«Страх по­ро­див це чу­до­ви­сько»

Що бу­де з пси­хлі­кар­нею су­во­ро­го ре­жи­му в Дні­прі

Dzerkalo Tizhnya - - ТИТУЛЬНА СТОРІНКА - Те­тя­на КУРМАНОВА

«Су­прун ви­пу­скає дні­пров­ських ма­ні­яків», «У зви­чай­ну пси­хлі­кар­ню пе­ре­ве­дуть пси­хів-убивць», «Пси­хи за­по­ло­нять мі­ста» — та­ки­ми за­го­лов­ка­ми ря­сні­ли ЗМІ пі­сля но­ви­ни про ре­ор­га­ні­за­цію ле­ген­дар­ної пси­хі­а­три­чної лі­кар­ні з су­во­рим на­гля­дом у Дні­прі.

Са­ме тут у ра­дян­ські ча­си при­му­со­ве пси­хі­а­три­чне лі­ку­ва­н­ня про­хо­ди­ли не­уго­дні вла­ді ди­си­ден­ти й пра­во­за­хи­сни­ки Ле­о­нід Плющ, Ва­силь Ру­бан, Ми­ко­ла Пла­хо­тнюк, Ана­то­лій Лу­пи­ніс та ін­ші. За­раз тут утри­му­ють не­о­су­дних па­ці­єн­тів, ко­трі ско­ї­ли сер­йо­зні зло­чи­ни. Однак і в ни­ні­шні ча­си пра­во­за­хи­сни­ки по­стій­но фі­ксу­ва­ли по­ру­ше­н­ня прав па­ці­єн­тів. Не так дав­но Мін­здо­ров’я ви­рі­ши­ло ре­ор­га­ні­зу­ва­ти лі­кар­ню: те­пер па­ці­єн­ти ма­ють пе­ре­бу­ва­ти у спе­ці­аль­но обла­дна­них уста­но­вах ближ­че до до­мів­ки. Із Дні­пров­ської пси­хлі­кар­ні су­во­ро­го ре­жи­му ма­ють ство­ри­ти фі­лі­ал Ки­їв­сько­го цен­тру пси­хі­чно­го здо­ров’я — як взі­рець пе­ні­тен­ці­ар­ної пси­хі­а­трії. Однак по­ки що жо­дна мі­сце­ва лі­кар­ня не го­то­ва при­йма­ти дні­пров­ських па­ці­єн­тів.

«Ка­раль­на пси­хі­а­трія — тем­на сто­рін­ка на­шо­го ми­ну­ло­го»

«Укра­їн­ська пси­хі­а­три­чна лі­кар­ня з су­во­рим на­гля­дом» у Дні­прі, — уні­каль­на уста­но­ва, в якій про­хо­дять при­му­со­ве лі­ку­ва­н­ня па­ці­єн­ти, що вчи­ни­ли тяж­кі та осо­бли­во тяж­кі зло­чи­ни у ста­ні не­о­су­дно­сті, і ті, ко­го рі­ше­н­ням су­ду ви­зна­но не­під­су­дним. Па­ці­єн­тів при­во­зять сю­ди з усі­єї кра­ї­ни. На­ра­зі їх — 658.

«Ме­тою лі­кар­ні бу­ло за­кри­ти всіх, ко­го не тре­ба по­ка­зу­ва­ти. У 1968 р. це бу­ли ди­си­ден­ти. Лі­кар­ню ство­ри­ли пі­сля по­дій у Схі­дній Єв­ро­пі. Ра­ні­ше су­спіль­ство по­збу­ва­ло­ся іна­ко­дум­ців, те­пер — тих, хто ви­кли­кає страх. При цьо­му ми за­бу­ва­є­мо, що біль­шість зло­чи­нів усе-та­ки ско­ю­ють пси­хі­чно здо­ро­ві лю­ди. Не­ро­зу­мі­н­ня по­ро­джує страх. А страх по­ро­див це чу­до­ви­сько, яке мі­сти­ться в Дні­прі», — роз­по­від­ає го­ло­ва ко­мі­сії з ре­ор­га­ні­за­ції лі­кар­ні Сер­гій Шум.

