По­мер­ти за­ра­ди вбив­ства

Те­ро­ри­сти-смер­тни­ки ста­ли збро­єю слаб­ких в аси­ме­три­чно­му кон­флі­кті

Dzerkalo Tizhnya - - ТИТУЛЬНЫЙ ЛИСТ -

Пер­шо­го ли­пня на схо­ді Аф­га­ні­ста­ну став­ся ви­бух, уна­слі­док яко­го за­ги­ну­ло 19 осіб, пе­ре­ва­жно пред­став­ни­ків си­кх­ських та ін­ду­їст­ських мен­шин, які про­жи­ва­ють у кра­ї­ні.

То­го са­мо­го дня в ін­шій ча­сти­ні пла­не­ти — в афри­кан­ській кра­ї­ні Ма­лі — став­ся ви­бух, уна­слі­док яко­го за­ги­ну­ло че­тве­ро і за­зна­ла по­ра­не­н­ня 31 осо­ба, се­ред яких і сол­да­ти фран­цузь­ко­го вій­сько­во­го кон­тин­ген­ту. Оби­дві ата­ки об’єд­нує те, що вчи­ни­ли їх те­ро­ри­сти. То­чні­ше — те­ро­ри­сти-смер­тни­ки.

Смер­тни­ки — не­від’єм­на скла­до­ва су­ча­сно­го зброй­но­го кон­флі­кту. Аф­га­ні­стан, Ірак, Си­рія, Лі­вія, Ємен, Укра­ї­на… Всю­ди, де ни­ні вій­на, є ве­ли­ка ймо­вір­ність по­ши­ре­н­ня цьо­го не­без­пе­чно­го яви­ща. Хто во­ни — те­ро­ри­сти-смер­тни­ки? Ма­є­мо роз­рі­зня­ти по­ня­т­тя «смер­тник» і «те­ро­рист-смер­тник». Пер­ший не обов’яз­ко­во є те­ро­ри­стом. На­при­клад, смер­тни­ка­ми бу­ли япон­ські ка­мі­ка­дзе ча­сів Дру­гої сві­то­вої, які ли­ше за де­сять мі­ся­ців, з жов­тня 1944 р. до сер­пня 1945-го, вчи­ни­ли 3 843 ата­ки, зни­щив­ши або по­шко­див­ши 375 аме­ри­кан­ських ко­ра­блів і вбив­ши 12 300 сол­да­тів.

Але ка­мі­ка­дзе не бу­ли те­ро­ри­ста­ми, бо на­ле­жа­ли до ре­гу­ляр­ної ар­мії кра­ї­ни-уча­сни­ці кон­флі­кту і ви­ко­ну­ва­ли су­то вій­сько­ві зав­да­н­ня. А ось бій­ці «Чор­них ти­грів», спе­цпі­дроз­ді­лу та­міль­ської се­па­ра­тист­ської ор­га­ні­за­ції «Ти­гри ви­зво­ле­н­ня Та­міл-іла­му», які так са­мо ці­ною вла­сних жит­тів ата­ку­ва­ли вій­сько­вих лан­кій­ської ар­мії, бу­ли са­ме те­ро­ри­ста­ми.

Те­ро­рист-смер­тник — це пе­ре­д­усім са­ме те­ро­рист, тоб­то лю­ди­на, яка ви­ко­ри­сто­вує на­силь­ство або по­гро­зу на­силь­ством для за­ля­ку­ва­н­ня су­спіль­ства або гру­пи лю­дей для до­ся­гне­н­ня вла­сної по­лі­ти­чної ме­ти. Те­ро­рист-смер­тник обов’яз­ко­во має, по-пер­ше, по­лі­ти­чну ме­ту; по-дру­ге — сві­до­мо обра­ну стра­те­гію на за­ля­ку­ва­н­ня; по-тре­тє, він на­ле­жить до пев­ної ор­га­ні­за­ції або іден­ти­фі­кує се­бе з нею.

Те­ро­рист-смер­тник сві­до­мо оби­рає дії, які з ве­ли­кою ві­ро­гі­дні­стю при­зве­дуть до йо­го за­ги­бе­лі, для то­го, щоб зав­да­ти ма­кси­маль­ної шко­ди про­тив­ни­ку. На від­мі­ну від са­мо­губ­ця, акт смер­тни­ка — це сві­до­мий акт, ме­та яко­го — ата­ку­ва­ти про­тив­ни­ка, а не зве­сти по­ра­хун­ки із вла­сним жи­т­тям че­рез жит­тє­ві не­га­ра­зди.

