Дер­жав­ні бан­ки: що все­ре­ди­ні?

Dzerkalo Tizhnya - - ТИТУЛЬНА СТОРІНКА - Ма­рія РЕПКО, Ро­ман СОЛТИСЯК,

Дня­ми ми­ну­ла дру­га рі­чни­ця на­ціо­на­лі­за­ції При­ват­бан­ку — мо­мен­ту, ко­ли дер­жа­ва ста­ла вла­сни­ком по­ло­ви­ни акти­вів усі­єї бан­ків­ської си­сте­ми.

Не над­то ща­сли­вим вла­сни­ком. Ра­зом із бан­ка­ми у дер­жа­ви те­пер є про­блем­ні кре­ди­ти та ін­ші акти­ви на 370 млрд грн, за яки­ми ні­хто не пла­тить, обов’язок по­вер­ну­ти 320 млрд грн де­по­зи­тів на­се­лен­ню, по­стій­ні ви­мо­ги вне­сти іще ко­штів у ка­пі­тал і ду­же ту­ман­ні пер­спе­кти­ви на майбутнє.

Ця си­ту­а­ція скла­да­ла­ся сти­хій­но про­тя­гом ба­га­тьох ро­ків че­рез від­су­тність стра­те­гі­чно­го ба­че­н­ня в уря­ді, слаб­кість пра­во­вла­д­дя, на­пів­слі­пий бан­ків­ський на­гляд. По­лі­ти­ки, не­зва­жа­ю­чи на на­слід­ки, ши­ро­ко ви­ко­ри­сто­ву­ва­ли ре­сур­си дер­жав­них бан­ків для ви­рі­ше­н­ня си­ту­а­тив­них зав­дань — осо­би­стих і пов’яза­них із бю­дже­том або державними під­при­єм­ства­ми. Тож дер­жав­ні бан­ки із пли­ном ро­ків пе­ре­тво­ри­ли­ся на кла­си­чну ва­лі­зу без ру­чки: не­сти важ­ко, ки­ну­ти шко­да. Та й ки­ну­ти цю ва­лі­зу по­се­ред до­ро­ги не мо­жна.

Бан­ки — тя­гар для бю­дже­ту

У ча­си криз уряд, бу­ду­чи вла­сни­ком не ду­же ефе­ктив­ним, але від­по­від­аль­ним, під­три­мує дер­жав­ні бан­ки та ви­тя­гує їх із ста­ну «зом­бі» — ко­штом пла­тни­ків по­да­тків (див. рис. 1 на 8-й стор.).

Про­тя­гом кри­зи 2008– 2009 рр. на під­трим­ку бан­ків дер­жа­ва ви­тра­ти­ла су­му, екві­ва­лен­тну 3,7% ВВП. І на­віть пі­сля кри­зи 2010–2013 рр., на­ма­га­ю­чись утри­ма­ти дер­жбан­ки на пла­ву, до­ка­пі­та­лі­зу­ва­ла їх на 1,5% ВВП. Упро­довж 2014–2017 рр. у дер­жав­ні бан­ки (вклю­чно із по­ря­тун­ком При­ват­бан­ку) бу­ло вли­то 207 млрд грн, або 8,7% ВВП.

Ця по­лі­ти­ка має ще кіль­ка на­слід­ків: на ОВДП те­пер при­па­дає ве­ли­ка час­тка в акти­вах бан­ків; лі­кві­дність бан­ків оман­ли­ва, адже на­вряд чи ве­ли­кий об­сяг ОВДП вда­сться про­да­ти на рин­ку; при­ва­тні вла­сни­ки не ма­ють змо­ги ви­пу­ска­ти ОВДП для до­ка­пі­та­лі­за­ції бан­ків у та­ких об­ся­гах, а та­кож під­три­му­ва­ти свої бан­ки че­рез пе­ре­ве­де­н­ня ту­ди ра­хун­ків держ­під­при­ємств чи фі­нан­су­ва­н­ня дер­жав­них про­е­ктів, і рин­ко­ве се­ре­до­ви­ще сер­йо­зно спо­тво­рю­є­ться (див. рис. 2 на 8-й стор.).

