Єв­ро­пей­ський сві­тло­фор енер­ге­ти­чно­го пе­ре­хо­ду до ста­ло­го роз­ви­тку: ре­жим ми­го­тли­во­го жов­то­го

Єв­ро­пей­ська енер­ге­ти­чна по­лі­ти­ка ста­ло­го роз­ви­тку на тлі зро­ста­ю­чої гло­баль­ної кон­ку­рен­ції у сві­то­вій тор­гів­лі

Dzerkalo Tizhnya - - ТИТУЛЬНА СТОРІНКА - Ві­ктор ЛІР,

кан­ди­дат еко­но­мі­чних на­ук, про­від­ний на­у­ко­вий спів­ро­бі­тник Ін­сти­ту­ту еко­но­мі­ки та про­гно­зу­ва­н­ня НАН Укра­ї­ни

У той час, ко­ли сві­то­ва спіль­но­та у поль­сько­му мі­сті Ка­то­ві­це на чер­го­вій Кон­фе­рен­ції сто­рін Рам­ко­вої кон­вен­ції ООН зі змі­ни клі­ма­ту обго­во­рює пра­ви­ла ім­пле­мен­та­ції Па­ризь­кої клі­ма­ти­чної уго­ди, у са­мо­му Па­ри­жі ви­ру­ють при­стра­сті да­ле­ко не еко­ло­гі­чно­го спря­му­ва­н­ня.

Ба­га­то ана­лі­ти­ків збі­га­ю­ться у дум­ках, що за­пла­но­ва­не під­ви­ще­н­ня акци­зів на паль­не у Фран­ції є ли­ше при­во­дом для про­те­стів «жов­тих жи­ле­тів», які на­справ­ді зу­мов­ле­ні глиб­ши­ми со­ці­аль­но-еко­но­мі­чни­ми чин­ни­ка­ми. Обу­ре­н­ня фран­цу­зів спри­чи­не­не тим, що тан­дем по­лі­ти­чних еліт і ве­ли­ко­го ка­пі­та­лу спро­бу­вав ви­рі­шу­ва­ти еко­ло­гі­чні про­бле­ми за ра­ху­нок се­ре­дньо­го кла­су, який і так на тлі по­мір­но­го еко­но­мі­чно­го роз­ви­тку від­чу­ває пе­ре­шко­ди для пе­ре­су­ва­н­ня у «со­ці­аль­них лі­фтах».

По­чин до­рож­чий за гро­ші

На­га­даю, що па­ра­ди­гму ста­ло­го роз­ви­тку бу­ло мо­дер­ні­зо­ва­но на Кон­фе­рен­ції ООН зі ста­ло­го роз­ви­тку (20–22 черв­ня 2012), че­рез двад­цять ро­ків пі­сля Кон­фе­рен­ції ООН з нав­ко­ли­шньо­го се­ре­до­ви­ща в Ріо-де-жа­ней­ро, тож отри­ма­ла сим­во­лі­чну на­зву «Ріо+20». Кон­фе­рен­ція «Ріо+20» під­твер­ди­ла по­лі­ти­чну при­хиль­ність глав дер­жав і уря­дів, сві­то­во­го гро­ма­дян­сько­го су­спіль­ства усім прин­ци­пам де­кла­ра­цій зі ста­ло­го роз­ви­тку, ухва­ле­них у Ріо-де-жа­ней­ро (1992) і Йо­ган­нес­бур­зі (2002). Во­дно­час Кон­фе­рен­ція «Ріо+20» за­про­по­ну­ва­ла більш ком­пле­ксний і си­стем­ний під­хід до про­бле­ми ста­ло­го роз­ви­тку, ви­зна­чи­ла йо­го ін­сти­ту­цій­ні рам­ки, що спри­я­ти­муть зба­лан­со­ва­ні­шій та ефе­ктив­ні­шій ін­те­гра­ції всіх ком­по­нен­тів ста­ло­го роз­ви­тку на осно­ві ці­лі­сно­го під­хо­ду на всіх рів­нях — гло­баль­но­му, на­ціо­наль­но­му, ре­гіо­наль­но­му.

Гу­ма­ні­сти­чний аспект став ви­зна­чаль­ним для но­вої ві­зії май­бу­тньо­го. Но­ві ці­лі ста­ло­го роз­ви­тку, що ви­кла­де­ні у до­ку­мен­ті «Пе­ре­тво­ре­н­ня на­шо­го сві­ту: по­ря­док ден­ний у сфе­рі ста­ло­го роз­ви­тку на пе­рі­од до 2030 ро­ку», за­мі­ни­ли со­бою Ці­лі роз­ви­тку ти­ся­чо­лі­т­тя. Вста­нов­ле­них ці­лей пла­ну­є­ться до­ся­га­ти з 2015-го по 2030 р. 25 ве­ре­сня 2015-го 193 кра­ї­ни за­твер­ди­ли 17 гло­баль­них ці­лей і 169 від­по­від­них зав­дань, які ма­ють ком­пле­ксний ха­ра­ктер і за­без­пе­чу­ють зба­лан­со­ва­ність усіх трьох ком­по­нен­тів ста­ло­го роз­ви­тку: еко­но­мі­чно­го, со­ці­аль­но­го та еко­ло­гі­чно­го. Від­по­від­но до прийня­тих рі­шень, у порт­фе­лі ко­жної де­ле­га­ції, яка при­бу­ла до Ка­то­ві­це, мав бу­ти чі­ткий на­ціо­наль­ний стра­те­гі­чний план дій із до­ся­гне­н­ня онов­ле­ної си­сте­ми ці­лей ста­ло­го роз­ви­тку. Та­ку на­ціо­наль­ну до­по­відь «Ці­лі ста­ло­го роз­ви­тку: Укра­ї­на» бу­ло опри­лю­дне­но 2017-го.

