ЄСПЛ зо­бов’язав Ро­сію на­да­ти ін­фор­ма­цію про укра­їн­ських мо­ря­ків

Dzerkalo Tizhnya - - ТИТУЛЬНА СТОРІНКА - ЗАБОРОНЯЮТЬСЯ: ЯКІ СА­МЕ Ре­аль­ний Не­має. мо­жли­ве

26 ли­сто­па­да Пе­тро По­ро­шен­ко у звер­нен­ні до гро­ма­дян під­кре­слив: «В Ука­зі я не пе­ред­ба­чаю жо­дних за­хо­дів, пов’яза­них з обме­же­н­ням прав і сво­бод гро­ма­дян». Че­рез кіль­ка го­дин по­вто­рить те са­ме з пар­ла­мент­ської три­бу­ни: «Я за­яв­ляю як пре­зи­дент і Вер­хов­ний Го­лов­но­ко­ман­ду­вач: не бу­де обме­же­н­ня прав, не бу­де обме­же­н­ня сво­бод!». І че­рез до­бу за­крі­пить в ін­терв’ю ві­тчи­зня­ним те­ле­ка­на­лам: «Це моя прин­ци­по­ва по­зи­ція — ні­яких обме­жень кон­сти­ту­цій­них прав і сво­бод не від­бу­де­ться».

Пе­тро Оле­ксі­йо­вич то­чно кан­ди­дат юри­ди­чних на­ук? А-а-а... Він за­хи­щав­ся в Ака­де­мії Кі­ва­ло­ва… То­ді га­разд.

Во­єн­ний стан ЗАВЖДИ обме­жує пра­ва гро­ма­дян. Са­ме то­му він має ха­ра­ктер осо­бли­во­го пра­во­во­го ре­жи­му, ЗАСТОСОВУВАНОГО ТІЛЬКИ ТО­ДІ, КО­ЛИ БЕЗ ОБМЕ­ЖЕ­Н­НЯ ПРАВ СВО­ЇХ ГРО­МА­ДЯН ДЕРЖАВА ОБІЙТИСЯ НЕ МО­ЖЕ.

«Нам тре­ба ухва­ли­ти рі­ше­н­ня про впро­ва­дже­н­ня во­єн­но­го ста­ну. Я хо­чу окре­мо за­яви­ти, що во­но бу­де за­сто­со­ва­не тільки у ра­зі на­зем­ної ро­сій­ської вій­сько­вої агре­сії», — ци­тує пре­зи­ден­та Ін­тер­факс-укра­ї­на (26 ли­сто­па­да). Але умо­ви ре­жи­му во­єн­но­го ста­ну за­сто­со­ву­ю­ться з мо­мен­ту на­бра­н­ня чин­но­сті за­ко­ном, який утвер­джує пре­зи­дент­ський указ. І з то­го ж мо­мен­ту юри­ди­чно на­стає обме­же­н­ня прав.

Є пра­ва, зву­же­н­ня або тим­ча­со­ве ска­су­ва­н­ня яких не до­пу­ска­є­ться на­віть у ра­зі вве­де­н­ня ВС. Є пра­ва, обме­же­н­ня яких має бу­ти про­пи­са­не у пре­зи­дент­сько­му ука­зі й під­твер­дже­не ви­щим за­ко­но­дав­чим ор­га­ном. А є обме­же­н­ня прав, що на­стає пі­сля впро­ва­дже­н­ня ВС АВТОМАТИЧНО. Єв­ро­пей­ський суд з прав лю­ди­ни (ЄСПЛ) зо­бов’язав уряд Ро­сій­ської Фе­де­ра­ції на­да­ти ін­фор­ма­цію про по­ло­не­них мо­ря­ків Вій­сько­во-мор­ських сил Укра­ї­ни до на­сту­пно­го по­не­діл­ка, 3 гру­дня. Про це по­ві­до­мив мі­ністр юсти­ції П.пе­трен­ко.

За­зна­ча­є­ться, що у від­по­відь на за­яву укра­їн­сько­го уря­ду що­до за­хи­сту прав за­хо­пле­них у Кер­чен­ській про­то­ці мо­ря­ків ЄСПЛ, від­по­від­но до пра­ви­ла 54 Ре­гла­мен­ту, зо­бов’язав РФ на­да­ти ін­фор­ма­цію: про за­хо­пле­н­ня мо­ря­ків і юри­ди­чні під­ста­ви їх утри­му­ва­н­ня; про мі­сця три­ма­н­ня; про зав­да­ні по­ра­не­н­ня; про на­да­ну ме­ди­чну до­по­мо­гу.

У Мін’юсті на­га­да­ли, що спро­би Ро­сії за­сто­су­ва­ти свій кри­мі­наль­ний ко­декс до укра­їн­ських вій­сько­вих су­пе­ре­чать усім нор­мам між­на­ро­дно­го пра­ва. За­хо­пле­ні укра­їн­ські мо­ря­ки є вій­сько­во­по­ло­не­ни­ми, і до них ма­ють за­сто­со­ву­ва­ти­ся всі га­ран­тії за­хи­сту, ви­зна­че­ні від­по­від­ни­ми між­на­ро­дни­ми кон­вен­ці­я­ми.

Під­кон­троль­ні Ро­сії «су­ди» Сім­фе­ро­по­ля й Кер­чі на два мі­ся­ці за­а­ре­шту­ва­ли 24 по­ло­не­них укра­їн­ців за обви­ну­ва­че­н­ням у «не­за­кон­но­му пе­ре­ти­ні кор­до­ну, здій­сне­но­му гру­пою осіб за по­пе­ре­дньою змо­вою або ор­га­ні­зо­ва­ною гру­пою, або із за­сто­су­ва­н­ням на­силь­ства чи з по­гро­зою йо­го за­сто­су­ва­н­ня».