Цю осо­бли­вість та­кож тре­ба вра­хо­ву­ва­ти при при­ва­ти­за­ції чи ре­ор­га­ні­за­ції: про­даж бан­ку, на ба­лан­сі яко­го пе­ре­бу­ває ве­ли­ка су­ма ОВДП, по су­ті озна­чає пе­ре­да­чу ве­ли­ко­го порт­фе­ля ОВДП, за яким уряд спла­чує від­со­тки та який по­ви­нен бу­де зре­штою по­га­си­ти, але вже одно­ра­зо­во і при­ва­тно­му вла­сни­ку.

«При­зна­чен­ці» та кре­ди­ти по­лі­ти­кам

Тем­ний бік верх­ньо­рів­не­во­го управління дер­жбан­ка­ми до­те­пер — по­стій­на по­лі­ти­чно мо­ти­во­ва­на за­мі­на топ-ме­не­дже­рів. Оскіль­ки укра­їн­ці швид­ко роз­ча­ро­ву­ю­ться і по­лю­бля­ють го­ло­су­ва­ти за опо­зи­цію, вла­да в кра­ї­ні змі­ню­є­ться чи не на ко­жних ви­бо­рах. При­хо­дя­чи до вла­ди, ко­а­лі­ція від­ра­зу змі­нює ме­не­джмент у дер­жав­них бан­ках на ло­яль­ний до «но­вої», а не до «ста­рої» вла­ди.

За ана­ло­гі­єю з при­ва­тним се­кто­ром, це як­би одні акціо­не­ри про­да­ва­ли ком­па­нію ін­шим акціо­не­рам ко­жні чо­ти­ри ро­ки, і но­ві вла­сни­ки одра­зу змі­ню­ва­ли весь склад ме­не­джмен­ту, не­зва­жа­ю­чи на стра­те­гії, кон­тра­кти чи ефе­ктив­ність. На­вряд чи за та­ких умов з’явив­ся би iphone чи Tesla від­кри­ла би епо­ху еле­ктро­мо­бі­лів у сві­ті. Див­но очі­ку­ва­ти ефе­ктив­но­сті і від дер­жав­них бан­ків (див. рис. 3).

Да­них про ре­аль­ні іме­на бе­не­фі­ці­а­рів і про­кре­ди­то­ва­ні дер­жбан­ка­ми ком­па­нії в до­сту­пі не­має, — на­се­ле­н­ня, що ні­би­то є кін­це­вим вла­сни­ком бан­ків, ні­чо­го не знає про те, ко­му ви­да­ю­ться ко­шти, це бан­ків­ська та­єм­ни­ця. Ста­ти­сти­ки не­має, але в ку­лу­а­рах від­кри­то го­во­рять про те, що дер­жав­ні бан­ки кре­ди­ту­ва­ли та кре­ди­ту­ють бі­зне­си де­пу­та­тів і пов’яза­них із ни­ми осіб.

По­оди­но­кі ви­пад­ки та­ких кре­ди­тів ста­ють ві­до­мі, ко­ли ін­фор­ма­ція про­со­чу­є­ться в ме­діа. Оща­дбанк про­кре­ди­ту­вав кон­церн «Сти­рол» і фір­му Activ Solar бра­тів Клю­є­вих, які бу­ли клю­чо­ви­ми фі­гу­ра­ми Пар­тії ре­гіо­нів (104 млн і 140 млн дол. від­по­від­но). Укре­ксім­банк по­стра­ждав від кре­ди­ту­ва­н­ня ЗАТ «Укр­під­ши­пник» (су­ма бор­гу по­над 2 млрд грн), що та­кож на­ле­жав бра­там Клю­є­вим. Укр­га­збанк за ча­сів В.яну­ко­ви­ча був дже­ре­лом для ви­ве­де­н­ня ко­штів у Брок­бі­знес­банк (2 млрд грн) С.кур­чен­ка, яко­го пі­до­зрю­ють у фі­нан­су­ван­ні про­е­ктів «сім’ї» Яну­ко­ви­ча. У 2014 р. Укре­ксім­банк зни­зив став­ки за кре­ди­та­ми для ПАТ «Ав­то­мо­біль­на ком­па­нія «Бо­г­дан Мо­торс», що на­ле­жить ко­ли­шньо­му бі­знес-пар­тне­ру П.по­ро­шен­ка О.глад­ков­сько­му, до 0,1– 1% і ре­стру­кту­ри­зу­вав борг ком­па­нії. Оща­дбанк, як і Укре­ксім­банк, по­стра­ждав від кре­ди­ту­ва­н­ня аграр­ної ком­па­нії «Кре­а­тив», ко­ли­шнім фі­нан­со­вим ди­ре­кто­ром якої бу­ла до­чка Ві­кто­рія на­ро­дно­го де­пу­та­та Ста­ні­сла­ва Бе­рез­кі­на: на по­ча­ток 2016-го за­бор­го­ва­ність ком­па­нії пе­ред ци­ми державними бан­ка­ми ста­но­ви­ла близь­ко 400 млн дол.

