Мор­ський ву­зол

Dzerkalo Tizhnya - - ТИТУЛЬНА СТОРІНКА - Ва­лен­тин БАДРАК,

Із від­кри­тою ата­кою і за­хо­пле­н­ням укра­їн­ських мо­ря­ків у мо­рі Мо­сква за­сту­пи­ла за чер­во­ні пра­пор­ці.

Вій­на, при­чо­му не з за­ка­му­фльо­ва­ни­ми під бо­йо­ви­ків ро­сій­ськи­ми угру­по­ва­н­ня­ми, а зро­зумі­лим, ´рун­тов­но озбро­є­ним су­про­тив­ни­ком, го­то­вим до ма­со­ва­них уда­рів, ста­ла так са­мо близь­кою, як, ска­жі­мо, во­се­ни 2015 ро­ку. Осо­бли­во вра­зли­вим ви­яви­ло­ся мо­ре, де ро­сій­ська стра­те­гія на­бу­ває ха­ра­кте­ру за­шмор­гу, що по­сту­по­во за­тя­гу­є­ться. Пов­зу­ча ане­ксія Азов­сько­го мо­ря, бло­ку­ва­н­ня пор­тів, та­єм­на або яв­на екс­плу­а­та­ція укра­їн­ських те­ри­то­рі­аль­них вод, ба­га­то­хо­до­ві про­во­ка­ції з ме­тою роз­по­ча­ти бо­йо­ві дії на мо­рі і на­віть мас­шта­бна де­сан­тна опе­ра­ція — зов­сім не ілю­зії, а ціл­ком ре­аль­ний ло­гі­чний лан­цю­жок. Йо­го но­ві лан­ки мо­жуть до­да­ва­ти­ся що­ра­зу, ко­ли на по­лі­ти­ко-ди­пло­ма­ти­чно­му фрон­ті Пу­тін за­зна­ва­ти­ме про­ва­лу...

Для Укра­ї­ни си­ту­а­ція на­бу­ває ек­зи­стен­ці­аль­но­го ха­ра­кте­ру.

Май­же со­тня ко­ра­блів і ка­те­рів Чор­но­мор­сько­го фло­ту Ро­сії та ФСБ пе­ре­бу­ває у во­дах Азов­сько­го мо­ря. Май­же по­ло­ви­на з них пов­но­цін­но мо­же ви­ко­ну­ва­ти всі зав­да­н­ня. Тим ча­сом Укра­ї­на має в мо­рі всьо­го чо­ти­ри су­дна.

Це сло­ва ко­ман­ду­ва­ча Вій­сько­во-мор­ських сил Укра­ї­ни Іго­ря Во­рон­чен­ка, ска­за­ні на­пе­ре­до­дні 2019 ро­ку. Та­кі ви­хі­дні да­ні, се­ред ін­шо­го, ви­прав­ду­ють в очах су­спіль­ства обме­же­ні мо­жли­во­сті ре­а­гу­ва­ти на подаль­шу агре­сію Крем­ля. Але чи ви­прав­до­ву­ють во­ни стра­те­гію вла­ди у сфе­рі по­бу­до­ви обо­ро­ни кра­ї­ни про­тя­гом п’яти ро­ків вій­ни? Щоб зро­зу­мі­ти це, тре­ба вни­кну­ти в де­та­лі.

Флот­ська ре­тро­спе­кти­ва

На­ро­дже­н­ня укра­їн­сько­го вій­сько­во­го фло­ту від­бу­ва­ло­ся в тяж­ких му­ках. Не бу­де пе­ре­біль­ше­н­ням ска­за­ти, що від са­мо­го по­ча­тку жит­тє­зда­тність укра­їн­сько­го вій­сько­во­го фло­ту ви­зна­чи­ли ті, хто пер­ши­ми скла­ли при­ся­гу на вір­ність Укра­ї­ні. Оскіль­ки пі­сля ого­ло­ше­н­ня 5 кві­тня 1992 ро­ку ЧФ СРСР вла­сні­стю Укра­ї­ни Мо­сква по­ча­ла де­мон­стру­ва­ти го­тов­ність до ду­же рі­шу­чих дій. Щоб не ска­за­ти до вій­ни.

Тих, хто при­ся­гнув Укра­ї­ні, від­ра­зу зви­ну­ва­ти­ли в зра­ді Ба­тьків­щи­ни, де­які під­роз­ді­ли на­ма­га­ли­ся не­гай­но роз­фор­му­ва­ти (як 880-й окре­мий ба­таль­йон мор­ської пі­хо­ти), по­всю­дно про­во­ди­ли­ся опе­ра­ції з ме­тою бло­ку­ва­ти фор­му­ва­н­ня ВМСУ. Ді­а­па­зон впли­ву ана­ло­гі­чний ни­ні­шній «гі­бри­дній вій­ні»: від ра­діо­еле­ктрон­но­го при­ду­ше­н­ня зв’яз­ку й ра­діо­пе­ре­хо­пле­н­ня до кон­кре­тних си­ло­вих дій без за­сто­су­ва­н­ня зброї на по­раз­ку. Чо­го вар­тий ли­ше той факт, що ро­сій­ська мор­ська пі­хо­та ві­ро­лом­но за­хо­пи­ла штаб ВПС ЧФ і штаб Крим­ської ба­зи в се­ли­щі Но­во­о­зер­не. На­при­кін­ці 1993 ро­ку фла­гман ВМСУ фре­гат «Ге­тьман Са­гай­да­чний», який по­вер­тав­ся з на­вчань, про­сто не пу­ска­ли на ба­зу в Се­ва­сто­по­лі — до де­мон­стра­ції укра­їн­ця­ми рі­шу­чих дій із роз­бло­ку­ва­н­ня вхо­ду в ба­зу. Ро­сій­ська вій­сько­ва роз­від­ка ре­аль­но го­ту­ва­ла опе­ра­цію із за­хо­пле­н­ня всьо­го Крим­сько­го пів­остро­ва й від­окрем­ле­н­ня йо­го від Укра­ї­ни — мор­ська пі­хо­та РФ на­віть отри­ма­ла ба­таль­йон тан­ків Т-64 і ру­чні во­гне­ме­ти. Три­ва­лий по­діл ЧФ на­був ха­ра­кте­ру, що за­гро­жу­вав ре­аль­ною вій­ною, пі­сля то­го, як у кві­тні 1994 ро­ку укра­їн­ські де­сан­тни­ки штур­мом узя­ли ін­фра­стру­кту­ру на вій­сько­во-мор­ській ба­зі в Оде­сі, а в са­мо­му Кри­му щой­но ство­ре­на На­ціо­наль­на гвар­дія про­де­мон­стру­ва­ла без­ком­про­мі­сну го­тов­ність во­ю­ва­ти за пів­острів.

