Тру­ба раз, тру­ба два… І бал­тій­ській еко­си­сте­мі — «тру­ба»?

«Пів­ні­чний по­тік-2» — гло­баль­не яви­ще при­ро­до­руй­нів­ної еко­но­мі­ки

Dzerkalo Tizhnya - - ТИТУЛЬНЫЙ ЛИСТ - Юрій ТУНИЦЯ,

Го­лов­ним ар­гу­мен­том про­ти бу­дів­ни­цтва «Пів­ні­чно­го по­то­ку-2» ма­ють ста­ти еко­ло­гі­чні за­гро­зи ре­а­лі­за­ції цьо­го про­е­кту як ти­по­во­го яви­ща при­ро­до­руй­нів­ної еко­но­мі­ки, що від­обра­жає три­во­жну кар­ти­ну су­ча­сно­го сві­ту і по­тре­бує гли­бо­ко­го су­спіль­но­го осми­сле­н­ня.

Ди­ску­сії нав­ко­ло бу­дів­ни­цтва «Пів­ні­чно­го по­то­ку-2» на­га­ду­ють тра­гі­чний сю­жет опо­віда­н­ня Ми­хай­ла Ста­ри­цько­го «По­ни­зив!», ко­ли сіль­ські хло­пці за­спе­ре­ча­ли­ся на два від­ра го­ріл­ки, чи Пе­тро зіб’є ку­лею з го­ло­ви Ан­то­на ша­пку, не про­стре­лив­ши її. У той час хло­пці но­си­ли ви­со­кі по­ло­тня­ні ша­пки з кру­гли­ми твер­ди­ми ден­ця­ми. І як­би ку­ля влу­чи­ла в са­ме ден­це, то во­на б не про­би­ла ша­пки, а зби­ла її з го­ло­ви. Всі в на­тов­пі, який зі­брав­ся нав­ко­ло цьо­го без­глу­здо­го дій­ства, го­мо­ні­ли тіль­ки про те, що Пе­тро або зні­ве­чить ша­пку, або про­па­де го­ріл­ка. Ні­хто, крім одні­єї ди­ти­ни, не по­ду­мав про тра­гі­чну розв’яз­ку: стрі­лець мо­же не ли­ше ша­пку, а й го­ло­ву про­стре­ли­ти. І ста­ло­ся са­ме так, бо «по­ни­зив».

Щоб сьо­го­дні не «по­ни­зи­ти» і не по­ці­ли­ти ни­щів­ним уда­ром в уні­каль­ну еко­ло­гі­чну си­сте­му Бал­тій­сько­го мо­ря, ма­є­мо акцен­ту­ва­ти ува­гу не на еко­но­мі­чних і по­лі­ти­чних ін­те­ре­сах, як це від­бу­ва­є­ться до­сі («ша­пка» й «го­ріл­ка»), а на ви­со­кій імо­вір­но­сті мас­шта­бної еко­ло­гі­чної ка­та­стро­фи в Бал­тій­сько­му ре­гіо­ні («го­ло­ва»). При­бу­ток мі­нус еко­ло­гі­чні втра­ти «Пів­ні­чний по­тік-2» не мо­жна вва­жа­ти ви­клю­чно по­лі­ти­чною аван­тю­рою Ро­сії — здій­сни­ти оди­ни­чну ан­ти­еко­ло­гі­чну акцію про­ти еко­но­мі­чних ін­те­ре­сів Укра­ї­ни і Поль­щі. Це фе­но­мен су­ча­сної ан­ти­еко­ло­гі­чної еко­но­мі­ки, спосо­бу го­спо­да­рю­ва­н­ня, який су­пе­ре­чить ці­лям ста­ло­го роз­ви­тку, бо­роть­бі з клі­ма­ти­чни­ми змі­на­ми і за­гро­жує жи­т­тю на Зем­лі.

Ілю­зія еко­но­мі­чної ви­го­ди від бу­дів­ни­цтва «Пів­ні­чно­го по­то­ку-2» є фа­таль­ною. Ка­та­стро­фі­чна розв’яз­ка мо­же на­ста­ти зов­сім не­спо­ді­ва­но. Не­ве­ли­ке до­да­тко­ве на­ван­та­же­н­ня на еко­си­сте­му (ще одна тру­ба), по­ді­бно до остан­ньої кра­плі пе­ред на­си­че­н­ням роз­чи­ну, мо­же спри­чи­ни­ти три­гер­ний (ви­бу­хо­вий) ефект. У на­у­ко­вій лі­те­ра­ту­рі є ба­га­то під­твер­джень ве­ли­ких втрат у ре­зуль­та­ті не­ро­зум­ної ді­яль­но­сті лю­ди­ни.

