Як зня­ти кі­но без Держ­кі­но

Dzerkalo Tizhnya - - ТИТУЛЬНА СТОРІНКА - Ка­те­ри­на КОНСТАНТИНОВА

У про­ка­ті — но­вий укра­їн­ський істо­ри­чний фільм «Ко­роль Да­ни­ло» ре­жи­се­ра Та­ра­са Хи­ми­ча.

Одна з осо­бли­во­стей про­е­кту: стрі­чка, пра­кти­чно, не фі­нан­су­ва­ла­ся дер­жа­вою, а ви­ро­бля­ла­ся вла­сним ко­штом і за ме­це­нат­ської під­трим­ки. Про­дю­сер філь­му — Оле­ся Гал­ка­но­ва-лань — роз­по­від­ає про спе­ци­фі­ку тво­ре­н­ня філь­му в не­за­ле­жних від дер­жа­ви умо­вах.

Про фільм. Жанр — істо­ри­чний бо­йо­вик. Сю­жет кар­ти­ни пе­ре­но­сить гля­да­ча в 1238 рік, ко­ли князь Да­ни­ло з бра­том Ва­силь­ком на­па­да­ють на за­мок та­єм­но­го ор­де­ну, а тим ча­сом і хан Ба­тий на­па­дає на Русь — зни­щує Ки­їв… Під час ро­бо­ти ре­жи­сер за­мі­нив ви­ко­нав­ця го­лов­ної ро­лі: за­по­різь­кий актор-ка­ска­дер Сер­гій Яр­мо­шен­ко са­ме й зі­грав ко­ро­ля. У філь­мі та­кож зні­ма­ли­ся: Ве­ро­ні­ка Шо­стак, Рі­нат Хай­рул­лін, Олег Сі­ки­рин­ський, Юрій Ви­хо­ва­нець, Ми­ро­сла­ва Ра­чин­ська, Іри­на Ні­кі­ті­на, Аль­бі­на Со­тні­ко­ва та ін­ші. Зйом­ки кар­ти­ни про­хо­ди­ли в май­же 30 ло­ка­ці­ях на За­хо­ді Укра­ї­ни, а та­кож у За­по­різь­кій обла­сті. Про­дю­се­ри офі­цій­но не по­ві­дом­ля­ють кін­це­во­го ко­што­ри­су про­е­кту.

Окре­мі фа­кти. Кі­стяк ко­ман­ди, яка пра­цю­ва­ла над «Ко­ро­лем Да­ни­лом», — сім осіб. Спе­ці­аль­но для філь­му по­бу­ду­ва­ли се­ре­дньо­ві­чне мі­сто Холм. Ство­ри­ли по­над 200 ком­пле­ктів уні­каль­них істо­ри­чних ко­стю­мів для го­лов­них ге­ро­їв, не ка­жу­чи вже про акто­рів ма­со­вих сцен. За­мо­ви­ли близь­ко 100 оди­ниць зброї, яку від­тво­рю­ва­ли на­ші су­ча­сні ко­ва­лі. У філь­мі за­ді­я­но 40 укра­їн­ських ка­ска­де­рів.

— Па­ні Оле­сю, про­ект на істо­ри­чну те­му пе­ред­ба­чає осо­бли­ві тру­дно­щі по­ста­но­во­чно­го ха­ра­кте­ру. Чо­му ви­бра­ли са­ме та­ку те­ма­ти­ку, адaeе ба­га­то на­ших про­дю­се­рів і ре­aeи­се­рів шу­ка­ють до­во­лі лег­кі шля­хи до ка­со­во­го успі­ху, до май­бу­тніх ка­со­вих збо­рів, ви­ко­ри­сто­ву­ю­чи до­во­лі про­стень­кі, але ко­мер­цій­но при­бу­тко­ві сю­aeе­ти?

— На­справ­ді в ре­жи­се­ра Та­ра­са Хи­ми­ча вже є до­свід зйо­мок філь­мів на істо­ри­чну те­ма­ти­ку. Вла­сне, по­пе­ре­дній фільм «Жи­ва». То­му при­ро­дно бу­ло ли­ша­ти­ся в істо­ри­чній ні­ші. Ко­ли за­йшла мо­ва про на­сту­пний пі­сля «Жи­вої» фільм, ми зу­пи­ни­ли­ся на істо­рії ко­ро­ля Да­ни­ла Ро­ма­но­ви­ча. Вва­жа­є­мо, що це пер­со­наж, який за­раз не­об­хі­дний укра­їн­сько­му гля­да­че­ві. Адже він ці­ка­вий, ха­ри­зма­ти­чний, до­сить не­ха­ра­ктер­ний для сво­єї епо­хи.

