Мо­ра­то­рій на про­даж зем­лі: тим­ча­со­во-по­стій­не то­пта­н­ня в ту­пи­ках не­до­ро­з­ви­тку

Dzerkalo Tizhnya - - ТИТУЛЬНА СТОРІНКА - Зоя БОРИСЕНКО, «Про Depositphotos

до­ктор еко­но­мі­чних на­ук, про­фе­сор

До кін­ця 2018 ро­ку Вер­хов­на Ра­да Укра­ї­ни по­вин­на або ска­су­ва­ти, або по­дов­жи­ти мо­ра­то­рій. Але за 16 ро­ків вла­да так і не спро­мо­гла­ся ство­ри­ти не­об­хі­дні умо­ви для ци­ві­лі­зо­ва­но­го рин­ку сіль­сько­го­спо­дар­ської зем­лі.

При­хиль­ни­ки і су­про­тив­ни­ки

Одні­єю з най­більш го­стрих і дис­ку­сій­них про­блем су­спіль­ства є ни­ні до­ціль­ність зня­т­тя мо­ра­то­рію на про­даж зе­мель сіль­сько­го­спо­дар­сько­го при­зна­че­н­ня, який діє вже 16 ро­ків. Біль­шість су­спіль­ства в прин­ци­пі не за­пе­ре­чує до­ціль­ність йо­го при­пи­не­н­ня, але в пер­спе­кти­ві. Хо­ча є й ті, хто ка­те­го­ри­чно за­пе­ре­чує не­об­хі­дність до­зво­лу на про­даж зем­лі. Однак в юри­ди­чних ре­а­лі­ях у най­ближ­чий час мо­ра­то­рій, оче­ви­дно, вко­тре бу­де по­дов­же­ний ще на пев­ний пе­рі­од, оскіль­ки при­хиль­ни­ки і су­про­тив­ни­ки ні­як не мо­жуть ді­йти зго­ди.

Ви­мо­га що­до не­об­хі­дно­сті ска­су­ва­н­ня мо­ра­то­рію на про­даж сіль­го­сп­зе­мель ча­сто зву­чить у на­стій­них на­по­ля­га­н­нях кре­ди­то­рів та у за­явах між­на­ро­дних пар­тне­рів. Зокре­ма, во­на є ва­жли­вою пе­ред­умо­вою спів­пра­ці з МВФ, від якої в су­ча­сних скла­дних умо­вах важ­ко від­мо­ви­ти­ся. В Уго­ді про асо­ці­а­цію Укра­ї­ни з ЄС не­має пря­мих зо­бов’язань що­до зня­т­тя цьо­го мо­ра­то­рію, однак у ній іде­ться про рів­ний рух то­ва­рів (тоб­то і зем­лі).

Однак усе­ре­ди­ні кра­ї­ни по­ки що не­має єд­но­сті що­до шля­хів ви­рі­ше­н­ня цьо­го пи­та­н­ня. На дум­ку ба­га­тьох ві­тчи­зня­них фа­хів­ців, мо­ра­то­рій не тільки є сут­тє­вою пе­ре­шко­дою для іно­зем­них ін­ве­сти­цій, а й стри­мує роз­ви­ток ві­тчи­зня­но­го бі­зне­су. Ар­гу­мен­том при­хиль­ни­ків зня­т­тя мо­ра­то­рію є та­кож те, що це мо­гло б ви­рі­ши­ти і низ­ку со­ці­аль­них про­блем на­се­ле­н­ня, осо­бли­во в сіль­ській мі­сце­во­сті. Ці­ка­во, що пред­став­ни­ки ве­ли­ко­го бі­зне­су тут роз­ді­ли­ли­ся на два та­бо­ри: одні під­три­му­ють, а ін­ші, ско­рі­ше, про­ти зня­т­тя мо­ра­то­рію.

Во­дно­час ці­лий ряд по­лі­ти­ків, фа­хів­ців, та й про­сто пе­ре­сі­чних гро­ма­дян ви­сту­па­ють ка­те­го­ри­чно про­ти від­кри­т­тя рин­ку зем­лі. Не­що­дав­но про­ве­де­не опи­ту­ва­н­ня свід­чить, що 2/3 укра­їн­ців на­ра­зі про­ти про­да­жу зем­лі. Пе­ред­усім це сто­су­є­ться не­ве­ли­ких і се­ре­дніх під­при­ємств, у то­му чи­слі фер­ме­рів. Їх сум­ні­ви під­крі­плю­ю­ться не­по­оди­но­ки­ми фа­кта­ми не­га­тив­но­го до­сві­ду про­ве­де­н­ня при­ва­ти­за­ції дер­жав­них під­при­ємств. Ві­до­мо, що біль­шість на­се­ле­н­ня за під­сум­ка­ми ва­у­чер­ної при­ва­ти­за­ції за­ли­ши­лась обду­ре­ною. Зі спіль­но­го пи­ро­га лю­ди не отри­ма­ли пра­кти­чно ні­чо­го. При цьо­му ті, хто ску­по­ву­вав ва­у­че­ри за без­цінь, сфор­му­вав­ши ве­ли­кі па­ке­ти, змо­гли пе­ре­про­да­ти їх за не­по­га­ні гро­ші.

Крім то­го, лю­ди го­ло­су­ють про­ти, бо ро­зу­мі­ють, що в ни­ні­шніх умо­вах ні во­ни, ні їхні ді­ти ку­пи­ти зем­лю не змо­жуть. Якщо хол­дин­ги го­то­ві при­дба­ти все і за­раз без за­лу­че­н­ня по­зи­чко­вих ко­штів, то у про­стих се­лян гро­шей на це не­має. В умо­вах по­стій­но­го зне­ці­не­н­ня на­ціо­наль­ної ва­лю­ти та ди­на­мі­чно­го зро­ста­н­ня цін на най­не­об­хі­дні­ші то­ва­ри на­се­ле­н­ня втра­чає на­віть те, що бу­ло за­ре­зер­во­ва­не на «чор­ний день». То­му бі­дність пе­ре­ва­жної ча­сти­ни на­се­ле­н­ня є не­аби­якою пе­ре­шко­дою ста­нов­ле­н­ня спра­ве­дли­во­го рин­ку зе­мель­них ре­сур­сів. От­же, че­рез зне­ві­ру та бі­дність ду­же не­про­сто зна­йти се­ред ши­ро­ких верств на­се­ле­н­ня при­хиль­ни­ків роз­про­да­жу зем­лі. Та­кож зна­чна ча­сти­на на­се­ле­н­ня вва­жає не­при­пу­сти­мим тор­гу­ва­ти зем­лею в ча­си агре­сії Ро­сії в Укра­ї­ні.

Що сто­су­є­ться тих, хто ро­зу­мі­є­ться на спра­ві більш де­таль­но, то во­ни ствер­джу­ють, що спо­ча­тку не­об­хі­дно ство­ри­ти пев­ні пе­ред­умо­ви для ци­ві­лі­зо­ва­но­го рин­ку зем­лі. Во­ни вва­жа­ють, що перш за все слід за­твер­ди­ти нор­ма­тив­ну ба­зу для здій­сне­н­ня цьо­го не­про­сто­го про­це­су, а ли­ше по­тім на цій ба­зі про­во­ди­ти роз­про­даж на­ціо­наль­но­го ба­гат­ства. Адже за­галь­но­ві­до­мо, що Укра­ї­на має пре­кра­сні ро­дю­чі зем­лі, які у по­єд­нан­ні з уні­каль­ни­ми при­ро­дни­ми умо­ва­ми мо­гли б за­без­пе­чи­ти без­бі­дне жи­т­тя не тільки тим, хто пра­цює в сіль­го­спви­ро­бни­цтві, а й усій кра­ї­ні. Ми ма­є­мо 35,9 млн га сіль­го­спу­гідь, у то­му чи­слі ви­со­ко­які­сних чор­но­зе­мів. Це біль­ше, ніж у будь-якій кра­ї­ні Єв­ро­пи. Без­дум­но роз­ба­за­ри­ти цей не­оці­нен­ний скарб бу­ло б зло­чи­ном про­ти на­ро­ду, який ни­ні пе­ре­бу­ває в ду­же скру­тно­му ста­но­ви­щі.

