Just business?

Чи є мі­сце авіа­цій­но­му ком­про­мі­су

Dzerkalo Tizhnya - - ТИТУЛЬНЫЙ ЛИСТ - Де­нис ЛАВНІКЕВИЧ

Ли­ше на пер­ший погляд су­сі­дня Бі­ло­русь ви­да­є­ться не­по­га­ним мі­сцем, де мо­жна роз­мі­сти­ти ви­ро­бни­цтва, щоб ви­ве­сти їх із кон­текс­ту укра­ї­но-ро­сій­сько­го про­ти­сто­я­н­ня та з-під пов’яза­них з ним вза­єм­них сан­кцій. Тим біль­ше, що офі­цій­ний Мінськ че­рез хро­ні­чний брак ко­штів ра­дий будь-яким ін­ве­сто­рам. Та бу­кваль­но на­пе­ре­до­дні ми по­ба­чи­ли, як укра­їн­сько­го олі­гар­ха В’яче­сла­ва Бо­гу­сла­є­ва бу­ло по­збав­ле­но Ор­шан­сько­го авіа­ре­мон­тно­го за­во­ду, що на­ле­жав йо­му (не­хай на 60%).

Бі­ло­ру­ська дер­жа­ва рі­ше­н­ням Лу­ка­шен­ка про­сто по­вер­ну­ла йо­го у свою вла­сність, а про якусь ком­пен­са­цію Бо­гу­сла­є­ву на­віть не йшло­ся, нав­па­ки, з ньо­го на­ма­га­ли­ся «зня­ти» до­да­тко­ву не­у­стой­ку за «по­ру­ше­н­ня умов ін­ве­сти­цій­но­го до­го­во­ру». В Бі­ло­ру­сі це ні­ко­го не ди­вує: кон­фі­ска­ція під­при­ємств у іно­зем­них ін­ве­сто­рів — там по­ши­ре­не яви­ще, окре­мі за­во­ди бі­ло­ру­ська влада при­му­дря­ла­ся по кіль­ка ра­зів спер­шу про­да­ти ін­ве­сто­рам, а по­тім за­бра­ти на­зад. Ди­вує ін­ше — го­тов­ність під­при­єм­ців, у то­му чи­слі укра­їн­ських, за­по­ча­тко­ву­ва­ти но­ві про­е­кти в Бі­ло­ру­сі, по­при оче­ви­дний ри­зик втра­ти­ти свої акти­ви. Хто хо­че по­вер­ну­ти «Ру­слан»?

Су­сі­дня Бі­ло­русь уже не пер­ший рік успі­шно отри­мує рі­зно­ма­ні­тні ви­го­ди — еко­но­мі­чні й по­лі­ти­чні — з кон­флі­кту між Укра­ї­ною та Ро­сі­єю. Те­пер зав­дя­ки цьо­му кон­флі­кту кра­ї­на змо­же отри­ма­ти на сво­їй те­ри­то­рії й пов­но­цін­не авіа­цій­не ви­ро­бни­цтво. Про­сто тут збі­га­ю­ться ін­те­ре­си укра­їн­сько­го та ро­сій­сько­го бі­зне­су, що ба­жає від­нов­ле­н­ня ви­ро­бни­цтва най­по­пу­ляр­ні­ших лі­та­ків Ан, але не має мо­жли­во­сті це зро­би­ти за умов фа­кти­чної вій­ни.

