Сер­йо­зний по­гляд на Азов з Єв­ро­пей­сько­го пар­ла­мен­ту

Dzerkalo Tizhnya - - ТИТУЛЬНА СТОРІНКА - Та­рас КАЧКА,

Хоч скіль­ки б по­вто­рю­ва­ли Ро­сія та її по­сі­па­ки ман­тру про «вну­трі­шнє мо­ре» — ста­тус, че­рез який ні­би­то Азов­ське мо­ре й Кер­чен­ська про­то­ка від­рі­за­ні від між­на­ро­дно­го мор­сько­го пра­ва по лі­нії від ми­су Киз-аул в Кри­му до лі­нії мис За­лі­зний Ріг на Та­ман­сько­му пів­остро­ві, це твер­дже­н­ня не пе­реб’є су­во­рої прав­ди: Ро­сія по­ру­шує мі­жна­ро­дне мор­ське пра­во, і це не мо­же не ви­кли­ка­ти ре­а­кції між­на­ро­дної спіль­но­ти.

Справ­ді, Ро­сія на­вчи­ла­ся при­ки­да­ти­ся слі­пою і глу­хою, ко­ли йде­ться про мі­жна­ро­дне пра­во, та вда­ва­ти грав­ця в по­кер, ко­ли чи­нить сва­ві­л­ля в Азов­сько­му мо­рі, яке вва­жає вла­сною во­тчи­ною. Ба­га­то хто в Укра­ї­ні ба­чить си­ту­а­цію в Азо­ві че­рез при­зму ро­сій­сько­го ви­крив­ле­но­го сприйня­т­тя сві­ту й на­ма­га­є­ться по­сі­я­ти в су­спіль­стві роз­пач і зне­ві­ру.

Ре­зо­лю­ція ж Єв­ро­пей­сько­го пар­ла­мен­ту від 26 жов­тня про си­ту­а­цію в Азов­сько­му мо­рі на­га­дує про ре­аль­ність. Сам факт то­го, що тре­ті сто­ро­ни де­да­лі актив­ні­ше го­во­рять про по­ру­ше­н­ня між­на­ро­дно­го мор­сько­го пра­ва в Азо­ві, пе­ре­во­дить си­ту­а­цію там із дво­сто­рон­ньо­го фор­ма­ту у між­на­ро­дну пло­щи­ну. Це те, чо­го Ро­сія бо­ї­ться най­біль­ше. Для неї, в си­лу рі­зних об­ста­вин, ви­рі­шу­ва­ти пи­та­н­ня ли­ше по­лі­ти­чно і ли­ше сам на сам — іде­аль­ний фор­мат від­но­син з Укра­ї­ною.

Це го­лов­ний стра­те­гі­чний роз­лам на сьо­го­дні. Для Укра­ї­ни мі­жна­ро­дне пра­во й ува­га всьо­го сві­ту до агре­сії РФ про­ти на­шої кра­ї­ни — най­го­лов­ні­ші за­со­би до­мог­ти­ся спра­ве­дли­во­сті.

За­ува­жи­мо: ре­зо­лю­ція Єв­ро­пей­сько­го пар­ла­мен­ту — це не пер­ший до­ку­мент чи за­ява тре­тіх сто­рін що­до си­ту­а­ції в Азов­сько­му мо­рі. Про­ти­дія узур­па­ції су­ве­рен­них прав Укра­ї­ни на по­ряд­ку ден­но­му ди­пло­ма­тів з 2014 ро­ку. У пун­кті 11 ре­зо­лю­ції ска­за­но, що ЄП під­три­мує Укра­ї­ну в усіх її «ди­пло­ма­ти­чних ді­ях і пра­во­вих про­це­ду­рах, пе­ред­ба­че­них між­на­ро­дним пра­вом та від­по­від­ни­ми кон­вен­ці­я­ми, у то­му чи­слі ни­ні­шній ар­бі­тра­жний про­цес за Кон­вен­ці­єю ООН з мор­сько­го пра­ва, з ме­тою про­ти­дії агре­сив­ним пра­кти­кам РФ в Азов­сько­му мо­рі».

Ве­ли­ку ува­гу в до­ку­мен­ті при­ді­ле­но пи­та­н­ням між­на­ро­дно­го мор­сько­го пра­ва та йо­го по­ру­шен­ню Ро­сій­ською Фе­де­ра­ці­єю.