На­справ­ді істо­рія ко­ро­ля Да­ни­ла чи­мось пе­ре­гу­ку­є­ться з на­шим сьо­го­де­н­ням. Та й фільм зов­сім не ски­да­є­ться на тра­ди­цій­не істо­ри­чне кі­но, бо це біль­ше епос, ідей­не кі­но. Хо­ті­ли роз­кри­ти не так істо­рію Укра­ї­ни, як істо­рію осо­би­сто­сті — її си­лу. Як у скла­дний пе­рі­од роз­дро­бле­н­ня Ки­їв­ської Ру­сі та­ка осо­би­стість мо­гла ство­ри­ти дер­жа­ву. Це мо­ти­ву­ю­чий фільм. Бо гля­дач, який при­йде на «Ко­ро­ля Да­ни­ла», по­ба­чить схо­жих на се­бе лю­дей і зро­зу­міє, як, на при­кла­ді вчин­ків го­лов­но­го ге­роя, ви­хо­ди­ти з над­скла­дних си­ту­а­цій.

— Якщо по­рів­ня­ти про­цес тво­ре­н­ня двох філь­мів — «Aeи­ва» і «Ко­роль Да­ни­ло», — то в чо­му осо­бли­ві тру­дно­щі са­ме для про­дю­се­ра? Це спе­ци­фі­ка ма­те­рі­а­лу? Це спе­ци­фі­ка зйо­мок? І, до ре­чі, на яку те­му, на ваш по­гляд, сьо­го­дні біль­ше від­гу­ку­ю­ться по­тен­цій­ні ін­ве­сто­ри — істо­ри­чну, су­спіль­но-по­лі­ти­чну?

— Те­ми мо­жуть бу­ти рі­зни­ми. Про­сто во­ни ма­ють бу­ти та­ки­ми, щоб на них від­гу­ку­ва­ли­ся люд­ські сер­ця. У нас бу­ла від­по­від­аль­ність на­сам­пе­ред пе­ред ти­ми лю­дьми, в ко­трих бра­ли ко­шти на фільм, тоб­то пе­ред сво­ї­ми ме­це­на­та­ми. А ін­ве­сто­ри не лю­блять спе­ку­ля­цій.

На­при­клад, ко­ли йде­ться про «Ко­ро­ля Да­ни­ла», до­ве­де­ться по­ясни­ти, чо­му фільм про XIII сто­лі­т­тя ду­же ва­жли­во зня­ти те­пер. І не про­сто по­ясни­ти, «чо­му». Ми ма­ли роз­кри­ти схе­му філь­му: як він ви­гля­да­ти­ме, як цю те­му хо­че­мо по­да­ти. Оче­ви­дно, ва­жли­во по­ка­за­ти, що, крім ідеї, ти про­да­єш й ін­тер­пре­та­цію ідеї. А го­лов­не — щоб не бу­ло жо­дних спе­ку­ля­цій. Для нас це прин­ци­по­ва по­зи­ція, бо не спів­пра­цю­є­мо ні з по­лі­ти­чни­ми пар­ті­я­ми, ні з ал­ко­го­лем і тю­тю­ном. І щоб не бу­ло ні­якої при­хо­ва­ної ре­кла­ми, жо­дних га­сел, а про­сто — ма­со­ве ми­сте­цтво. На цьо­му на­го­ло­шу­є­мо, то­му що зні­ма­є­мо ма­со­вий про­дукт.