На по­ча­тку черв­ня в ро­сій­ських та укра­їн­ських ЗМІ роз­го­рі­ла­ся за­о­чна су­пе­ре­чка авіа­бу­дів­ни­ків Ро­сії й Укра­ї­ни. Спе­ре­ча­ли­ся про те, чи мо­жна від­но­ви­ти ви­ро­бни­цтво ле­ген­дар­но­го Ан-124 «Ру­слан», най­більш ван­та­жо­пі­д­йом­но­го у сві­ті се­рій­но­го ван­та­жно­го лі­та­ка. 3 черв­ня ге­не­раль­ний ди­ре­ктор ПАТ «Іл» і ві­це-пре­зи­дент із транс­порт­ної авіа­ції ПАТ «ОАК» Оле­ксій Ро­го­зін за­явив, що ви­ро­бни­цтво лі­та­ків на­дваж­ко­го кла­су Ан-124 «Ру­слан» мо­же бу­ти пе­ре­за­пу­ще­не, адже дві тре­ти­ни цих лі­та­ків, за йо­го сло­ва­ми, бу­ли по­бу­до­ва­ні на за­во­ді в Улья­нов­ську. Ни­ні зав­да­н­ня під­при­єм­ства — по­то­чний ре­монт «Ру­сла­нів». Ну а но­вий за­пуск ви­ро­бни­цтва, за йо­го сло­ва­ми, — зав­да­н­ня ви­рі­шу­ва­не, але ду­же не­про­сте.

У то­му са­мо­му ду­сі ви­сло­вив­ся ко­ман­ду­вач вій­сько­во­транс­порт­ної авіа­ції РФ Во­ло­ди­мир Бе­не­ди­ктов. Він за­явив, що Ан-124 був лі­та­ком, що ви­пе­ре­див свій час, і пи­та­н­ня про за­пуск но­вої лі­нії цих гі­ган­тів усе ще акту­аль­не й роз­гля­да­є­ться йо­го ві­дом­ством. По­над те, Бе­не­ди­ктов вва­жає, що Ан-124 не мо­жна на­зва­ти пов­ні­стю укра­їн­ською роз­роб­кою, оскіль­ки над ство­ре­н­ням «Руслана» тру­ди­ла­ся вся авіа­бу­дів­на про­ми­сло­вість Ра­дян­сько­го Со­ю­зу.

У Ки­є­ві, де в КБ іме­ні Ан­то­но­ва цей лі­так був ство­ре­ний за ча­сів СРСР, та­кі за­яви сприйня­ли зі ске­пси­сом, — там до­бре ро­зу­мі­ють, що без уча­сті го­лов­но­го КБ са­мі ро­сі­я­ни з та­ким зав­да­н­ням не впо­ра­ю­ться.

«Якщо йде­ться про мо­дер­ні­за­цію, то пе­ред­ба­ча­є­ться вне­се­н­ня змін у ти­по­ву кон­стру­кцію. При цьо­му тіль­ки роз­ро­бник лі­та­ка ДП «Ан­то­нов» має всі те­хні­чні зна­н­ня та не­об­хі­дну ін­фор­ма­цію що­до кон­стру­кції, вла­сти­во­стей, ре­сур­сів, тер­мі­нів слу­жби й льо­тної при­да­тно­сті лі­та­ків Ан-124-100, вклю­ча­ю­чи да­ні ви­про­бу­вань та ана­лі­зів, не­об­хі­дних для збе­ре­же­н­ня ці­лі­сно­сті кон­стру­кції», — від­по­ві­ла прес-слу­жба укра­їн­сько­го під­при­єм­ства.

Ба­жа­н­ня ро­сі­ян від­но­ви­ти ви­ро­бни­цтво зро­зумі­ле: сьо­го­дні в ро­сій­ських ПКС є 25 оди­ниць Ан-124, але лі­та­ють ли­ше кіль­ка з них. Ін­ші до по­льо­тів не­при­да­тні й по­ти­хень­ку ір­жа­ві­ють на авіа­ба­зі «Се­ща». Однак ро­сій­ські ам­бі­ції ви­ма­га­ють ма­ти важ­кий транс­порт­ний лі­так із між­кон­ти­нен­таль­ною даль­ні­стю по­льо­ту, але роз­по­всю­дже­ний у Ро­сії Іл-76 при­зна­че­ний для де­сан­тних військ і не­вда­лий з по­гля­ду транс­порт­ної авіа­ції. Йо­го ван­та­жний від­сік про­сто не дає змо­ги пе­ре­во­зи­ти те­хні­ку пов­ні­стю, не роз­би­ра­ю­чи її на ча­сти­ни. У СРСР да­ле­кі пе­ре­ве­зе­н­ня ве­ли­ко­га­ба­ри­тних ван­та­жів са­ме й бу­ли пре­ро­га­ти­вою Ан-124.

