Дат­ський хрест для «Газ­про­му»

Ре­аль­ни­ми про­тив­ни­ка­ми Nord Stream-2 ста­ли Поль­ща і... до­сить не­спо­ді­ва­но — Да­нія

Dzerkalo Tizhnya - - ТИТУЛЬНЫЙ ЛИСТ - Ігор МАСКАЛЕВИЧ

«Пів­ні­чний по­тік-2» — ідея, близь­ка до ге­ні­аль­ної. Він роз­ко­лює Єв­ро­пу за ку­ме­дні гро­ші: кіль­ка мі­льяр­дів єв­ро — не та су­ма, що вра­зить еко­но­мі­ку будь-якої нор­маль­ної кра­ї­ни. Але роз­по­віді про свя­тість за­галь­но­єв­ро­пей­ських ін­те­ре­сів і цін­но­стей при зі­ткнен­ні з ре­аль­ні­стю до­бря­че збля­кли.

Про­ект одно­зна­чно ви­гі­дний Ні­меч­чи­ні, яка отри­мує пря­му тру­бу і за­де­ше­во (де­ся­ті час­тки від­со­тка від її ВВП) стає най­біль­шим га­зо­вим ха­бом Єв­ро­пи. То­му Бер­лін по­ту­жно і не­у­хиль­но про­су­ває ро­сій­ський про­ект, за­ру­чив­шись уже і під­трим­кою со­ю­зни­ків. «Пів­ні­чний по­тік-2» (Nord Stream-2, NS-2) пу­блі­чно під­три­мує Ав­стрія, тро­хи менш від­кри­то — Ні­дер­лан­ди і Бель­гія. По­зи­ції дру­жньо­го ней­тра­лі­те­ту до­три­му­ю­ться фран­цу­зи і че­хи. Всі во­ни від ро­сій­сько­го про­е­кту отри­му­ють свій шма­то­чок ла­со­щів...

По­зи­ція про­тив­ни­ків Nord Stream-2 зна­чно вра­зли­ві­ша, хо­ча й не без­хре­бе­тна. Дум­ка Укра­ї­ни ві­до­ма, як і кра­їн Бал­тії — Ла­твії, Ли­тви та Есто­нії. Але реально основ­ни­ми про­тив­ни­ка­ми Nord Stream-2 ста­ли Поль­ща, чиї еко­но­мі­чні ін­те­ре­си про­ект пря­мо за­чі­пає, і ... до­сить не­спо­ді­ва­но — Да­нія.

Вза­га­лі-то з її ді­лян­кою тра­си бу­ли про­бле­ми ще під час про­кла­да­н­ня пер­шо­го «Пів­ні­чно­го по­то­ку», ко­трий по­тра­пляв у спір­ну «сі­ру» зо­ну, за яку да­тча­ни бу­ца­ли­ся з по­ля­ка­ми. Але то­ді пи­та­н­ня швид­ко за­ла­го­ди­ли. Як-не-як бал­тій­ські су­сі­ди.

Ни­ні же да­тча­ни ухва­ли­ли спе­ці­аль­ний за­кон, що до­зво­ляє бло­ку­ва­ти бу­дів­ни­цтво Nord Stream-2 і йо­му по­ді­бних. МЗС кра­ї­ни те­пер має пра­во за­бо­ро­ни­ти про­кла­да­н­ня тру­бо­про­во­дів і си­ло­вих ка­бе­лів у те­ри­то­рі­аль­них во­дах Да­нії в ра­зі, якщо це су­пе­ре­чить зов­ні­шньо­по­лі­ти­чним ін­те­ре­сам і мір­ку­ва­н­ням на­ціо­наль­ної без­пе­ки та обо­ро­ни кра­ї­ни.

Якщо ра­ні­ше да­тча­ни зво­лі­ка­ли з ви­да­чею до­зво­лу для про­кла­да­н­ня у сво­їх те­ри­то­рі­аль­них во­дах «Пів­ні­чно­го по­то­ку-2», по­си­ла­ю­чись на скла­дність про­це­ду­ри, то те­пер пря­мо ка­жуть про не­ба­жа­н­ня ба­чи­ти бу­дів­ни­цтво — до вра­ху­ва­н­ня ін­те­ре­сів Укра­ї­ни. Вла­сне ка­жу­чи, дав­но ви­го­тов­ле­ні тру­би для NS-2 на дно не вкла­да­ють са­ме че­рез по­зи­цію Ко­пен­га­ге­на, ко­трий впер­то не дає до­зво­лу на про­кла­да­н­ня їх у сво­їй еко­но­мі­чній зо­ні.

