Ди­пло­ма­ти­чна слу­жба Укра­ї­ни: вер­сія 2018

Держ­се­кре­тар МЗС Укра­ї­ни Ан­дрій За­яць про проблеми та ре­фор­ми в зов­ні­шньо­по­лі­ти­чно­му ві­дом­стві

Dzerkalo Tizhnya - - ТИТУЛЬНА СТОРІНКА - Во­ло­ди­мир КРАВЧЕНКО

Ди­пло­ма­ти­чна слу­жба Укра­ї­ни вже ко­трий рік пе­ре­жи­ває кри­зу.

Та й чи мо­гло бу­ти іна­кше, ко­ли розба­лан­со­ва­но весь ме­ха­нізм дер­жав­но­го апа­ра­ту? І хо­ча система так-сяк пра­цює, про­те проблеми — ка­дро­ві, фі­нан­со­ві, управ­лін­ські — на­гро­ма­джу­ю­ться. А ко­ли про­фе­сіо­на­лів стає де­да­лі мен­ше, а зав­да­н­ня у во­єн­них умо­вах ста­ють де­да­лі скла­дні­ши­ми, ефе­ктив­ність зов­ні­шньо­по­лі­ти­чно­го ві­дом­ства зни­жу­є­ться.

По­мил­ки ж на ди­пло­ма­ти­чно­му фрон­ті до­ро­го ко­шту­ють і дер­жа­ві, і су­спіль­ству.

Та 19 гру­дня ди­пслу­жба отри­ма­ла шанс ре­фор­му­ва­ти­ся: цьо­го дня на­був чин­но­сті За­кон «Про ди­пло­ма­ти­чну слу­жбу». Які са­ме змі­ни очі­ку­ють зов­ні­шньо­по­лі­ти­чне ві­дом­ство — в ін­терв’ю держ­се­кре­та­ря МЗС Укра­ї­ни Ан­дрія За­я­ця.

— Ан­дрію Іва­но­ви­чу, одні ди­пло­ма­ти очі­ку­ють, що но­вий за­кон про ди­пло­ма­ти­чну слу­жбу ста­не кро­ком до її ре­фор­му­ва­н­ня. Ін­ші — на­ла­што­ва­ні кри­ти­чні­ше і, по­си­ла­ю­чись на до­свід ба­га­тьох кра­їн, ди­ву­ю­ться: на­ві­що спе­ці­аль­ний за­кон про ди­пло­ма­тів, ко­ли вже є за­кон про дер­жав­них слу­жбов­ців? То на­ві­що цей за­кон?

— Він, без­умов­но, по­трі­бен, адже ди­пло­ма­ти­чна слу­жба є осо­бли­вим ви­дом держ­слу­жби.

Аналіз за­ко­ну про дер­жав­ну слу­жбу, який на­брав чин­но­сті 1 трав­ня 2016 р., по­ка­зав, що роз­рив між цим за­ко­ном та за­ко­ном про ди­пслу­жбу, прийня­тим ще у 2001 р., став не­по­мір­ним і по­ста­вив ди­пло­ма­ти­чну слу­жбу в ду­же дво­я­ке пра­во­ве ста­но­ви­ще. Укра­їн­ська ди­пло­ма­тія по­тре­бу­ва­ла су­ча­сно­го за­ко­но­дав­чо­го ре­гу­лю­ва­н­ня, яке б вра­хо­ву­ва­ло як ре­фор­му­ва­н­ня держ­слу­жби за­га­лом, так і спе­ци­фі­ку ди­пслу­жби.

Її осо­бли­вість по­ля­гає в то­му, що, по-пер­ше, ди­пло­ма­ти від’їжджа­ють у дов­го­тер­мі­но­ві від­ря­дже­н­ня до іно­зем­них дер­жав. Це ви­кли­кає низ­ку спе­ци­фі­чних пи­тань, які не­об­хі­дно вре­гу­лю­ва­ти, у то­му чи­слі й на за­ко­но­дав­чо­му рів­ні. По-дру­ге, ди­пло­ма­ти, на від­мі­ну від кла­си­чних держ­слу­жбов­ців, по­вин­ні во­ло­ді­ти іно­зем­ни­ми мо­ва­ми, від­по­від­а­ти ін­шим про­фе­сій­ним кри­те­рі­ям, які на кла­си­чній дер­жав­ній слу­жбі мо­жуть не бра­ти­ся до ува­ги.

Но­вий за­кон ви­зна­чає ці спе­ци­фі­чні мо­мен­ти. В усьо­му ін­шо­му ми — кла­си­чні дер­жав­ні слу­жбов­ці.

За­кон про ди­пло­ма­ти­чну слу­жбу, який є «Кон­сти­ту­ці­єю ди­пслу­жби», ду­же но­ва­тор­ський. Він має ли­ше 27 сто­рі­нок без при­кін­це­вих по­ло­жень і скла­да­є­ться з 44 ста­тей. Ро­зро­бни­ки пра­гну­ли, аби за сту­пе­нем де­та­лі­за­ції за­кон не пе­ре­тво­рив­ся на ін­стру­кцію з ді­ло­вод­ства. Ми до­три­ма­ли­ся під­хо­ду, що в за­ко­ні ма­ють бу­ти за­крі­пле­ні за­са­дни­чі еле­мен­ти, які по­вин­ні ви­зна­ча­ти­ся за­ко­на­ми Укра­ї­ни, а не до­кла­дно про­пи­са­ні всі дрі­бні мо­мен­ти — ко­ли, на якій сто­рін­ці, в скіль­кох при­мір­ни­ках… Де­та­лі­за­ція в ньо­му тіль­ки там, де це не­об­хі­дно.