Є та­кож про­ша­рок агро­під­при­єм­ців, які за­пе­ре­чу­ють не­об­хі­дність зня­т­тя мо­ра­то­рію, виходячи не з па­трі­о­ти­чних мір­ку­вань, а із сво­їх вла­сних мер­кан­тиль­них ін­те­ре­сів. Во­ни роз­бу­ду­ва­ли свій бі­знес, ви­ко­ри­сто­ву­ю­чи за від­но­сно не­ве­ли­ку орен­дну пла­ту зе­мель­ні паї, які сіль­ське на­се­ле­н­ня отри­ма­ло від дер­жа­ви в ре­зуль­та­ті про­це­су роз­дер­жав­ле­н­ня зем­лі від­по­від­но до ука­зу пре­зи­ден­та Укра­ї­ни від 8 сер­пня 1995 р. «Про по­ря­док па­ю­ва­н­ня зе­мель, пе­ре­да­них у ко­ле­ктив­ну вла­сність сіль­сько­го­спо­дар­ським під­при­єм­ствам і ор­га­ні­за­ці­ям».

Однак пі­сля зня­т­тя мо­ра­то­рію, при вста­нов­лен­ні мо­жли­во­сті отри­му­ва­ти за свою зем­лю біль­ші ко­шти, се­ля­ни, оче­ви­дно, іні­ці­ю­ва­ти­муть ро­зір­ва­н­ня угод про орен­ду, що вкрай не­ви­гі­дно орен­да­рям, які не­по­га­но на цьо­му за­ро­бля­ють. То­му ло­бі­сти та­ких орен­да­рів кіль­ка ра­зів на­ма­га­ли­ся вне­сти за­ко­но­дав­чі по­прав­ки з ме­тою вста­но­ви­ти мі­ні­маль­ний тер­мін орен­ди 10–15 ро­ків. Ко­ли це не ви­йшло зро­би­ти, вда­ли­ся до хи­тро­щів, схо­вав­ши в За­кон вне­се­н­ня змін до де­яких за­ко­но­дав­чих актів Укра­ї­ни що­до спро­ще­н­ня умов ве­де­н­ня бі­зне­су (де­ре­гу­ля­ція)» по­прав­ку до Зе­мель­но­го ко­де­ксу Укра­ї­ни (ЗКУ) про вста­нов­ле­н­ня мі­ні­маль­но­го тер­мі­ну орен­ди у сім ро­ків, а ма­кси­маль­но­го — у 50 ро­ків (ст. 93). Оскіль­ки да­ле­ко не всі де­пу­та­ти в змо­зі про­чи­та­ти за­кон, де об’єд­ну­ю­ться по­прав­ки до ве­ли­кої кіль­ко­сті ін­ших за­ко­нів, то біль­шість про­сто не звер­ну­ла ува­ги на та­кий ню­анс. За­кон бу­ло про­го­ло­со­ва­но 12 лю­то­го 2015 р.

Те­пер, по­си­ла­ю­чись на ці ци­фри у ко­де­ксі, де­які орен­да­рі обду­рю­ють се­лян, пе­ре­ко­ну­ю­чи їх під­пи­су­ва­ти до­го­во­ри орен­ди тер­мі­ном на­віть не на 7, а до 49 ро­ків, та ще й ча­сто зі сво­їм пер­шо­чер­го­вим пра­вом ку­пів­лі орен­до­ва­ної зем­лі. Тоб­то пра­кти­чно на все жи­т­тя. А се­ля­ни у свою чер­гу ста­ли від­мов­ля­ти­ся від укла­да­н­ня до­го­во­рів. Та­кі не­о­бду­ма­ні пар­тнер­ські від­но­си­ни не тільки спро­во­ку­ва­ли без­за­хи­сність їх са­мих, але й при­зве­ли до рей­дер­ських атак на орен­да­рів. Це на­зи­ва­є­ться «обду­ри­ли са­мі се­бе».

За­гро­за подаль­шої мо­но­по­лі­за­ції

В іде­а­лі зем­лею по­вин­ні во­ло­ді­ти са­ме ті, хто пра­цює на ній. Від­кри­т­тя ци­ві­лі­зо­ва­но­го рин­ку зем­лі, ство­ре­н­ня від­по­від­ної ін­фра­стру­кту­ри та ін­ших не­об­хі­дних умов мо­же да­ти по­ту­жний по­штовх роз­ви­тку ма­ло­го та се­ре­дньо­го під­при­єм­ни­цтва на се­лі. В ін­шо­му ра­зі ни­ні­шні бі­дні вла­сни­ки зем­лі про­сто від­да­ва­ти­муть своє єди­не ба­гат­ство за без­цінь. А за­мо­жні ві­тчи­зня­ні агро­хол­дин­ги та іно­зем­ні ком­па­нії ску­плять її у ве­ли­ких роз­мі­рах. Що, вла­сне, по­сту­по­во і від­бу­ва­є­ться. Для ви­со­ко­мо­но­по­лі­зо­ва­ної кра­ї­ни це ста­но­вить не­аби­яку за­гро­зу еко­но­мі­чній без­пе­ці.

Аграр­ні мон­стри і те­пер не завжди пра­цю­ють на бла­го кра­ї­ни. Че­рез зло­вжи­ва­н­ня еко­но­мі­чною та по­лі­ти­чною вла­дою во­ни сер­йо­зно до­шку­ля­ють дрі­бним і се­ре­днім агро­ви­ро­бни­кам, які, не ма­ю­чи ви­бо­ру, зму­ше­ні йти на рі­зні по­сту­пки і втра­ча­ти свої важ­ко за­ро­бле­ні ко­шти при за­ку­пів­лі у мо­но­по­лі­стів за­со­бів ви­ро­бни­цтва та на­ма­ган­ні ре­а­лі­зу­ва­ти свою про­ду­кцію. За свід­че­н­ням фа­хів­ців, уже за­раз аграр­ний ри­нок втра­чає по­над 30% при­бу­тків че­рез зло­вжи­ва­н­ня мо­но­по­лі­стів і кар­тель­ні змо­ви. При­кро, що держава не тільки не при­пи­няє цих по­ру­шень, а й під­три­мує мо­но­по­лі­стів-олі­гар­хів за­мість то­го, щоб здій­сню­ва­ти де­мо­но­по­лі­за­цію аграр­них рин­ків. Не­по­оди­но­ки­ми є фа­кти, ко­ли на­бли­же­ні до вла­ди агро­мон­стри отри­му­ють ве­ли­че­зні ко­шти при роз­по­ді­лі дер­жав­ної до­по­мо­ги на роз­ви­ток фер­мер­ства. Оче­ви­дно, по­трі­бні не­аби­які по­пе­ре­джу­валь­ні за­хо­ди, щоб не ство­ри­ти мо­но­по­лії на рин­ку зем­лі та за­без­пе­чи­ти де­мо­но­по­лі­за­цію сіль­го­спви­ро­бни­цтва.