Наш «Ко­роль Да­ни­ло» — бо­йо­вик, екшн. Але він асо­ці­а­тив­ний. На­при­клад, мо­жна бу­ло взя­ти «Ко­ро­ля Лі­ра» Шек­спі­ра і зро­би­ти йо­го акту­аль­ним для Укра­ї­ни. Так са­мо і з «Ко­ро­лем Да­ни­лом»: ми на­ма­га­ли­ся цю істо­рію зро­би­ти зро­зумі­лою для су­ча­сно­го гля­да­ча. Ви­ки­ну­ли па­фос тра­ди­цій­но­го се­ре­дньо­віч­чя і зро­би­ли цю епо­ху до­сить пла­сти­чною, та­кий со­бі міф про ко­ро­ля. До­сить ба­га­то кон­суль­ту­ва­ли­ся з істо­ри­ка­ми, ар­хе­о­ло­га­ми, фа­хів­ця­ми, які за­йма­ю­ться ре­кон­стру­кці­єю дав­ньої ар­хі­те­кту­ри, щоб до­тор­кну­ти­ся до си­ту­а­ції XIII сто­лі­т­тя.

— Ви і спів­сце­на­рист, по­ряд із

Та­ра­сом Хи­ми­чем?

— Так, ми з Та­ра­сом ра­зом пра­цю­ва­ли над сце­на­рі­єм до цьо­го філь­му. Але до «Ко­ро­ля Да­ни­ла» ми пі­ді­йшли з ін­шо­го бо­ку, ніж сво­го ча­су до «Жи­вої». Пер­ший наш фільм був ви­клю­чно про до­лю Ан­ни По­по­вич: це її істо­рія, за­пи­са­на з її ж вуст. «Ко­ро­ля Да­ни­ла» ми на­ма­га­ли­ся зро­би­ти скла­дним го­стро­сю­же­тним філь­мом, дра­мою, бо­йо­ви­ком… Ми хо­ті­ли по­ка­за­ти, як скла­дно ке­ру­ва­ти дер­жа­вою, який ви­бір до­во­ди­ться ро­би­ти лю­ди­ні, ін­ко­ли — жер­тву­ю­чи вла­сним ща­стям. У філь­мі є ба­га­то сю­же­тних лі­ній, пов`яза­них із про­сти­ми лю­дьми, — від мі­ща­ни­на до кня­зя. У пев­ний мо­мент во­ни пе­ре­плі­та­ю­ться з до­лею Да­ни­ла Ро­ма­но­ви­ча. Ми на­ма­га­ли­ся від­тво­ри­ти епо­ху, в яку жи­ла ця істо­ри­чна по­стать, ін­тер­пре­ту­ю­чи її су­ча­сною зро­зумі­лою мо­вою. Сам ко­роль Да­ни­ло у нас зов­сім не іко­но­ста­сний, не іде­аль­ний, як ко­жна лю­ди­на. Він мо­же бу­ти як силь­ним, так і слаб­ким, за­ко­ха­ним і жор­сто­ким. Рі­зним. — Чи є якісь ал­го­ри­тми за­лу­че­н­ня в та­кий мас­шта­бний про­ект при­ва­тних ко­штів, якщо, зві­сно, це мо­aeна пу­блі­чно й ко­ре­ктно озву­чи­ти?

— Ко­ли йдеш до ін­ве­сто­ра, то, пев­на річ, не зна­єш ні йо­го пла­нів, ні йо­го по­зи­цій. То­му кон­кре­тно­го ал­го­ри­тму не­має, ко­жна лю­ди­на — осо­би­стість. І ко­жній осо­би­сто­сті мо­же по­до­ба­ти­ся, про що ти го­во­риш, або не по­до­ба­ти­ся. Перш за все ва­жли­вий ін­ди­ві­ду­аль­ний під­хід до лю­ди­ни. І ска­жу, що на­ші ме­це­на­ти бу­ли до­сить не­спо­ді­ва­ни­ми — це «Львів­ські кру­а­са­ни», «Єв­ро­тек», Іва­но-фран­ків­ський уні­вер­си­тет пра­ва ім. Ко­ро­ля Да­ни­ла Га­ли­цько­го, Фільм Ек­спо, асфаль­тний за­вод. Ін­ко­ли мо­жеш при­йти до лю­ди­ни, ко­тра бу­дує бу­дин­ки, і во­на дасть ко­шти на кі­но. А мо­жеш при­йти до ми­сте­цької осо­би­сто­сті, яка ні­за­що не по­го­ди­ться ви­ді­ли­ти ті ж са­мі ко­шти, бо пев­на те­ма­ти­ка її не ці­ка­вить. То­му в нас рі­зні ме­це­на­ти, та­кі ж твор­чі, як і ми.

