Кра­ї­ни-ан­то­ні­ми: як і чо­му Ту­реч­чи­на обі­гна­ла Укра­ї­ну

Dzerkalo Tizhnya - - ТИТУЛЬНА СТОРІНКА - Оле­ксандр ЯРОЩУК

У Укра­ї­ни і Ту­реч­чи­ни ба­га­то спіль­но­го: оби­дві кра­ї­ни ма­ють ви­хід до Чор­но­го мо­ря, є тран­зи­тни­ми кра­ї­на­ми між Схо­дом і За­хо­дом, між ни­ми існу­ють ті­сні істо­ри­чні, по­лі­ти­чні, куль­тур­ні та еко­но­мі­чні зв’яз­ки.

Укра­ї­на і Ту­реч­чи­на — це два рі­зні від­о­бра­aeе­н­ня одно­го дзер­ка­ла. І хо­ча за остан­ні 25 ро­ків від­мін­но­стей стає де­да­лі біль­ше, на­віть до­свід остан­ньої ту­ре­цької кри­зи міг би бу­ти для нас ба­га­то в чо­му ко­ри­сним. Як­би укра­їн­ські по­лі­ти­ки вмі­ли вчи­ти­ся на чу­aeо­му до­сві­ді.

Рі­зні успі­хи з одна­ко­во­го стар­ту

На­при­кін­ці 1980-х за сво­їм роз­мі­ром еко­но­мі­ки обох кра­ї­ни бу­ли пра­кти­чно одна­ко­ви­ми: ВВП Ту­реч­чи­ни, за да­ни­ми Сві­то­во­го бан­ку, ста­но­вив 107,1 млрд дол., Укра­ї­ни — 82,7 млрд. Рі­зни­ця на­справ­ді не­зна­чна по­рів­ня­но з тим, що ми ма­є­мо сьо­го­дні. За остан­ні 30 ро­ків еко­но­мі­ка Ту­реч­чи­ни зро­ста­ла ні­би­то на дрі­aeдaeах і ан­ти­біо­ти­ках, збіль­шив­шись у 8,5 ра­зу. Укра­їн­ська в цей aeе час ле­две по­до­ла­ла бар’єр кін­ця 80-х ми­ну­ло­го сто­лі­т­тя, до­дав­ши ли­ше кіль­ка від­со­тків. У 2017 р. ВВП на­шої кра­ї­ни ста­но­вив 112 млрд дол., Ту­реч­чи­ни — 851 млрд, а в 2013 р. був ще біль­шим — 950 млрд дол.

Те­пер, че­рез майaeе три де­ся­ти­лі­т­тя, ми біль­ше не схо­aeі одне на одно­го: на пів­ден­но­му бо­ці Чор­но­го мо­ря — кра­ї­на із силь­ною еко­но­мі­кою, хо­ча і зі сво­ї­ми про­бле­ма­ми, на пів­ні­чно­му — все та ae ві­чно про­бле­ма­ти­чна укра­їн­ська еко­но­мі­ка, яка по су­ті про­до­вaeує бу­ксу­ва­ти на ста­рих ра­дян­ських по­кри­шках.

Основ­ний пе­рі­од зро­ста­н­ня ту­ре­цької еко­но­мі­ки при­пав на 2000-ні ро­ки, одра­зу пі­сля за­вер­ше­н­ня еко­но­мі­чної кри­зи 1999–2001 рр. і ва­aeких стру­ктур­них ре­форм. Перш за все зна­чно збіль­ши­ли­ся над­хо­дaeе­н­ня від ту­ри­зму, транс­порт­ної га­лу­зі, ма­ши­но­бу­ду­ва­н­ня, тран­зи­ту. Зав­дя­ки цьо­му Ту­реч­чи­на змо­гла увійти до двад­ця­тки най­силь­ні­ших еко­но­мік сві­ту.

За да­ни­ми Сві­то­во­го бан­ку та пор­та­лу Trading Economics, у 2017 р. еко­но­мі­ка Ту­реч­чи­ни зро­сла на 7,4%, про­до­вaeу­ю­чи 8-рі­чний тренд під­йо­му. У пе­рі­од з 1999-го се­ре­дньо­рі­чний при­ріст ВВП ста­но­вив 4,87%.

Основ­ни­ми при­чи­на­ми та­ко­го швид­ко­го зро­ста­н­ня вва­aeа­є­ться став­ка на екс­порт то­ва­рів з ви­со­кою до­да­ною вар­ті­стю. Зав­дя­ки цьо­му ав­то­мо­біль­ний се­ктор кра­ї­ни є п’ятим у Єв­ро­пі. Ту­ре­цькі ком­па­нії-ви­ро­бни­ки по­бу­то­вої те­хні­ки роз­ши­рю­ють рин­ки при­су­тно­сті. Ту­реч­чи­на пе­ре­тво­ри­ла­ся на ва­aeли­вий енер­ге­ти­чний міст, спо­лу­ча­ю­чи ре­гіо­ни ви­до­бу­тку енер­го­ре­сур­сів — Азер­бай­дaeан, РФ — зі спо­aeи­ва­ча­ми у Єв­ро­пі.

