Лю­ди­на і сті­на, які роз­ді­ля­ють кра­ї­ну

Dzerkalo Tizhnya - - ТИТУЛЬНА СТОРІНКА - Оле­ксандр ХАРА

8 сі­чня пре­зи­дент До­нальд Трамп по­за­чер­го­во звер­нув­ся до на­ції, що за­зви­чай ро­би­ться для ого­ло­ше­н­ня по­ча­тку вій­сько­вої кам­па­нії або під час за­галь­но­на­ціо­наль­ної кри­зи.

Са­ме та­кою він на­ма­га­є­ться по­да­ти си­ту­а­цію з не­ле­галь­ною ім­мі­гра­ці­єю з пів­дня, а та­кож вла­сну не­спро­мо­жність ді­йти ком­про­мі­су з де­мо­кра­та­ми у Кон­гре­сі.

«То­таль­ним мар­ну­ва­н­ням ча­су» оха­ра­кте­ри­зу­вав на­сту­пно­го дня го­ло­ва дер­жа­ви свою чо­тир­над­ця­ти­хви­лин­ну зу­стріч зі спі­ке­ром Па­ла­ти пред­став­ни­ків та лі­де­ром де­мо­кра­ти­чної мен­шо­сті Се­на­ту пі­сля їхньої ка­те­го­ри­чної від­мо­ви під­три­ма­ти йо­го нав’язли­ву ідею від­го­ро­ди­ти­ся від Ме­кси­ки сті­ною зав­довж­ки 1,6 тис. км (май­же по­ло­ви­на за­галь­ної лі­нії кор­до­ну) і вар­ті­стю 5,7 млрд дол. в обмін на роз­бло­ку­ва­н­ня про­це­су аси­гну­ва­н­ня ко­штів на ді­яль­ність уря­ду. Як ком­про­міс де­мо­кра­ти про­по­ну­ва­ли ви­ді­ли­ти 1,3 млрд дол. на по­си­ле­н­ня без­пе­ки кор­до­ну, зокре­ма вдо­ско­на­ле­н­ня си­стем спо­сте­ре­же­н­ня та змі­цне­н­ня на­яв­них за­хи­сних спо­руд.

Хо­ча ство­ре­н­ня кон­флі­ктних си­ту­а­цій і під­ви­ще­н­ня ста­вок у бо­роть­бі — не­від’єм­ні ри­си го­спо­да­ря Бі­ло­го до­му, схо­же, цьо­го ра­зу ним ке­ру­ють три ціл­ком ра­ціо­наль­ні ці­лі. Щой­но здо­бу­та де­мо­кра­ти­чною пар­ті­єю на про­мі­жних ви­бо­рах у ли­сто­па­ді біль­шість у Па­ла­ті пред­став­ни­ків по­ча­ла ви­ко­на­н­ня сво­їх обов’яз­ків, як ви­му­ше­на пі­ти в обо­ро­ну. Так у де­мо­кра­тів бу­де зна­чно мен­ше ча­су під­да­ва­ти об­стру­кці­ям спон­тан­ні рі­ше­н­ня, як, на­при­клад, про ви­ве­де­н­ня вій­сько­вих кон­тин­ген­тів із Си­рії та Аф­га­ні­ста­ну, а та­кож роз­кру­чу­ва­ти ма­хо­вик, пов’яза­ний із роз­слі­ду­ва­н­ням втру­ча­н­ня Крем­ля у ви­бор­чу кам­па­нію 2016 ро­ку. Бо­йо­ві дії спря­мо­ва­ні й на гур­ту­ва­н­ня нав­ко­ло пре­зи­дент­сько­го по­ряд­ку ден­но­го одно­пар­тій­ців. Го­ло­ва юри­ди­чно­го ко­мі­те­ту Се­на­ту Лінд­сі Грем уже за­явив, що «ко­ли ми осла­би­мо пре­зи­ден­та, то це кі­нець йо­го пре­зи­дент­ства і кі­нець на­шої пар­тії». Сті­на має ста­ти й по­да­рун­ком ядру Трам­по­во­го еле­кто­ра­ту, який вва­жає пи­та­н­ня не­ле­галь­ної ім­мі­гра­ції най­на­галь­ні­шою про­бле­мою. Так, на­пе­ре­до­дні про­мі­жних ви­бо­рів для 75% ре­спу­блі­кан­ців про­бле­ма не­ле­галь­ної ім­мі­гра­ції сто­я­ла на пер­шо­му мі­сці (опи­ту­ва­н­ня PEW Research Center). І не ви­пад­ко­во, адже при­бли­зно 8 млн із 10 млн не­ле­га­лів, які пе­ре­бу­ва­ють у Спо­лу­че­них Шта­тах, пра­цю­ють на тих низь­ко­опла­чу­ва­них ро­бо­тах, які б в ін­шо­му ви­пад­ку мо­гли ді­ста­ти­ся фер­ме­рам та «бла­ки­тним ко­мір­цям».

