«Мрія» до пре­зи­дент­ства до­ве­де

На ви­бо­рах гла­ви дер­жа­ви в Гру­зії пе­ре­мо­гла став­ле­ни­ця вла­ди

Dzerkalo Tizhnya - - ТИТУЛЬНА СТОРІНКА - Ми­ко­ла ЗАМІКУЛА

28 ли­сто­па­да 2018 ро­ку в Гру­зії від­був­ся дру­гий тур пре­зи­дент­ських ви­бо­рів.

У бо­роть­бі за по­са­ду зі­йшли­ся фор­маль­но не­за­ле­жна кан­ди­да­тка Са­ло­ме Зу­ра­бі­шві­лі, яку під­три­мує чин­на пар­тія вла­ди «Гру­зин­ська мрія», і пред­став­ник опо­зи­ції Грі­гол Ва­ша­дзе, який пред­став­ляє ін­те­ре­си так зва­них мі­ши­стів — при­бі­чни­ків ко­ли­шньо­го пре­зи­ден­та Гру­зії М.са­а­ка­шві­лі. За да­ни­ми гру­зин­ської ЦВК, яка опра­цю­ва­ла май­же 100% бю­ле­те­нів, із ре­зуль­та­том 59,52% го­ло­сів пе­ре­мо­гу на ви­бо­рах здо­бу­ла Зу­ра­бі­шві­лі. Са­ме во­на ста­не остан­нім пре­зи­ден­том Гру­зії, обра­ним пря­мим го­ло­су­ва­н­ням на за­галь­но­на­ціо­наль­них ви­бо­рах, — адже з 2024 ро­ку кон­сти­ту­цій­на ре­фор­ма по­збав­ляє гро­ма­дян та­ко­го пра­ва. За Ва­ша­дзе про­го­ло­су­ва­ли 40,48% ви­бор­ців. При цьо­му він за­знав по­раз­ки в най­біль­ших мі­стах дер­жа­ви — Тбі­лі­сі, Ку­та­ї­сі, Ба­ту­мі.

Та­ким чи­ном, про­ти­сто­я­н­ня «мрій­ни­ків» і «мі­ши­стів» у бо­роть­бі за пре­зи­дент­ське крі­сло за­вер­ши­ло­ся пе­ре­мо­гою пер­ших. Зви­чай­но, в умо­вах по­збав­ле­н­ня пре­зи­ден­та ре­аль­них пов­но­ва­жень, що пе­ред­ба­че­но ре­фор­мо­ва­ною Кон­сти­ту­ці­єю, кон­троль над ці­єю по­са­дою має мен­ше пра­кти­чне зна­че­н­ня. Втім, сим­во­лі­чно, що «Гру­зин­ська мрія» фа­кти­чно збе­ре­гла йо­го. Це озна­чає, що по­при всю скла­дність вну­трі­шньо­по­лі­ти­чної си­ту­а­ції та не­вдо­во­ле­н­ня на­се­ле­н­ня по­лі­ти­кою чин­ної вла­ди, яке на­бу­ва­ло фор­ми ма­со­вих про­те­стів, вла­да все ще має під­трим­ку гро­ма­дян. Скан­да­ли й зви­ну­ва­че­н­ня в ко­ру­пції, ав­то­ри­та­ри­за­ції та бю­ро­кра­ти­за­ції си­сте­ми дер­жав­но­го управ­лі­н­ня не по­зба­ви­ли «Гру­зин­ську мрію» її при­бі­чни­ків. То­му зва­жа­ю­чи на те, що цю пре­зи­дент­ську кам­па­нію по­лі­ти­ки роз­гля­да­ють на­сам­пе­ред як ге­не­раль­ну ре­пе­ти­цію пе­ред ви­бо­ра­ми до пар­ла­мен­ту 2020 ро­ку, опо­зи­ція по­вин­на сер­йо­зно за­ми­сли­ти­ся — що во­на мо­же змі­ни­ти у сво­їй стра­те­гії, щоб здо­ла­ти опо­нен­тів?

