Як пе­ре­ма­га­ти Ро­сію

Dzerkalo Tizhnya - - ТИТУЛЬНА СТОРІНКА - На­сту­пний крок

Про до­свід Оща­дбан­ку, яко­му вда­ло­ся пе­ре­мог­ти РФ у між­на­ро­дно­му ар­бі­тра­жі, здо­був­ши рі­ше­н­ня про ви­пла­ту 1,3 мі­льяр­да до­ла­рів США ком­пен­са­ції за втра­че­ні вна­слі­док оку­па­ції АР Крим акти­ви плюс май­же 100 ти­сяч до­ла­рів від­со­тків за ко­жен про­стро­че­ний Ро­сі­єю день що­до ви­плат при­су­дже­ної ком­пен­са­ції

То був важ­кий мі­сяць — кві­тень 2014-го. За­галь­ний стан не­ви­зна­че­но­сті пі­сля стрім­ко­го роз­ви­тку по­дій, ви­кли­ка­них пе­ре­мо­гою Ре­во­лю­ції гі­дно­сті, вте­чею по­пе­ре­дньої вла­ди та зов­ні­шньою ро­сій­ською агре­сі­єю, бо­ля­че по­зна­чав­ся на бан­ків­ській си­сте­мі кра­ї­ни.

У ка­бі­нет го­ло­ви прав­лі­н­ня Оща­дбан­ку, ку­ди я при­йшов ли­ше за кіль­ка ти­жнів до то­го, сті­ка­ли­ся да­ні про нев­ті­шний стан справ. Від­плив де­по­зи­тів ста­но­вив 200–300 млн грн на день. Жа­ха­ла ха­о­ти­чна си­ту­а­ція та еска­ла­ція по­дій у Кри­му. Пер­спе­кти­ва втра­ти крим­ських акти­вів ста­ва­ла що­дня де­да­лі ре­аль­ні­шою. До­бре ро­зу­мі­ю­чи, в яко­му ста­ні банк і що ро­би­ти, бу­ло все ж ду­же важ­ко по­збу­ти­ся вра­же­н­ня, що по­тяг, на­би­ра­ю­чи швид­кість, ле­тить у прір­ву. І шан­сів йо­го зу­пи­ни­ти не­ба­га­то.

На від­мі­ну від ін­ших бан­ків, ми не ма­ли ва­рі­ан­тів по­тро­ху згор­та­ти ді­яль­ність на пів­остро­ві, ря­ту­ю­чи свої акти­ви. Ми по­вин­ні бу­ли пра­цю­ва­ти і за­ли­ша­ли­ся в Кри­му до­ти, до­ки там ді­я­ли за­ко­ни Укра­ї­ни.

Тим ча­сом ін­фор­ма­ція про від­вер­то роз­бій­ни­цькі дії ря­дже­них ко­за­чків і са­мо­про­го­ло­ше­них ке­рів­ни­ків пів­остро­ва над­хо­ди­ла з Крим­сько­го ре­гіо­наль­но­го управ­лі­н­ня що­дня. За­ва­ди­ти цьо­му ми не мо­гли, тож зо­се­ре­ди­ли­ся на то­му, що бу­ло в на­ших си­лах, — чі­тко­му, скру­пу­льо­зно­му до­ку­мен­ту­ван­ні то­го, що від­бу­ва­ло­ся в остан­ні дні пе­ред ане­ксі­єю. Це до­по­мо­гло нам зі­бра­ти до­ку­мен­таль­ну, в то­му чи­слі фо­то- і ві­део­ба­зу, а та­кож свід­че­н­ня оче­вид­ців. Ро­зу­мі­н­ня то­го, що ми бо­ро­ти­ме­мо­ся за від­шко­ду­ва­н­ня втрат, і хо­ло­дний ро­зум при зби­ран­ні фа­кто­ло­гі­чної ба­зи ста­ли го­лов­ним і пра­виль­ним пер­шим кро­ком, який дав нам мо­жли­вість ро­би­ти всі на­сту­пні.

Дня­ми Мі­жна­ро­дний ар­бі­траж по­го­див­ся з ар­гу­мен­та­ми Оща­дбан­ку, при­су­див­ши нам 1,3 млрд дол. США ком­пен­са­цій від РФ за втра­ти ін­ве­сти­цій бан­ку в Кри­му плюс су­му штра­фних від­со­тків, яку по­кла­де­но на від­по­від­а­ча за про­стро­че­н­ня від­шко­ду­ва­н­ня цих гро­шей, — близь­ко 100 тис. дол. що­дня.