Але ж во­ни вже пе­ре­бу­ва­ють в кра­ї­ні, і їх не зу­пи­ни­ти май­бу­тньою сті­ною. По­при те, що то­рік до США по­тра­пи­ло 396 тис. не­ле­га­лів (на 90 тис. біль­ше, ніж у 2017 ро­ці), ста­ти­сти­ка свід­чить про кар­ди­наль­не змен­ше­н­ня їх при­пли­ву за остан­ні двад­цять ро­ків (у 2000 р. цей по­ка­зник ся­гнув 1,6 млн осіб). До то­го ж біль­шою про­бле­мою є ті, хто по­тра­пив у кра­ї­ну ле­галь­но, але пра­цює, не ма­ю­чи ро­бо­чої ві­зи, чи про­стро­чив до­зво­ле­ні тер­мі­ни пе­ре­бу­ва­н­ня в кра­ї­ні.

Як і в пе­ред­день ви­бо­рів до Кон­гре­су, ко­ли в ме­дій­но­му по­ряд­ку ден­но­му Трам­па до­мі­ну­вав ка­ра­ван, ку­ди за­те­са­ли­ся «зло­чин­ці та не­ві­до­мі осо­би з Близь­ко­го Схо­ду» (див. DT.UA № 40 «Ви­бір роз­ді­ле­ної Аме­ри­ки»), він зно­ву вдав­ся до ма­ні­пу­ля­цій, на­ма­га­ю­чись пов’яза­ти не­ле­га­лів зі зло­чин­ні­стю, тра­фі­ком нар­ко­ти­ків і зброї. Прес-се­кре­тар­ка Бі­ло­го до­му на­віть за­яви­ла, що так до США по­тра­пля­ють і те­ро­ри­сти, хо­ча жо­дно­го фа­кту на ко­ристь цьо­го не бу­ло на­зва­но. Справ­ді, згі­дно з да­ни­ми Агент­ства бо­роть­би з нар­ко­ти­ка­ми, біль­шість цих ре­чо­вин по­тра­пляє з пів­ден­но­го на­прям­ку, але їх ле­во­ва час­тка пе­ре­прав­ля­є­ться не пу­сте­лею й ма­ло­на­се­ле­ни­ми мі­сци­на­ми, а, вла­сне, че­рез офі­цій­ні пун­кти про­пу­ску. Тож і в цьо­му ра­зі ма­сив­на ста­ле­ва за­ба­ган­ка Трам­па ма­ло чим мо­же по­сла­би­ти за­гро­зи.

41% аме­ри­кан­ців під­три­мує ідею по­бу­до­ви до­да­тко­вої сті­ни, але тіль­ки 35% по­го­джу­ю­ться ви­тра­ти­ти на неї ко­шти з бю­дже­ту кра­ї­ни, тоб­то з ки­ше­ні пла­тни­ків по­да­тків. Схо­же, рі­зни­цю ста­нов­лять ті, хто по­ві­рив у не­здій­снен­ну обі­цян­ку, що ви­тра­ти по­кри­ва­ти­муть ме­кси­кан­ці. Аби ви­йти з пі­кан­тної си­ту­а­ції, Трамп вдав­ся до ри­то­ри­чно­го при­йо­му — бу­цім пів­ден­ні су­сі­ди та­ки за­пла­тять за сті­ну, але не без­по­се­ре­дньо, а ти­ми «мі­льяр­да­ми до­да­тко­вих до­ла­рів», які США отри­ма­ють вна­слі­док під­пи­са­н­ня но­вої уго­ди про зо­ну віль­ної тор­гів­лі між США, Ме­кси­кою та Ка­на­дою. Дар­ма що Кон­грес ще не по­го­див уго­ду, тим біль­ше не­ві­до­мо, ко­ли обі­ця­ні гро­ші по­тра­плять на ра­хун­ки ка­зна­чей­ства.