Окрім цьо­го, офі­цій­ній Ан­ка­рі вда­ло­ся по­до­ла­ти за­ле­aeність від МВФ і са­мій роз­по­ча­ти кре­ди­ту­ва­н­ня Фон­ду у 2012 р. Не­зва­aeа­ю­чи на те, що ще 2002-го кра­ї­на взя­ла у Фон­ду кре­дит у роз­мі­рі 20 млрд дол., сьо­го­дні її за­бор­го­ва­ність одна з най­мен­ших у Єв­ро­пі (ста­ном на гру­день 2017-го ста­но­ви­ла 28,3% до ВВП — один із най­ни­aeчих по­ка­зни­ків у сві­ті).

Еко­но­мі­чний при­ріст ба­га­то в чо­му був ви­кли­ка­ний ба­га­то­кра­тним збіль­ше­н­ням кіль­ко­сті ту­ри­стів упро­до­вae остан­ніх 40 ро­ків, що зна­чно спри­я­ло роз­ви­тку бу­ді­вель­ної та транс­порт­ної га­лу­зей. Так, у 1980 р. кра­ї­ну від­ві­да­ло 1,2 млн іно­зем­ців, у 2000-му — 10,4 млн, а вaeе в 2012-му — 31,4 млн.

Однак го­лов­ний фа­ктор від­чу­тно­го зро­ста­н­ня ту­ре­цької еко­но­мі­ки — еко­но­мі­чні ре­фор­ми, очо­лю­ва­ні мі­ні­стром еко­но­мі­ки Ту­реч­чи­ни в 2001–2002 рр. Ке­ма­лем Дер­ві­шем. Осно­вою йо­го ста­бі­лі­за­цій­ної про­гра­ми бу­ли стру­ктур­ні змі­ни в основ­них сфе­рах. По-пер­ше, Дер­віш про­вів бан­ків­ську ре­фор­му з ме­тою за­хи­сти­ти де­рaeав­ні бан­ки від по­лі­ти­чно­го втру­ча­н­ня. Осо­бли­ва ува­га при­ді­ля­ла­ся по­си­лен­ню не­за­ле­aeно­сті цен­траль­но­го бан­ку. По-дру­ге, бу­ло здій­сне­но стру­ктур­ні ре­фор­ми в сіль­сько­му го­спо­дар­стві та енер­ге­ти­ці. По-тре­тє, ре­фор­мо­ва­но бю­дaeе­тний про­цес.

Уря­ди Бю­лен­та Едaeе­ві­та, а зго­дом Ре­дaeе­па Ер­до­га­на до­мо­гли­ся ство­ре­н­ня но­во­го ре­гу­ля­тор­но­го се­ре­до­ви­ща, змен­ше­н­ня бю­дaeе­тно­го де­фі­ци­ту зав­дя­ки ско­ро­чен­ню бю­дaeе­тних ви­да­тків і про­да­aeу не­ефе­ктив­них де­рaeав­них ком­па­ній. Мі­aeна­ро­дні по­зи­ки спря­мо­ву­ва­ли­ся на по­си­ле­н­ня еко­но­мі­чної актив­но­сті, що при­ве­ло в то­му чи­слі до збіль­ше­н­ня ін­ве­сти­цій. Ту­реч­чи­на пе­ре­йшла на віль­но­кон­вер­то­ва­ний курс, зня­ла обме­aeе­н­ня на обіг ка­пі­та­лу і по­си­ли­ла фі­нан­со­ву ди­сци­плі­ну.

Оці­ню­ю­чи ту­ре­цьке «еко­но­мі­чне ди­во» по­ча­тку і се­ре­ди­ни ми­ну­ло­го де­ся­ти­лі­т­тя, все­сві­тньо­ві­до­мий еко­но­міст Да­рон Адaeе­мо­глу та йо­го ко­ле­га Му­рат Удaeер ви­окре­ми­ли три клю­чо­ві при­чи­ни зро­ста­н­ня еко­но­мі­ки Ту­реч­чи­ни, які, зокре­ма, ва­aeли­ві і для Укра­ї­ни.

