Ви­зво­ле­н­ня укра­їн­ських вій­сько­вих мо­ря­ків: окре­мі між­на­ро­дно-пра­во­ві аспе­кти

Dzerkalo Tizhnya - - ТИТУЛЬНА СТОРІНКА -

По­дії, що ста­ли­ся в Чор­но­му мо­рі по­бли­зу Кер­чен­ської про­то­ки 25 ли­сто­па­да 2018 ро­ку, ши­ро­ко ви­сві­тлю­ва­ли­ся в за­со­бах ма­со­вої ін­фор­ма­ції.

Ко­ли сти­сло, з опри­лю­дне­ної ін­фор­ма­ції ви­пли­ває, що 25 ли­сто­па­да в Чор­но­му мо­рі при­кор­дон­ні ка­те­ри Фе­де­раль­ної слу­жби без­пе­ки Ро­сії здійcни­ли та­ран і від­кри­ли во­гонь на ура­же­н­ня по ко­ра­бель­ній гру­пі Вій­сько­во-мор­ських Сил Укра­ї­ни, яка на­бли­зи­ла­ся до Кер­чен­ської про­то­ки під час здій­сне­н­ня мор­сько­го пе­ре­хо­ду з пор­ту Оде­си до пор­ту Ма­рі­у­поль і скла­да­ла­ся з двох ма­лих бро­ньо­ва­них ар­ти­ле­рій­ських ка­те­рів та рей­до­во­го бу­кси­ру. У ре­зуль­та­ті, всі три укра­їн­ські су­дна бу­ли за­хо­пле­ні й до­став­ле­ні до пор­ту Керч, а укра­їн­ські вій­сько­ві мо­ря­ки, чле­ни екі­па­жу за­зна­че­них укра­їн­ських су­ден, — за­три­ма­ні. На 28 ли­сто­па­да з’яви­ла­ся ін­фор­ма­ція, що всіх 24 укра­їн­ських вій­сько­во­слу­жбов­ців, за рі­ше­н­ням Ки­їв­сько­го ра­йон­но­го «су­ду» ане­ксо­ва­но­го Сім­фе­ро­по­ля, за­три­ма­но (взя­то під вар­ту) на два мі­ся­ці в по­ряд­ку за­по­бі­жно­го за­хо­ду в рам­ках по­ру­ше­них кри­мі­наль­них справ, де укра­їн­ським вій­сько­вим ін­кри­мі­ну­ють «не­за­кон­ний пе­ре­тин кор­до­ну, вчи­не­ний гру­пою осіб за по­пе­ре­дньою змо­вою або ор­га­ні­зо­ва­ною гру­пою із за­сто­су­ва­н­ням на­силь­ства чи по­гро­зою йо­го за­сто­су­ва­н­ням».

Оскіль­ки ви­зво­ле­н­ня укра­їн­ських мо­ря­ків — прі­о­ри­те­тне зав­да­н­ня для укра­їн­ської вла­ди, не­об­хі­дно звер­ну­ти ува­гу на та­ке.

Не­за­пе­ре­чним є те, що за­хо­пле­ні укра­їн­ські су­дна на­ле­жать до скла­ду Вій­сько­во­мор­ських Сил Укра­ї­ни, а за­три­ма­ні чле­ні екі­па­жу — є

укра­їн­ськи­ми вій­сько­во­слу­жбов­ця­ми, тоб­то чле­на­ми Зброй­них сил Укра­ї­ни. Не під­да­є­ться сум­ні­ву й те, що по­дії 25 ли­сто­па­да ста­ли­ся під час ви­ко­на­н­ня укра­їн­ськи­ми мо­ря­ка­ми отри­ма­но­го ни­ми на­ка­зу про здій­сне­н­ня мор­сько­го пе­ре­хо­ду з Оде­си до Ма­рі­у­по­ля. Від­по­від­но, укра­їн­ські мо­ря­ки ді­я­ли не з вла­сної (при­ва­тної) іні­ці­а­ти­ви, не за­йма­ли­ся го­спо­дар­ською (ко­мер­цій­ною) ді­яль­ні­стю, а ви­ко­ну­ва­ли отри­ма­не зав­да­н­ня у про­це­сі здій­сне­н­ня дер­жа­вою Укра­ї­на сво­їх су­ве­рен­них фун­кцій (пе­ре­дис­ло­ка­ція вій­сько­вих су­ден).