По­зи­ція Да­нії тим біль­ше за­слу­го­вує на по­ва­гу, адже кра­ї­на ви­яв­ляє її в скла­дний для се­бе мо­мент. Її най­біль­ше ро­до­ви­ще Тай­ра (Tyra), що дає до 90% з 4,5 млрд ку­бо­ме­трів при­ро­дно­го га­зу, на кіль­ка ро­ків ви­йде з ла­ду. З кін­ця 2019-го і до лі­та 2022-го йо­го за­кри­ють на пов­ну ре­кон­стру­кцію. За­раз роз­та­шо­ва­ні за 230 км від бе­ре­га бу­ро­ві пла­тфор­ми, що ви­до­бу­ва­ють ву­гле­во­дні для Да­нії, в бу­кваль­но­му сен­сі то­нуть. Мор­ський ´рунт, на яко­му во­ни сто­ять, опу­стив­ся за ро­ки ви­до­бу­тку га­зу на п’ять ме­трів. Зу­пин­ка ви­до­бу­тку озна­чає для Да­нії не­об­хі­дність до­да­тко­во­го ім­пор­ту 3,5–4 млрд ку­бо­ме­трів га­зу на рік.

Да­нія вже ба­га­то де­ся­ти­літь са­мо­до­ста­тня в пи­тан­ні за­без­пе­че­н­ня ву­гле­во­дня­ми, але за­раз ку­пує 1,7–1,8 млрд ку­бо­ме­трів ро­сій­сько­го ре­сур­су. А че­рез рік на неї че­ка­ють до­да­тко­ві ви­тра­ти. І тим не менш Да­нія про­яв­ляє твер­дість що­до бу­дів­ни­цтва Nord Stream-2.

Що­прав­да, при цьо­му в Ко­ро­лів­стві ре­зон­но за­ува­жу­ють, що ві­чно за­три­му­ва­ти Nord Stream-2 во­ни не змо­жуть. У край­ньо­му ра­зі, мо­жли­во, за­бло­ку­ють ді­лян­ку у 120 км бі­ля остро­ва Борн­хольм і ви­ма­га­ти­муть її обі­йти. Обі­йти її мо­жна з пів­но­чі, що не ду­же по­дов­жить мар­шрут ро­сій­сько­го га­зо­про­во­ду (на де­ся­ток кі­ло­ме­трів). Хо­ча і по­тре­бу­ва­ти­ме но­во­го тра­су­ва­н­ня мар­шру­ту, об­сте­же­н­ня дна на пре­дмет на­яв­но­сті сна­ря­дів та ін­шо­го. Плюс пів­ні­чний об­хід Борн­холь­ма прой­де че­рез во­ди з ін­тен­сив­ним су­дно­плав­ством, що оче­ви­дно до­дасть про­блем.

Хо­ча обі­ця­но­го по­ча­тку про­кла­да­н­ня труб га­зо­про­во­ду «Пів­ні­чний по­тік-2» у дру­го­му квар­та­лі 2018-го так і не ста­ло­ся, в Nord Stream AG по­ки за­яви­ли про по­ча­ток ри­т­тя тран­шей на ді­лян­ці бал­тій­сько­го шель­фу Ні­меч­чи­ни. Але... тру­бо­укла­да­чі вже пе­ре­ки­да­ють на Бал­ти­ку. По­обі­цяв­ши, що са­мі тру­би вкла­да­ти­муть ближ­че до осе­ні з тем­пом до 3,0–3,5 км на день. Утім, «Газ­пром» ка­зав і про ви­щі тем­пи. Те­хні­чно це ціл­ком реально, при­бли­зно з та­ким са­мо тем­пом про­кла­ли тру­бу «Ту­ре­цько­го по­то­ку» на зна­чно біль­шій гли­би­ні.

Nord Stream AG пла­нує по­чи­на­ти вкла­да­н­ня труб на те­ри­то­рії ін­ших кра­їн, а по­тім по­вер­ну­ти­ся до Да­нії. «У нас у на­яв­но­сті п’ять тру­бо­укла­да­чів для рі­зних гли­бин, хо­ча там скрізь не ду­же гли­бо­ко. Ми мо­же­мо змі­ни­ти схе­му бу­дів­ни­цтва до до­зво­лу від Да­нії, а по­тім за­кін­чи­ти цю се­кцію. Або пі­ти на пів­ніч від (остро­ва) Борн­хольм у між­на­ро­дні во­ди (швед­ську еко­но­мі­чну зо­ну. — І.М.). Са­ма дат­ська ді­лян­ка за­бе­ре близь­ко мі­ся­ця», — за­зна­чи­ли в ком­па­нії.