При­ро­дно, що уча­сни­ки ви­бор­чих пе­ре­го­нів по-рі­зно­му оці­ни­ли їхній ре­зуль­тат. Пе­ре­мож­ці тра­ди­цій­но за­кли­ка­ють гро­ма­дян до по­мір­ко­ва­но­сті та об’єд­на­н­ня на бла­го Гру­зії. При цьо­му на­го­ло­шу­є­ться, що ви­бор­чий про­цес про­де­мон­стру­вав ви­со­кий рі­вень де­мо­кра­ти­чно­сті дер­жа­ви, а її подаль­ший роз­ви­ток по­тре­бує всіх на­яв­них ро­бо­чих рук та ін­те­ле­кту­аль­них ре­сур­сів. То­му пі­сля ого­ло­ше­н­ня ре­зуль­та­тів по­лі­ти­чні су­пе­ре­чки ма­ють бу­ти від­кла­де­ні до на­сту­пних ви­бо­рів. Ко­мен­ту­ю­чи да­ні опи­ту­вань і ЦВК, са­ма Зу­ра­бі­шві­лі на­зва­ла їх пе­ре­мо­гою на­сам­пе­ред гро­ма­дян­сько­го су­спіль­ства. Во­на за­яви­ла: «…всі ра­зом ми зре­кли­ся ми­ну­ло­го, то­го, що за­ва­ди­ло б про­гре­су Гру­зії. Наш ви­бір — мир­на ста­біль­на Гру­зія. Я хо­чу ве­сти діа­лог із ти­ми, хто не го­ло­су­вав за ме­не. Ми всі — гро­ма­дя­ни одні­єї ма­лень­кої кра­ї­ни, ми жи­ве­мо в одній дер­жа­ві, ми по­вин­ні її об’єд­на­ти і за­спо­ко­ї­ти».

Прем’єр-мі­ністр Гру­зії Ма­му­ка Ба­хта­дзе та­кож при­ві­тав гру­зи­нів із чер­го­вою пе­ре­мо­гою. На йо­го дум­ку, пе­ре­біг і ре­зуль­та­ти го­ло­су­ва­н­ня в чер­го­вий раз за­свід­чи­ли, що «Гру­зія — це де­мо­кра­тія, яка від­бу­ла­ся».

Ри­то­ри­ка опо­зи­ції від­рі­зня­є­ться. Над­зви­чай­но різ­ку за­яву зро­бив ко­ли­шній пре­зи­дент Гру­зії М.са­а­ка­шві­лі. Це й не див­но, оскіль­ки са­ме для ньо­го опри­лю­дне­ні ре­зуль­та­ти най­більш не­прийня­тні, бо уне­мо­жли­ви­ли йо­го по­вер­не­н­ня в гру­зин­ську по­лі­ти­ку. Пі­сля втра­ти вла­ди Са­а­ка­шві­лі був зму­ше­ний по­ки­ну­ти ба­тьків­щи­ну. Нав­здо­гін про­ти ньо­го від­кри­ли низ­ку кри­мі­наль­них справ, че­рез що він не мо­же по­ки що по­вер­ну­ти­ся до Гру­зії. Втім, Ва­ша­дзе обі­цяв у ра­зі сво­єї пе­ре­мо­ги при­пи­ни­ти те, що при­бі­чни­ки Са­а­ка­шві­лі вва­жа­ють по­лі­ти­чни­ми ре­пре­сі­я­ми про­ти ко­ли­шньо­го очіль­ни­ка дер­жа­ви. Де­хто вба­чав са­ме в цьо­му основ­ну ме­ту «мі­ши­стів» на цих ви­бо­рах — до­мог­ти­ся по­вер­не­н­ня сво­го ха­ри­зма­ти­чно­го лі­де­ра до Гру­зії і убез­пе­чи­ти йо­го від пе­ре­слі­ду­вань пра­во­охо­рон­них ор­га­нів. А да­лі, мов­ляв, він уже роз­бе­ре­ться, як пе­ре­мог­ти «Гру­зин­ську мрію» на пар­ла­мент­ських ви­бо­рах і по­вер­ну­ти вла­ду. Але те­пер пер­спе­кти­ва трі­ум­фаль­но­го по­вер­не­н­ня до Гру­зії та про­дов­же­н­ня там по­лі­ти­чної кар’єри для ко­ли­шньо­го пре­зи­ден­та стає при­мар­ною. То­му від­ра­зу пі­сля опри­лю­дне­н­ня пер­ших ре­зуль­та­тів ек­зи­тпо­лів Са­а­ка­шві­лі за­кли­кав сво­їх при­бі­чни­ків ви­хо­ди­ти на акції про­те­сту з ви­мо­гою про­ве­сти до­стро­ко­ві пар­ла­мент­ські ви­бо­ри. Він ви­ма­гав від ар­мії та по­лі­ції ди­стан­ці­ю­ва­ти­ся від вла­ди — «кри­мі­наль­ної ма­фі­о­зної бан­ди».