З по­гля­ду між­на­ро­дно­го пра­ва, дії чле­нів екі­па­жу укра­їн­ських вій­сько­вих су­ден, вчи­не­ні на ви­ко­на­н­ня отри­ма­но­го ни­ми на­ка­зу та під кон­тро­лем дер­жа­ви, є не їхні­ми вла­сни­ми ді­я­ми, а ма­ють роз­гля­да­ти­ся як дії са­мої Укра­ї­ни як дер­жа­ви та суб’єкта між­на­ро­дно­го пра­ва. Зокре­ма, при­сво­є­н­ня дер­жа­ві дій, вчи­не­них чле­на­ми зброй­них сил під її кон­тро­лем, є зви­ча­є­вою (за­галь­но­ви­зна­ною) нор­мою між­на­ро­дно­го пра­ва, від­би­тою, зокре­ма, у про­е­кті ста­тей про між­на­ро­дно-пра­во­ву від­по­від­аль­ність дер­жав за між­на­ро­дно-про­ти­прав­ні ді­я­н­ня, за­твер­дже­них ре­зо­лю­ці­єю Ге­не­раль­ної асам­блеї ООН. За­галь­но­ви­зна­ним у між­на­ро­дно­му пра­ві є й те, що пред­став­ни­ки дер­жа­ви (до яких на­ле­жать та­кож вій­сько­во­слу­жбов­ці) ко­ри­сту­ю­ться в між­на­ро­дно-пра­во­во­му пла­ні іму­ні­те­том (у то­му чи­слі від кри­мі­наль­но­го пе­ре­слі­ду­ва­н­ня) при вчи­нен­ні дій від іме­ні та під кон­тро­лем дер­жа­ви, яку во­ни пред­став­ля­ють.

За­для об’єктив­но­сті, слід від­зна­чи­ти, що в низ­ці ви­пад­ків між­на­ро­дне пра­во пе­ред­ба­чає ін­ди­ві­ду­аль­ну кри­мі­наль­ну від­по­від­аль­ність, у то­му чи­слі для вій­сько­во­слу­жбов­ців, і по­збав­ляє їх від­по­від­но­го іму­ні­те­ту. Однак це має мі­сце при вчи­нен­ні най­сер­йо­зні­ших зло­чи­нів, які ви­кли­ка­ють за­не­по­ко­є­н­ня всі­єї сві­то­вої спіль­но­ти, — ге­но­ци­дів, зло­чи­нів про­ти лю­дя­но­сті, во­єн­них зло­чи­нів (по­ру­ше­н­ня за­ко­нів та зви­ча­їв вій­ни), зло­чи­нів агре­сії, що, як пра­ви­ло, вчи­ня­ю­ться ши­ро­ко­мас­шта­бно або в рам­ках дер­жав­ної по­лі­ти­ки, і за­зви­чай — дер­жав­ни­ми ви­со­ко­по­са­дов­ця­ми та ви­щим вій­сько­вим ке­рів­ни­цтвом.

От­же, оче­ви­дно, що жо­дних між­на­ро­дно-пра­во­вих під­став для кри­мі­наль­но­го пе­ре­слі­ду­ва­н­ня укра­їн­ських вій­сько­вих мо­ря­ків ро­сій­ська сто­ро­на не має.

За між­на­ро­дним пра­вом, якщо в ро­сій­ської сто­ро­ни є пре­тен­зії у зв’яз­ку з ді­я­ми укра­їн­ських вій­сько­вих мо­ря­ків, та­кі пре­тен­зії ма­ють ре­а­лі­зо­ву­ва­ти­ся шля­хом їх пред’яв­ле­н­ня без­по­се­ре­дньо укра­їн­ській дер­жа­ві з ви­ко­ри­ста­н­ням пе­ред­ба­че­них між­на­ро­дно-пра­во­вих та ди­пло­ма­ти­чних ме­ха­ні­змів, та аж ні­як не шля­хом ор­га­ні­за­ції ін­ди­ві­ду­аль­но­го кри­мі­наль­но­го пе­ре­слі­ду­ва­н­ня укра­їн­ських вій­сько­во­слу­жбов­ців, які, згі­дно з між­на­ро­дним пра­вом, на­ді­ле­ні іму­ні­те­том від та­ко­го пе­ре­слі­ду­ва­н­ня.