Однак на сьо­го­дні існує ве­ли­ка за­гро­за подаль­шої мо­но­по­лі­за­ції. Ве­ли­кі агро­під­при­єм­ці з до­ста­тні­ми ко­шта­ми для при­дба­н­ня сіль­го­спу­гідь над­зви­чай­но за­ці­кав­ле­ні у не­гай­но­му знят­ті мо­ра­то­рію та ство­рен­ні за­ко­но­дав­ства без сер­йо­зних обме­жень що­до пло­щі зем­лі у роз­ра­хун­ку на одно­го по­ку­пця, як це хо­че зро­би­ти уряд. До ВРУ на­віть по­да­но за­ко­но­про­ект, який дає мо­жли­вість одній фі­зи­чній осо­бі ма­ти зе­мель­ні ді­лян­ки сіль­госп­при­зна­че­н­ня за­галь­ною пло­щею до 500 га.а юри­ди­чній осо­бі про­по­ну­ють до­зво­ли­ти аку­му­лю­ва­ти до тре­ти­ни зем­лі на те­ри­то­рії пев­ної гро­ма­ди або ра­йо­ну.

Якщо при­пу­сти­ти, що ана­ло­гі­чні обме­же­н­ня ді­я­ти­муть і на біль­шій те­ри­то­рії, то дві-три юри­ди­чні осо­би мо­жуть офі­цій­но ста­ти вла­сни­ка­ми май­же всіх сіль­го­спу­гідь. То що у цьо­му ви­пад­ку за­ли­ши­ться ро­би­ти дрі­бним і се­ре­днім агро­ви­ро­бни­кам? Зро­зумі­ло, що цьо­го не мо­жна допу­сти­ти. Без обме­жень що­до кон­цен­тра­ції зе­мель стру­кту­ра рин­ку мо­же швид­ко змі­ни­ти­ся. Агро­хол­дин­ги ску­плять ве­ли­че­зні угі­д­дя і, ви­ко­ри­сто­ву­ю­чи те­хно­ло­гі­чні пе­ре­ва­ги, не бу­дуть за­ці­кав­ле­ні за­лу­ча­ти та­ку кіль­кість ро­бо­чої си­ли, яка за­без­пе­чи­ла б усіх се­лян ро­бо­тою.

Для не­д­опу­ще­н­ня ха­о­су в осно­ву уря­до­вої кон­це­пції рин­ку зем­лі за­кла­да­є­ться орі­єн­тир на дрі­бних і се­ре­дніх агро­ви­ро­бни­ків. Про­по­ну­є­ться за­про­ва­ди­ти гра­ни­чний роз­мір во­ло­ді­н­ня — не більш як 200 га в одні ру­ки. Тоб­то сім’я з чо­ти­рьох осіб змо­же ство­ри­ти фер­мер­ське го­спо­дар­ство із зе­мель­ним бан­ком у 800 га, чо­го більш ніж до­ста­тньо для ефе­ктив­но­го го­спо­да­рю­ва­н­ня.

Крім уря­ду, свою по­зи­цію має і аграр­ний ко­мі­тет Вер­хов­ної Ра­ди. З ура­ху­ва­н­ням про­по­зи­цій Ін­сти­ту­ту аграр­ної еко­но­мі­ки, USAID, Сві­то­во­го бан­ку та ін­ших фа­хів­ців він роз­ро­бив про­ект «Кон­це­пції обі­гу зе­мель сіль­сько­го­спо­дар­сько­го при­зна­че­н­ня», де пе­ред­ба­че­но ма­кси­маль­ний роз­мір зе­мель­них ді­ля­нок для фі­зи­чних осіб — гро­ма­дян Укра­ї­ни до 200 га, а юри­ди­чним осо­бам з ура­ху­ва­н­ням від­но­син кон­тро­лю мо­жна бу­де во­ло­ді­ти (ма­ти у вла­сно­сті) не більш як 30% сіль­го­сп­зе­мель ра­йо­ну, або 10 тис. га в ме­жах одно­го ра­йо­ну; або 2% сіль­го­сп­зе­мель обла­сті, або 40 тис. га в ме­жах одні­єї обла­сті; або 0,5% с/г зе­мель Укра­ї­ни. При цьо­му за­зна­ча­є­ться, що та­кі обме­же­н­ня не по­ши­рю­ю­ться на пло­щу зе­мель, що пе­ре­бу­ва­ють в орен­ді юри­ди­чних осіб, які во­ни вже обро­бля­ють.

Важ­ко ствер­джу­ва­ти, що за­про­по­но­ва­ні обме­же­н­ня ста­нуть за­по­бі­жни­ка­ми ство­ре­н­ня зе­мель­них мо­но­по­лій. Вра­хо­ву­ю­чи те, що ці пра­ви­ла від­штов­ху­ю­ться від ста­ну ни­ні­шньої стру­кту­ри во­ло­ді­н­ня зем­лею з ура­ху­ва­н­ням ді­ля­нок, які вже пе­ре­бу­ва­ють в орен­ді, то мо­жна пе­ред­ба­чи­ти, що по­ту­жні ла­ти­фун­ди­сти, які сьо­го­дні орен­ду­ють зна­чні ма­си­ви сіль­го­спу­гідь, змо­жуть збе­рег­ти і на­віть по­си­ли­ти своє мо­но­поль­не ста­но­ви­ще на агро­про­ми­сло­вих то­вар­них рин­ках.

Що по­трі­бно зро­би­ти

Фа­хів­ці аграр­но­го рин­ку на­го­ло­шу­ють, що для спра­ве­дли­во­го роз­про­да­жу зем­лі не­об­хі­дно ви­ко­на­ти не­аби­яку під­го­тов­чу ро­бо­ту. Основ­ни­ми пе­ред­умо­ва­ми для ство­ре­н­ня ци­ві­лі­зо­ва­но­го рин­ку зем­лі та ефе­ктив­но­го, ви­со­ко­кон­ку­рен­тно­го сіль­го­спви­ро­бни­цтва на­зи­ва­ють за­вер­ше­н­ня ін­вен­та­ри­за­ції сіль­го­спу­гідь, усу­не­н­ня не­до­лі­ків ка­да­стро­вої оцін­ки зем­лі, своє­ча­сне онов­ле­н­ня Дер­жав­но­го зе­мель­но­го ка­да­стру та дер­жав­них ре­є­стрів.

Не менш ва­жли­вим є ство­ре­н­ня фі­нан­со­во-кре­ди­тної уста­но­ви для за­без­пе­че­н­ня мо­жли­во­сті одер­жа­ти піль­го­вий іпо­те­чний кре­дит на при­дба­н­ня зем­лі ти­ми, хто має ба­жа­н­ня на ній пра­цю­ва­ти. Фа­хів­ці вва­жа­ють, що кре­дит має на­да­ва­ти­ся під 1–2% на 40 ро­ків. Зро­зумі­ло, що в ни­ні­шніх скру­тних умо­вах це мо­жли­во зро­би­ти ли­ше з до­по­мо­гою між­на­ро­дно­го спів­то­ва­ри­ства, яке, до ре­чі, ви­слов­лює свою не­аби­яку за­ці­кав­ле­ність у від­крит­ті ци­ві­лі­зо­ва­но­го рин­ку зем­лі в Укра­ї­ні.