Крім то­го, обов’яз­ко­вою ха­ра­кте­ри­сти­кою ата­ки смер­тни­ка є на­яв­ність во­ро­га. Тоб­то те­ро­рис­тсмер­тник — це лю­ди­на, яка сві­до­мо йде на ри­зик за­ги­ну­ти для то­го, щоб зав­да­ти сво­ї­ми ді­я­ми ма­кси­маль­но мо­жли­вої шко­ди про­тив­ни­ко­ві за­ра­ди до­ся­гне­н­ня по­став­ле­ної по­лі­ти­чної ме­ти. Істо­рія фе­но­ме­ну те­ро­ри­ста-смер­тни­ка Одним із пер­ших при­кла­дів ата­ки смер­тни­ка, на мій погляд, є істо­рія бі­блій­сько­го Сам­со­на, який за­ра­ди пом­сти фі­лі­стим­ля­нам ці­ною вла­сно­го жи­т­тя зруй­ну­вав бу­дів­лю зі сво­ї­ми во­ро­га­ми все­ре­ди­ні. Пер­ши­ми те­ро­ри­ста­ми-смер­тни­ка­ми мо­жна вва­жа­ти чле­нів юдей­ських сект зе­ло­тів і си­ка­рїів, які ці­ною вла­сних жит­тів ата­ку­ва­ли рим­ських оку­пан­тів та мі­сце­вих ко­ла­бо­ран­тів. По­тім бу­ли сол­да­ти ар­мії «Стар­ця го­ри Ала­мут» Ха­са­на ібн Саб­ба­ха, які три­ма­ли в стра­ху се­ре­дньо­ві­чну Єв­ро­пу.

Але справ­жній старт при­го­лом­шли­во­му по­ши­рен­ню фе­но­ме­ну те­ро­ри­стів-смер­тни­ків да­ли по­дії ми­ну­ло­го сто­лі­т­тя, а са­ме — ата­ка те­ро­ри­стів-смер­тни­ків у Бей­ру­ті в жов­тні 1983 ро­ку. То­ді чле­ни ра­ди­каль­ної ши­їт­ської ор­га­ні­за­ції, яка бра­ла участь у гро­ма­дян­ській вій­ні, на­па­ли на ка­зар­ми ми­ро­твор­чо­го кон­тин­ген­ту. Втра­ти аме­ри­кан­ців і фран­цу­зів бу­ли ка­та­стро­фі­чни­ми. Ата­ка смер­тни­ка на п’яти­тон­но­му ав­то, за­ван­та­же­но­му ви­бу­хів­кою, на ка­зар­ми мор­ської пі­хо­ти США в ае­ро­пор­ту Бей­ру­та за­бра­ла жи­т­тя 241 сол­да­та ар­мії США. Дру­гий смер­тник, який че­рез кіль­ка хви­лин по то­му пі­ді­рвав­ся на те­ри­то­рії фран­цузь­ко­го кон­тин­ген­ту, вбив 58 фран­цузь­ких сол­да­тів. І по­лі­ти­чні на­слід­ки не за­ба­ри­ли­ся.

Уже че­рез кіль­ка мі­ся­ців пі­сля на­па­ду Фран­ція і США ви­во­дять сво­їх сол­да­тів з Лі­ва­ну, за­ли­ша­ю­чи ро­зір­ва­ну вій­ною кра­ї­ну на­при­зво­ля­ще. Успіх те­ро­ри­стів у Лі­ва­ні на­ди­хнув ін­ші ор­га­ні­за­ції. Смер­тни­ків по­чи­на­ють ви­ко­ри­сто­ву­ва­ти та­міль­ські се­па­ра­ти­сти на Шрі-лан­ці, па­ле­стин­ці з ХАМАСУ й «Іслам­сько­го джи­ха­ду», кур­ди з Ро­бі­тни­чої пар­тії Кур­ди­ста­ну і че­чен­ці під час Дру­гої ро­сій­сько-че­чен­ської вій­ни.

За да­ни­ми від­кри­тої ба­зи да­них те­ро­ри­стів-смер­тни­ків від The Chicago Project on Security and Threats, до 2016 ро­ку на пла­не­ті бу­ло вчи­не­но 5 430 атак смер­тни­ків. У се­ре­дньо­му в ре­зуль­та­ті ко­жної та­кої ата­ки ги­ну­ло до 10 осіб, по­ра­нень за­зна­ва­ли 25. З по­ча­тку 2000-х спо­сте­рі­га­є­ться зро­ста­н­ня кіль­ко­сті атак те­ро­ри­стів-смер­тни­ків. Мо­ти­ва­ція те­ро­ри­стів-смер­тни­ків Що зму­шує лю­ди­ну вби­ва­ти се­бе за­ра­ди то­го, щоб уби­ти ін­шо­го? Єди­ної від­по­віді на це пи­та­н­ня не­має до­сі.

