По­двій­на гра Ри­ма

Чи пі­дір­ве Іта­лія єв­ро­пей­ську єдність що­до сан­кцій про­ти Ро­сії?

Dzerkalo Tizhnya - - ТИТУЛЬНА СТОРІНКА - Ка­те­ри­на ЗАРЕМБА

13 гру­дня від­бу­де­ться чер­го­ве за­сі­да­н­ня Єв­ро­пей­ської Ра­ди, під час яко­го лі­де­ри дер­жав-чле­нів ЄС роз­гля­да­ти­муть про­дов­же­н­ня се­кто­раль­них сан­кцій про­ти Ро­сії.

Іта­лія тра­ди­цій­но бу­ла одним з най­актив­ні­ших кри­ти­ків сан­кцій­но­го ре­жи­му се­ред дер­жав-чле­нів ЄС, а осо­бли­во — за уря­ду жов­то-зе­ле­них, тоб­то ко­а­лі­ції «Лі­ги» і «Ру­ху 5 зі­рок». Че­рез це де­які укра­їн­ські по­са­дов­ці пе­ре­ко­на­ні, що Іта­лія — це про­бле­ма №1 для збе­ре­же­н­ня єв­ро­пей­ської єд­но­сті.

На­га­да­є­мо: Іта­лія ста­ла пер­шою кра­ї­ною Єв­ро­пей­сько­го Со­ю­зу, яка зро­би­ла ска­су­ва­н­ня сан­кцій про­ти Ро­сії пун­ктом ко­а­лі­цій­ної уго­ди. Її ві­це-прем’єр — го­ло­ва пар­тії «Лі­га» Мат­тео Саль­ві­ні не про­пу­скає мо­жли­во­сті на­го­ло­си­ти на шко­ді й без­ре­зуль­та­тно­сті сан­кцій, як і на не­об­хі­дно­сті їх ска­су­ва­ти. Він устиг уже дві­чі з’їзди­ти до Мо­скви з ві­зи­том від­то­ді, як обійняв уря­до­ву по­са­ду, тоб­то з кін­ця трав­ня 2018 ро­ку. У черв­ні, під час чер­го­во­го про­дов­же­н­ня сан­кцій, Рим не бло­ку­вав цьо­го рі­ше­н­ня — мов­ляв, то­ді уряд бу­ло щой­но сфор­мо­ва­но і час для рі­шу­чих дій іще не на­став. А от у гру­дні, обі­ця­ли іта­лій­ці, са­ме бу­де слу­шна на­го­да по­вер­ну­ти­ся до цьо­го пи­та­н­ня.

Си­гна­ли, які над­хо­дять з Ри­ма та ін­ших єв­ро­пей­ських сто­лиць, до­зво­ля­ють обе­ре­жно про­гно­зу­ва­ти, що в гру­дні 2018 ро­ку сан­кції про­ти Ро­сії та­ки про­дов­жать.

То чо­му іта­лій­ці по­ки що не по­спі­ша­ють ви­ко­ну­ва­ти свої обі­цян­ки Мо­скві і чи справ­ді це хо­ро­ша но­ви­на для Укра­ї­ни?

Саль­ві­ні та ін­ші іта­лій­ські по­са­дов­ці не­о­дно­ра­зо­во за­яв­ля­ли про мі­льяр­дні втра­ти, яких ні­би­то за­знає Іта­лія че­рез сан­кції. Утім, іта­лій­ський ві­це­прем’єр не го­во­рить про те, що час­тка за­бо­ро­не­но­го Ро­сі­єю ім­пор­ту — це мен­ше ніж 1% іта­лій­сько­го екс­пор­ту сіль­госп­про­ду­кції, якщо по­рів­ню­ва­ти з ци­фра­ми 2013 ро­ку. Крім то­го, екс­порт сіль­госп­про­ду­кції з Іта­лії до ін­ших кра­їн по­стій­но зро­став з 2013 ро­ку і 2017-го ся­гнув ре­кор­дної по­зна­чки 41 млрд єв­ро. При цьо­му час­тка Ро­сії в ньо­му 2013 ро­ку ста­но­ви­ла всьо­го 2%, а час­тка про­ду­кції під ем­бар­го до всьо­го екс­пор­ту в Ро­сію ста­но­вить усьо­го 1,7%! Та й за­га­лом Ро­сія тіль­ки в дру­гій де­ся­тці ці­льо­вих кра­їн для іта­лій­сько­го екс­пор­ту: на неї 2017 ро­ку при­па­да­ло ли­ше 1,8% усьо­го екс­пор­ту з Іта­лії. Це озна­чає, що на­віть як­би Ро­сія ска­су­ва­ла кон­тр­сан­кції, це істо­тно не по­лі­пши­ло б іта­лій­ської еко­но­мі­ки, осо­бли­во зва­жа­ю­чи на її орі­єн­та­цію на про­ми­сло­вість: Іта­лія є дру­гою кра­ї­ною ЄС за про­ми­сло­вою по­ту­жні­стю.

