Гра в ´о на Ко­рей­сько­му пів­остро­ві

Хто до­по­мо­же япон­сько­му прем’єру Сін­дзо Абе ста­ти уча­сни­ком пе­ре­го­во­рів що­до КНДР?

Dzerkalo Tizhnya - - ТИТУЛЬНЫЙ ЛИСТ -

Істо­ри­чна зу­стріч між лі­де­ра­ми США і Пів­ні­чної Ко­реї в Сін­га­пу­рі 12 черв­ня по­ста­ви­ла япон­ський уряд Сін­дзо Абе в не­зви­чне ста­но­ви­ще.

Го­лов­ний со­ю­зник Япо­нії — США до­мов­ля­є­ться з її лю­тим во­ро­гом — КНДР. Але при цьо­му ні Трамп, ні тим па­че Кім Чен Ин не зав­да­ють со­бі кло­по­ту мір­ку­ва­н­ня­ми про ши­ро­кий кон­текст ре­гіо­наль­ної без­пе­ки і не зва­жа­ють на ін­те­ре­си Япо­нії. І якщо лі­де­ри Ки­таю актив­но спіл­ку­ва­ли­ся з пів­ні­чно­ко­рей­ським ко­ле­гою і до, і пі­сля са­мі­ту в Сін­га­пу­рі (тим са­мим за­без­пе­чив­ши на­ле­жну ува­гу до сво­їх «по­ба­жань»), то Япо­нія в остан­ні мі­ся­ці опи­ни­ла­ся ні­би в ро­лі сто­рон­ньо­го спо­сте­рі­га­ча, від яко­го ні­чо­го не за­ле­жить. При цьо­му про­це­си на Ко­рей­сько­му пів­остро­ві — імо­вір­на де­ну­кле­а­ри­за­ція КНДР та акти­ві­за­ція діа­ло­гу між Пхе­нья­ном і Се­у­лом — пря­мо за­чі­па­ють ін­те­ре­си Япо­нії.

В умо­вах, що скла­ли­ся, Сін­дзо Абе по­ви­нен про­я­ви­ти всю свою ди­пло­ма­ти­чну май­стер­ність, щоб по­вер­ну­ти Япо­нію у ве­ли­ку ди­пло­ма­ти­чну гру. Та­нок із бу­бна­ми нав­ко­ло КНДР Ко­рей­ська кри­за, яка ще кіль­ка мі­ся­ців то­му за­гро­жу­ва­ла ви­ли­ти­ся в си­ло­ве про­ти­сто­я­н­ня кіль­кох кра­їн із за­сто­су­ва­н­ням зброї ма­со­во­го ура­же­н­ня, те­пер, хо­че­ться спо­ді­ва­ти­ся, вхо­дить у но­ву фа­зу — ди­пло­ма­ти­чно­го вре­гу­лю­ва­н­ня. Бе­зу­мов­но, лав­ри го­лов­но­го ми­ро­твор­ця сьо­го­дні при­мі­ряє на се­бе Кім Чен Ин, яко­му вда­ло­ся те, чо­го не змо­гли до­мог­ти­ся ні йо­го дід, ні ба­тько, — по­са­ди­ти за стіл пе­ре­го­во­рів по­руч із со­бою аме­ри­кан­сько­го пре­зи­ден­та. КНДР пра­гне ви­йти з ізо­ля­ції, з ре­жи­му сан­кцій, тор­гу­ю­чись за ядер­ний ар­се­нал. Став­ки в цій ди­пло­ма­ти­чній грі ви­со­кі. То­му До­нальд Трамп ро­зу­міє, що, до­мо­вив­шись із Кі­мом, він за­ро­бить як мі­ні­мум Но­бе­лів­ську пре­мію ми­ру. Ну, а якщо го­во­ри­ти сер­йо­зно, по­зба­вить свою кра­ї­ну за­гро­зи бу­ти ата­ко­ва­ною з ви­ко­ри­ста­н­ням ядер­ної зброї та ба­лі­сти­чних ра­кет; пе­ре­тво­рить во­ро­жу кра­ї­ну­і­згоя на дер­жа­ву, з якою Ва­шинг­то­ну мо­жна бу­де ма­ти спра­ву. А це зов­сім не­ма­ло.

Та чи ви­яв­ля­ться до­ста­тні­ми зу­си­л­ля ли­ше лі­де­рів США і КНДР, для то­го щоб на Ко­рей­сько­му пів­остро­ві бу­ли за­пу­ще­ні про­це­си, які при­ве­дуть до ста­біль­но­го ми­ру і, мо­жли­во, на­віть ма­ти­муть ре­зуль­та­том руй­ну­ва­н­ня азій­ської «за­лі­зної за­ві­си», яка роз­ді­ляє ко­рей­ську на­цію по­над 70 ро­ків?