— Чим ця «Кон­сти­ту­ція» від­рі­зня­є­ться від по­пе­ре­дньо­го за­ко­ну про ди­пслу­жбу?

— По-пер­ше, за­крі­пи­ли обов’яз­ко­ве зна­н­ня ди­пло­ма­та­ми двох іно­зем­них мов. Ні­хто не бу­де під­ви­ще­ний на ди­пло­ма­ти­чній по­са­ді, якщо не во­ло­діє одні­єю мо­вою на рів­ні B1, а дру­гою — на рів­ні B2. Ні­хто не мо­же пе­ре­мог­ти в кон­кур­сі на ди­пло­ма­ти­чну по­са­ду, якщо не знає двох іно­зем­них мов. При цьо­му хо­тів би за­зна­чи­ти: ні Ди­па­ка­де­мія, ні МЗС не є на­вчаль­ни­ми за­кла­да­ми. Ми ні­ко­го не бу­де­мо вчи­ти мов з ну­ля. Це не на­ша фун­кція. На­ша фун­кція — ство­ри­ти умо­ви, що­би пра­ців­ник під­три­му­вав зна­н­ня мов і вдо­ско­на­лю­вав ті, які знає на не­до­ста­тньо­му рів­ні.

По-дру­ге, за­фі­ксу­ва­ли обов’яз­ко­вість і пла­но­вість ро­та­цій. По-тре­тє, пе­ред­ба­чи­ли пе­ре­бу­ва­н­ня пра­ців­ни­ків ди­пло­ма­ти­чної слу­жби у роз­по­ря­джен­ні. Те­пер ди­пло­мат, який по­вер­та­є­ться з-за кор­до­ну і не мо­же зайня­ти по­са­ду сво­го рів­ня в цен­траль­но­му апа­ра­ті, бо не­має віль­но­го мі­сця, — бу­де за­крі­пле­ний за пев­ним під­роз­ді­лом, бу­де пра­цю­ва­ти і до пів­ро­ку отри­му­ва­ти зар­пла­тню.

Цим за­ко­ном ми та­кож уре­гу­льо­ву­є­мо си­ту­а­цію, ко­ли дру­жи­на ди­пло­ма­та або її чо­ло­вік є гро­ма­дя­на­ми іно­зем­ної дер­жа­ви. За по­пе­ре­днім за­ко­ном, ми не мо­гли від­мо­ви­ти у при­зна­чен­ні на по­са­ду пе­ре­мож­це­ві кон­кур­су, дру­жи­на яко­го або чо­ло­вік якої є, на­при­клад, гро­ма­дя­ни­ном Ро­сій­ської Фе­де­ра­ції. Ра­ні­ше ми цьо­го й не мо­гли зна­ти: отри­ма­н­ня та­кої ін­фор­ма­ції не мо­гло бу­ти пе­ред­ба­че­не у про­це­ду­рі про­ве­де­н­ня кон­кур­су. Про це ді­зна­ва­ли­ся то­ді, ко­ли лю­ди­на по­чи­на­ла оформ­ля­ти­ся.

Та­ка си­ту­а­ція і не­зру­чна, і су­пе­ре­чить ін­те­ре­сам на­ціо­наль­ної безпеки. У нас був ви­па­док, ко­ли жін­ка, гро­ма­дян­ка Укра­ї­ни, пе­ре­мо­гла в кон­кур­сі на по­са­ду в по­соль­ство в одній з араб­ських кра­їн. І вже під час оформ­ле­н­ня з’ясу­ва­ло­ся, що в неї чо­ло­вік — гро­ма­дя­нин Іра­ну. А ця араб­ська кра­ї­на не ви­дає гро­ма­дя­нам Іра­ну на­віть в’їзних віз. Як бу­ти в цій си­ту­а­ції? За­кон про дер­жав­ну слу­жбу не дає від­по­від­ей на та­кі за­пи­та­н­ня.

Те­пер за­кон про ди­пслу­жбу ка­же: одні­єю з під­став всту­пу на ди­пло­ма­ти­чну слу­жбу є «від­су­тність об­ста­вин, що мо­жуть пе­ре­шко­джа­ти ви­ко­нан­ню по­са­до­вих обов’яз­ків під час ро­бо­ти в си­сте­мі ор­га­нів ди­пло­ма­ти­чної слу­жби». Це озна­чає, що ми в за­кон­ний спо­сіб ма­є­мо мо­жли­вість вре­гу­лю­ва­ти си­ту­а­ції, про які я го­во­рив ви­ще. Або, ска­жі­мо, спец­слу­жби, від­по­від­но до на­яв­ної в них опе­ра­тив­ної ін­фор­ма­ції, по­пе­ре­джа­ють про під­ви­ще­ну вер­бу­валь­ну ура­зли­вість пе­ре­мож­ця кон­кур­су. І то­ді ми на за­кон­них під­ста­вах при­йма­є­мо від­по­від­ні рі­ше­н­ня.

— Одне з най­бо­лю­чі­ших пи­тань ди­пслу­жби — це пи­та­н­ня ро­та­ції. Ви ка­за­ли, що во­на бу­де обов’яз­ко­ва. Але як ро­та­ція від­бу­ва­ти­ме­ться? Не раз тра­пля­ло­ся так, що ди­пло­мат, який ви­гра­вав кон­курс у по­соль­ство, без жо­дних по­яснень му­сив роз­па­ко­ву­ва­ти ва­лі­зи, а у від­ря­дже­н­ня їха­ла ін­ша осо­ба, ко­тра не бра­ла уча­сті в кон­кур­сі або про­хо­ди­ла йо­го фор­маль­но.