По-пер­ше, ту­ре­цький уряд був зму­ше­ний прийня­ти за­про­по­но­ва­ні МВФ і Сві­то­вим бан­ком ва­aeкі стру­ктур­ні ре­фор­ми, які по­ля­га­ли у при­бор­кан­ні ви­со­кої ін­фля­ції (у ре­зуль­та­ті во­на змен­ши­ла­ся з 70 до 12%), за­без­пе­чен­ні фі­нан­со­вої ди­сци­плі­ни, пе­ре­да­чі ча­сти­ни пов­но­ва­aeень у сфе­рі прийня­т­тя рі­шень і ре­гу­лю­ва­н­ня не­за­ле­aeним ор­га­нам та за­про­ва­дaeен­ні про­зо­ро­сті у до то­го ко­рум­по­ва­ній си­сте­мі де­рaeза­ку­пі­вель.

По-дру­ге, но­во­обра­на ко­а­лі­ція на чо­лі з Пар­ті­єю спра­ве­дли­во­сті та роз­ви­тку (AK) про­до­вaeи­ла роз­по­ча­ті ре­фор­ми, за­вер­шив­ши де­ся­ти­лі­т­тя втру­ча­н­ня ар­мії в еко­но­мі­ку.

По-тре­тє, на дум­ку еко­но­мі­стів, одним з основ­них сти­му­лів для змін бу­ли те­плі ві­дно­си­ни з Єс. Ту­ре­цький уряд ві­рив, що за­про­ва­дaeе­н­ня еко­но­мі­чних і по­лі­ти­чних ре­форм є за­по­ру­кою при­єд­на­н­ня Ту­реч­чи­ни до Єв­ро­со­ю­зу.

Уна­слі­док стру­ктур­них змін, роз­по­ча­тих в 2002 р., вда­ло­ся до­мог­ти­ся зро­ста­н­ня ВВП та змен­ше­н­ня ін­фля­ції. Істо­тно зро­ста­ла про­ду­ктив­ність пра­ці — на 3% п’ять ро­ків по­спіль, при­ва­тні ін­ве­сти­ції збіль­ши­ли­ся на 10%, де­рaeав­ний борг ско­ро­тив­ся з 75% від ВВП до 35%. Уряд збіль­шив фі­нан­су­ва­н­ня су­спіль­них по­слуг, зокре­ма охо­ро­ни здо­ров’я й осві­ти, при цьо­му роз­по­ді­лив­ши їх на ко­ристь цен­тру і схо­ду кра­ї­ни, де со­ціо­еко­но­мі­чна си­ту­а­ція бу­ла най­гір­шою. В ре­зуль­та­ті ко­е­фі­ці­єнт не­рів­но­сті мі­ae aeи­те­ля­ми ба­га­то­го Стам­бу­ла та бі­дно­го схо­ду по­чав змен­шу­ва­ти­ся (але, до ре­чі, за­ли­шив­ся зна­чно ви­щим за укра­їн­ський — 38% про­ти 25).

Руй­нів­не втру­ча­н­ня

Про­те все ae не вар­то ди­ви­ти­ся на ту­ре­цьку еко­но­мі­ку ви­клю­чно в ро­aeе­вих оку­ля­рах. Пе­рі­од еко­но­мі­чно­го під­не­се­н­ня три­вав ві­дно­сно не­дов­го. По­ча­тко­вий старт ре­форм у по­єд­нан­ні з до­кри­зо­вою кон’юн­кту­рою на мі­aeна­ро­дно­му рин­ку у 2005–2008 рр. і го­тов­ні­стю ін­ве­сто­рів вкла­да­ти ко­шти в но­ві рин­ки спри­я­ли зро­стан­ню еко­но­мі­ки Ту­реч­чи­ни.

А вaeе на­при­кін­ці по­пе­ре­дньо­го де­ся­ти­лі­т­тя, вва­aeа­ють Адaeе­мо­глу та Удaeер, у Ту­реч­чи­ні по­си­ли­ли­ся по­пу­ліст­ські тен­ден­ції, що ста­ло при­чи­ною згор­та­н­ня клю­чо­вих ре­форм, які ще за кіль­ка ро­ків до цьо­го ста­ли за­по­ру­кою еко­но­мі­чно­го успі­ху кра­ї­ни. По-пер­ше, уряд змі­нив пра­ви­ла тен­дер­них про­це­дур, змен­шив­ши кіль­кість га­лу­зей і то­ва­рів, які за­ку­по­ву­ва­ли­ся на від­кри­то­му тен­де­рі. По-дру­ге, по­вер­ну­ла­ся до aeи­т­тя по­лі­ти­ка пря­мо­го прийня­т­тя рі­шень. По-тре­тє, змі­ни­ла­ся за­галь­на зов­ні­шньо­по­лі­ти­чна стра­те­гія прав­ля­чої вла­ди: за­мість чі­тко­го єв­ро­ін­те­гра­цій­но­го кур­су кра­ї­на ста­ла більш стри­ма­ною. До то­го ae Ер­до­ган по­чав ма­со­во ви­тра­ча­ти ко­шти на по­пу­ліст­ські ін­фра­стру­ктур­ні про­е­кти: до­ро­ги, мо­сти та ае­ро­пор­ти. В ре­зуль­та­ті ста­ло­ся те, чо­го і вар­то бу­ло очі­ку­ва­ти: зро­ста­н­ня ВВП упо­віль­ни­ло­ся, бю­дaeе­тний де­фі­цит і рі­вень ко­ру­пції збіль­ши­ли­ся.