— Як ре­а­гу­ють на но­ве укра­їн­ське кі­но, твор­чі за­ду­ми та май­бу­тній по­тен­ці­ал єв­ро­пей­ські й аме­ри­кан­ські про­дю­сер­ські стру­кту­ри, — зокре­ма, «Ко­ро­лем Да­ни­лом» во­ни за­ці­ка­ви­ли­ся на під­го­тов­чо­му ета­пі?

— Перш за все ми по­зи­ці­ю­ва­ли «Ко­ро­ля» як про­дукт укра­їн­ський і для Укра­ї­ни. Хо­ті­ли зро­би­ти фільм су­то для сво­го гля­да­ча, але щоб він був зро­зумі­лий і іно­зем­цям.

Май­же пов­ні­стю за­бра­ли звід­ти по­лі­ти­ку, сло­вом — ті ню­ан­си, яких би не зро­зу­мів іно­зе­мець.

Але, ще раз по­вто­рюю, орі­єн­ту­є­мо­ся на укра­їн­ський ри­нок.

Вва­жаю, що не вар­то бо­я­ти­ся гол­лі­вуд­ських філь­мів, на них тре­ба рів­ня­ти­ся й від­чу­ва­ти кон­ку­рен­цію.

Нам ка­за­ли, мов­ляв, ви­хо­ди­мо у про­кат па­ра­лель­но з «Фан­та­сти­чни­ми зві­ра­ми-2», до­сить скла­дно кон­ку­ру­ва­ти. Але ні­чо­го. Фільм «Жи­ва» та­кож ви­йшов із до­стой­ни­ми кон­ку­рен­та­ми, про­те ми мо­же­мо го­во­ри­ти про не­по­га­ні збо­ри у про­ка­ті.

У Го­лі­ву­ді ви­хо­дить по п’ять— шість блок­ба­сте­рів на ти­ждень, і во­ни по­стій­но кон­ку­ру­ють між со­бою.

Але є пи­та­н­ня пла­то­спро­мо­жно­сті укра­їн­сько­го гля­да­ча: чим йо­го за­ці­ка­ви­ти, щоб він від­дав свої грив­ні за укра­їн­ське кі­но?

— Скіль­ки «екра­нів» отри­мує в Укра­ї­ні «Ко­роль»? На який мі­ні­мум і ма­кси­мум ка­со­вих збо­рів роз­ра­хо­ву­є­те?

— Бу­де по­над 30 екра­нів. Ні­ко­ли не ра­ху­є­мо гро­ші на­пе­ред. Хо­че­мо, щоб лю­ди при­йшли, по­ди­ви­ли­ся фільм і, зре­штою, про­го­ло­су­ва­ли за фільм сво­ї­ми ко­шта­ми.

Не ви­клю­че­но, наш фільм по­ка­же при­клад кі­но­те­а­трам, що укра­їн­ське кі­но мо­же бу­ти ці­ка­вим і ка­со­вим.

Кі­но­те­а­три та­кож ри­зи­ку­ють, бе­ру­чи укра­їн­ські філь­ми: а чи пі­дуть лю­ди?

Ми та­кож спів­пра­цю­є­мо з Держ­кі­но, во­ни зав­жди до нас при­хиль­но ста­ви­ли­ся, і ми їм вдя­чні за це. Дер­жа­ва має до­по­ма­га­ти в про­мо­ції, ін­фор­ма­цій­но. — Чи є фе­сти­валь­на до­ля в цьо­го про­е­кту?

— З са­мо­го по­ча­тку ми по­зи­ці­ю­ва­ли «Ко­ро­ля Да­ни­ла» як кі­но не фе­сти­валь­не, а біль­ше роз­ра­хо­ва­не на ма­со­во­го гля­да­ча. Це не ар­тха­уз. 20% за­галь­но­го бю­дже­ту «Ко­ро­ля Да­ни­ла» за­кла­де­но на ре­кла­му. Це ва­жли­во, оскіль­ки тре­ба ро­би­ти пра­виль­ну ре­кла­му, орі­єн­то­ва­ну на пев­ну ка­те­го­рію гля­да­ча.

— Який від­со­ток за­галь­но­го ко­што­ри­су, ска­aeі­мо, ви­явив­ся найісто­тні­шим, ко­ли го­во­ри­ти про пев­ні ви­ро­бни­чі ета­пи: це ви­го­тов­ле­н­ня де­ко­ра­цій, ко­стю­мів чи, мо­aeе, го­но­ра­ри акто­рам?