У ши­ро­ко­му ро­зу­мін­ні про­бле­ма — пря­мий на­слі­док від­су­тно­сті пра­во­вла­д­дя в кра­ї­ні: де­пу­та­ти ви­ко­ри­сто­ву­ють свої ва­же­лі для осо­би­сто­го зба­га­че­н­ня, су­ди та пра­во­охо­рон­на система не в змо­зі або не хо­чуть цьо­му за­по­біг­ти. Тим біль­шою є по­тре­ба у си­стем­них змі­нах — ство­рен­ні ан­ти­ко­ру­пцій­но­го су­ду та ефе­ктив­них пра­во­охо­рон­них ор­га­нів.

По­до­ла­ти по­лі­ти­ку в управ­лін­ні державними бан­ка­ми то­чко­во мо­жна спро­бу­ва­ти че­рез ме­ха­нізм на­гля­до­вих рад — за­лу­че­н­ня не­за­ле­жних фа­хів­ців із ве­ли­ки­ми пов­но­ва­же­н­ня­ми з управління бан­ка­ми. Са­ме це за­раз у пла­нах уря­ду, і вже ухва­ле­но від­по­від­ний за­кон. Але якщо при­зна­че­н­ня на­гля­до­вих рад прой­дуть зно­ву ж та­ки під впли­вом по­лі­ти­ків, і кон­кур­си обер­ну­ться но­ви­ми «при­зна­чен­ця­ми», або ж якщо но­ві «бі­лі ли­ца­рі» опи­ня­ться під ти­ском ста­рих по­лі­ти­ків, і пра­во­охо­рон­ці не змо­жуть цьо­му за­ра­ди­ти, то ця ре­фор­ма ні­чо­го не вар­ту­ва­ти­ме. Тим ва­жли­ві­ше для Укра­ї­ни, щоб змі­ни у пра­во­влад­ді бу­ли си­стем­ни­ми, а ді­яль­ність дер­жбан­ків — яко­мо­га про­зо­рі­шою.

Най­кра­щий ва­рі­ант більш ра­ди­каль­ний — про­да­ти чи лі­кві­ду­ва­ти дер­жав­ні бан­ки. Але, по­пер­ше, в них уже вли­ли ба­га­то ка­пі­та­лу, і це ста­не при­во­дом для по­лі­ти­чно­го ти­ску. По-дру­ге, не­важ­ко пе­ред­ба­чи­ти опір по­лі­ти­чних кіл, які ви­ко­ри­сто­ву­ють дер­жбан­ки для сво­єї ко­ри­сті. По­тре­тє, чер­га з іно­зем­них ін­ве­сто­рів по на­ші дер­жав­ні бан­ки не сто­їть. Тож якщо в ре­аль­но­сті бо­дай час­тку в ка­пі­та­лі Укр­га­збан­ку (най­більш під­го­тов­ле­но­му до при­ва­ти­за­ції) чи Оща­дбан­ку бу­де про­да­но ін­сти­ту­цій­но­му ін­ве­сто­ру (IFC, EBRD чи ін­шо­му), це вже бу­де не­по­га­ний по­ча­ток.