Ту­ре­цька еко­но­мі­ка ще якось про­три­ма­ла­ся з де­ся­ти­лі­т­тя. Най­більш нев­ті­шні про­гно­зи по­ча­ли справ­дaeу­ва­ти­ся у 2018 р., хо­ча за­го­стре­н­ня еко­но­мі­чних про­блем від­чу­ва­ло­ся вaeе 2016-го пі­сля по­лі­ти­чної кри­зи та спро­би вій­сько­во­го пе­ре­во­ро­ту. Ста­ном на aeов­тень цьо­го ро­ку ін­фля­ція в Ту­реч­чи­ні ся­гну­ла 15-рі­чно­го ма­кси­му­му. У сер­пні, ко­ли еко­но­мі­ка ру­хну­ла, курс лі­ри впав на 30%, фон­до­ві рин­ки — від 17 до 40%.

Та­ка си­ту­а­ція зу­мов­ле­на як еко­но­мі­чни­ми, так і по­лі­ти­чни­ми при­чи­на­ми. Не­зва­aeа­ю­чи на зна­чне еко­но­мі­чне зро­ста­н­ня 2000-х, Ту­реч­чи­на за­ли­ши­ла­ся за­ле­aeною від ім­пор­ту та зов­ні­шніх ко­штів для сти­му­лю­ва­н­ня вну­трі­шньо­го роз­ви­тку. Щоб по­кри­ти тор­го­вель­ний де­фі­цит, кра­ї­на зно­ву ви­йшла на рин­ки за­по­зи­чень. Як на­слі­док зов­ні­шній борг за де­сять ро­ків зріс до 230 млрд дол., бю­дaeе­тний де­фі­цит до­ся­гнув 5,5% ВВП, еко­но­мі­ка за­ли­ши­ла­ся за­ле­aeною від ім­пор­ту. Де­валь­ва­ція лі­ри (за ро­ки прав­лі­н­ня Ер­до­га­на вар­тість на­ціо­наль­ної ва­лю­ти змен­ши­ла­ся на 70%) та ін­фля­ція під­ви­щи­ли вар­тість ім­пор­ту. Ре­фі­нан­су­ва­н­ня бор­гів ускла­дне­но че­рез за­го­стре­н­ня від­но­син з Єс і США. Від­по­від­но, у кра­ї­ни за­ли­ша­є­ться обмаль мо­aeли­во­стей для еко­но­мі­чно­го ма­нев­ру та ви­рі­ше­н­ня пи­та­н­ня бор­гів, які ти­снуть на лі­ру та еко­но­мі­ку в ці­ло­му.

У та­ку ae пас­тку по­тра­пи­ли ту­ре­цькі ком­па­нії. Остан­ні бра­ли зна­чні су­ми кре­ди­тів в іно­зем­ній ва­лю­ті. З де­валь­ва­ці­єю лі­ри кре­ди­ти зро­сли в ці­ні, і те­пер зна­чна кіль­кість та­ких ком­па­ній опи­ни­ла­ся пе­ред за­гро­зою бан­крут­ства. Схо­aeий до­свід має й Укра­ї­на. Че­рез на­дли­шок де­ше­вих кре­ди­тних ре­сур­сів і ру­чне ре­гу­лю­ва­н­ня кур­су на­ціо­наль­ної ва­лю­ти різ­ка змі­на кур­су грив­ні у 2014 р. впли­ну­ла на спро­мо­aeність фі­зи­чних та юри­ди­чних осіб по­вер­та­ти кре­ди­ти, зна­чна ча­сти­на з яких те­ae бу­ла в іно­зем­ній ва­лю­ті.

Дру­га при­чи­на еко­но­мі­чних про­блем Ту­реч­чи­ни — пря­ме втру­ча­н­ня Ер­до­га­на в еко­но­мі­ку, який по су­ті три­має в ру­чно­му ре­aeи­мі мо­не­тар­ну по­лі­ти­ку та впли­ває на рі­ше­н­ня цен­траль­но­го бан­ку. На­при­клад, пі­сля зро­ста­н­ня ін­де­ксу спо­aeив­чих цін на 16% у ли­пні цен­тро­банк Ту­реч­чи­ни мав би від­ре­а­гу­ва­ти під­ня­т­тям про­цен­тної став­ки. На­то­мість він під­дав­ся ти­ску пре­зи­ден­та і за­ли­шив став­ку на рів­ні 17,75%. Ер­до­ган у цей час за­явив, що са­ме під­ви­ще­н­ня про­цен­тної став­ки спри­чи­няє зро­ста­н­ня ін­фля­ції.