Крім про­блем сут­тє­во­го по­кра­ще­н­ня ін­фор­ма­цій­них ре­сур­сів що­до зем­лі та до­сту­пно­го кре­ди­ту­ва­н­ня, держава по­вин­на на­ве­сти по­ря­док у пи­та­н­нях за­хи­сту прав вла­сно­сті та в пра­во­охо­рон­ній си­сте­мі. Ва­жли­во за­без­пе­чи­ти ма­лих і се­ре­дніх ви­ро­бни­ків те­хні­кою, мін­до­бри­ва­ми, юри­ди­чни­ми по­слу­га­ми, мо­жли­во­стя­ми на­вча­н­ня то­що. Але най­го­лов­ні­шою умо­вою зня­т­тя мо­ра­то­рію на про­даж зем­лі є за­твер­дже­н­ня та подаль­ше чі­тке ви­ко­на­н­ня від­по­від­но­го за­ко­но­дав­ства. Не­аби­яку ува­гу слід при­ді­ли­ти по­лі­пшен­ню кон­тро­лю за до­три­ма­н­ням ви­мог кон­ку­рен­тно­го за­ко­но­дав­ства, не­ви­ко­на­н­ня яко­го вже при­зве­ло до су­ціль­ної мо­но­по­лі­за­ції еко­но­мі­ки. До­свід свід­чить, що не допу­сти­ти мо­но­по­лі­за­ції зна­чно де­шев­ше для су­спіль­ства, ніж по­тім бо­ро­ти­ся з жа­хли­ви­ми про­я­ва­ми зло­вжи­вань мо­но­по­лі­стів.

От­же, спра­ва ство­ре­н­ня ци­ві­лі­зо­ва­но­го рин­ку зем­лі є над­зви­чай­но скла­дною, а то­му не мо­же ро­би­ти­ся по­спі­хом. По­трі­бно ре­тель­но про­ра­ху­ва­ти всі мо­мен­ти, ви­вчи­ти до­свід кра­їн, які ма­ють успі­шну пра­кти­ку з ре­а­лі­за­ції цих пи­тань. З ін­шо­го бо­ку, не мо­жна і зво­лі­ка­ти, бо не­ви­рі­ше­н­ня ці­єї скла­дної про­бле­ми вже при­зво­дить до сут­тє­вих не­га­тив­них на­слід­ків для сіль­го­спви­ро­бни­цтва і еко­но­мі­ки кра­ї­ни в ці­ло­му. Де­які фа­хів­ці ствер­джу­ють, що за по­пе­ре­дні три ро­ки рен­та­бель­ність сіль­сько­го го­спо­дар­ства в Укра­ї­ні вже зни­зи­ла­ся в 3–4 ра­зи. І вже най­ближ­чим ча­сом при­бу­тко­вість агро­бі­зне­су в Укра­ї­ні мо­же зни­зи­ти­ся ще на 5–10%. По­гір­шу­є­ться і низ­ка по­ка­зни­ків ефе­ктив­но­сті еко­но­мі­ки за­га­лом.

Скла­дність пе­ре­лі­че­них про­блем, а з ін­шо­го бо­ку, три­ва­лі дис­ку­сії та не­узго­дже­ність по­зи­цій при­хиль­ни­ків і су­про­тив­ни­ків зня­т­тя мо­ра­то­рію є при­чи­на­ми то­го, що сер­йо­зна на­ро­дно­го­спо­дар­ська про­бле­ма не ви­рі­шу­є­ться вже три­ва­лий час. Хо­ча за­ра­ди спра­ве­дли­во­сті слід на­го­ло­си­ти, що хоч і по­віль­но, але по­сту­по­во спра­ва ру­ха­є­ться. Зна­чну ча­сти­ну ці­єї важ­кої ро­бо­ти на­справ­ді вже ви­ко­на­но.

Від­по­від­но до «Ме­то­ди­ки нор­ма­тив­ної гро­шо­вої оцін­ки зе­мель сіль­сько­го­спо­дар­сько­го при­зна­че­н­ня та на­се­ле­них пун­ктів» (по­ста­но­ва КМУ від 23 бе­ре­зня 1995 р. №213) ре­гу­ляр­но про­во­ди­ться гро­шо­ва оцін­ка сіль­го­спу­гідь. Остан­ню та­ку по­ста­но­ву «Про про­ве­де­н­ня за­галь­но­на­ціо­наль­ної (все­укра­їн­ської) нор­ма­тив­ної гро­шо­вої оцін­ки зе­мель сіль­сько­го­спо­дар­сько­го при­зна­че­н­ня та вне­се­н­ня змін до де­яких по­ста­нов КМУ» уряд за­твер­див 7 лю­то­го 2018 р. за №105. Те­пер ви­тяг з те­хні­чної до­ку­мен­та­ції про нор­ма­тив­ну гро­шо­ву оцін­ку зе­мель­ної ді­лян­ки гро­ма­дя­ни вже мо­жуть отри­ма­ти че­рез цен­три на­да­н­ня адмі­ні­стра­тив­них по­слуг при мі­сце­вих дер­жав­них адмі­ні­стра­ці­ях та ор­га­нах мі­сце­во­го са­мов­ря­ду­ва­н­ня.

Крім то­го, ін­фор­ма­цію про нор­ма­тив­ну гро­шо­ву оцін­ку зе­мель на­се­ле­них пун­ктів ста­ном на 1 жов­тня 2018 р. мо­жна по­ди­ви­ти­ся на сай­ті Дер­жгео­ка­да­стру. Дер­жгео­ка­дастр 8 жов­тня 2018 р. в офі­сі Пред­став­ни­цтва Сві­то­во­го бан­ку в Укра­ї­ні та­кож пре­зен­ту­вав дру­гу хви­лю мо­ні­то­рин­гу зе­мель­них від­но­син (2016– 2017 рр.) і дру­гий ста­ти­сти­чний що­рі­чник з цих пи­тань. Мо­ні­то­ринг яв­ляє со­бою пла­тфор­му, на якій уза­галь­не­но ін­фор­ма­цію про во­ло­ді­н­ня, ко­ри­сту­ва­н­ня і роз­по­ря­дже­н­ня зе­мель­ни­ми ді­лян­ка­ми. До­слі­дже­н­ня аку­му­лю­ва­ло да­ні ше­сти ві­домств: Дер­жгео­ка­да­стру, Мін’юсту, Дер­жав­ної фі­скаль­ної слу­жби, Держ­ста­ту, Дер­жво­д­агент­ства, Дер­жав­ної су­до­вої адмі­ні­стра­ції. Пер­ший мо­ні­то­ринг зе­мель­них від­но­син на осно­ві да­них 2014–2015 рр. бу­ло опри­лю­дне­но у ве­ре­сні 2015 р.

Пев­ний рух є і по ін­ших на­прям­ках. Во­дно­час слід усе ж та­ки на­го­ло­си­ти, що про не­об­хі­дність здій­сне­н­ня всіх цих за­хо­дів фа­хів­ці го­во­рять уже 16 ро­ків, але спра­ва ру­ха­є­ться ду­же по­віль­но. Осо­бли­во го­стро сто­їть пи­та­н­ня при­ско­ре­н­ня роз­роб­ки та за­твер­дже­н­ня за­ко­но­дав­чо­го по­ля.

Про­бле­ми за­ко­но­твор­чо­сті

Мо­ра­то­рій на про­даж зем­лі на­був чин­но­сті з 1 сі­чня 2002 р. Стат­тею 90 ЗКУ бу­ло вста­нов­ле­но, що вла­сни­ки зе­мель­них ді­ля­нок ма­ють пра­во про­да­ва­ти або ін­шим шля­хом від­чу­жу­ва­ти зе­мель­ну ді­лян­ку, пе­ре­да­ва­ти її в орен­ду, за­ста­ву, спад­щи­ну.