2003 ро­ку, як ві­до­мо, бу­ли за­пу­ще­ні пе­ре­го­во­ри сто­сов­но ядер­ної програми КНДР у фор­ма­ті ше­сти кра­їн (КНР, США, РФ, КНДР, Пів­ден­ної Ко­реї та Япо­нії), що про­ва­ли­ли­ся пі­сля то­го, як КНДР де-фа­кто ста­ла ядер­ною дер­жа­вою.

Сьо­го­дні ж ми спо­сте­рі­га­є­мо пе­ре­го­во­ри й зу­стрі­чі у дво­сто­рон­ньо­му фор­ма­ті — лі­де­рів двох ча­стин Ко­рей­сько­го пів­остро­ва, КНДР і КНР, а та­кож лі­де­рів КНДР і США. Япо­нія і Ро­сій­ська Фе­де­ра­ція опи­ни­ли­ся по­за про­це­сом. При цьо­му схо­же, що кон­фі­гу­ра­цію но­вих фор­ма­тів ви­зна­ча­ють у Пхе­нья­ні, а не у Ва­шинг­то­ні чи Пе­кі­ні.

Якщо для Крем­ля в ни­ні­шніх гео­по­лі­ти­чних умо­вах та­кий ре­зуль­тат був за­ко­но­мір­ним, то в То­кіо на ньо­го від­ре­а­гу­ва­ли яв­но бо­лі­сно.

Япон­ська ди­пло­ма­тія ра­птом опи­ни­ла­ся пе­ред скла­дним ви­кли­ком — яким чи­ном до­мог­ти­ся, щоб у ви­ще­зга­да­них фор­ма­тах про япон­ські ін­те­ре­си не за­бу­ли, а якщо цьо­го не вда­сться, то ви­га­да­ти якийсь свій фор­мат, у яко­му роз­по­ча­ти діа­лог із КНДР. Най­ці­ка­ві­ше, що для ре­а­лі­за­ції цьо­го зав­да­н­ня в То­кіо по­ки що не­має со­ю­зни­ків. По­над те, ціл­ком імо­вір­но, що зна­йду­ться й ті, хто про­ти­ді­я­ти­ме То­кіо в цій спра­ві або ігно­ру­ва­ти­ме ін­те­ре­си Япо­нії.

У де­кла­ра­ції Сін­га­пур­сько­го са­мі­ту Кі­ма і Трам­па на­пи­са­но про де­ну­кле­а­ри­за­цію, але в То­кіо зди­во­ва­ні, чо­му не йде­ться про ра­ке­ти? При­чо­му, якщо для США бу­де до­ста­тньо до­мо­ви­ти­ся про лі­кві­да­цію ба­лі­сти­чних ра­кет, то То­кіо на­по­ля­гає: по­трі­бно до­ма­га­ти­ся зни­ще­н­ня ра­кет се­ре­дньої даль­но­сті, зда­тних до­ле­ті­ти до Япо­нії. То­рік Япо­нії на­віть до­ве­ло­ся про­во­ди­ти на­вчаль­ну ева­ку­а­цію жи­те­лів рі­зних ра­йо­нів кра­ї­ни че­рез пів­ні­чно­ко­рей­ські ра­ке­тні ви­про­бу­ва­н­ня.

Сін­дзо Абе не зміг пе­ре­ко­на­ти Трам­па по­ру­ши­ти на са­мі­ті з Кі­мом пи­та­н­ня про япон­ських гро­ма­дян, які зни­кли в КНДР або бу­ли за­хо­пле­ні пів­ні­чно­ко­рей­ськи­ми спец­слу­жба­ми в са­мій Япо­нії чи під час про­гу­ля­нок мо­рем. Пхе­ньян ви­знав, що до 2002 ро­ку ви­крав 13 япон­ців. То­кіо ствер­джує — 17. За не­о­фі­цій­ни­ми да­ни­ми япон­ської пре­си, з кін­ця 1970-х рр. ви­кра­де­них япон­ців мо­же бу­ти близь­ко 80. КНДР за­яв­ляє, що це пи­та­н­ня за­кри­то, оскіль­ки п’яте­ро з 13 япон­ців 2002 ро­ку по­вер­ну­ли­ся на ба­тьків­щи­ну пі­сля істо­ри­чно­го ві­зи­ту до Пхе­нья­на япон­сько­го прем’єра Дзю­ні­ті­ро Ко­ї­дзу­мі, а ін­ші во­сьме­ро за­ги­ну­ли. За­ги­блим вва­жа­є­ться й 13-рі­чний хло­пчик, яко­го пів­ні­чно­ко­рей­ські спец­слу­жби ви­кра­ли до­ро­гою до­до­му зі шко­ли ще 1977 ро­ку. Що­до всіх ін­ших зни­клих у Пхе­нья­ні за­яв­ля­ють, що не ма­ють ін­фор­ма­ції. То­кіо не ві­рить сло­вам, і про­бле­ма зни­клих лю­дей за­ли­ша­є­ться ду­же бо­лі­сною у від­но­си­нах із КНДР.