— Най­до­рож­ча в нас те­хні­ка... Те­хні­ка своя, ні­чо­го не бе­ре­мо в орен­ду. По­стій­но до­ку­по­ву­ва­ли те, що по­трі­бно. І, зві­сно, ва­го­ма ча­сти­на бю­дже­ту пі­шла на де­ко­ра­ції. Ві­днов­лю­ва­ли ін­тер’єри й екс­тер’єри XIII сто­лі­т­тя.

В Укра­ї­ні за­ли­ши­ла­ся тіль­ки одна цер­ква XIII сто­лі­т­тя, в се­лі по­бли­зу Га­ли­ча. Є Зо­ло­ті во­ро­та в Ки­є­ві, які ви­ко­ри­сто­ву­ва­ли для по­бу­до­ви «кі­не­ма­то­гра­фі­чно­го» Ки­є­ва. Пра­гну­ли по­ка­за­ти, що в ча­си Да­ни­ла Укра­ї­на бу­ла Єв­ро­пою. Адже Ки­їв­ська Русь то­ді бу­ла роз­дро­бле­на на рі­зні кня­зів­ства. В куль­ту­рі по­єд­ну­ва­ли­ся Схід і За­хід. Ко­роль Да­ни­ло міг би ви­гля­да­ти як ко­роль Фран­ції. Чо­му б ні?

За одні­єю з вер­сій, йо­го ма­ти бу­ла донь­кою ві­зан­тій­сько­го ім­пе­ра­то­ра Іса­а­ка II Ан­ге­ла. Са­ме во­на при­не­сла в Укра­ї­ну куль­ту­ру Кон­стан­ти­но­по­ля. То­му й мас­шта­би філь­му — від Ва­ти­ка­ну до мон­голь­ської ор­ди. На­віть мон­го­лів ми по­ка­зу­є­мо не як су­ціль­не зло, а як ін­шу куль­ту­ру зі сво­ї­ми тра­ди­ці­я­ми, пра­ви­ла­ми. Ми звер­та­ли­ся по кон­суль­та­ції до до­цен­та ка­фе­дри істо­рії Сер­гія Ко­злов­сько­го, він спе­ці­а­ліст із Мон­го­лії, сам мон­гол, до­слі­джу­вав цю кра­ї­ну, знає схі­дні мо­ви. — Вас не ди­вує, що де­рaeа­ва ін­ко­ли ви­ді­ляє чи­ма­лі гро­ші на лег­ко­ва­aeні, але по­тен­цій­но ка­со­ві ко­ме­дії, то­ді як стрі­чка про Да­ни­ла Ро­ма­но­ви­ча чо­мусь мен­ше за­ці­ка­ви­ла на­ші стру­кту­ри?

— Дер­жа­ва має ви­ді­ля­ти ко­шти на всі жан­ри. Пи­та­н­ня в то­му, що хо­че­мо ма­ти на фі­ні­ші.

Ми не звер­та­ли­ся до дер­жа­ви по ви­ді­ле­н­ня ко­штів. У пі­тчин­гах та­кож не бра­ли уча­сті. Ви­рі­ши­ли са­мі ро­би­ти фільм. Дер­жа­ва має да­ва­ти ко­шти на філь­ми, але роз­ро­би­ти та­ку схе­му, щоб за­лу­ча­ти ме­це­на­тів. Це най­ва­жли­ві­ше. Як­би був за­кон про ме­це­нат­ство, то й Дер­жав­ній аген­ції з пи­тань кі­но бу­ло б лег­ше, то­му що мо­гла б про­фі­нан­су­ва­ти біль­ше про­е­ктів.

В Укра­ї­ні є лю­ди, ко­трі хо­чуть да­ва­ти гро­ші на кі­но. Але тре­ба, щоб і дер­жа­ва їм щось да­ва­ла. В іде­а­лі — ко­ли б бі­знес до­по­ма­гав роз­ви­тко­ві куль­ту­ри, отри­му­ю­чи пре­фе­рен­ції від дер­жа­ви.

— Ви за­до­во­ле­ні ка­стин­гом?

