Ве­ли­ке сер­це як ді­а­гноз

Dzerkalo Tizhnya - - ТИТУЛЬНА СТОРІНКА - Оль­га СКРИПНИК

Ко­ли про лю­ди­ну го­во­рять, що в неї ве­ли­ке сер­це, це зву­чить як по­хва­ла: во­на, мов­ляв, до­бро­зи­чли­ва, ще­дра, не­бай­ду­жа до чу­жо­го бо­лю.

Та якщо та­ке ска­жуть у ка­бі­не­ті лі­ка­ря — це си­гнал три­во­ги не тіль­ки для па­ці­єн­та, а й для йо­го сім’ї. Скла­дний ме­ди­чний тер­мін «гі­пер­тро­фі­чна кар­діо­міо­па­тія» не ви­пад­ко­во за­мі­ня­ють сло­во­спо­лу­че­н­ням «ве­ли­ке сер­це». При цій па­то­ло­гії роз­ши­рю­ю­ться ме­жі сер­ця, роз­ви­ва­є­ться ано­маль­не по­тов­ще­н­ня сер­це­во­го м’яза, що при­зво­дить до по­ру­ше­н­ня кро­во­обі­гу, ри­тму сер­ця, за­па­мо­ро­че­н­ня то­що. При цьо­му май­же 30% па­ці­єн­тів не скар­жа­ться на са­мо­по­чу­т­тя, — про свою хво­ро­бу во­ни ді­зна­ю­ться ви­пад­ко­во.

На дум­ку вче­них, гі­пер­тро­фі­чна кар­діо­міо­па­тія осо­бли­во не­без­пе­чна для ді­тей, під­лі­тків та мо­ло­дих спортс­ме­нів: адже це одна із го­лов­них кар­діо­ло­гі­чних при­чин ра­пто­вої смер­ті в цьо­му ві­ці.

Під­сту­пність хво­ро­би в то­му, що «ве­ли­ке сер­це» мо­же зу­пи­ни­ти­ся бу­дья­кої се­кун­ди на тлі, зда­ва­ло­ся б, пов­но­го бла­го­по­луч­чя. Най­ча­сті­ше це тра­пля­є­ться під час фі­зи­чних на­ван­та­жень. На жаль, жо­ден на­вчаль­ний рік у нас не ми­нає без тра­гі­чних по­ві­дом­лень про ра­пто­ву смерть учнів на уро­ках фіз­куль­ту­ри, — у ве­ре­сні та­ке ли­хо ста­ло­ся з пер­шо­кла­сни­цею в одній зі шкіл Во­лин­ської обла­сті.

Якщо у сім’ї в ко­гось із ді­тей ді­а­гно­сту­ва­ли гі­пер­тро­фі­чну кар­діо­міо­па­тію, лі­ка­рі ре­ко­мен­ду­ють прой­ти об­сте­же­н­ня всім ін­шим — і ді­тям, і до­ро­слим. Аби уни­кну­ти тра­ге­дій у май­бу­тньо­му.

«Ця па­то­ло­гія пе­ре­да­є­ться за ау­то­сом­но-до­мі­нан­тним ти­пом, то­му мо­жли­вість роз­ви­тку цьо­го за­хво­рю­ва­н­ня в на­сту­пно­го по­ко­лі­н­ня до­рів­нює 50%, — по­яснює за­сту­пник ди­ре­кто­ра На­ціо­наль­но­го ін­сти­ту­ту сер­це­во-су­дин­ної хі­рур­гії ім. М.амо­со­ва На­ціо­наль­ної АМН Укра­ї­ни, до­ктор ме­ди­чних на­ук Ко­стян­тин Ру­ден­ко. — Згі­дно зі сві­то­вою ста­ти­сти­кою, у гру­пі ри­зи­ку пе­ре­бу­ва­ють пе­ре­ва­жно ді­ти, під­лі­тки та мо­ло­ді спортс­ме­ни. В но­ви­нах не­рід­ко по­ві­дом­ля­ють про си­ту­а­ції, ко­ли ді­ти ги­нуть на уро­ках фіз­куль­ту­ри, а спортс­ме­ни — на тре­ну­ва­н­нях або зма­га­н­нях. При­чи­на цьо­го — са­ме ге­не­ти­чно об­умов­ле­на па­то­ло­гія гі­пер­тро­фі­чна кар­діо­міо­па­тія (ГКМП). В осно­ві її роз­ви­тку — му­та­ція ге­нів, що при­зво­дить до ано­маль­но­го по­тов­ще­н­ня міо­кар­да. По­над те, клі­ти­ни, з яких скла­да­є­ться міо­кард, вна­слі­док ге­не­ти­чних му­та­цій втра­ча­ють свою впо­ряд­ко­ва­ність, що спри­чи­няє їх ха­о­ти­чне роз­мі­ще­н­ня одна ві­дно­сно одної та ви­ни­кне­н­ня зон роз­ро­ста­н­ня спо­лу­чної тка­ни­ни, т.зв. фі­бро­зу­ва­н­ня. Ці зо­ни фі­бро­зу осо­бли­во не­без­пе­чні, во­ни є при­чи­ною по­ру­ше­н­ня про­хо­дже­н­ня еле­ктри­чних ім­пуль­сів. Про­сті­ше ка­жу­чи, в лю­ди­ни ви­ни­кає по­ру­ше­н­ня ри­тму сер­ця і на­стає ви­со­кий ри­зик ра­пто­вої смер­ті.