Укра­ї­на вка­за­ла на не­пра­во­мір­ність су­ду над укра­їн­ськи­ми вій­сько­ви­ми, оскіль­ки во­ни є вій­сько­во­по­ло­не­ни­ми.

Пе­ре­лік цих обме­жень за­зна­че­ний і в ст. 19 За­ко­ну «Про пра­во­вий ре­жим во­єн­но­го ста­ну»:

«В умо­вах во­єн­но­го ста­ну

— змі­на Кон­сти­ту­ції Укра­ї­ни; — змі­на Кон­сти­ту­ції Ав­то­ном­ної Ре­спу­блі­ки Крим;

— про­ве­де­н­ня ви­бо­рів пре­зи­ден­та Укра­ї­ни, а та­кож ви­бо­рів до Вер­хов­ної Ра­ди Укра­ї­ни, Вер­хов­ної Ра­ди Ав­то­ном­ної Ре­спу­блі­ки Крим та ор­га­нів мі­сце­во­го са­мов­ря­ду­ва­н­ня;

— про­ве­де­н­ня все­укра­їн­сько­го і мі­сце­во­го ре­фе­рен­ду­мів;

— про­ве­де­н­ня страй­ків, ма­со­вих зі­брань та акцій».

Тоб­то де-юре з 26 ли­сто­па­да, а де-фа­кто — з 28-го (ще одна ці­ка­ва де­таль, яка за­слу­го­вує окре­мої ува­ги) в 10 обла­стях кра­ї­ни тим­ча­со­во обме­же­ні, як мі­ні­мум, пра­ва гро­ма­дян оби­ра­ти і бу­ти обра­ни­ми та пра­во на сво­бо­ду зі­брань. Під­кре­слюю, вже обме­же­ні. Фор­маль­но — бу­дья­кий пі­кет, мі­тинг, фле­шмоб (не ка­жу­чи вже про «по­ка­зо­ві ви­сту­пи» «єв­ро­бля­хе­рів») на те­ри­то­рії Він­нич­чи­ни, Чер­ні­гів­щи­ни, Хер­сон­щи­ни et cetera — вже по­за за­ко­ном. Але, схо­же, оде­ські ті­ту­ха­ни й оде­ські ко­пи — не в кур­сі.

Ці за­бо­ро­ни на­би­ра­ють чин­но­сті, не­за­ле­жно від то­го, бу­ло щось із ви­ще­за­зна­че­но­го про­пи­са­не в пре­зи­дент­сько­му ука­зі чи ні. А про­пи­са­не, до ре­чі, бу­ло. Про це ниж­че.

З юри­ди­чної то­чки зо­ру, обме­же­н­ня вже ді­ють, бо во­ни — ім­пе­ра­тив­на нор­ма про­філь­но­го за­ко­ну, яка вклю­ча­є­ться у ра­зі вве­де­н­ня ВС. А йо­го вве­де­но. Обме­же­н­ня ді­ють за­раз. А не ді­я­ти­муть «у ра­зі від­кри­то­го втор­гне­н­ня Ро­сії», як за­пев­няв пар­ла­мен­та­рі­їв, те­ле­жур­на­лі­стів і всіх спів­ві­тчи­зни­ків за­га­лом га­рант прав та сво­бод. Бре­хав він чи про­сто по­га­но вчив ма­тча­сти­ну, су­ди­ти не бе­ру­ся.

До­ка­зом «вклю­че­н­ня» ав­то­ма­ти­чних обме­жень, пе­ред­ба­че­них за­ко­ном про ВС, є за­бо­ро­на, на­кла­де­на Цен­тр­ви­бор­чко­мом на про­ве­де­н­ня мі­сце­вих ви­бо­рів в обла­стях, зга­да­них у пре­зи­дент­сько­му ука­зі. І це не са­мо­ді­яль­ність ЦВК, а, як во­на са­ма офі­цій­но за­яви­ла, «не­у­хиль­не до­три­ма­н­ня ви­мог (…) ст. 19 За­ко­ну Укра­ї­ни «Про пра­во­вий ре­жим во­єн­но­го ста­ну».

Чи ви­чер­пний на­ве­де­ний на­ми спи­сок обме­же­них прав? Ні. Але спо­ча­тку по­ясню, як са­ме во­ни ма­ють обме­жу­ва­ти­ся.

Як я вже пи­сав, Глав­ко­верх та ін­ші від­по­від­аль­ні за без­пе­ку дер­жа­ви осо­би й ор­га­ни спо­ча­тку му­си­ли ви­зна­чи­ти, які са­ме пра­ва та сво­бо­ди гро­ма­дян ма­ють бу­ти обме­же­ні. За­для то­го, щоб від­по­від­ні си­ло­ві стру­кту­ри змо­гли ефе­ктив­но за­хи­сти­ти дер­жа­ву від на­яв­них за­гроз.

Да­лі (згі­дно з ви­мо­га­ми За­ко­ну «Про пра­во­вий ре­жим во­єн­но­го ста­ну) очіль­ник дер­жа­ви зо­бов’яза­ний не тільки про­пи­са­ти в ука­зі то­чний пе­ре­лік тим­ча­со­вих обме­жень прав та сво­бод, а й вка­за­ти то­чний тер­мін дії цих обме­жень.