Тут не лю­блять зга­ду­ва­ти про те, що в ра­дян­ські ча­си Дні­пров­ська пси­хлі­кар­ня бу­ла «зраз­ко­вою» в упо­ко­рен­ні не­уго­дних: «Що ви та­ке ка­же­те? Яка ка­раль­на ме­ди­ци­на? Це все ма­я­чня».

Ін­ші лі­ка­рі ви­зна­ють, але ка­жуть, що все змі­ни­ло­ся. «Це тем­на сто­рін­ка на­шо­го ми­ну­ло­го, але ду­же-ду­же да­ле­ко­го. Я тут пра­цюю 19 ро­ків, і я не вва­жаю, що лі­кар­ня за­раз на­ле­жить до ка­раль­ної ме­ди­ци­ни», — ка­же за­ві­ду­ва­чка від­ді­ле­н­ня №2 Юлія Бре­слав­ська.

Про те, що в Дні­пров­ській пси­хі­а­три­чній лі­кар­ні з су­во­рим на­гля­дом по­ру­шу­ють пра­ва па­ці­єн­тів, не­о­дно­ра­зо­во за­яв­ля­ли в офі­сі Упов­но­ва­же­ної ВРУ з прав лю­ди­ни. По­ру­ше­н­ня са­ні­тар­них норм, фа­кти утри­ма­н­ня без під­став і без рі­ше­н­ня су­ду від­зна­ча­ли мо­ні­то­ри На­ціо­наль­но­го пре­вен­тив­но­го ме­ха­ні­зму.

Про про­бле­ми роз­по­від­ав і пре­зи­дент Асо­ці­а­ції пси­хі­а­трів Укра­ї­ни Се­мен Глу­зман: «Ще сім ро­ків то­му ми го­во­ри­ли, що по­трі­бні змі­ни. У лі­кар­ні бу­ли про­бле­ми, хо­ча вже й не та­кі, як у ча­си Со­ю­зу з ка­раль­ною ме­ди­ци­ною. Здо­ро­вих лю­дей там не бу­ло».

Фа­кти по­ру­ше­н­ня За­ко­ну «Про пси­хі­а­три­чну до­по­мо­гу» фі­ксу­ва­ла й ГПУ.

На по­ча­тку ми­ну­ло­го ро­ку, впер­ше з ча­су за­сну­ва­н­ня в 1968-му, лі­кар­ню від­ві­да­ла в.о.мі­ні­стра охо­ро­ни здо­ров’я. «У жо­дно­му з за­кла­дів, де ми всти­гли по­бу­ва­ти, не бу­ло та­ких жа­хли­вих умов, — пи­са­ла Уля­на Су­прун. — Па­ці­єн­ти не ма­ють змо­ги те­ле­фо­ну­ва­ти рі­дним, їхні ли­сти до­до­му пе­ред від­прав­кою пе­ре­чи­ту­ють лі­ка­рі, лі­ку­ва­н­ня су­то ме­ди­ка­мен­то­зне, пер­со­нал не мо­же да­ти від­по­віді що­до умов, те­ра­пії, тер­мі­нів пе­ре­бу­ва­н­ня па­ці­єн­тів. Лю­ди за­чи­не­ні в ті­сних, за­ду­шли­вих па­ла­тах і на­віть у ту­а­лет хо­дять за вка­зів­кою пер­со­на­лу. Не­має ні­якої ре­а­бі­лі­та­ції або аль­тер­на­тив­них ме­то­дів лі­ку­ва­н­ня».

«Біль­шість по­ру­шень прав лю­ди­ни, які ми тут фі­ксу­є­мо, не ка­ту­ва­н­ня, а жор­сто­ке по­во­дже­н­ня. Це ро­ка­ми уста­ле­на пра­кти­ка: по­стій­но вві­мкне­не сві­тло, ту­а­ле­ти без пе­ре­го­ро­док то­що. Це ро­би­ться не для то­го, щоб при­ду­ши­ти во­лю, а про­сто за зви­чкою, че­рез бай­ду­жість», — за­зна­чає Шум.

Ко­го і як утри­му­ють?