Об’єд­на­н­ня Ко­реї — та­кож ва­жли­вий фа­ктор, оскіль­ки са­ме Япо­нія і бу­ла ті­єю кра­ї­ною, яка оку­пу­ва­ла єди­ну на той час Ко­рею в ми­ну­ло­му сто­літ­ті. У То­кіо зов­сім не за­ці­кав­ле­ні, щоб у май­бу­тньо­му ан­ти­я­пон­ські на­строї ста­ли фа­кто­ром, на яко­му ви­бу­до­ву­ва­ти­муть ідею об’єд­на­н­ня Ко­реї по­лі­ти­ки у Пхе­нья­ні й Се­у­лі. Про­бле­ми істо­ри­чної пам’яті та­кож тя­жі­ють над су­ча­сні­стю.

Від­но­син із Пхе­нья­ном у То­кіо фа­кти­чно не­має. Це й зму­шує Япо­нію біль­шою мі­рою спо­ді­ва­ти­ся на те, що США бу­дуть ви­ра­зни­ком япон­ських ін­те­ре­сів. Абе дві­чі ни­ні­шньо­го ро­ку — 17—18 кві­тня та 7 черв­ня — зу­стрі­чав­ся із Трам­пом, щоб ви­ро­би­ти спіль­ну стра­те­гію. Але, як по­ка­зав са­міт США—КНДР у Сін­га­пу­рі, він не про­йшов так, як цьо­го ба­жа­ли в Япо­нії. Са­ме то­му в То­кіо ни­ні ду­ма­ють, як вчи­ни­ти. Но­ві фор­ма­ти У ці­ло­му азій­ські ана­лі­ти­ки за­зна­ча­ють, що від­су­тність по­мі­тної ро­лі Абе в ни­ні­шній ди­пло­ма­ти­чній кру­го­вер­ті нав­ко­ло КНДР різ­ко кон­тра­стує з йо­го зов­ні­шньо­по­лі­ти­чним кур­сом, про­го­ло­ше­ним іще 2013 ро­ку. То­ді він ка­зав, що Япо­нія ві­ді­гра­ва­ти­ме актив­ну роль у про­це­сі змі­цне­н­ня ми­ру, ре­гіо­наль­ної без­пе­ки та ста­біль­но­сті. Де­хто на­віть до­рі­кає Абе, що він над­то зо­се­ре­див­ся на сво­їй ідеї-фікс нор­ма­лі­за­ції від­но­син з РФ (япон­ський прем’єр зу­стрі­чав­ся з В.пу­ті­ним уже по­над 20 ра­зів, востан­нє — у трав­ні ц.р.) і по­про­сту про­га­яв мо­мент, ко­ли по­ча­ли­ся про­це­си на Ко­рей­сько­му пів­остро­ві нав­ко­ло КНДР.

Утім, япон­ська пре­са пе­ре­ко­на­на, що Абе має шанс ві­ді­гра­ти упу­ще­не. Япо­нія вже по­ча­ла на­ма­цу­ва­ти мо­жли­вість пер­шої зу­стрі­чі між япон­ським прем’єром Абе і лі­де­ром КНДР Кім Чен Ином. І хай як див­но, пар­тне­ром тут мо­же ви­яви­ти­ся Ро­сій­ська Фе­де­ра­ція, що, як зга­ду­ва­ло­ся ви­ще, та­кож опи­ни­ла­ся за бор­том пе­ре­го­вір­них фор­ма­тів. Як ві­до­мо, 31 трав­ня ц.р. очіль­ник МЗС РФ Сер­гій Лав­ров по­бу­вав у Пхе­нья­ні. Йшло­ся про ві­зит Кі­ма до Мо­скви. Тоб­то Ро­сій­ська Фе­де­ра­ція та­кож пра­гне по­вер­ну­ти­ся за стіл пе­ре­го­во­рів і обго­во­ри­ти свою мо­жли­ву участь у ко­рей­ських спра­вах. Са­ме Кремль має сьо­го­дні мо­жли­вість до­лу­чи­ти до цих пе­ре­го­во­рів Япо­нію: у ди­пло­ма­ти­чних ко­лах хо­дять чу­тки, що Пу­тін мо­же за­про­си­ти Сін­дзо Абе на Схі­дний еко­но­мі­чний фо­рум, на­мі­че­ний на 11—13 ве­ре­сня 2018 ро­ку у Вла­ди­во­сто­ку. Сю­ди ж мо­же бу­ти за­про­ше­ний і Кім Чен Ин для зу­стрі­чі в три­сто­рон­ньо­му фор­ма­ті.