Ва­жли­во те, що бо­роть­ба зі змі­ною клі­ма­ту за­ли­ша­є­ться одним із прі­о­ри­те­тів, але вже не до­мі­ну­ю­чим, вра­хо­ву­ю­чи за­го­стре­н­ня про­блем з по­до­ла­н­ням бі­дно­сті та з рів­ною до­сту­пні­стю до при­ро­дних ре­сур­сів, ін­фор­ма­ції, осві­ти, ме­ди­ци­ни для всіх жи­те­лів пла­не­ти. Гло­баль­на еко­ло­гі­чна со­лі­дар­ність в еко­но­мі­чно роз­ді­ле­но­му сві­ті де­да­лі біль­ше по­сту­па­є­ться на­ціо­наль­но­му пра­гма­ти­зму. А це, у свою чер­гу, ство­рює ро­дю­чий ´рунт для ан­ти­гло­ба­ліст­сько­го ру­ху та від­кри­тих ло­каль­них про­те­стів, на­віть у кра­ї­нах — драй­ве­рах ідеї ста­ло­го роз­ви­тку.

Ці­ною не­ймо­вір­них зу­силь, пі­сля скла­дно­го і три­ва­ло­го пос­ткі­от­сько­го пе­ре­го­вор­но­го про­це­су що­до обме­же­н­ня ан­тро­по­ген­них ви­ки­дів пар­ни­ко­вих га­зів, сві­то­ва спіль­но­та на клі­ма­ти­чній кон­фе­рен­ції у Па­ри­жі на­при­кін­ці 2015 р. до­ся­гла про­гре­су у ви­зна­чен­ні кіль­кі­сних па­ра­ме­трів обме­же­н­ня змі­ни клі­ма­ту, а са­ме: утри­ма­ти зро­ста­н­ня гло­баль­ної се­ре­дньої тем­пе­ра­ту­ри на­ба­га­то ниж­че 2°C і до­кла­сти зу­силь для обме­же­н­ня зро­ста­н­ня тем­пе­ра­ту­ри ве­ли­чи­ною 1,5°C. На­то­мість та­кі ам­бі­тні ці­лі не бу­ло під­крі­пле­но та­ки­ми ж за мас­шта­бом но­ви­ми еко­но­мі­чни­ми ме­ха­ні­зма­ми, які бу­ли сво­го ча­су пе­ред­ба­че­ні Кі­от­ським про­то­ко­лом, на­при­клад ство­ре­н­ня рин­ку оди­ниць ско­ро­че­н­ня ви­ки­дів. Схо­же на те, що за­раз пра­кти­чні дії уря­дів про­ми­сло­во роз­ви­не­них кра­їн сві­ту (і не ли­ше кра­їн ЄС) у цьо­му на­пря­мі мо­жуть за­мі­ни­ти ба­зо­вий прин­цип еко­ло­гі­чної по­лі­ти­ки «за­бру­дню­вач пла­тить» на більш мас­шта­бний — «пла­тять усі», іна­кше ка­жу­чи, і бі­дні, і ба­га­ті. При цьо­му, ко­му з них ди­ха­ти чи­стим по­ві­трям, на­пря­му за­ле­жа­ти­ме від рози ві­трів, яка не­під­кон­троль­на будь-яким уря­дам. Па­ра­докс у то­му, що при цьо­му про­яв­ля­є­ться від­кри­тий ве­ли­ким єван­ге­лі­стом фе­но­мен, який і на­зва­ли на йо­го честь, — ефект Ма­тфея. Обра­зно йо­го сфор­му­льо­ва­но так: «Бі­дні ста­ють ще бі­дні­ши­ми, а ба­га­ті ще ба­га­тши­ми». От пе­ред якою ди­ле­мою сто­ять сьо­го­дні уча­сни­ки клі­ма­ти­чної кон­фе­рен­ції у Поль­щі. Але як­би це бу­ла ли­ше та­ка ди­ле­ма!

Енер­ге­ти­чний пе­ре­хід на пе­ре­хре­сті до­ріг ста­ло­го роз­ви­тку

Звер­не­мо ува­гу, що Кон­це­пція ста­ло­го роз­ви­тку з’яви­ла­ся за ра­ху­нок об’єд­на­н­ня трьох основ­них під­си­стем — еко­но­мі­чної, со­ці­аль­ної та еко­ло­гі­чної. Ім­пе­ра­ти­ви до­ся­гне­н­ня ефе­ктив­но­сті цих під­си­стем Все­сві­тня енер­ге­ти­чна ра­да (ВЕР) на­зва­ла три­ле­мою, під­кре­слю­ю­чи скла­дність зв’яз­ків між ці­ля­ми роз­ви­тку на­зва­них під­си­стем. Під со­ці­аль­ною рів­ні­стю ро­зу­мі­ють не тіль­ки фі­зи­чну (те­хно­ло­гі­чну), але й еко­но­мі­чну до­сту­пність енер­гії для всьо­го на­се­ле­н­ня. У сво­їй до­по­віді «По­лі­ти­ки для май­бу­тньо­го» ВЕР за­зна­чає, що жо­дна кра­ї­на у сві­ті по­ки не до­ся­гла іде­аль­но­го ба­лан­су та одно­ча­сно­го про­гре­су за всі­ма трьо­ма скла­до­ви­ми енер­ге­ти­чної ста­ло­сті.