Як пре­зи­дент ви­ко­нав ці ви­мо­ги? Кеп­сько. В оста­то­чно­му ва­рі­ан­ті ука­зу за­зна­че­но, що «У зв’яз­ку із вве­де­н­ням в Укра­ї­ні во­єн­но­го ста­ну, тим­ча­со­во, на пе­рі­од дії пра­во­во­го ре­жи­му во­єн­но­го ста­ну, мо­жуть обме­жу­ва­ти­ся

кон­сти­ту­цій­ні пра­ва і сво­бо­ди лю­ди­ни і гро­ма­дя­ни­на, пе­ред­ба­че­ні ст. 30–34, 38, 39, 41–44, 53 Кон­сти­ту­ції Укра­ї­ни, а та­кож вво­ди­ти­ся тим­ча­со­ві обме­же­н­ня прав і за­кон­них ін­те­ре­сів юри­ди­чних осіб у ме­жах і об­ся­зі, що не­об­хі­дні для за­без­пе­че­н­ня мо­жли­во­сті за­про­ва­дже­н­ня та здій­сне­н­ня за­хо­дів пра­во­во­го ре­жи­му во­єн­но­го ста­ну, які пе­ред­ба­че­ні ча­сти­ною пер­шою стат­ті 8 За­ко­ну Укра­ї­ни «Про пра­во­вий ре­жим во­єн­но­го ста­ну». Га­рант був зо­бов’яза­ний вка­за­ти,

пра­ва і сво­бо­ди з пе­ре­лі­че­них у за­зна­че­них ста­т­тях Основ­но­го за­ко­ну бу­дуть обме­же­ні. На ЯКИЙ СА­МЕ тер­мін бу­де обме­же­но КОЖНУ З НИХ. І В ЯКИХ СА­МЕ МЕ­ЖАХ ТА ОБ­СЯ­ЗІ. Бо во­єн­ний стан — над­зви­чай­ний за­хід, за­пи­ту­ва­ний для ви­ко­на­н­ня кон­кре­тних зав­дань. По­над те, ре­жим во­єн­но­го ста­ну по­га­но в’яже­ться з уста­нов­кою «мо­жуть обме­жу­ва­ти­ся». Оскіль­ки за­кон ви­зна­чає, що за­ко­но­да­вець по­ви­нен зна­ти, що са­ме, як са­ме і ко­ли обме­жу­є­ться, і де­пу­тат­ський кор­пус, ВИХОДЯЧИ СА­МЕ З ЦЬО­ГО, мав да­ва­ти або не да­ва­ти зго­ду на вве­де­н­ня ВС. Зі­став­ля­ю­чи мас­штаб і пра­во­мір­ність за­пи­ту­ва­но­го пре­зи­ден­том з ре­аль­ні­стю за­гро­зи та умо­ва­ми ви­ко­на­н­ня не­об­хі­дних зав­дань. 26 гру­дня де­пу­та­ти спе­ре­ча­ли­ся про що зав­го­дно, крім цьо­го.

А як мо­жна оці­ни­ти пра­во­мір­ність аб­стра­ктно­го? «Мо­жуть обме­жу­ва­ти­ся» — це озна­чає, що із зав­тра­шньо­го дня мо­жуть бу­ти обме­же­ні пра­кти­чно всі гро­ма­дян­ські пра­ва та сво­бо­ди. А мо­же, тільки, на­при­клад, сво­бо­да сло­ва, ска­жі­мо, з 10 гру­дня. Або ні­чо­го із за­зна­че­но­го не за­сто­со­ву­ва­ти­ме­ться вза­га­лі. Та­ка не­ви­зна­че­ність не­при­пу­сти­ма в будь-яко­му за­ко­ні, а ко­ли йде­ться про та­ку чу­тли­ву річ, як во­єн­ний стан, — во­на за­бо­ро­не­на.

Але, за­пе­ре­чить ме­ні чи­тач, пре­зи­дент ска­зав, що ці обме­же­н­ня бу­де впро­ва­дже­но тільки у ра­зі «на­зем­ної ро­сій­ської во­єн­ної агре­сії». Річ не тільки в то­му, що сло­во лю­ди­ни, ко­тра так ча­сто зра­джу­ва­ла своє сло­во, не­до­ро­го ко­штує. Про­сто «пре­зи­дент ска­зав» не є по­ло­же­н­ням за­ко­ну. По­ло­же­н­ням за­ко­ну є та­ке: «на пе­рі­од дії пра­во­во­го ре­жи­му во­єн­но­го ста­ну мо­жуть обме­жу­ва­ти­ся кон­сти­ту­цій­ні пра­ва і сво­бо­ди». Ко­ли й на скіль­ки — ні­хто не знає (при­віт на­ро­дним обран­цям за сум­лін­не став­ле­н­ня до спра­ви). Ча­сти­на обме­жень уже на­ста­ла, — та ж ЦВК їх за­про­ва­ди­ла, не че­ка­ю­чи ні на­зем­ної, ні по­ві­тря­ної агре­сії, про­сто ви­ко­ну­ю­чи за­кон.