Не­за­без­пе­че­н­ня та­ко­го іму­ні­те­ту є по­ру­ше­н­ням прин­ци­пу дер­жав­но­го су­ве­ре­ні­те­ту, що за­крі­пле­ний, зокре­ма, у Ста­ту­ті ООН і є ім­пе­ра­тив­ною (за­галь­но­ви­зна­ною) нор­мою між­на­ро­дно­го пра­ва (jus cogens).

На­віть ро­сій­ське на­ціо­наль­не за­ко­но­дав­ство пов­ні­стю ім­пле­мен­тує та­кий під­хід. По-пер­ше, згі­дно з ча­сти­ною 4 стат­ті 15 Кон­сти­ту­ції Ро­сії, «Об­ще­при­знан­ные прин­ци­пы и нор­мы ме­aeду­на­ро­дно­го пра­ва и ме­aeду­на­ро­дные до­го­во­ры Рос­сий­ской Фе­де­ра­ции яв­ля­ю­тся со­став­ной ча­стью ее пра­во­вой си­сте­мы». Від­по­від­но, за­зна­че­на кон­сти­ту­цій­на нор­ма ви­ма­гає, щоб ро­сій­ські офі­цій­ні ор­га­ни роз­гля­да­ли дії укра­їн­ських вій­сько­вих мо­ря­ків не як їхні ін­ди­ві­ду­аль­ні ді­я­н­ня, а як дії са­мої дер­жа­ви Укра­ї­на, оскіль­ки са­ме та­кий під­хід від­по­від­ає за­галь­но­ви­зна­ним нор­мам та прин­ци­пам між­на­ро­дно­го пра­ва. По-дру­ге, ча­сти­на 2 стат­ті 3 Кри­мі­наль­но­про­це­су­аль­но­го ко­де­ксу РФ пе­ред­ба­чає, що «Про­цес­су­аль­ные дей­ствия, пре­ду­смо­трен­ные на­сто­я­щим Ко­де­ксом [та­кі дії вклю­ча­ють, се­ред ін­шо­го, обра­н­ня за­по­бі­жних за­хо­дів, від­кри­т­тя та роз­слі­ду­ва­н­ня кри­мі­наль­них справ то­що], в отно­ше­нии лиц, поль­зу­ю­щи­хся им­му­ни­те­том от та­ких дей­ствий в со­о­твет­ствии с об­ще­при­знан­ными прин­ци­па­ми и нор­ма­ми ме­aeду­на­ро­дно­го пра­ва и ме­aeду­на­ро­дными до­го­во­ра­ми Рос­сий­ской Фе­де­ра­ции, прои­зво­дя­тся с со­гла­сия ино­стран­но­го го­су­дар­ства, на слу­aeбе ко­то­ро­го на­хо­ди­тся или на­хо­ди­лось ли­цо, поль­зу­ю­ще­е­ся им­му­ни­те­том…. Ин­фор­ма­ция о том, поль­зу­е­тся ли со­о­твет­ству­ю­щее ли­цо им­му­ни­те­том и ка­ков объем та­ко­го им­му­ни­те­та, пре­до­став­ля­е­тся Ми­ни­стер­ством ино­стран­ных дел Рос­сий­ской Фе­де­ра­ции».

За­зна­че­не дає під­ста­ви укра­їн­ській сто­ро­ні звер­ну­ти­ся до ро­сій­сько­го МЗС з ви­мо­гою про не­гай­не при­пи­не­н­ня кри­мі­наль­но­го пе­ре­слі­ду­ва­н­ня і звіль­не­н­ня за­три­ма­них укра­їн­ських мо­ря­ків, з огля­ду на на­яв­ність у них від­по­від­но­го іму­ні­те­ту, та про­ве­де­н­ня з ці­єю ме­тою від­по­від­них дво­сто­рон­ніх кон­суль­та­цій. Та­ка ви­мо­га бу­де об´рун­то­ва­ною, не­за­ле­жно від то­го, як від­по­від­ні по­дії ква­лі­фі­ку­ю­ться обо­ма сто­ро­на­ми. Ви­рі­шаль­ним — і во­дно­час не­за­пе­ре­чним та оче­ви­дним — є те, що від­по­від­ні дії бу­ли вчи­не­ні чле­на­ми Зброй­них Сил Укра­ї­ни при ви­ко­нан­ні ни­ми отри­ма­но­го на­ка­зу та в про­це­сі ре­а­лі­за­ції Укра­ї­ною, як дер­жа­вою і суб’єктом між­на­ро­дно­го пра­ва, сво­їх су­ве­рен­них фун­кцій (acta jure imperii). Во­дно­час ви­мо­га звіль­ни­ти укра­їн­ських вій­сько­во­слу­жбов­ців не тільки не су­пе­ре­чи­ти­ме, а й до­пов­ню­ва­ти­ме по­зи­цію укра­їн­ської сто­ро­ни про ста­тус за­три­ма­них мо­ря­ків як вій­сько­во­по­ло­не­них та про за­сто­су­ва­н­ня до них Же­нев­ської кон­вен­ції про по­во­дже­н­ня з вій­сько­во­по­ло­не­ни­ми 1949 ро­ку.