Ру­чне кре­ди­ту­ва­н­ня економіки

Не менш по­ши­ре­ною є пра­кти­ка кре­ди­ту­ва­н­ня дер­жав­них під­при­ємств. Це та­кож по­лі­ти­чне кре­ди­ту­ва­н­ня. Кре­ди­то­спро­мо­жність дер­жав­них ком­па­ній мо­же не да­ва­ти мо­жли­во­сті взя­ти кре­дит у ко­мер­цій­но­му бан­ку, успіх су­до­вої спра­ви ко­мер­цій­но­го бан­ку про­ти дер­жа­ви при­мар­ний, а ко­шти десь бра­ти по­трі­бно, тож при­йма­є­ться по­лі­ти­чне рі­ше­н­ня про на­да­н­ня кре­ди­ту че­рез дер­жав­ний банк. По­над по­ло­ви­на пра­цю­ю­чих кре­ди­тів у дер­жав­них бан­ках — кре­ди­ти держ­ком­па­ні­ям. За­галь­на су­ма та­ких кре­ди­тів у трьох бан­ках — 66 млрд грн.

При­єм­на си­ту­а­ція, ко­ли му­дрий і че­сний пра­ви­тель че­рез дер­жав­ний банк ви­дає кре­дит дер­жав­но­му під­при­єм­ству, а во­но ви­ро­бляє ра­ке­ти і над­те­хно­ло­гі­чні по­тя­ги, ство­рює ро­бо­чі мі­сця в еко­но­мі­ці та за­без­пе­чує лі­дер­ство кра­ї­ни у сві­ті. В укра­їн­ських умо­вах це уто­пія. Дер­жав­ні ком­па­нії, бу­ває, бе­руть кре­ди­ти на­віть на ви­да­чу за­ро­бі­тної пла­ти, а по­тім бе­руть но­ві, щоб по­га­си­ти ста­рі.

Це, швид­ше за все, ускла­днить при­ва­ти­за­цію: в мо­мент, ко­ли банк пе­ре­йде у при­ва­тні ру­ки, пи­та­н­ня кре­ди­тів дер­жав­ним ком­па­ні­ям за­го­стри­ться. Адже бор­ги по­трі­бно бу­де вже не пе­ре­кре­ди­то­ву­ва­ти, а від­да­ва­ти, і не зав­жди ві­до­мо, з яких дже­рел.

Про­блем­ні бор­ги

«По­лі­ти­чні» кре­ди­ти ста­ють про­бле­мою осо­бли­во при змі­ні вла­ди, ко­ли пе­ре­кре­ди­ту­ва­н­ня — ви­да­ча но­во­го кре­ди­ту то­му са­мо­му під­при­єм­ству на по­га­ше­н­ня ста­ро­го — вже не­мо­жли­ве. Як на­слі­док, дер­жав­ним бан­кам за­раз за кре­ди­та­ми не пла­тить біль­шість ком­па­ній. Кре­ди­ти пе­ре­тво­рю­ю­ться на не­пра­цю­ю­чі. Всьо­го в Оща­дбан­ку, Укре­ксім­бан­ку та Укр­га­збан­ку че­рез кри­зу та по­лі­ти­чні проблеми та­ких не­пра­цю­ю­чих кре­ди­тів на­бра­ло­ся на 160 млрд грн, іще більш як 200 млрд — не­пра­цю­ю­чі кре­ди­ти в При­ват­бан­ку (див. рис. 4). За ком­пен­са­ці­єю отри­ма­них че­рез не­по­вер­не­н­ня бор­гів зби­тків дер­жав­ні бан­ки йдуть до уря­ду і про­сять ре­ка­пі­та­лі­за­цію.

За­го­стрю­ю­ться ці проблеми, ко­ли в бан­ку не­має ефе­ктив­но­го ри­зик-ме­не­джмен­ту або ко­ли ри­зик-ме­не­джмент за вка­зів­кою зго­ри за­плю­щує очі на якість за­ста­ви чи фі­нан­со­вий стан по­зи­чаль­ни­ка, або ж ко­ли про­блем­ність по­зи­чаль­ни­ка про­сто пе­ре­оці­ню­ють, щоб отри­ма­ти до­ка­пі­та­лі­за­цію. Іна­кше та­ку низь­ку якість кор­по­ра­тив­них порт­фе­лів дер­жав­них бан­ків по­рів­ня­но з при­ва­тни­ми та іно­зем­ни­ми та на­віть із Укр­га­збан­ком по­ясни­ти не мо­жна.