Окрім за­галь­ної оцін­ки не­пра­во­мір­но­сті дій РФ у пер­шо­му ж пун­кті ре­зо­лю­тив­ної ча­сти­ни до­ку­мен­та, Єв­ро­пей­ський пар­ла­мент звер­тає осо­бли­ву ува­гу й на кон­кре­тні по­ру­ше­н­ня: Ро­сія, злов­жи­ва­ю­чи пра­вом на ін­спе­кцію, по­ру­шує пра­ва на­ві­га­ції. На­дмі­ру три­ва­лі й без­під­став­ні ін­спе­кту­ва­н­ня су­ден є про­ти­прав­ни­ми. Йде­ться про сво­бо­ду тран­зи­тно­го про­хо­дже­н­ня су­ден Кер­чен­ською про­то­кою та Азов­ським мо­рем, сво­бо­ду на­ві­га­ції в те­ри­то­рі­аль­них во­дах Укра­ї­ни. У цьо­му ж кон­текс­ті — про весь ком­плекс су­ве­рен­них прав Укра­ї­ни, ви­зна­че­них Кон­вен­ці­єю ООН з мор­сько­го пра­ва. Мо­ва про не­пра­во­мір­ність зве­де­н­ня мо­сту че­рез Кер­чен­ську про­то­ку, про про­ти­прав­ність ви­до­бу­ва­н­ня укра­їн­ських ко­ри­сних ко­па­лин Ро­сій­ською Фе­де­ра­ці­єю.

Усі ці по­ло­же­н­ня ва­жли­ві з огля­ду на те, що світ де­да­лі ви­ра­зні­ше го­во­рить про по­ру­ше­н­ня Ро­сі­єю між­на­ро­дно­го мор­сько­го пра­ва на шко­ду не ли­ше Укра­ї­ні, а й гло­баль­но­му мо­ре­плав­ству. Не має зна­че­н­ня, що по­ру­ше­н­ня від­бу­ва­ю­ться в на­пів­за­мкне­но­му мо­рі, при­бе­ре­жни­ми кра­ї­на­ми яко­го є Укра­ї­на і Ро­сія. Для всіх мор­ських дер­жав по­ру­ше­н­ня ба­зо­вих норм між­на­ро­дно­го мор­сько­го пра­ва є не­прийня­тни­ми. То­му так ва­жли­во по­стій­но на­го­ло­шу­ва­ти на не­при­пу­сти­мо­сті їх по­ру­ше­н­ня.

Для нас це озна­чає і під­трим­ку зу­силь Укра­ї­ни в про­ти­дії не­пра­во­мір­ній по­ве­дін­ці Ро­сії, і під­твер­дже­н­ня пра­виль­но­сті на­шої по­зи­ції що­до дій РФ та за­сто­сов­но­сті між­на­ро­дно­го мор­сько­го пра­ва в си­ту­а­ції в Азо­ві.

Як пам’ята­є­те, за­сто­сов­ність Кон­вен­ції ООН з мор­сько­го пра­ва є еле­мен­том за­пе­клої на­ціо­наль­ної дис­ку­сії про стра­те­гію Укра­ї­ни в за­хи­сті сво­їх су­ве­рен­них прав в Азов­сько­му мо­рі.

У цьо­му аспе­кті текст ре­зо­лю­ції мі­стить ці­ка­ві еле­мен­ти. У пун­кті А всту­пних по­ло­жень до­ку­мен­та, де Єв­ро­пей­ський пар­ла­мент ви­зна­чає ар­гу­мен­ти на ко­ристь пун­ктів у ре­зо­лю­тив­ній ча­сти­ні, є твер­дже­н­ня про дво­сто­рон­ню уго­ду 2003 ро­ку, яка «ви­зна­чає ці те­ри­то­рії як вну­трі­шні во­ди обох дер­жав і на­дає обом сто­ро­нам пра­во ін­спе­кту­ва­ти пі­до­зрі­лі су­дна». У цьо­му ж пун­кті є й по­си­ла­н­ня на Кон­вен­цію ООН з мор­сько­го пра­ва у кон­текс­ті сво­бо­ди на­ві­га­ції. Да­лі ж, у пун­кті 5 опе­ра­тив­ної ча­сти­ни ре­зо­лю­ції, йде­ться про на­мір ви­ті­сни­ти Укра­ї­ну з її ро­до­вищ га­зу й на­фти, ко­ли Ро­сія «до­ся­гне сво­єї ме­ти пе­ре­тво­ри­ти [Азов] на вну­трі­шнє озе­ро». Ці де­що су­пе­ре­чли­ві твер­дже­н­ня в одно­му до­ку­мен­ті є від­го­мо­ном на­шої вну­трі­шньої дис­ку­сії та ма­ні­пу­ля­тив­них твер­джень що­до ста­ту­су Азов­сько­го мо­ря.