У су­мі зби­тків за­кла­де­но не тільки втра­ту акти­вів — при­мі­щень, обла­дна­н­ня, го­тів­ки та до­ро­го­цін­них ме­та­лів, кре­ди­тів, але й втра­ту бі­зне­су. А це — 300 від­ді­лень фі­лі­аль­ної ме­ре­жі та со­лі­дний кре­ди­тний порт­фель. За­бі­га­ю­чи на­пе­ред, мо­жу ска­за­ти, що на обго­во­ре­н­ня оцін­ки роз­мі­ру втрат Мі­жна­ро­дний ар­бі­траж від­вів ці­лий день. І ду­же до­бре, що у цей день ми бу­ли озбро­є­ні до­ку­мен­та­ми, які зумі­ли зі­бра­ти на­ве­сні дра­ма­ти­чно­го 2014-го.

От­же, до­ка­зо­ва ба­за, яка під­твер­джу­ва­ла втра­ти Оща­дбан­ку, бу­ла у нас на ру­ках. Але чи бу­ли якісь юри­ди­чні пер­спе­кти­ви то­го, що цю ба­зу мо­жна бу­де ви­ко­ри­ста­ти? Чи бу­ли ре­аль­ні пер­спе­кти­ви у та­кої су­до­вої спра­ви в між­на­ро­дних су­дах?

Дум­ки екс­пер­тів, з яки­ми ми ра­ди­ли­ся, роз­ді­ли­ли­ся 50/50. Де­хто го­во­рив, що це мар­ну­ва­н­ня ча­су та гро­шей, і ні­чо­го з то­го не ви­йде. Та й чи має Оща­дбанк до­ста­тню юри­ди­чну ком­пе­тен­цію, щоб спро­бу­ва­ти по­зи­ва­ти­ся до РФ? Однак, про­ана­лі­зу­вав­ши всі «за» і «про­ти», ми ви­рі­ши­ли: су­до­во­му по­зо­ву — бу­ти!

У дис­ку­сі­ях із опти­мі­сти­чно на­ла­што­ва­ни­ми фа­хів­ця­ми ми ді­йшли ви­снов­ку, що для по­да­чі по­зо­ву най­кра­ще бу­де ви­ко­ри­ста­ти дво­сто­рон­ню уго­ду про за­охо­че­н­ня та вза­єм­ний за­хист ін­ве­сти­цій між Укра­ї­ною та РФ від 27 ли­сто­па­да 1998 р. Що ва­жли­во, ця уго­да бу­ла не ли­ше ухва­ле­на, а й ра­ти­фі­ко­ва­на обо­ма сто­ро­на­ми. Та­кі ню­ан­си ба­га­то ва­жать під час по­ді­бних між­на­ро­дних су­до­вих роз­гля­дів.

При­мі­ром, був не­вда­лий при­клад спра­ви ЮКОСА про­ти Ро­сії. Ком­па­нія ви­гра­ла в ар­бі­тра­жі 50 млрд дол., про­те Єв­ро­пей­ська енер­ге­ти­чна хар­тія, на яку спи­рав­ся у по­зо­ві по­зи­вач, ви­яви­ла­ся ли­ше під­пи­са­ною, про­те не ра­ти­фі­ко­ва­ною Ро­сі­єю. І це да­ло змо­гу РФ уни­кну­ти ви­плат.

Ви­бір юри­ди­чно­го ра­дни­ка був на­рі­жним ка­ме­нем на­ших подаль­ших дій. Ми спіл­ку­ва­ли­ся із топ-10 сві­то­вих юри­ди­чних ком­па­ній, які ма­ють не­об­хі­дну екс­пер­ти­зу. Шість із де­ся­ти ви­яви­ли­ся не го­то­ви­ми бра­ти­ся за та­ку спра­ву. Тоб­то те­пер на­ші гі­по­те­ти­чні шан­си ви­гра­ти ста­но­ви­ли 6:4 не на на­шу ко­ристь. Але ми й тут не від­сту­пи­ли. З цих чо­ти­рьох ком­па­ній ми обра­ли най­кра­щих — лон­дон­ську ком­па­нію Quinn Emanuel Urquhart&sullivan LLP.