Під час роз­слі­ду­ва­н­ня зло­чи­нів слід­чі мо­жуть за­сум­ні­ва­ти­ся з при­во­ду осу­дно­сті пі­до­зрю­ва­но­го. То­ді при­зна­ча­є­ться су­до­во-пси­хі­а­три­чна екс­пер­ти­за. Суд ви­зна­чає, на яко­му ви­ді на­гля­ду має про­хо­ди­ти при­му­со­ве лі­ку­ва­н­ня па­ці­єнт, ко­трий ско­їв зло­чин: су­во­ро­му, по­си­ле­но­му чи за­галь­но­му. Пси­хі­а­три­чна лі­кар­ня су­во­ро­го утри­ма­н­ня в Укра­ї­ні одна — у Дні­прі. То­му тут і утри­му­ють пси­хі­чно не­здо­ро­вих лю­дей, ко­трі вчи­ни­ли пе­ре­ва­жно вбив­ства.

Тут їм при­зна­ча­ють лі­ку­ва­н­ня. Ко­жних пів­ро­ку пси­хі­чний стан па­ці­єн­тів оці­нює ко­мі­сія лі­ка­рів-пси­хі­а­трів. Рі­ше­н­ня ко­мі­сії зно­ву роз­гля­дає суд: про­дов­жу­ва­ти лі­ку­ва­ти, змі­ни­ти курс лі­ку­ва­н­ня чи ска­су­ва­ти йо­го (що бу­ває вкрай рід­ко).

Біль­шість па­ці­єн­тів, із яки­ми вда­ло­ся по­спіл­ку­ва­ти­ся в Дні­пров­ській пси­хлі­кар­ні, скар­жа­ться на лі­ки, які «пе­ре­тво­рю­ють те­бе на овоч».

Дми­тро К. ро­дом із Гле­ва­хи Ки­їв­ської обла­сті. Ка­же, що в ньо­го є дядь­ко — єди­ний ро­дич, го­то­вий йо­го від­ві­ду­ва­ти. Однак їзди­ти в Дні­про він не мо­же че­рез стан здо­ров’я. «В ін­ших лі­кар­нях об­ста­нов­ка кра­ща. Тут рід­ко да­ють гу­ля­ти. За ко­жне сло­во впо­пе­рек мо­жуть кін­ську до­зу амі­на­зи­ну да­ти — і вза­га­лі ні­чо­го не тя­миш».

«Ка­ту­ва­н­ня зав­жди за­сто­со­ву­ю­ться з пев­ною ме­тою. У пси­хі­а­трії ме­та — при­ду­ши­ти во­лю па­ці­єн­та, ство­ри­ти умо­ви, ко­ли па­ці­єнт не мо­же ви­слов­лю­ва­ти скар­ги. То­му йде­ться про ме­ди­ка­мен­то­зну те­ра­пію, — по­яснює Сер­гій Шум. — Ні­хто не ка­же, що во­на не­по­трі­бна. Ши­зо­фре­нія мо­ли­тва­ми не лі­ку­є­ться. Але пи­та­н­ня в то­му, яки­ми пре­па­ра­та­ми і в яко­му до­зу­ван­ні.

Якщо в лі­кар­ні ви­ко­ри­сто­ву­є­ться пе­ре­ва­жно амі­на­зин (що має яскра­ву по­бі­чну дію), то­ді як уже є ан­ти­пси­хо­ти­ки на­сту­пно­го по­ко­лі­н­ня, — то пи­та­н­ня не до пси­хо­фар­ма­ко­ло­гії, а до лі­ка­рів: ме­та — до­мог­ти­ся ви­ра­же­ної по­бі­чної дії чи те­ра­пев­ти­чно­го ефе­кту? Мо­же, ми хо­че­мо, щоб па­ці­єн­ти впро­довж ба­га­тьох ро­ків про­сто спа­ли? Це той мо­мент, на який мо­жна звер­ну­ти ува­гу й по­ду­ма­ти про зло­вжи­ва­н­ня пер­со­на­лу. Але це ви­кли­ка­но сфор­мо­ва­ною пра­кти­кою: мов­ляв, убивць тре­ба лі­ку­ва­ти так, щоб не бо­я­ти­ся хо­ди­ти на ро­бо­ту».

За­кри­ти чи ре­ор­га­ні­зу­ва­ти?