Втім, на­вряд чи йо­му вда­сться по­вто­ри­ти свій успіх, до­ся­гну­тий у рам­ках Тро­ян­до­вої ре­во­лю­ції. На­віть одно­дум­ці не в за­хва­ті від та­ких різ­ких за­яв. Пе­ре­дви­бор­ний штаб Ва­ша­дзе на­го­ло­шує на чи­слен­них по­ру­ше­н­нях у рам­ках ви­бор­чо­го про­це­су. Але що­до подаль­ших дій пе­ре­мо­же­ний кан­ди­дат хо­че про­кон­суль­ту­ва­ти­ся з со­ра­тни­ка­ми і ли­ше на осно­ві ко­ле­гі­аль­но­го рі­ше­н­ня роз­ро­бля­ти план подаль­шої бо­роть­би. За­яви Са­а­ка­шві­лі Ва­ша­дзе на­звав осо­би­стою по­зи­ці­єю одні­єї лю­ди­ни. А при­бі­чни­ки вла­ди вза­га­лі ви­сло­ви­ли сум­нів у то­му, що Са­а­ка­шві­лі мо­же аде­ква­тно спри­йма­ти си­ту­а­цію в Гру­зії.

Хай що ка­же опо­зи­ція, але пе­ре­мо­га Зу­ра­бі­шві­лі не ста­ла ве­ли­кою не­спо­ді­ван­кою — її пе­ред­рі­ка­ли со­ціо­ло­гі­чні опи­ту­ва­н­ня. Во­на бу­ла зу­мов­ле­на низ­кою чин­ни­ків. По­лі­ти­ки­ня не має по­ту­жно­го не­га­тив­но­го бек­гра­ун­ду. Най­гір­ше, в чо­му її зви­ну­ва­чу­ва­ли, — це не­о­дно­зна­чне ви­слов­лю­ва­н­ня про по­дії 2008 ро­ку. Ко­мен­ту­ю­чи при­чи­ни ро­сій­сько­гру­зин­сько­го кон­флі­кту, во­на спо­ча­тку за­яви­ла, що гру­зин­ська вла­да не­се від­по­від­аль­ність за еска­ла­цію, бо під­да­ла­ся на ро­сій­ську про­во­ка­цію. Втім, зго­дом Зу­ра­бі­шві­лі роз’ясни­ла свою по­зи­цію, за­явив­ши, що жо­дним чи­ном не ви­прав­до­вує Мо­скви, але вва­жає, що не­про­ду­ма­ні дії то­ді­шньо­го ке­рів­ни­цтва в Тбі­лі­сі зі­гра­ли на ру­ку агре­сив­ним пла­нам Крем­ля. Зви­чай­но, не всіх за­до­воль­ни­ло та­ке по­ясне­н­ня, але ча­сти­на еле­кто­ра­ту прийня­ла йо­го. А тим ча­сом «ро­сій­ський» чин­ник не грав на ру­ку й кон­ку­рен­то­ві Зу­ра­бі­шві­лі, адже Ва­ша­дзе до по­дій 2008 ро­ку вза­га­лі мав ро­сій­ське гро­ма­дян­ство і бі­знес-ін­те­ре­си в РФ. Та­кож на йо­го кан­ди­да­ту­рі по­зна­чив­ся не­га­тив, який чи­ма­ла ча­сти­на гру­зин­сько­го су­спіль­ства до­сі має про­ти Са­а­ка­шві­лі. По­при ва­жли­ві до­ся­гне­н­ня остан­ньо­го в ре­фор­мах у Гру­зії, йо­го прав­лі­н­ня озна­ме­ну­ва­ло­ся ав­то­ри­тар­ни­ми ме­то­да­ми управ­лі­н­ня. На сьо­го­дні ко­ли­шній пре­зи­дент за­ли­ша­є­ться не­о­дно­зна­чною по­ста­т­тю, че­рез що пер­спе­кти­ва йо­го по­вер­не­н­ня на гру­зин­ську по­лі­ти­чну аре­ну в ра­зі пе­ре­мо­ги Ва­ша­дзе ви­кли­ка­ла не­га­тив­ну ре­а­кцію ча­сти­ни на­се­ле­н­ня.