Ось чо­му, по­при до­ся­гну­ті між Ки­є­вом і Мо­сквою у ве­ре­сні 1993 ро­ку уго­ди про по­діл ЧФ по­рів­ну й спіль­не ви­ко­ри­ста­н­ня ін­фра­стру­кту­ри, Мо­сква си­ло­міць вир­ва­ла пра­во під­ня­ти Ан­дрі­їв­ський пра­пор над 81,7% ко­ра­блів, а та­кож за­ли­ши­ти в Се­ва­сто­по­лі штаб ЧФ. Мо­жли­во­сті бо­ро­ти­ся бу­ли з са­мо­го по­ча­тку не­рів­ни­ми. У ре­зуль­та­ті РФ отри­ма­ла май­же 400 ко­ра­блів рі­зно­го кла­су й при­зна­че­н­ня і 161 оди­ни­цю авіа­цій­ної те­хні­ки.

Опи­са­не ви­ще на­о­чно по­ка­зує, в яких тяж­ких умо­вах фор­му­ва­ли­ся ВМСУ і як ва­жли­во бу­ло роз­ви­ва­ти укра­їн­ський флот для за­хи­сту мор­ських ін­те­ре­сів Укра­ї­ни й са­мо­го Кри­му. Але мо­ря­ків, які скла­ли при­ся­гу, вла­да про­сто зра­ди­ла. Тіль­ки так мо­жна тлу­ма­чи­ти істо­ри­чний факт: за чверть сто­лі­т­тя у скла­ді ВМСУ з’явив­ся ли­ше один ве­ли­кий бо­йо­вий ко­ра­бель — «Ге­тьман Са­гай­да­чний», по­бу­до­ва­ний за ра­дян­ським про­е­ктом 1135.1 «Не­рей». За­га­лом для ВМСУ зумі­ли до­бу­ду­ва­ти ли­ше шість із 12 ко­ра­блів, які за­ли­ша­ли­ся на за­во­дах кра­ї­ни пі­сля роз­па­ду СРСР, але так і не ство­ри­ли жо­дно­го но­во­го су­дна. А єди­на ви­ві­ре­на спро­ба в 2006— 2007 рр. стра­те­гі­чно по­си­ли­ти флот по­бу­до­вою се­рії ба­га­то­ці­льо­вих кор­ве­тів з опо­рою на вій­сько­во-те­хні­чне спів­ро­бі­тни­цтво з за­хі­дни­ми обо­рон­ни­ми ком­па­ні­я­ми з трі­ском про­ва­ли­ла­ся — че­рез не­спро­мо­жність вій­сько­во-по­лі­ти­чно­го ке­рів­ни­цтва дер­жа­ви.

2014 ро­ку в ре­зуль­та­ті агре­сії РФ і за­хо­пле­н­ня Кри­му, де по­стій­но дис­ло­ку­ва­ли­ся ВМСУ, в і без то­го ску­по фі­нан­со­ва­но­го фло­ту за­ли­ши­ло­ся всьо­го 25 від­со­тків осо­бо­во­го скла­ду й 13 ко­ра­блів, ка­те­рів і су­ден за­без­пе­че­н­ня. Ре­аль­но ВМСУ ма­ють ни­ні всьо­го один фре­гат, один за­ста­рі­лий кор­вет (на ре­мон­ті), один ра­ке­тний ка­тер, чо­ти­ри ма­лі бро­не­ка­те­ри, один се­ре­дній де­сан­тний ко­ра­бель і один рей­до­вий траль­щик. У ко­ра­блів і ка­те­рів ДПСУ обме­же­ні бо­йо­ві мо­жли­во­сті, во­ни на­вряд чи зда­тні ефе­ктив­но кон­тро­лю­ва­ти вла­сну ви­клю­чну мор­ську еко­но­мі­чну зо­ну в Чор­но­му й Азов­сько­му мо­рях. Ро­згор­ну­те бу­дів­ни­цтво но­вих рі­чко­вих бро­не­ка­те­рів про­е­кту «Гюр­за-м» — слаб­ка вті­ха: во­ни ду­же вра­зли­ві для штор­мів, не над­то швид­ко­хі­дні й по­рів­ня­но слаб­ко озбро­є­ні. Хо­ча по­пов­не­н­ня ни­ми фло­ту пі­сля за­хо­пле­н­ня Ро­сі­єю біль­шої ча­сти­ни ко­ра­блів і низ­ки ко­ра­бле­бу­дів­них під­при­ємств мо­жна вва­жа­ти «ми­сте­цтвом мо­жли­во­го». До скла­ду ВМСУ вве­де­но шість ма­лих бро­не­ка­те­рів, два з яких за­хо­пле­но 25 ли­сто­па­да 2018 ро­ку бі­ля бе­ре­гів Кри­му. Крім то­го, РФ не­за­кон­но за­хо­пи­ла 2014 ро­ку й утри­мує 16 най­су­ча­сні­ших ко­ра­блів і су­ден ВМСУ.