На­ве­де­на ви­ще по­зи­ція під­твер­джу­є­ться та­кож чин­ною між­на­ро­дною пра­кти­кою, у то­му чи­слі з уча­стю са­мої Ро­сії. Так, за по­ві­дом­ле­н­ня­ми ЗМІ, ро­сій­ські вій­сько­ві лі­та­ки не­о­дно­ра­зо­во по­ру­шу­ва­ли по­ві­тря­ний про­стір (тоб­то по­ві­тря­ний дер­жав­ний кор­дон) ін­ших дер­жав: на­при­клад, у ли­сто­па­ді 2015 ро­ку ро­сій­ський вій­сько­вий лі­так за­ле­тів на одну ми­лю в по­ві­тря­ний про­стір Ізра­ї­лю, у ве­ре­сні 2017 ро­ку під час ро­сій­сько-бі­ло­ру­ських на­вчань За­хід-2017 два ро­сій­ських вій­сько­вих лі­та­ки по­ру­ши­ли по­ві­тря­ний про­стір Ли­тви, у гру­дні 2017 ро­ку ро­сій­ський лі­так по­ру­шив по­ві­тря­ний про­стір Фін­лян­дії, у ли­пні 2018 ро­ку ро­сій­ський лі­так по­ру­шив по­ві­тря­ний про­стір Есто­нії. За­ува­жи­мо, що в жо­дно­му з цих ви­пад­ків дер­жа­ви, по­ві­тря­ний кор­дон яких бу­ло по­ру­ше­но, не по­ру­шу­ва­ли кри­мі­наль­них справ і не здій­сню­ва­ли кри­мі­наль­но­го пе­ре­слі­ду­ва­н­ня ро­сій­ських вій­сько­вих за ци­ми фа­кта­ми, а вжи­ва­ли за­хо­дів ди­пло­ма­ти­чно­го й між­на­ро­дно-пра­во­во­го ха­ра­кте­ру (ви­кли­ка­ли ро­сій­сько­го по­сла, ви­ма­га­ли на­да­ти по­ясне­н­ня та га­ран­тії не­по­вто­ре­н­ня по­ру­шень).

У зв’яз­ку з ви­ще­ви­кла­де­ним мо­же по­ста­ти ло­гі­чне за­пи­та­н­ня що­до то­го, чи пра­виль­но чи­ни­ла укра­їн­ська сто­ро­на, ко­ли здій­сню­ва­ла кри­мі­наль­не пе­ре­слі­ду­ва­н­ня ро­сій­ських вій­сько­во­слу­жбов­ців, за­три­ма­них під час бо­йо­вих дій на схо­ді Укра­ї­ни. Вва­жа­є­мо, що укра­їн­ська сто­ро­на ма­ла під­ста­ви для та­ких дій, оскіль­ки ста­тус за­три­ма­них ро­сі­ян як ді­ю­чих чле­нів Зброй­них Сил Ро­сії, ко­трі ді­я­ли на ви­ко­на­н­ня зав­да­н­ня і під кон­тро­лем з бо­ку ро­сій­ської дер­жа­ви, ні­ко­ли офі­цій­но не ви­зна­вав­ся й офі­цій­но не під­твер­джу­вав­ся з бо­ку Крем­ля, на­скіль­ки про це свід­чить на­яв­на в пу­блі­чно­му ін­фор­ма­цій­но­му про­сто­рі ін­фор­ма­ція. У цьо­му — кар­ди­наль­на від­мін­ність від си­ту­а­ції із за­три­ма­ни­ми укра­їн­ськи­ми вій­сько­ви­ми мо­ря­ка­ми, офі­цій­ний ста­тус яких ви­зна­є­ться й під­твер­джу­є­ться з бо­ку Ки­є­ва.