— За­кон про ди­пслу­жбу пе­ред­ба­чає кіль­ка клю­чо­вих еле­мен­тів у пи­тан­ні ро­та­ції. Пер­ший еле­мент — це пла­но­вість. При­чо­му не де­кла­ра­тив­на, а ре­аль­на.

Вже на по­ча­тку ли­сто­па­да цьо­го ро­ку ми за­твер­ди­ли план ро­та­ції на 2019 р. І сьо­го­дні всі ті, хто пра­цює в цен­траль­но­му апа­ра­ті й за­твер­дже­ний на по­са­ди в за­кор­дон­ні ди­пло­ма­ти­чні уста­но­ви, зна­ють, ку­ди во­ни по­їдуть, ко­ли та на яку по­са­ду. Це не сто­су­є­ться тих, хто по­тре­бує по­го­дже­н­ня пре­зи­ден­та Укра­ї­ни — ге­не­раль­них кон­су­лів, ра­дни­ків-по­слан­ни­ків, ра­дни­ків: во­ни ма­ють до­че­ка­ти­ся від­по­від­но­го по­го­дже­н­ня. Всі ін­ші вже мо­жуть бу­ду­ва­ти сі­мей­ні пла­ни — від­пус­тки, на­вча­н­ня ді­тей у шко­лах, ко­ре­гу­ва­ти про­фе­сій­ні пла­ни чле­нів ро­ди­ни.

Дру­гий еле­мент — це обов’яз­ко­вість уча­сті в ро­та­ції. У нас є де­я­кі ко­ле­ги, ко­трі ро­ка­ми пра­цю­ють у цен­траль­но­му апа­ра­ті на ди­пло­ма­ти­чних по­са­дах і не по­да­ють за­яв на ро­бо­ту в по­соль­ства й кон­суль­ства. Те­пер я як ке­рів­ник дер­жав­ної слу­жби маю за­кон­не пра­во за­про­по­ну­ва­ти всім тим, хто пра­цює на ди­пло­ма­ти­чних по­са­дах біль­ше чо­ти­рьох ро­ків, дві по­са­ди за кор­до­ном. І якщо во­ни від­мов­ля­ю­ться, то це є під­ста­вою для звіль­не­н­ня.

За­кон дає нам мо­жли­вість зба­лан­су­ва­ти про­фе­сій­ну якість пра­ців­ни­ків за кор­до­ном і в цен­траль­но­му апа­ра­ті. У нас по­де­ку­ди є дві край­но­щі: одних не­мо­жли­во ви­пха­ти за кор­дон, ін­ших не­мо­жли­во за­тяг­ти в апа­рат. Але ди­пло­мат не є пов­но­цін­ним ди­пло­ма­том, якщо він не пра­цює за кор­до­ном. Та­кож він не є пов­но­цін­ним ди­пло­ма­том, якщо не пра­цює в цен­траль­но­му апа­ра­ті: він втра­чає зв’язок з Ба­тьків­щи­ною, ре­а­лі­я­ми Укра­ї­ни.

Тре­тій еле­мент ро­та­ції — під­го­тов­ка пе­ред від­ря­дже­н­ням. За­кон пе­ред­ба­чає мо­жли­вість ви­ве­де­н­ня у роз­по­ря­дже­н­ня пе­ред від­ря­дже­н­ням на тер­мін до двох мі­ся­ців, щоб ди­пло­мат міг фа­хо­во під­го­ту­ва­ти­ся і прой­ти про­фе­сій­не ста­жу­ва­н­ня. За­раз ду­же ча­сто вже при­зна­че­ний пра­ців­ник не мо­же по­ли­ши­ти свою ді­лян­ку ро­бо­ти, щоб го­ту­ва­ти­ся до ви­їзду за кор­дон. У ре­зуль­та­ті, ста­жу­ва­н­ня ча­сто від­бу­ва­є­ться фор­маль­но, і лю­ди­на при­їжджає в ди­п­уста­но­ву не­пі­дго­тов­ле­ною.

За­раз та­ко­го пра­ців­ни­ка мо­жна ви­ве­сти в роз­по­ря­дже­н­ня. При цьо­му по­са­да звіль­ня­є­ться, і на неї ми мо­же­мо взя­ти ди­пло­ма­та, який по­вер­нув­ся з-за кор­до­ну.

— Як бу­де з ро­та­ці­єю по­слів? Це ней­при­ня­тно, ко­ли в одних по­соль­ствах по­сли си­дять по 8—12 ро­ків, а в ін­ших — їх не­має по три­чо­ти­ри і біль­ше ро­ків…

— До по­слів та по­стій­них пред­став­ни­ків не мо­же за­сто­со­ву­ва­ти­ся по­ря­док ро­та­ції, у кла­си­чно­му ро­зу­мін­ні, оскіль­ки їх при­зна­че­н­ня на­ле­жить до кон­сти­ту­цій­них пов­но­ва­жень пре­зи­ден­та. Від­так, якщо є по­лі­ти­чна до­ціль­ність у то­му, щоб хтось із по­слів пра­цю­вав шість або біль­ше ро­ків, то, ви­хо­дя­чи з по­лі­ти­чної до­ціль­но­сті, ні­що не за­ва­жає пре­зи­ден­то­ві Укра­ї­ни про­дов­жу­ва­ти ко­ри­сту­ва­ти­ся по­слу­га­ми цьо­го по­сла.