До­свід ко­ри­гу­ва­н­ня про­е­ктів уже є. Де­сять ро­ків то­му при тра­су­ван­ні Nord Stream-1 шве­ди за­ру­ба­ли спро­бу «Газ­про­му» по­ста­ви­ти в се­ре­ди­ні тра­си (бі­ля швед­сько­го остро­ва Го­тланд) сер­ві­сну пла­тфор­му. Сток­гольм чо­мусь не на­ди­хну­ла ідея по­яви бі­ля сво­єї те­ри­то­рії по­стій­но­го май­дан­чи­ка зі спе­цо­бла­дна­н­ням, вклю­ча­ю­чи ра­діо­еле­ктрон­не. Мо­же, да­ли­ся взна­ки спо­га­ди про за­стря­глий бі­ля їхньо­го бе­ре­га під­во­дний чо­вен Бал­тій­сько­го фло­ту?..

У ре­зуль­та­ті до­ве­ло­ся обі­йти­ся без пла­тфор­ми. За­те за­раз у Сток­голь­мі без зай­во­го га­ла­су до­зво­ли­ли про­хо­дже­н­ня но­вої тру­би. Так са­мо, до ре­чі, вчи­ни­ли і фі­ни.

Ці­ка­во, але, щоб вда­ти ви­ди­мість об’єктив­но­сті, Ро­сія ви­да­ла до­звіл на NS-2 на­йостан­ні­шою, по­ва­гав­шись «для пу­блі­ки».

Між ін­шим, спро­бу ні­ме­цьких еко­ло­гів за­тя­гну­ти бу­дів­ни­цтво NS-2 бу­ло різ­ко при­пи­не­но Бер­лі­ном як та­ку, що су­пе­ре­чить су­спіль­ним ін­те­ре­сам.

Пі­ар­ни­ки ро­сі­ян не­нав’язли­во на­га­ду­ють нім­цям, що об­хід «не­пра­виль­них» кра­їн — спра­ва за­га­лом не но­ва, і по­я­ва екс­порт­них труб по­за Укра­ї­ною є ре­зуль­та­том по­пе­ре­дньо­го «об­хо­ду». У 60-х ро­ках ми­ну­ло­го сто­лі­т­тя ФРН хо­ті­ла отри­му­ва­ти газ зі схо­ду (з СРСР). Але так, щоб він не про­хо­див че­рез те­ри­то­рію ко­му­ні­сти­чної Схі­дної Ні­меч­чи­ни (НДР). У під­сум­ку зі­йшли­ся на то­му, що мар­шрут про­кла­дуть че­рез то­ді­шню Че­хо­сло­вач­чи­ну.

До ре­чі, во­се­ни цьо­го ро­ку бу­де 45-річ­чя по­ча­тку цих по­ста­вок. Че­сне сло­во, «На­фто­га­зу Укра­ї­ни» не­по­га­но бу­ло б на­га­да­ти, що ми всі ці ро­ки за­без­пе­чу­є­мо без­ава­рій­ну ро­бо­ту ці­єї га­зо­транс­порт­ної си­сте­ми, по якій вже про­ка­ча­но по­над 1,2 трлн ку­бо­ме­трів га­зу. Не ка­жу­чи вже про те, що пер­ші ро­ки на За­хід над­хо­див газ са­ме з укра­їн­ських ро­до­вищ. Мо­жна хо­ча б на­дув­ні куль­ки з га­зом за­пу­сти­ти в честь та­ко­го юві­лею.

Вза­га­лі наш пі­ар у Єв­ро­пі справ­ляє сум­не вра­же­н­ня. Не­що­дав­но «На­фто­газ Укра­ї­ни» про­вів кон­курс на ме­дій­ний су­про­від про­ти­дії Nord Stream-2 з бю­дже­том по­над 1 млн дол. Вив­че­н­ня те­хзав­да­н­ня за­ли­ши­ло змі­ша­не по­чу­т­тя... на рів­ні: ви, теє, про­ве­діть там щось на кшталт бри­фін­гів, по­ра­хуй­те по го­ло­вах і від­пи­ші­ться.