Юджин Одум, ав­тор усе­сві­тньо ві­до­мої книж­ки «Еко­ло­гія», на­при­клад, по­ка­зав, як бу­дів­ни­цтво одні­єї з ве­ли­ких гре­бель у тро­пі­чно­му по­ясі спри­чи­ни­ло низ­ку не­о­чі­ку­ва­них про­блем: втра­та па­со­вищ і сіль­сько­го­спо­дар­ських угідь не ком­пен­су­ва­ла­ся ри­баль­ством, як це пе­ред­ба­ча­ло­ся про­е­ктом, бо ри­ба зни­кла; по­дов­же­н­ня бе­ре­го­вої лі­нії збіль­ши­ло кіль­кість осо­бин му­хи це­це, що спри­чи­ни­ло тяж­кі за­хво­рю­ва­н­ня ве­ли­кої ро­га­тої ху­до­би. Зни­зи­ла­ся ро­дю­чість при­ле­глих зе­мель — і ви­ни­кла потреба ім­пор­ту­ва­ти до­ро­гі до­бри­ва, за­сто­су­ва­н­ня яких, сво­єю чер­гою, ви­кли­ка­ло но­вий лан­цюг не­га­тив­них еко­ло­гі­чних на­слід­ків.

Ква­лі­фі­ку­ю­чи ро­сій­ський га­зо­транс­порт­ний про­ект як гло­баль­не яви­ще ан­ти­еко­ло­гі­чної еко­но­мі­ки, тре­ба зро­зу­мі­ти йо­го вну­трі­шню су­тність, яка по­ля­гає у спо­тво­ре­но­му кри­те­рії оці­ню­ва­н­ня ре­зуль­та­тів го­спо­дар­ської ді­яль­но­сті (ма­кси­мі­за­ція при­бу­тку без ви­ра­ху­ва­н­ня еко­ло­гі­чних зби­тків). І са­ме це дає Ро­сії змо­гу здій­сню­ва­ти по­лі­ти­чні ма­ні­пу­ля­ції.

При­хиль­ни­ки «Пів­ні­чно­го по­то­ку-2» (і всі ми) ма­є­мо усві­дом­лю­ва­ти, що Зем­ля — єди­на при­ро­дна си­сте­ма. І ко­жна кон­кре­тна її те­ри­то­рі­аль­на чи аква­то­рі­аль­на скла­до­ва вза­є­мо­пов’яза­ні і вза­є­мо­за­ле­жні. Роз­гля­да­ю­чи пла­не­ту як єди­ний при­ро­дний ор­га­нізм, ко­жно­му, з по­зи­цій від­по­від­аль­но­го гро­ма­дя­ни­на Зем­лі, зро­зумі­ло, що ме­ти про­е­кту — по­ста­ча­н­ня ро­сій­сько­го га­зу в Єв­ро­пу — мо­жна до­сяг­ти без­пе­чні­ше й де­шев­ше че­рез га­зо­транс­порт­ну си­сте­му Укра­ї­ни, якою то­рік у Єв­ро­пу бу­ло транс­пор­то­ва­но 93,5 млрд га­зу при за­галь­ній про­пу­скній зда­тно­сті 178,5 млрд

ГТС Укра­ї­ни за­ймає пло­щу 1134 а це 113400 га най­ро­дю­чі­ших у сві­ті ´рун­тів, що, без­пе­ре­чно, зав­дає еко­ло­гі­чної шко­ди. Ко­ли бу­де оці­не­но цю шко­ду в гро­шо­во­му екві­ва­лен­ті (та­ка оцін­ка не­об­хі­дна, щоб ви­ста­ви­ти Ро­сії ра­ху­нок), чи ком­пен­сує її «Газ­пром»? А по­ви­нен за юри­ди­чною ло­гі­кою! Бо зу­пи­не­н­ня тран­зи­ту ро­сій­сько­го га­зу в Єв­ро­пу те­ри­то­рі­єю Укра­ї­ни зро­бить на­шу ГТС не­по­трі­бним бру­хтом, і еко­ло­гі­чні зби­тки зро­ста­ти­муть. А тим ча­сом тру­би «Пів­ні­чно­го по­то­ку» че­рез 15 ро­ків тре­ба бу­де з дна мо­ря під­ні­ма­ти. Зав­дя­ки т.зв. енер­ге­ти­чно­му пе­ре­хо­ду (Energiewende) час­тка ви­ко­пно­го і ядер­но­го па­ли­ва в Єв­ро­пі вже змен­ши­ла­ся біль­ше, ніж бу­ло пе­ред­ба­че­но пла­на­ми ні­ме­цько­го уря­ду та Єв­ро­ко­мі­сії. Про­гно­зи Ін­сти­ту­ту Фра­ун­го­фе­ра по­ка­зу­ють, що в на­сту­пно­му де­ся­ти­літ­ті ре­а­лі­за­ція Energiewende зро­бить зай­вим ім­порт га­зу з Ро­сії. Для до­ся­гне­н­ня ці­лей ста­ло­го роз­ви­тку ін­ве­сти­ції слід спря­мо­ву­ва­ти в аль­тер­на­тив­ну енер­ге­ти­ку, а не в за­ста­рі­лі тру­бо­про­во­ди.