Вар­то на­го­ло­си­ти та­кож, що, зі зро­ста­н­ням сві­то­вих цін на на­фту і ста­бі­лі­за­ці­єю еко­но­мі­чної си­ту­а­ції в Ро­сії, 2016 ро­ку екс­порт до Ро­сії від­ра­зу зріс, зокре­ма з Іта­лії. 2017-го весь екс­порт з Іта­лії до Ро­сії зріс на 18,9%, а екс­порт агро­про­ду­кції — на 25,2%, по­при без­пе­рерв­не ем­бар­го. В ін­ших га­лу­зях спів­пра­ця між Ро­сі­єю та Іта­лі­єю та­кож ін­тен­сив­на: 2018 ро­ку під час ві­зи­ту прем’єр-мі­ні­стра Джу­зеп­пе Кон­те іта­лій­ський і ро­сій­ський бі­зне­си укла­ли ще три­над­цять кон­тра­ктів за­галь­ною вар­ті­стю близь­ко 1,5 млрд єв­ро, зокре­ма з під­сан­кцій­ною ком­па­ні­єю «Ро­снефть».

Саль­ві­ні має до­бре орі­єн­ту­ва­ти­ся в цих ци­фрах. Са­ме то­му зня­т­тя сан­кцій з Ро­сії ні­ко­ли не ста­ва­ло пун­ктом по­ряд­ку ден­но­го пе­ре­го­во­рів Іта­лії та Брюс­се­ля що­до іта­лій­сько­го бю­дже­ту. Нав­па­ки, ра­ні­ше, ви­бо­рю­ю­чи у Брюс­се­ля по­сту­пки, Іта­лія «жер­тву­ва­ла» пи­та­н­ням сан­кцій. Як, при­мі­ром, бу­ло під час за­сі­да­н­ня Єв­ро­пей­ської Ра­ди в гру­дні 2015 ро­ку. Є ві­ро­гі­дність, що в гру­дні 2018-го си­ту­а­ція по­вто­ри­ться. Утім, гу­чні де­кла­ра­ції іта­лій­ських лі­де­рів про те, як силь­но іта­лій­ська еко­но­мі­ка «по­тер­пає» від сан­кцій, до­зво­ляє Іта­лії під­ви­щу­ва­ти свої став­ки.

Ски­да­є­ться на те, що Іта­лія про­дов­жує по­лі­ти­ку doppio binario (по­двій­но­го тре­ку) — гу­чних за­гра­вань із Ро­сі­єю і мов­ча­зної під­трим­ки єв­ро­пей­ської єд­но­сті, при цьо­му бло­ку­ю­чи по­си­ле­н­ня сан­кцій (як, на­при­клад, іні­ці­а­ти­ву ЄС що­до за­про­ва­дже­н­ня сан­кцій про­ти кра­їн, що здій­сню­ють кі­бе­ра­та­ки, ко­ли Іта­лія ви­яви­ла­ся єди­ною кра­ї­ною, яка ви­сту­пи­ла про­ти). Як ві­це-прем’єр і мі­ністр вну­трі­шніх справ, Саль­ві­ні мо­же до­зво­ли­ти со­бі змі­цню­ва­ти свій ав­то­ри­тет скан­даль­ни­ми за­ява­ми. Від пред­став­ни­ків «Лі­ги» та «Ру­ху 5 зі­рок» і лу­на­ють за­яви про те, що вій­на на схо­ді на­шої кра­ї­ни є на­слід­ком укра­їн­сько­го на­ціо­на­лі­зму, а най­кра­щим уре­гу­лю­ва­н­ням кон­флі­кту став би фе­де­ра­тив­ний устрій Укра­ї­ни.