Бо­йо­ву ж міць ЧФ РФ ни­ні ста­нов­лять 45 ко­ра­блів, сім ди­зель­них під­во­дних чов­нів (шість но­вих) і близь­ко 140 до­по­мі­жних су­ден і ка­те­рів. Іде­ться пе­ред­усім про ра­ке­тний крей­сер, шість фре­га­тів (із них три но­ві), шість кор­ве­тів, сім ве­ли­ких де­сан­тних ко­ра­блів, шість ра­ке­тних ка­те­рів і ві­сім траль­щи­ків. Які­сною осо­бли­ві­стю ЧФ РФ є той факт, що зна­чна кіль­кість ко­ра­блів — но­сії кри­ла­тих ра­кет «Ка­лібр» ве­ли­кої даль­но­сті дії.

Як ви­дно, всер­йоз го­во­ри­ти про вій­сько­ве про­ти­сто­я­н­ня на мо­рі не до­во­ди­ться... Ни­ні основ­ним зав­да­н­ням сил обо­ро­ни ста­ло не допу­сти­ти су­про­тив­ни­ка до ви­ве­де­н­ня на ру­біж ата­ки й під­го­ту­ва­ти успі­шну про­ти­де­сан­тну опе­ра­цію. Пер­спе­ктив­ним зав­да­н­ням — на­дій­но за­кри­ти хо­ча б 12-миль­ну зо­ну. У ви­рі­шен­ні цих двох зав­дань ВМСУ від­во­ди­ться основ­на роль.

Осо­бли­во­сті на­ціо­наль­но­го пе­ре­озбро­є­н­ня ВМСУ

Вій­сько­ві спра­ве­дли­во на­по­ля­га­ють, що осла­бле­ним ВМСУ для ви­ко­на­н­ня по­кла­де­них на них спе­ци­фі­чних зав­дань по­трі­бні бо­йо­ві ко­ра­блі й мор­ські ка­те­ри, осна­ще­ні су­ча­сни­ми за­со­ба­ми роз­від­ки, спо­сте­ре­же­н­ня й ура­же­н­ня, на­сам­пе­ред удар­ною ра­ке­тною збро­єю...

Пла­ни пе­ред­ба­ча­ють мо­дер­ні­за­цію фре­га­та «Ге­тьман Са­гай­да­чний», прийня­т­тя до скла­ду ВМСУ двох но­вих де­сан­тно-штур­мо­вих ка­те­рів і двох па­труль­них ко­ра­блів. А ще — подаль­ше бу­дів­ни­цтво бро­не­ка­те­рів ти­пу «Гюр­за-м» (до 20 оди­ниць) і де­сан­тно-штур­мо­вих ка­те­рів ти­пу «Кен­тавр» (при­бли­зно ві­сім оди­ниць), а та­кож се­ре­дньо­го роз­ві­ду­валь­но­го ко­ра­бля.

Ре­а­лі­за­цію до­ро­гої про­гра­ми «Кор­вет» пе­ре­не­се­но на від­да­ле­ні й до­во­лі ту­ман­ні тер­мі­ни: зда­чу го­лов­но­го ко­ра­бля за­пла­но­ва­но на 2022-й, а че­твер­то­го з се­рії — на 2028 рік. У ВМСУ усві­дом­лю­ють, що ці­на то­го, щоб по­ста­ви­ти в стрій один кор­вет, ста­но­вить май­же че­твер­ту ча­сти­ну за­ку­пі­вель­но­го ряд­ка рі­чно­го обо­рон­но­го бю­дже­ту. А ви­рі­ши­ти зав­да­н­ня ни­ні­шньої вій­ни з одним або на­віть дво­ма кор­ве­та­ми не ви­йде. То­му до­бу­до­ву­ва­н­ня го­лов­но­го ко­ра­бля ни­ні не фі­нан­су­є­ться. Фа­хів­ці ствер­джу­ють, що одним з мо­жли­вих ва­рі­ан­тів по­ря­тун­ку кор­ве­тної про­гра­ми мо­гли би ста­ти дер­жга­ран­тії під ви­ко­на­н­ня та­ко­го про­е­кту. У ВМСУ ствер­джу­ють, що в ра­зі та­ко­го рі­ше­н­ня уря­ду фі­нан­су­ва­н­ня го­то­ві ви­ді­ли­ти бан­ки Ки­таю, Бель­гії або Гол­лан­дії. Прав­да, во­ни ви­ма­га­ють, щоб про­ект ви­ко­ну­вав­ся че­рез юри­ди­чний су­про­від їхньої кра­ї­ни. Однак Ки­є­ву є над чим по­ду­ма­ти, зва­жа­ю­чи на за­вер­ше­н­ня ро­біт зі ство­ре­н­ня но­вої укра­їн­ської про­ти­ко­ра­бель­ної кри­ла­тої ра­ке­ти «Не­птун» із даль­ні­стю дії 300 км. На кві­тень 2019 ро­ку за­пла­но­ва­но за­вер­ши­ти дер­жав­ні ви­про­бу­ва­н­ня, з на­сту­пним прийня­т­тям на озбро­є­н­ня.

