ООН май­бу­тньо­го

Се­кре­та­рі­ат ООН

Dzerkalo Tizhnya - - ТИТУЛЬНА СТОРІНКА -

Ни­ні лу­нає ба­га­то кри­ти­ки на адре­су ООН. Мов­ляв, сві­то­ва ор­га­ні­за­ція ста­ла не­по­во­ро­ткою, за­бю­ро­кра­ти­зо­ва­ною й не­ефе­ктив­ною.

З цим важ­ко не по­го­ди­ти­ся. Ба біль­ше, де­ле­га­ція Укра­ї­ни чи не най­ча­сті­ше за всіх го­во­рить про це з рі­зних три­бун, — адже ми на вла­сно­му до­сві­ді пе­ре­свід­чи­ли­ся в не­спро­мо­жно­сті ООН, на­сам­пе­ред її Ра­ди Без­пе­ки, вча­сно й аде­ква­тно від­ре­а­гу­ва­ти на ро­сій­ську агре­сію про­ти на­шої дер­жа­ви.

Усі ми пам’ята­є­мо, що ООН за­сно­ва­но пі­сля Дру­гої сві­то­вої вій­ни. То­ді її основ­ним зав­да­н­ням бу­ло не допу­сти­ти по­вто­ре­н­ня та­кої тра­ге­дії в май­бу­тньо­му. За 74 ро­ки світ кар­ди­наль­но змі­нив­ся. І хо­ча ви­кли­ків між­на­ро­дно­му ми­ру та без­пе­ці не по­мен­ша­ло, во­ни сут­тє­во ево­лю­ціо­ну­ва­ли. Змі­ни­ла­ся й са­ма Ор­га­ні­за­ція. Кіль­кість чле­нів збіль­ши­ла­ся з 51 до 193, спектр і гео­гра­фія ді­яль­но­сті роз­ши­ри­ли­ся.

Для ефе­ктив­ної про­ти­дії су­ча­сним сві­то­вим за­гро­зам по­трі­бна більш су­ча­сна між­на­ро­дна ор­га­ні­за­ція. Са­ме на це й спря­мо­ва­на ре­фор­ма, яку роз­по­чав ни­ні­шній ге­не­раль­ний се­кре­тар ООН Ан­то­ніу Гу­тер­ріш пі­сля всту­пу на по­са­ду в сі­чні 2017 р. При цьо­му — впер­ше від­крию для чи­та­чів DT.UA, і не ли­ше, «се­крет» — осо­би­сто мав честь го­ло­су­ва­ти за па­на Гу­тер­рі­ша в Ра­ді Без­пе­ки ООН від іме­ні Укра­ї­ни (а це бу­ло не ма­ло й не ба­га­то — аж сім «со­ло­мин­ко­вих», або ж ін­ди­ка­тив­них, ра­ун­дів ра­дбе­зів­сько­го пле­бі­сци­ту, про що, мо­жли­во, ін­шим ра­зом), яка то­го ро­ку ви­ко­ну­ва­ла над­по­че­сну роль одно­го з не­по­стій­них чле­нів РБ.

Ан­то­ніу Гу­тер­ріш — не пер­ший, хто ста­вить пе­ред со­бою та­ке «не­пі­д­йом­не» зав­да­н­ня. Пер­ша ре­аль­на спро­ба, ма­буть, на­ле­жа­ла одно­му з йо­го по­пе­ре­дни­ків, ни­ні, на жаль, по­кій­но­му Ко­фі Ан­на­ну, яко­му вда­ло­ся ба­га­то що змі­ни­ти на­при­кін­ці 90-х рр. ми­ну­ло­го сто­лі­т­тя. Тут вар­то зга­да­ти, що то­ді­шні кро­ки при­па­ли на го­ло­ву­ва­н­ня на 52-й се­сії Ге­на­сам­блеї ООН ви­да­тно­го укра­їн­сько­го ди­пло­ма­та Ген­на­дія Удо­вен­ка, який чи­ма­ло зро­бив для їх під­трим­ки, аби про­по­зи­ції ген­се­ка «не за­хо­ва­ли в шу­хля­ду» кра­ї­ни-чле­ни ор­га­ні­за­ції, як це ча­сто тра­пля­ло­ся ра­ні­ше. Г. Удо­вен­ко, яко­го я та ба­га­то мо­їх ро­ве­сни­ків вва­жа­є­мо го­лов­ним учи­те­лем, як ні­хто ін­ший умів за­зир­ну­ти в май­бу­тнє: «У цен­трі на­шої ува­ги має бу­ти пи­та­н­ня ре­фор­му­ва­н­ня ООН, яка ни­ні пе­ре­жи­ває чи не най­глиб­шу кри­зу за всю свою істо­рію і пі­сля за­кін­че­н­ня хо­ло­дної вій­ни та пов’яза­ної з нею іде­о­ло­гі­чної кон­фрон­та­ції всту­пає в но­вий етап сво­го існу­ва­н­ня», — це бу­ло ска­за­но ним у 1997 р.!

