди що­до по­вер­не­н­ня мі­гран­тів, які при­бу­ва­ють з Ав­стрії, оста­н­ня від­по­вість ство­ре­н­ням та­ких же цен­трів на кор­до­нах з Іта­лі­єю та Сло­ве­ні­єю. Ін­ши­ми сло­ва­ми, або тран­зи­тний центр не пра­цю­ва­ти­ме, або ре­жи­ми кон­тро­лю в Єв­ро­пі по­мі­тно по­си­ля­ться за прин­ци­пом до­мі­но, що вда­рить по пе­ре­мі­ще­н­нях, які не ма­ють сто­сун­ку до бі­жен­ців вза­га­лі. Мат­тео Саль­ві­ні, що не див­но для вкрай пра­во­го по­лі­ти­ка, уже під­три­мав від­нов­ле­н­ня кон­тро­лю на кор­до­ні з Ав­стрі­єю. Сво­єю чер­гою, мер іта­лій­сько­го мі­ста, роз­та­шо­ва­но­го на кор­до­ні, ви­сту­пив про­ти, за­явив­ши, що це бу­де уда­ром по бі­знес-актив­но­сті. Че­хія та­кож уже го­то­ва вве­сти пе­ре­вір­ки на кор­до­ні з Ні­меч­чи­ною, і за нею мо­же пі­ти Поль­ща.

Утім, не факт, що тран­зи­тні цен­три на кор­до­ні Ні­меч­чи­ни й Ав­стрії все-та­ки бу­де ство­ре­но. Річ у тім, що ко­а­лі­цій­ний пар­тнер ХДС і ХСС — Со­ці­ал-де­мо­кра­ти­чна пар­тія Ні­меч­чи­ни ви­сту­па­ла про­ти та­ких цен­трів у 2015 р., ко­ли Мер­кель за­про­по­ну­ва­ла цю ідею, і ви­сту­пає про­ти них те­пер. З дру­го­го бо­ку, де­марш Зе­є­го­фе­ра, як уже бу­ло ска­за­но, не мав ши­ро­кої під­трим­ки на­віть се­ред при­хиль­ни­ків йо­го пар­тії — 55% із них, згі­дно з опи­ту­ва­н­ням, з по­лі­ти­кою Зе­є­го­фе­ра не зго­дні; рей­тинг ХСС та­кож упав. Ін­ши­ми сло­ва­ми, по­зи­ції го­лов­но­го ні­ме­цько­го ло­бі­ста ство­ре­н­ня та­ких цен­трів осла­бле­ні.

Однак ри­зи­ки для віль­но­го пе­ре­су­ва­н­ня в Єв­ро­пі справ­ді є. Мо­жли­во, са­ме тут сер­йо­зно про­я­ви­ться не­без­пе­ка пра­вих сил, які при­йшли до вла­ди в Ав­стрії та Іта­лії; че­рез дії цих клю­чо­вих для ЄС кра­їн «ефект до­мі­но» мо­же при­зве­сти до жорс­тко­сті кор­до­нів усе­ре­ди­ні Єв­ро­со­ю­зу за­га­лом. Зе­є­го­фер, Курц і Саль­ві­ні, пред­став­ля­ю­чи спектр пра­вих по­гля­дів, де­мон­стру­ють, що «Єв­ро­па на­цій» — це, з усі­єю не­ми­ну­чі­стю, Єв­ро­па кон­флі­ктів; пра­ві мо­жуть під­три­му­ва­ти одне одно­го в пе­ред­ви­бор­них кам­па­ні­ях, але якщо во­ни при­хо­дять до вла­ди, й ін­те­ре­си їхніх кра­їн сти­ка­ю­ться, ре­зуль­тат бу­де про­гра­шним для всіх сто­рін. Тим ча­сом лі­де­ри кра­їн Ви­ше­град­ської че­твір­ки, хо­ча об’єктив­но їхні дер­жа­ви не за­ці­кав­ле­ні у від­нов­лен­ні кон­тро­лю на кор­до­нах з ін­ши­ми єв­ро­пей­ськи­ми кра­ї­на­ми (кіль­кість мі­гран­тів, що при­бу­ва­ють у ці чо­ти­ри кра­ї­ни вкрай ма­ла), гра­ють і гра­ти­муть на ан­ти­мі­гра­цій­них на­стро­ях еле­кто­ра­ту.

Скла­дно ствер­джу­ва­ти, чим за­кін­чи­ться ни­ні­шнє про­ти­сто­я­н­ня. Мо­жли­во, справ­ді кон­троль на кор­до­нах бу­де по­си­ле­но і, як і до­да­тко­вий кон­троль, що діє ни­ні на окре­мих кор­до­нах Ні­меч­чи­ни, Ав­стрії та скан­ди­нав­ських кра­їн, ста­не но­вою нор­мою. У ко­жно­му ра­зі в по­то­чних про­це­сах не­ба­га­то ра­ді­сно­го для при­хиль­ни­ків від­кри­тих кор­до­нів і єв­ро­пей­ської ідеї, а та­кож для бі­зне­су й ту­ри­зму. Во­дно­час не мо­жна ствер­джу­ва­ти, що са­ма по со­бі не­зго­да в пи­тан­ні мі­гра­цій­но­го кон­тро­лю не­о­дмін­но при­зве­де до роз­ко­лу ЄС за­га­лом. Ско­рі­ше, де­стру­ктив­ний для ЄС по­тен­ці­ал не­се пра­вий по­ря­док ден­ний за­га­лом. Однак пе­ред­ви­бор­ні за­яви не­рід­ко роз­хо­дя­ться з ді­лом, і за­гро­за, мо­жли­во, пе­ре­біль­ше­на. Так, ба­га­то го­во­ри­ли про мо­жли­вість ска­су­ва­н­ня сан­кцій про­ти Ро­сії, спо­ча­тку пі­сля при­хо­ду до вла­ди пра­вої ко­а­лі­ції в Ав­стрії, по­тім — по­пу­ліст­ської ко­а­лі­ції в Іта­лії. Але, по­при ло­яль­ні за­яви пар­тій-пе­ре­мож­ців під час ви­бор­чої кам­па­нії, Ра­да ЄС, що скла­да­є­ться з про­філь­них мі­ні­стрів усіх кра­їн-чле­нів, 23 черв­ня по­дов­жи­ла сан­кції ще на рік.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.