— Але це су­пе­ре­чить пра­кти­ці, прийня­тій де­мо­кра­ти­чни­ми кра­ї­на­ми, де по­сли обі­йма­ють по­са­ду три, ма­кси­мум — чо­ти­ри ро­ки, пі­сля чо­го їх за­мі­ню­ють.

— У ко­жній кра­ї­ні — своя кон­сти­ту­цій­на система. За укра­їн­ським Основ­ним за­ко­ном, при­зна­че­н­ня глав ди­пло­ма­ти­чних пред­став­ництв — ви­клю­чна ком­пе­тен­ція гла­ви дер­жа­ви.

— У ро­та­ції, крім по­лі­ти­чної до­ціль­но­сті, є й пра­кти­чна: чим дов­ше по­сол обі­ймає свою по­са­ду, тим швид­ше він втра­чає зв’язок зі сво­єю кра­ї­ною.

— Я знаю й ро­зу­мію ва­шу ар­гу­мен­та­цію. Але не­має ні­чо­го не­зви­чай­но­го в то­му, що по­сол пе­ре­бу­ває на по­са­ді шість або ві­сім ро­ків. У ба­га­тьох кра­ї­нах ЄС це хоч і не по­ши­ре­на пра­кти­ка, про­те й не над­зви­чай­на си­ту­а­ція. Це пи­та­н­ня по­лі­ти­чної до­ціль­но­сті. За­кон ре­гу­лює, при­зна­че­н­ня яких ди­пло­ма­ти­чних слу­жбов­ців від­бу­ва­є­ться з по­лі­ти­чних мо­ти­вів гла­вою дер­жа­ви в рам­ках йо­го кон­сти­ту­цій­них пов­но­ва­жень, а яких — за стан­дар­тною адмі­ні­стра­тив­ною про­це­ду­рою без по­лі­ти­чних впли­вів.

— Що сто­су­є­ться при­зна­че­н­ня ди­пло­ма­тів за стан­дар­тною про­це­ду­рою, то ди­вує, що в адмі­ні­стра­ції пре­зи­ден­та за­твер­джу­ють кан­ди­да­ту­ри не ли­ше по­слів, а й ра­дни­ків і ра­дни­ків-по­слан­ни­ків. У ря­ді ви­пад­ків пі­сля успі­шно­го про­хо­дже­н­ня спів­ро­бі­тни­ка­ми МЗС кон­кур­сів на по­са­ди ра­дни­ків у по­соль­ства їхні кан­ди­да­ту­ри не за­твер­джу­ва­ли­ся в АП. Чи не по­ру­шує та­кий під­хід по­ло­же­н­ня стат­ті 5 пункт 6 За­ко­ну про ди­пслу­жбу про ке­рів­ни­цтво МЗС ді­яль­ні­стю ор­га­нів ди­пло­ма­ти­чної слу­жби? — Як ке­рів­ник дер­жав­ної слу­жби я ке­ру­юсь акта­ми за­ко­но­дав­ства — За­ко­ном про ди­пло­ма­ти­чну слу­жбу і чин­ним ука­зом пре­зи­ден­та. Оскіль­ки цей указ пе­ред­ба­чає по­го­дже­н­ня ра­дни­ків-по­слан­ни­ків і ра­дни­ків гла­вою дер­жа­ви, то я, як дер­жав­ний слу­жбо­вець, ви­ко­ную по­ло­же­н­ня цьо­го ука­зу.

Кри­ти­кам цьо­го ме­ха­ні­зму хо­тів би на­га­да­ти, що від­по­від­ний указ бу­ло ви­да­но ще 2008 р. Він, фа­кти­чно, по­вто­рив нор­му ана­ло­гі­чно­го ука­зу, ви­да­но­го ще пре­зи­ден­том Ку­чмою. У 2009 р. Кон­сти­ту­цій­ний суд ви­знав указ та­ким, що від­по­від­ає Основ­но­му за­ко­ну. Тут біль­ше ні­чо­го до­да­ти.

— Чи пла­нує МЗС вно­си­ти про­по­зи­цію про змі­ну по­ло­жень цьо­го пре­зи­дент­сько­го ука­зу?

— Та­кі іні­ці­а­ти­ви — по­за мо­єю ком­пе­тен­ці­єю як ке­рів­ни­ка дер­жав­ної слу­жби. Це пи­та­н­ня по­лі­ти­чне, і для цьо­го є по­лі­ти­чне ке­рів­ни­цтво мі­ні­стер­ства. На­скіль­ки ме­ні ві­до­мо, та­ких на­мі­рів у ке­рів­ни­цтва не­має.

— Для то­го, щоб За­кон про ди­пслу­жбу за­пра­цю­вав, не­об­хі­дні ще підза­кон­ні акти. Ра­ні­ше ви ка­за­ли, що їх близь­ко 40. Їх уже під­го­ту­ва­ли?

— В ре­зуль­та­ті остан­ньої ін­вен­та­ри­за­ції, ми на­ра­ху­ва­ли при­бли­зно 25 підза­кон­них актів. Це і ука­зи пре­зи­ден­та, і по­ста­но­ви Ка­бі­не­ту мі­ні­стрів, і між­ві­дом­чі на­ка­зи, які на­пов­ню­ва­ти­муть пра­кти­чним сен­сом норми За­ко­ну про ди­пслу­жбу.