Се­ред пла­нів на пер­спе­кти­ву не­о­фі­цій­но на­зи­ва­ли й за­ку­пів­лю для ВМСУ кіль­кох на­дма­лих під­во­дних чов­нів, а та­кож осна­ще­н­ня ВМС па­труль­ни­ми лі­та­ка­ми укра­їн­сько­го ви­ро­бни­цтва АН-148МП. За­вер­ше­н­ня мо­дер­ні­за­ції вер­то­льо­тів Мі-14 ПЛ(ПС). Плюс — за­ку­пів­ля РЛС СР-210 «Дель­та», П-18 «Ма­ла­хіт» і ста­ціо­нар­них ра­діо­гі­дро­аку­сти­чних бу­їв для ви­сві­тле­н­ня під­во­дної об­ста­нов­ки.

Слід за­зна­чи­ти, що ще 2015 ро­ку вій­сько­во-по­лі­ти­чно­му ке­рів­ни­цтву дер­жа­ви бу­ло за­про­по­но­ва­но ре­а­лі­зу­ва­ти кон­це­пцію ство­ре­н­ня мо­скі­тно­го фло­ту як ціл­ком аде­ква­тну й ре­а­лі­сти­чну у від­по­відь на су­ча­сні за­гро­зи з мо­ря. Однак тем­пи пе­ре­озбро­є­н­ня ВМСУ й під­хо­ди до ре­а­лі­за­ції зав­да­н­ня свід­чать про те, що, як і в біль­шо­сті аспе­ктів на­ціо­наль­ної без­пе­ки та обо­ро­ни, вла­да обра­ла шлях на­пів­рі­шень. Фа­хів­ці вій­сько­во-мор­ської спра­ви ствер­джу­ють, що за ро­ки вій­ни мо­жна бу­ло ви­рі­ши­ти зав­да­н­ня вста­нов­ле­н­ня мін­них за­го­ро­джень, по­си­ли­ти мо­жли­во­сті фло­ту за ра­ху­нок ку­пів­лі кіль­кох іно­зем­них ка­те­рів і вій­сько­во-те­хні­чної до­по­мо­ги, на­ла­го­ди­ти лі­цен­зій­не скла­да­н­ня на укра­їн­ських обо­рон­них за­во­дах за­ста­рі­ва­ю­чих, але ціл­ком боє­зда­тних ра­ке­тних ка­те­рів.

На­ра­зі ж на ки­їв­сько­му ПАТ «Ку­зня на Ри­баль­сько­му» ма­ють на­мір про­тя­гом 2019 ро­ку по­бу­ду­ва­ти два де­сан­тно-штур­мо­ві ка­те­ри «Кен­тавр» і два ка­те­ри «Гюр­за-м». Го­лов­ний кон­стру­ктор під­при­єм­ства Сер­гій Бі­ло­зу­бен­ко на­при­кін­ці 2018 ро­ку ствер­джу­вав, що за­вод зда­тен ви­пу­ска­ти но­ві 24-ме­тро­ві «Кен­тав­ри» що­мі­ся­ця, за умо­ви від­по­від­но­го за­мов­ле­н­ня й за­ку­пів­лі ком­пле­кту­ю­чих зі США й Но­вої Зе­лан­дії. На від­мі­ну від «Гюр­зи-м» зі швид­кі­стю 25 ву­злів, «Кен­тавр» роз­га­ня­є­ться до 40 ву­злів (роз­мі­ром він усьо­го на 1,3 м дов­ший, але має кон­стру­кцію з алю­мі­ні­є­вих ма­те­рі­а­лів, а для бро­ню­ва­н­ня в ньо­му ви­ко­ри­ста­но швед­ську сталь, яка за­хи­щає від куль 7,62 мм). Пер­ші два ка­те­ри цьо­го ти­пу спу­сти­ли на во­ду у ве­ре­сні 2018 ро­ку У ли­сто­па­ді 2018-го во­ни при­бу­ли до Оде­си для за­вер­ше­н­ня хо­до­вих ви­про­бу­вань у мо­рі, до­обла­дна­н­ня й пе­ре­хо­ду до дер­жав­них ви­про­бу­вань. Крім 40-мм ав­то­ма­ти­чно­го гр­ана­то­ме­та УАГ-40 і ку­ле­ме­та ка­лі­бром 12,7 мм, ка­тер по­ви­нен ма­ти й ра­ке­тний мо­дуль із 40 не­ке­ро­ва­ни­ми ра­ке­та­ми С-8.

Ко­ман­ду­ва­н­ня ВМСУ на­по­ле­гли­во го­во­рить про на­мір до 2020 ро­ку збіль­ши­ти вій­сько­вий флот утроє. Ціл­ком оче­ви­дно, що за не­по­рів­нян­но­го роз­кла­ду сил Укра­ї­на має зо­се­ре­ди­ти­ся на ро­зум­но­му ком­бі­ну­ван­ні всіх мо­жли­во­стей у роз­ви­тку по­тен­ці­а­лу про­ти­дії кра­ї­ні-агре­со­ру на мо­рі. Клю­чо­ве сло­во тут — «ро­зум­но­му», оскіль­ки са­ме цьо­го ча­сто не вда­ва­ло­ся ро­би­ти про­тя­гом п’яти ро­ків вій­ни.