Ни­ні­шнє «за­кри­т­тя» уря­ду вже ся­гну­ло істо­ри­чно­го ре­кор­ду, по­став­ле­но­го в 1996 ро­ці (21 до­ба), й за­че­пи­ло 800 тис. дер­жав­них слу­жбов­ців, які не отри­му­ють зар­пла­тні. Крім тих, ко­му не змо­гли опла­ти­ти ра­хун­ків бю­ро­кра­ти, не­га­тив­ні еко­но­мі­чні на­слід­ки по­ки що від­чу­ли на со­бі ли­ше кіль­ка ве­ли­ких ком­па­ній, які, з огля­ду на за­кри­т­тя Ко­мі­сії з цін­них па­пе­рів та бірж, му­си­ли змі­ни­ти свої пла­ни що­до пер­вин­но­го роз­мі­ще­н­ня акцій. Втім, аген­ція Fitch по­пе­ре­джає, що кре­ди­тний рей­тинг кра­ї­ни (за­раз — «ААА») у бе­ре­зні мо­же бу­ти зни­же­ний, зва­жа­ю­чи на ту­ман­ні пер­спе­кти­ви ко­ри­гу­ва­н­ня «бор­го­вої сте­лі».

До­да­ти не­ви­зна­че­но­сті мо­же ре­а­лі­за­ція Трам­пом по­гро­зи за­про­ва­ди­ти над­зви­чай­ний стан, що до­зво­лить ви­ко­ри­ста­ти на бу­дів­ни­цтво сті­ни ко­шти мі­ні­стер­ства обо­ро­ни. Та­кий крок, окрім за­го­стре­н­ня по­лі­ти­чної си­ту­а­ції, ви­кли­че су­до­ві по­зо­ви, які ста­ви­ти­муть під сум­нів роз­ши­ре­ні пов­но­ва­же­н­ня ви­ко­нав­чої вла­ди, що слу­гу­ва­ти­ме не­без­пе­чним пре­це­ден­том.

Втім, є й ін­ші при­во­ди для за­не­по­ко­є­н­ня, оскіль­ки, за не­о­фі­цій­ною ін­фор­ма­ці­єю, до кін­ця лю­то­го має бу­ти пред­став­ле­ний звіт спе­ці­аль­но­го про­ку­ро­ра Ро­бер­та Мюл­ле­ра що­до зв’яз­ків Трам­па і йо­го ко­ман­ди з Крем­лем. Хо­ча всі пе­ре­да­ні до­сі до су­ду спра­ви за­кін­чи­ли­ся обви­ну­валь­ни­ми ви­ро­ка­ми, сто­сов­но са­мо­го го­спо­да­ря Бі­ло­го до­му є ли­ше опо­се­ред­ко­ва­ні за­чі­пки. Остан­нім епі­зо­дом, який на­був роз­го­ло­су, став факт пе­ре­да­чі ке­рів­ни­ком ви­бор­чої кам­па­нії Трам­па По­лом Ма­на­фор­том вну­трі­шньо­пар­тій­них да­них пе­ред­ви­бор­чих опи­ту­вань гро­ма­дя­ни­но­ві РФ Ко­стян­ти­ну Ки­лим­ни­ку, пов’яза­но­му з ро­сій­ською роз­від­кою, а та­кож обго­во­ре­н­ня з ним яко­гось «мир­но­го пла­ну вре­гу­лю­ва­н­ня кон­флі­кту в Укра­ї­ні». Чи здо­був пан Мюл­лер до­ка­зи то­го, що ці опи­ту­ва­н­ня пе­ре­да­ва­ли­ся для ко­ри­гу­ва­н­ня кам­па­нії під­трим­ки Трам­па Крем­лем, та чи ма­ли на ме­ті не­о­дно­ра­зо­ві «обго­во­ре­н­ня мир­но­го пла­ну» ви­ве­сти Ро­сію з-під сан­кцій і впли­ну­ли на рі­ше­н­ня ви­лу­чи­ти з пе­ред­ви­бор­ної про­гра­ми кан­ди­да­та у пре­зи­ден­ти пункт про по­ста­ча­н­ня Укра­ї­ні ле­таль­ної зброї, мо­же ста­ти ві­до­мо під час фі­наль­них су­до­вих за­сі­дань в окре­мих спра­вах 8 лю­то­го і 5 бе­ре­зня.

