Гру­зин­ський пре­зи­дент і Пе­ле: фе­сти­валь­ний па­сьянс

Dzerkalo Tizhnya - - ТИТУЛЬНА СТОРІНКА - Ле­ся ІЛЬЄНКО VII фе­сти­валь бра­зиль­сько­го кі­но Дні угор­сько­го кі­но

У ли­сто­па­ді на кі­но­ма­нів че­кає низ­ка фе­сти­валь­них кі­но­прем’єр — з Гру­зії, Бра­зи­лії,.

Но­ві стрі­чки з рі­зних кра­їн об’єд­нає фе­сти­валь­ний про­стір Куль­тур­но­го цен­тру «Кі­но­те­атр «Ки­їв». Са­ме там і мо­жна бу­де по­зна­йо­ми­ти­ся з но­вин­ка­ми на­ціо­наль­них кі­не­ма­то­гра­фів.

От­же,

— 9–11 ли­сто­па­да. Су­ча­сна Бра­зи­лія є най­біль­шим і успі­шним ви­ро­бни­ком те­ле­но­вел, які див­ля­ться в усьо­му сві­ті. Ба­га­то­се­рій­ні філь­ми там по­ча­ли зні­ма­ти на по­ча­тку 1990-х і про­дов­жу­ють актив­но це ро­би­ти й ни­ні.

Су­ча­сні бра­зиль­ські кі­но­стрі­чки ча­сті­ше з’яв­ля­ю­ться на ве­ли­ких екра­нах Єв­ро­пи й США, де їх від­зна­ча­ють пре­сти­жни­ми пре­мі­я­ми та на­го­ро­да­ми, і во­дно­час ча­сто ста­ють лі­де­ра­ми кі­но­про­ка­ту в рі­зних кра­ї­нах сві­ту.

На від­крит­ті фе­сти­ва­лю — фільм «Пе­ле. На­ро­дже­н­ня ле­ген­ди» (ре­жи­се­ри Джефф Цим­ба­ліст, Майкл Цим­ба­ліст). Це кі­но про кра­ї­ну, де фут­бол як ре­лі­гія. Істо­рія про лю­ди­ну, яка ста­ла справ­жнім бо­же­ством фут­бо­лу. Стрі­чка роз­по­від­ає про юність ге­роя, йо­го ста­нов­ле­н­ня як фут­бо­лі­ста і пе­ре­тво­ре­н­ня на спор­тив­но­го вір­ту­о­за. По­раз­ка бра­зиль­ської збір­ної на чем­піо­на­ті сві­ту з фут­бо­лу 1950 ро­ку ста­ла на­ціо­наль­ною тра­ге­ді­єю для кра­ї­ни, і са­ме то­ді юний Ед­сон Аран­тіс ду На­сі­мен­ту при­ся­гнув­ся здо­бу­ти сві­то­вий ку­бок для Бра­зи­лії. З се­ми ро­ків юний гра­вець на прі­зви­сько Пе­ле по­чав ви­сту­па­ти за мі­сце­ву ди­тя­чу ко­ман­ду, у п’ятнад­цять став грав­цем фут­боль­но­го клу­бу «Сан­тос», а в сім­над­цять йо­го за­про­си­ли до на­ціо­наль­ної збір­ної, де йо­му ви­па­ла на­го­да здо­бу­ти омрі­я­ний ку­бок.

Ще один фільм у рам­ках фе­сти­ва­лю та­кож про ле­ген­дар­ну осо­би­стість: «Іван — по­вер­та­ю­чись у ми­ну­ле». Йо­го зняв укра­пн­сько-бра­зиль­ський ре­жи­сер Гу­ту Па­шко. Стрі­чка про жи­т­тя Iва­на Бой­ка, яко­го 1942 ро­ку ви­ве­зли на ро­бо­ту в Ні­меч­чи­ну i який 1948-го емі­гру­вав до Бра­зи­лії, де по­чав ро­би­ти бан­ду­ри. До по­яви Бой­ка у Бра­зи­лії не зна­ли куль­ту­ри гри на бан­ду­рі.

Фільм до­ку­мен­тує по­вер­не­н­ня 91-рі­чно­го Іва­на на ба­тьків­щи­ну, де він від­ві­дує сво­їх ро­ди­чів і рі­дне се­ло.