Зви­чай­но, ту­ре­цька еко­но­мі­ка за­зна­ла впли­ву і зов­ні­шньо­по­лі­ти­чних чин­ни­ків, у пер­шу чер­гу за­го­стре­н­ня від­но­син із США. 1 сер­пня ц.р. ту­ре­цький уряд від­мо­вив­ся ви­да­ти Ва­шинг­то­ну аме­ри­кан­сько­го па­сто­ра. Шта­ти від­по­ві­ли сан­кці­я­ми про­ти мі­ні­стрів юсти­ції та вну­трі­шніх справ. Ту­реч­чи­на у від­по­відь за­про­ва­ди­ла сан­кції про­ти пред­став­ни­ків адмі­ні­стра­ції Трам­па. Однак вар­то під­кре­сли­ти, що са­ме остан­ні про­ра­хун­ки уря­ду, на­ма­га­н­ня втру­ча­ти­ся в по­лі­ти­ку цен­траль­но­го бан­ку, сти­му­лю­ва­н­ня зро­ста­н­ня будь-якою ці­ною, ви­со­кий бю­дaeе­тний де­фі­цит, низь­кі про­цен­тні став­ки та за­кре­ди­то­ва­ність бі­зне­су іно­зем­ни­ми кре­ди­та­ми ста­ли пер­шо­при­чи­на­ми цьо­го­рі­чних еко­но­мі­чних про­блем.

Укра­їн­ський ко­лапс

Якщо Ту­реч­чи­на за остан­ні 30 ро­ків до­ся­гла сут­тє­во­го про­гре­су, по­при остан­ні еко­но­мі­чні про­бле­ми, Укра­ї­на, нав­па­ки, ні­як не мо­aeе ви­бра­ти­ся з еко­но­мі­чно­го дна. По­чи­на­ю­чи з кін­ця 80-х на­ша еко­но­мі­ка па­да­ла впро­до­вae 90-х ро­ків, а та­ко­ae за­зна­ла силь­но­го уда­ру у пе­рі­од кри­зи 2008– 2009 рр. Роз­по­ча­та у 2014 р. вій­на та брак ре­форм у по­пе­ре­дні ро­ки ста­ли чер­го­вим сер­йо­зним ви­кли­ком.

Основ­ну ча­сти­ну хи­бних рі­шень, по­ми­лок бу­ло за­кла­де­но ще в 1990-х ро­ках. У 2016-му ми з ко­ле­га­ми ви­зна­чи­ли 7 основ­них по­ми­лок укра­їн­ської вла­ди, які зре­штою і при­зве­ли до хро­ні­чних еко­но­мі­чних про­блем. Перш за все це від­су­тність не­за­ле­aeно­го цен­траль­но­го бан­ку, ре­гу­лю­ва­н­ня цін (зокре­ма, на енер­го­ре­сур­си) та екс­пор­ту, по­стій­не від­кла­да­н­ня пен­сій­ної ре­фор­ми, ва­у­чер­на при­ва­ти­за­ція, мо­ра­то­рій на зем­лі сіль­госп­при­зна­че­н­ня, ство­ре­н­ня спе­ці­аль­них еко­но­мі­чних зон у та­кий спо­сіб, що во­ни ста­ли ли­ше за­со­бом уни­кне­н­ня опо­да­тку­ва­н­ня, і т.ін.

Ці та ін­ші рі­ше­н­ня ство­ри­ли у кра­ї­ні олі­гар­хі­чну си­сте­му, не­про­зо­рі та не­кон­ку­рен­тні рин­ки, ко­ру­пцій­ну рен­ту, ре­пре­сив­ну по­да­тко­ву си­сте­му, став­ши при­чи­ною гли­бо­ких еко­но­мі­чних криз, ін­фля­цій і де­валь­ва­ції грив­ні.

На від­мі­ну від Ту­реч­чи­ни, са­ме че­рез від­су­тність ре­форм Укра­ї­на за­зна­ла біль­шо­го не­га­тив­но­го впли­ву під час еко­но­мі­чної кри­зи 2008– 2009 рр. Якщо ту­ре­цький ВВП упав 2009-го на 4,7%, то укра­їн­ський — на 14,8% ли­ше за рік!