Як пи­ше ізра­їль­ській до­слі­дник те­ро­ри­зму Амі Пе­да­хзур, біль­шість смер­тни­ків не бо­же­віль­ні. Во­ни — зви­чай­ні лю­ди. До то­го мо­мен­ту, як ста­ти те­ро­ри­ста­ми, во­ни ве­ли зви­чай­не нор­маль­не жи­т­тя, якщо мо­жна на­зва­ти нор­маль­ним жи­т­тя в умо­вах гро­ма­дян­ської вій­ни чи оку­па­ції. Не ге­нії, але з осві­тою. Не ска­за­ти щоб успі­шні, але й не пов­ні нев­да­хи. Ре­лі­гій­ні і се­ку­ляр­ні, жін­ки і чо­ло­ві­ки, по­лі­ти­чні акти­ві­сти з ба­га­то­рі­чним до­сві­дом і но­во­на­вер­не­ні.

За ре­зуль­та­та­ми до­слі­дже­н­ня, про­ве­де­но­го 2010 ро­ку гру­пою ізра­їль­ських уче­них, біль­шість з 80 те­ро­ри­стів-смер­тни­ків, які вчи­ни­ли ата­ки в Па­ле­сти­ні в пе­рі­од з 1993-го по 2002 рік, бу­ли не­о­дру­же­ни­ми чо­ло­ві­ка­ми, які вже ма­ли пев­ний те­ро­ри­сти­чний або акти­віст­ський до­свід, ре­лі­гій­ну осві­ту і пе­ре­ко­на­н­ня.

Біль­ше про мо­ти­ва­цію го­во­рять ре­зуль­та­ти до­слі­дже­н­ня бри­тан­ськи­ми вче­ни­ми 60 істо­рій те­ро­ри­стів (30 жі­нок і 30 чо­ло­ві­ків), які в рі­зний час вчи­ня­ли ата­ки смер­тни­ків. Пе­ре­ва­жна біль­шість жі­нок-смер­тниць бу­ла мо­ти­во­ва­на су­то со­ці­аль­ни­ми або осо­би­сти­ми про­бле­ма­ми. На­сам­пе­ред — це вла­сна со­ці­аль­на не­вла­што­ва­ність (30% жі­нок-смер­тниць), ба­жа­н­ня пом­сти­ти­ся (35%) або ба­жа­н­ня в та­кий спо­сіб по­кін­чи­ти з не­ща­сли­вим жи­т­тям (25%). Яскра­вим при­кла­дом та­ких жі­но­ксмер­тниць ста­ли те­ро­рис­тки з під­роз­ді­лу «Чор­ні вдо­ви» в стру­кту­рі ба­таль­йо­ну «Рі­я­дус Са­лі­хін», який був ство­ре­ний іще Ша­мі­лем Ба­са­є­вим.

У смер­тни­ків-чо­ло­ві­ків основ­ни­ми мо­ти­ва­ми бу­ли ре­лі­гій­ні або на­ціо­на­лі­сти­чні пе­ре­ко­на­н­ня (60— 50%).

Опе­ра­ція те­ро­ри­ста-смер­тни­ка по­тре­бує зна­чної і три­ва­лої під­го­тов­ки, ма­те­рі­аль­них ви­трат. Одній лю­ди­ні це на­вряд чи під си­лу, якщо не бра­ти до ува­ги атак «вов­ків-оди­на­ків» і т. зв. low-cost terrorism (на­зва, яку ви­ко­ри­сто­ву­ють на За­хо­ді для ви­зна­че­н­ня те­ра­ктів, учи­не­них без на­ле­жної під­го­тов­ки з ви­ко­ри­ста­н­ням під­ру­чних за­со­бів, не за­бо­ро­не­них за­ко­но­дав­ством, як-от: на­їзди ав­то­мо­бі­ля­ми, на­па­ди з ви­ко­ри­ста­н­ням со­кир або ку­хон­них но­жів то­що). То­му ор­га­ні­за­ція, її по­лі­ти­чні ці­лі та стра­те­гія ві­ді­гра­ють ва­жли­ву роль у по­ясне­ні фе­но­ме­ну те­ро­ри­стів-смер­тни­ків.