Во­на за­йма­є­ться ви­клю­чно су­до­ви­ми слу­ха­н­ня­ми, є про­від­ною ком­па­ні­єю що­до ін­ве­сти­цій­них су­пе­ре­чок за уча­сті дер­жав. І що го­лов­не, во­на бу­ла пе­ре­ко­на­на, що пе­ре­мог­ти ціл­ком ре­аль­но! Це по­при те, що пре­це­ден­тів — ана­ло­гі­чних справ — на той час не існу­ва­ло в усьо­му сві­ті. Ми бу­ли пер­ши­ми.

Ні, зви­чай­но, бу­ли су­до­ві спо­ри, які сто­су­ва­ли­ся ін­ве­сти­цій на те­ри­то­рі­ях, що бу­ли за­хо­пле­ні одні­єю кра­ї­ною в ін­шої. Але Крим — це зов­сім окре­ма істо­рія. Де-фа­кто йо­го ане­ксу­ва­ла Ро­сія. Де-юре май­же всі кра­ї­ни сві­ту не ви­зна­ють цьо­го. От­же, як су­ду тра­кту­ва­ти цю те­ри­то­рію?

Жи­т­тя під­твер­ди­ло, що ви­бір пар­тне­ра був аб­со­лю­тно пра­виль­ним.

— лист-по­ві­дом­ле­н­ня сто­ро­ні від­по­від­а­ча про пре­тен­зію. Оща­дбанк на­ді­слав ли­сти пре­зи­ден­ту РФ, прем’єру, МЗС, Мі­ні­стер­ству еко­но­мі­ки — за­га­лом на де­сять адре­са­тів у Мо­скві.

Згі­дно із за­ко­но­дав­ством і про­це­ду­рою ми че­ка­ли на від­по­відь пів­ро­ку. Зві­сно, що жо­дної від­по­віді ми не отри­ма­ли.

На­ші юри­ди­чні ра­дни­ки по­ре­ко­мен­ду­ва­ли нам не про­во­ди­ти так зва­ної бі­фур­ка­ції. Під цим тер­мі­ном у да­но­му ви­пад­ку ма­є­ться на ува­зі по­тре­ба роз­ді­ли­ти су­до­вий про­цес на дві скла­до­ві. У пер­шій ча­сти­ні ма­ло пла­ну­ва­ло­ся обго­во­ре­н­ня та прийня­т­тя рі­ше­н­ня що­до пи­та­н­ня юрис­ди­кції. Як ви­зна­ча­ти юрис­ди­кцію пів­остро­ва? Чи мо­жна вва­жа­ти вкла­де­н­ня Оща­дбан­ку на пів­остро­ві ін­ве­сти­ці­я­ми, а Оща­дбанк — ін­ве­сто­ром?

У дру­гій ча­сти­ні ма­ло би йти­ся про суть спра­ви.

Quinn Emanuel по­ра­ди­ли слу­ха­ти оби­дві ча­сти­ни в одно­му за­сі­дан­ні і на­ве­ли об´рун­ту­ва­н­ня та­ко­го ви­бо­ру. Як по­ка­зав час і до­ся­гну­тий ре­зуль­тат, це був пра­виль­ний під­хід, який сут­тє­во при­ско­рив роз­гляд спра­ви.

Юри­ди­чний ра­дник за­про­по­ну­вав обра­ти ар­бі­тром з на­шо­го бо­ку ві­до­мо­го юри­ста Чарль­за Бра­у­е­ра (the Honourable Charles N. Brower). Він сво­го ча­су брав участь у під­го­тов­ці угод про роз­збро­є­н­ня між США та СРСР. За­лу­чи­ти та­ко­го зна­но­го фа­хів­ця, по­за сум­ні­вом, озна­ча­ло, що рі­ше­н­ня ар­бі­тра­жу бу­дуть ма­кси­маль­но не­за­ан­га­жо­ва­ні.

Су­до­ве слу­ха­н­ня про­во­ди­ло­ся ар­бі­тра­жним су­дом ad hoc від­по­від­но до Ар­бі­тра­жно­го ре­гла­мен­ту Ко­мі­сії ООН з пра­ва між­на­ро­дної тор­гів­лі (ЮНСИТРАЛ) під адмі­ні­стру­ва­н­ням По­стій­ної па­ла­ти тре­тей­сько­го су­ду (Permanent Court of Arbitration, PCA), що роз­та­шо­ва­на в Га­а­зі (Ні­дер­лан­ди). Роз­гляд спо­ру цим ор­га­ном ви­зна­че­ний одним із шля­хів ви­рі­ше­н­ня спір­них си­ту­а­цій в Уго­ді про за­охо­че­н­ня та вза­єм­ний за­хист ін­ве­сти­цій між Укра­ї­ною та РФ.