На­при­клад, ціл­ком оче­ви­дно, що для по­си­ле­н­ня ВМСУ Укра­ї­ни слід ма­кси­маль­но ре­а­лі­зу­ва­ти мо­жли­во­сті пар­тнер­ства з За­хо­дом. DT.UA не­о­дно­ра­зо­во пи­са­ло, що два аме­ри­кан­ські ка­те­ри ти­пу Island (які США ви­ді­ли­ли як вій­сько­во­те­хні­чну до­по­мо­гу) по­над три ро­ки че­ка­ли пе­ре­да­чі вна­слі­док ба­наль­ної при­чи­ни — са­ме укра­їн­ські ін­стан­ції пе­ре­шко­джа­ли уго­ді, оскіль­ки, згі­дно з чин­ним за­ко­но­дав­ством, в Укра­ї­ні бу­ла не­мо­жли­ва пря­ма, без по­се­ре­дни­ків, за­ку­пів­ля вій­сько­вим ві­дом­ством зброї за кор­до­ном. І річ на­віть не в то­му, що ВМСУ не­до­о­три­ма­ли те, що вже бу­ло го­то­ве до пе­ре­да­чі. Та­ка не­ви­ра­зна по­зи­ція Ки­є­ва по су­ті про­ва­ли­ла роз­ви­ток ВТС у ча­сти­ні отри­ма­н­ня як вій­сько­вої до­по­мо­ги, так і те­хно­ло­гій при ство­рен­ні спіль­них стру­ктур і про­е­ктів. Екс­пер­ти ча­сто на­га­ду­ють, що під час Дру­гої сві­то­вої Чер­чилль за кіль­ка мі­ся­ців отри­мав від США 50 есмін­ців, які зі­гра­ли свою роль у за­по­бі­ган­ні бло­ка­ді Ве­ли­кої Бри­та­нії з мо­ря. У ви­пад­ку Укра­ї­ни тіль­ки до кін­ця 2018 ро­ку в Ген­шта­бі ЗСУ ви­зна­ли, що роз­гля­да­ють пи­та­н­ня пе­ре­да­чі ВМСУ аме­ри­кан­ських фре­га­тів ти­пу Oliver Hazard Perry — зокре­ма, ви­зна­чи­ли­ся, що про­си­ти­муть три оди­ни­ці. Але це мо­жна бу­ло зро­би­ти ще на­при­кін­ці 2014 ро­ку за умо­ви опе­ра­тив­ної ор­га­ні­за­ції ме­ха­ні­зму ВТС та отри­ма­н­ня зга­да­них ка­те­рів.

У цьо­му кон­текс­ті сим­пто­ма­ти­чною є за­ява ко­ли­шньо­го ата­ше з пи­тань обо­ро­ни при По­соль­стві Укра­ї­ни в США Во­ло­ди­ми­ра Гав­ри­ло­ва, який в остан­ні ро­ки опі­ку­вав­ся роз­ви­тком ВТС зі США. У ли­сто­па­ді ко­ли­шній вій­сько­вий ди­пло­мат за­явив, що ще адмі­ні­стра­ція аме­ри­кан­сько­го пре­зи­ден­та Ба­ра­ка Оба­ми бу­ла го­то­ва роз­по­ча­ти мас­шта­бне ВТС США з Укра­ї­ною при ви­ко­нан­ні Ки­є­вом низ­ки адмі­ні­стра­тив­них умов, зокре­ма — спро­ще­н­ня мо­жли­во­стей при­хо­ду аме­ри­кан­ських ком­па­ній на ри­нок Укра­ї­ни.

Ін­ша си­ту­а­ція — яв­на про­бу­ксов­ка з ви­ро­бни­цтвом ра­ке­тних ка­те­рів. Мо­жна ди­ву­ва­ти­ся, але з 2012 ро­ку у В’єтна­мі за по­се­ре­дни­цтва «Укрін­ма­шу» успі­шно ре­а­лі­зо­ва­но про­ект по­бу­до­ви 54-ме­тро­во­го ра­ке­тно­го ка­те­ра «Лань» во­до­тон­на­жні­стю 420 тонн і ма­кси­маль­ною швид­кі­стю 32 ву­зли. Він став осно­вою в’єтнам­сько­го ар­ти­ле­рій­сько­го ка­те­ра про­е­кту ТТ400ТР, сім з яких уже в бо­йо­во­му строю в’єтнам­сько­го фло­ту. Сво­го ча­су ко­ли­шній ко­ман­ду­вач ВМСУ Сер­гій Гай­дук ка­зав, що до 2020 ро­ку флот по­пов­нять три ра­ке­тні ка­те­ри «Лань», роз­ро­бле­ні ми­ко­ла­їв­ським До­слі­дно­прое­кт­ним цен­тром ко­ра­бле­бу­ду­ва­н­ня» (КП «ДПЦК»). Але, схо­же, мрії Гай­ду­ка плав­но транс­фор­му­ва­ли­ся в мрії но­во­го ко­ман­ду­ва­ча Во­рон­чен­ка. То­му що пла­ни за­кла­сти два ка­те­ри до 2018 ро­ку на ЗАТ «За­вод «Ку­зня на Ри­баль­сько­му» так і не бу­ли ре­а­лі­зо­ва­ні. Сьо­го­дні у ВМСУ ка­жуть, що «в’єтнам­ська» «Лань» — мо­дер­ні­зо­ва­ний за­ста­рі­лий про­ект ра­дян­сько­го ча­су — фа­кти­чно про­ект 1241 «Бли­скав­ка», яка вже не під­хо­дить фло­ту за ці­лою низ­кою па­ра­ме­трів. Мо­жли­во. Хо­ча ре­зон­ним мо­же бу­ти за­пи­та­н­ня: що кра­ще — ма­ти се­рію за­ста­рі­лих ка­те­рів з арт­збро­єю чи не ма­ти ні­чо­го. Че­рез за­ста­рі­лість про­е­кту «Ку­зня на Ри­баль­сько­му» узя­ла­ся мо­дер­ні­зу­ва­ти ка­тер — пе­ре­ва­жно під но­ве ви­со­ко­то­чне озбро­є­н­ня, тоб­то ПКР «Не­птун». Хо­ча при цьо­му є й дум­ка вій­сько­вих фа­хів­ців, які за­сте­рі­га­ють, що мо­дер­ні­за­ція під ще не прийня­ті на озбро­є­н­ня си­сте­ми за­гро­жує пе­ре­тво­ри­ти про­ект на дов­го­буд.