Ду­же не ви­ста­чає нам сьо­го­дні по­ста­тей та­ко­го мас­шта­бу. Але це, ма­буть, уже для ін­шої стат­ті. По­вер­ні­мо­ся до ре­фор­ми Гу­тер­рі­ша.

Во­на охо­плює три на­пря­ми: 1) по­си­ле­н­ня пре­вен­тив­ної ди­пло­ма­тії з ме­тою за­по­бі­га­н­ня кон­флі­ктам і за­без­пе­че­н­ня ста­ло­го ми­ру; 2) ре­ор­га­ні­за­ція си­сте­ми ООН для до­ся­гне­н­ня Ці­лей ста­ло­го роз­ви­тку — По­ря­док ден­ний 2030; 3) адмі­ні­стра­тив­на ре­фор­ма, що вклю­чає час­тко­ву змі­ну стру­кту­ри се­кре­та­рі­а­ту ООН, змі­цне­н­ня управ­лі­н­ня ка­дро­вою по­лі­ти­кою, пе­ре­гляд си­стем бю­дже­ту­ва­н­ня, пла­ну­ва­н­ня фі­нан­сів та за­ку­пів­лі.

І хо­ча цей про­цес ре­фор­му­ва­н­ня роз­ра­хо­ва­ний на кіль­ка ро­ків, основ­ні еле­мен­ти но­вої ре­фор­ми ООН по­ча­ли пра­цю­ва­ти вже з 1 сі­чня 2019 р. У стру­кту­рі се­кре­та­рі­а­ту ООН ство­ре­но но­вий під­роз­діл — де­пар­та­мент по­лі­ти­чних та ми­ро­бу­дів­ни­чих справ. Він за­йма­ти­ме­ться пи­та­н­ня­ми за­по­бі­га­н­ня та ви­рі­ше­н­ня кон­флі­ктів, еле­кто­раль­ної під­трим­ки, під­три­ма­н­ня ста­ло­го ми­ру і за­без­пе­че­н­ня ді­яль­но­сті по­лі­ти­чних мі­сій ООН. Основ­ний акцент ро­би­ти­ме­ться на ран­ньо­му ре­а­гу­ван­ні та мо­біль­но­сті ре­сур­сів. За­зна­че­на іні­ці­а­ти­ва від­по­від­ає ого­ло­ше­но­му А.гу­тер­рі­шем на по­ча­тку сво­єї ка­ден­ції стра­те­гі­чно­му під­хо­ду «ди­пло­ма­тія за­ра­ди ми­ру».

Ін­шою но­вою стру­ктур­ною оди­ни­цею став де­пар­та­мент опе­ра­цій ми­ру, який опі­ку­ва­ти­ме­ться ді­яль­ні­стю ни­ні­шніх опе­ра­цій ООН з під­три­ма­н­ня ми­ру (ни­ні їх на­лі­чу­є­ться 14 на чо­ти­рьох кон­ти­нен­тах), а та­кож ре­а­гу­ва­ти­ме на но­ві кон­флі­ктні си­ту­а­ції.

За за­ду­мом ав­то­рів ре­фор­ми, два но­вих де­пар­та­мен­ти сфор­му­ють так зва­ний «моз­ко­вий центр» ООН, де одна «пів­ку­ля» від­по­від­а­ти­ме за ана­ліз і стра­те­гі­чне пла­ну­ва­н­ня, а ін­ша — за без­по­се­ре­днє ре­а­гу­ва­н­ня в зо­нах актив­них кон­флі­ктів. При цьо­му онов­ле­ні стру­кту­ри ма­ють усу­ну­ти фра­гмен­та­цію у сво­їй ді­яль­но­сті.