Бе­ру­чи до ува­ги ор­га­ні­чну єд­ність і вза­є­мо­за­ле­жність еко­но­мі­чної та при­ро­дної си­стем, а та­кож при­чин­но-на­слід­ко­ві вза­є­мозв’яз­ки між еко­но­мі­чни­ми ре­зуль­та­та­ми ви­ро­бни­чої ді­яль­но­сті та її еко­ло­гі­чни­ми на­слід­ка­ми, та­кі об’єкти як «Пів­ні­чний по­тік-2», «Пів­ден­ний по­тік», «Ту­ре­цький по­тік», Кер­чен­ський міст та ін­ші по­ді­бні до них тре­ба оці­ню­ва­ти з по­гля­ду еко­ло­го-еко­но­мі­чно­го кри­те­рію ефе­ктив­но­сті го­спо­дар­ської ді­яль­но­сті.

Кри­те­рі­єм має ста­ти не ма­кси­мі­за­ція при­бу­тку, а ма­кси­мі­за­ція стій­ко­го в часі ін­те­граль­но­го еко­ло­го-еко­но­мі­чно­го ефе­кту (при­бу­ток мі­нус еко­ло­гі­чні втра­ти), що від­по­від­ає ці­лям ста­ло­го роз­ви­тку.

Для то­го щоб до­сяг­ти ста­ло­го роз­ви­тку, ни­ні­шню при­ро­до­руй­нів­ну го­спо­дар­ську ді­яль­ність по­трі­бно транс­фор­му­ва­ти в еко­ло­гі­чну еко­но­мі­ку. Від­по­від­но, у всіх ор­га­нах вла­ди і ве­ли­ких кор­по­ра­ці­ях по­вин­ні пра­цю­ва­ти фа­хів­ці з но­вим ми­сле­н­ням — еко­но­мі­сти-еко­ло­ги. На під­ста­ві ре­зуль­та­тів ви­ко­на­н­ня спіль­но­го єв­ро­пей­сько­го про­е­кту програми Tempus-tacis еко­но­мі­стів-еко­ло­гів уже го­ту­ють на рів­ні ма­гі­стра кіль­ка уні­вер­си­те­тів Укра­ї­ни, але ці­єї спе­ці­аль­но­сті до­сі не вне­се­но до на­ціо­наль­но­го Кла­си­фі­ка­то­ра про­фе­сій ДК 003:2010, і та­ких по­сад іще не­має в ор­га­нах вла­ди й ве­ли­ких ви­ро­бни­чих стру­кту­рах. «Не ду­рі­те са­мі се­бе» При­хиль­ни­кам «Пів­ні­чно­го по­то­ку-2» вар­то на­га­да­ти сло­ва Та­ра­са Шев­чен­ка «Не ду­рі­те са­мі се­бе» з по­е­ми «І мер­твим, і жи­вим, і не­на­ро­жден­ним…». І агре­сив­но на­ла­што­ва­ній Ро­сії, і іно­зем­ним пар­тне­рам «Газ­про­му» слід зро­зу­мі­ти, що еко­ло­гі­чна безпека — це та сфе­ра, в якій обма­ню­ва­ти про­сто не­ви­гі­дно. Тут не­має пе­ре­мож­ців і пе­ре­мо­же­них, бо не­має біль­шої цін­но­сті, ніж жи­т­тя і здо­ров’я лю­дей. Тож не ду­рі­мо се­бе.