Ефект від та­ких за­хо­дів не ду­же рі­зни­ться від ну­льо­во­го. Не­дав­но НАК про­ве­ла па­фо­сну кон­фе­рен­цію в Єв­ро­пі. Ко­бо­лєв і Ві­трен­ко ви­бли­ску­ва­ли гар­ною ан­глій­ською і жар­та­ми... На ви­хо­ді — по 300 пе­ре­гля­дів на Youtube (у ці­льо­вій гру­пі з 15 тис. під­пи­сни­ків). Це вклю­ча­ю­чи пе­ре­гля­ди укра­їн­ських і ро­сій­ських жур­на­лі­стів, газ­про­мів­ських та ін­ших ана­лі­ти­ків. Кра­ще б во­ни ча­стів­ку ду­е­том за­спі­ва­ли — пе­ре­гля­дів бу­ло б біль­ше...

Під­три­ма­ти да­тчан при­їжджав і Во­ло­ди­мир Грой­сман, який про­вів спіль­ну зу­стріч із дат­ським прем’єром Лар­сом Лек­ке Ра­смус­се­ном.

На­ші ціл­ком спра­ве­дли­во (хо­ча і за­яло­же­но) обі­зва­ли Nord Stream-2 гі­бри­дною збро­єю, а Ра­смус­сен за­про­по­ну­вав ви­не­сти обго­во­ре­н­ня йо­го бу­дів­ни­цтва на за­галь­но­єв­ро­пей­ський рі­вень, про­ана­лі­зу­вав­ши роль Укра­ї­ни як тран­зи­те­ра га­зу і ри­зи­ки змі­ни ста­ту­су на­шої ГТС.

Усе пра­виль­но. Але вза­га­лі-то на­шим ви­со­ко­по­са­дов­цям вар­то узго­джу­ва­ти по­зи­ції. Мі­сяць то­му пре­зи­дент По­ро­шен­ко вко­тре за­явив, що «Пів­ні­чний по­тік-2» — аб­со­лю­тно «по­лі­ти­кант­ський про­ект», який спря­мо­ва­ний про­ти на­шої кра­ї­ни і на­ма­га­є­ться за­бра­ти з Укра­ї­ни май­же 3 млрд дол., що щи­ра прав­да.

А от що NS-2 «не має жо­дної еко­но­мі­чної скла­до­вої» — пра­виль­но, ма­буть, для Ро­сії на цьо­му ета­пі. І геть не пра­виль­но для Ні­меч­чи­ни, якій цей про­ект, бе­зу­мов­но, ви­гі­дний.

При­клад, що ці гро­ші екві­ва­лен­тні су­мі, яка «ви­тра­ча­є­ться на всю обо­ро­ну Укра­ї­ни», це вза­га­лі ма­лень­кий по­да­ру­нок пі­ар­ни­кам «Газ­про­му». Во­ни і без цьо­го роз­по­від­а­ють, що на тран­зи­тні гро­ші фі­нан­су­є­ться вій­на в Дон­ба­сі. От не бу­де їх у «кри­ва­вої хун­ти», й одра­зу на­ста­нуть мир, бла­го­лі­пність й ін­ший но­мер­ний Мінськ.

Роз­по­від­а­ю­чи про вій­ну в кра­ї­ні, ке­рів­ни­цтво влі­тку га­няє по іно­зем­них ку­рор­тах. А отри­ма­ну по­тай­ки пре­мію за не­за­вер­ше­ний суд не­гай­но кон­вер­ту­ють в ін­ва­лю­ту і зі сви­стом ви­во­дять з та­кої улю­бле­ної Ба­тьків­щи­ни... У тій же Ні­меч­чи­ні (та й у Да­нії) та­ке зро­зу­мі­ють да­ле­ко не всі. Кан­цлер Мер­кель з яв­но по­пу­ліст­ських мір­ку­вань чо­ти­ри стро­ки по­спіль жи­ве все в тій же ен­де­е­рів­ській квар­ти­рі. Же­бра­чка (с). Але нім­ці то­му їй і до­ві­ря­ють...

Те­за, що все зу­пи­нять США, да­ле­ко не без­за­пе­ре­чна. Шта­ти не змо­гли зу­пи­ни­ти про­е­кти про­кла­да­н­ня труб із Укра­ї­ни до Ні­меч­чи­ни в роз­пал хо­ло­дної вій­ни. Та й уза­га­лі те­за, що за­раз хтось щось ви­рі­шить за вас, ви­кли­кає від­тор­гне­н­ня на­віть у зли­ден­ній і ке­ро­ва­ній Укра­ї­ні, що вже ка­за­ти про ба­га­ту кра­ї­ну/кра­ї­ни.