Не­без­пе­ка по­ля­гає в то­му, що сим­пто­ми за­хво­рю­ва­н­ня до­сить не­спе­ци­фі­чні — за­ди­шка, за­па­мо­ро­че­н­ня, за­гру­дин­ні бо­лі, за­галь­на слаб­кість, сер­це­би­т­тя, а в 30% ви­пад­ків єди­ним сим­пто­мом мо­же бу­ти ра­пто­ва смерть.

Є до­сту­пний і лег­кий спо­сіб ви­яви­ти ГКМП — зро­би­ти УЗД сер­ця (ехо­кар­діо­гра­фію). Ми не втом­лю­є­мо­ся на­га­ду­ва­ти, що своє­ча­сне об­сте­же­н­ня сер­ця до­по­мо­же уни­кну­ти ба­га­тьох про­блем зі здо­ров’ям. Зав­жди ре­ко­мен­ду­є­мо ва­гі­тним жін­кам: не про­пу­скай­те пла­но­вих огля­дів та кон­суль­та­цій, ба­тьки му­сять, що­най­мен­ше, раз на рік ро­би­ти ехо­кар­діо­гра­фію но­во­на­ро­дже­ним, ді­тям мо­лод­шо­го ві­ку, під­лі­ткам, а та­кож спортс­ме­нам».

Сер­це­во-су­дин­ні за­хво­рю­ва­н­ня — одна з го­лов­них при­чин ви­со­кої смер­тно­сті в Укра­ї­ні. На жаль, це сто­су­є­ться не тіль­ки до­ро­слих, а й ма­лю­ків. За по­пе­ре­дні­ми під­ра­хун­ка­ми, при­бли­зно 70 ти­сяч ді­тей і до­ро­слих жи­вуть із «ве­ли­ким сер­цем». Що­рі­чно жи­т­тя 10% та­ких хво­рих обри­ває ра­пто­ва смерть.

Три­ва­лий час гі­пер­тро­фі­чну кар­діо­міо­па­тію в Укра­ї­ні, як і в ін­ших пост­ра­дян­ських кра­ї­нах, лі­ку­ва­ли пе­ре­ва­жно ме­ди­ка­мен­то­зни­ми ме­то­да­ми, оскіль­ки опе­ра­ції да­ле­ко не зав­жди за­вер­шу­ва­ли­ся успі­шно, не да­ва­ли тих ре­зуль­та­тів, яких очі­ку­ва­ли і кар­діо­хі­рур­ги, і па­ці­єн­ти. Без­умов­но, про­бле­ми т.зв. ве­ли­ких сер­дець не­мо­жли­во ви­рі­шу­ва­ти ні на пер­вин­но­му, ні на вто­рин­но­му рів­нях ме­ди­чної до­по­мо­ги. Тут по­трі­бні ви­со­ко­ква­лі­фі­ко­ва­ні лі­ка­рі та клі­ні­ки, які на­да­ють ви­со­ко­спе­ці­а­лі­зо­ва­ну до­по­мо­гу.

— В усьо­му сві­ті зна­ють про ГКМП і остан­ні 50 ро­ків успі­шно лі­ку­ють цю па­то­ло­гію хі­рур­гі­чним шля­хом. Але в Укра­ї­ні до­не­дав­на при­чи­ни ра­пто­вих смер­тей за­ли­ша­ли­ся за­гад­кою, — роз­по­від­ає Ко­стян­тин Ру­ден­ко. — Вла­сне, це й спо­ну­ка­ло ме­не зайня­ти­ся про­бле­мою.