Про­те до ве­ре­сня 2018 ро­ку кон­стру­ктор­ське бю­ро цьо­го під­при­єм­ства до­о­пра­цю­ва­ло про­ект «Ла­ні» до вер­сії вже 64-ме­тро­во­го ка­те­ра «Лань-лк» (екс­порт­на вер­сія ві­до­ма під на­звою «Ве­спа»), пов­ною во­до­тон­на­жні­стю 640 тонн і швид­кі­стю 40 ву­злів — під озбро­є­н­ня роз­ро­блю­ва­ни­ми ДККБ «Луч» про­ти­ко­ра­бель­ни­ми кри­ла­ти­ми ра­ке­та­ми (пе­ред­ба­че­но озбро­є­н­ня 8 ПКР «Не­птун»). Однак са­мі вій­сько­ві мо­ря­ки за умо­ви ано­нім­но­сті ка­жуть, що ка­тер хо­ча й не ви­йшов зі сво­го кла­су, над­то важ­кий. «Він на до­брих 200 тонн важ­чий за не­об­хі­дну пла­тфор­му під ра­ке­тне озбро­є­н­ня, а це ду­же ве­ли­кі ре­сур­си. Ко­жна до­да­тко­ва тон­на во­до­тон­на­жно­сті ко­ра­бля обі­йде­ться ВМСУ в 100—150 тис. до­ла­рів. І якщо все-та­ки бра­ти та­кий ка­тер, то вар­то бу­ло б пе­ред­ба­чи­ти на ньо­му вер­то­літ».

Однак, як з’ясу­ва­ло­ся, це не най­го­лов­ні­ша про­бле­ма. У Мі­н­обо­ро­ни ви­зна­ють, що ці­лий рік змар­но­ва­но вна­слі­док кон­флі­кту ми­ко­ла­їв­ських роз­ро­блю­ва­чів і ки­їв­ських ви­ро­бни­ків. Пер­ші на­по­ля­га­ли на вста­нов­лен­ні на ка­те­рах га­зо­тур­бін­ної уста­нов­ки ви­ро­бни­цтва ми­ко­ла­їв­сько­го ДП «Зо­ря-ма­ш­про­ект», дру­гі — на ви­ко­ри­стан­ні ди­зель­ної уста­нов­ки, оскіль­ки га­зо­тур­бін­ної уста­нов­ки по­ки що не існує в при­ро­ді, і на са­ме ли­ше її ство­ре­н­ня бу­де по­трі­бно не мен­ше двох ро­ків. На тлі кон­флі­кту упов­но­ва­же­ні осо­би вій­сько­во­го ві­дом­ства по­про­сту бо­я­ли­ся ухва­ли­ти рі­ше­н­ня, ви­зна­ю­чи, що су­до­ві роз­гля­ди, осо­бли­во що­до про­філь­но­го за­сту­пни­ка мі­ні­стра, ві­ді­гра­ли тут «зна­чну роль».

Не ви­клю­че­но, за­ва­ди­ло об’єд­на­ти зу­си­л­ля при­ва­тно­го за­во­ду і дер­жав­но­го ДПЦК усе те са­ме тра­ди­цій­не «ру­чне управ­лі­н­ня» се­кто­ром без­пе­ки та обо­ро­ни й від­су­тність у Ка­бмі­ні єди­но­го цен­траль­но­го ор­га­ну ви­ко­нав­чої вла­ди для ре­а­лі­за­ції справ­ді дер­жав­ної обо­рон­но-про­ми­сло­вої по­лі­ти­ки. Так чи іна­кше, але про­ект «Лань-лк» вій­сько­ви­ми прийня­тий, а ро­бо­ти зі ство­ре­н­ня ка­те­ра «Лань-лк» на «Ку­зні» вже роз­по­ча­то: за­ку­по­ву­ю­ться ком­пле­кту­ю­чі, го­ту­є­ться ви­ро­бни­цтво. Що ж до йо­го офі­цій­ної за­клад­ки, упов­но­ва­же­ні осо­би ви­зна­ють: по­дія від­бу­де­ться, ко­ли офі­цій­ним пер­со­нам бу­де не­об­хі­дна від­по­від­на до­за пі­а­ру. Тоб­то десь під ви­бо­ри. Сам же пер­ший ка­тер (у се­рії бу­де не мен­ше трьо­хчо­ти­рьох) з’яви­ться 2020 ро­ку, йо­го ви­про­бу­ва­н­ня про­хо­ди­ти­муть не мен­ше ніж пів­ро­ку, тоб­то він ста­не в стрій десь 2021 ро­ку. Та­кі ре­а­лії — це цикл ви­ро­бни­цтва, ви­про­бу­вань і вій­сько­вої при­йом­ки. То­му за­пи­та­н­ня, ко­ли флот бу­де го­то­вий до про­ти­сто­я­н­ня з агре­со­ром, — ри­то­ри­чне.