— Тим ка­стин­гом, який є на­ра­зі, — так, за­до­во­ле­ні. Хо­ча в про­це­сі зйо­мок до­ве­ло­ся за­мі­ни­ти і го­лов­но­го акто­ра, і актри­су. До­слу­ха­ли­ся одне до одно­го — шу­ка­ли, ди­ви­ли­ся...

— То у вас пов­на де­мо­кра­тія?

— Ро­зум­на де­мо­кра­тія, але на­ма­га­є­мо­ся вра­хо­ву­ва­ти точку зо­ру ко­жно­го… Актор­ська май­стер­ність — над­зви­чай­но ва­жли­ва в цьо­му філь­мі, то­му ро­би­ли ду­же ба­га­то ду­блів, щоб ви­йшло так, як во­но має бу­ти.

— Якщо умов­но по­рів­ню­ва­ти спе­ци­фі­ку ро­бо­ти про­дю­се­ра над не­за­ле­aeним, але мас­шта­бним істо­ри­чним про­е­ктом в одній із не­ве­ли­ких єв­ро­пей­ських кра­їн і в Укра­ї­ні (зокре­ма), — то як ви­гля­да­є­мо ми, і як ви­гля­да­ють во­ни? У ко­го біль­ше мо­aeли­во­стей, ре­сур­сів, за­ко­но­дав­чих баз?

— Га­даю, що ми на то­му шля­ху, де фор­му­є­мо кі­но­ри­нок, роз­ви­ва­є­мо, вчи­мо­ся на вла­сних по­мил­ках і роз­ро­бля­є­мо свою схе­му для ство­ре­н­ня укра­їн­сько­го кі­но. То­му що в ко­жній кра­ї­ні є своя схе­ма, во­ни до цьо­го йшли. Ко­жна кра­ї­на ви­ро­бля­ла свою кі­но­си­сте­му зйо­мок, про­да­жу філь­мів.

Укра­ї­на — на ста­дії фор­му­ва­н­ня ці­єї си­сте­ми. Є пе­ре­мо­ги, є по­раз­ки. Бо ми ви­йшли з одні­єї си­сте­ми і вві­йшли в ін­шу. Якщо го­во­ри­ти про мо­жли­во­сті, то, зві­сно, ко­ли фор­му­єш бю­джет філь­му — за­кла­да­єш і ри­зи­ки. Якщо фільм ро­блять дві кра­ї­ни, то це роз­ши­ре­н­ня рин­ку. І якщо до­брі ка­со­ві збо­ри, то лю­ди че­ка­ти­муть про­дов­же­н­ня спів­пра­ці. Це асо­ці­а­тив­на пам’ять.

— Чи три­ва­ти­ме да­лі ва­ша спів­пра­ця з Та­ра­сом Хи­ми­чем, адaeе й ра­ні­ше ви пра­цю­ва­ли — не тіль­ки над ху­до­aeні­ми, а й до­ку­мен­таль­ни­ми про­е­кта­ми. До ре­чі, що то бу­ли за про­е­кти?

— Так, три­ва­ти­ме, оскіль­ки пла­ну­є­мо зні­ма­ти се­рі­ал про Ко­ро­ля Да­ни­ла. У нас ба­га­то ма­те­рі­а­лу, є про­по­зи­ції що­до цьо­го. Мо­же­мо зня­ти пер­ший укра­їн­ський се­рі­ал на істо­ри­чну те­ма­ти­ку. Ро­бо­ту ма­є­мо роз­по­чи­на­ти на­сту­пно­го ро­ку. Але за­раз тре­ба за­вер­ши­ти істо­рію з про­ка­том.

Що сто­су­є­ться до­ку­мен­таль­но­го про­е­кту, то був фільм «Ле­гіон» про укра­їн­ських Сі­чо­вих стріль­ців. Ми над ним по­ча­ли спів­пра­цю­ва­ти з Та­ра­сом, по­тім — «Жи­ва». І та­ким чи­ном сфор­му­ва­ли ко­ман­ду, яка мо­же на­да­лі роз­ви­ва­ти­ся й ро­би­ти не­за­ле­жне кі­но. Це — Та­рас Хи­мич, Оле­на Хи­мич, Яні­на Фа­яд, Во­ло­ди­мир Кли­мук, Оле­ксій Лань, Ро­ман Ми­куль­ський і я.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.