По су­ті, у нас окре­сли­ли­ся дві по­зи­ції. Опти­мі­сти­чна — пре­зи­ден­та: при­йде дя­дя Сем і всіх ви­ши­кує. І більш обе­ре­жна — Ка­бмі­ну, що пе­ред­ба­чає ство­ре­н­ня ре­жи­му фун­кціо­ну­ва­н­ня но­вої тру­би на умо­вах Тре­тьо­го енер­го­па­ке­та з до­пу­ском до ГТС кон­ку­рен­тів «Газ­про­му» — «Ро­сне­фти» і «Но­ва­тек». Це по­ру­шує ро­сій­ську по­зи­цію єди­но­го екс­порт­но­го ка­на­лу і вза­га­лі га­ран­тує не­пов­не за­ван­та­же­н­ня тру­би на дов­гі ро­ки. До ре­чі, до цьо­го ва­рі­ан­та за­раз дрей­фу­ють і Да­нія, і Поль­ща плюс, із ти­ми чи ін­ши­ми за­сте­ре­же­н­ня­ми, май­же до двох де­ся­тків кра­їн.

Хто має ра­цію, важ­ко ска­за­ти. Дру­гий ва­рі­ант скла­дні­ший, по­тре­бує кон­сен­су­су, яко­го не ви­дно. За­пі­зно, цю б ідею та ро­ків на два-три ра­ні­ше. Тож роль США реально вкрай ва­жли­ва. Але по­ки, по­при за­су­дже­н­ня про­е­кту, у Ва­шинг­то­ні на йо­го ра­ди­каль­не бло­ку­ва­н­ня не йдуть. Від­но­си­ни з клю­чо­ви­ми со­ю­зни­ка­ми і так ду­же на­пру­же­ні, в чо­му Nord Stream-2 ві­ді­грав не остан­ню роль.

Ін­те­рес США — і в екс­пор­ті в Єв­ро­пу сво­го скра­пле­но­го га­зу. За рі­зни­ми оцін­ка­ми, в най­ближ­чі ро­ків сім-ві­сім мо­ва мо­же пі­ти про що­рі­чний екс­порт 15–20 млрд ку­бо­ме­трів (то­рік ли­ше 2,5 млрд). Що, за­га­лом, не­ба­га­то.

Між ін­шим нім­ці, за всі­єї сво­єї вже не­при­хо­ва­ної під­трим­ки Nord Stream-2, ти­хень­ко, а пі­шли на по­сту­пку, тер­мі­но­во за­пла­ну­вав­ши у се­бе тер­мі­нал для при­йо­му скра­пле­но­го га­зу (в то­му чи­слі аме­ри­кан­сько­го) на узбе­реж­жі Пів­ні­чно­го мо­ря. Аме­ри­кан­ський газ до­рож­чий за ро­сій­ський, але для ди­вер­си­фі­ка­ції і як спо­сіб ти­ску на «Газ­пром» ціл­ком го­ди­ться.

Кла­си­чний при­клад. По­я­ва пла­ву­чо­го ре­га­зи­фі­ка­цій­но­го тер­мі­на­лу в Ли­тві не­гай­но спо­ну­ка­ла «Газ­пром» до ці­но­вих зни­жок для Віль­ню­са.

При­ро­дним со­ю­зни­ком для нас є і Вар­ша­ва. При­чо­му не че­рез ве­ли­ку лю­бов до нас, а то­му що NS-2 пря­мо б’є по поль­ських про­е­ктах. На­ші су­сі­ди за­раз ре­а­лі­зо­ву­ють про­е­кти по­став­ки скра­пле­но­го га­зу зі США і Ка­та­ру в ра­йо­ні Ще­ци­на і до­сить ам­бі­тний про­ект бу­дів­ни­цтва «Бал­тій­ської тру­би» (Baltic Pipe) че­рез ту ж Да­нію до ро­до­вищ нор­везь­ко­го се­кто­ра Пів­ні­чно­го мо­ря.