Ни­ні, ка­же Сер­гій Шум, три­ва­лість лі­ку­ва­н­ня в лі­кар­ні ви­зна­ча­є­ться тяж­кі­стю ско­є­но­го кар­но­го ді­я­н­ня, а не за­хво­рю­ва­н­ня лю­ди­ни. То­му Мін­здо­ров’я ухва­ли­ло рі­ше­н­ня про ре­ор­га­ні­за­цію Дні­пров­ської лі­кар­ні.

«Це пер­ша вста­нов­ле­на з ра­дян­ських ча­сів цен­тра­лі­зо­ва­на мо­но­поль­на си­сте­ма. Єди­на пси­хі­а­три­чна лі­кар­ня з су­во­рим утри­ма­н­ням на всю кра­ї­ну, що ви­кли­кає без­ліч не­зру­чно­стей як із до­став­кою па­ці­єн­тів, так і з на­сту­пни­ми ба­га­то­рі­чни­ми ві­зи­та­ми ро­ди­чів. За цей час роз­ри­ва­ю­ться всі со­ці­аль­ні зв’яз­ки, втра­ча­ю­ться тру­до­ві на­ви­чки. Па­ці­єн­ти, вир­ва­ні зі зви­чно­го се­ре­до­ви­ща, ма­ють де­да­лі мен­ше шан­сів зно­ву ін­те­гру­ва­ти­ся в су­спіль­ство», — ка­же пси­хі­атр.

Згі­дно з кон­це­пці­єю пси­хі­а­три­чної охо­ро­ни здо­ров’я, прийня­тою єв­ро­пей­ським бю­ро ВОЗ 2013 р., пси­хі­а­три­чна до­по­мо­га має бу­ти на­бли­же­на до мі­сця ме­шка­н­ня па­ці­єн­та.

Га­ли­на Ме­шков­ська з Кре­мен­чу­ка від­ві­дує си­на Сер­гія що­мі­ся­ця і мріє, щоб йо­го пе­ре­ве­ли в Пол­тав­ську область, ближ­че до до­мів­ки: «Ра­ні­ше їзди­ла ча­сті­ше. Те­пер — дві­чі на мі­сяць. На­ймаю в Дні­прі но­мер у го­те­лі. Важ­ко. Ме­ні ду­же не по­до­ба­ю­ться умо­ви й те, як лі­ку­ють си­на. Йо­му ста­ло ще гір­ше. Він бу­ває зов­сім див­ним».

Пси­хі­а­три­чна лі­кар­ня не по­вин­на бу­ти в’язни­цею, ка­жуть у Мін­здо­ров’я. Лі­кар­ня має ста­ти дні­пров­ським фі­лі­а­лом «Цен­тру пси­хі­чно­го здо­ров’я і мо­ні­то­рин­гу нар­ко­ти­ків та ал­ко­го­лю». За­раз від­бу­ва­є­ться ін­вен­та­ри­за­ція для пе­ре­да­чі май­на на ба­ланс Цен­тру.

Ба­га­то чле­нів ко­ле­кти­ву лі­кар­ні по­бо­ю­ю­ться, що в ре­ор­га­ні­зо­ва­ній уста­но­ві для них не за­ли­ши­ться мі­сця. «Схе­ма для па­ці­єн­тів ме­ні зро­зумі­ла: по­трі­бні фі­нан­си, і все бу­де зро­бле­но. А ось для се­бе осо­би­сто я по­ки що не зро­зумі­ла, чим за­йма­ти­му­ся пі­сля ре­ор­га­ні­за­ції. Спо­ді­ва­ю­ся, ро­бо­тою нас за­без­пе­чать», — ка­же Юлія Бре­слав­ська.

«Ба­га­тьом пра­ців­ни­кам не­зро­зумі­ло: нев­же про­сті­ше ви­ді­ли­ти ве­ли­ку су­му з бю­дже­ту на ство­ре­н­ня умов для утри­ма­н­ня в лі­кар­нях обла­сті, ніж роз­ви­ва­ти вже існу­ю­чу? Я — мо­ло­дий фа­хі­вець, із до­сві­дом ро­бо­ти, і мо­жу вла­шту­ва­ти­ся в ін­шо­му мі­сці. Але ме­ні тут зру­чно — жи­ву по­руч. Не так уже ба­га­то ро­ди­чів при­їжджає, щоб за­ра­ди них усе змі­ню­ва­ти», — вва­жає пси­хі­атр Ал­ла Да­ни­лен­ко.