Однак, крім ба­жа­н­ня ви­пу­ска­ти «вла­сні» Ан-124, ро­сі­я­нам ще тре­ба бу­ло б ма­ти мо­жли­во­сті для цьо­го, а тут ви­ни­ка­ють про­бле­ми. У то­му са­мо­му Улья­нов­ську з ве­ли­ки­ми тру­дно­ща­ми від­тво­ри­ли та під­три­му­ють ви­ро­бни­цтво лі­та­ків ти­пу Іл-76. Крім то­го, від­но­ви­ти ви­пуск Іл-76 за кон­тра­ктом з Мі­н­обо­ро­ни РФ ПАТ «Іл» змо­гло, ли­ше май­же удві­чі пе­ре­ви­щив­ши бю­джет. І це при тім, що на Іл-76 уста­нов­лю­є­ться дав­но пе­ре­ві­ре­ний і не­до­ро­гий дви­гун ПС-90А. Ан-124 те­хно­ло­гі­чно на­ба­га­то скла­дні­ший, але го­лов­не, у Ро­сії вла­сно­го дви­гу­на для Ан-124 не­має в прин­ци­пі.

З ін­шо­го бо­ку, є Укра­ї­на, Мі­ні­стер­ству обо­ро­ни якої та­кий лі­так, як Ан-124, про­сто не по­трі­бний. Але він був би за­тре­бу­ва­ний (та й за­тре­бу­ва­ний ни­ні) ко­мер­цій­ни­ми авіа­пе­ре­ві­зни­ка­ми, та­кож це хо­ро­ший екс­порт­ний про­дукт. На­ре­шті, від­тво­ре­н­ня ви­ро­бни­цтва «Руслана» да­ло б Укра­ї­ні ба­га­то ро­бо­чих місць для ква­лі­фі­ко­ва­них фа­хів­ців. І ком­пе­тен­цій для від­тво­ре­н­ня се­рій­но­го ви­ро­бни­цтва Ан-124 у КБ «Ан­то­нов» ціл­ком до­ста­тньо. Але не­має гро­шей, не­має за­ці­кав­ле­них ін­ве­сто­рів. Ще не­дав­но...

За остан­нє де­ся­ти­лі­т­тя вже вда­ва­ли­ся до спроб від­ро­ди­ти ви­ро­бни­цтво «Ру­сла­нів». У жов­тні 2006-го це пи­та­н­ня по­ру­шив Ко­мі­тет із пи­тань еко­но­мі­чно­го спів­ро­бі­тни­цтва укра­їн­сько-ро­сій­ської ко­мі­сії під го­ло­ву­ва­н­ням Віктора Ющен­ка та Вла­ді­мі­ра Пу­ті­на. У сер­пні 2007 р. бу­ло під­пи­са­но уго­ду про від­нов­ле­н­ня се­рій­но­го ви­ро­бни­цтва, а ро­сій­ська ком­па­нія «Вол­га-дні­про» по­ві­до­ми­ла про пла­ни до 2030 р. ку­пи­ти близь­ко ста мо­дер­ні­зо­ва­них АН124-100М-150. При­чо­му по­став­ку двох пер­ших ма­шин бу­ло по­пе­ре­дньо при­зна­че­но на 2013 р.