Ме­та — всти­гну­ти ство­ри­ти си­сте­му аль­тер­на­тив­них по­ста­вок до жов­тня 2022 р., ко­ли у Вар­ша­ви за­кін­чу­є­ться так зва­ний Ямаль­ський до­го­вір 1996 р. з «Газ­про­мом». Від­по­від­но до цьо­го кон­тра­кту Поль­ща зо­бов’яза­на що­ро­ку ку­пу­ва­ти не менш як 8,7 млрд ку­бо­ме­трів ро­сій­сько­го га­зу (у 2017 р — 10,5 млрд). По­дов­жу­ва­ти йо­го по­ля­ки не ма­ють на­мі­ру. Більш то­го, су­дя­ться з «Газ­про­мом» у Сток­гольм­сько­му ар­бі­тра­жі за пе­ре­гляд цін по­пе­ре­дніх по­ста­вок. Поль­ща в ми­ну­лі ро­ки яв­но пе­ре­пла­чу­ва­ла за газ по­рів­ня­но з ФРН.

«Газ­пром», до ре­чі, теж обі­цяє ро­зі­рва­ти кон­тракт з по­ля­ка­ми до­стро­ко­во. Де­жа­вю... Тре­ба бу­де по­ди­ви­ти­ся, яку там со­бі ке­рів­ни­цтво «ві­ді­жме» пре­мію.

Якщо без іро­нії, то пла­ни Вар­ша­ви з ди­вер­си­фі­ка­ції но­сять кра­си­ву на­зву «Пів­ні­чні во­ро­та», які, по ідеї, ма­ють за­без­пе­чи­ти транс­пор­ту­ва­н­ня до 15– 16 млрд ку­бо­ме­трів га­зу (у то­му чи­слі 10 млрд по Baltic Pipe). З ура­ху­ва­н­ням вла­сно­го ви­до­бу­тку на рів­ні 4 млрд ку­бо­ме­трів при­ро­дно­го га­зу на рік це із за­па­сом пе­ре­кри­ває мі­сце­ві по­тре­би. За­о­дно пе­ре­дба­ча­є­ться і бу­дів­ни­цтво но­вих ве­ли­ких ПСГ (про­по­зи­цію ви­ко­ри­сто­ву­ва­ти укра­їн­ські «під­зем­ки» чем­но про­і­гно­ро­ва­но).

Однак пов­ні­стю при­пи­ня­ти ку­пів­лю ро­сій­сько­го га­зу по­ля­ки не зби­ра­ю­ться, рад­ше, доб’ються при­стой­них зни­жок. За­га­лом ме­та — ство­ри­ти ще один хаб. З мо­жли­ві­стю про­да­жу га­зу кра­ї­нам Бал­тії, че­хам, сло­ва­кам, угор­цям, нім­цям і... нам, зві­сно.

Ска­за­ти, що на­ші ін­те­ре­си тут збі­га­ю­ться пов­ні­стю, — пе­ре­біль­ше­н­ня (на­при­клад, зни­же­н­ня за­ку­пів­лі ро­сій­сько­го га­зу звіль­нить до­да­тко­ві по­ту­жно­сті з йо­го про­ка­чу­ва­н­ня до Ні­меч­чи­ни га­зо­про­во­дом Ямал— За­хі­дна Єв­ро­па, що йде че­рез Поль­щу до ФРН). Але це то­чно мен­ше зло, аніж Nord Stream-2, та й ре­зерв­ний ка­нал по­ста­вок. Тож дру­жба з Вар­ша­вою в цьо­му пи­тан­ні має хо­ро­ші шан­си.

Між ін­шим Baltic Pipe дає чі­тке ро­зу­мі­н­ня, що та­ке за­галь­но­єв­ро­пей­ські цін­но­сті в ре­аль­но­му ви­гля­ді. За остан­ні 20 ро­ків це вже тре­тя спро­ба ре­а­лі­за­ції цьо­го про­е­кту. Він змі­ню­вав по­ту­жність, на­прям­ки, але кін­це­ва ді­лян­ка зав­жди про­хо­ди­ла в ра­йо­ні все то­го ж дат­сько­го Борн­холь­му. У цьо­му ра­йо­ні вже ро­ків со­рок не мо­жуть по­ді­ли­ти 3600 кв. км мор­сько­го дна (по­ля­ки хо­чуть по­цу­пи­ти у да­тчан шма­ток яко­мо­га біль­ший). То­му ра­ні­ше ва­рі­ан­ти «Бал­тій­ської тру­би» йшли че­рез еко­но­мі­чну зо­ну Ні­меч­чи­ни, що бу­ло і ко­ро­тше на пів­со­тні кі­ло­ме­трів.