Укра­ї­на, на від­мі­ну від на­шо­го пів­ден­но­го су­сі­да, за­ли­ши­ла­ся за­ру­чни­цею до­по­мо­ги МВФ, а та­ко­ae не­ком­пе­тен­тно­сті, еко­но­мі­чної за­ле­aeно­сті, то­таль­ної не­ефе­ктив­но­сті та не­спро­мо­aeно­сті вті­лю­ва­ти пов­но­цін­ні ре­фор­ми в усіх без ви­ня­тку сфе­рах. Якщо Ту­реч­чи­на ви­ко­ри­ста­ла кре­дит МВФ ро­зум­но і по­вер­ну­ла бор­ги, Укра­ї­на про­до­вaeує за­по­зи­чу­ва­ти, до­сі по­вер­тає ці гро­ші з до­по­мо­гою на­сту­пних кре­ди­тів.

Ви­рі­шаль­ні ро­ки

На­при­кін­ці 1980-х Укра­ї­на ба­га­то в чо­му ви­пе­ре­дaeа­ла Ту­реч­чи­ну. Крім то­го, був пев­ний за­пас мі­цно­сті, який мо­aeна бу­ло ви­ко­ри­ста­ти, як це зро­би­ли кра­ї­ни Цен­траль­ної Єв­ро­пи та Бал­тії. Однак за­мість стру­ктур­них ре­форм і транс­фор­ма­ції укра­їн­ська вла­да пі­шла ін­шим шля­хом. Ку­ди ми при­йшли, яскра­во ви­дно при по­рів­нян­ні укра­їн­ської та ту­ре­цької еко­но­мік.

За по­ка­зни­ком ВВП на осо­бу (за па­ри­те­том ку­пі­вель­ної спро­мо­aeно­сті) до 1992 р. на ко­aeно­го укра­їн­ця при­па­да­ло 6,38 тис. дол., то­ді як у Ту­реч­чи­ні цей по­ка­зник ста­но­вив 6,3 тис. По­чи­на­ю­чи з 1992-го тренд став різ­ко змі­ню­ва­ти­ся: ВВП на ду­шу на­се­ле­н­ня в Ту­реч­чи­ні актив­но зро­став пра­кти­чно рік за ро­ком, до­ся­гнув­ши 2017-го 26,5 тис. дол. Укра­ї­ні, на­то­мість, ли­ше на­при­кін­ці 2000-х вда­ло­ся до­ся­гну­ти рів­ня до­бро­бу­ту кін­ця 80-х ми­ну­ло­го сто­лі­т­тя. У 2017 р. наш ВВП на осо­бу ста­но­вив 8,6 тис. дол.

Еко­но­мі­чне зро­ста­н­ня у Ту­реч­чи­ні су­про­во­дaeу­ва­ло­ся по­рів­нян­ним збіль­ше­н­ням кіль­ко­сті на­се­ле­н­ня. Зно­ву ae та­ки, як у ви­пад­ку з ВВП, Укра­ї­на ма­ла пе­ре­ва­гу до по­ча­тку 90х. По­тім кіль­кість на­се­ле­н­ня по­ча­ла актив­но змен­шу­ва­ти­ся. Від по­ча­тко­вої то­чки — 1990-го — чи­сель­ність на­се­ле­н­ня в Укра­ї­ні змен­ши­ла­ся на 8 млн чо­ло­вік, то­ді як на­се­ле­н­ня Ту­реч­чи­ни зро­сло на 30 млн. За під­ра­хун­ка­ми Де­рaeав­ної слу­aeби ста­ти­сти­ки, на­яв­не на­се­ле­н­ня Укра­ї­ни ста­ном на 1 ве­ре­сня 2018-го — 42 млн 234 тис. За ві­сім мі­ся­ців з по­ча­тку ро­ку по­ка­зник змен­шив­ся на 150 тис., або два мі­ста на кшталт Смі­ли.

Ту­реч­чи­на про­до­вaeує актив­но роз­ви­ва­ти свій тран­зи­тний по­тен­ці­ал. Окрім тран­зи­ту енер­го­ре­сур­сів — на­фти і га­зу, Ту­реч­чи­на стає по­ві­тря­ним ха­бом на шля­ху мі­ae Азі­єю, Афри­кою і Єв­ро­пою. У Стам­бу­лі, який спо­ча­тку при­ймав та­ку ae кіль­кість авіа­па­са­aeи­рів, як і «Бо­ри­спіль», на сьо­го­дні вaeе фун­кціо­ну­ють три ве­ли­кі ае­ро­пор­ти. Один з них — Но­вий ае­ро­порт Стам­бу­ла (IGA), до ре­чі, не­що­дав­но вве­де­ний в екс­плу­а­та­цію, є най­біль­шим на да­ний мо­мент у сві­ті. Пе­ред­ба­ча­є­ться, що він змо­aeе при­йма­ти 200 млн па­са­aeи­рів на рік, тоб­то на 95% біль­ше, ні­ae 2017-го прийняв «Бо­ри­спіль». Та­ко­ae у Стам­бу­лі фун­кціо­ну­ють Мі­aeна­ро­дний ае­ро­порт Ата­тюр­ка (па­са­aeи­ро­по­тік 63,7 млн осіб) і Ае­ро­порт Стам­бул-са­бі­ха Ге­кчен (31 млн). Тоб­то ко­aeен стам­буль­ський ае­ро­порт має біль­ший па­са­aeи­ро­по­тік, ні­ae го­лов­ні по­ві­тря­ні во­ро­та Укра­ї­ни.