Усе це вже да­ло но­ві ко­зи­рі в ру­ки іні­ці­а­тив­но­го очіль­ни­ка МВС Ар­се­на Ава­ко­ва. Так, МВС 2019 ро­ку за­про­по­нує Ка­бмі­ну про­ект із ви­ро­бни­цтва ра­зом із фран­цузь­кою ком­па­ні­єю близь­ко 20 ка­те­рів для по­си­ле­н­ня охо­ро­ни мор­ських кор­до­нів кра­ї­ни. Щоб пов­ні­стю пе­ре­бу­ду­ва­ти си­сте­му кон­тро­лю та охо­ро­ни мор­ських кор­до­нів, ви­ко­ри­сто­ву­ю­чи ка­те­ри 32—35 ме­трів, які ви­го­тов­ля­ти­му­ться на одно­му з укра­їн­ських за­во­дів у спів­ро­бі­тни­цтві з фран­цузь­кою сто­ро­ною «з ви­со­ким сту­пе­нем ло­ка­лі­за­ції про­е­кту в Укра­ї­ні». І мо­же ре­а­лі­зу­ва­ти­ся на­ба­га­то швид­ше, ніж у ВМСУ, адже вну­трі­шнє ві­дом­ство не має вій­сько­вої при­йом­ки. Прав­да, схо­жий про­ект із ку­пів­лі фран­цузь­ких вер­то­льо­тів (тре­ти­на з яких бу­ли у ви­ко­ри­стан­ні) на су­му 550 млн єв­ро (а з кре­ди­тни­ми від­со­тка­ми — при­бли­зно 700 млн єв­ро) уже пі­ді­рвав про­гра­му на­ціо­наль­но­го вер­то­льо­та Укра­ї­ни. То­му екс­пер­ти ти­хо на­рі­ка­ють, го­во­ря­чи, що від­су­тність про­зо­ро­го тен­де­ра з обов’яз­ко­вою уча­стю ко­ман­ду­ва­н­ня ВМСУ, не­о­дмін­ною все­бі­чною оцін­кою рів­ня пе­ре­да­чі те­хно­ло­гій, ви­мо­ги офсе­тної про­гра­ми та не менш як 80-від­со­тко­вої уча­сті в про­е­кті укра­їн­ських під­при­ємств пі­дір­ве й без то­го мі­зер­ні мо­жли­во­сті на­ціо­наль­но­го ко­ра­бле­бу­ду­ва­н­ня. А від се­бе хо­ті­ло­ся б за­кли­ка­ти лю­би­те­ля фран­цу­зів зга­да­ти про уні­фі­ка­цію озбро­єнь, а та­кож про те, що фран­цу­зи вже ма­ли мо­жли­вість ди­ву­ва­ти нас, зокре­ма по­став­кою для мо­дер­ні­за­ції укра­їн­ських бо­йо­вих Мі-24 не вій­сько­вих, а по­лі­цей­ських си­стем управ­лі­н­ня во­гнем вер­то­льо­та — без ла­зер­но­го ка­на­лу на­ве­де­н­ня.

За­мість ви­снов­ків, або Ода прі­о­ри­те­там

На жаль, за на­яв­но­сті кон­стру­ктор­сько­го та ви­ро­бни­чо­го по­тен­ці­а­лу не що ін­ше як ба­наль­не го­ло­во­тяп­ство та бо­роть­ба осо­би­стих ін­те­ре­сів за­ва­ди­ли по­яві в скла­ді ВМСУ ра­ке­тних ка­те­рів. І та­кі са­мі при­чи­ни ста­ли пе­ре­шко­дою для отри­ма­н­ня не­об­хі­дної вій­сько­вої до­по­мо­ги за­хі­дних дер­жав. Мо­жна ли­ше спо­ді­ва­ти­ся на те, що з прийня­т­тям на озбро­є­н­ня ПКР «Не­птун» усе пі­де швид­ше. Хо­ча за від­су­тно­сті ре­аль­ної дер­жав­ної си­сте­ми пе­ре­озбро­є­н­ня сил обо­ро­ни но­ві­тня істо­рія роз­ви­тку укра­їн­ської ар­мії ще бу­де ря­сні­ти схо­жи­ми при­кла­да­ми.

Однак ро­сій­ська вій­на на зни­ще­н­ня Укра­ї­ни три­ває, що зму­шує ска­за­ти кіль­ка слів про прі­о­ри­те­ти. З ура­ху­ва­н­ням зга­да­них осо­бли­во­стей пе­ре­озбро­є­н­ня.

Прі­о­ри­тет 1. Но­ві ви­со­ко­то­чні за­со­би ура­же­н­ня. За­пуск у се­рію зга­да­них ПКР — у пер­шу чер­гу як мо­біль­них бе­ре­го­вих ком­пле­ксів. У дру­гу — як авіа­цій­них КР, швид­ше за все, під бом­бар­ду­валь­ни­ки Су24. Але не ви­клю­че­но та­кож — під ба­га­то­ці­льо­ві Су-27. У тре­тю — як ПКР без­по­се­ре­дньо для ра­ке­тних ка­те­рів, а в пер­спе­кти­ві — кор­ве­тів.

Прі­о­ри­тет 2. На­ро­щу­ва­н­ня су­хо­пу­тної ком­по­нен­ти. Не­об­хі­дно ство­ри­ти умо­ви для опе­ра­тив­но­го вста­нов­ле­н­ня мін­но­го за­го­ро­дже­н­ня, а та­кож про­ве­де­н­ня про­ти­де­сан­тних опе­ра­цій. Ціл­ком ре­зон­ним є збіль­ше­н­ня сил спец­при­зна­че­н­ня са­мих ВМСУ, з акцен­том на мор­ську пі­хо­ту. А та­кож по­стій­на при­су­тність на не­без­пе­чних на­прям­ках під­роз­ді­лів Сил спе­цо­пе­ра­цій.