Мі­сцем слу­ха­н­ня ми обра­ли Па­риж. То­му що фа­кти­чне мі­сце ар­бі­тра­жно­го роз­гля­ду ви­зна­чає про­це­су­аль­не пра­во слу­хань, а фран­цузь­кі за­ко­ни менш по­бла­жли­ві до уча­сни­ків про­це­су, які спо­ча­тку не бе­руть у ньо­му уча­сті, а по­тім на­ма­га­ю­ться оскар­жу­ва­ти йо­го рі­ше­н­ня.

Зокре­ма, між­на­ро­дні ар­бі­тра­жні рі­ше­н­ня, ви­не­се­ні за ре­зуль­та­та­ми ар­бі­тра­жних роз­гля­дів у Фран­ції, не мо­жуть бу­ти оскар­же­ні в по­ряд­ку апе­ля­ції. Та­кі рі­ше­н­ня мо­жуть бу­ти оскар­же­ні ли­ше шля­хом по­да­н­ня по­зо­ву про ска­су­ва­н­ня прийня­то­го рі­ше­н­ня. І тут за­ко­но­дав­ство Фран­ції пе­ред­ба­чає ду­aeе обме­aeе­ні під­ста­ви. До то­го ж «фран­цузь­кий» фор­мат рі­ше­н­ня між­на­ро­дно­го ін­ве­сти­цій­но­го ар­бі­тра­жно­го су­ду мо­же бу­ти при­му­со­во ви­ко­на­но у 154 юрис­ди­кці­ях. Фа­кти­чно у 154 кра­ї­нах сві­ту, в то­му чи­слі шля­хом аре­шту і стя­гне­н­ня акти­вів.

Ро­сія про­і­гно­ру­ва­ла всі за­про­ше­н­ня взя­ти участь у про­це­сі. Її упов­но­ва­же­ні пред­став­ни­ки не від­по­від­а­ли на ли­сти та по­ві­дом­ле­н­ня між­на­ро­дно­го ар­бі­тра­жу.

Во­дно­час згі­дно з ар­бі­тра­жним ре­гла­мен­том Ко­мі­сії ООН, якщо, отри­мав­ши на­ле­жне по­ві­дом­ле­н­ня, сто­ро­на не з’яви­ла­ся до су­ду без по­ва­жних при­чин, то роз­гляд спра­ви мо­жна про­во­ди­ти без неї. Рі­ше­н­ня у будь-яко­му ра­зі є обов’яз­ко­вим для ви­ко­на­н­ня.

Те, що Ро­сія про­і­гно­ру­ва­ла спра­ву Оща­дбан­ку, як і всі по­ді­бні слу­ха­н­ня, свід­чить про те, що на­справ­ді ва­го­мих ар­гу­мен­тів на свою ко­ристь во­на не ма­ла. Те­пер кра­ї­на-агре­сор на­ма­га­є­ться здій­сню­ва­ти су­про­тив на ета­пі впро­ва­дже­н­ня прийня­тих рі­шень.

Про пе­ре­біг про­це­ду­ри ар­бі­тра­жно­го по­зо­ву ні­чо­го не роз­по­від­а­ти­му. Все від­бу­ва­ло­ся су­во­ро в рам­ках чин­них про­це­дур. Най­більш хви­лю­ю­чим мо­мен­том, без­умов­но, бу­ли са­мі слу­ха­н­ня, які від­бу­ли­ся у бе­ре­зні 2017-го. Тут мо­жна ба­га­то чо­го зга­да­ти. Зокре­ма, дві без­сон­ні до­би без­по­се­ре­дньо пе­ред слу­ха­н­ня­ми, ко­ли ми без­ко­не­чно опра­цьо­ву­ва­ли кожну бу­кву в більш як 600-слай­до­вій пре­зен­та­ції. І як по­тім шу­ка­ли дру­кар­ню, щоб опе­ра­тив­но роз­дру­ку­ва­ти си­лу-си­лен­ну до­ку­мен­тів, і кур’єра-мо­то­ци­клі­ста, який зміг би вча­сно до­ста­ви­ти до­ку­мен­ти до ар­бі­тра­жу, по­при ве­ли­че­зні па­ризь­кі транс­порт­ні за­то­ри.