А у при­кін­це­вих по­ло­же­н­нях ЗКУ (п. 4) бу­ло да­но зав­да­н­ня Ка­бі­не­ту мі­ні­стрів у ше­сти­мі­ся­чний строк під­го­ту­ва­ти змі­ни до за­ко­но­дав­чих актів, а та­кож роз­ро­би­ти, зокре­ма, про­е­кти за­ко­нів про зем­ле­устрій, про дер­жав­ний зе­мель­ний ка­дастр, про оцін­ку зе­мель, про охо­ро­ну зе­мель, про роз­ме­жу­ва­н­ня зе­мель пра­ва дер­жав­ної та ко­му­наль­ної вла­сно­сті, про ви­зна­че­н­ня пра­во­вих за­сад ви­лу­че­н­ня зе­мель пра­ва при­ва­тної вла­сно­сті то­що. Ма­ли під­го­ту­ва­ти й низ­ку ін­ших нор­ма­тив­но-пра­во­вих актів та здій­сни­ти від­по­від­ні ор­га­ні­за­цій­ні за­хо­ди з цих пи­тань.

Во­дно­час до пе­ре­хі­дних по­ло­же­н­нях вне­сли ви­мо­гу про те, що осо­би, які ма­ють у вла­сно­сті зе­мель­ні ді­лян­ки для ве­де­н­ня то­вар­но­го сіль­го­спви­ро­бни­цтва, а та­кож вла­сни­ки зе­мель­них па­їв не в пра­ві до 1 сі­чня 2005р. їх про­да­ва­ти або ін­шим спосо­бом від­чу­жу­ва­ти. За­бо­ро­ни­ли та­кож вно­си­ти пра­ва на зе­мель­ний пай до ста­ту­тних фон­дів го­спо­дар­ських то­ва­риств (п. 14, 15).

Та­ким чи­ном, з ме­тою ство­ре­н­ня за­ко­но­дав­чих за­сад пла­ну­ва­ло­ся вста­но­ви­ти за­бо­ро­ну на три ро­ки. Однак цьо­го ча­су не ви­ста­чи­ло, то­му За­ко­ном «Про вне­се­н­ня змін до Зе­мель­но­го ко­де­ксу Укра­ї­ни 06.10.2004 №2059-IV» за­бо­ро­ну про­дов­жи­ли до 1 сі­чня 2007 р., а по­тім по­дов­жу­ва­ли ще ба­га­то ра­зів (у 2006, 2008, 2010, 2011, 2012, 2015, 2016, 2017 р.).

За час, що ми­нув пі­сля вве­де­н­ня в дію Зе­мель­но­го ко­де­ксу, бу­ло прийня­то ці­лий ряд за­ко­нів, спря­мо­ва­них на за­без­пе­че­н­ня зе­мель­ної ре­фор­ми. Це, зокре­ма, за­ко­ни «Про зем­ле­устрій», «Про Дер­жав­ний зе­мель­ний ка­дастр», «Про оцін­ку зе­мель», «Про охо­ро­ну зе­мель», «Про роз­ме­жу­ва­н­ня зе­мель дер­жав­ної та ко­му­наль­ної вла­сно­сті», «Про від­чу­же­н­ня зе­мель­них ді­ля­нок, ін­ших об’єктів не­ру­хо­мо­го май­на, що на них роз­мі­ще­ні, які пе­ре­бу­ва­ють у при­ва­тній вла­сно­сті, для су­спіль­них по­треб чи з мо­ти­вів су­спіль­ної не­об­хі­дно­сті», «Про по­ря­док ви­ді­ле­н­ня в на­ту­рі (на мі­сце­во­сті) зе­мель­них ді­ля­нок вла­сни­кам зе­мель­них ча­сток (па­їв)», «Про вне­се­н­ня змін до де­яких за­ко­но­дав­чих актів Укра­ї­ни що­до ви­рі­ше­н­ня пи­та­н­ня ко­ле­ктив­ної вла­сно­сті на зем­лю, удо­ско­на­ле­н­ня пра­вил зем­ле­ко­ри­сту­ва­н­ня у ма­си­вах зе­мель сіль­сько­го­спо­дар­сько­го при­зна­че­н­ня, за­по­бі­га­н­ня рей­дер­ству та сти­му­лю­ва­н­ня зро­ше­н­ня в Укра­ї­ні».

Во­стан­нє до пи­та­н­ня мо­ра­то­рію по­вер­та­ли­ся то­рік. За по­да­н­ням гру­пи де­пу­та­тів 7 гру­дня 2017 р. бу­ло ухва­ле­но За­кон «Про вне­се­н­ня змін до роз­ді­лу Х «Пе­ре­хі­дні по­ло­же­н­ня» Зе­мель­но­го ко­де­ксу Укра­ї­ни що­до про­дов­же­н­ня за­бо­ро­ни від­чу­же­н­ня сіль­сько­го­спо­дар­ських зе­мель». Ним тер­мін за­бо­ро­ни бу­ло по­дов­же­но до 1 сі­чня 2019 р., а та­кож до­ру­че­но КМУ до 1 ли­пня 2018 р. роз­ро­би­ти і вне­сти на роз­гляд ВРУ про­ект за­ко­ну «Про обіг зе­мель сіль­сько­го­спо­дар­сько­го при­зна­че­н­ня».

Тут мо­жна та­кож за­зна­чи­ти, що для роз­гля­ду цьо­го пи­та­н­ня бу­ло по­да­но ще п’ять аль­тер­на­тив­них де­пу­тат­ських за­ко­но­про­е­ктів. Зокре­ма, се­ред них за­ко­но­про­ект №7350-3, одним з ав­то­рів яко­го є Ю.ти­мо­шен­ко, яка про­по­ну­ва­ла по­дов­жи­ти мо­ра­то­рій до 1 сі­чня 2023 р. Во­на об´рун­то­ву­ва­ла цю ви­мо­гу ре­зуль­та­та­ми опи­ту­ва­н­ня на­се­ле­н­ня та тим, що не­об­хі­дні за­хо­ди для впро­ва­дже­н­ня ци­ві­лі­зо­ва­но­го рин­ку зем­лі так і не бу­ли за­вер­ше­ні. Однак ВР від­хи­ли­ла цю про­по­зи­цію.

На да­ний мо­мент уряд ще не зміг під­го­ту­ва­ти про­ект за­ко­ну «Про обіг зе­мель сіль­сько­го­спо­дар­сько­го при­зна­че­н­ня» і про­ве­сти на­ле­жну роз’ясню­валь­ну ін­фор­ма­цій­ну кам­па­нію. То­му уря­до­вий за­ко­но­про­ект по­ки що не по­да­ний. Во­дно­час на сай­ті ВРУ є два де­пу­тат­ські про­е­кти, які бу­ло по­да­но ще в 2016 р. чле­на­ми фра­кції БПП. Це за­ко­но­про­ект №5535, ав­то­ра­ми яко­го є де­пу­та­ти О.му­шак, П.рі­за­нен­ко та С.хлань, а та­кож №5535-1, вне­се­ний де­пу­та­том А.кор­на­цьким.