Прі­о­ри­тет 3. Акти­ві­за­ція ро­біт зі ство­ре­н­ня угру­по­ва­н­ня ра­ке­тних ка­те­рів. На дум­ку адмі­ра­ла Іго­ря Ка­ба­нен­ка, муль­ти­роль­не ка­тер­не угру­по­ва­н­ня спро­мо­жне ефе­ктив­но ді­я­ти са­ме в близь­кій мор­ській зо­ні дер­жа­ви. Це озна­чає зо­се­ре­дже­н­ня зу­силь на ефе­ктив­но­му за­хи­сті та обо­ро­ні са­ме близь­кої мор­ської зо­ни Укра­ї­ни, аси­ме­три­чний під­хід до стри­му­ва­н­ня про­тив­ни­ка. Пе­ре­дба­ча­є­ться ви­ко­ри­ста­н­ня трьох під­кла­сів бо­йо­вих ка­те­рів: по­шу­ко­во-удар­них (із про­ти­ко­ра­бель­ни­ми кри­ла­ти­ми ра­ке­та­ми — основ­ною збро­єю мо­скі­тно­го фло­ту), ам­фі­бій­них і про­ти­мін­них. Се­ред го­лов­них ар­гу­мен­тів та­ко­го під­хо­ду — ефе­ктив­не ви­ко­ри­ста­н­ня на­яв­них не­ве­ли­ких ре­сур­сів для ви­рі­ше­н­ня про­бле­ма­ти­ки не­за­хи­ще­но­сті лі­то­раль­ної мор­ської зо­ни Укра­ї­ни.

Ду­же ва­жли­во — і з цим зго­дні і вій­сько­ві, і про­ми­слов­ці, — ор­га­ні­зу­ва­ти ба­га­то­пла­но­ве ви­рі­ше­н­ня зав­да­н­ня. Тоб­то одно­ча­сно роз­гля­да­ти мо­жли­во­сті ви­ро­бни­цтва ка­те­рів вла­сне укра­їн­ської роз­роб­ки (ти­хта­ки «Лань-лк» з їхнім по­сту­паль­ним апгрей­дин­гом), при­дба­н­ня лі­цен­зії на ви­ро­бни­цтво на сво­їй те­ри­то­рії іно­зем­них бо­йо­вих су­ден ма­ло­го кла­су за при­кла­дом Ка­та­ру і ОАЕ (вій­сько­ві на­зи­ва­ють вда­ли­ми і по­рів­нян­ни­ми за вар­ті­стю бри­тан­ські 54-ме­тро­ві Barzan (Vita) Class із дво­ма пу­ско­ви­ми ра­ке­тни­ми уста­нов­ка­ми під ра­ке­ти MM40 Exocet), а та­кож пре­дме­тні пе­ре­го­во­ри про вій­сько­во-те­хні­чну до­по­мо­гу від за­хі­дних дер­жав-пар­тне­рів. З одно­го бо­ку, не­об­хі­дно за­хи­сти­ти на­ціо­наль­ні ін­те­ре­си на мо­рі, а фа­кти­чно — від­сто­я­ти їх. З дру­го­го — від­ро­ди­ти май­же зруй­но­ва­ну на­ціо­наль­ну шко­лу ко­ра­бле­бу­ду­ва­н­ня.

Прі­о­ри­тет 4. По­шук мо­жли­во­стей для по­ря­тун­ку кор­ве­тної про­гра­ми. Як­би кор­ве­тний по­чин 2006—2007 рр. бу­ло ре­а­лі­зо­ва­но, укра­їн­ські ВМС уже ма­ли б 3—4 кор­ве­ти, і всю іде­о­ло­гію обо­ро­ни мо­жна бу­ло б бу­ду­ва­ти на де­що ін­ших прин­ци­пах.

Го­лов­не — ро­зу­мі­ти: мор­ський ку­лак ство­ри­ти мо­жна. І на­віть з опо­рою на на­ціо­наль­ні мо­жли­во­сті. Тіль­ки цим тре­ба за­йма­ти­ся. У цьо­му пе­ре­ко­на­ні і укра­їн­ські, і за­хі­дні екс­пер­ти. При­чо­му йде­ться про на­гро­ма­дже­н­ня вій­сько­во­го по­тен­ці­а­лу для ви­рі­ше­н­ня ре­а­лі­сти­чних зав­дань.

У гру­дні 2018 ро­ку вій­сько­ві мо­ря­ки за уча­сті за­хі­дних пар­тне­рів роз­ро­би­ли й за­твер­ди­ли три­ета­пну Стра­те­гію роз­ви­тку ВМСУ до 2035 ро­ку. Се­ред ін­шо­го, во­на пе­ред­ба­чає вже до 2025 ро­ку вста­но­ви­ти кон­троль над те­ри­то­рі­аль­ни­ми во­да­ми та за їхні­ми ме­жа­ми до 40 миль. І не­д­опу­ще­н­ня дій про­тив­ни­ка в будь-яких ра­йо­нах близь­кої мор­ської зо­ни. Це сьо­го­дні до­сить ам­бі­цій­на, але ціл­ком дося­жна ме­та. Якщо взя­ти­ся за ство­ре­н­ня мор­сько­го ку­ла­ка всер­йоз.

Фо­то Ми­хай­ла Па­лин­ча­ка

Фо­то Сер­гія Ку­знє­цо­ва

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.