Однак із по­ча­тком «діа­ло­гу» Вар­ша­ви і Бер­лі­на за Nord Stream мар­шрут «геть ви­пад­ко­во» змі­стив­ся з ні­ме­цької зо­ни в швед­ську. А в те­ри­то­рі­аль­ній су­пе­ре­чці з Да­ні­єю від­бу­ли­ся по­мі­тні зру­ше­н­ня. І те­пер як один із плю­сів но­вої тра­си вка­зу­є­ться, що мо­жли­ве пе­ре­ти­на­н­ня з Nord Stream-2 у но­во­му ва­рі­ан­ті від­бу­де­ться не в ні­ме­цьких, а швед­ських во­дах.

Це ма­лень­кий ню­анс ха­ра­кте­ри­сти­ки за­галь­но­єв­ро­пей­ських цін­но­стей, «ви­гляд зблизь­ка».

Втім, чи всти­гнуть із Baltic Pipe, ще не все зро­зумі­ло (хо­ча цей мар­шрут не­дов­гий, у п’ять ра­зів ко­ро­тший за Nord Stream — 280 км). Як швид­ко кра­ї­ни зна­йдуть 2 млрд дол. на йо­го бу­дів­ни­цтво до 2020 р., не зов­сім зро­зумі­ло. Хо­ча там по оби­два бо­ки держ­ком­па­нії (у да­тчан во­на вза­га­лі на всі 100% дер­жав­на).

Європейський Со­юз від сер­йо­зно­го фі­нан­су­ва­н­ня про­е­кту усу­нув­ся, ви­ді­лив­ши ціл­ком сим­во­лі­чну су­му на рів­ні па­ри від­со­тків. Тож по­ля­ки роз­гля­да­ють (у то­му чи­слі як стра­ху­валь­ний) ва­рі­ант бу­дів­ни­цтва ще одно­го тер­мі­на­лу з при­йо­му скра­пле­но­го га­зу в ра­йо­ні Гдан­ська. На­при­кін­ці черв­ня під­пи­са­но і дві уго­ди про по­ста­ча­н­ня з 2023–2024 рр. аме­ри­кан­сько­го га­зу (при­чо­му з іще не по­бу­до­ва­них тер­мі­на­лів США).

У ці­ло­му за­ви­дно — лю­ди пра­цю­ють. У нас же біль­ше ба­зі­ка­ють. А тим ча­сом став­ся від­кіт на­зад. Пі­сля Сток­голь­ма «На­фто­га­зу» різ­ко став не по­трі­бен ан­бан­длінг, то­чні­ше, він не по­трі­бен до за­кін­че­н­ня кон­тра­кту, а так ми бе­зу­мов­но «за єв­ро­пей­ські нор­ми вза­га­лі і Тре­тій енер­го­па­кет, зокре­ма». Але… по­тім. Ой, ма­ло не за­був, усе це, зві­сно, «з до­три­ма­н­ням най­кра­щих сві­то­вих пра­ктик».

У ли­пні роз­го­ра­є­ться шоу з упро­ва­дже­н­ням ба­лан­су­ва­н­ня га­зу, до яко­го зно­ву не го­то­ві, і це тре­ба пе­ре­не­сти. «Укр­транс­газ» до ба­лан­су­ва­н­ня, схо­же, гна­ти­муть ко­пня­ка­ми, сам він бу­де від­би­ва­ти­ся до остан­ньо­го (і не ли­ше цьо­го ро­ку).

Єв­ро­пей­ці, спо­сте­рі­га­ю­чи за цим цир­ком, зай­вий раз пе­ре­ко­ну­ю­ться в на­шій «ста­біль­но­сті і пе­ред­ба­чу­ва­но­сті» і ще біль­ше за­хо­плю­ю­ться «не­стрим­ним ру­хом 144 ре­форм».

Тим ча­сом ро­сі­я­ни в пер­шо­му пів­річ­чі збіль­ши­ли тран­зит га­зу в Єв­ро­пу на 5,7%, до 101,2 млрд ку­бо­ме­трів, одно­ча­сно ско­ро­тив­ши тран­зит че­рез Укра­ї­ну на 7%, до 42,9 млрд. Іна­кше ка­жу­чи, че­рез укра­їн­ську ГТС про­йшло 43% тран­зи­тно­го га­зу (це ба­га­то), але більш як по­ло­ви­на — уже повз нас... А че­рез рік за­пра­цює «Ту­ре­цький по­тік» (мі­нус 15 млрд ку­бо­ме­трів на рік з тран­зи­ту укра­їн­ською ГТС).