За­пам’ятав­ся, зві­сно, ви­ступ пе­ред ар­бі­тра­ми. Я свід­чив у день, ко­ли ар­бі­траж до­слі­джу­вав, який са­ме бі­знес втра­тив Оща­дбанк у Кри­му. То­ді в го­ло­ві по­стій­но кру­ти­ло­ся, що від мо­го ви­сту­пу теж ба­га­то в чо­му за­ле­жить успіх Оща­дбан­ку у цій спра­ві…

Оща­дбанк — ве­ли­че­зний дер­жав­ний ін­сти­тут, зна­ний у сві­ті. І від то­го, що від­бу­де­ться з на­шим по­зо­вом, за­ле­жать до­лі ін­ших по­ді­бних справ. Є ба­га­то ко­лег, чиї ком­па­нії та­кож ма­ли чи­слен­ні втра­ти в Кри­му. У від­по­відь на моє за­пи­та­н­ня, чо­му во­ни не йдуть в ар­бі­траж, від­по­від­а­ли: «По­ди­ви­мо­ся на ре­зуль­тат ва­шо­го по­зо­ву». І от ми ви­гра­ли. Тож із ціл­ко­ви­тою впев­не­ні­стю ра­джу їм не ба­ри­ти­ся, а актив­но за­хи­ща­ти свої пра­ва у між­на­ро­дних су­до­вих ор­га­нах.

Ра­зом зі мною на ар­бі­тра­жних слу­ха­н­нях бу­ла юри­ди­чна ко­ман­да бан­ку та ко­ле­ги з Крим­сько­го ре­гіо­наль­но­го управ­лі­н­ня. Оле­ксандр Ма­тю­ха у най­га­ря­чі­ші дні ве­сни 2014-го був фа­кти­чним пред­став­ни­ком прав­лі­н­ня у Крим­ській фі­лії «Оща­ду» й ре­тель­но фі­ксу­вав і до­ку­мен­ту­вав за­гар­бни­цькі дії оку­пан­тів. Хто і як ді­ста­вав­ся на­ших при­мі­щень, які до­ку­мен­ти по­ка­зу­вав, що за­би­ра­ли, — та­ких за­до­ку­мен­то­ва­них істо­рій у Оле­ксан­дра без­ліч. І во­ни ду­же до­по­мо­гли нам здо­бу­ти пе­ре­мо­гу.

Ре­тель­не опра­цю­ва­н­ня всіх де­та­лей на ета­пі під­го­тов­ки по­зо­ву до­зво­ли­ло нам лег­ше по­ро­зу­мі­ти­ся з ар­бі­тра­ми. Пі­сля слу­ха­н­ня спра­ви у них за­ли­ши­ло­ся ли­ше кіль­ка за­пи­тань. А за­зви­чай та­ких за­пи­тань у по­ді­бних спра­вах бу­ва­ють де­ся­тки.

Хо­ча, від­вер­то ка­жу­чи, під час слу­хань бу­ли й над­зви­чай­но важ­кі дис­ку­сії. Тут на­шим екс­пер­там і пар­тне­рам до­во­ди­ло­ся, як учням, іти до бі­бліо­тек і шту­ді­ю­ва­ти де­ся­тки на­у­ко­вих праць, осо­бли­во на те­му оцін­ки вар­то­сті бан­ків­сько­го бі­зне­су.

Як юрист за осві­тою, я був пов­ні­стю в кур­сі під­го­тов­ки з на­шо­го бо­ку, але був щи­ро вра­же­ний гли­би­ною за­ну­ре­н­ня в те­му з бо­ку ар­бі­трів, де­та­лі­за­ці­єю та спе­ци­фі­кою пи­тань. На жаль, не зміг за­фі­ксу­ва­ти на фо­то ро­бо­чі до­ку­мен­ти одно­го з ар­бі­трів із без­ліч­чю сті­ке­рів і по­зна­чок. По­да­ні до­ку­мен­ти бу­ло опра­цьо­ва­но ним із скру­пу­льо­зні­стю сту­дент­сько­го кон­спе­кту.