Ро­зро­бле­на ВЕР кон­це­пція енер­ге­ти­чної три­ле­ми фо­ку­су­є­ться на трьох основ­них ве­кто­рах роз­ви­тку па­лив­но-енер­ге­ти­чно­го ком­пле­ксу: енер­го­без­пе­ці, до­сту­пно­сті енер­гії та еко­ло­гі­чній стій­ко­сті. Ко­жній дер­жа­ві, згі­дно з кон­це­пці­єю, не­об­хі­дно до­три­му­ва­ти­ся ба­лан­су між трьо­ма стов­па­ми три­ле­ми. З 2014 р. ВЕР оці­нює ба­ланс у три­ку­тни­ку ці­лей енер­ге­ти­чної по­лі­ти­ки з до­по­мо­гою спе­ці­аль­но роз­ро­бле­но­го ін­де­ксу. У 2017 р. Укра­ї­на по­сі­ла 11-те (!) мі­сце у сві­ті за ін­де­ксом енер­ге­ти­чної без­пе­ки, 63-тє — за ін­де­ксом до­сту­пно­сті енер­гії та 102-ге мі­сце — за еко­ло­гі­чною ста­лі­стю. За ін­те­граль­ним по­ка­зни­ком енер­ге­ти­чної три­ле­ми — 48-ме мі­сце се­ред 125 кра­їн сві­ту.

На мій по­гляд, для пов­ні­шо­го від­обра­же­н­ня та ви­рів­ню­ва­н­ня мо­жли­во­стей рі­зних кра­їн у ча­сти­ні до­ся­гне­н­ня ці­лей ста­ло­го роз­ви­тку не­об­хі­дно до­пов­ни­ти енер­ге­ти­чну три­ле­му по­ка­зни­ка­ми, що без­по­се­ре­дньо ілю­стру­ють до­ся­гне­н­ня еко­но­мі­чно­го та те­хно­ло­гі­чно­го роз­ви­тку і є пе­ред­умо­ва­ми про­гре­су на шля­ху до ста­ло­го роз­ви­тку, а са­ме — енер­го­єм­ні­стю ВВП та еко­но­мі­чним до­бро­бу­том на­се­ле­н­ня (ВВП на ду­шу на­се­ле­н­ня). За­ле­жно від пев­но­го ета­пу роз­ви­тку ко­жна кра­ї­на по­вин­на са­мо­стій­но, з огля­ду на на­ціо­наль­ні ін­те­ре­си, вста­нов­лю­ва­ти ці­льо­ві прі­о­ри­те­ти енер­ге­ти­чної по­лі­ти­ки ста­ло­го роз­ви­тку. Вва­жаю, що та­ку кон­це­пцію мо­жна на­зва­ти енер­ге­ти­чною пен­та­ле­мою ста­ло­го роз­ви­тку.

Ін­ди­ка­то­ри ре­а­лі­за­ції та­ких ім­пе­ра­ти­вів не є не­за­ле­жни­ми змін­ни­ми, тоб­то апрі­о­рі не­мо­жли­во одно­ча­сно за­без­пе­чу­ва­ти про­грес за всі­ма на­пря­ма­ми. Звід­си ви­пли­ває не­об­хі­дність вста­но­ви­ти прі­о­ри­те­ти та ме­ха­ні­зми їх до­ся­гне­н­ня на осно­ві кон­сен­су­су дер­жа­ви, бі­зне­су та су­спіль­ства за­ле­жно від рів­ня со­ці­аль­но-еко­но­мі­чно­го роз­ви­тку кра­ї­ни. Однак про­цес ре­а­лі­за­ції по­лі­ти­ки до­три­ма­н­ня вста­нов­ле­них ім­пе­ра­ти­вів від­бу­ва­є­ться під впли­вом не ли­ше вну­трі­шньої по­лі­ти­ки, але та­кож ек­зо­ген­них фа­кто­рів, які ви­зна­ча­ю­ться ді­я­ми ін­ших дер­жав.

Ге­о­стра­те­гі­чні грав­ці сві­то­вої тор­гів­лі: єди­ні ці­лі — рі­зні дії

Гло­баль­ні де­тер­мі­нан­ти сві­то­вої тор­гів­лі, пе­ред­усім не­об­хі­дність за­сто­со­ву­ва­ти по­рів­няль­ні пе­ре­ва­ги в умо­вах зро­ста­ю­чої між­на­ро­дної кон­ку­рен­ції (пе­ре­ва­жно у три­ку­тни­ку «США—ЄС— Ки­тай»), ви­су­ва­ють свої ви­мо­ги до фор­му­ва­н­ня та ре­а­лі­за­ції на­ціо­наль­них вер­сій енер­ге­ти­чної по­лі­ти­ки. І тут ва­жли­во ро­зу­мі­ти, що у до­ся­гнен­ні ці­лей ге­о­стра­те­гі­чні грав­ці сві­то­во­го рин­ку сти­ка­ю­ться із су­пе­ре­чно­стя­ми, бо до­ся­гне­н­ня ко­жним із них сво­їх ці­лей ав­то­ма­ти­чно при­зво­дить до не­до­ся­гне­н­ня сво­їх ці­лей ін­ши­ми. Су­пе­ре­чно­сті між ці­ля­ми гло­баль­них гео­стра­те­гі­чних грав­ців при­зво­дять до війн еко­но­мі­чних ін­те­гра­цій. Гло­баль­ні тен­ден­ції лі­бе­ра­лі­за­ції тор­гів­лі ви­кли­ка­ють зво­ро­тну ре­а­кцію ре­гіо­наль­но­го або на­ціо­наль­но­го про­те­кціо­ні­зму, на­віть по­при до­го­вір у рам­ках СОТ або ре­гіо­наль­ні тор­го­вель­ні уго­ди.