На 15 сі­чня за­пла­но­ва­но се­нат­ські слу­ха­н­ня із за­твер­дже­н­ня на по­са­ді ген­про­ку­ро­ра Ві­лья­ма Бар­ра, яко­го вва­жа­ють ло­яль­ним до пре­зи­ден­та, а в бе­ре­зні з по­са­ди йде за­сту­пник ген­про­ку­ро­ра Род Ро­зен­стайн — на­ра­зі най­ви­щий по­са­до­вець, що ку­ри­рує роз­слі­ду­ва­н­ня спец­про­ку­ро­ра. Тож у пре­зи­ден­та з’яв­ля­є­ться шанс спро­бу­ва­ти ло­ка­лі­зу­ва­ти не­га­тив­ні на­слід­ки ре­зуль­та­тів роз­слі­ду­ва­н­ня ру­ка­ми па­на Бар­ра.

Прив­не­се­на Трам­пом у Бі­лий дім куль­ту­ра без­ком­про­мі­сно­сті, во­люн­та­ри­зму та ім­пуль­сив­но­сті стає ще біль­шою про­бле­мою на тлі ка­дро­вих пер­тур­ба­цій. По­ка­зо­во, що ана­лі­ти­чний під­роз­діл жур­на­лу the Economist по­мі­стив США на 25 мі­сце у сво­є­му Ін­де­ксі де­мо­кра­тій. При­чо­му най­слаб­шим по­ка­зни­ком ви­зна­но фун­кціо­ну­ва­н­ня уря­ду. Твіт­тер-до­пис Трам­па з но­ви­ною про якнай­швид­ший ви­хід аме­ри­кан­ських вій­сько­вих із Си­рії став не­спо­ді­ван­кою не ли­ше для со­ю­зни­ків із ко­а­лі­ції, а й для, вла­сне, мі­ні­стра обо­ро­ни, який від­ре­а­гу­вав на це звер­не­н­ням про від­став­ку. У ли­сті до гла­ви дер­жа­ви, по­збав­ле­но­му про­то­коль­них форм вдя­чно­сті, Джеймс Мет­тіс під­дав кри­ти­ці йо­го сві­то­гляд і ма­не­ру по­ве­дін­ки: «Я вва­жаю, що ми му­си­мо бу­ти рі­шу­чи­ми й одно­зна­чни­ми у на­шо­му під­хо­ді до тих кра­їн, стра­те­гі­чні ін­те­ре­си яких де­да­лі біль­ше су­пе­ре­чать на­шим. Зро­зумі­ло, що Ки­тай і Ро­сія, на­при­клад, хо­чуть сфор­му­ва­ти світ від­по­від­но до сво­їх ав­то­ри­тар­них мо­де­лей — здо­був­ши пра­во ве­то на еко­но­мі­чні, ди­пло­ма­ти­чні та без­пе­ко­ві рі­ше­н­ня що­до ін­ших кра­їн, — про­су­ва­ти свої вла­сні ін­те­ре­си за ра­ху­нок сво­їх су­сі­дів, Аме­ри­ки і на­ших со­ю­зни­ків. Ось чо­му ми по­вин­ні ви­ко­ри­сто­ву­ва­ти всі ін­стру­мен­ти аме­ри­кан­ської по­ту­ги для за­без­пе­че­н­ня спіль­ної обо­ро­ни». Цей па­саж, се­ред ін­шо­го, дає й ро­зу­мі­н­ня цін­ні­сних та іде­о­ло­гі­чних мо­ти­вів під­трим­ки Укра­ї­ни, яка для вже ко­ли­шньо­го мі­ні­стра обо­ро­ни не гу­би­ла­ся се­ред більш на­галь­них і ва­жли­вих прі­о­ри­те­тів на­ціо­наль­ної без­пе­ки.