Окре­мі до­ку­мен­ти вже прийня­то. На­при­клад, кіль­ка мі­ся­ців то­му за­твер­ди­ли ста­тут Ди­пло­ма­ти­чної ака­де­мії. Ми­ну­ло­го ти­жня уряд прийняв один з актів, який не­по­е­ти­чно на­зи­ва­є­ться «Про вне­се­н­ня змін до де­яких по­ста­нов Ка­бі­не­ту мі­ні­стрів». Цим до­сить те­хні­чним, але по­трі­бним до­ку­мен­том ми ска­со­ву­є­мо кла­сно­сті пер­шо­го і дру­го­го се­кре­та­ря, вво­ди­мо по­са­ду «кон­су­ла Укра­ї­ни» за­мість «кон­су­ла — ке­рів­ни­ка кон­суль­ської уста­но­ви» то­що. В Мі­ні­стер­стві юсти­ції вже за­ре­є­стро­ва­но на­каз про за­твер­дже­н­ня по­ряд­ку ро­та­ції.

З тих справ­ді ва­жли­вих актів, які бу­де прийня­то най­ближ­чим ча­сом, ви­окре­мив би, по­пер­ше, по­ло­же­н­ня про об­слу­го­ву­ю­чий пер­со­нал за­кор­дон­них уста­нов. Цей до­ку­мент до­зво­лить нам на­йма­ти мі­сце­вий пер­со­нал, а не роз­си­ла­ти по всьо­му сві­ту з сім’ями во­ді­їв, зав­го­спів то­що, опла­чу­ю­чи їм кви­тки, квар­ти­ри і т.д.

По-дру­ге, до­ку­мент про упо­ряд­ку­ва­н­ня здій­сне­н­ня ком­пен­са­цій­них ви­плат пра­ців­ни­кам за­кор­дон­них уста­нов. Це до­зво­лить нам від­мо­ви­ти­ся від остан­ньо­го ра­дян­сько­го акта за­ко­но­дав­ства, яким ми ке­ру­є­мо­ся, — «Пра­вил об усло­ви­ях тру­да со­вет­ских ра­бо­тни­ков за гра­ни­цей», за­твер­дже­них Держ­ком­пра­ці СРСР у 1974 р. Гор­дий, що ми по­збу­ли­ся остан­ньо­го ра­дян­сько­го акта. Ме­ні со­ром­но, що для цьо­го зна­до­би­ло­ся 27 ро­ків не­за­ле­жно­сті. Це тре­ба бу­ло зро­би­ти на­ба­га­то ра­ні­ше!

По-тре­тє, по­ста­но­ву уря­ду, яка до­зво­лить нам у за­галь­ну про­це­ду­ру кон­кур­сів на дер­жав­ну слу­жбу впи­са­ти окре­мим роз­ді­лом спе­ци­фі­ку кон­кур­сів на ди­пло­ма­ти­чну слу­жбу — іно­зем­ні мо­ви, близь­кі ро­ди­чі, стан здо­ров’я то­що.

По-че­твер­те, по­ря­док на­да­н­ня ме­ди­чних по­слуг і ме­ди­чно­го стра­ху­ва­н­ня для тих, хто пра­цює за­кор­до­ном. Ду­маю, що до­ку­мент бу­де зба­лан­со­ва­ним і вра­хо­ву­ва­ти­ме по­тре­би й ін­те­ре­си як дер­жа­ви, так і ди­пло­ма­та. Спо­ді­ва­ю­ся, що уряд змо­же прийня­ти цю по­ста­но­ву впро­довж мі­ся­ця. Во­на ду­же ва­жли­ва. У чин­ній си­сте­мі все за­ле­жить від ке­рів­ни­ка ди­п­уста­но­ви, який ви­рі­шує пи­та­н­ня опла­ти ме­ди­чних по­слуг. З одно­го бо­ку, це втру­ча­н­ня в осо­би­сте жи­т­тя пра­ців­ни­ка та чле­нів йо­го сім’ї. З дру­го­го — ши­ро­ке по­ле для суб’єкти­ві­зму.

В роз­ро­бле­но­му на­ми по­ряд­ку основ­на фор­ма на­да­н­ня мед­по­слуг — ме­ди­чне стра­ху­ва­н­ня за кор­до­ном. Ця фор­ма бу­де за­сто­со­ву­ва­ти­ся в усіх кра­ї­нах, у яких пра­цює стра­хо­ва ме­ди­ци­на. З пе­ре­лі­ком ви­ня­тків, які не мо­жуть вклю­ча­ти­ся до до­го­во­рів стра­ху­ва­н­ня. В кра­ї­нах, із яки­ми укла­де­но мі­жна­ро­дні до­го­во­ри про вза­єм­не на­да­н­ня та­ких по­слуг на без­опла­тній осно­ві, все бу­де, як і бу­ло. А ось у не­ба­га­тьох кра­ї­нах, де не­має стра­хо­вої ме­ди­ци­ни, бу­де­мо пра­цю­ва­ти за прин­ци­пом від­шко­ду­ва­н­ня вар­то­сті фа­кти­чно на­да­них мед­по­слуг.

— До не­до­лі­ків за­ко­ну за­ра­хо­ву­ють слаб­кий пар­ла­мент­ський кон­троль…

— Ко­ли під час обго­во­ре­н­ня за­ко­но­про­е­кту про ди­пслу­жбу у Вер­хов­ній Ра­ді на­ро­дні обран­ці апе­лю­ва­ли до то­го, що се­нат Спо­лу­че­них Шта­тів по­го­джує кан­ди­да­ту­ри по­слів, то їм від­по­від­а­ли, що се­нат у США ке­ру­є­ться кон­сти­ту­ці­єю США, а пар­ла­мент в Україні — Кон­сти­ту­ці­єю Укра­ї­ни. А за укра­їн­ським Основ­ним за­ко­ном, при­зна­че­н­ня глав ди­пло­ма­ти­чних пред­став­ництв — ви­клю­чна ком­пе­тен­ція гла­ви дер­жа­ви.