Чо­ти­ри з по­ло­ви­ною ро­ки — від вну­трі­шньої на­ста­но­ви, що ми не до­зво­ли­мо се­бе по­гра­бу­ва­ти, до отри­ма­н­ня рі­ше­н­ня. По­над 30 тис. сто­рі­нок по­зо­ву із до­ку­мен­та­ми в цій спра­ві. Без­ліч зу­стрі­чей, пе­ре­го­во­рів, дис­ку­сій по­за­ду.

Та го­лов­не, що все це бу­ло не­да­рем­но! Пе­ре­мо­га за на­ми. Те­пер й ін­ші по­ді­бні пре­тен­зії з бо­ку укра­їн­ських ком­па­ній із втра­че­ним бі­зне­сом у Кри­му отри­ма­ли зе­ле­не сві­тло.

Я щи­ро вдя­чний усій ко­ман­ді — як юри­стам Оща­дбан­ку, так і бри­тан­ським ко­ле­гам — за ко­пі­тку та ви­сна­жли­ву пра­цю і за ці­ка­ву істо­рію зі ща­сли­вим кін­цем.

Так, Ро­сія не го­то­ва від­да­ва­ти при­су­дже­ні між­на­ро­дним ар­бі­тра­жем ком­пен­са­ції. Ми бу­де­мо шу­ка­ти май­но РФ чи держ­ком­па­ній кра­ї­ни-агре­со­ра в ін­ших дер­жа­вах, на­кла­да­ти на них арешт і ре­а­лі­зо­ву­ва­ти.

Ще один шлях — це ме­ха­нізм за­мі­ни кре­ди­то­ра у від­но­си­нах РФ з іно­зем­ни­ми кон­тр­аген­та­ми, де Ро­сія ви­сту­пає кре­ди­то­ром. Так, це роз­тя­гне­ться на ро­ки. Але го­лов­не — кра­ї­ну­агре­со­ра мо­жна і тре­ба пе­ре­ма­га­ти!

І остан­нє. Те, що ба­га­тьом хо­че­ться більш за все по­чу­ти від ме­не сто­сов­но ці­єї спра­ви. Ні, бо­ну­сів не бу­де. Жо­дних. До­бре це чи по­га­но — не знаю. Ми так ви­рі­ши­ли. Хо­ча вва­жаю, що моя юри­ди­чна ко­ман­да за­слу­го­вує на те, щоб їх іме­на ді­зна­ли­ся кра­ї­на і світ. Це — Іри­на Му­дра, Іри­на Кі­рє­є­ва та Ан­дрій По­жи­да­єв. По­дя­ку­є­мо їм. Бо ця спра­ва гі­дна ввійти і в істо­рію про­ти­сто­я­н­ня, і в під­ру­чни­ки з між­на­ро­дно­го пра­ва. То­му що на­ша пе­ре­мо­га оста­то­чно за­крі­пи­ла юри­ди­чний пре­це­дент і по­ка­за­ла шлях усім, але в пер­шу чер­гу — дер­жав­ним ком­па­ні­ям, як за­хи­сти­ти свої ін­ве­сти­цій в Кри­му та від­шко­ду­ва­ти зав­да­ні зби­тки. То­му що — ми пе­ре­мо­гли. Пе­ре­мо­гли Ро­сію.

P.S. У кім­на­ті за­сі­дань прав­лі­н­ня Оща­дбан­ку на сті­ні є кар­ти­на ху­до­жни­ка Юрія Со­лом­ка, ство­ре­на спіль­но з Ісмет Шейх За­де. На­зи­ва­є­ться «Оста­н­ня ба­ри­ка­да». Кар­ти­на на­пи­са­на на кар­ті Укра­ї­ни. Це осо­бли­вий пі­зна­ва­ний стиль Со­лом­ка. На ній зо­бра­же­ні два чо­ло­ві­ки, які схре­сти­ли свої спи­си у бо­роть­бі за Крим­ський пів­острів. Во­на бу­ла ство­ре­на да­ле­ко­го 2003 р., при­дба­на на бла­го­дій­но­му ау­кціо­ні в жов­тні 2014-го. Ко­шти за кар­ти­ну пі­шли на до­по­мо­гу по­ра­не­ним бій­цям АТО. А са­ма кар­ти­на що­дня нам на­га­дує — бо­роть­ба три­ває.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.