І ще кіль­ка слів про пра­во­ву не­ви­зна­че­ність. Ми вже за­зна­ча­ли, що указ, який під­твер­джує вве­де­н­ня во­єн­но­го ста­ну, на­був чин­но­сті 28 ли­сто­па­да. Але по­ча­тком тер­мі­ну дії пра­во­во­го ре­жи­му ВС за­зна­че­но 14 го­ди­ну 26-го. При­пу­сті­мо, ви уча­сник мі­тин­гу на за­хист вом­ба­тів у Хер­сон­ській обла­сті, який від­бу­вав­ся о 14:30. За­ко­ну ви не по­ру­шу­ва­ли, оскіль­ки на той мо­мент де­пу­та­ти ще на­віть не зі­бра­ли­ся на істо­ри­чне за­сі­да­н­ня Ра­ди. Але, на дум­ку ря­ду юри­стів, сьо­го­дні ви мо­же­те вва­жа­ти­ся фор­маль­ним пра­во­по­ру­шни­ком. Оскіль­ки пі­сля на­бу­т­тя за­ко­ном чин­но­сті ва­ша вом­ба­то­за­хи­сна ді­яль­ність у за­зна­че­ний час є те­о­ре­ти­чним по­ру­ше­н­ням за­бо­ро­ни на сво­бо­ду зі­брань, пе­ред­ба­че­ної за­ко­ном про ВС. Дур­ни­ця, ска­же­те ви, дрі­бни­ця. Але та­ких дрі­бниць над­то ба­га­то, їх пе­ре­лік за­брав би не­аби­яку кіль­кість ча­су й мі­сця. А по­ді­бних дрі­бниць не мо­же бу­ти, ко­ли йде­ться про на­стіль­ки де­лі­ка­тне пи­та­н­ня, як во­єн­ний стан.

Юри­ди­чна не­охай­ність, що су­про­во­джу­ва­ла про­цес вве­де­н­ня ВС, на­во­дить на сум­ні дум­ки. Або про сум­нів­ну про­ф­при­да­тність роз­ро­бни­ків, або про на­яв­ність за­ду­мів, що не ма­ють ні­чо­го спіль­но­го зі змі­цне­н­ням обо­ро­но­зда­тно­сті.

За­кон ви­ма­гав від пре­зи­ден­та об´рун­ту­ва­н­ня не­об­хі­дно­сті вве­де­н­ня ВС у цей кон­кре­тний час і об´рун­то­ва­но­сті стро­ків, на які він за­про­ва­джу­є­ться. Су­дя­чи з то­го, на­скіль­ки лег­ко очіль­ник дер­жа­ви по­го­див­ся вве­сти ВС не на 60 днів, а на 30, стро­ки (при­найм­ні з по­гля­ду обо­рон­них ін­те­ре­сів) роз­ра­хо­ву­ва­ли­ся до­віль­но. Уя­віть, ви — Го­лов­ко­верх, ва­шій кра­ї­ні за­гро­жує ре­аль­на не­без­пе­ка. Ви зби­ра­є­те ком­пе­тен­тних лю­дей і з’ясо­ву­є­те, що для здій­сне­н­ня не­об­хі­дних за­хо­дів що­до змі­цне­н­ня обо­ро­но­зда­тно­сті вам по­трі­бно два ти­жні. Або два мі­ся­ці. Або два ро­ки. Ви при­хо­ди­те до за­ко­но­дав­ців і ка­же­те: «Со­ра­тни­ки! Бра­ти й се­стри! Во­рог бі­ля во­ріт! Щоб зу­пи­ни­ти, йо­го нам тре­ба ви­ко­на­ти кон­кре­тний об­сяг зав­дань. Для цьо­го по­трі­бен кон­кре­тний строк. Ані на день мен­ше. Са­мі по­мір­куй­те…»

Але су­ди­ти не про що. Не­зро­зумі­ло, що са­ме зби­рав­ся зро­би­ти Пе­тро Оле­ксі­йо­вич і до­ві­ре­ні йо­му дер­жор­га­ни за 30 або 60 днів, чо­го не мо­жна бу­ло зро­би­ти за два ти­жні. Або для чо­го зна­до­бив­ся б рік. Ми цьо­го не по­чу­ли. Ми по­чу­ли ін­ше: «Не хо­че­те 60? Га­разд, 30». «Не хо­че­те по всій кра­ї­ні — до­бре, тільки в 10 обла­стях». «Бо­ї­те­ся, що зір­ву­ться ви­бо­ри — бу­дуть вам ви­бо­ри». «Не хо­че­те обме­же­н­ня прав — не бу­де».

Так, Кон­сти­ту­ція дій­сно за­бо­ро­няє про­ве­де­н­ня пар­ла­мент­ських ви­бо­рів в умо­вах во­єн­но­го ста­ну. А про­філь­ний за­кон — ще й пре­зи­дент­ських з мі­сце­ви­ми. Але! Якщо за­гро­за ре­аль­на і стра­шна, то пре­зи­дент, як єди­на осо­ба, що має всю пов­но­ту ін­фор­ма­ції про цю за­гро­зу, у си­лу сво­го ста­но­ви­ща мав зі шку­ри ви­ліз­ти, але на­по­ляг­ти на то­му, чо­го ви­ма­гав спо­ча­тку — «Так, во­єн­ний стан не­об­хі­дний по всій кра­ї­ні. Так, з мо­жли­ві­стю про­ве­де­н­ня час­тко­вої мо­бі­лі­за­ції, як і пе­ред­ба­че­но рі­ше­н­ням Ра­дбе­зу. Так, на 60 днів, ні­як не мен­ше. Так, з мо­жли­ві­стю про­лон­га­ції, оскіль­ки ні­хто не знає, чи не ста­не си­ту­а­ція ще більш за­гроз­ли­вою че­рез два мі­ся­ці. Так, ви­бо­ри, мо­жли­во, до­ве­де­ться пе­ре­не­сти, і пра­ва гро­ма­дян до­ве­де­ться обме­жи­ти, а що ро­би­ти, якщо цьо­го ви­ма­гає без­пе­ка дер­жа­ви…» Вер­хов­ний Го­лов­но­ко­ман­ду­вач, го­ло­ва РНБОУ мав не тільки ро­зу­мі­ти сту­пінь за­гро­зи, але й сту­пінь від­по­від­аль­но­сті за неї. А якщо пре­зи­дент так про­сто від­мов­ля­є­ться від то­го, що по­да­ва­ло­ся як жит­тє­во не­об­хі­дне, от­же, йо­го мо­тив був про­ди­кто­ва­ний не стіль­ки обо­рон­ною, скіль­ки по­лі­ти­чною не­об­хі­дні­стю. І якщо де­пу­та­ти до­сить дру­жно під­три­ма­ли за­кон про вве­де­н­ня ВС, що бу­яє пра­во­ви­ми дво­зна­чно­стя­ми і пра­кти­чно не впли­ває на змі­цне­н­ня обо­ро­но­зда­тно­сті, от­же, во­ни ро­зумі­ли: це не про обо­ро­ну, це про по­лі­ти­ку.