Ін­шим чин­ни­ком успі­ху Зу­ра­бі­шві­лі ста­ла під­трим­ка прав­ля­чої пар­тії «Гру­зин­ська мрія». До пер­шо­го ту­ру ви­бо­рів вла­да до­три­му­ва­ла­ся пев­ної ди­стан­ції від кан­ди­да­та, про під­трим­ку яко­го за­яви­ла. Але в ли­сто­па­ді си­ту­а­ція до­ко­рін­но змі­ни­ла­ся. Облич­чя чіль­них «мрій­ни­ків», зокре­ма лі­де­ра пар­тії мі­льяр­де­ра Бі­дзі­ни Іва­ні­шві­лі, з’яви­ли­ся на агі­та­цій­них пла­ка­тах. За кіль­ка днів до дру­го­го ту­ру уряд Гру­зії ви­сту­пив з іні­ці­а­ти­вою спи­са­ти бан­ків­ські бор­ги для по­над 600 ти­сяч гро­ма­дян. Впли­во­ві не­уря­до­ві ор­га­ні­за­ції, які здій­сню­ва­ли спо­сте­ре­же­н­ня за пе­ред­ви­бор­ним про­це­сом, по­ба­чи­ли в цьо­му озна­ки під­ку­пу ви­бор­ців — мас­шта­бно­го і без­пре­це­ден­тно­го по­ру­ше­н­ня. До та­ких ду­мок під­во­див той факт, що по­га­ше­н­ня бор­гів гро­ма­дян ма­ло здій­сню­ва­ти­ся за ра­ху­нок фон­ду «Кар­ту» то­го ж та­ки Іва­ні­шві­лі. Тоб­то по­пу­ляр­на іні­ці­а­ти­ва ма­ла асо­ці­ю­ва­ти­ся із цим по­лі­ти­ком, а че­рез ньо­го й із Зу­ра­бі­шві­лі. Тож за­сто­су­ва­н­ня адмі­ні­стра­тив­но­го ре­сур­су та­кож за­кла­ло фун­да­мент для пе­ре­мо­ги «мрій­ни­ків».

Як у та­ких умо­вах роз­ви­ва­ти­му­ться по­дії в Гру­зії — по­ка­же час. Адже опо­зи­ція в будь-яко­му ра­зі не зби­ра­є­ться скла­да­ти зброю. Ін­ше пи­та­н­ня — який сту­пінь кон­тро­лю ма­ти­ме «Гру­зин­ська мрія» над по­са­дою пре­зи­ден­та. Не­за­ле­жність Зу­ра­бі­шві­лі як по­лі­ти­ка в остан­ні ро­ки мо­же ви­кли­ка­ти ли­ше по­смі­шку: во­на по­слі­дов­но ру­ха­ла­ся в фар­ва­те­рі по­лі­ти­чної си­ли Іва­ні­шві­лі. Але екс­пер­ти при­пу­ска­ють, що її осо­би­сті яко­сті й кон­флі­ктний ха­ра­ктер мо­жуть не­га­тив­но по­зна­чи­ти­ся на спів­пра­ці з пар­ті­єю вла­ди. Це не ста­не для остан­ньої яки­мось но­вим пре­це­ден­том. По­пе­ре­дній пре­зи­дент Гру­зії Ге­ор­гій Мар­гве­ла­шві­лі був обра­ний на по­са­ду са­ме як пред­став­ник «Гру­зин­ської мрії», але в остан­ні ро­ки та­кож що­до клю­чо­вих по­лі­ти­чних пи­тань мав осо­бли­ву по­зи­цію.