Сво­є­рі­дним же ін­сти­ту­цій­ним «хреб­том» має ста­ти під­роз­діл під не­про­стою на­звою «де­пар­та­мент ме­не­джмен­ту, стра­те­гії, по­лі­ти­ки й до­три­ма­н­ня норм».

У рам­ках ре­фор­му­ва­н­ня ООН у 2017 р. за­пра­цю­ва­ла ще одна но­ва стру­кту­ра — Бю­ро ООН з бо­роть­би з те­ро­ри­змом, яке об’єд­на­ло роз­ки­да­ні по всій си­сте­мі ста­рі під­роз­ді­ли, що за­йма­ли­ся про­бле­ма­ти­кою те­ро­ри­зму.

За­пла­но­ва­на ре­фор­ма має тор­кну­ти­ся й опти­мі­за­ції си­сте­ми пер­со­на­лу ООН, чи­сель­ність яко­го ни­ні вра­жа­ю­ча — 38,1 тис. осіб, у то­му чи­слі 18,2 тис. за­ді­я­них у по­льо­вих опе­ра­ці­ях. І хо­ча по­тре­бу в та­ких мас­шта­бних ре­сур­сах для ді­яль­но­сті ООН на мі­сцях мо­жна зро­зу­мі­ти, за­ли­ша­є­ться ба­га­то пи­тань до ефе­ктив­но­сті 20-ти­ти­ся­чної ар­мії пра­ців­ни­ків се­кре­та­рі­а­ту ООН. Ли­ше у Нью­йор­ку їх на­лі­чу­є­ться 6,4 тис.! До ре­чі, за­га­лом у си­сте­мі ООН Укра­ї­на пред­став­ле­на 196 осо­ба­ми: 75 — в се­кре­та­рі­а­ті, 25 — в по­льо­вій слу­жбі, 96 — в ка­те­го­рії за­галь­но­го об­слу­го­ву­ва­н­ня. З 2019 р. у си­сте­мі ООН впро­ва­джу­є­ться так зва­ний «ін­сти­тут по­слів». Те­пер ре­зи­ден­ти­ко­ор­ди­на­то­ри без­по­се­ре­дньо під­по­ряд­ко­ву­ва­ти­му­ться ге­не­раль­но­му се­кре­та­рю ООН і вва­жа­ти­му­ться най­ви­щи­ми пред­став­ни­ка­ми си­сте­ми ООН у кра­ї­но­вих офі­сах. Їхній ман­дат пе­ред­ба­ча­ти­ме не ли­ше ре­а­лі­за­цію про­грам роз­ви­тку, як це бу­ло до­не­дав­на, а й по­лі­пше­н­ня за­галь­ної ко­ор­ди­на­ції між аген­ці­я­ми си­сте­ми ООН та, мо­жли­во, най­го­лов­ні­ше — під­трим­ку уря­дів для за­по­бі­га­н­ня кри­зам (гу­ма­ні­тар­ним, без­пе­ко­вим, по­лі­ти­чним, те­хно­ген­ним).

Шир­ші пов­но­ва­же­н­ня ре­зи­ден­тів-ко­ор­ди­на­то­рів ма­ють до­по­мог­ти ге­не­раль­но­му се­кре­та­ре­ві три­ма­ти ру­ку на пуль­сі на мі­сцях з ме­тою опе­ра­тив­ні­шо­го ре­а­гу­ва­н­ня. Від­по­від­но, ви­мо­ги і від­по­від­аль­ність ООН теж по­си­лю­ва­ти­му­ться.