На­ба­га­то кра­щою ви­гля­дає си­ту­а­ція в Укр­га­збан­ку, де фун­кціо­нує на­гля­до­ва ра­да: про­блем­ні кре­ди­ти там на­віть мен­ші, ніж в іно­зем­них бан­ках, і до­ка­пі­та­лі­за­ція бу­ла не­ве­ли­ка. При­ват­банк — окре­мий ви­па­док, там біль­шість не­пра­цю­ю­чих кре­ди­тів пов’яза­на з ком­па­ні­я­ми ко­ли­шніх акціо­не­рів та є ре­зуль­та­том ско­рі­ше слаб­ко­го на­гля­ду з бо­ку НБУ у ро­ки до на­ціо­на­лі­за­ції, ніж уря­до­вої по­лі­ти­ки. А от в Оща­дбан­ку та Укре­ксім­бан­ку си­ту­а­ція жа­хли­ва май­же на­стіль­ки ж, як у порт­фе­лях ро­сій­ських дер­жбан­ків: 60–70% кре­ди­тів — по­га­ні.

Як ре­зуль­тат про­ва­лу кре­ди­тної по­лі­ти­ки, при­ва­тні по­зи­чаль­ни­ки за кре­ди­та­ми не пла­тять, і дер­жав­ні бан­ки отри­му­ють більш як по­ло­ви­ну про­цен­тно­го до­хо­ду із дже­рел, та­кож пов’яза­них із дер­жа­вою. Якщо Оща­дбанк і При­ват­банк ма­ють сут­тє­ві ко­мі­сій­ні до­хо­ди, Укре­ксім­банк цим по­хва­ли­ти­ся не мо­же.

Біль­шість зби­тків за про­блем­ни­ми кре­ди­та­ми по­кри­то ре­зер­ва­ми, сфор­мо­ва­ни­ми за ра­ху­нок дер­жав­них вли­вань у ка­пі­тал, тоб­то ко­штом пла­тни­ків по­да­тків. Але стя­гне­н­ня гро­шей з ре­аль­них ком­па­ній-бор­жни­ків впи­ра­є­ться у пов­ну не­спро­мо­жність пра­во­охо­рон­ної си­сте­ми за­без­пе­чи­ти на­ле­жну якість слід­ства, при­тя­гне­н­ня до су­ду та не­від­во­ро­тність по­ка­ра­н­ня. Є ще й про­ти­ле­жна про­бле­ма — «по­лю­ва­н­ня на відьом», ко­ли чи­нов­ник у бан­ку зво­лі­кає із ре­стру­кту­ри­за­ці­єю, бо якщо весь кре­дит пов­ні­стю по­вер­ну­ти не вда­сться, то це при­рів­ню­є­ться до зав­да­н­ня зби­тків дер­жа­ві та ка­ра­є­ться за за­ко­ном. А час­тка, яку мо­жна по­тен­цій­но по­вер­ну­ти, тим ча­сом із ко­жним ро­ком зво­лі­ка­н­ня стає де­да­лі мен­шою. Вже за­раз, за оцін­кою Сві­то­во­го бан­ку, се­ре­дній рі­вень по­вер­не­н­ня по­га­них бор­гів — 8 ко­пі­йок на грив­ню.