Укра­їн­ська ім­мі­гра­ція до Бра­зи­лії по­ча­ла­ся на­при­кін­ці XIX сто­лі­т­тя і до 1952 ро­ку ма­ла три ве­ли­кі хви­лі. Укра­їн­ська етні­чна гру­па в Бра­зи­лії на­лі­чує близь­ко 500 ти­сяч лю­дей.

За­вер­шить фе­сти­валь муль­ти­плі­ка­цій­ний фільм «Ріо», аме­ри­кан­сько-бра­зиль­ський пов­но­ме­тра­жний комп’ютер­ний му­зи­чний про­ект ре­жи­се­ра Кар­лу­са Сал­да­ньї, ство­ре­ний за під­трим­ки сту­дії Sky studios і кі­но­об’єд­на­н­ня 20th Century Fox Animation.

Скла­сти вра­же­н­ня про су­ча­сний гру­зин­ський кі­не­ма­то­граф до­по­мо­же 14-й фе­сти­валь но­во­го гру­зин­сько­го кі­но (16– 19 ли­сто­па­да).

Від­криє йо­го дра­ма ре­жи­се­ра За­зи Уру­ша­дзе «Спо­відь». Ге­рой, отець Ге­ор­гій, який ра­ні­ше був ре­жи­се­ром, їде в се­ло і по­чи­нає слу­жи­ти в цер­кві. Для на­вер­не­н­ня лю­дей до ві­ри Ге­ор­гій ор­га­ні­зо­вує ма­лень­кий кі­но­те­атр і по­чи­нає по­каз філь­мів. Пер­ший фільм — «У джа­зі тіль­ки дів­ча­та», пі­сля яко­го жи­те­лі ка­жуть, що Ме­рі­лін Мон­ро схо­жа на мі­сце­ву вчи­тель­ку му­зи­ки Лі­лі…

У про­гра­мі та­кож кар­ти­на «На­ме» (ре­жи­сер За­за Хал­ва­ші) про гру­зин­ське се­ло в го­рах пів­ден­но-за­хі­дної Гру­зії. Там жи­вуть лі­тній ба­тько, йо­го донь­ка і три си­ни. Один з бра­тів — учи­тель, дру­гий — мул­ла, тре­тій — свя­ще­ник. У се­лі му­суль­ма­ни і хри­сти­я­ни жи­вуть ра­зом. В одно­му кін­ці се­ла сто­їть пра­во­слав­на цер­ква, а в дру­го­му — ме­четь.

Кар­ти­на Ге­ор­гі Ова­шві­лі «Хі­бу­ла» роз­по­від­ає про остан­ні дні жи­т­тя пре­зи­ден­та. Пер­ша осо­ба, яку обра­ли аб­со­лю­тною біль­ші­стю го­ло­сів, не­вдов­зі стає жер­твою вій­сько­во­го пе­ре­во­ро­ту і пе­ре­тво­рю­є­ться на бі­жен­ця. Ге­рой по­вер­та­є­ться на ба­тьків­щи­ну. Про­те ні­чо­го не зміг­ши вді­я­ти про­ти вій­сько­во­го угру­по­ва­н­ня, хо­ва­є­ться в го­рах…

Іще в про­гра­мі фільм «Дов­гі сві­тлі дні» (ре­жи­се­ри На­на Екв­ті­мі­шві­лі, SimongroЯ). Він пе­ре­не­се в 1992-й — пер­ший рік пі­сля вста­нов­ле­н­ня не­за­ле­жно­сті в Гру­зії.

Стрі­чка «Екв­ті­ме» (ре­жи­сер Ні­ко­лоз Хо­ма­су­рі­дзе) — про по­дії 1921 ро­ку, ко­ли гру­зин­ська вла­да під на­ти­ском Чер­во­ної ар­мії ви­рі­шує вте­кти з дер­жав­ною скар­бни­цею і му­зей­ни­ми цін­но­стя­ми до Фран­ції, де їх збе­ріг для ба­тьків­щи­ни від по­ся­гань і спроб при­дба­ти гру­зин­ський істо­рик і ар­хе­о­лог Екв­ті­ме Та­ка­і­шві­лі.

Та­кож за кіль­ка днів у «Ки­є­ві» від­кри­ю­ться вже тра­ди­цій­ні

(15–18 ли­сто­па­да). У про­гра­мі п’ять філь­мів, рі­зних за сти­лі­сти­кою і те­ма­ти­кою.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.