На­при­клад, по­ка­зо­вою є по­лі­ти­ка США на рин­ку енер­го­ре­сур­сів, зокре­ма на рин­ку га­зу, де по­лі­ти­ка про­те­кціо­ні­зму має яскра­во ви­ра­же­ний ха­ра­ктер. Спо­лу­че­ні Шта­ти за­без­пе­чи­ли со­бі по­рів­няль­ну пе­ре­ва­гу у гло­баль­ній кон­ку­рен­ції за ра­ху­нок більш де­ше­во­го та еко­ло­гі­чно­го енер­ге­ти­чно­го ре­сур­су, що не мо­гло не по­зна­чи­ти­ся на кон­ку­рен­то­спро­мо­жно­сті аме­ри­кан­ських то­ва­рів у сві­то­вій тор­гів­лі. До­слі­дже­н­ня з ви­ко­ри­ста­н­ням ме­то­до­ло­гії дво­ви­мір­ної ве­ктор­ної ав­то­ре­гре­сії, що вста­нов­лює рі­зни­цю в про­ми­сло­во­му ви­ро­бни­цтві та рі­зни­цю в ці­ні на енер­го­ре­сур­си між Спо­лу­че­ни­ми Шта­та­ми і Єв­ро­пою, свід­чать про те, що ці­ни на енер­го­ре­сур­си мо­жуть чи­ни­ти істо­тний вплив на еко­но­мі­чну кон­ку­рен­то­спро­мо­жність. Зокре­ма, фа­ктор­ний ана­ліз Між­на­ро­дно­го ва­лю­тно­го фон­ду (Shifting Commodity Markets in a Globalized World/rabah Arezki and Akito Matsumoto (Eds.); International Monetary Fund. 2017) по­ка­зує, що зни­же­н­ня від­но­сної ці­ни на при­ро­дний газ у Спо­лу­че­них Шта­тах на 10% спри­я­ло по­лі­пшен­ню про­ми­сло­во­го ви­ро­бни­цтва в США по­рів­ня­но з ЄС при­бли­зно на 0,7%, що у свою чер­гу по­зна­чи­ло­ся на кон­ку­рен­то­спро­мо­жно­сті аме­ри­кан­сько­го екс­пор­ту. Як ре­зуль­тат час­тка енер­го­єм­но­го екс­пор­ту пе­ре­ро­бної про­ми­сло­во­сті в за­галь­но­му об­ся­зі екс­пор­ту пе­ре­ро­бної про­ми­сло­во­сті США не­у­хиль­но зро­стає, а час­тка не­енер­ге­ти­чно­го екс­пор­ту — ско­ро­чу­є­ться.

Ін­ший при­клад за­сто­су­ва­н­ня про­те­кціо­ні­зму у на­пря­мі змен­ше­н­ня цін на енер­го­ре­сур­си для на­ціо­наль­них ком­па­ній (у цьо­му ра­зі та­кож на рин­ку при­ро­дно­го га­зу) де­мон­струє Ні­меч­чи­на. Ви­ко­ри­сто­ву­ю­чи по­лі­ти­чне лі­дер­ство в ре­гіо­ні, Бер­лін до­пу­скає від­хи­ле­н­ня від єди­но­го єв­ро­пей­сько­го зов­ні­шньо­еко­но­мі­чно­го кур­су. Це яскра­во де­мон­струє по­зи­ція ці­єї кра­ї­ни що­до бу­дів­ни­цтва «Пів­ні­чно­го по­то­ку-2», яка що­най­мен­ше не від­по­від­ає ду­ху та бу­кві Енер­ге­ти­чної Хар­тії, не ка­жу­чи вже про ін­ші між­на­ро­дні уго­ди (див. «Хо­ло­дний душ для «Пів­ні­чно­го по­то­ку-2». Еко­но­мі­ко-пра­во­ві ри­зи­ки та мо­жли­во­сті збе­ре­же­н­ня укра­їн­сько­го тран­зи­ту при­ро­дно­го га­зу», DT.UA від 1 гру­дня 2018 р., №46). Бло­ку­ва­н­ня цьо­го про­е­кту не бу­ло вклю­че­но до сан­кцій­но­го спи­ску ЄС. Так са­мо, як і США не зав­жди бу­кваль­но ви­ко­ну­ють нор­ми СОТ. Під­три­му­ю­чи сан­кції про­ти Ро­сії, Спо­лу­че­ні Шта­ти, тим не менш, не за­бло­ку­ва­ли ро­сій­сько-аме­ри­кан­сько­го спів­ро­бі­тни­цтва з роз­роб­ки по­кла­дів при­ро­дно­го га­зу на ро­сій­сько­му ар­кти­чно­му шель­фі — най­більш пер­спе­ктив­но­му стра­те­гі­чно­му ре­зер­ві РФ.

Енер­ге­ти­ка Єв­ро­пи на тер­ни­сто­му шля­ху до ста­ло­го роз­ви­тку

Роз­ви­ток єв­ро­пей­сько­го рин­ку енер­го­ре­сур­сів у ці­ло­му від­бу­ва­є­ться у фар­ва­те­рі сві­то­вих тен­ден­цій лі­бе­ра­лі­за­ції та ін­те­гра­ції, але стра­те­гі­чний курс ви­зна­ча­є­ться осо­бли­вою по­лі­ти­кою та за­хо­да­ми, пе­ред­ба­че­ни­ми ди­ре­кти­ва­ми та ре­гла­мен­та­ми ЄС. Се­ред ви­зна­чаль­них трен­дів транс­фор­ма­ції енер­ге­ти­чно­го рин­ку мо­жна за­зна­чи­ти транс­фор­ма­цію по­пи­ту, ме­ха­ні­зми ці­но­утво­ре­н­ня, ме­то­ди ре­гу­лю­ва­н­ня, мо­жли­во­сті вла­сно­го ви­до­бу­тку й ім­пор­ту, стан ін­фра­стру­кту­ри та кон­ку­рен­ції.