Від­те­пер та­кий «по­сол ООН» ді­я­ти­ме і в Укра­ї­ні. Але для йо­го, а то­чні­ше — її пов­но­цін­но­го фун­кціо­ну­ва­н­ня до­ве­де­ться пе­ре­гля­ну­ти під­пи­са­ну ще в да­ле­ко­му 1992 р. уго­ду між Укра­ї­ною та ООН, яка вже не від­по­від­ає су­ча­сним ре­а­лі­ям. Будь-яка ре­фор­ма ООН не мо­же бу­ти пов­но­цін­ною без ре­фор­му­ва­н­ня її го­лов­но­го ор­га­ну, від­по­від­аль­но­го за під­три­ма­н­ня між­на­ро­дно­го ми­ру та без­пе­ки, — Ра­ди Без­пе­ки. І хо­ча де­які змі­ни в під­хо­дах ді­яль­но­сті ООН на цьо­му на­пря­мі на­мі­ти­ли­ся, про­гре­су в клю­чо­вих пи­та­н­нях — на­сам­пе­ред що­до «пра­ва ве­то» — не­має.

Ре­фор­му­ва­н­ня Ра­ди Без­пе­ки обго­во­рю­є­ться в рі­зних фор­ма­тах уже по­над 30 ро­ків! На сьо­го­дні основ­ні під­хо­ди дер­жав-чле­нів ООН мо­жна умов­но зве­сти до та­ких:

— по­зи­ція «че­твір­ки», або «кра­їн-аспі­ран­тів на по­стій­не член­ство в Ра­ді Без­пе­ки» (Бра­зи­лія, Ін­дія, Ні­меч­чи­на, Япо­нія), яка пе­ред­ба­чає роз­ши­ре­н­ня Ра­дбе­зу з ни­ні­шніх 15 до 25 чле­нів шля­хом вклю­че­н­ня ше­сти но­вих по­стій­них чле­нів (зга­да­ні дер­жа­ви та ще два пред­став­ни­ки Афри­ки) і чо­ти­рьох не­по­стій­них чле­нів (у т.ч. з на­шої, Схі­дно­єв­ро­пей­ської ре­гіо­наль­ної гру­пи). При цьо­му пи­та­н­ня на­да­н­ня но­вим по­стій­ним чле­нам пра­ва ве­то під­ля­гає подаль­шо­му обго­во­рен­ню;

— «афри­кан­ська іні­ці­а­ти­ва» (або ж «Кон­сен­сус Езуль­ві­ні», на­зва­ний на честь одно­ймен­ної до­ли­ни Ко­ро­лів­ства Есва­ті­ні — до­не­дав­на Сва­зі­лен­ду), го­лов­ною від­мін­ні­стю якої від мо­де­лі «че­твір­ки» є за­крі­пле­н­ня за но­ви­ми по­стій­ни­ми чле­на­ми пра­ва ве­то, а та­кож двох до­да­тко­вих по­стій­них і п’яти не­по­стій­них місць для Афри­ки;

— про­по­зи­ція ру­ху «Об’єд­ну­ю­чись за­ра­ди кон­сен­су­су» (вхо­дять ре­гіо­наль­ні кон­ку­рен­ти кра­їн-аспі­ран­тів — Іта­лія, Па­ки­стан, Іспа­нія, Ар­ген­ти­на, Ме­кси­ка, Ка­на­да та ін.), яка пе­ред­ба­чає ство­ре­н­ня де­ся­ти до­да­тко­вих «не­по­стій­них/на­пів­по­стій­них» місць.

По­при те, що за остан­ні де­сять ро­ків у рам­ках Мі­ж­уря­до­вих пе­ре­го­во­рів по­ча­ли ви­ма­льо­ву­ва­ти­ся спіль­ні під­хо­ди до окре­мих аспе­ктів ре­фор­ми Ра­ди Без­пе­ки, на­сам­пе­ред її вза­є­мо­дії з Ге­не­раль­ною Асам­бле­єю та ме­то­дів ро­бо­ти, кон­сен­су­су в ін­ших ва­жли­вих кла­сте­рах, зокре­ма роз­по­ді­лу місць між ре­гіо­наль­ни­ми гру­па­ми, ка­те­го­рій но­вих чле­нів, збе­ре­же­н­ня чи ска­су­ва­н­ня пра­ва ве­то, на­ра­зі не­має. На це впли­ває роз­рі­зне­ність по­зи­цій уча­сни­ків пе­ре­го­вор­но­го про­це­су, а та­кож не­за­ці­кав­ле­ність ни­ні­шніх по­стій­них чле­нів — США, Ве­ли­кої Бри­та­нії, Фран­ції, Ки­таю та РФ — в обме­жен­ні їхніх прав та при­ві­ле­їв.