Є кіль­ка основ­них гі­по­тез то­го, на­ві­що вза­га­лі те­ро­ри­сти­чним (і не тіль­ки) ор­га­ні­за­ці­ям по­трі­бні смер­тни­ки.

Згі­дно з пер­шою, те­ро­ри­сти­смер­тни­ки — це про­сто ре­лі­гій­ні фа­на­ти­ки, які в та­кий спо­сіб хо­чуть по­тра­пи­ти до раю. На ко­ристь ці­єї гі­по­те­зи свід­чить ста­ти­сти­ка. Справ­ді, пер­ші сім ор­га­ні­за­цій у рей­тин­гу Suicide Attack Database по­зи­ці­ю­ють се­бе са­ме як ре­лі­гій­ні. Але смер­тни­ків ви­ко­ри­сто­ву­ва­ли й те­ро­ри­сти, яких не мо­жна на­зва­ти ре­лі­гій­ни­ми. На­при­клад — ко­ли­шні мар­кси­сти з РПК або се­ку­ляр­ні на­ціо­на­лі­сти з «Ти­грів ви­зво­ле­н­ня Та­міл-іла­му». Остан­ні вза­га­лі до 2003 ро­ку бу­ли сві­то­ви­ми лі­де­ра­ми за кіль­кі­стю вчи­не­них атак смер­тни­ків.

Згі­дно з дру­гою гі­по­те­зою, те­ро­ри­сти-смер­тни­ки — це ін­стру­мент бо­роть­би про­ти оку­па­ції. Її ав­тор аме­ри­кан­ський уче­ний Ро­берт Пайп за­пев­няє, що те­ро­ри­сти-смер­тни­ки ви­ни­ка­ють там, де мі­сце­ва гро­ма­да ви­рі­шує про­ти­ді­я­ти силь­ні­шо­му оку­пан­то­ві. Осо­бли­во, якщо ре­лі­гій­на на­ле­жність оку­пан­та від­рі­зня­є­ться від ре­лі­гій­ної на­ле­жно­сті мі­сце­вих.

Із ці­єю гі­по­те­зою мо­жна по­го­ди­ти­ся, якщо вра­ху­ва­ти те, що, на­при­клад, в Аф­га­ні­ста­ні та­лі­би актив­но по­ча­ли ви­ко­ри­сто­ву­ва­ти смер­тни­ків тіль­ки з 2006 ро­ку, ко­ли вій­ська ко­а­лі­ції про­су­ну­ли­ся в тра­ди­цій­но пу­штун­ські ра­йо­ни кра­ї­ни. Але чо­му то­ді смер­тни­ків не ви­ко­ри­сто­ву­ва­ли ре­спу­блі­кан­ці з ІРА або лі­ві ра­ди­ка­ли з ЕТА, які так са­мо вва­жа­ли се­бе бор­ця­ми про­ти оку­па­ції?

Згі­дно з тре­тьою гі­по­те­зою, ор­га­ні­за­ції ви­ко­ри­сто­ву­ють смер­тни­ків то­ді, ко­ли хо­чуть швид­ко й де­ше­во зайня­ти свою ні­шу в кон­ку­рен­тно­му по­лі­ти­чно­му се­ре­до­ви­щі. Аме­ри­кан­ський гу­ру до­слі­дже­н­ня те­ро­ри­зму Брюс Гоф­фман ствер­джує, що ата­ки смер­тни­ків да­ють ор­га­ні­за­ції змо­гу при­вер­ну­ти до се­бе ува­гу ці­льо­вої ау­ди­то­рії і на­ля­ка­ти кон­ку­рен­тів.