Ро­сія, до ре­чі, й роз­ра­хо­вує на плу­та­ни­ну в дис­ку­сії. Цьо­го ти­жня прес-се­кре­та­ря Пу­ті­на Пє­ско­ва за­пи­та­ли, чи не вар­то пе­ре­гля­ну­ти дво­сто­рон­ню уго­ду що­до Азо­ву з огля­ду на змі­ну кор­до­нів. На це Пє­сков від­по­вів, що на­ра­зі не вба­чає у цьо­му до­ціль­но­сті. З одно­го бо­ку, та­ка дис­ку­сія все­ре­ди­ні РФ під­кре­слює пра­виль­ність ро­зу­мі­н­ня уго­ди Укра­ї­ною. А са­ме, що уго­да 2003 ро­ку ба­зу­є­ться на ви­знан­ні бе­ре­го­вих лі­ній Укра­ї­ни і РФ у Кер­чен­ській про­то­ці й Азов­сько­му мо­рі. А от­же, во­на по­трі­бна як свід­че­н­ня ви­зна­н­ня Ро­сі­єю прав Укра­ї­ни як при­бе­ре­жної дер­жа­ви. З ін­шо­го бо­ку, РФ роз­ра­хо­вує на те, що, на­пу­ска­ю­чи ту­ма­ну сто­сов­но змі­сту окре­мих по­ло­жень дво­сто­рон­ньої уго­ди, во­на змо­же, і да­лі по­во­дя­чись сва­віль­но й без­кар­но, уни­кну­ти від­по­від­аль­но­сті за по­ру­ше­н­ня норм між­на­ро­дно­го пра­ва. Тим біль­ше що в Укра­ї­ні не бра­кує тих, хто до­дає гу­сти­ни в ту­ман, який на­пу­скає Ро­сія.

Але по­вер­ні­мо­ся до ре­зо­лю­ції Єв­ро­пей­сько­го пар­ла­мен­ту. По­стій­не звер­не­н­ня в її текс­ті до між­на­ро­дно­го мор­сько­го пра­ва, до по­дій, які від­бу­ва­ю­ться в Азо­ві й Кер­чен­ській про­то­ці, під­трим­ка дій Укра­ї­ни що­до ви­ко­ри­ста­н­ня між­на­ро­дно­го мор­сько­го пра­ва, зокре­ма ар­бі­тра­жу за Кон­вен­ці­єю ООН з мор­сько­го пра­ва, свід­чать про одно­зна­чну по­зи­цію Єв­ро­пей­сько­го пар­ла­мен­ту. Во­на по­ля­гає в то­му, що мі­жна­ро­дне мор­ське пра­во має ді­я­ти й в Азов­сько­му мо­рі, а Ро­сія по­вин­на від­по­ві­сти за йо­го по­ру­ше­н­ня. Що пов­ною мі­рою від­по­від­ає стра­те­гії Укра­ї­ни — мир­но вре­гу­лю­ва­ти спір за до­по­мо­гою ін­стру­мен­тів між­на­ро­дно­го мор­сько­го пра­ва.

Ко­жен та­кий до­ку­мент від тре­тіх сто­рін по­си­лює на­шу пра­во­ву по­зи­цію. Слід до­да­ти, що на під­трим­ку пра­во­во­го вре­гу­лю­ва­н­ня си­ту­а­ції в Азов­сько­му мо­рі за до­по­мо­гою ар­бі­тра­жу на під­ста­ві Кон­вен­ції ООН з мор­сько­го пра­ва ви­сло­вив­ся 30 жов­тня пред­став­ник Ні­дер­лан­дів у Ра­ді без­пе­ки ООН під час обго­во­ре­н­ня си­ту­а­ції в Укра­ї­ні. Пред­став­ник США та­кож го­во­рив про не­пра­во­мір­ність дій РФ в Азов­сько­му мо­рі з по­гля­ду між­на­ро­дно­го мор­сько­го пра­ва. Та­ким чи­ном, за­сто­су­ва­н­ня Кон­вен­ції ООН з мор­сько­го пра­ва до си­ту­а­ції в Азов­сько­му мо­рі й оцін­ка дій РФ у рам­ках на­яв­ної ар­бі­тра­жної про­це­ду­ри — це під­хід, який стає го­лов­ним в оцін­ці дій РФ ба­га­тьма дер­жа­ва­ми сві­ту.

Дру­гий ве­ли­кий блок ре­зо­лю­ції — це мо­жли­ві подаль­ші кро­ки ЄС у від­по­відь на еска­ла­цію в Азов­сько­му мо­рі.