Та ли­ше в черв­ні 2008-го був го­то­вий бі­знес-план про­е­кту, йо­го пи­са­ли Об’єд­на­на авіа­бу­дів­на кор­по­ра­ція (ОАК) і ау­ди­тор­сько-кон­сал­тин­го­ва ком­па­нія Ernst&young. Із пла­ну ви­пли­ва­ло, що від­нов­лю­ва­ти ви­ро­бни­цтво лі­та­ків Ан-124 «Ру­слан» має сенс тіль­ки в то­му ра­зі, якщо бу­де під­твер­дже­но за­мов­ле­н­ня не менш як на 40 ма­шин. Ви­ро­бни­цтво по бі­зне­спла­ну пе­ред­ба­ча­ло­ся на­ла­го­ди­ти на улья­нов­сько­му «Аві­а­ста­рі» з 2012 р., ви­пу­ска­ти по одно­му-два лі­та­ки на рік, вар­тість ко­жно­го ма­ла ста­но­ви­ти 150–160 млн дол.

Роз­по­чав­ся збір по­пе­ре­дніх за­мов­лень. Аві­а­ком­па­нія «Вол­га-дні­про» ві­дра­зу за­мо­ви­ла 40 лі­та­ків, Мі­ні­стер­ство обо­ро­ни Ро­сії — три. До 2010 р. офор­ми­ли­ся опціо­ни ще на 61 лі­так: 52 від екс­плу­а­тан­тів із Ро­сії, ре­шта — від по­тен­цій­них за­мов­ни­ків з Об’єд­на­них Араб­ських Емі­ра­тів і Ку­вей­ту.

12 ли­пня 2013 р. прем’єри Ро­сії та Укра­ї­ни до­мо­ви­ли­ся ство­ри­ти спіль­не під­при­єм­ство з ви­пу­ску лі­та­ка Ан-124-100. Не­за­ба­ром ко­ман­ду­вач ро­сій­ських де­сан­тни­ків Во­ло­ди­мир Ша­ма­нов за­явив, що Ро­сія по­вин­на ма­ти на озбро­єн­ні ПДВ та­кі лі­та­ки, як Ан-124, і що ви­ро­бни­цтво Ан-124 но­вої се­рії вже роз­по­ча­то в Улья­нов­ську. На­ре­шті, 17 гру­дня 2013-го мі­ні­стри в при­су­тно­сті Яну­ко­ви­ча та Пу­ті­на під­пи­са­ли уго­ду про держ­під­трим­ку від­нов­ле­н­ня се­рій­но­го ви­ро­бни­цтва лі­та­ків Ан-124 із дви­гу­на­ми Д-18Т та їхні­ми мо­ди­фі­ка­ці­я­ми.

Однак пі­сля по­дій 2014-го ро­сій­сько-укра­їн­ське вій­сько­во-те­хні­чне спів­ро­бі­тни­цтво різ­ко обір­ва­ло­ся. 15 сер­пня 2014 р. за­сту­пник мі­ні­стра про­ми­сло­во­сті РФ Юрій Слю­сар за­явив, що спіль­ний про­ект від­нов­ле­н­ня ви­ро­бни­цтва та мо­дер­ні­за­ції транс­порт­ни­ка Ан124 «Ру­слан» «у зв’яз­ку з по­лі­ти­чною си­ту­а­ці­єю біль­ше не сто­їть на по­ряд­ку ден­но­му, як і ін­ші спіль­ні ро­сій­сько-укра­їн­ські про­е­кти в авіа­бу­ду­ван­ні».