У ра­зі не­за­без­пе­че­н­ня ро­сій­ською сто­ро­ною укра­їн­ським вій­сько­во­слу­жбов­цям іму­ні­те­ту від кри­мі­наль­но­го пе­ре­слі­ду­ва­н­ня та від­мо­ви від їх не­гай­но­го звіль­не­н­ня, на­ста­не між­на­ро­дно-пра­во­ва від­по­від­аль­ність Ро­сії, а Укра­ї­на — за до­три­ма­н­ня не­об­хі­дної про­це­ду­ри — ма­ти­ме між­на­ро­дно-пра­во­ві під­ста­ви для за­сто­су­ва­н­ня про­пор­цій­них кон­тр­за­хо­дів (дій у від­по­відь на по­ру­ше­н­ня) про­ти Ро­сій­ської Фе­де­ра­ції, зокре­ма шля­хом обме­же­н­ня іму­ні­те­ту, яким ко­ри­сту­є­ться ро­сій­ська дер­жав­на вла­сність на те­ри­то­рії Укра­ї­ни (за ви­ня­тком ро­сій­ської дер­ж­вла­сно­сті, що має ста­тус ди­пло­ма­ти­чних та кон­суль­ських пред­став­ництв). Біль­ше то­го, оскіль­ки в та­ко­му ра­зі ма­ти­ме мі­сце по­ру­ше­н­ня ро­сій­ською сто­ро­ною ім­пе­ра­тив­ної нор­ми між­на­ро­дно­го пра­ва (що має ха­ра­ктер уні­вер­саль­ної та по­ро­джує пра­во­від­но­си­ни erga omnes), офі­цій­ний Ки­їв ма­ти­ме та­кож під­ста­ви для звер­не­н­ня до сво­їх між­на­ро­дних пар­тне­рів — іно­зем­них дер­жав — із про­ха­н­ням за­про­ва­ди­ти з їхньо­го бо­ку ана­ло­гі­чні кон­тр­за­хо­ди про­ти Ро­сії. Сво­єю чер­гою, по­збав­ле­н­ня ро­сій­ської дер­жав­ної вла­сно­сті, роз­мі­ще­ної за ме­жа­ми Ро­сії, іму­ні­те­ту, яким во­на на­ра­зі ко­ри­сту­є­ться, спри­я­ти­ме укра­їн­ським юри­ди­чним осо­бам, ко­трі отри­ма­ли на свою ко­ристь рі­ше­н­ня між­на­ро­дних ін­ве­сти­цій­них ар­бі­тра­жів у зв’яз­ку з екс­про­прі­а­ці­єю їхньої вла­сно­сті в ане­ксо­ва­но­му Кри­му, в отри­ман­ні ре­аль­но­го від­шко­ду­ва­н­ня зав­да­них їм істо­тних ма­те­рі­аль­них зби­тків.

Біль­ше то­го, від­мо­ва ро­сій­ської сто­ро­ни від за­без­пе­че­н­ня іму­ні­те­ту від кри­мі­наль­но­го пе­ре­слі­ду­ва­н­ня укра­їн­ських вій­сько­во­слу­жбов­ців мо­же ма­ти гло­баль­ні­ші не­га­тив­ні на­слід­ки для Ро­сії: во­на втра­тить пра­во ви­ма­га­ти за­без­пе­че­н­ня ана­ло­гі­чно­го іму­ні­те­ту вже для сво­їх вій­сько­во­слу­жбов­ців при вчи­нен­ні ни­ми дій (ви­ко­нан­ні зав­дань) за ме­жа­ми Ро­сій­ської Фе­де­ра­ції.

На­сам­кі­нець, слід за­зна­чи­ти, що за­про­по­но­ва­ний ви­ще під­хід не ви­клю­чає й не за­пе­ре­чує ін­ших за­хо­дів, які на­ра­зі вжи­ва­ю­ться, — і від­по­від­ні за­хо­ди ма­ють бу­ти під­три­ма­ні та про­дов­же­ні — укра­їн­ською сто­ро­ною з ме­тою ви­зво­ле­н­ня укра­їн­ських мо­ря­ків (звер­не­н­ня до ЄСПЛ, за­лу­че­н­ня Між­на­ро­дно­го Ко­мі­те­ту Чер­во­но­го Хре­ста то­що).

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.