На­при­клад, па­ле­стин­ський ХАМАС, який ви­ник 1987 ро­ку, три­ва­лий час тіль­ки те й ро­бив, що пу­блі­ку­вав за­кли­ки й гнів­ні обви­ну­ва­че­н­ня на адре­су Ізра­ї­лю, але це не до­да­ва­ло осо­бли­вої по­пу­ляр­но­сті ор­га­ні­за­ції до 1994 ро­ку, ко­ли бій­ці бри­га­ди «Ізз ад-дін аль-кас­сам» вчи­ни­ли свій пер­ший те­ракт із ви­ко­ри­ста­н­ням смер­тни­ка. Від­то­ді про ХАМАС по­ча­ли го­во­ри­ти як про най­не­без­пе­чні­шу па­ле­стин­ську ор­га­ні­за­цію. А тим ча­сом у сві­ті існу­ва­ло й без­ліч се­ре­до­вищ, у яких кон­ку­рен­ція між те­ро­ри­ста­ми не ви­кли­ка­ла по­яви смер­тни­ків (Пів­ні­чна Ір­лан­дія, Іта­лія та ін.). Се­крет по­пу­ляр­но­сті те­ро­ри­стів-смер­тни­ків Як на ме­не, те­ро­ри­сти-смер­тни­ки по­пу­ляр­ні то­му, що це де­ше­ва, до­сту­пна і над­зви­чай­но ефе­ктив­на зброя для слаб­шої сто­ро­ни в кон­флі­кті з силь­ні­шим, кра­ще ви­шко­ле­ним і осна­ще­ним про­тив­ни­ком. Ду­же чі­тко це опи­сав один із за­снов­ни­ків ХАМАСУ Шейх Ахмад Ясін: «Як­би в нас бу­ли бо­йо­ві лі­та­ки і ра­ке­ти, ми б ду­ма­ли про те, щоб ви­ко­ри­сто­ву­ва­ти їх як за­со­би для за­кон­ної са­мо­обо­ро­ни. Але за­раз ми мо­же­мо бо­ро­ти­ся з про­тив­ни­ком тіль­ки го­ли­ми ру­ка­ми і жер­тву­ва­ти со­бою».

Те­ро­ри­сти-смер­тни­ки з’яв­ля­ю­ться пе­ре­ва­жно в кон­флі­ктах, де сто­ро­ни ма­ють не­рів­ні по­тен­ці­а­ли й ре­сур­си. Не ма­ю­чи до­ста­тньо зброї, лю­дей і гро­шей, слаб­ша сто­ро­на в кон­флі­кті шу­кає до­сту­пні ін­стру­мен­ти ви­рів­ню­ва­н­ня по­тен­ці­а­лів.

Зга­ду­ва­ний уже Амі Пе­да­хзур вка­зує на те, що «ве­ли­кий зби­ток, зав­да­ний те­ро­ри­стом-смер­тни­ком, осо­бли­во що­до кіль­ко­сті жертв, має зна­чний пси­хо­ло­гі­чний вплив як на гро­ма­дян кра­ї­ни, що пе­ре­жи­ла ата­ку, так і на її по­лі­ти­ків. Три­во­га, яка по­ши­рю­є­ться в су­спіль­стві вна­слі­док атак те­ро­ри­стів-смер­тни­ків, змен­шує ві­ру гро­ма­дян у спро­мо­жність уря­ду за­хи­ща­ти їх і ро­бить уряд по­бла­жли­ві­шим до ви­мог те­ро­ри­стів».

Про ефе­ктив­ність ата­ки те­ро­ри­ста-смер­тни­ка свід­чить ста­ти­сти­ка. 2014 ро­ку, який, за да­ни­ми Global Terrorism Database, був пі­ко­вим за кіль­кі­стю те­ро­ри­сти­чних атак за весь час про­ве­де­н­ня мо­ні­то­рин­гу (з 1970 р.), від те­ра­кту ги­ну­ли в се­ре­дньо­му 2 лю­ди­ни, а від те­ра­кту смер­тни­ка — 25. Ще за­дов­го до по­яви «Іслам­ської дер­жа­ви» (те­ро­ри­сти­чної ор­га­ні­за­ції, яка ви­ве­ла ви­ко­ри­ста­н­ня смер­тни­ків на «про­ми­сло­ві» мас­шта­би), на ата­ки те­ро­ри­стів­смер­тни­ків, що ста­но­ви­ли ли­ше 3% від всіх те­ра­ктів у сві­ті, при­па­да­ло 48% усіх за­ги­блих від те­ро­ри­зму.

Тоб­то ва­жли­во не так те, які пе­ре­ко­на­н­ня спо­від­ує ор­га­ні­за­ція, яку ме­ту пе­ред со­бою ста­вить, як те, в яких умо­вах во­на існує. Якщо ця ор­га­ні­за­ція зму­ше­на во­ю­ва­ти про­ти силь­ні­шо­го й лі­пше осна­ще­но­го про­тив­ни­ка, якщо про­сто­ру для ком­про­мі­су із цим про­тив­ни­ком не­має, то­ді з ве­ли­кою ві­ро­гі­дні­стю ра­но чи пі­зно ке­рів­ни­цтво та­кої ор­га­ні­за­ції звер­не ува­гу на те­ро­ри­стів­смер­тни­ків як на до­сту­пний і по­ту­жний ін­стру­мент аси­ме­три­чної про­ти­дії.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.