На дум­ку фа­хів­ців, ухва­ле­н­ня хо­ча б одно­го із за­ко­но­про­е­ктів, у то­му чи­слі уря­до­во­го, є до­сить сум­нів­ним. Го­ло­сів мо­жуть не зна­йти че­рез те, що в уря­до­вій вер­сії пла­ну­є­ться вста­но­ви­ти обме­же­н­ня, які не вла­што­ву­ють пред­став­ни­ків ве­ли­ко­го аграр­но­го бі­зне­су. То­му де­пу­та­ти, які ло­бі­ю­ють їх ін­те­ре­си, не го­ло­су­ва­ти­муть. А ві­ро­гі­дність то­го, що де­пу­та­ти під­три­ма­ють аль­тер­на­тив­ний до­ку­мент, теж до­сить низь­ка. У пе­рі­од пе­ред­ви­бор­ної кам­па­нії вза­га­лі ри­зи­ко­ва­но го­ло­су­ва­ти за ідею про­да­жу зем­лі, яку ста­ном на 2 ли­сто­па­да 2018 р. не під­три­мує 72% ви­бор­ців.

«Сі­рий» ри­нок зем­лі

По­ки мо­жно­влад­ці на­ма­га­ю­ться впо­ра­ти­ся з про­бле­ма­ми за­без­пе­че­н­ня про­це­сів спра­ве­дли­во­го про­да­жу зем­лі, ре­аль­но во­на вже про­да­є­ться май­же віль­но. В Ін­тер­не­ті є без­ліч ого­ло­шень про про­даж зем­лі сіль­госп­при­зна­че­н­ня по всій Укра­ї­ні. Як ствер­джу­ють юри­сти, за­бо­ро­не­но про­да­ва­ти ли­ше зе­мель­ні ді­лян­ки, отри­ма­ні вла­сни­ка­ми сер­ти­фі­ка­тів на пра­во на зе­мель­ну час­тку (пай) за ра­ху­нок па­ю­ва­н­ня зе­мель ко­ле­ктив­ної вла­сно­сті. Во­дно­час на зе­мель­ні ді­лян­ки, отри­ма­ні від­по­від­но до ч. 6–9 ст. 118 ЗКУ, тоб­то у по­ряд­ку без­опла­тної при­ва­ти­за­ції гро­ма­дя­на­ми з ці­льо­вим при­зна­че­н­ням «для ве­де­н­ня са­дів­ни­цтва» та «для ве­де­н­ня осо­би­сто­го се­лян­сько­го го­спо­дар­ства», мо­ра­то­рій не по­ши­рю­є­ться.

Однак пра­кти­ка свід­чить, що про­да­ю­ться і роз­па­йо­ва­ні зем­лі. Хи­трі діл­ки ви­ко­ри­сто­ву­ють рі­зні схе­ми про­да­жу. Най­по­ши­ре­ні­ші з них: укла­де­н­ня до­го­во­ру орен­ди зем­лі на строк 49 ро­ків з опла­тою усі­єї су­ми на­пе­ред; оформ­ле­н­ня фі­ктив­них до­го­во­рів по­зи­ки та стя­гне­н­ня не­і­сну­ю­чої за­бор­го­ва­но­сті шля­хом по­зо­ву до су­ду з опла­тою в ра­ху­нок бор­гу зе­мель­ною ді­лян­кою; по­до­вaeе­н­ня че­рез суд тер­мі­ну прийня­т­тя спад­щи­ни на зе­мель­ну ді­лян­ку по­мер­лої осо­би і оформ­ле­н­ня спад­ко­єм­ця­ми від­мо­ви від прийня­т­тя спад­щи­ни на ко­ристь по­ку­пця. У ре­зуль­та­ті за­сто­су­ва­н­ня та­ких схем про­дав­ці зем­лі не отри­му­ють ре­аль­ної ці­ни. Осо­бли­во стра­жда­ють ста­рі та ін­ші со­ці­аль­но не­за­хи­ще­ні лю­ди.

А орен­да­рі ча­сто стра­жда­ють від рей­дер­ських за­хо­плень зем­лі. Тут та­кож існує ба­га­то рі­зних схем. Це від­бу­ва­є­ться, зокре­ма, ко­ли під­при­єм­ці своє­ча­сно не слід­ку­ють за про­лон­га­ці­єю до­го­во­рів орен­ди, не ці­кав­ля­ться єди­ним дер­жав­ним ре­є­стром су­до­вих рі­шень що­до бор­жни­ків, не про­во­дять ін­вен­та­ри­за­ції май­на, у то­му чи­слі зі­бра­них вро­жа­їв і те­хні­ки, своє­ча­сно не звер­та­ю­ться до пра­во­охо­рон­ців та юри­стів у ви­пад­ку най­мен­ших про­я­вів рей­дер­ства. І ко­ли за спи­ною цих під­при­єм­ців рей­де­ри всти­га­ють офор­ми­ти до­ку­мен­ти на за­хо­пле­не май­но, то бу­ває вже за­пі­зно. По­вер­ну­ти втра­че­не ви­яв­ля­є­ться не­мо­жли­вим. Крім нев­мі­н­ня своє­ча­сно орі­єн­ту­ва­ти­ся в су­ча­сних умо­вах не­ци­ві­лі­зо­ва­но­го ве­де­н­ня бі­зне­су, при­чи­ною рей­дер­ства ча­сто є те, що не­чі­тко ви­зна­че­но ме­жі між ді­лян­ка­ми. Ба­га­то ще ко­лі­зій у чин­но­му за­ко­но­дав­стві. Є та­кож сут­тє­ві про­бле­ми в ор­га­ні­за­ції рі­зно­го ро­ду бю­ро­кра­ти­чних по­слуг.

Існу­ють та­кож хи­трі схе­ми ви­ко­ри­ста­н­ня зе­мель для за­бу­до­ви, ко­ли змі­ню­ють ці­льо­ве при­зна­че­н­ня зем­лі сіль­сько­го­спо­дар­сько­го при­зна­че­н­ня, на­при­клад, на ре­кре­а­цій­не, а по­тім про­да­ють для ін­ших ці­лей. Усі на­ве­де­ні фа­кти свід­чать, що для по­ру­ше­н­ня мо­ра­то­рію на про­даж зем­лі ви­на­хо­дя­ться не­ймо­вір­ні шля­хи. Існу­ють на­віть спе­ці­а­лі­зо­ва­ні юри­ди­чні ком­па­нії, які роз­ро­бля­ють і су­про­во­джу­ють та­ко­го ро­ду схе­ми. Зро­зумі­ло, що це від­бу­ва­є­ться ча­сто не без уча­сті ор­га­нів юсти­ції та зе­мель­них ре­сур­сів. Не­рід­ко злов­жи­ва­ють сво­їм ста­но­ви­щем ре­є­стра­то­ри та ін­ші об­слу­го­ву­ю­чі стру­кту­ри. Чи­нов­ни­ки бе­руть ха­ба­рі за ви­ді­ле­н­ня зем­лі, оформ­ле­н­ня до­го­во­рів, рі­зні ін­ші по­слу­ги. Це на­справ­ді ве­ли­че­зна ко­ру­пцій­на ін­ду­стрія, яка в умо­вах не­до­ско­на­лої су­до­вої си­сте­ми пра­цює пра­кти­чно без­кар­но.

Не­га­тив­ні на­слід­ки мо­ра­то­рію

Крім фун­кціо­ну­ва­н­ня «сі­рих» схем від­чу­же­н­ня зем­лі, се­ред за­гроз, спро­во­ко­ва­них мо­ра­то­рі­єм на її про­даж, мо­жна на­зва­ти по­тен­цій­ну дер­жав­ну за­гро­зу не­об­хі­дно­сті ве­ли­че­зних ви­плат за­яв­ни­кам у ра­зі їх звер­нень до між­на­ро­дних су­дів. Якщо ве­ли­ка кіль­кість гро­ма­дян Укра­ї­ни ста­не звер­та­ти­ся до них що­до по­ру­ше­н­ня сво­їх прав, то в су­ча­сних скру­тних фі­нан­со­вих умо­вах держава про­сто не змо­же спла­ти­ти не­об­хі­дні ко­шти. То­му по­дов­же­н­ня мо­ра­то­рію мо­же нам до­ро­го ко­шту­ва­ти. Не­ви­ко­на­н­ня рі­шень цих су­дів по­тя­гне за со­бою не тільки ве­ли­кі сан­кції, а й не­га­тив­не став­ле­н­ня до кра­ї­ни.