За­га­лом, якщо в 1993 р. па­са­aeи­ро­по­тік в ае­ро­пор­тах Укра­ї­ни та Ту­реч­чи­ни був одна­ко­вим — при­бли­зно 4,9 млн осіб, сьо­го­дні па­са­aeи­ро­по­тік у Ту­реч­чи­ні до­ся­гнув 110 млн осіб, а в Укра­ї­ні — ли­ше 16 млн.

Роз­ши­ре­н­ня еко­но­мі­чних мо­aeли­во­стей і при­ва­бли­вий бі­знес-клі­мат ста­ли при­чи­ною мас­шта­бно­го зро­ста­н­ня над­хо­дaeе­н­ня пря­мих іно­зем­них ін­ве­сти­цій. До 2005 р. об­сяг ін­ве­сти­цій у Ту­реч­чи­ні був біль­шим на 1–1,5 млрд дол. по­рів­ня­но з Укра­ї­ною. Від­то­ді ін­ве­сти­ції у ту­ре­цьку еко­но­мі­ку зна­чно зро­сли: спо­ча­тку до 10 млрд дол., а зго­дом до 22 млрд. Укра­ї­на отри­му­ва­ла най­біль­ше ін­ве­сти­цій у 2007-му та 2008 р. — по 10 млрд дол. Пі­сля еко­но­мі­чної кри­зи ін­ве­сти­ції у Ту­реч­чи­ні в се­ре­дньо­му ста­нов­лять 15 млрд дол. на рік.

Упро­до­вae остан­ніх 15 ро­ків ви­да­тки укра­їн­сько­го бю­дaeе­ту пе­ре­ви­щу­ва­ли ви­да­тки ту­ре­цько­го. На­при­клад, 2014-го де­рaeви­да­тки в Укра­ї­ні по­би­ли ре­корд у 43% ВВП, то­ді як у Ту­реч­чи­ні цей по­ка­зник був майaeе вдві­чі мен­шим. Вар­то за­зна­чи­ти, що за остан­ні два ро­ки цей по­ка­зник у нас змен­шив­ся на 10% і пра­кти­чно зрів­няв­ся з по­ка­зни­ка­ми Ту­реч­чи­ни.

Від­по­відь на пи­та­н­ня, чо­му укра­їн­ська еко­но­мі­ка хро­ні­чно не зро­стає і не­кон­ку­рен­то­спро­мо­aeна, кри­є­ться в на­дмір­но­му спо­aeи­ван­ні енер­ге­ти­чних ре­сур­сів. У 1992 р. Укра­ї­на спо­aeи­ва­ла 114 млрд куб.м при­ро­дно­го га­зу, у се­ре­ди­ні 2000-х — 75 млрд, у 2010–2012 рр. — 50–60 млрд. Ще не­дав­но кра­ї­на що­ро­ку спо­aeи­ва­ла по­над 50 млрд ку­бо­ме­трів при­ро­дно­го га­зу, і ли­ше пі­сля 2014-го спо­aeи­ва­н­ня га­зу змен­ши­ло­ся до 32–33 млрд, хо­ча і це ще ба­га­то, як за­свід­чує єв­ро­пей­ська і пе­ред­усім поль­ська пра­кти­ка пе­ре­хо­ду до більш енер­го­ефе­ктив­ної еко­но­мі­ки.

У Ту­реч­чи­ні, нав­па­ки, спо­aeи­ва­н­ня га­зу за остан­ні 13 ро­ків зро­сло вдві­чі: з 25 млрд до 50 млрд ку­бо­ме­трів. І це є за­ко­но­мір­ним, зва­aeа­ю­чи на збіль­ше­н­ня кіль­ко­сті на­се­ле­н­ня, зро­ста­н­ня ВВП і на­ба­га­то більш ефе­ктив­не ви­ко­ри­ста­н­ня ре­сур­сів. Це най­кра­ще де­мон­струє енер­го­єм­ність ту­ре­цької еко­но­мі­ки, яка сьо­го­дні втри­чі ни­aeча, ні­ae в Укра­ї­ні, та по­стій­но змен­шу­є­ться, не­зва­aeа­ю­чи на збіль­ше­н­ня об­ся­гів ви­ко­ри­ста­н­ня енер­ге­ти­чних ре­сур­сів.