17 ли­пня ЄС, Укра­ї­на і РФ пла­ну­ють обго­во­ри­ти в Бер­лі­ні сце­на­рії май­бу­тньо­го тран­зи­ту га­зу за уча­сті Єв­ро­ко­мі­сії (це бу­де вже пі­сля зу­стрі­чі Пу­ті­на і Трам­па і зу­стрі­чі у вер­хах кра­їн НАТО). Очі­ку­є­ться, що сто­ро­ни по­го­во­рять про вста­нов­ле­н­ня стро­ків но­вої уго­ди і основ­ні па­ра­ме­три тран­зи­ту — мі­ні­маль­ний рі­чний об­сяг, рі­вень та­ри­фу і мо­жли­ві га­ран­тії. Кон­кре­тні де­та­лі по­вин­ні узго­ди­ти між со­бою без­по­се­ре­дньо «На­фто­газ Укра­ї­ни» і «Газ­пром».

Єв­ро­ко­мі­сія за­ймає по­зи­цію: «Укра­ї­на по­вин­на за­ли­ша­ти­ся ва­жли­вою тран­зи­тною кра­ї­ною пі­сля за­кін­че­н­ня 1 сі­чня 2020 р. кон­тра­кту з «Газ­про­мом». Ва­жли­ва — це скіль­ки? А то в Мо­скві на всіх ку­тках обі­ця­ють зрі­за­ти до 15 млрд ку­бо­ме­трів на рік тран­зит га­зу че­рез ГТС Укра­ї­ни, за фа­ктом роз­ра­хо­ву­ю­чи за­ли­ши­ти в най­кра­що­му ра­зі 26–30 млрд. Оста­н­ня ци­фра до­зво­лить тій же Ні­меч­чи­ні ра­ді­сно за­яви­ти: от ба­чи­те, ми зму­си­ли ро­сі­ян по­дво­ї­ти об­сяг про­ка­чу­ва­но­го га­зу. Це пе­ре­мо­га, і вза­га­лі ми та­кі ми­лі.

Тим ча­сом, за роз­ра­хун­ка­ми Мі­н­енер­го­ву­гіль­про­му Укра­ї­ни, за рів­ня тран­зи­ту ниж­че від 40 млрд ку­бо­ме­трів га­зо­транс­порт­на си­сте­ма Укра­ї­ни вже не є са­мо­оку­пною. Тож пи­тань ба­га­то.

Є во­ни і до НАКУ. Ком­па­нія трі­ум­фаль­но за­ва­ли­ла всі пла­ни не ли­ше мо­дер­ні­за­ції ГТС, а й ба­наль­них її ре­мон­тів у 2015–2017 рр. І про­дов­жує цю слав­ну тра­ди­цію ни­ні­шньо­го ро­ку.

Мо­же, не вар­то під­твер­джу­ва­ти те­зу «Газ­про­му», що ми вже по­дум­ки спи­са­ли ГТС? У ній пов­но ді­ля­нок, які реально тре­ба мо­дер­ні­зу­ва­ти. І так, по­трі­бно чі­тко за­без­пе­чи­ти мо­жли­вість по­да­чі га­зу із за­хо­ду. І го­ту­ва­ти­ся в то­му чи­слі до ре­жи­му ро­бо­ти при «ну­льо­во­му» тран­зи­ті.

Поль­ща (як і ін­ші кра­ї­ни ЄС) ціл­ком бу­дує ін­фра­стру­кту­ру для та­ких сце­на­рі­їв. Ми втра­ти­ли вже три ро­ки. Втра­ти­мо ще два? Вза­га­лі пи­та­н­ня про ГТС тре­ба під­ні­ма­ти на рі­вень пар­ла­мен­ту і РНБО Укра­ї­ни.

Я в кур­сі се­ре­дньої ком­пе­тен­тно­сті пар­ла­мен­та­рі­їв і знаю, що ско­ро ви­бо­ри, і скіль­ки бу­де по­пу­лі­зму. Але пи­та­н­ня за­над­то ва­жли­ве, щоб за­ли­ша­ти йо­го ли­ше «На­фто­га­зу». Що він мо­же ро­би­ти, за три ро­ки вже по­ка­зав (ба­га­то хо­ро­шо­го, але в ро­бо­ті із «за­лі­зяч­чям» но­ва ко­ман­да то­чно не силь­на).

Ча­су ду­же ма­ло, і га­я­ти йо­го не вар­то за будь-яко­го сце­на­рію. Пи­та­н­ня сто­їть ціл­ком по-дат­ськи: «Бу­ти чи не бу­ти?». А би­ти — то вже б’ють.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.