По­при те, що мо­ра­то­рій уне­мо­жлив­лює ба­га­тьом гро­ма­дя­нам ре­а­лі­за­цію кон­сти­ту­цій­них прав що­до роз­по­ря­дже­н­ня сво­єю зе­мель­ною вла­сні­стю, він по­збав­ляє зна­чну кіль­кість укра­їн­ців мо­жли­во­сті успі­шно пра­цю­ва­ти на Ба­тьків­щи­ні.

Мо­ра­то­рій зна­чно стри­мує над­хо­дже­н­ня зов­ні­шніх ін­ве­сти­цій та ін­ве­сту­ва­н­ня ко­штів вла­сно­го на­се­ле­н­ня, які в умо­вах не­до­ско­на­лої си­ту­а­ції на рин­ку бан­ків­ських по­слуг, за про­гно­за­ми фі­нан­со­вих екс­пер­тів, ни­ні до­ся­га­ють ве­ли­че­зних роз­мі­рів. За спри­я­тли­вих умов ці ко­шти мо­гли б не тільки при­но­си­ти до­хід вла­сни­ку, але й за­без­пе­чи­ти по­тре­бу в кре­ди­тних ре­сур­сах для тих, хто ни­ні ба­жає, але не мо­же ку­пу­ва­ти сіль­го­спу­гі­д­дя. Він галь­мує роз­ви­ток аграр­но­го рин­ку, спри­чи­ня­ю­чи зу­бо­жі­н­ня сіль­сько­го на­се­ле­н­ня.

Якщо зем­ле­вла­сни­ки за жи­т­тя не змо­жуть про­да­ти зем­лю, а спад­ко­єм­ці не за­яв­лять про свої пра­ва на цю зем­лю, то за фа­ктом смер­ті, від­по­від­но до рі­ше­н­ня су­ду, во­на без­пла­тно пе­ре­хо­дить у роз­по­ря­дже­н­ня мі­сце­вих ор­га­нів вла­ди. За да­ни­ми Сві­то­во­го бан­ку, у 2017 р. в Укра­ї­ні на­лі­чу­ва­ло­ся 6,5 тис. зе­мель­них ді­ля­нок за­галь­ною пло­щею 25,1 тис. га, які бу­ли ви­зна­ні від­у­мер­лою спад­щи­ною. Ві­до­мо ба­га­то фа­ктів, ко­ли зем­лі, вла­сни­ки яких по­мер­ли, і да­лі обро­бля­ю­ться орен­да­ря­ми не­ле­галь­но. Це бу­ває, на­віть ко­ли дія до­го­во­ру орен­ди вже за­кін­чи­ла­ся, бо за за­ко­но­дав­ством, ко­ли дія до­го­во­ру за­вер­шу­є­ться, він автоматично по­дов­жу­є­ться, якщо вла­сник за шість мі­ся­ців до за­вер­ше­н­ня не спо­ві­стив про ін­ше. При цьо­му ча­сто орен­дна пла­та спад­ко­єм­цям вла­сни­ка не пе­ре­ра­хо­ву­є­ться.

По­зо­ви до су­дів

У ра­зі зня­т­тя мо­ра­то­рію го­то­ві про­да­ти зе­мель­ні ді­лян­ки 7–15% лю­дей. За про­гно­за­ми окре­мих екс­пер­тів, ці­на ге­кта­ра зем­лі ко­ли­ва­ти­ме­ться від 500 до 3000 дол. США за­ле­жно від кон­ку­рен­ції в ре­гіо­ні, яко­сті ´рун­тів то­що. То­му ті, хто в прин­ци­пі не хо­че або про­сто не мо­же обро­бля­ти свою зем­лю, а та­кож ті, хто хо­тів би роз­ши­ри­ти свої угі­д­дя, на­по­ля­га­ють на якнай­швид­шо­му знят­ті мо­ра­то­рію. Осо­бли­во це сто­су­є­ться тих, хто не має спад­ко­єм­ців і бо­ї­ться по­мер­ти, не ско­ри­став­шись вла­сні­стю.

По­ру­ше­н­ня прав що­до роз­по­ря­дже­н­ня зе­мель­ною вла­сні­стю сти­му­лює звер­не­н­ня до су­дів. Так, 17 гру­дня 2017 р. гру­па з 55 на­ро­дних де­пу­та­тів звер­ну­ла­ся до Кон­сти­ту­цій­но­го су­ду Укра­ї­ни з пи­та­н­ня ска­су­ва­н­ня мо­ра­то­рію на про­даж зе­мель сіль­госп­при­зна­че­н­ня. Че­рез рік (14 лю­то­го 2018 р.) суд прийняв рі­ше­н­ня про від­мо­ву у від­крит­ті кон­сти­ту­цій­но­го про­ва­дже­н­ня у спра­ві про ска­су­ва­н­ня мо­ра­то­рію на про­даж та­ких зе­мель. Не­вдов­зі (6 ве­ре­сня 2018 р.) 69 нар­де­пів зно­ву звер­ну­ли­ся до Кон­сти­ту­цій­но­го су­ду з ана­ло­гі­чним по­да­н­ням. Однак Ве­ли­ка па­ла­та КСУ вже че­рез два мі­ся­ці на за­сі­дан­ні 1 ли­сто­па­да 2018 р. прийня­ла ухва­лу про від­мо­ву у від­крит­ті за­зна­че­но­го про­ва­дже­н­ня.

З цьо­го при­во­ду є та­кож звер­не­н­ня укра­їн­ців до Єв­ро­пей­сько­го су­ду з прав лю­ди­ни про по­ру­ше­н­ня їхніх прав на вла­сність. За­яв­ни­ка­ми бу­ли С.зе­лен­чук (Іва­но-фран­ківськ) та В.ци­цю­ра (Тер­но­піль), які про­жи­ва­ли в мі­сті та не ба­жа­ли за­йма­ти­ся сіль­ським го­спо­дар­ством. У 2000-му та 2004 р. во­ни отри­ма­ли у спад­щи­ну не­ве­ли­кі ді­лян­ки сіль­го­сп­зе­мель, одер­жав­ши у 2007-му та 2008 р. сві­до­цтва про пра­во вла­сно­сті. Оскіль­ки мо­жли­во­сті про­да­ти ці ді­лян­ки не бу­ло, їх зда­ли в орен­ду. Зе­лен­чук отри­му­ва­ла орен­дну пла­ту зер­ном або со­ня­шни­ко­вою олі­єю, а Ци­цю­рі орен­дар пла­тив від 20 до 36 єв­ро за ге­ктар.