Однак на пів­ніч від Укра­ї­ни та на за­хід від Ро­сії є одна ам­бі­цій­на дер­жа­ва, яка хо­ті­ла б ма­ти свою авіа­цій­ну про­ми­сло­вість. 2 кві­тня 2014-го, від­ві­ду­ю­чи ВАТ «558 Аві­а­цій­ний ре­мон­тний за­вод» у Ба­ра­но­ви­чах, Оле­ксандр Лу­ка­шен­ко за­явив про не­об­хі­дність на­ла­го­джу­ва­ти вла­сне ви­ро­бни­цтво лі­та­ків і вер­то­льо­тів. «У Бі­ло­ру­сі ма­ють ви­ро­бля­ти­ся й лі­та­ки, і вер­то­льо­ти, — ска­зав він. — І ми по­вин­ні ви­ро­бля­ти в се­бе лі­так. Який, це ва­ша спра­ва, але по­трі­бний для рин­ку, на­сам­пе­ред для Ро­сії... Нам тре­ба йти да­лі, ство­рю­ва­ти лі­так, не­хай не пов­ні­стю свій, бі­ло­ру­ський, але бра­ти актив­ну участь із Ро­сі­єю, ін­ши­ми дер­жа­ва­ми».

Лу­ка­шен­ко на­го­ло­сив, що упор тре­ба ро­би­ти на про­ми­сло­ву ко­о­пе­ра­цію: «За­ма­ху­ва­ти­ся на те, що ми ство­ри­мо пов­ні­стю свій лі­так, ци­віль­ний або вій­сько­вий, не по­трі­бно. То­му якщо й ство­рю­ва­ти, то най­пе­ре­до­ві­ше, щоб озбро­ю­ва­ти­ся, а тим па­че про­да­ва­ти на рин­ку. Ма­буть, ця но­ша ду­же важ­ка, і ми її не по­тя­гне­мо. У нас для цьо­го не­має мо­жли­во­стей, ко­штів, та й лю­дей. І вза­га­лі, на­пев­но, не по­трі­бно ста­ви­ти та­ке зав­да­н­ня. А от лі­та­ки в ко­о­пе­ра­ції, при­пу­сти­мо, з Ро­сі­єю та ін­ши­ми, ми по­вин­ні ство­рю­ва­ти».

Від по­ча­тку ви­вча­ла­ся мо­жли­вість ор­га­ні­зу­ва­ти на авіа­ре­мон­тно­му за­во­ді в Ба­ра­но­ви­чах ви­пуск ре­мо­то­ри­зо­ва­них лі­та­ків Ан-2-100 за про­гра­мою, роз­ро­бле­ною укра­їн­ським КБ «Ан­то­нов». Пе­ре­о­бла­дна­н­ня Ан-2 у Ан-2-100 в основ­но­му по­ля­гає в за­мі­ні пор­шне­во­го дви­гу­на тур­бо­гвин­то­вим МС14 ви­ро­бни­цтва «Мо­тор Січ» із три­ло­па­те­вим ре­вер­сив­ним по­ві­тря­ним гвин­том АВ-17. Змі­ни в кон­стру­кції фю­зе­ля­жу мі­ні­маль­ні. У ре­зуль­та­ті вар­тість ре­мо­то­ри­за­ції одно­го лі­та­ка, за за­явою роз­ро­бни­ка, не пе­ре­ви­щить 900 тис. дол. Лі­так по­рів­ня­но з ба­зо­вою ма­ши­ною отри­мує збіль­ше­не на 20% ко­мер­цій­не на­ван­та­же­н­ня та май­же удві­чі біль­шу даль­ність по­льо­ту. До всьо­го, він іде­аль­ний для мі­сце­вих авіа­лі­ній, то­му що спро­мо­жний сі­да­ти на ´рун­то­ві май­дан­чи­ки.

З пов­ні­стю но­вих лі­та­ків, при­да­тних для ви­ро­бни­цтва в Бі­ло­ру­сі, най­пер­спе­ктив­ні­шим ви­гля­дав Ан-38, роз­ра­хо­ва­ний на 27 місць або на 2500 кг ван­та­жу та при­сто­со­ва­ний для екс­плу­а­та­ції в ду­же важ­ких умо­вах. Спо­ча­тку йо­го ви­пу­ска­ли в Но­во­си­бір­ську, але по­тім ви­ро­бни­цтво Ан-38 бу­ло при­пи­не­но без по­ясне­н­ня при­чин, а те­хно­ло­гі­чне осна­ще­н­ня зни­ще­но. Пі­сля чо­го «Ан­то­нов» став шу­ка­ти пар­тне­рів для від­нов­ле­н­ня ви­ро­бни­цтва Ан-38. Скла­даль­ний май­дан­чик без сан­кцій