А як ду­рять, мо­жна пе­ре­ко­на­ти­ся, чи­та­ю­чи ін­фор­ма­цію на сай­ті «Газ­про­му»: «До­слі­дже­н­ня ком­па­нії Nord Stream AG є мас­шта­бним ана­лі­зом еко­си­сте­ми Бал­тій­сько­го мо­ря і мор­сько­го дна вздовж мар­шру­ту га­зо­про­во­ду і спри­я­ють глиб­шо­му ро­зу­мін­ню вче­ни­ми всіх осо­бли­во­стей цьо­го уні­каль­но­го при­ро­дно­го се­ре­до­ви­ща… «Пів­ні­чний по­тік-2» під­ви­щить без­пе­ку енер­го­по­ста­ча­н­ня в ЄС, змі­цнить вну­трі­шній ри­нок га­зу і спри­я­ти­ме до­ся­гнен­ню ці­лей ЄС у бо­роть­бі зі змі­на­ми клі­ма­ту… Кіль­ка ро­ків еко­ло­гі­чних спо­сте­ре­жень під­твер­джу­ють, що га­зо­про­від «Пів­ні­чний по­тік» був по­бу­до­ва­ний і екс­плу­а­ту­є­ться без істо­тно­го і дов­го­три­ва­ло­го впли­ву на дов­кі­л­ля».

Не ду­ріть, па­но­ве, світ і са­мих се­бе! Пер­ший «Пів­ні­чний по­тік» пра­цює ли­ше п’ять ро­ків і за та­кий ко­ро­ткий час у ве­ли­кій еко­си­сте­мі ще не мо­гли на­ста­ти від­чу­тні еко­ло­гі­чні змі­ни. Чор­но­биль­ська АЕС до 26 кві­тня 1986 ро­ку теж вва­жа­ла­ся най­без­пе­чні­шою у сві­ті! Важ­ко пе­ред­ба­чи­ти ре­аль­ні еко­ло­гі­чні на­слід­ки (фа­ктор «Х») бу­дів­ни­цтва дру­го­го га­зо­про­во­ду чи імо­вір­но­го бу­дів­ни­цтва тре­тьо­го. То­му, щоб уни­кну­ти ри­зи­ків, не мо­жна допу­сти­ти по­втор­но­го мас­шта­бно­го втру­ча­н­ня в уні­каль­ну еко­си­сте­му Бал­тій­сько­го мо­ря без край­ньої не­об­хі­дно­сті. Ра­но чи пі­зно еко­си­сте­ма зре­а­гує, і це мо­же спри­чи­ни­ти дов­го­три­ва­лу мас­шта­бну ка­та­стро­фу. Що по­ра­див би ни­ні Гель­мут Коль сво­їй уче­ни­ці Сво­го ча­су ав­то­ро­ві цих ряд­ків ви­па­ла ща­сли­ва на­го­да роз­мов­ля­ти про про­бле­ми гло­баль­ної еко­ло­гі­чної без­пе­ки з кан­цле­ром ФРН Гель­му­том Ко­лем. У гру­дні 2000 ро­ку де­ле­га­ція на­шо­го уні­вер­си­те­ту (На­ціо­наль­ний лі­со­те­хні­чний уні­вер­си­тет Укра­ї­ни. — Ред.) вру­ча­ла йо­му ди­плом По­че­сно­го до­кто­ра, і ми ви­рі­ши­ли ви­ко­ри­ста­ти уро­чи­стий за­хід для при­вер­не­н­ня ува­ги при­су­тніх (май­же всі мі­ні­стри уря­ду Гель­му­та Ко­ля) до ідеї ство­ре­н­ня Еко­ло­гі­чної Кон­сти­ту­ції Зем­лі — гло­баль­но­го еко­но­мі­ко­пра­во­во­го акта еко­ло­гі­чної без­пе­ки і ста­ло­го роз­ви­тку цивілізації.

У сво­їй ві­таль­ній про­мо­ві (див. фо­то) з на­го­ди інав­гу­ра­ції я зга­дав, що слу­хав кан­цле­ра Ні­меч­чи­ни Гель­му­та Ко­ля на 19-й спец­се­сії Ге­не­раль­ної Асам­блеї ООН 1997 ро­ку, де він ви­го­ло­сив За­яву від іме­ні чо­ти­рьох кра­їн з чо­ти­рьох кон­ти­нен­тів (Бра­зи­лія, Ні­меч­чи­на, Пів­ден­на Афри­ка, Сін­га­пур) про утво­ре­н­ня Сві­то­вої еко­ло­гі­чної ор­га­ні­за­ції на ба­зі Програми UNEP. Як ві­до­мо, за­зна­че­на іні­ці­а­ти­ва є не­від’єм­ною ін­сти­ту­цій­ною скла­до­вою укра­їн­ської ідеї Еко­ло­гі­чної Кон­сти­ту­ції Зем­лі, яку, до ре­чі, про­го­ло­сив пре­зи­дент Укра­ї­ни Ле­о­нід Ку­чма на­сту­пно­го дня пі­сля ви­сту­пу Гель­му­та Ко­ля на тій-та­ки 19-й спец­се­сії ГА ООН.