Ни­ні я не ба­чу не­до­лі­ків у за­ко­ні. Якщо во­ни й є, то нам зна­до­би­ться, що­най­мен­ше, пів­ро­ку, аби на пра­кти­ці по­ба­чи­ти, чо­го не вра­ху­ва­ли. То­му ми, як лі­ка­рі, спо­сте­рі­га­є­мо за «па­ці­єн­том» і че­рез рік ста­ви­мо ді­а­гноз: чи по­трі­бні змі­ни, і які. То­ді й бу­де­мо про­по­ну­ва­ти Вер­хов­ній Ра­ді роз­гля­да­ти ці змі­ни.

— Від­плив із зов­ні­шньо­по­лі­ти­чно­го ві­дом­ства ква­лі­фі­ко­ва­них ка­дрів уже дав­но став за­гроз­ли­вою про­бле­мою. Як в МЗС пла­ну­ють утри­ма­ти про­фе­сіо­на­лів? Чим бу­де­те сти­му­лю­ва­ти — грив­нею, від­ря­дже­н­ня­ми? — Це є би­чем не тіль­ки ди­пло­ма­ти­чної слу­жби, а й усі­єї дер­жав­ної слу­жби. І, по­вір­те ме­ні, не ли­ше дер­жав­ної слу­жби Укра­ї­ни. На від­мі­ну від при­ва­тно­го се­кто­ра, де сти­му­лю­ва­н­ня більш гну­чке, в дер­жав­но­му се­кто­рі во­но до­сить за­ре­гла­мен­то­ва­не.

Що сто­су­є­ться пра­ців­ни­ків ниж­чої лан­ки, які тіль­ки по­чи­на­ють свою кар’єру, то мій дво­рі­чний до­свід на по­са­ді свід­чить, що за­лу­че­н­ня че­рез зов­ні­шні кон­кур­си но­вих пра­ців­ни­ків до­зво­ляє нам отри­му­ва­ти, за­га­лом, ду­же хо­ро­ший про­фе­сій­ний рі­вень. Про­те до­свід, який на­бу­ва­є­ться дов­ги­ми ро­ка­ми, ні­чим, крім до­сві­ду, не за­мі­ни­ти.

То­му вже ни­ні­шньо­го ро­ку ми за­про­ва­ди­ли пе­ре­хід пра­ців­ни­ка з ка­те­го­рії «В» (фа­хів­ці) до ка­те­го­рії «Б» (ке­рів­ни­ки від­ді­лу, де­пар­та­мен­ту то­що) тіль­ки за кон­кур­сом. По­за кон­кур­сом ря­до­вий ди­пло­мат не мо­же ста­ти ке­рів­ни­ком під­роз­ді­лу. Ми від­кри­ва­є­мо кон­курс, у ньо­му бе­руть участь усі, хто від­чу­ває в со­бі си­ли, як з мі­ні­стер­ства, так і з-по­за йо­го меж. За ре­зуль­та­та­ми цьо­го кон­кур­су ми по­рів­ню­є­мо не ли­ше про­фе­сій­ну під­го­тов­ку кан­ди­да­тів, а й їхні управ­лін­ські, ор­га­ні­за­тор­ські яко­сті.

— У при­ва­тних роз­мо­вах ба­га­то ди­пло­ма­тів ске­пти­чно став­ля­ться до кон­кур­сів на ке­рів­ні по­са­ди.

— Вва­жаю, що в усьо­му, де тіль­ки мо­жна, тре­ба зни­жу­ва­ти суб’єктив­ний фактор. Ва­жли­ві рі­ше­н­ня не по­вин­ні за­ле­жа­ти від одні­єї лю­ди­ни. Бо ке­рів­ник, який сьо­го­дні одно­осо­бо­во прийняв те чи ін­ше рі­ше­н­ня що­до кар’єри сво­го під­ле­гло­го, зав­тра мо­же пі­ти, а на йо­го мі­сце при­йде лю­ди­на, ко­тра мо­же ма­ти ін­шу дум­ку що­до цьо­го спів­ро­бі­тни­ка. То­му я при­хиль­ник ко­ле­гі­аль­них рі­шень що­до бу­дья­кої кар’єри то­го чи ін­шо­го ко­ле­ги.

— Як за­без­пе­чу­ва­ти­ме­ться об’єктив­ність і не­за­ан­га­жо­ва­ність рі­шень кон­кур­сних ко­мі­сій? Бо, як ка­же моя ко­ле­га, «у нас же кра­ї­на ку­лі­бі­них»…

— Є кіль­ка за­по­бі­жни­ків.

Пер­ший: по­ча­тко­вий етап будь-яко­го кон­кур­су — комп’ютер­не те­сту­ва­н­ня на зна­н­ня за­ко­но­дав­ства. Те­сту­ва­н­ня від­бу­ва­є­ться в та­кий спо­сіб, що кан­ди­дат мо­же роз­ра­хо­ву­ва­ти ли­ше на се­бе та свої зна­н­ня.