Най­за­пе­клі­ші дис­ку­сії у кра­ї­нах ЄС від­бу­ва­ю­ться сто­сов­но ви­ко­ри­ста­н­ня ву­гі­л­ля в на­ціо­наль­них енер­го­ба­лан­сах. На­ра­зі в ЄС на­лі­чу­є­ться по­над 300 еле­ктро­стан­цій з ді­ю­чи­ми на них 738 енер­го­бло­ка­ми на ву­гіл­лі, які за­га­лом за­без­пе­чу­ють чверть усі­єї ге­не­ра­ції еле­ктри­ки в Єв­ро­со­ю­зі. У Ні­меч­чи­ні близь­ко 40% еле­ктро­енер­гії ви­ро­бля­є­ться з ви­ко­ри­ста­н­ням ву­гі­л­ля, у ста­дії бу­дів­ни­цтва пе­ре­бу­ва­ють 23 но­ві ву­гіль­ні еле­ктро­стан­ції, до то­го ж ре­а­лі­зу­є­ться про­гра­ма з мо­дер­ні­за­ції ста­рих ТЕС. За 2012–2017 рр. у Ні­меч­чи­ні вве­де­но в екс­плу­а­та­цію по­над 10 ГВТ но­вих ву­гіль­них по­ту­жно­стей. Цей про­цес кри­ти­ку­ють при­хиль­ни­ки аль­тер­на­тив­ної енер­ге­ти­ки, оскіль­ки пе­ред кра­ї­на­ми ЄС по­став­ле­но зав­да­н­ня змен­ши­ти час­тку ву­гле­во­дне­во­го па­ли­ва для ви­ро­бни­цтва еле­ктро­енер­гії до 30%. Однак єв­ро­пей­ське ву­гіль­не ло­бі вба­чає акту­аль­ну роль ву­гі­л­ля як пе­ре­хі­дно­го енер­го­ре­сур­су для за­мі­ще­н­ня ба­зо­вих по­ту­жно­стей АЕС на шля­ху до пов­ної ко­мер­ці­а­лі­за­ції від­нов­лю­ва­ної енер­ге­ти­ки.

За за­ду­мом, лі­бе­ра­лі­за­ція при­ро­дних мо­но­по­лій та­кож ма­ла б спри­я­ти змен­шен­ню шкі­дли­вих ви­ки­дів енер­ге­ти­ки че­рез ме­ха­нізм кон­ку­рен­ції. Про­те під­сум­ки двад­ця­ти­рі­чно­го до­сві­ду лі­бе­ра­лі­за­ції рин­ків еле­ктро­енер­гії та при­ро­дно­го га­зу у ЄС є до­сить не­о­дно­зна­чни­ми. Не­зва­жа­ю­чи на зро­ста­н­ня спо­то­вої тор­гів­лі та актив­ну ін­сти­ту­цій­ну транс­фор­ма­цію, очі­ку­ва­ні ре­зуль­та­ти із змен­ше­н­ня цін і за­без­пе­че­н­ня су­ве­ре­ні­те­ту спо­жи­ва­чів ду­же по­мір­ко­ва­ні. Об’єктив­но рі­зна стру­кту­ра енер­го­ба­лан­сів кра­їн ЄС ра­зом із рі­зною, істо­ри­чно де­тер­мі­но­ва­ною на­ціо­наль­ною кор­по­ра­тив­ною стру­кту­рою не спри­яє фор­му­ван­ню єди­но­го єв­ро­пей­сько­го енер­ге­ти­чно­го рин­ку. Зві­сно, що ні­ве­лю­ва­ти дію за­зна­че­них фа­кто­рів у се­ре­дньо­стро­ко­вій пер­спе­кти­ві пра­кти­чно не­мо­жли­во. Усві­дом­лю­ю­чи слаб­кий про­грес що­до ре­зуль­та­тів, Мі­жна­ро­дне енер­ге­ти­чне агент­ство під­кре­слює ва­жли­вість став­ле­н­ня до лі­бе­ра­лі­за­ції енер­го­рин­ків як до про­це­су, а не як до по­дії. По­ки що за­мість єди­но­го кон­ку­рен­тно­го енер­ге­ти­чно­го рин­ку ЄС існує су­ку­пність на­ціо­наль­них (ре­гіо­наль­них) олі­го­поль­них рин­ків, які не над­то силь­но ін­те­гро­ва­ні між со­бою і в яких кон­ку­рен­тне се­ре­до­ви­ще за­без­пе­чу­є­ться не рин­ко­ви­ми си­ла­ми, а ме­ха­ні­зма­ми «не­за­ле­жно­го» дер­жав­но­го ре­гу­лю­ва­н­ня, що їх, у свою чер­гу, ви­ко­ри­сто­ву­ють зно­ву ж та­ки для до­ся­гне­н­ня на­ціо­наль­них прі­о­ри­те­тів енер­ге­ти­чної по­лі­ти­ки.