Та­ка ae кар­ти­на і з еле­ктро­енер­гі­єю. На по­ча­тку не­за­ле­aeно­сті ко­aeен укра­ї­нець у се­ре­дньо­му спо­aeив 4,7 тис. квт∙год., у Ту­реч­чи­ні — 0,8 тис. За 27 ро­ків Укра­ї­на ско­ро­ти­ла спо­aeи­ва­н­ня еле­ктри­чної енер­гії до 3,4 тис. квт∙год. на осо­бу, Ту­реч­чи­на, нав­па­ки, збіль­ши­ла до 2,8 тис. При цьо­му на сьо­го­дні більш як 32% еле­ктро­енер­гії у Ту­реч­чи­ні ви­ро­бля­є­ться з від­нов­лю­ва­них дaeе­рел, то­ді як в Укра­ї­ні — ли­ше 4%.

Від­по­від­но весь цей час, не­зва­aeа­ю­чи на слаб­кість еко­но­мі­ки, в Укра­ї­ні утво­рю­ва­ло­ся біль­ше ву­гле­ки­сло­го га­зу та ме­та­ну (по­чи­на­ю­чи з 2006– 2007 рр. Ту­реч­чи­на нас обі­гна­ла за цим по­ка­зни­ком). Цей факт, до ре­чі, яскра­во де­мон­струє від­су­тність при­чин­но-на­слід­ко­во­го зв’яз­ку мі­ae збіль­ше­н­ням ви­ки­дів в атмо­сфе­ру і зро­ста­н­ням еко­но­мі­ки. Нав­па­ки, кра­ї­ни, які ви­ко­ри­сто­ву­ють біль­шу кіль­кість енер­гії, ні­ae мо­aeуть, ні­ко­ли не бу­дуть ба­га­ти­ми. І укра­їн­ський до­свід у цьо­му сен­сі най­кра­ще ілю­струє цей факт.

Що­до люд­сько­го чин­ни­ка, то якщо до 90-х ро­ків ми­ну­ло­го сто­лі­т­тя Укра­ї­на бу­ла одним із сві­то­вих лі­де­рів за три­ва­лі­стю aeи­т­тя, то у Ту­реч­чи­ні в 1960-х ро­ках цей по­ка­зник був на 25 ро­ків мен­ший. Але за остан­ні 58 ро­ків Ту­реч­чи­на зро­би­ла ри­вок, і се­ре­дня три­ва­лість aeи­т­тя пе­ре­ви­щи­ла 75 ро­ків. Укра­ї­на за­ли­ши­ла­ся при­бли­зно на то­му са­мо­му рів­ні — 71–72 ро­ки.

Один із на­пря­мів, за яким у нас ще за­ли­ша­є­ться де­яка пе­ре­ва­га, — дво­сто­ро­н­ня тор­гів­ля. У сі­чні—ве­ре­сні 2018-го Укра­ї­на екс­пор­ту­ва­ла то­ва­рів на 730 млн дол. біль­ше, ні­ae ім­пор­ту­ва­ла, і за­ро­би­ла у 2017-му на тор­гів­лі з Ту­реч­чи­ною 1,25 млрд дол.

Ви­снов­ки

Ва­aeкі еко­но­мі­чні рі­ше­н­ня, вті­ле­ні в Ту­реч­чи­ні у пер­шій по­ло­ви­ні ми­ну­ло­го де­ся­ти­лі­т­тя, сти­му­лю­ва­ли зна­чне зро­ста­н­ня її еко­но­мі­ки. У пе­рі­од з 1990-го по 2017 р. Ту­реч­чи­на зна­чно ві­дір­ва­ла­ся від Укра­ї­ни як у со­ці­аль­но­му, так і в еко­но­мі­чно­му аспе­кті. Хо­ча сьо­го­дні кра­ї­на пе­ре­aeи­ває еко­но­мі­чні про­бле­ми, за­кла­де­ні то­ді еко­но­мі­чні ре­фор­ми да­ли їй фо­ру по­рів­ня­но з Укра­ї­ною, яка не зумі­ла здій­сни­ти ре­фор­ми у 90-х і про­ва­ли­ла зав­да­н­ня у 2005–2008 рр., на­ро­сти­ла де­рaeборг за ча­сів Яну­ко­ви­ча і ледь ви­йшла на по­віль­не та не­пев­не зро­ста­н­ня пі­сля ва­aeких ре­форм і по­лі­ти­чних пер­тур­ба­цій 2014-го.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.