Дру­гий: си­ту­а­цій­не зав­да­н­ня, яке не сто­су­є­ться про­фе­сій­ної ді­яль­но­сті, а пов’яза­не з ор­га­ні­за­ці­єю ро­бо­ти в ко­ле­кти­ві і вре­гу­лю­ва­н­ням кон­флі­ктів. Ре­зуль­та­ти дру­ку­ю­ться на комп’юте­рі, і 12 чле­нів кон­кур­сної ко­мі­сії (ко­жен із яких пи­сьмо­во оці­нює ко­жну ро­бо­ту за кіль­ко­ма кри­те­рі­я­ми) не ба­чать прі­звищ ав­то­рів цих пи­сьмо­вих ро­біт. Во­ни мо­жуть ро­зу­мі­ти, хто ав­тор, тіль­ки то­ді, ко­ли є один кан­ди­дат.

Тре­тій: під час спів­бе­сі­ди кан­ди­да­тів із ко­мі­сі­єю ко­жен із її 12 чле­нів ста­вить свої вла­сні оцін­ки та­кож, які фі­ксу­ю­ться у про­то­ко­лі оці­ню­ва­н­ня.

Ко­ли ме­не за­пи­ту­ють, на­скіль­ки про­зо­ри­ми є кон­кур­си в МЗС, то я про­шу по­ди­ви­ти­ся на сай­ті на­шо­го Мі­ні­стер­ства, скіль­ки кон­кур­сів за­вер­шу­є­ться без пе­ре­мож­ця. Їх чи­ма­ло. Це озна­чає, що всі ті кан­ди­да­ти не від­по­від­а­ють на­шим очі­ку­ва­н­ням.

— Ви не­о­дно­ра­зо­во ка­за­ли, що тре­ти­на ди­пло­ма­тів — це ба­ласт. Як МЗС пла­нує йо­го «ски­да­ти»?

— Я по­кла­дав ве­ли­кі спо­ді­ва­н­ня на що­рі­чне оці­ню­ва­н­ня, яке щой­но за­кін­чи­ло­ся. Во­но є сво­го ро­ду ате­ста­ці­єю держ­слу­жбов­ців, що ко­лись про­во­ди­ла­ся. Отри­ма­ні ре­зуль­та­ти ме­не роз­ча­ру­ва­ли. Ко­жен ке­рів­ник мав оці­ни­ти ви­ко­на­н­ня сво­ї­ми під­ле­гли­ми зав­дань, ви­зна­че­них їм на по­ча­тку ро­ку. Ке­рів­ник му­сив по­ста­ви­ти «від­мін­но», «по­зи­тив­но» або «не­га­тив­но». На весь апа­рат — тіль­ки одна не­га­тив­на оцін­ка. Це свід­чить про те, що, на жаль, не всі ке­рів­ни­ки го­то­ві ви­яв­ля­ти прин­ци­по­вість.

На ви­прав­да­н­ня ке­рів­ни­ків за­зна­чу, що не­до­ско­на­лою ви­яви­ла­ся й про­це­ду­ра оці­ню­ва­н­ня, яку цьо­го ро­ку за­сто­со­ва­но впер­ше. І ко­ле­ги з Нац­держ­слу­жби, ко­трі її роз­ро­бля­ли, га­даю, теж по­го­дя­ться з не­об­хі­дні­стю вдо­ско­на­ле­н­ня си­сте­ми оці­ню­ва­н­ня. Ми всі про­блем­ні пи­та­н­ня вре­гу­лю­є­мо, щоб у 2019 р. вер­сія «що­рі­чно­го оці­ню­ва­н­ня 2.0» бу­ла до­ско­на­лі­шою.

Ви­сно­вок, який ми зро­би­ли, по­ля­гає в то­му, що, оскіль­ки ди­пло­ма­ти­чна слу­жба є дер­жав­ною слу­жбою осо­бли­во­го ха­ра­кте­ру, то й оці­ню­ва­н­ня для ди­пло­ма­ти­чних слу­жбов­ців теж тре­ба про­пи­су­ва­ти спе­ци­фі­чне.

— І що бу­де з ти­ми ди­пло­ма­та­ми, які отри­ма­ють «не­за­до­віль­но»?

— Їх бу­де звіль­не­но.

— По­вер­ні­мо­ся до те­ми вер­бу­валь­ної ура­зли­во­сті пев­них груп ди­пло­ма­тів.

Не­дав­но ста­ло ві­до­мо, що рі­дний брат Іго­ря Про­ко­пчу­ка — пред­став­ни­ка Укра­ї­ни при між­на­ро­дних ор­га­ні­за­ці­ях у Від­ні — ге­не­рал ро­сій­ської по­лі­ції, ві­це-пре­зи­дент Ін­тер­по­лу Оле­ксандр Про­ко­пчук. Я не за­кли­каю до по­лю­ва­н­ня на відьом. Але де ме­жа між до­три­ма­н­ням еле­мен­тар­них пра­вил безпеки та на­мі­ром утри­ма­ти в ди­пкор­пу­сі про­фе­сіо­на­лів? І хто бу­де ви­зна­ча­ти цю ме­жу?

— По-пер­ше, хо­тів би ска­за­ти, що всі ми ви­со­ко ці­ну­є­мо про­фе­сіо­на­лізм Іго­ря Про­ко­пчу­ка. Тут не мо­же бу­ти дискусії. Йо­го ба­га­то­лі­тня пра­ця, у то­му чи­слі й на по­са­ді по­стій­но­го пред­став­ни­ка у Від­ні, свід­чить са­ма за се­бе.