Чо­му я упев­не­ний, що гу­чний па­кет — указ/за­кон про ВС не стає під­мо­гою для тих, хто змі­цнює обо­ро­ну? По­ясню.

Най­ча­сті­ше вжи­ва­ні те­зи на ко­ристь вве­де­н­ня во­єн­но­го ста­ну:

— існує за­гро­за еска­ла­ції во­єн­них дій, зокре­ма, за­гро­за пря­мо­го во­єн­но­го су­хо­пу­тно­го втор­гне­н­ня з бо­ку Ро­сії. (Пре­зи­дент на­віть по­си­лав­ся на роз­від­да­ні, що свід­чать про кон­цен­тра­цію військ бі­ля кор­до­ну);

— Ро­сія, що зва­жи­ла­ся на від­кри­ту зброй­ну ата­ку на­ших вій­сько­вих су­ден в Кер­чен­ській про­то­ці і по­лон на­ших вій­сько­во­слу­жбов­ців, має одер­жа­ти гі­дну від­по­відь. Во­на має по­ба­чи­ти на­шу єд­ність і на­шу рі­шу­чість (про це в тій чи ін­шій фор­мі го­во­ри­ли, зокре­ма, пре­зи­дент, прем’єр, спі­кер);

— кра­ї­на має стру­сну­ти­ся, зга­да­ти (від­чу­ти), що йде вій­на;

— держава має про­ве­сти ге­не­раль­ну ре­пе­ти­цію, на­ре­шті ста­ти на вій­сько­ві рей­ки, щоб у ви­пад­ку пря­мої агре­сії, пов­но­мас­шта­бної вій­ни від­но­сно без­бо­лі­сно ви­бу­ду­ва­ти ефе­ктив­ну си­сте­му обо­ро­ни.

Важ­ко спе­ре­ча­ти­ся з ко­жним з цих ар­гу­мен­тів. Шту­ка в то­му, що ВС в ни­ні­шньо­му ви­гля­ді пра­кти­чно жо­дно­го з цих зав­дань не ви­рі­шує.

Пер­ше. Про за­гро­зу еска­ла­ції й кон­цен­тра­ції військ бі­ля кор­до­нів пре­зи­дент і (або) мі­ністр обо­ро­ни, се­кре­тар Ра­дбе­зу та ін­ші від­по­від­аль­ні осо­би го­во­рять раз на кіль­ка мі­ся­ців. При­пу­сти­мо, ни­ні за­гро­за ре­аль­ні­ша, ніж ра­ні­ше. То­ді чо­му ВС тільки на 30 днів? Ген­штаб РФ по­ві­до­мив, що ЗС Ро­сії втор­гну­ться са­ме в ці стро­ки? А 27 гру­дня за­гро­за ми­не оста­то­чно?

Да­лі, якщо ри­зик швид­ко­го втор­гне­н­ня не­ймо­вір­но ве­ли­кий, як ствер­джує пре­зи­дент, то чо­му не ого­ло­шу­є­ться хо­ча б час­тко­ва мо­бі­лі­за­ція? Її тре­ба ого­ло­шу­ва­ти до, а не пі­сля втор­гне­н­ня. Пі­сля втор­гне­н­ня тре­ба бу­де ого­ло­шу­ва­ти за­галь­ну, оскіль­ки втор­гне­ться Ро­сія, а не Фа­рер­ські остро­ви. Чо­му не вво­ди­ться ко­мен­дант­ська го­ди­на хо­ча б на те­ри­то­рії, при­ле­глій до зо­ни бо­йо­вих дій? Чо­му не за­про­ва­джу­ю­ться тим­ча­со­ві вій­сько­ві адмі­ні­стра­ції хо­ча б на тих те­ри­то­рі­ях, які Ген­штаб ува­жає най­більш тан­ко­не­без­пе­чни­ми, а кон­тр­ро­звід­ка — най­більш за­смі­че­ни­ми во­ро­жою аген­ту­рою?

Дру­ге. ВС — не від­по­відь Ро­сії, то­му що він їй ні­чим не шко­дить. Ну, хі­ба що но­сі­їв ро­сій­ських па­спор­тів ста­ли ча­сті­ше за­вер­та­ти. При­кор­дон­слу­жба відзві­ту­ва­ла, що на час во­єн­но­го ста­ну по­си­ли­ла кон­троль в’їзду гро­ма­дян РФ. А чо­му тільки на час во­єн­но­го ста­ну? Хі­ба не бу­ло б ло­гі­чно по­си­ли­ти та­кий кон­троль з 2014го і до за­кін­че­н­ня вій­ни? Так, вій­ни, са­ме це сло­во Пе­тро Оле­ксі­йо­вич упер­ше вжив у се­ре­ди­ні 2014-го. Во­стан­нє — у сер­пні по­то­чно­го ро­ку. Що­прав­да, зов­сім не­що­дав­но уто­чнив: «Во­єн­ний стан не озна­чає ого­ло­ше­н­ня вій­ни. Укра­ї­на ні з ким не пла­нує во­ю­ва­ти…» Ци­тую офі­цій­ний сайт гла­ви дер­жа­ви.