Ра­зом із го­ло­вою адмі­ні­стра­ції Бі­ло­го до­му ге­не­ра­лом Джо­ном Кел­лі, який ще ра­ні­ше ого­ло­сив про свої на­мі­ри за­ли­ши­ти по­са­ду, Джеймс Мет­тіс був тим ва­же­лем, ко­трий за­без­пе­чу­вав на­ле­жне фун­кціо­ну­ва­н­ня ме­ха­ні­змів ви­ро­бле­н­ня і ре­а­лі­за­ції без­пе­ко­вих та клю­чо­вих зов­ні­шньо­по­лі­ти­чних рі­шень, а та­кож слу­гу­вав над­зви­чай­но ва­жли­вою єд­наль­ною лан­кою між Спо­лу­че­ни­ми Шта­та­ми та їхні­ми со­ю­зни­ка­ми. Ра­дник із пи­тань на­ціо­наль­ної без­пе­ки на­че по­збув­ся най­ав­то­ри­те­тні­шо­го кон­ку­рен­та у сво­їй сфе­рі, але на­вряд чи змо­же цим ско­ри­ста­ти­ся. З одно­го бо­ку, не ма­ю­чи та­кої ва­ги, як у бо­йо­во­го чо­ти­ри­зір­ко­во­го ге­не­ра­ла, він став ли­ше одним із ба­га­тьох, хто кон­ку­рує за ува­гу но­ров­ли­во­го бо­са. З ін­шо­го — Джон Бол­тон звів до мі­ні­му­му вну­трі­шні дис­ку­сії зі стра­те­гі­чних пи­тань по­лі­ти­ки, пла­нів їх ре­а­лі­за­ції, а та­кож не ко­ри­сту­є­ться вста­нов­ле­ни­ми ме­ха­ні­зма­ми між­ві­дом­чої вза­є­мо­дії. Фа­кти­чно, мо­но­по­лі­зу­вав­ши ви­ро­бле­н­ня без­пе­ко­вої по­лі­ти­ки, він по­збув­ся й си­ли, яку дає кон­сен­су­сна мо­дель прийня­т­тя рі­шень. Від­так йо­му са­мо­му до­ве­ло­ся ви­прав­ля­ти «си­рій­ську си­ту­а­цію», що й ви­ни­кла зав­дя­ки осо­бли­во­стям осо­би­сто­сті пре­зи­ден­та, але не бу­ла врів­но­ва­же­на на­ле­жни­ми за­по­бі­жни­ми ме­ха­ні­зма­ми. І якщо ізра­їль­ські со­ю­зни­ки за­ли­ши­ли­ся за­до­во­ле­ні «уто­чне­ни­ми», чи­тай — змі­не­ни­ми, пла­на­ми ви­хо­ду з Си­рії, то в Ан­ка­рі роз’ясне­н­ня Джо­на Бол­то­на ви­кли­ка­ли сер­йо­зне роз­дра­ту­ва­н­ня, адже там спо­ді­ва­ли­ся «ви­рі­ши­ти» курд­ську про­бле­му на си­рій­ських те­ре­нах. Тож те­пер, ко­ли з уря­до­вої сце­ни зі­йшли два по­ва­жних ге­не­ра­ли, ра­дни­ко­ві з пи­тань на­ціо­наль­ної без­пе­ки та дер­жав­но­му се­кре­та­рю до­ве­де­ться до­кла­да­ти ще біль­ше зу­силь, аби спон­тан­ні, на­віть пра­виль­ні в ці­ло­му рі­ше­н­ня мо­жна бу­ло ре­а­лі­зо­ву­ва­ти якщо й не еко­ло­гі­чно, то бо­дай із най­мен­ши­ми су­пу­тні­ми втра­та­ми.