Під час ві­зи­ту ге­не­раль­но­го се­кре­та­ря ООН А.гу­тер­рі­ша до Укра­ї­ни в ли­пні 2017 р. пи­та­н­ня ре­фор­му­ва­н­ня ООН обго­во­рю­ва­ли­ся на зу­стрі­чі з пре­зи­ден­том Укра­ї­ни Пе­тром По­ро­шен­ком. То­ді гла­ва Укра­їн­ської дер­жа­ви під­твер­див, що Укра­ї­на пов­ні­стю під­три­мує за­де­кла­ро­ва­ні під­хо­ди до ре­фор­му­ва­н­ня між­на­ро­дної ор­га­ні­за­ції.

Укра­ї­на роз­ра­хо­вує і ро­бить усе мо­жли­ве за­для ви­ро­бле­н­ня більш ді­є­вих ін­стру­мен­тів у пи­та­н­нях ми­ру та без­пе­ки, з осо­бли­вим на­го­ло­сом на ефе­ктив­них ме­ха­ні­змах за­по­бі­га­н­ня кон­флі­ктам. Ва­жли­во від­най­ти актив­ні­шу мо­дель уча­сті ООН у ви­рі­шен­ні тих скла­дних ви­кли­ків, які по­ста­ли пе­ред Укра­ї­ною в кон­текс­ті три­ва­ю­чої ро­сій­ської агре­сії — в по­лі­ти­чно­му, без­пе­ко­во­му та гу­ма­ні­тар­но­му ви­мі­рах. Від­по­від­но, стра­те­гія «ди­пло­ма­тії за­ра­ди ми­ру», а та­кож більш актив­ний та іні­ці­а­тив­ний під­хід очіль­ни­ка се­кре­та­рі­а­ту ООН (адже са­ме для цьо­го бу­ла про­пи­са­на Ста­т­тя 99 Ста­ту­ту ООН!) для укра­їн­ської сто­ро­ни — клю­чо­ві фа­кто­ри подаль­шої успі­шної ді­яль­но­сті Ор­га­ні­за­ції.

Актив­ною є по­зи­ція Укра­ї­ни і в пи­тан­ні ре­фор­му­ва­н­ня Ра­ди Без­пе­ки. Як я зга­дав ви­ще, будь-яке збіль­ше­н­ня чи­сла не­по­стій­них чле­нів Ра­дбе­зу має за­без­пе­чу­ва­ти роз­ши­ре­не пред­став­ни­цтво Гру­пи схі­дно­єв­ро­пей­ських дер­жав шля­хом ви­ді­ле­н­ня їй, що­най­мен­ше, одно­го до­да­тко­во­го мі­сця не­по­стій­но­го чле­на (на­ра­зі на­ша гру­па має одне не­по­стій­не мі­сце, яке обі­йма­ла Укра­ї­на впро­довж 2016— 2017 рр.; у 2018—2019 рр. це мі­сце обі­ймає Поль­ща).