Це за­ці­ка­ви­ло Гель­му­та Ко­ля і він ви­рі­шив опу­блі­ку­ва­ти на­шу дис­ку­сію окре­мою книж­кою (див. Diploma Honoris Causa, Bundeskanzler a. D. Dr. Helmut Kohl, Auszeichnungsakt, Berlin, 2000, 59 p.).

На­ве­ду ци­та­ту з неї: «Ваш ви­ступ на те­му еко­ло­гі­чної без­пе­ки і Ва­ші спо­га­ди про на­шу зу­стріч під час се­сії Ге­не­раль­ної Асам­блеї ООН по­ті­ши­ли ме­не, — ска­зав Гель­мут Коль. — Ни­ні ми до­ся­гли та­кої ме­жі, за якою да­лі вже не мо­жна руй­ну­ва­ти при­ро­дне жит­тє­ве дов­кі­л­ля. Я по­стій­но до­ма­гав­ся цьо­го, пе­ре­бу­ва­ю­чи на по­са­ді кан­цле­ра. Ме­не зо­бра­жу­ва­ли ста­ро­мо­дним. Ба­га­то хто й не по­мі­тив, що я пе­ред між­на­ро­дною спіль­но­тою ви­сту­пав про­ти ки­то­бій­но­го про­ми­слу. Я міг би на­ве­сти Вам ба­га­то та­ких при­кла­дів...

Ви тор­кну­ли­ся те­ми Ра­ди Еко­ло­гі­чної Без­пе­ки. Са­ме в на­сту­пно­му де­ся­ти­літ­ті, то­чні­ше й на­сту­пних де­ся­ти­лі­т­тях, ро­бо­та ООН у цій ца­ри­ні ста­не ще ва­жли­ві­шою і, спо­ді­ва­юсь, ефе­ктив­ні­шою, ніж в остан­ні ро­ки. У цьо­му сен­сі я осо­бли­во щи­ро дя­кую Вам, па­не ре­кто­ре, за те, що Ви ви­ко­ри­сто­ву­є­те цю фор­му вша то­ра Ва­шо­го уні­вер­си­те­ту, щоб звер­ну­ти ува­гу на моє осо­бли­ве за­ці­кав­ле­н­ня та мій осо­бли­вий жит­тє­вий до­свід у за­хи­сті дов­кі­л­ля. Те, що цей го­лос про­лу­нав з Укра­ї­ни, для ме­не, нім­ця, який був то­ді Фе­де­раль­ним кан­цле­ром і пе­ре­жив дні Чор­но­би­ля, є осо­бли­во зна­мен­ним. За це я щи­ро дя­кую Вам, а та­кож від­по­від­аль­ним осо­бам Ва­шо­го уні­вер­си­те­ту, всім тим, хто спри­яв цьо­му вша­ну­ван­ню».

І, ні­би звер­та­ю­чись до ни­ні­шньої кан­цлер­ки Ан­ге­ли Мер­кель, Гель­мут Коль до­дав: «Хто не­се по­лі­ти­чну від­по­від­аль­ність у кон­кре­тній си­ту­а­ції, той по­ви­нен за­йма­ти­ся ці­єю те­мою осо­бли­во до­бро­со­ві­сно».

Пі­сля офі­цій­ної ча­сти­ни інав­гу­ра­ції, під час ве­че­рі, ми дов­го роз­мов­ля­ли. І про об’єд­на­ну Ні­меч­чи­ну й Єв­ро­пу, і про спів­пра­цю між уні­вер­си­те­та­ми, і про Єль­ци­на, і про Щер­би­цько­го, і про Львів, і, го­лов­не, про мир та еко­ло­гі­чну без­пе­ку. Гель­мут Коль на­го­ло­сив, що за сприйня­т­тям еко­ло­гі­чно­го ім­пе­ра­ти­ву по­лі­ти­ки — ду­же рі­зні. То­му з при­во­ду ідеї Еко­ло­гі­чної Кон­сти­ту­ції Зем­лі по­ра­див ме­ні, на­при­клад, не звер­та­ти­ся до То­ні Бле­ра чи Біл­ла Клін­то­на, а звер­та­ти­ся до Нель­со­на Ман­де­ли, Жа­ка Ши­ра­ка...

Не­ймо­вір­но жаль, що Гель­му­та Ко­ля вже не­має. Пе­ре­ко­на­ний, що він ні­ко­ли б не під­три­мав бу­дів­ни­цтва «Пів­ні­чно­го по­то­ку-2», яке очо­лює Гер­хард Шре­дер (йо­го су­пер­ник на ви­бо­рах кан­цле­ра ФРН).