Так, пре­зи­дент пра­вий, бу­ває во­єн­ний стан без вій­ни. А бу­ває вій­на без во­єн­но­го ста­ну. Як у нас бу­ло до 28 гру­дня. І як у нас бу­де че­рез мі­сяць.

Вве­де­н­ня пов­но­цін­но­го во­єн­но­го ста­ну на­про­шу­ва­ло­ся 2014-го, 2015го. Більш то­го, суд­ді Кон­сти­ту­цій­но­го су­ду Ві­ктор Ши­шкін та Ігор Слі­ден­ко, від­по­від­но три й два ро­ки то­му, в осо­бли­вих дум­ках до рі­шень КС ствер­джу­ва­ли, що об’єктив­ні пра­во­ві при­чи­ни для вве­де­н­ня ВС дав­но існу­ють, і гла­ва дер­жа­ви фа­кти­чно ухи­лив­ся від сво­їх кон­сти­ту­цій­них обов’яз­ків, не ви­дав­ши від­по­від­но­го ука­зу. Жо­дно­го ра­зу за ці ро­ки Вер­хов­ний Го­лов­но­ко­ман­ду­вач, го­ло­ва Ра­дбе­зу, га­рант су­ве­ре­ні­те­ту й те­ри­то­рі­аль­ної ці­лі­сно­сті, пре­зи­дент во­ю­ю­чої кра­ї­ни не ро­бив спроб вве­сти во­єн­ний стан. А ко­ли зга­дав, одра­зу обмо­вив­ся: «Укра­ї­на ні з ким не пла­нує во­ю­ва­ти…»

Від­по­відь Ро­сії? Це — роз­рив ди­пві­дно­син, при­пи­не­н­ня транс­порт­но­го спо­лу­че­н­ня, тор­гів­лі, за­мо­ро­жу­ва­н­ня акти­вів, ви­хід з між­на­ро­дних до­го­во­рів, хрест на Мін­ських до­мов­ле­но­стях. Або хо­ча б ві­зо­вий ре­жим, при­пи­не­н­ня по­ста­вок стра­те­гі­чної си­ро­ви­ни агре­со­ро­ві й роз­рив уго­ди що­до Азо­ву. Мо­жна як зав­го­дно спе­ре­ча­ти­ся про до­ціль­ність по­ді­бних кро­ків, про їх на­слід­ки. Не го­то­ві? То­ді не тре­ба спе­ку­лю­ва­ти те­зою про «від­по­відь Ро­сії», не тре­ба гань­би­ти­ся пе­ред ти­ми, хто з нею во­ює не у Твіт­те­рі і хто че­кає звіль­не­н­ня з по­ло­ну. Не тре­ба за­яв на кшталт «Я твер­до ві­рю в на­шу пе­ре­мо­гу у Ві­тчи­зня­ній вій­ні 2014-го» (жов­тень 2014-го), «вій­на бу­ла гі­бри­дної, але те­пер ста­ла справ­жньою вій­ною» (ли­пень 2015го), «Хі­ба це за­мо­ро­же­ний кон­флікт? Це — справ­жня га­ря­ча вій­на. Це ре­аль­на агре­сія…» (кві­тень 2017-го), «У нас сьо­го­дні ні­який не за­мо­ро­же­ний кон­флікт, як де­хто на­ма­га­є­ться по­да­ти, у нас га­ря­ча фа­за вій­ни» (чер­вень 2018-го). Не тре­ба всіх цих на­дрив­но­па­фо­сних «Про­щай, не­мытая Рос­сия…» «До сви­да­нья, наш ла­ско­вый Ми­ша…», укра­де­но­го у Хви­льо­во­го «Геть від Мо­скви». Або во­юй, або ка­му­фляж зні­ми. Або тор­гуй з Мо­сквою, або «Геть від Ме­двед­чу­ка».

Тре­тє. Ті, хто пам’ятає про вій­ну, про неї не за­бу­ває. Тих, хто до­сі не стру­снув­ся, не стру­сне та­кий ВС, який, за сло­ва­ми са­мо­го пре­зи­ден­та, «жо­дної ци­віль­ної лю­ди­ни не тор­кне­ться».

Че­твер­те. Пе­ре­хід на во­єн­ні рей­ки? Як мо­тив — ро­зум­но. Ро­з­гля­не­мо.

ре­жим во­єн­но­го ста­ну, за­про­ва­дже­н­ня яко­го ди­кту­є­ться обо­рон­ни­ми

мір­ку­ва­н­ня­ми, а не по­лі­ти­чни­ми ре­зо­на­ми або пі­ар-ін­те­ре­са­ми. Про­філь­ний за­кон на­дає Го­лов­ко­вер­ху ве­ли­че­зний ар­се­нал за­со­бів, з яких він має ви­бра­ти кри­ти­чно не­об­хі­дні. Що з цьо­го ар­се­на­лу ви­брав Пе­тро Оле­ксі­йо­вич? За­зир­не­мо в текст ука­зу.

Пре­зи­дент про­по­нує мо­бі­лі­за­цію? Ні. Ство­ре­н­ня вій­сько­вих адмі­ні­стра­цій? Ко­мен­дант­ську го­ди­ну? Тру­до­ву по­вин­ність? Ін­тер­ну­ва­ти іно­зем­ців? Ні, ні й ні.

То­ді що? За­без­пе­чи­ти ЗСУ та ін­ші си­ло­ві стру­кту­ри всім не­об­хі­дним. При­ве­сти ДСНС у пов­ну го­тов­ність. Ін­фор­му­ва­ти Ген­се­ка ООН про за­про­ва­дже­н­ня во­єн­но­го ста­ну. По су­ті, все.