Те, що РФ, а не США, ни­ні мо­же ста­ти про­від­ни­ком ін­те­ре­сів Япо­нії у про­це­сі вре­гу­лю­ва­н­ня про­блем Ко­рей­сько­го пів­остро­ва, зву­чить кра­моль­но і не­ймо­вір­но. Май­же як ідея са­мі­ту між лі­де­ра­ми США—КНДР ще кіль­ка мі­ся­ців то­му. Але та­кою є ре­аль­ність цьо­го не­зви­чно­го сві­ту, і це має ста­ти три­во­жним дзвін­ком на­сам­пе­ред для Ва­шинг­то­на.

Утім, То­кіо має й ін­ший фор­мат, не менш ці­ка­вий. Дев’ято­го трав­ня ц.р. у япон­ській сто­ли­ці від­був­ся три­сто­рон­ній са­міт Япо­нії, Ки­таю і Пів­ден­ної Ко­реї. Це бу­ло пі­сля зу­стрі­чі Кім Чен Ина і Мун Чже Іна 27 кві­тня в Пхан­мун­джо­мі. У То­кіо Мун Чже Іна під­три­ма­ли Сін­дзо Абе і Лі Ке­цян у між­ко­рей­сько­му ді­а­ло­зі та пи­тан­ні де­ну­кле­а­ри­за­ції КНДР.

Пе­ре­дба­ча­є­ться, що до кін­ця ро­ку від­бу­де­ться ще один та­кий три­сто­рон­ній са­міт, але цьо­го ра­зу вже в Ки­таї. Ор­га­ні­зо­ву­ю­чи в се­бе дру­гу зу­стріч у та­ко­му фор­ма­ті, Ки­тай яв­но пра­гне про­де­мон­стру­ва­ти США єд­ність трьох кра­їн у пи­та­н­нях пів­ні­чно­ко­рей­сько­го вре­гу­лю­ва­н­ня. Для Пе­кі­на, ма­буть, не про­бле­ма до­лу­чи­ти до цьо­го фор­ма­ту зго­дом і КНДР.

Однак про­бле­ма для То­кіо по­ля­гає та­кож у то­му, що у фор­ма­ті з Ки­та­єм — «на трьох» або «на чо­ти­рьох» — є за­гро­за, що РФ зно­ву опи­ни­ться за бор­том, і мо­же ви­ни­кну­ти на­пру­же­ність зі США. Ки­тай та­кож мо­же за­лу­чи­ти в цей фор­мат і Ро­сію для ти­ску на США — без­по­се­ре­дньо або че­рез «ін­стру­ктаж» Кім Чен Ина, ко­ли той іще раз по­їде на зу­стріч до До­наль­да Трам­па.

Який же ва­рі­ант лі­пший для Япо­нії? Оце справ­ді ці­ка­ве пи­та­н­ня, пи­та­н­ня ми­сте­цтва япон­ської ди­пло­ма­тії. Її зав­да­н­ня сьо­го­дні — не по­си­ли­ти той чи ін­ший фор­мат з РФ, Ки­та­єм і про­сто ста­ти на бік США. Япо­нія за всіх за­сте­ре­жень мо­же зі­гра­ти свою уні­каль­ну роль. У Япо­нії ка­жуть, що во­на як тре­тя еко­но­мі­ка сві­ту мо­же ста­ти го­лов­ним спон­со­ром еко­но­мі­чно­го від­ро­дже­н­ня Пів­ні­чної Ко­реї, про­фі­нан­су­ва­ти про­гра­му де­ну­кле­а­ри­за­ції КНДР, оскіль­ки на це яв­но не го­то­ві сьо­го­дні ви­тра­ча­ти­ся США, Ки­тай і РФ. За по­ві­дом­ле­н­ня­ми япон­ської пре­си, То­кіо ба­чить се­бе, ска­за­ти б, ме­не­дже­ром усьо­го про­це­су і ко­ор­ди­на­то­ром зу­силь, бо мо­же зба­лан­су­ва­ти й узго­ди­ти ін­те­ре­си всіх ін­ших п’яти кра­їн у фор­му­ван­ні спіль­но­го ба­че­н­ня, у роз­ро­блен­ні й до­три­ман­ні про­це­су впро­ва­дже­н­ня до­мов­ле­но­стей що­до КНДР. Япо­нія і США вже опра­цьо­ву­ва­ли пи­та­н­ня ство­ре­н­ня при Ра­ді без­пе­ки ООН осо­бли­во­го ко­мі­те­ту, який кон­тро­лю­вав би про­цес де­ну­кле­а­ри­за­ції КНДР.