Но­вий ме­тод опе­ра­тив­но­го втру­ча­н­ня я ви­вчав в Іта­лії на ба­зі Екс­пер­тно­го цен­тру лі­ку­ва­н­ня ГКМП — Policlinico di Monza (Мон­ца, Іта­лія) під ке­рів­ни­цтвом за­снов­ни­ка ме­то­ду, про­фе­со­ра Па­о­ло Фер­рац­ці. Там я про­вів по­над рік, що до­зво­ли­ло опа­ну­ва­ти те­хні­ку в пов­но­му об­ся­зі та при­вез­ти її в Укра­ї­ну. Ми ство­ри­ли Ек­спер­тний центр ді­а­гно­сти­ки та лі­ку­ва­н­ня гі­пер­тро­фі­чної кар­діо­міо­па­тії на ба­зі На­ціо­наль­но­го ін­сти­ту­ту сер­це­во-су­дин­ної хі­рур­гії іме­ні М.амо­со­ва, де на­ші па­ці­єн­ти і їхні най­ближ­чі ро­ди­чі ма­ють мо­жли­вість прой­ти пов­ний спектр ме­ди­чно­го об­сте­же­н­ня та лі­ку­ва­н­ня, у то­му чи­слі й опе­ра­тив­но­го.

На сьо­го­дні ми про­о­пе­ру­ва­ли по­над 160 па­ці­єн­тів. Вік? Рі­зний. Най­мо­лод­шо­му па­ці­єн­ту — 8 мі­ся­ців, най­стар­шо­му — 83 ро­ки.

Зві­сно, ви­ко­ну­ва­ти опе­ра­ції ді­тям те­хні­чно на­ба­га­то скла­дні­ше, на­сам­пе­ред —че­рез мі­ні­а­тюр­ні роз­мі­ри ана­то­мі­чних стру­ктур сер­ця. Але це мо­жли­во! Цьо­го ти­жня бу­ло ви­ко­на­но ко­ре­кцію най­мен­шо­му на­шо­му па­ці­єн­то­ві, яко­му ли­ше 8 мі­ся­ців. Ни­ні він ста­біль­ний, з ре­а­ні­ма­цій­но­го від­ді­ле­н­ня пе­ре­ве­де­ний до па­ла­ти, ви­ду­жує.

У се­ре­дньо­му, пе­ре­бу­ва­н­ня в ре­а­ні­ма­ції ста­но­вить 1—2 дні, у па­ла­ті — від 10 до 12 днів. Пі­сля ви­пи­ски ду­же ба­га­то ва­жать ехо­кар­діо­гра­фі­чний кон­троль та на­гляд кар­діо­ло­га. Що­най­мен­ше, один раз на пів­ро­ку на­ші па­ці­єн­ти ро­блять УЗД сер­ця, аби пе­ре­ко­на­ти­ся, що жо­дних по­ру­шень у си­сте­мі сер­ця й су­дин у них не­має. Зві­сно, ми ре­ко­мен­ду­є­мо уни­ка­ти фі­зи­чних, стре­со­вих на­ван­та­жень, а та­кож су­во­ро до­три­му­ва­ти­ся ме­ди­ка­мен­то­зної те­ра­пії.

— Ме­тод Фер­рац­ці — ві­дно­сно но­вий, за три ро­ки йо­го всти­гли опа­ну­ва­ти зов­сім не­ба­га­то клі­нік. Він вва­aeа­є­ться ре­во­лю­цій­ним, до­сить ефе­ктив­ним, але ду­aeе скла­дним, — опе­ра­ція на від­кри­то­му сер­ці три­ває шість і біль­ше го­дин. Щоб до­сяг­ти хо­ро­ших ре­зуль­та­тів, по­трі­бна до­свід­че­на, зла­го­дaeе­на ко­ман­да. І від­по­від­не обла­дна­н­ня, зві­сно.

— По­ки що в Укра­ї­ні цю опе­ра­цію про­во­дять ли­ше на ба­зі на­шо­го ін­сти­ту­ту. Але це зов­сім не озна­чає, що ми не го­то­ві ді­ли­ти­ся ме­то­ди­кою.

Два ро­ки то­му ми за­пу­сти­ли про­гра­му з про­фі­ла­кти­ки ра­пто­вої смер­ті в Укра­ї­ні. Спіль­но з ко­ман­дою хі­рур­гів, кар­діо­ло­гів, а та­кож аку­ше­рів-гі­н­еко­ло­гів ми від­ві­ду­є­мо ре­гіо­наль­ні кар­діо­цен­три, цен­три пер­вин­ної ме­ди­ко-са­ні­тар­ної до­по­мо­ги, клі­ні­чні лі­кар­ні, ор­га­ні­зо­ву­є­мо ци­кли ле­кцій, роз­по­від­а­є­мо про осо­бли­во­сті за­зна­че­ної па­то­ло­гії, по­ясню­є­мо, як вча­сно її роз­пі­зна­ва­ти, ку­ди на­прав­ля­ти па­ці­єн­тів на об­сте­же­н­ня. За два ро­ки ми від­ві­да­ли 12 цен­трів, у де­яких бу­ва­ли по кіль­ка ра­зів.