Па­ла­та з се­ми суд­дів ЄСПЛ, яка роз­гля­да­ла цю спра­ву, 22 трав­ня 2018 р. одно­го­ло­сно вста­но­ви­ла по­ру­ше­н­ня стат­ті 1 Про­то­ко­лу №1 (за­хист вла­сно­сті) Єв­ро­пей­ської кон­вен­ції з прав лю­ди­ни. Суд ви­знав, що за­яв­ни­ки по­стра­жда­ли від на­слід­ків не­зда­тно­сті ор­га­нів вла­ди до­три­ма­ти­ся сво­їх вла­сних край­ніх стро­ків, а держава не за­без­пе­чи­ла спра­ве­дли­во­го ба­лан­су між за­галь­ни­ми ін­те­ре­са­ми гро­ма­ди та май­но­ви­ми пра­ва­ми за­яв­ни­ків. Бу­ло за­зна­че­но, що жо­дна ін­ша кра­ї­на, яка вхо­дить до Ра­ди Єв­ро­пи, не ма­ла та­ких за­бо­рон. Суд та­кож на­го­ло­сив на не­від­по­від­но­сті під­хо­ду Укра­ї­ни що­до при­пи­не­н­ня мо­ра­то­рію, а та­кож те, що спра­ва сто­су­ва­ла­ся за­галь­ної за­ко­но­дав­чої си­ту­а­ції та не обме­жу­ва­ла­ся ли­ше за­яв­ни­ка­ми.

Суд по­ста­но­вив, що Укра­ї­на по­вин­на вжи­ти від­по­від­них за­ко­но­дав­чих або ін­ших за­хо­дів для за­без­пе­че­н­ня спра­ве­дли­во­го ба­лан­су між ін­те­ре­са­ми вла­сни­ків сіль­го­сп­зе­мель і су­спіль­ством за­га­лом. Суд за­ува­жив, що він не ви­ма­гає ство­ре­н­ня рин­ку зе­мель­них ді­ля­нок сіль­госп­при­зна­че­н­ня без обме­жень, а та­кож те, що держава за­ли­ша­є­ться віль­ною оби­ра­ти, яких за­хо­дів не­об­хі­дно вжи­ти.

Во­дно­час суд по­ста­но­вив, що ви­яв­ле­н­ня по­ру­ше­н­ня є до­ста­тньою спра­ве­дли­вою са­ти­сфа­кці­єю бу­дья­кої мо­раль­ної шко­ди, і не на­дав мо­жли­во­сті гро­шо­вої ком­пен­са­ції за­яв­ни­кам. Але бу­ло по­пе­ре­дже­но, що у ра­зі не­об´рун­то­ва­ної за­трим­ки у прийнят­ті не­об­хі­дних за­хо­дів гро­шо­ві ви­пла­ти мо­жуть ста­ти га­ран­то­ва­ни­ми. Суд при­су­див по 3000 єв­ро за­яв­ни­кам для від­шко­ду­ва­н­ня ви­да­тків і ви­трат, але за­ува­жив, що в май­бу­тніх спра­вах, як пра­ви­ло, не при­су­джу­ва­ти­ме ком­пен­са­цій та­ко­го ти­пу.

Про­тя­гом трьох мі­ся­ців пі­сля ви­не­се­н­ня по­ста­нов Па­ла­ти ЄСПЛ будь-яка зі сто­рін мо­же ви­ма­га­ти пе­ре­да­н­ня спра­ви на роз­гляд Ве­ли­кої па­ла­ти Су­ду. Тоб­то вла­да Укра­ї­ни ма­ла три мі­ся­ці, щоб ви­пра­ви­ти си­ту­а­цію, здій­снив­ши від­по­від­ні за­ко­но­дав­чі або ін­ші за­хо­ди. В ін­шо­му ви­пад­ку во­на мо­гла оскар­жи­ти це рі­ше­н­ня. Але оскіль­ки ця мо­жли­вість не бу­ла ви­ко­ри­ста­на, то рі­ше­н­ня су­ду 22 сер­пня 2018 р. всту­пи­ло в си­лу.

А ни­ні вже ма­є­мо пер­ший пре­це­дент, ко­ли, спи­ра­ю­чись на це рі­ше­н­ня ЄСПЛ, бу­ли за­хи­ще­ні май­но­ві пра­ва у зви­чай­но­му укра­їн­сько­му су­ді. При цьо­му є і при­кла­ди, ко­ли, не­зва­жа­ю­чи на рі­ше­н­ня між­на­ро­дно­го су­ду, за­яв­ни­кам від­мов­ля­ють у ви­рі­шен­ні цих пи­тань. Так, 11 ве­ре­сня 2018 р. вла­сник і по­ку­пець зе­мель­ної ді­лян­ки сіль­госп­при­зна­че­н­ня пло­щею 1,1 га у Львів­ській обла­сті звер­ну­ли­ся до при­ва­тно­го но­та­рі­у­са з ме­тою по­свід­че­н­ня до­го­во­ру її ку­пів­лі-про­да­жу. Але но­та­рі­ус від­мо­ви­ла­ся за­ві­ря­ти уго­ду, ар­гу­мен­ту­вав­ши від­мо­ву по­ло­же­н­ня­ми ЗКУ про мо­ра­то­рій на про­даж зем­лі.

Однак юри­ди­чна фір­ма Price Waterhouse Coopers Legal від іме­ні цих гро­ма­дян оскар­жи­ла цю від­мо­ву в Дро­го­би­цько­му рай­су­ді на під­ста­ві то­го, що мо­ра­то­рій на про­даж сіль­го­сп­зе­мель в Укра­ї­ні су­пе­ре­чить по­ло­же­н­ням між­на­ро­дно­го пра­ва, що під­твер­джу­є­ться рі­ше­н­ням ЄСПЛ. З огля­ду на прин­цип «при­ма­ту між­на­ро­дно­го пра­ва» над за­ко­но­дав­ством Укра­ї­ни юри­сти вва­жа­ють, що в та­кий спо­сіб мо­жна ство­ри­ти пре­це­дент, який від­криє пра­кти­чну мо­жли­вість про­да­ти свою ді­лян­ку на­віть в умо­вах дії мо­ра­то­рію. Во­ни пла­ну­ють прой­ти всю су­до­ву си­сте­му Укра­ї­ни і ді­йти до Єв­ро­пей­сько­го су­ду.

Ви­сно­вок

Пи­та­н­ня мо­ра­то­рію не ви­рі­шу­є­ться вже 16 ро­ків че­рез кон­флікт ін­те­ре­сів за­ці­кав­ле­них сто­рін. Пе­ре­ва­жна кіль­кість гро­ма­дян (73%) ка­те­го­ри­чно про­ти зня­т­тя мо­ра­то­рію на про­даж зем­лі до ство­ре­н­ня ци­ві­лі­зо­ва­них умов цьо­го про­це­су. А пред­став­ни­ки агро­мо­но­по­лі­стів ви­ма­га­ють не­гай­но­го йо­го ска­су­ва­н­ня за­для за­про­ва­дже­н­ня рин­ку зем­лі на ви­гі­дних їм умо­вах. Вла­да під ти­ском обох сто­рін на­ма­га­є­ться ство­рю­ва­ти за­ко­но­дав­чі та ін­ші не­об­хі­дні умо­ви, однак ду­же по­віль­но і бо­я­зли­во, що мо­же три­ва­ти без­кі­не­чно. Це при­зво­дить до сер­йо­зних не­га­тив­них на­слід­ків. Зро­ста­ю­чи як сні­жна груд­ка, во­ни швид­ко руй­ну­ють кра­ї­ну, по­збав­ля­ють її мо­жли­во­сті ста­ти на шлях ефе­ктив­но­го роз­ви­тку. У цій без­ви­хі­дній си­ту­а­ції не­об­хі­дно при­йма­ти жорс­тке по­лі­ти­чне рі­ше­н­ня що­до по­ета­пно­го за­про­ва­дже­н­ня рин­ку зем­лі на умо­вах, ви­гі­дних усій кра­ї­ні, а не ли­ше окре­мим за­мо­жним і впли­во­вим ін­ди­ві­дам.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.