Ра­зом з тим го­лов­ним ре­зуль­та­том єв­ро­пей­ської по­лі­ти­ки лі­бе­ра­лі­за­ції та про­зо­ро­сті у се­кто­рі енер­ге­ти­ки слід вва­жа­ти усві­дом­ле­н­ня єв­ро­пей­ця­ми, як спо­жи­ва­ча­ми, так і енер­ге­ти­чни­ми ком­па­ні­я­ми, ті­єї сен­тен­ції, що «еко­но­мі­чно об´рун­то­ва­ні» (енер­ге­ти­чни­ми ком­па­ні­я­ми) та­ри­фи на енер­го­ре­сур­си — це не одне і те са­ме, що «об’єктив­но зу­мов­ле­ні» (рин­ком) ці­ни на енер­го­ре­сур­си.

Не­зва­жа­ю­чи на єди­ні ці­лі єв­ро­пей­ської енер­ге­ти­чної по­лі­ти­ки, рух до ці­лей ста­ло­го роз­ви­тку спри­йма­є­ться у рі­зних кра­ї­нах ЄС із не­о­дна­ко­вим сту­пе­нем ен­ту­зі­а­зму. І не ли­ше че­рез рі­зну стру­кту­ру на­ціо­наль­них енер­ге­ти­чних ба­лан­сів, яка на тлі єв­ро­пей­сько­го рин­ку еко­ло­гі­чних квот ско­рі­ше фор­мує мо­ти­ва­цію до дій ли­ше ве­ли­ких енер­ге­ти­чних ком­па­ній. Про­те­сти «жов­тих жи­ле­тів» ви­ни­кли не десь іще, а са­ме у Фран­ції — кра­ї­ні, де близь­ко 85% ви­ро­бле­ної еле­ктро­енер­гії за­без­пе­чу­є­ться «еко­ло­гі­чно чи­стою» атом­ною енер­ге­ти­кою.

У ці­ло­му спо­жи­ва­н­ня га­зу в Єв­ро­пі на тлі сут­тє­во­го ско­ро­че­н­ня вла­сно­го ви­до­бу­тку не­у­хиль­но змен­шу­є­ться. Зни­же­н­ня по­пи­ту спри­чи­ни­ло на­дли­шок про­по­зи­ції га­зу на єв­ро­пей­сько­му рин­ку і зро­ста­н­ня кон­ку­рен­ції по­ста­чаль­ни­ків.

На спо­жи­ва­н­ня га­зу чи­нить тиск як не­ста­біль­на еко­но­мі­чна си­ту­а­ція, так і між­па­лив­на кон­ку­рен­ція. Го­лов­ний спад по­пи­ту від­був­ся у се­кто­рі еле­ктро­енер­ге­ти­ки, де по­ши­рю­є­ться ви­ко­ри­ста­н­ня від­нов­лю­ва­ної енер­ге­ти­ки. Ра­зом із тим час­тка ву­гі­л­ля у за­галь­но­му па­лив­но­му ба­лан­сі є ви­щою за ра­ні­ше очі­ку­ва­ну. У пер­спе­кти­ві ви­ко­ри­ста­н­ня ву­гі­л­ля та ін­ших ву­гле­во­дне­вих ви­дів па­ли­ва має зни­жу­ва­ти­ся під впли­вом еко­ло­гі­чних за­хо­дів Брюс­се­ля, пов’яза­них із по­жвав­ле­н­ням рин­ку тор­гів­лі кво­та­ми яке вже спо­сте­рі­га­є­ться. На­ра­зі вар­тість квот на ви­ки­ди пар­ни­ко­вих га­зів у Єв­ро­пі ста­но­вить близь­ко 20 єв­ро/т хо­ча ще на по­ча­тку 2018 р. во­на ко­ли­ва­лась у ді­а­па­зо­ні 5–7 єв­ро. Але для біль­шменш по­мі­тно­го ти­ску на ско­ро­че­н­ня ви­ко­ри­ста­н­ня ву­гі­л­ля ці­на квот має бу­ти при­найм­ні удві­чі біль­шою.

«Ро­зум­на» енер­ге­ти­ка та «ла­гі­дний» клі­мат для всіх. Але... у май­бу­тньо­му

От­же, до 2050 р., за офі­цій­ни­ми про­гно­за­ми між­на­ро­дних енер­ге­ти­чних ін­сти­ту­цій, ра­ди­каль­них змін у стру­кту­рі сві­то­во­го па­лив­но­го ко­ши­ка не очі­ку­є­ться. Хо­ча існу­ють ін­ші сце­нар­ні при­пу­ще­н­ня та більш опти­мі­сти­чні про­гно­зи окре­мих до­слі­дни­ків. На­віть з ура­ху­ва­н­ням успі­шної ре­а­лі­за­ції Па­ризь­кої клі­ма­ти­чної уго­ди ву­гіль­на ге­не­ра­ція до 2050 р. збе­ре­же свої по­зи­ції на рів­ні 30% від су­мар­но­го ви­ро­бни­цтва еле­ктро­енер­гії. Роз­ви­ток те­хно­ло­гій у сфе­рі роз­від­ки та ви­до­бу­тку за­па­сів на­фти від­тер­мі­но­вує на­ста­н­ня так зва­но­го пі­ку на­фти на се­ре­ди­ну ни­ні­шньо­го сто­лі­т­тя на­віть при до­сить по­мір­них тем­пах по­пи­ту.