Во­дно­час будь-яка уго­да, до­ся­гну­та в ко­жно­му з ви­ще­за­зна­че­них окре­мих фор­ма­тів (дво­сто­рон­ніх чи ба­га­то­сто­рон­ніх), мо­же бу­ти по­став­ле­на під сум­нів, якщо Япо­нія по­ба­чить, що окре­мі кра­ї­ни об­сто­ю­ють свої ін­те­ре­си і при цьо­му ігно­ру­ють ін­те­ре­си ін­ших.

На­ра­зі ж си­ту­а­ція ви­гля­дає так, що лі­де­ри най­біль­ших кра­їн, які ви­яви­ли­ся за­лу­че­ни­ми до розв’яза­н­ня про­блем КНДР, на­ма­га­ю­ться отри­ма­ти з цьо­го про­це­су ма­кси­маль­ну ви­го­ду кон­кре­тно для се­бе, пі­ді­гру­ю­чи тим са­мим лі­де­ро­ві КНДР Кім Чен Ину. А він, до ре­чі, веде аб­со­лю­тно са­мо­стій­ну гру, з тіль­ки йо­му ві­до­ми­ми ці­ля­ми й зав­да­н­ня­ми. Див­ним ви­да­є­ться азарт і опти­мізм, з яким кра­ї­ни та їхні лі­де­ри втя­гу­ю­ться в нав’яза­ну їм гру, ду­ма­ю­чи, що са­ме во­ни ви­яв­ля­ться го­лов­ни­ми «уми­ро­тво­рю­ва­ча­ми» КНДР. Ці­ка­во, що ро­би­ти­муть ці дер­жа­ви, якщо на яко­мусь ета­пі Кім або Трамп від­мо­ви­ться від сво­їх ни­ні­шніх до­мов­ле­но­стей, і кон­фрон­та­ція по­но­ви­ться.

Та по­ки що, ду­маю, в ни­ні­шній си­ту­а­ції на­віть Укра­ї­на, ско­ри­став­шись пе­ре­го­во­ра­ми про на­да­н­ня га­ран­тій КНДР за ядер­не роз­збро­є­н­ня, мо­гла б в ООН на­га­да­ти сві­то­во­му спів­то­ва­ри­ству про га­ран­тії, на­да­ні їй 1994 ро­ку і до­ма­га­ти­ся (на­по­ля­га­ти і про­по­ну­ва­ти) ство­ре­н­ня но­вих уні­вер­саль­них і зо­бов’язаль­них для всіх ядер­них дер­жав пра­вил, які за­мі­ни­ли б Бу­да­пешт­ський ме­мо­ран­дум.

Про­бле­ми ко­рей­сько­го пів­остро­ва ви­ма­га­ють си­стем­них під­хо­дів на між­на­ро­дно­му рів­ні, зу­силь усьо­го між­на­ро­дно­го спів­то­ва­ри­ства і, пев­но, на­сам­пе­ред — актив­но­сті з бо­ку чле­нів ООН та ін­ших між­на­ро­дних ор­га­ні­за­цій. Ко­рей­ське вре­гу­лю­ва­н­ня має ба­зу­ва­ти­ся на осно­ві ухва­ле­них ра­ні­ше ре­зо­лю­цій РБ ООН, які є обов’яз­ко­ви­ми до ви­ко­на­н­ня. Зу­си­л­ля окре­мих кра­їн не га­ран­ту­ють успі­ху. Оскіль­ки в Ко­реї пе­ре­пле­ли­ся всі ву­зло­ві кон­флі­кти не­дав­ньо­го ми­ну­ло­го і су­ча­сно­сті — по­чи­на­ю­чи від су­пер­ни­цтва дер­жав із рі­зни­ми по­лі­ти­чни­ми си­сте­ма­ми до про­блем не­роз­по­всю­дже­н­ня ядер­ної зброї та пи­тань га­ран­тій і за­без­пе­че­н­ня без­пе­ки окре­мих дер­жав в умо­вах кра­ху ста­ро­го сві­то­устрою.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.