При цьо­му ди­пло­ма­ти, які без­по­се­ре­дньо від­по­від­а­ють за зов­ні­шню по­лі­ти­ку, по­да­ва­ли не­дво­зна­чні си­гна­ли про те, що сан­кції збе­рі­га­ти­му­ться до пов­но­го ви­ко­на­н­ня Мін­ських до­мов­ле­но­стей. Тіль­ки зву­чать во­ни зде­біль­шо­го на за­кри­тих пе­ре­го­во­рах або в при­ва­тних роз­мо­вах, до­зво­ля­ю­чи чле­нам ко­а­лі­ції під­три­му­ва­ти імідж дру­зів Ро­сії, бун­та­рів про­ти «шкі­дли­вих» сан­кцій, за­про­ва­дже­них Брюс­се­лем. Ува­жний спо­сте­рі­гач по­мі­тить, що іта­лій­ці ве­дуть тон­ку гру: во­ни ча­сті­ше го­во­рять про зня­т­тя сан­кцій, ніж вда­ю­ться до кон­кре­тних дій.

Іта­лій­ські екс­пер­ти за­ува­жу­ють та­кож, що Іта­лія са­ма не пі­де на під­рив сан­кцій. Це мо­жли­во тіль­ки за умо­ви на­яв­но­сті не­фор­маль­ної «ан­ти­сан­кцій­ної ко­а­лі­ції», се­ред мо­жли­вих чле­нів якої на­зи­ва­ють, зокре­ма, Угор­щи­ну, Ав­стрію, Бол­га­рію та ін. На­ра­зі жо­дна із цих кра­їн не го­то­ва об’єд­на­ти­ся з Іта­лі­єю про­ти сан­кцій. Тим ча­сом Іта­лія на­ма­га­є­ться про­штов­хну­ти про­по­зи­цію про під­трим­ку ма­ло­го та се­ре­дньо­го бі­зне­су в Ро­сії, щоб «під­со­ло­ди­ти пі­гул­ку» і про­де­мон­стру­ва­ти Крем­лю свою від­да­ність.

Іта­лій­ські уря­дов­ці ні­ко­ли не ро­би­ли та­єм­ни­ці з то­го, що ре­гіон Схі­дної Єв­ро­пи в прин­ци­пі не є для них прі­о­ри­те­том. Клю­чо­вим фо­ку­сом іта­лій­ської зов­ні­шньої по­лі­ти­ки є Лі­вія і, тра­ди­цій­но, Се­ред­зем­но­мор­ський ре­гіон у ці­ло­му. По­при те що 2018 ро­ку Іта­лія го­ло­ву­ва­ла в ОБСЄ, мі­ністр за­кор­дон­них справ но­во­го уря­ду Ен­цо Мо­а­ве­ро Мі­ла­не­зі (чи ін­ший іта­лій­ський ви­со­ко­по­са­до­вець) за по­над пів­ро­ку на по­са­ді не здій­снив ві­зи­ту до Укра­ї­ни (до­бре при­найм­ні, що кро­ки для на­ла­го­дже­н­ня кон­та­ктів ро­би­ла укра­їн­ська сто­ро­на — так, у ли­сто­па­ді з ві­зи­том у Ри­мі пе­ре­бу­ва­ла го­ло­ва ко­мі­те­ту Вер­хов­ної Ра­ди в за­кор­дон­них спра­вах Ган­на Го­пко).

Ре­а­кція Іта­лії на ата­ку Ро­сії в Кер­чен­ській про­то­ці та­кож бу­ла пе­ред­ба­чу­ва­но стри­ма­ною: мі­ністр за­кор­дон­них справ звер­нув­ся із за­кли­ком «до всіх сто­рін» до­кла­да­ти зу­силь для де­е­ска­ла­ції си­ту­а­ції та змен­ше­н­ня на­пру­ги в Азов­сько­му мо­рі, а іта­лій­ські ди­пло­ма­ти про­дов­жу­ють уни­ка­ти уча­сті в пу­блі­чних за­хо­дах і ко­мен­та­рів із при­во­ду ро­сій­ської агре­сії в Укра­ї­ні та без­пе­ко­вої си­ту­а­ції в ре­гіо­ні. Є та­кож істо­тні за­сте­ре­же­н­ня що­до то­го, чи бу­дуть сан­кції про­ти Ро­сії по­си­ле­ні вна­слі­док мор­ської ата­ки: єв­ро­пей­ські ди­пло­ма­ти за­зна­ча­ють, що та­кі дис­ку­сії ве­ду­ться, однак за­ува­жу­ють, що «не всі кра­ї­ни» під­три­му­ють та­кі кро­ки.