Ра­зом з тим у су­ча­сних умо­вах но­вих ви­кли­ків для енер­ге­ти­чної по­лі­ти­ки з’яв­ля­ю­ться но­ві рі­ше­н­ня, які вка­зу­ють, що тра­ди­цій­на мо­дель роз­ви­тку енер­ге­ти­ки мо­же змі­ни­ти­ся ра­ні­ше. Існу­ю­чі енер­ге­ти­чні си­сте­ми вже не від­по­від­а­ють ім­пуль­сам со­ці­аль­ної та еко­ло­гі­чної під­си­стем і мо­жуть роз­ви­ва­ти­ся ли­ше за ра­ху­нок но­вих те­хно­ло­гій. Про­цес пе­ре­хо­ду до ви­ко­ри­ста­н­ня від­нов­лю­ва­них дже­рел енер­гії та су­ча­сних ефе­ктив­них те­хно­ло­гій уже по­чав­ся, і ціл­ком імо­вір­но, що до 2050 р. бу­де пов­ні­стю ство­ре­но но­ву стру­кту­ру си­стем енер­го­за­без­пе­че­н­ня.

Ро­зу­мі­ю­чи та­ку си­ту­а­цію, біль­шість про­ми­сло­во роз­ви­не­них кра­їн ви­зна­чи­ла як стра­те­гі­чне зав­да­н­ня пе­ре­хід до но­вої ар­хі­те­кту­ри ін­те­ле­кту­аль­них енер­ге­ти­чних си­стем. У май­бу­тньо­му со­тні міль­йо­нів лю­дей са­мі ви­ро­бля­ти­муть «зе­ле­ну» енер­гію у се­бе вдо­ма, в офі­сах, на під­при­єм­ствах і ді­ли­ти­му­ться нею че­рез «енер­ге­ти­чний Ін­тер­нет» так са­мо, як за­раз ми ге­не­ру­є­мо ін­фор­ма­цію та по­ши­рю­є­мо її в со­цме­ре­жах. Но­ву енер­ге­ти­чну па­ра­ди­гму по­стін­ду­стрі­аль­но­го роз­ви­тку ви­зна­ча­ти­ме, за сло­ва­ми Д.рі­фкі­на, де­мо­кра­ти­за­ція енер­гії, що спри­чи­нить фун­да­мен­таль­ну пе­ре­бу­до­ву люд­ських вза­є­мин, змі­нить су­тність бі­зне­су і ме­ха­ні­зми дер­жав­но­го управ­лі­н­ня та зре­штою за­без­пе­чить ба­ланс між по­тре­ба­ми люд­ства та енер­ге­ти­чни­ми ре­сур­са­ми при збе­ре­жен­ні клі­ма­ту і нав­ко­ли­шньо­го при­ро­дно­го се­ре­до­ви­ща.

Modern Jazz («Су­ча­сний джаз»), Unfinished Simphony («Не­за­кін­че­на сим­фо­нія»), Hard Rock («Хард-рок») — ота­кі ви­га­дли­ві на­зви Сві­то­ва енер­ге­ти­чна ра­да (СВЕР) да­ла основ­ним сце­на­рі­ям роз­ви­тку енер­ге­ти­ки.

Акре­ди­то­ва­на ООН Сві­то­ва енер­ге­ти­чна ра­да (World Energy Council, WEC), що пред­став­ляє по­над 3000 дер­жав­них і при­ва­тних ор­га­ні­за­цій із май­же 100 кра­їн сві­ту, є най­біль­шою у сві­ті не­ко­мер­цій­ною між­на­ро­дною енер­ге­ти­чною ор­га­ні­за­ці­єю, ке­ро­ва­ною з Лон­до­на ге­не­раль­ним се­кре­та­рем, підзві­тним Ра­ді офі­це­рів СВЕР, яка, у свою чер­гу, під­по­ряд­ко­ву­є­ться сво­є­му го­ло­ві.

Ко­ли ма­єш спра­ву з та­ки­ми гро­мі­зд­ки­ми стру­кту­ра­ми, шу­кай «те­хні­чку в си­ньо­му ха­ла­ті». На кшталт ті­єї, яку ху­до­жник-ка­ри­ка­ту­рист Де­нис Ло­па­тін за­при­мі­тив на істо­ри­чній кон­фе­рен­ції в Лі­ва­дій­сько­му па­ла­ці: чле­ни «ве­ли­кої трій­ки» — шар­жо­ва­ні Чер­чилль, Ру­звельт і Ста­лін — си­дять із ко­мі­чно під­ня­ти­ми но­га­ми, а огря­дна те­хні­чка в си­ньо­му ха­ла­ті ді­ло­ви­то ору­дує шва­брою під їхні­ми стіль­ця­ми.

«Те­хні­чкою» при СВЕР по ча­сти­ні сце­на­рі­їв слу­жать кре­а­тив­на аме­ри­кан­ська Accenture Strategy, на­зва якої по­хо­дить від фра­зи «accent on the future» («акцент на май­бу­тньо­му»), і швей­цар­ський ін­сти­тут Па­у­ля Шер­ре­ра (The Paul Scherrer Institute, PSI). Му­зи­чні на­зви ва­рі­ан­тів гло­баль­но­го роз­ви­тку енер­ге­ти­ки впер­ше про­лу­на­ли во­се­ни 2013-го на кон­гре­сі в пів­ден­но­ко­рей­сько­му мі­сті Те­гу (Daegu).

Жан­ро­ве ко­ду­ва­н­ня слу­жить роз­кри­т­тю ха­ра­кте­ру сце­на­рію. «Джаз — це му­зи­ка без­ме­жно­го ін­ди­ві­ду­а­лі­зму... і му­зи­ка ко­ле­кти­ву»; «Ви не мо­же­те зі­гра­ти сим­фо­нію на­о­дин­ці, щоб гра­ти та­кі ре­чі, по­трі­бний ор­кестр»; «Хард-рок — це ви­ра­же­н­ня си­ли ду­ху у тяж­кі ча­си».