Мо­жна впев­не­но ствер­джу­ва­ти, що не­змін­ною за­ли­ши­ться про­єв­ро­пей­ська орі­єн­та­ція Гру­зії. Це бу­ло клю­чо­вою те­зою обох кан­ди­да­тів у пре­зи­ден­ти. Про­те ре­а­лі­за­ція цих зов­ні­шньо­по­лі­ти­чних ам­бі­цій Тбі­лі­сі ни­ні за­знає впли­ву по­ту­жних зов­ні­шніх чин­ни­ків, зокре­ма ре­гіо­наль­ної по­лі­ти­ки Ро­сій­ської Фе­де­ра­ції і Спо­лу­че­них Шта­тів Аме­ри­ки.

Ро­сій­ська за­гро­за за­ли­ша­є­ться акту­аль­ною про­бле­мою для Гру­зії. Мо­сква не го­то­ва за­ли­ши­ти в спо­кої свою пів­ден­ну су­сід­ку. Во­на за­сто­со­вує ши­ро­кий ін­стру­мен­та­рій ме­то­дів ти­ску на Тбі­лі­сі. Ро­сій­ська вій­сько­ва при­су­тність у Кав­казь­ко­му ре­гіо­ні по­си­лю­є­ться, в то­му чи­слі на те­ри­то­рі­ях са­мо­про­го­ло­ше­них Аб­ха­зії та Пів­ден­ної Осе­тії. Па­ра­лель­но Ро­сія актив­но кон­та­ктує з пев­ни­ми гру­зин­ськи­ми по­лі­ти­чни­ми си­ла­ми (на­сам­пе­ред із пар­ті­єю Н.бур­джа­на­дзе «Де­мо­кра­ти­чний рух — Єди­на Гру­зія»), на­ма­га­ю­чись по­си­ли­ти свої по­зи­ції в цій кра­ї­ні. Втім, на­дії Тбі­лі­сі на успі­шну про­ти­дію ро­сій­ській агре­сії та ре­а­лі­за­цію ін­те­гра­цій­но­го по­тен­ці­а­лу змі­цню­ю­ться з по­вер­не­н­ням аме­ри­кан­сько­го ін­те­ре­су до ре­гіо­ну. Ни­ні він ви­кли­ка­ний пе­ред­усім іран­ською про­бле­мою: Ва­шинг­тон пра­гне до­мог­ти­ся ді­є­вої ізо­ля­ції Те­ге­ра­на і по­си­ли­ти свої по­зи­ції бі­ля йо­го кор­до­нів. Це сво­єю чер­гою акти­ві­зує кон­та­кти адмі­ні­стра­ції Д.трам­па з кра­ї­на­ми Пів­ден­но­го Кав­ка­зу, про що свід­чить низ­ка ві­зи­тів аме­ри­кан­ських ви­со­ко­по­са­дов­ців до ре­гіо­ну в жов­тні 2018 ро­ку.

Зви­чай­но, ре­а­лі­зо­ва­на в Гру­зії кон­сти­ту­цій­на ре­фор­ма істо­тно ско­ро­ти­ла пов­но­ва­же­н­ня пре­зи­ден­та, осо­бли­во у сфе­рі зов­ні­шньої по­лі­ти­ки. Та­ким чи­ном, ро­сій­ська за­гро­за й аме­ри­кан­ські іні­ці­а­ти­ви мен­шою мі­рою фор­му­ва­ти­муть по­ря­док ден­ний пре­зи­ден­тки Зу­ра­бі­шві­лі, ніж її по­пе­ре­дни­ків. Утім, ці чин­ни­ки свід­чать про не­спо­кій­ний ха­ра­ктер ре­гіо­наль­но­го се­ре­до­ви­ща, в яко­му пе­ре­бу­ває Гру­зія. Це сво­єю чер­гою акту­а­лі­зує не­об­хі­дність за­без­пе­че­н­ня вну­трі­шньої ста­біль­но­сті в дер­жа­ві — за­для аде­ква­тно­го ре­а­гу­ва­н­ня на зов­ні­шні за­гро­зи. І са­ме в до­ся­гнен­ні та­кої ста­біль­но­сті роль но­во­го пре­зи­ден­та має ста­ти над­зви­чай­но ва­жли­вою.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.