Зре­штою, ди­вує не те, що ро­блять ни­ні Пу­тін і Шре­дер, а те, що уче­ни­ця Гель­му­та Ко­ля «зе­ле­на» Ан­ге­ла Мер­кель, яка бу­ла мі­ні­стром еко­ло­гії, під ти­ском по­лі­ти­чних сил і тим­ча­со­вих еко­но­мі­чних ін­те­ре­сів Ні­меч­чи­ни опу­сти­ла­ся до їхньо­го рів­ня ми­сле­н­ня. Ску­пий пла­тить дві­чі На від­мі­ну від НАК «На­фто­газ Укра­ї­ни», яка в по­ле­мі­ці про «Пів­ні­чний по­тік-2» ігно­рує еко­ло­гі­чні аспе­кти про­бле­ми, «Газ­про­мів­ська» ком­па­нія Nord Stream AG пиль­но їх від­сте­жує. Щоб по­ка­за­ти в хо­ді про­па­ган­дист­ської кам­па­нії «без­пе­ку» про­е­кту для дов­кі­л­ля, во­на аси­гну­ва­ла на еко­ло­гі­чні до­слі­дже­н­ня по­над 100 млн єв­ро. У від­по­відь НАК «На­фто­газ Укра­ї­ни» ви­ді­ли­ла 71 тис. дол. на про­мо­цій­ні по­слу­ги (0,07%). Зви­чай­но, аси­гну­ва­н­ня «На­фто­га­зу» в роз­мі­рі 0,07% від аси­гну­вань «Газ­про­му» (для ана­ло­гі­чної ме­ти) не мо­гли за­хи­сти­ти Укра­ї­ну від що­рі­чних втрат 3 млрд дол. як пла­ти за тран­зит ро­сій­сько­го га­зу в Єв­ро­пу. То­му, по­ки-що, про­гра­ли.

Чи озна­чає це, що в ке­рів­ни­цтва «На­фто­га­зу» не­має ро­зу­мі­н­ня то­го, що для отри­ма­н­ня по­зи­тив­них ре­зуль­та­тів по­трі­бне сер­йо­зне фі­нан­су­ва­н­ня, бо ску­пий пла­тить дві­чі? Ні. «На­фто­газ» зна­йшов 25 млн єв­ро на опла­ту по­слуг нор­везь­ких юри­стів і ви­грав по­зов у Сток­гольм­сько­му ар­бі­тра­жі.

Не мо­жна ску­пи­ти­ся на про­ве­де­н­ня на­у­ко­вих до­слі­джень про­бле­ми «Пів­ні­чно­го по­то­ку-2» як яви­ща при­ро­до­руй­нів­ної еко­но­мі­ки і на за­лу­че­н­ня до їх ви­ко­на­н­ня іно­зем­них екс­пер­тів сві­то­во­го рів­ня — еко­ло­гів, гео­гра­фів, гео­ло­гів, гі­дро­біо­ло­гів, юри­стів, еко­но­мі­стів та ін.

Су­дя­чи з не­що­дав­ньо­го рі­ше­н­ня за­галь­них збо­рів Від­ді­ле­н­ня еко­но­мі­ки НАН Укра­ї­ни, На­ціо­наль­на ака­де­мія на­ук Укра­ї­ни мо­же під­го­ту­ва­ти про­гра­му між­ди­сци­плі­нар­них на­у­ко­вих до­слі­джень не­га­тив­но­го еко­ло­гі­чно­го впли­ву ГТС Укра­ї­ни та «Пів­ні­чно­го по­то­ку-2» на дов­кі­л­ля, со­ці­аль­ний та еко­но­мі­чний роз­ви­ток, а та­кож ор­га­ні­зу­ва­ти між­на­ро­дний кон­сор­ці­ум екс­пер­тів для ви­ко­на­н­ня ці­єї програми.

Ка­бі­нет Мі­ні­стрів Укра­ї­ни, Мі­н­еко­но­мі­ки, Мін­при­ро­ди і «На­фто­газ» по­вин­ні ви­рі­ши­ти пи­та­н­ня не­від­кла­дно­го фі­нан­су­ва­н­ня та­ких до­слі­джень, а Мін’юст і МЗС на­ле­жно ви­ко­ри­ста­ти їхні ре­зуль­та­ти для оскар­же­н­ня про­е­кту «Пів­ні­чний по­тік-2» в між­на­ро­дних су­до­вих ін­стан­ці­ях. Що ро­би­ти? «Нюрн­берг-2» про­ти «Пів­ні­чно­го по­то­ку-2» Спи­ра­ю­чись на об’єктив­ні на­у­ко­ві до­слі­дже­н­ня, Укра­ї­ні ду­же ва­жли­во іні­ці­ю­ва­ти на між­на­ро­дній аре­ні си­сте­му по­лі­ти­чних та юри­ди­чних за­хо­дів, зокре­ма ви­сту­пи­ти в ООН і на за­сі­дан­ні ПАРЄ з ´рун­тов­ною по­лі­ти­чною за­явою, а та­кож за­по­ча­тку­ва­ти су­до­вий про­цес (своє­рі­дний «Нюрн­берг-2») над мер­кан­тиль­ною еко­но­мі­кою, яка галь­мує ста­лий роз­ви­ток.