До 2016-го сце­на­рії вже обро­сли епі­гра­фа­ми. «Су­ча­сно­му джа­зу» пе­ре­ду­ва­ла фра­за аме­ри­кан­сько­го му­зи­кан­та та акто­ра Не­та Вуль­фа: «Джаз не ме­то­ди­чний, про­те й не без­ла­дний…». «Не­за­кін­че­ній сим­фо­нії» — сло­ва ан­глій­сько­го пи­сьмен­ни­ка-фан­та­ста та фі­ло­со­фа Ко­лі­на Віл­со­на: «Сим­фо­нія — це сце­ні­чний твір із ча­сти­на­ми, на­пи­са­ни­ми для ін­стру­мен­тів, а не для акто­рів». А «Хард-ро­ку» — ви­слов­лю­ва­н­ня зна­ме­ни­то­го аме­ри­кан­сько­го ро­ке­ра Елі­са Ку­пе­ра: «Важ­кий рок зав­жди бу­де важ­ким ро­ком, але ви ні­ко­ли по-справ­жньо­му не до­від­а­є­те­ся, що є Рок і що та­ким не є, — усе фра­гмен­то­ва­но».

Та чо­му сим­фо­нію не­за­кін­че­но? Тем­на во­да в обла­цех... На­віть на­тя­ків не­має.

У скар­бни­ці сим­фо­ні­чної му­зи­ки під та­кою на­звою зна­чи­ться твір Фран­ца Шу­бер­та, який скла­да­є­ться ли­ше з двох, а не з чо­ти­рьох тра­ди­цій­них для сим­фо­нії ча­стин. Що, втім, не за­ва­жає ба­га­тьом му­зи­ко­знав­цям вва­жа­ти її ціл­ком за­вер­ше­ним тво­ром, на­стіль­ки річ ком­по­зи­цій­но ці­лі­сна та змі­стов­но ви­чер­па­на. Зо­се­ре­дже­на те­ма ба­сів на по­ча­тку, що ство­рює образ бо­лі­сно­го роз­мір­ко­ву­ва­н­ня та сум­ної не­по­ру­шно­сті, але вже в дру­гій ча­сти­ні з’яв­ля­ю­ться від­тін­ки мрій­ли­во­го ста­ну — то сві­тло­го, то тро­хи сум­но­го, що ли­ше зрід­ка по­ру­шу­ю­ться ко­ро­тко­ча­сни­ми, але на­пру­же­ни­ми зле­та­ми — від­лу­н­ня­ми не­що­дав­ньої дра­ми.

Мо­жли­во, цей «не­по­мі­тний опти­мізм» і ма­ли на ува­зі роз­ро­бни­ки енер­ге­ти­чно­го сце­на­рію, дав­ши йо­му на­зву Unfinished Simphony. Але це з роз­ря­ду суб’єктив­но­го.

Три сце­на­рії то­му, що нам вла­сти­во ви­би­ра­ти мен­ше із лих. Як із при­до­ро­жнім ка­ме­нем: «Лі­во­руч пі­деш — ко­ня втра­тиш, пра­во­руч пі­деш…» і т.ін. Три­ле­ми — це зав­жди «не­мо­жли­ва трій­ця».

Ви­би­ра­ю­чи між Energy security (енер­ге­ти­чна без­пе­ка), Energy equity (рів­ність енер­ге­ти­чно­го до­сту­пу) і Environmental sustainability (еко­ло­гі­чна уста­ле­ність), скла­до­ви­ми сві­то­вої енер­ге­ти­чної три­ле­ми (World Energy Trilemma), не­ми­ну­че чи­мось, але до­ве­де­ться по­сту­пи­ти­ся.

Так і у ви­пад­ку све­рів­ських сце­на­рі­їв: силь­ною скла­до­вою «Джа­зу» є до­сту­пність енер­гії, силь­ною скла­до­вою «Сим­фо­нії» — еко­ло­гі­чна чи­сто­та.

Будь-який із за­зна­че­них у ре­пер­ту­а­рі «кон­цер­тів» обі­йде­ться сві­то­во­му спів­то­ва­ри­ству не­де­ше­во, але край­ні про­я­ви рі­зня­ться на тре­ти­ну один від одно­го: 34 трлн дол. у сти­лі хард-рок і 45 трлн дол. у сим­фо­ні­чно­му ви­ко­нан­ні. Пи­та­н­ня по­ля­гає в то­му, чия сан­кція бу­де ви­рі­шаль­ною при ви­бо­рі сце­на­рію.

СВЕР без на­тя­ків го­во­рить про не­спро­мо­жність сим­фо­ні­чно­го сце­на­рію без під­трим­ки яко­гось сві­то­во­го уря­ду: «Не­за­кін­че­на сим­фо­нія» спи­ра­є­ться на гло­баль­ні стру­кту­ри управ­лі­н­ня, на ди­пло­ма­тію, яка ве­де до сві­ту зро­ста­ю­чо­го ре­гіо­наль­но­го та гло­баль­но­го спів­ро­бі­тни­цтва».

Ви­бір, ма­буть, зро­бле­но. До­ку­мен­ти, прийня­ті Кон­фе­рен­ці­єю ООН із пи­тань клі­ма­ту (COP21) у 2015 р., ра­ти­фі­ко­ва­но ста­ном на 21 ве­ре­сня 2016-го 195 ви­щи­ми на­ціо­наль­ни­ми ор­га­на­ми. Прі­о­ри­тет і до­мі­нан­та

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.