Ми пи­ша­є­мо­ся тим, що вже по­ча­ли опе­ру­ва­ти і в ре­гіо­наль­них цен­трах — у Чер­ка­сах, Він­ни­ці, Хмель­ни­цько­му. По­сту­по­во на­вча­є­мо мі­сце­вих кар­діо­хі­рур­гів ці­єї ме­то­ди­ки. Спо­ді­ва­є­мо­ся, ско­ро та­ка опе­ра­ція ста­не бу­ден­ною і бу­де до­сту­пна в ко­жно­му з ре­гіо­наль­них кар­діо­ло­гі­чних цен­трів.

У се­ре­ди­ні гру­дня в на­шо­му Ін­сти­ту­ті від­бу­де­ться вор­кшоп спіль­но з мо­їм учи­те­лем і на­став­ни­ком Па­о­ло Фер­рац­ці. Під час ці­єї зу­стрі­чі про­фе­сор про­чи­тає ле­кцію для укра­їн­ських кар­діо­ло­гів та кар­діо­хі­рур­гів про іта­лій­ський під­хід до лі­ку­ва­н­ня ГКМП, а та­кож транс­лю­ва­ти­ме­ться основ­ний етап опе­ра­ції за ме­то­ди­кою П.фер­рац­ці. Ми за­про­си­ли ко­лег з усі­єї Укра­ї­ни, щоб во­ни змо­гли отри­ма­ти від­по­віді на за­пи­та­н­ня, які їх ці­кав­лять, від са­мо­го ав­то­ра ме­то­ди­ки.

— Якщо па­ці­єн­то­ві — до­ро­сло­му або ди­ти­ні — став­лять ді­а­гноз «ве­ли­ке сер­це», чи мо­aeуть во­ни звер­ну­ти­ся в Ін­сти­тут Амо­со­ва для кон­суль­та­цій і подаль­шо­го лі­ку­ва­н­ня? Що для цьо­го по­трі­бно?

— Без­умов­но, мо­жуть. За­зви­чай па­ці­єн­ти спо­ча­тку звер­та­ю­ться до кар­діо­ло­га. Пі­сля про­ве­де­н­ня ме­ди­чно­го об­сте­же­н­ня, а «зо­ло­тим стан­дар­том» при ГКМП вва­жа­є­ться ехо­кар­діо­гра­фія, кар­діо­лог на­прав­ляє хво­ро­го до нас в Ін­сти­тут.

Тут па­ці­єн­ти отри­му­ють кон­суль­та­цію муль­ти­ди­сци­плі­нар­ної ко­ман­ди — кар­діо­ло­га, ін­тер­вен­цій­но­го кар­діо­ло­га, кар­діо­хі­рур­га, еле­ктро­фі­зіо­ло­га, лі­ка­рів фун­кціо­наль­ної ді­а­гно­сти­ки, ге­не­ти­ка та ін. Са­ме ця ко­ман­да ви­рі­шує, який об­сяг ко­ре­кції та хі­рур­гі­чно­го втру­ча­н­ня по­трі­бен хво­ро­му, дасть ре­ко­мен­да­ції з при­во­ду подаль­шо­го спосо­бу жи­т­тя, під­ка­же, якщо зна­до­би­ться об­сте­жи­ти йо­го рі­дних. Але ко­ли не­має мо­жли­во­сті звер­ну­ти­ся до кар­діо­ло­га, па­ці­єн­ти мо­жуть при­їха­ти до нас са­мі, без на­прав­ле­н­ня кар­діо­ло­га чи сі­мей­но­го лі­ка­ря.

— Ни­ні­шньо­го ро­ку Ін­сти­тут Амо­со­ва пра­цює в умо­вах пі­ло­тно­го про­е­кту. Ко­ли при­во­зять ди­ти­ну, якій по­трі­бна опе­ра­ція, чи має клі­ні­ка для цьо­го все не­об­хі­дне? Чи, як і ра­ні­ше, все по­чи­на­є­ться із зав­да­н­ня ба­тькам — скіль­ки й чо­го тре­ба ку­пи­ти, від ви­да­тко­вих ма­те­рі­а­лів до лі­ків та шпри­ців?

— Наш Ін­сти­тут пов­ні­стю за­без­пе­чує ви­да­тко­ви­ми ма­те­рі­а­ла­ми ди­тя­чу гру­пу па­ці­єн­тів. Це сто­су­є­ться як ді­а­гно­сти­ки, так і лі­ку­валь­них про­це­дур.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.