До ре­чі, ні­ме­цька при­ро­до­охо­рон­на ор­га­ні­за­ція Nabu вже звер­ну­ла­ся до су­ду. Її ке­рів­ник Ляйф Міл­лер за­явив, що ре­а­лі­за­ція про­е­кту є «не­хту­ва­н­ням за­хи­сту мо­ря і клі­ма­ту» і, без сум­ні­ву, зав­дасть шко­ди «кри­хкій еко­си­сте­мі». Укра­ї­на і єв­ро­пей­ська спіль­но­та по­вин­ні під­три­ма­ти та­ку по­зи­цію, бо еко­ло­гі­чна ка­та­стро­фа є ду­же ймо­вір­ною і мо­же впли­ну­ти на су­сі­дні ре­гіо­ни — аква­то­рії те­плої те­чії Гольф­стрім та Пів­ні­чно­го Льо­до­ви­то­го оке­а­ну і на­віть на те­ри­то­рію Ро­сії.

Ри­зи­ки еко­ло­гі­чної за­гро­зи вна­слі­док бу­дів­ни­цтва «Пів­ні­чно­го по­то­ку-2» за­над­то ви­со­кі, і бу­ду­ва­ти га­зо­про­від не­має жо­дної еко­но­мі­чної по­тре­би. Ре­аль­на не­без­пе­ка для жит­тє­во­го дов­кі­л­ля, еко­но­мі­чна не­до­ціль­ність, під­рив енер­ге­ти­чної без­пе­ки Єв­ро­пи та еко­ло­го-пра­во­вих за­сад ста­ло­го роз­ви­тку ма­ють ста­ти основ­ни­ми ар­гу­мен­та­ми на ко­ристь по­ста­ча­н­ня ро­сій­сько­го при­ро­дно­го га­зу в Єв­ро­пу че­рез ГТС Укра­ї­ни.

Це пи­та­н­ня сто­су­є­ться не тіль­ки Ро­сії і Ні­меч­чи­ни, не тіль­ки про­ти­сто­я­н­ня США і Ро­сії, в епі­цен­трі яко­го опи­ни­ли­ся Укра­ї­на і ЄС, а й усіх кра­їн Бал­тії, тоб­то ве­ли­кої ча­сти­ни зем­ної ку­лі. А якщо не­упе­ре­дже­но, то і Ро­сії, ча­сти­на га­зо­про­во­дів якої, по­чи­на­ю­чи від Яма­лу, про­ля­гає в зо­ні ві­чної мер­зло­ти, де вза­га­лі ´рун­тів не мо­жна по­ру­шу­ва­ти, а ча­сти­на — че­рез те­ри­то­рію Кур­галь­сько­го за­ка­зни­ка.

Пер­ший між­на­ро­дний еко­ло­гі­чний суд (про­ти опла­че­них «Газ­про­мом» «екс­пер­тів» та про­па­ган­ди­стів «Пів­ні­чно­го по­то­ку-2») мав би істо­ри­чне значення з по­гля­ду за­по­бі­га­н­ня не­без­пе­чним го­спо­дар­ським про­е­ктам та мо­ти­ву­ва­н­ня бі­зне­су до ста­нов­ле­н­ня еко­ло­гі­чної еко­но­мі­ки ста­ло­го роз­ви­тку.

Пре­це­дент су­до­во­го роз­гля­ду фа­ктів ан­ти­еко­ло­гі­чної еко­но­мі­ки без­пе­ре­чно спри­я­ти­ме подаль­шо­му про­су­ван­ню на між­на­ро­дній аре­ні ідеї Еко­ло­гі­чної Кон­сти­ту­ції Зем­лі (ЕКЗ) і за­по­ча­тку­ван­ню про­це­су офі­цій­ної під­го­тов­ки та обго­во­рен­ню її про­е­кту.