При Ра­дян­сько­му Со­ю­зі на те­ри­то­рії БРСР не бу­ду­ва­ли авіа­цій­них ви­ро­бництв. Але в ін­те­ре­сах За­хі­дної гру­пи військ бу­ло ство­ре­но кіль­ка по­ту­жних авіа­ре­мон­тних за­во­дів, при­чо­му з до­сить уні­вер­саль­ним обла­дна­н­ням. Пі­сля роз­па­ду СРСР бі­ло­ру­си з чи­ма­лою для се­бе ви­го­дою на­ла­го­ди­ли там ре­монт і мо­дер­ні­за­цію авіа­те­хні­ки за за­мов­ле­н­ня­ми Ро­сії та ін­ших кра­їн. Тоб­то те­хно­ло­гі­чна ба­за для ре­а­лі­за­ції лі­та­ко­бу­дів­них ам­бі­цій Лу­ка­шен­ка в Бі­ло­ру­сі є. Але не­має від­по­від­них ком­пе­тен­цій, до­сві­ду, на­ре­шті, не­має рин­ку. Ви­хо­дом тут ста­ла ко­о­пе­ра­ція з Укра­ї­ною та Ро­сі­єю.

24 бе­ре­зня 2018 р. ін­форм­агент­ство «Лі­га» по­ві­до­ми­ло, що укра­їн­ське під­при­єм­ство «Ан­то­нов» мо­же на­ла­го­ди­ти в Бі­ло­ру­сі ре­монт, мо­дер­ні­за­цію та скла­да­н­ня лі­та­ків Ан-148/158. «ДП «Ан­то­нов» і Мін­ський за­вод ци­віль­ної авіа­ції №407 (МЗЦА) ве­дуть за­кри­ті пе­ре­го­во­ри про ство­ре­н­ня сер­ві­сно­го цен­тру в Мін­ську. У Бі­ло­ру­сі пла­ну­є­ться по­дов­жу­ва­ти льо­тну при­да­тність, ре­сурс лі­та­ків Ан, здій­сню­ва­ти сер­ві­сне об­слу­го­ву­ва­н­ня, ре­монт і скла­да­н­ня лі­та­ків сі­мей­ства Ан-148/158. Від­по­від­но до про­то­ко­лу пе­ре­го­во­рів між під­при­єм­ства­ми, у рам­ках спів­ро­бі­тни­цтва роз­гля­да­є­ться мо­жли­вість ви­ко­ри­ста­н­ня ро­сій­ських ком­пле­кту­ю­чих, у то­му чи­слі й сан­кцій­них», — ішло­ся в по­ві­дом­лен­ні.

Про­сті­ше ка­жу­чи, Бі­ло­русь ви­яви­ла­ся «ней­траль­ною те­ри­то­рі­єю», на якій укра­їн­ські та ро­сій­ські під­при­єм­ства мо­жуть ве­сти спіль­ну ді­яль­ність, не по­бо­ю­ю­чись сан­кцій з бо­ку уря­дів двох кра­їн. Зокре­ма, «Ан­то­нов», пра­цю­ю­чи в Бі­ло­ру­сі, змо­же ви­ко­ри­ста­ти сво­їх фа­хів­ців для ре­мон­ту лі­та­ків Ан, що екс­плу­а­ту­ю­ться в РФ, а та­кож по­став­ля­ти бі­ло­ру­сько­му за­во­ду не­об­хі­дні для та­ко­го ре­мон­ту ком­пле­кту­ю­чі. Ну, а но­ві лі­та­ки, що скла­да­ти­му­ться в Мін­ську, від по­ча­тку ма­ти­муть бі­ло­ру­ський «па­спорт», і жо­дних про­блем. При­ро­дно, на адре­су «Ан­то­но­ва» в Укра­ї­ні ві­дра­зу по­ча­ли зву­ча­ти обви­ну­ва­че­н­ня в то­му, що ком­па­нія, го­ту­ю­чись від­кри­ти ви­ро­бни­цтво в бі­ло­ру­ській юрис­ди­кції, тим са­мим пра­цю­ва­ти­ме на по­си­ле­н­ня зброй­них сил РФ. Адже оче­ви­дно, що ро­сій­ські вла­сни­ки Анів рі­зних мо­ди­фі­ка­цій і бу­дуть го­лов­ни­ми клі­єн­та­ми бі­ло­ру­сько­го за­во­ду.