Пе­ред Бі­лим до­мом сто­їть скла­дне зав­да­н­ня — зна­йти но­во­го очіль­ни­ка для «най­біль­шої кор­по­ра­ції сві­ту», чиї по­гля­ди збі­га­ли­ся б зі сві­то­ба­че­н­ням та сти­лем До­наль­да Трам­па. Вже від­хи­ли­ли про­по­зи­ції ко­ли­шній се­на­тор Джон Кайл, який до ви­бо­рів за­мі­нив у Кон­гре­сі Джо­на Мак­кей­на, що то­рік по­мер, а та­кож чо­ти­ри­зір­ко­вий ге­не­рал у від­став­ці Джек Кін, який вчи­нив так вдру­ге з ча­су пре­зи­дент­ських пе­ре­го­нів 2016 ро­ку. Сам Трамп спро­сту­вав чу­тки про роз­гляд кан­ди­да­ту­ри Джи­ма Веб­ба, ко­ли­шньо­го се­на­то­ра-де­мо­кра­та, який у ча­си ка­ден­ції Ро­наль­да Рей­га­на був мі­ні­стром ВМС США. Ме­діа роз­гля­да­ють кан­ди­да­ту­ри се­на­то­ра Лінд­сі Гре­ма, що з лю­то­го кри­ти­ка Трам­па по­сту­по­во пе­ре­тво­рив­ся на одно­го з най­від­да­ні­ших йо­го при­хиль­ни­ків. Ко­ли­шній чо­ти­ри­зір­ко­вий ге­не­рал і го­ло­ва ЦРУ ча­сів Ба­ра­ка Оба­ми Де­від Пе­тре­ус міг гар­мо­ній­но впи­са­тись у вій­сько­ву стру­кту­ру, але ж цей ар­хі­те­ктор успі­ху ірак­ської стра­те­гії мо­же ста­ти для пре­зи­ден­та сво­є­рі­дним de ja vu, оскіль­ки до­три­му­є­ться та­ких са­мих по­гля­дів на світ і стра­те­гію Аме­ри­ки, як і Джеймс Мет­тіс. Се­ред імо­вір­них кан­ди­да­тів зна­чи­ться й се­на­тор Том Кот­тон, член ко­мі­те­тів з роз­від­ки та зброй­них сил, який до то­го ж роз­гля­дав­ся адмі­ні­стра­ці­єю Бі­ло­го до­му як за­мі­на Май­клу Пом­пео, що пе­ре­йшов із ЦРУ до Дер­жав­но­го де­пар­та­мен­ту. Він по­ді­ляє по­гля­ди Трам­па на іран­ську за­гро­зу, то­ді як у пи­та­н­нях Си­рії, Аф­га­ні­ста­ну й ва­жли­во­сті со­ю­зни­ків біль­ше до­три­му­є­ться тра­ди­цій­но ре­спу­блі­кан­ської лі­нії.

Втім, не ви­клю­че­ний і ва­рі­ант, що ви­бір зу­пи­ни­ться на тим­ча­со­во­му ви­ко­ну­ва­че­ві обов’яз­ків мі­ні­стра Па­трі­ку Ша­на­ха­ну, який із 2017 р. обі­ймав по­са­ду за­сту­пни­ка мі­ні­стра обо­ро­ни. Хо­ча йо­му яв­но бра­кує до­сві­ду у сфе­рі на­ціо­наль­ної без­пе­ки, адже до Пен­та­го­ну Па­трік по­тра­пив із ви­ко­нав­чих ща­блів кор­по­ра­ції Boeing, йо­го по­гля­ди й те­хно­кра­ти­чний стиль мо­жуть спра­цю­ва­ти як пе­ре­ва­га над більш бу­ва­ли­ми кан­ди­да­та­ми. Він уже встиг окре­сли­ти своє ба­че­н­ня сві­ту, зокре­ма що­до по­вер­не­н­ня зма­гань з ве­ли­ки­ми по­ту­га­ми — Ро­сі­єю і Ки­та­єм, не­об­хі­дно­сті по­си­ле­н­ня НАТО че­рез вій­сько­ву при­су­тність у кра­ї­нах Бал­тії та Поль­щі, а та­кож за­пев­нив азій­ських со­ю­зни­ків у не­змін­ній під­трим­ці «ар­хі­те­кту­ри без­пе­ки Ти­хо­оке­ан­сько­го ре­гіо­ну».

По­лі­ти­чний се­зон но­во­го ро­ку по­чав­ся до­во­лі ди­на­мі­чно і обі­цяє бу­ти за­хо­пли­вим та мі­сця­ми дра­ма­ти­чним, при­найм­ні це га­ран­тує ха­ра­ктер най­більш не­зви­чно­го пре­зи­ден­та США, який ком­фор­тно по­чу­ва­є­ться в ха­о­сі, ним са­мим і ство­ре­но­му ж.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.