Сер­гій Шум за­пев­няє, що пра­ців­ни­кам за­про­по­ну­ють ро­бо­чі мі­сця у фі­лі­а­лі: «Про лі­кві­да­цію не йде­ться. Це ма­ні­пу­ля­ції ЗМІ. Об’єд­на­ю­ться дві юр­осо­би. Тут на­да­ва­ти­муть пси­хі­а­три­чну до­по­мо­гу осу­дним за­су­дже­ним па­ці­єн­там, що від­бу­ва­ють по­ка­ра­н­ня і ма­ють пси­хі­чні роз­ла­ди, а то­му по­тре­бу­ють ста­ціо­нар­ної до­по­мо­ги».

Пі­сля ре­ор­га­ні­за­ції па­ці­єн­тів пе­ре­во­ди­ти­муть у 14 лі­ка­рень, спи­сок яких за­твер­дже­ний спе­ці­аль­ним на­ка­зом Мін­здо­ров’я. Го­то­ві прийня­ти па­ці­єн­тів із Дні­пра лі­кар­ні пе­ре­ві­ря­ти­ме спіль­на ко­мі­сія Мін­здо­ров’я й ГПУ. На­ра­зі і жо­дно­го па­ці­єн­та ще не пе­ре­ве­ли.

«У на­ка­зі про­пи­са­ні пи­та­н­ня без­пе­ки, які не­об­хі­дно ство­ри­ти в ін­ших лі­кар­нях: по­си­ле­ний на­гляд, охо­ро­на. На це по­трі­бен час», — по­яснює Бре­слав­ська.

На пи­та­н­нях без­пе­ки в лі­кар­нях, ку­ди пе­ре­ве­дуть хво­рих із Дні­пра, на­по­ля­гає й Се­мен Глу­зман: зва­жа­ю­чи на ни­ні­шні фі­нан­су­ва­н­ня га­лу­зі та стан ра­йон­них лі­ка­рень, пе­ре­во­ди­ти па­ці­єн­тів про­сто не мо­жна. «В Укра­ї­ні є про­бле­ми пси­хі­а­трії, які по­трі­бно ви­рі­шу­ва­ти на­сам­пе­ред, — вва­жає С.глу­зман. — На­при­клад, у нас ка­та­стро­фі­чний стан у ди­тя­чій пси­хі­а­трії. Зві­сно, тре­ба щось ро­би­ти з Дні­пров­ською лі­кар­нею. Але як у зу­бо­жі­лу лі­кар­ню, де го­лов­лі­кар ле­две зво­дить кін­ці з кін­ця­ми, пе­ре­во­ди­ти та­ких сер­йо­зних па­ці­єн­тів? Там же є де­ся­тки агре­сив­них зло­чин­ців, які не ду­же-то під­да­ю­ться лі­ку­ван­ню. Ре­ор­га­ні­за­ція — це ду­же скла­дний про­цес. Під­хо­ди­ти до ньо­го тре­ба ро­зум­но».

По­ки що, за сло­ва­ми С.шу­ма, ра­йон­ні про­ку­ра­ту­ри за­зна­ча­ють, що лі­кар­ні на мі­сцях не го­то­ві прийня­ти па­ці­єн­тів. Від­по­від­но, уста­но­ва про­дов­жу­ва­ти­ме пра­цю­ва­ти. Ко­ли са­ме пе­ре­ве­дуть па­ці­єн­тів, по­ки що не­ві­до­мо: це ви­рі­шить спіль­на ко­мі­сія ГПУ і Мін­здо­ров’я.

«Усе те­пер за­ле­жить від мі­сце­вої вла­ди. В нас де­цен­тра­лі­за­ція, роз­по­діл пов­но­ва­жень. Мін­здо­ров’я мо­же вста­нов­лю­ва­ти пра­ви­ла, го­во­ри­ти, що тре­ба ро­би­ти, а пра­кти­чна ре­а­лі­за­ція — на ке­рів­ни­цтві уста­нов», — ка­же Шум.

У Мін­здо­ров’я ви­зна­ють, що про­цес ре­ор­га­ні­за­ції Дні­пров­ської пси­хлі­кар­ні ли­ше роз­по­чав­ся, але спо­ді­ва­ю­ться, що він не за­тя­гне­ться на­дов­го.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.