То­ді, у бе­ре­зні, прес-слу­жба ДП «Ан­то­нов» під­твер­ди­ла факт пе­ре­го­во­рів, але від­мо­ви­ла­ся ко­мен­ту­ва­ти по­дро­би­ці про­е­кту, по­слав­шись на те, що оста­то­чне рі­ше­н­ня з йо­го ре­а­лі­за­ції по­ки що не прийня­те.

За да­ни­ми ІА «Лі­га», на ви­ро­бни­чих по­ту­жно­стях «Ан­то­но­ва» в Укра­ї­ні збе­рі­га­ю­ться де­сять пла­не­рів Ан-148/ан-158, які пе­ре­бу­ва­ють на фі­наль­них ста­ді­ях ви­ро­бни­цтва. Але се­рій­не ви­ро­бни­цтво цих лі­та­ків на «Ан­то­но­ві» при­пи­не­не че­рез зу­пин­ку у 2014 р. вій­сько­во-те­хні­чно­го спів­ро­бі­тни­цтва з РФ. Від­то­ді по­став­ки ро­сій­ських ком­пле­кту­ю­чих і ма­те­рі­а­лів для лі­та­ків Ан (їхня час­тка до­хо­ди­ла до 50%) при­пи­ни­ли­ся, а на­ла­го­ди­ти ім­пор­то­за­мі­ще­н­ня так і не ви­йшло.

Пі­зні­ше вже бі­ло­ру­ські дже­ре­ла по­ві­до­ми­ли, що за­кри­ті пе­ре­го­во­ри про ство­ре­н­ня сер­ві­сно­го цен­тру в Мін­ську (з пер­спе­кти­вою скла­даль­но­го ви­ро­бни­цтва) ве­дуть три сто­ро­ни: кон­церн «Ан­то­нов», Мін­ський за­вод ци­віль­ної авіа­ції №407 і Хар­ків­ське дер­жав­не авіа­цій­не ви­ро­бни­че під­при­єм­ство (ХДАВП). По­ки що пе­ред­ба­ча­є­ться, що про­ект бу­де ре­а­лі­зо­ва­ний у кіль­ка ета­пів. На пер­шо­му ета­пі під ке­рів­ни­цтвом укра­їн­ської сто­ро­ни ство­рю­є­ться сер­ві­сний центр, у яко­му бі­ло­ру­ські фа­хів­ці по­дов­жу­ва­ти­муть ре­сурс лі­та­ків Ан, здій­сню­ва­ти­муть сер­ві­сне об­слу­го­ву­ва­н­ня, ре­монт і скла­да­н­ня Ан-148/158/178.

Дру­гий етап — ство­ре­н­ня під Мін­ськом (ку­ди за­раз із бі­ло­ру­ської сто­ли­ці пе­ре­но­си­ться за­вод №407) пов­но­цін­но­го лі­та­ко­бу­дів­но­го за­во­ду. При­чо­му та­ких мас­шта­бів, які да­дуть мо­жли­вість за не­об­хі­дно­сті скла­да­ти там у то­му чи­слі й ті са­мі Ан124-100, від­но­ви­ти ви­ро­бни­цтво яких хо­че ба­га­то хто. І вже там, при скла­дан­ні лі­та­ків на бі­ло­ру­ській те­ри­то­рії, з’яви­ться мо­жли­вість ви­ко­ри­сто­ву­ва­ти ро­сій­ські ком­пле­кту­ю­чі, у то­му чи­слі й «сан­кцій­ні», по­став­ля­ти які в Укра­ї­ну за­бо­ро­не­но.