Пе­ре­д­усім у ре­зо­лю­ції на­го­ло­ше­но на то­му, що си­ту­а­ції в Азо­ві має при­ді­ля­ти­ся по­стій­на ува­га. Це не тре­ба спри­йма­ти як озна­ку то­го, що Єв­ро­пей­ський пар­ла­мент не за­до­во­ле­ний ді­я­ми Єв­ро­пей­ської слу­жби зов­ні­шніх справ (ЄСЗС). Нав­па­ки, у про­це­сі слу­хань, які пе­ре­ду­ва­ли ухва­лен­ню ре­зо­лю­ції, Фе­де­рі­ка Мо­ге­рі­ні та її під­ле­глі бра­ли актив­ну участь. Мо­ва рад­ше про акцент на то­му, що си­ту­а­ція в Азо­ві є пи­та­н­ням, яке по­тре­бує по­стій­ної ува­ги. У цьо­му ж кон­текс­ті про­лу­на­ли за­кли­ки роз­ши­ри­ти ман­дат спе­ці­аль­ної мо­ні­то­рин­го­вої мі­сії ОБСЄ та при­зна­чи­ти спе­ці­аль­но­го по­слан­ни­ка ЄС з пи­тань Кри­му й Дон­ба­су, що має опі­ку­ва­ти­ся та­кож си­ту­а­ці­єю в Азо­ві. Ідея та­ко­го спе­ці­аль­но­го по­слан­ни­ка обго­во­рю­є­ться в ку­лу­а­рах до­сить дав­но. На сьо­го­дні ЄСЗС актив­но на­ма­га­є­ться ви­ко­ри­сто­ву­ва­ти мо­жли­во­сті сво­єї стру­кту­ри. Але фі­кса­ція вка­за­ної про­по­зи­ції в ре­зо­лю­ції ЄП є кро­ком до по­яви та­кої упов­но­ва­же­ної осо­би. Шан­сом для цьо­го є пе­ре­за­пуск ін­сти­ту­цій ЄС пі­сля ви­бо­рів Єв­ро­пей­сько­го пар­ла­мен­ту. Так чи іна­кше, але го­лов­не в усіх цих за­кли­ках — пи­та­н­ня Кри­му, Дон­ба­су і си­ту­а­ції в Азо­ві має бу­ти пре­дме­том по­стій­ної ува­ги ін­сти­ту­цій ЄС.

Єв­ро­пей­ський пар­ла­мент осо­бли­во на­го­ло­шує на то­му, що РФ по­вин­на при­пи­ни­ти без­під­став­ні й дис­кри­мі­на­цій­ні пе­ре­вір­ки су­ден в Азов­сько­му мо­рі, а якщо ні — отри­ма­ти на­ле­жні кон­тр­за­хо­ди. Тут слід ска­за­ти, що в ре­зо­лю­ції зга­да­но про по­ру­ше­н­ня мор­сько­го пра­ва Ро­сі­єю в Бал­тій­сько­му мо­рі що­до Поль­щі, Ли­тви й Ла­твії. У Бал­тій­сько­му мо­рі Ро­сія ви­ко­ри­сто­вує сво­бо­ду на­ві­га­ції як під­ста­ву для бу­дів­ни­цтва га­зо­про­во­ду «Пів­ні­чний по­тік-2». То­му ідея кон­тр­за­хо­дів про­ти РФ, що по­хо­дить з бо­ку ін­сти­ту­ції ЄС, від­кри­ває дис­ку­сію про те, чи мо­же дер­жа­ва, яка сва­віль­но по­ру­шує ба­зо­ві нор­ми між­на­ро­дно­го мор­сько­го пра­ва в Азов­сько­му та Бал­тій­сько­му мо­рях, ви­ко­ри­сто­ву­ва­ти ці ж нор­ми на вла­сну ко­ристь що­до тих дер­жав, чиї пра­ва во­на по­ру­шує. На сьо­го­дні жо­дно­го про­е­кту та­ких кон­тр­за­хо­дів не роз­гля­да­є­ться. Однак з ре­зо­лю­ці­єю ЄП ця ідея стає офі­цій­ним пун­ктом по­ряд­ку ден­но­го.

І, на­ре­шті, в ре­зо­лю­ції йде­ться про не­об­хі­дність по­си­ле­н­ня ді­є­во­сті ни­ні­шніх сан­кцій та за­сто­су­ва­н­ня но­вих. Цей блок ре­ко­мен­да­цій Єв­ро­пей­сько­го пар­ла­мен­ту най­більш прийня­тний і ло­гі­чний. Сан­кції є одним з клю­чо­вих ін­стру­мен­тів стри­му­ва­н­ня Ро­сії. Оче­ви­дно, що по­тре­ба в роз­ши­рен­ні сан­кцій є. Про­те ба­га­то хто ске­пти­чно спри­ймає імо­вір­ність та­ко­го сце­на­рію у сві­тлі за­яв низ­ки дер­жав-чле­нів ЄС про пе­ре­гляд сан­кцій­ної по­лі­ти­ки що­до РФ. Але ко­ли си­ту­а­ція ви­ма­гає по­си­ли­ти про­ти­дію Ро­сії, го­во­ри­ти про будь-яке пом’якше­н­ня сан­кцій не­до­ре­чно. То­му ре­зо­лю­ція ЄП якщо й не га­ран­тує їх роз­ши­ре­н­ня, то то­чно є пе­ре­сто­ро­гою від змен­ше­н­ня ти­ску на РФ.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.