Що­до вер­бу­валь­ної ура­зли­во­сті пев­них груп, то тут є де­кіль­ка пла­стів проблеми. Пер­ший — це фільтр тих но­вих ка­дрів, які при­йма­ю­ться на ди­пслу­жбу. Я вва­жаю, що ті за­по­бі­жни­ки, які пе­ред­ба­че­ні за­ко­ном, і всі ім­пле­мен­та­цій­ні про­це­ду­ри до­зво­ля­ють нам бу­ти впев­не­ни­ми, що ми не пу­сти­мо по­тен­цій­но не­без­пе­чних чи ура­зли­вих лю­дей на ди­пло­ма­ти­чну слу­жбу.

Дру­гий пласт — це ті, хто вже пра­цює на ди­пло­ма­ти­чній слу­жбі. Кон­тр­ро­зві­ду­валь­ни­ми за­хо­да­ми МЗС не за­йма­є­ться: це не на­ша фун­кція. Тут пер­шо­чер­го­ву роль ві­ді­грає кон­тр­ро­звід­ка, яка на­ле­жить до фун­кцій СБУ. Ми на­да­є­мо їй пов­ну ін­фор­ма­цію, якою во­ло­ді­є­мо, аби ко­ле­ги, ке­ру­ю­чись сво­ї­ми про­фе­сій­ни­ми кри­те­рі­я­ми, оці­ню­ва­ли кон­тр­ро­зві­ду­валь­ні загрози, які мо­жуть бу­ти що­до ті­єї чи ін­шої лю­ди­ни.

— Ко­ли го­во­рять про ре­фор­му­ва­н­ня зов­ні­шньо­по­лі­ти­чно­го ві­дом­ства, по­стій­но звер­та­ють ува­гу на не­об­хі­дність ав­то­но­мі­за­ції в цен­траль­но­му апа­ра­ті МЗС. Чи отри­му­ють деск-офі­се­ри біль­ше пов­но­ва­жень у прийнят­ті рі­шень, які не по­тре­бу­ють за­лу­че­н­ня рів­ня ке­рів­ни­ка де­пар­та­мен­ту?

— На жаль, про­блем у цьо­му біль­ше, ніж до­ся­гнень.

За­раз три­ває ре­фор­ма си­сте­ми дер­жав­но­го управління, один із еле­мен­тів якої пе­ред­ба­чає змі­ни стру­кту­ри мі­ні­стерств. На на­ше гли­бо­ке пе­ре­ко­на­н­ня, їй має пе­ре­ду­ва­ти фун­кціо­наль­не об­сте­же­н­ня мі­ні­стерств за єди­ною ме­то­ди­кою. Тіль­ки во­но мо­же по­ка­за­ти, на яких ді­лян­ках пе­ре­ван­та­же­н­ня, а на яких — не­до­ван­та­же­н­ня. Це до­зво­лить ство­ри­ти стру­кту­ру, яка дасть мо­жли­вість більш рів­но­мір­но роз­по­ді­ли­ти на­ван­та­же­н­ня се­ред пра­ців­ни­ків. Сьо­го­дні во­но ду­же не­рів­но­мір­не.

Та до­ки, за ре­зуль­та­та­ми фун­кціо­наль­но­го об­сте­же­н­ня, не бу­де за­про­ва­дже­но ада­пто­ва­ну стру­кту­ру управління, до­ти пе­ре­не­се­н­ня прийня­т­тя рі­шень зго­ри до­ни­зу чи нав­па­ки ма­ти­ме аб­со­лю­тно суб’єктив­ний ха­ра­ктер, і во­но не мо­же роз­гля­да­ти­ся як ви­рі­ше­н­ня проблеми. Це бу­де якесь ad hoc — тим­ча­со­ве рі­ше­н­ня, що за­ле­жа­ти­ме від то­го, хто очо­лює під­роз­діл. Ми по­вин­ні змі­ню­ва­ти не суб’єктив­ні під­хо­ди. Ми по­вин­ні ство­рю­ва­ти стру­кту­ри, які не за­ле­жа­ти­муть від суб’єктив­них рі­шень.

— В умо­вах вій­ни з Ро­сі­єю пре­зи­дент ча­сто по­рів­нює ди­пло­ма­тів із вій­сько­ви­ми. Як і ар­мія, ди­пло­ма­тія де­ше­вою не бу­ває, і не­до­фі­нан­су­ва­н­ня — одна з най­сер­йо­зні­ших про­блем зов­ні­шньо­по­лі­ти­чно­го ві­дом­ства. Бю­джет 2019 ро­ку до­зво­ляє ре­а­лі­зу­ва­ти ті зав­да­н­ня, які сто­ять пе­ред ди­пло­ма­ти­чною слу­жбою в умо­вах ро­сій­ської агре­сії?

— За­кон про держ­бю­джет на 2019 р. ви­зна­чає для ди­пслу­жби, пра­кти­чно, той са­мий об­сяг фі­нан­су­ва­н­ня, що й ни­ні­шньо­го ро­ку. Цьо­го до­ста­тньо, аби ди­пло­ма­ти­чна слу­жба бу­ла за­без­пе­че­на на­ле­жним чи­ном і ма­ла мо­жли­вість на­ле­жно ви­ко­ну­ва­ти свої фун­кції. Бу­де­мо зо­се­ре­джу­ва­ти на­яв­ний ре­сурс на прі­о­ри­те­тах — за­про­ва­джен­ні еле­ктрон­но­го до­ку­мен­то­обі­гу, ав­то­ма­ти­за­ції на­да­н­ня кон­суль­ських по­слуг, під­ви­щен­ні ефе­ктив­но­сті ви­ко­ри­ста­н­ня не­ру­хо­мо­сті за кор­до­ном, зни­жен­ні не­про­ду­ктив­них ви­трат то­що.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.