Слід на­го­ло­си­ти, що іні­ці­а­ти­ву ЕКЗ офі­цій­но про­го­ло­шу­ва­ли в ООН (з 1997 по 2012 р.) уже три пре­зи­ден­ти Укра­ї­ни і два мі­ні­стри (МЗС і Мін­при­ро­ди), а ін­сти­ту­цій­ну ча­сти­ну ці­єї ідеї — сто­сов­но ство­ре­н­ня Сві­то­вої Еко­ло­гі­чної Ор­га­ні­за­ції — кіль­ка ро­ків по­спіль актив­но під­три­му­ють Фран­ція, Ні­меч­чи­на та де­які ін­ші кра­ї­ни. До сло­ва, DT.UA не­о­дно­ра­зо­во ви­сві­тлю­ва­ло цю те­му.

Ще один спри­я­тли­вий фа­ктор для ви­ко­ри­ста­н­ня укра­їн­ської ідеї ЕКЗ як по­лі­ти­чно­го ін­стру­мен­ту про­ти бу­дів­ни­цтва «Пів­ні­чно­го по­то­ку-2» — ухва­ле­н­ня низ­ки но­вих до­ле­но­сних до­ку­мен­тів що­до ста­ло­го роз­ви­тку та за­по­бі­га­н­ня змі­нам клі­ма­ту, які ра­ди­каль­но змі­ни­ли між­на­ро­дне еко­ло­го-пра­во­ве по­ле з ча­сів бу­дів­ни­цтва пер­шо­го «Пів­ні­чно­го по­то­ку». Се­ред них: Ре­зо­лю­ція Са­мі­ту ООН 2015 р. що­до Ці­лей ста­ло­го роз­ви­тку; Па­ризь­ка клі­ма­ти­чна уго­да (2015 р.); Енер­ге­ти­чна Хар­тія і До­го­вір до неї (1998 р.); схва­ле­ний про­філь­ним ко­мі­те­том Єв­ро­пар­ла­мен­ту 21 бе­ре­зня 2018 р. про­ект змін до Ди­ре­кти­ви єв­ро­пей­сько­го пар­ла­мен­ту та ра­ди 2009/73/ЕС від 13 ли­пня 2009 р. (Тре­тій енер­ге­ти­чний па­кет) про спіль­ні пра­ви­ла вну­трі­шньо­го рин­ку при­ро­дно­го га­зу.

За­зна­че­ні до­ку­мен­ти ка­те­го­ри­чно за­пе­ре­чу­ють мо­жли­вість ре­а­лі­за­ції про­е­ктів ти­пу «Пів­ні­чний по­тік-2». На­ле­жне ви­ко­ри­ста­н­ня ці­єї си­ту­а­ції на­ши­ми зов­ні­шньо­по­лі­ти­чни­ми слу­жба­ми дасть змо­гу ви­ро­би­ти стра­те­гію си­стем­но­го за­хи­сту еко­но­мі­чних ін­те­ре­сів Укра­ї­ни, еко­ло­гі­чної та енер­ге­ти­чної без­пе­ки Єв­ро­пи.

Вва­жа­є­мо, що пре­зи­ден­то­ві Укра­ї­ни до­ціль­но ви­сту­пи­ти на чер­го­вій се­сії ГА ООН у ве­ре­сні ц.р. з по­лі­ти­чною за­явою «Про не­су­мі­сність бу­дів­ни­цтва «Пів­ні­чно­го по­то­ку-2» з ду­хом і бу­квою між­на­ро­дних до­ку­мен­тів що­до ста­ло­го роз­ви­тку та за­по­бі­га­н­ня змі­нам клі­ма­ту». На­го­да спри­я­тли­ва, бо ООН осо­бли­во за­ці­кав­ле­на у ви­ко­нан­ні рі­шень що­до Ці­лей ста­ло­го роз­ви­тку та Па­ризь­кої клі­ма­ти­чної уго­ди. По­лі­ти­чну за­яву пре­зи­ден­та Укра­ї­ни тре­ба бу­де та­кож до­ве­сти до ві­до­ма ПАРЄ.

***

Бу­де­мо спо­ді­ва­ти­ся, що здо­ро­вий глузд пе­ре­мо­же. Уні­каль­ну еко­си­сте­му Бал­тій­сько­го мо­ря не руй­ну­ва­ти­муть но­ви­ми тру­ба­ми, і во­на за­ли­ши­ться жит­тє­зда­тною. А всі кра­ї­ни — і при­хиль­ни­ки, і про­тив­ни­ки «Пів­ні­чно­го по­то­ку-2» — для до­ся­гне­н­ня ці­лей ста­ло­го роз­ви­тку по­сту­по­во впро­ва­джу­ва­ти­муть у го­спо­дар­ську пра­кти­ку прин­ци­пи еко­ло­гі­чної еко­но­мі­ки. Фо­то Ва­си­ля Пи­лип’юка

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.