Пи­та­н­ня — що з цьо­го не мо­жна бу­ло зро­би­ти до за­про­ва­дже­н­ня ВС? Від­по­відь — про­ін­фор­му­ва­ти Ген­се­ка ООН, оскіль­ки до 28 ли­сто­па­да ВС не бу­ло.

Так, є до­ру­че­н­ня всім дер­жор­га­нам здій­сню­ва­ти за­хо­ди, не­об­хі­дні для за­без­пе­че­н­ня обо­ро­ни, за­хо­ди, пе­ред­ба­че­ні за­ко­ном про ВС. Які?

Не­ві­до­мо. Мо­жли­во, во­ни се­кре­тні?

По­я­сни­мо. Оскіль­ки вій­на по­ча­ла­ся не вчо­ра (і, на жаль, не зав­тра за­кін­чи­ться), за­ко­но­дав­ство, хо­ча й зі скри­пом, ада­пту­ва­ло­ся до умов її ве­де­н­ня. У нас і до 28 ли­сто­па­да, юри­ди­чно, — не ціл­ком мир­ний, із пра­во­во­го по­гля­ду, час. По­я­ва тер­мі­нів «осо­бли­вий пе­рі­од», «АТО», «ООС» зму­шу­ва­ла ко­ри­гу­ва­ти за­ко­но­дав­ство в ін­те­ре­сах вій­сько­вих. Ці­ла низ­ка за­ко­нів (вклю­ча­ю­чи сві­жі — «Про осо­бли­во­сті дер­жав­ної по­лі­ти­ки що­до за­без­пе­че­н­ня дер­жав­но­го су­ве­ре­ні­те­ту», «Про на­ціо­наль­ну без­пе­ку») і без­ліч нор­ма­тив­них актів, ухва­ле­них на їхній роз­ви­ток (або уто­чне­них у зв’яз­ку з їх ухва­ле­н­ням) від­ре­гу­лю­ва­ли без­ліч пи­тань, пов’яза­них із без­пе­кою та обо­ро­ною. У за­ко­но­дав­чо­му по­лі — без­ліч до­ку­мен­тів, які за­без­пе­чу­ють пе­ре­хід на во­єн­ні рей­ки. І їх ухва­лю­ва­ти­муть і да­лі. І це пра­виль­но. Ін­ша річ, на­скіль­ки ефе­ктив­ним є про­цес пе­ре­хо­ду. Але це не те­ма на­шої ни­ні­шньої ро­змо­ви.

От­же, пре­зи­дент як Го­лов­ко­верх уже має мас­шта­бний на­бір за­со­бів по­си­ле­н­ня обо­ро­но­зда­тно­сті. На­га­да­є­мо, що й без будь-яко­го за­про­ва­дже­н­ня ВС у нас від­бу­ло­ся кіль­ка хвиль мо­бі­лі­за­ції, ухва­лю­ва­ли­ся рі­ше­н­ня що­до обме­же­н­ня ру­ху транс­пор­ту, ство­рю­ва­ли­ся вій­сько­во-ци­віль­ні адмі­ні­стра­ції, і ще ба­га­то чо­го бу­ло. Май­же все, що від­бу­ва­є­ться ни­ні бу­цім у рам­ках ВС, — по­си­ле­н­ня кон­тро­лю в рі­зних сфе­рах, по­си­ле­н­ня про­пу­скно­го ре­жи­му то­що, — або вже від­бу­ва­ло­ся, або мо­гло бу­ти в рам­ках існу­ю­чо­го за­ко­но­дав­ства без за­про­ва­дже­н­ня пра­во­го ре­жи­му во­єн­но­го ста­ну. Про­ста біль­шість де­пу­та­тів, які за­твер­ди­ли пре­зи­дент­ське рі­ше­н­ня, про це чо­мусь не зна­ли. І го­ло­су­ва­ли, виходячи з двох мір­ку­вань:

— бо­я­ли­ся зда­ти­ся не­па­трі­о­ти­чни­ми;

— вва­жа­ли, що «лі­пше та­кий ВС, ніж ні­який».

А він ні­який і є. Бо за­про­ва­дже­н­ня ВС, по­вто­рю ще раз, не­об­хі­дне тільки то­ді, ко­ли по­трі­бні за­хо­ди сто­су­ю­ться обме­же­н­ня прав лю­ди­ни. І за­сто­су­ва­ти їх мо­жна тільки в умо­вах во­єн­но­го ста­ну. Але то­ді ці за­хо­ди ма­ють бу­ти на­зва­ні, а їх ви­ко­ри­ста­н­ня — об´рун­то­ва­не.

Є це в ука­зі? Є на­тяк — по­си­ла­н­ня на обме­же­н­ня прав лю­ди­ни у зв’яз­ку з мо­жли­вим про­ве­де­н­ням за­хо­дів, пе­ред­ба­че­них ч. 1 ст. 8 за­ко­ну про ВС. А що там?

Ко­мен­дант­ська го­ди­на. Тру­до­ва по­вин­ність. Ін­тер­ну­ва­н­ня іно­зем­ців. Але ні­чо­го з цьо­го за­раз пре­зи­дент не ви­ко­ри­сто­вує. А те, що ви­ко­ри­сто­вує, міг ро­би­ти й без за­про­ва­дже­н­ня ВС. То­ді на­ві­що йо­му ВС за­раз?

Один з чи­нов­ни­ків роз­по­від­ав, як у трав­ні 2014-го Ка­бмін роз­гля­дав ро­бо­чий план мо­жли­во­го за­про­ва­дже­н­ня ВС. Під час пре­зен­та­ції до­ку­мен­та то­ді­шній прем’єр обі­рвав до­по­від­а­ча на се­ре­ди­ні спи­ску за­пла­но­ва­них за­хо­дів і на­стій­но ре­ко­мен­ду­вав біль­ше до цьо­го пи­та­н­ня не по­вер­та­ти­ся. До ньо­го й не по­вер­та­ли­ся.