Ідеї ство­ре­н­ня по­га­но­го бан­ку, ком­па­нії з управління акти­ва­ми, спе­ці­аль­но­го під­роз­ді­лу все­ре­ди­ні са­мо­го бан­ку та ін­ші ва­рі­ан­ти ви­рі­ши­ти пи­та­н­ня про­блем­ної за­бор­го­ва­но­сті ма­ють свої пе­ре­ва­ги та не­до­лі­ки. Але ефе­ктив­но жо­дна з них не спра­цює, якщо не за­пра­цює пра­во­охо­рон­на та су­до­ва си­сте­ми — на ета­пі слід­ства, су­ду, стя­гне­н­ня. По­трі­бні про­фе­сій­ність, че­сність, спро­мо­жність, іна­кше не­че­сні бор­жни­ки на­да­лі пи­ти­муть шам­пан­ське у Швей­ца­рії чи де­ін­де, а про­сті пра­ців­ни­ки по­кри­ва­ти­муть зби­тки бан­ків із сво­їх по­да­тків.

Пер­спе­кти­ви на майбутнє

Якщо уза­галь­ни­ти си­ту­а­цію, що сти­хій­но за ба­га­то ро­ків скла­ла­ся із державними бан­ка­ми, мо­жна по­ба­чи­ти та­ке:

— дер­жбан­ки зайня­ли ду­же ве­ли­ку час­тку се­кто­ра — більш як 54% за акти­ва­ми, за­гро­жу­ю­чи кон­ку­рен­ції;

— во­ни не вмі­ють пра­цю­ва­ти з кор­по­ра­тив­ним кре­ди­ту­ва­н­ням і кон­ку­ру­ють між со­бою на роз­дрі­бно­му рин­ку: за пла­те­жа­ми та де­по­зи­та­ми на­се­ле­н­ня Оща­дбанк дру­гий пі­сля При­ват­бан­ку, за роз­дрі­бни­ми кре­ди­та­ми Оща­дбанк по­сі­дає шо­сту схо­дин­ку (на пер­шо­му мі­сці — зно­ву «При­ват»);

— у дер­жбан­ків на­ко­пи­че­ні ве­ли­че­зні об­ся­ги про­блем­них кре­ди­тів, за яки­ми ро­бо­ти з по­вер­не­н­ня або не ве­ду­ться зов­сім, або ве­ду­ться не­ефе­ктив­но (Укр­га­збанк — при­єм­ний ви­ня­ток);

— бан­ки ши­ро­ко ви­ко­ри­сто­ву­ють для кре­ди­ту­ва­н­ня дер­жав­них під­при­ємств, а їхні про­цен­тні до­хо­ди над­хо­дять в основ­но­му від ОВДП;

— во­ни по­стій­но ви­ма­га­ють біль­ше ко­штів із бю­дже­ту — про­цен­тні пла­те­жі за ОВДП, нова ре­ка­пі­та­лі­за­ція (Укр­га­збанк — зно­ву при­єм­ний ви­ня­ток).

Про­даж дер­жав­них бан­ків за­раз май­же не­мо­жли­вий, лі­кві­да­ція до­рів­ню­ва­ти­ме спи­сан­ню со­тень мі­льяр­дів гри­вень зби­тків, бо на пра­во­охо­рон­ні ор­га­ни та су­ди в по­вер­нен­ні бор­гів на­дії ма­ло. А їх збе­ре­же­н­ня у дер­жав­ній вла­сно­сті у по­то­чно­му фор­ма­ті озна­чає, що про­бле­ма не ви­рі­шу­ва­ти­ме­ться, а на­ко­пи­чу­ва­ти­ме­ться.

Сфор­мо­ва­на си­ту­а­ція не­нор­маль­на, на­скіль­ки її вда­сться змі­ни­ти, по­ка­же час. Про­стих від­по­від­ей тут, на жаль, не­має, як не­має їх на­справ­ді і в стра­те­гії дер­жав­них бан­ків, яку прийня­ли у 2018 р. На сто­лі в уря­ді та НБУ весь спектр ва­рі­ан­тів — ство­ре­н­ня не­за­ле­жних на­гля­до­вих рад і роз­ви­ток бан­ків у дер­жав­ній вла­сно­сті, про­даж час­тки чи всьо­го ка­пі­та­лу при­ва­тним ін­ве­сто­рам, ра­ди­каль­на ре­ор­га­ні­за­ція, лі­кві­да­ція. В ко­жно­му ви­пад­ку ма­те­ма­ти­ка для дер­жа­ви бу­де своя, і по­лі­ти­чно­го впли­ву тут не уни­кну­ти.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.