Ра­зом із тим і в са­мій Іта­лії не всі за­йма­ють одна­ко­ву по­зи­цію. Так, ана­лі­ти­ки­ні іта­лій­сько­го ана­лі­ти­чно­го цен­тру Istituto Affari Internazionali Но­на Мі­хе­лі­дзе і На­та­лі Точ­чі (оста­н­ня є ди­ре­ктор­кою цен­тру і ра­дни­цею вер­хов­но­го пред­став­ни­ка ЄС з пи­тань зов­ні­шньої по­лі­ти­ки Фе­де­рі­ки Мо­ге­рі­ні) опу­блі­ку­ва­ли у брюс­сель­сько­му ви­дан­ні Politico ста­т­тю, в якій за­зна­ча­ють: ни­ні­шні під­хо­ди до Ро­сії не зда­тні її стри­ма­ти, а от­же, по­тре­бу­ють пе­ре­гля­ду.

Тре­ба та­кож за­зна­чи­ти, що на­стир­ли­вість іта­лій­ських по­пу­лі­стів що­до зня­т­тя сан­кцій на­віть ви­кли­ка­ла пев­ну на­пру­гу між Ри­мом і Ва­шинг­то­ном, аж до то­го, що, як по­ві­дом­ля­ють іта­лій­ські ЗМІ, під пи­та­н­ням опи­нив­ся ві­зит Саль­ві­ні до Спо­лу­че­них Шта­тів. Са­ме з ці­єї при­чи­ни Саль­ві­ні зу­стрі­чав­ся з по­слом США в Іта­лії Лю­ї­сом Ай­зен­бер­гом не­вдов­зі пі­сля по­вер­не­н­ня з Мо­скви.

Ва­шинг­тон та­кож має не тіль­ки сим­во­лі­чні, а й ду­же пра­кти­чні ва­же­лі ти­ску на Рим: так, у ли­сто­па­ді 2018 ро­ку держ­се­кре­тар США ого­ло­сив спи­сок з во­сьми кра­їн (з них тіль­ки дві єв­ро­пей­ські, одна з яких Іта­лія), які тим­ча­со­во не му­си­ти­муть до­три­му­ва­ти­ся так зва­них «на­фто­вих сан­кцій» США про­ти Іра­ну і змо­жуть і на­да­лі ку­пу­ва­ти іран­ську на­фту.

Зва­жа­ю­чи на всі об­ста­ви­ни, ски­да­є­ться на те, що іта­лій­ський уряд не ви­ко­ри­сто­ву­ва­ти­ме «кар­ту ве­то» при­найм­ні до ви­бо­рів до Єв­ро­пей­сько­го пар­ла­мен­ту, які від­бу­ду­ться в трав­ні 2019 ро­ку і по­ка­жуть роз­ста­нов­ку сил у ЄС між по­пу­лі­ста­ми та де­мо­кра­та­ми.

До ре­чі, в Іта­лії ви­бо­ри бу­дуть та­кож і зма­га­н­ням усе­ре­ди­ні по­пу­ліст­сько­го та­бо­ру: між «Лі­гою» і «Ру­хом 5 зі­рок» на­гро­ма­ди­ло­ся чи­ма­ло кон­флі­ктів — від бю­дже­ту до еко­ло­гії. Че­рез них двоє ві­це-прем’єрів, Мат­тео Саль­ві­ні й Лу­ї­джі ді Ма­йо, на­віть не роз­мов­ля­ли один з одним. Зві­сно, Саль­ві­ні по­трі­бні по­лі­ти­чні ба­ли. Однак про­штов­ху­ва­н­ня ідеї про зня­т­тя сан­кцій з Ро­сії мо­же тіль­ки до­да­ти но­вих про­блем із пар­тне­ра­ми, але не розв’яже жо­дної з на­яв­них. А до Мо­скви, де іта­лій­ський ві­це­прем’єр, за йо­го сло­ва­ми, «по­чу­ва­є­ться пев­ні­ше», ніж у де­яких єв­ро­пей­ських сто­ли­цях, він по­ки що і так мо­же їзди­ти.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.