2014-го пре­зи­дент рі­шу­че ви­сту­пав про­ти за­про­ва­дже­н­ня ВС. Ар­гу­мен­ти:

— фі­нан­со­ві ін­сти­ту­ції не кре­ди­ту­ва­ти­муть Укра­ї­ну;

— За­хід не змо­же по­ста­ча­ти нам озбро­є­н­ня, про­ду­кцію по­двій­но­го при­зна­че­н­ня і мо­же вві­мкну­ти «за­дню» у пи­тан­ні про сан­кції;

— Ро­сія отри­має до­да­тко­ві ар­гу­мен­ти в між­на­ро­дних спо­рах.

Тих, хто ви­ма­гав за­про­ва­дже­н­ня ВС, на­рі­ка­ли «ру­кою Крем­ля».

2018-го пре­зи­дент рі­шу­че ви­сту­пає за за­про­ва­дже­н­ня ВС. Тих, хто про­ти, на­рі­ка­ють «ру­кою Крем­ля». Опра­цю­ва­н­ня су­спіль­ної дум­ки від­бу­ва­є­ться під аком­па­не­мент тез:

— фі­нан­со­ві ін­сти­ту­ції про­дов­жу­ва­ти­муть кре­ди­ту­ва­ти Укра­ї­ну, ВС — не пе­ре­шко­да;

— пла­ну­є­ться роз­ши­ре­н­ня вій­сько­во-те­хні­чно­го спів­ро­бі­тни­цтва з За­хо­дом. Очі­ку­є­ться по­си­ле­н­ня сан­кцій;

— Укра­ї­на отри­мує до­да­тко­ві ар­гу­мен­ти в між­на­ро­дних спо­рах, то­му що агре­сія Ро­сії на­бу­ла оче­ви­дних форм.

У вмін­ні змі­ню­ва­ти обгор­тку на льо­ту Пе­тро­ві Оле­ксі­йо­ви­чу не­має рів­них.

Під­су­му­є­мо все ви­ще­ска­за­не. Жо­дні оче­ви­дні обо­рон­ні мір­ку­ва­н­ня пре­зи­ден­том при вне­сен­ні до по­ряд­ку ден­но­го пи­та­н­ня про ВС не ке­ру­ва­ли. При­чи­ни, ско­ріш, ма­ли по­лі­ти­чний ха­ра­ктер. Оче­ви­дно, був при­су­тній на­мір якщо не ска­су­ва­ти, то, як мі­ні­мум, пе­ре­не­сти ви­бо­ри. Крім то­го, по­трі­бне бу­ло під­твер­дже­н­ня імі­джу го­лов­но­го за­хи­сни­ка кра­ї­ни від Пу­ті­на.

Чо­му план не вдав­ся до кін­ця? На­скіль­ки мо­жна су­ди­ти, зі­гра­ли і зов­ні­шній, і вну­трі­шній фа­кто­ри. За­хід в осо­бі Мер­кель і Пом­пео по­ба­чив в пла­ні за­про­ва­ди­ти ВС на 60 днів у всій кра­ї­ні на­тяк на спро­бу ска­су­ва­ти ви­бо­ри, а про це з Пе­тром Оле­ксі­йо­ви­чем ні­хто не до­мов­ляв­ся. То­му й роз­мов­ля­ли жорс­тко. Ахме­тов по­ба­чив у цьо­му са­мо­му пла­ні спро­бу узур­пу­ва­ти вла­ду. Він це ж са­ме про­хо­див із Яну­ко­ви­чем пі­сля ре­став­ра­ції Основ­но­го за­ко­ну в Кон­сти­ту­цій­но­му су­ді. Рі­на­то­ві Ле­о­ні­до­ви­чу то­ді бу­ло бо­ля­че. Так завжди бу­ває, ко­ли в кра­ї­ні за­ли­ша­є­ться один центр вла­ди. Пов­то­ре­н­ня Ахме­тов не хо­тів. Са­ме з ці­єї при­чи­ни, ймо­вір­но, іні­ці­а­ти­ву пре­зи­ден­та не під­три­ма­ли без­за­сте­ре­жно не тільки «ра­ди­ка­ли», а й «На­ро­дний фронт», з лі­де­ром яко­го в го­лов­но­го олі­гар­ха осо­бли­ві сто­сун­ки. Крім то­го, ко­жно­му за­ле­жно­му де­пу­та­то­ві за­те­ле­фо­ну­вав Ко­ло­мой­ський осо­би­сто: ні­яких 60 днів!

У про­мі­жно­му під­сум­ку: пре­зи­дент не до­сяг ме­ти — да­ту ви­бо­рів при­зна­че­но на 31 бе­ре­зня; втра­тив за­ли­шки до­ві­ри основ­них за­хі­дних пар­тне­рів; по­сі­яв па­ні­ку в бі­знес-се­ре­до­ви­щі, де зу­пи­ни­ли­ся про­да­жі й зав­мер­ли пла­те­жі; до­дав си­ви­ни Гри­ні­ву, який опе­ра­тив­но за­мі­ряв на­слід­ки для рей­тин­гу.

Що бу­де да­лі? Ні­хто не знає. Адже на­дво­рі вій­на. Справ­жня, на від­мі­ну від во­єн­но­го ста­ну. От­же, мо­жли­во все.

Адже вій­ну ска­су­ва­ти на­ба­га­то скла­дні­ше, ніж ви­бо­ри.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.