Не­спо­ді­ва­но свій го­лос в обго­во­ре­н­ня «бі­ло­ру­сько­го» про­е­кту КБ «Ан­то­нов» вне­сло ро­сій­ське ви­да­н­ня «Ком­мер­сан­тъ». Во­но по­ві­до­ми­ло, що ро­сій­ська сто­ро­на го­то­ва за­без­пе­чи­ти по­став­ку ву­злів й агре­га­тів для бі­ло­ру­сько-укра­їн­сько­го СП. Однак Мо­сква ви­су­ну­ла умо­ву: Укра­ї­на по­вин­на або по­го­ди­ти­ся по­став­ля­ти дви­гу­ни Д-18Т для екс­плу­а­то­ва­них Ро­сі­єю Ан124 «Ру­слан», або за­без­пе­чи­ти ре­монт уже на­яв­них, при­чо­му на ро­сій­ських під­при­єм­ствах. А це вже ав­то­ма­ти­чно пе­ре­но­сить пи­та­н­ня в по­лі­ти­чну пло­щи­ну, оскіль­ки 21 бе­ре­зня Ка­бі­нет мі­ні­стрів Укра­ї­ни про­го­ло­су­вав за згор­та­н­ня про­гра­ми еко­но­мі­чно­го спів­ро­бі­тни­цтва з Ро­сі­єю на 2011–2020 рр.

***

Тут ми ба­чи­мо си­ту­а­цію, ко­ли пи­та­н­ня бі­зне­су плав­но пе­ре­ті­кає в мо­раль­но-ети­чну пло­щи­ну. З одно­го бо­ку, для кон­цер­ну «Ан­то­нов» між­дер­жав­не спів­ро­бі­тни­цтво у фор­мі ство­ре­н­ня до­чір­ньо­го під­при­єм­ства в Бі­ло­ру­сі мо­гло б стати справ­жнім по­ря­тун­ком.

Від­нов­ле­н­ня ви­ро­бни­цтва лі­та­ків, не­хай і на бі­ло­ру­сько­му май­дан­чи­ку, до­по­мо­гло б збе­рег­ти в Укра­ї­ні ро­бо­чі мі­сця (і ство­ри­ти но­ві), збе­рег­ти те­хно­ло­гії та ква­лі­фі­ко­ва­ні ка­дри. Однак бла­гої ме­ти не мо­жна до­сяг­ти сум­нів­ни­ми ме­то­да­ми. Ство­ре­н­ня спіль­но­го під­при­єм­ства в Бі­ло­ру­сі в будь-яко­му ра­зі озна­ча­ти­ме спів­ро­бі­тни­цтво з оку­пан­та­ми. Адже сенс пе­ре­не­се­н­ня ви­ро­бни­цтва до су­сі­дньої кра­ї­ни й по­ля­гає са­ме в об­хо­ді сан­кцій для за­до­во­ле­н­ня по­треб на­сам­пе­ред ро­сій­ської ар­мії. Чи мо­же одне з най­ві­до­мі­ших під­при­ємств Укра­ї­ни, стра­те­гі­чне під­при­єм­ство, до­зво­ли­ти со­бі пі­ти на та­ку по­сту­пку пе­ред со­ві­стю? Чи вар­то йти на та­кий ри­зик, та ще й у Бі­ло­ру­сі, в якій ні­хто не мо­же га­ран­ту­ва­ти укра­їн­ській ком­па­нії стра­те­гі­чно­го зна­че­н­ня збе­ре­же­н­ня її акти­вів.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.