На­ша дер­жа­ва та­кож по­слі­дов­но ви­сту­пає за по­ета­пне ска­су­ва­н­ня пра­ва ве­то, що осо­бли­во на­галь­но в умо­вах агре­сії про­ти Укра­ї­ни з бо­ку Ро­сії як одно­го з по­стій­них чле­нів Ра­ди Без­пе­ки. Че­рез зло­вжи­ва­н­ня РФ пра­вом ве­то Ра­да — чи то під час роз­гля­ду ро­сій­сько­укра­їн­сько­го кон­флі­кту і си­ту­а­ції нав­ко­ло зби­т­тя ма­лай­зій­сько­го лі­та­ка МН17, чи то в пи­тан­ні Солс­бе­рі й си­ту­а­ції в Си­рії — ви­яв­ля­є­ться па­ра­лі­зо­ва­ною. Пе­ре­ко­на­ні, що по­стій­ний член Ра­ди Без­пе­ки, ко­ли він є сто­ро­ною кон­флі­кту, який роз­гля­да­є­ться Ра­дою, має бу­ти обме­же­ним у мо­жли­во­сті за­сто­су­ва­н­ня пра­ва ве­то з пи­та­н­ня, в яко­му він — за­ці­кав­ле­на сто­ро­на. (До ре­чі, ана­ло­гі­чну нор­му пе­ред­ба­че­но та­кож пун­ктом 3 стат­ті 27 Ста­ту­ту ООН, однак во­на по­стій­но ігно­ру­є­ться, як це бу­ло, на­при­клад, під час на­кла­де­н­ня Ро­сі­єю ве­то на про­ект ре­зо­лю­ції РБ що­до те­ри­то­рі­аль­ної ці­лі­сно­сті Укра­ї­ни в бе­ре­зні 2014 ро­ку. Схо­жа си­ту­а­ція ма­ла мі­сце і під час ще одно­го ве­то Ро­сії — на про­ект ре­зо­лю­ції Ра­дбе­зу що­до ство­ре­н­ня між­на­ро­дно­го три­бу­на­лу для роз­слі­ду­ва­н­ня зло­чи­нів, пов’яза­них зі зби­т­тям МН17 у ли­пні 2015 р.). На цьо­му тлі осо­бли­во ци­ні­чно зву­чить ро­сій­ський на­ра­тив про те, що, мов­ляв, са­ме «ін­сти­тут ве­то» до­зво­ляє за­по­біг­ти сві­то­вим вій­нам, оскіль­ки при­му­шує всіх чле­нів ядер­ної п’ятір­ки шу­ка­ти ком­про­міс на­віть у без­ви­хі­дних си­ту­а­ці­ях.

Са­ме то­му Укра­ї­на вхо­дить до ко­ла кра­їн-під­пи­сан­тів де­кла­ра­ції на під­трим­ку іні­ці­а­ти­ви про до­бро­віль­не зо­бов’яза­н­ня пред­став­ни­ків «по­стій­ної п’ятір­ки» Ра­ди Без­пе­ки що­до від­мо­ви від ви­ко­ри­ста­н­ня пра­ва ве­то у ви­пад­ках ма­со­вих зло­ді­янь. На­ша дер­жа­ва та­кож при­єд­на­ла­ся до Ко­де­ксу по­ве­дін­ки що­до дій Ра­ди Без­пе­ки ООН у пи­та­н­нях ге­но­ци­ду, зло­чи­нів про­ти лю­дя­но­сті та вій­сько­вих зло­чи­нів, який бу­ло роз­ро­бле­но з іні­ці­а­ти­ви гру­пи дер­жав «АСТ» (Accountability, Coherence, Transparency — Від­по­від­аль­ність, Пі­дзві­тність, Тран­спа­рен­тність).

Крім то­го, у рам­ках зга­да­но­го дво­рі­чно­го не­по­стій­но­го член­ства в Ра­ді Без­пе­ки укра­їн­ська сто­ро­на вне­сла чи­ма­ло про­по­зи­цій, зокре­ма що­до вдо­ско­на­ле­н­ня про­це­ду­ри прийня­т­тя рі­шень про здій­сне­н­ня Ра­дбе­зом по­льо­вих ві­зи­тів до окре­мих кра­їн і ре­гіо­нів та під­го­тов­ки під­сум­ко­вих ре­ко­мен­да­цій. Спіль­но з іні­ці­а­тив­ною гру­пою ін­ших кра­їн-чле­нів РБ, ми та­кож актив­но ви­сту­па­ли за по­слі­дов­не онов­ле­н­ня ро­бо­чих про­це­дур цьо­го ор­га­ну для за­без­пе­че­н­ня йо­го біль­шої транс­па­рен­тно­сті, що, зре­штою, бу­ло від­обра­же­но в онов­ле­но­му До­ку­мен­ті РБ ООН сто­сов­но ро­бо­чих ме­то­дів, схва­ле­но­му в сер­пні 2017 р.

Для то­го, щоб ре­фор­ма ООН ста­ла успі­шною, по­трі­бні кіль­ка фа­кто­рів.

По-пер­ше, рі­шу­чість ге­не­раль­но­го се­кре­та­ря А.гу­тер­рі­ша впро­ва­джу­ва­ти змі­ни. Але й цьо­го за­ма­ло. По­трі­бні ще й від­да­ні ви­ко­нав­ці на мі­сцях. А ось із цим, як свід­чить до­свід май­же всіх по­пе­ре­дни­ків ни­ні­шньо­го ген­се­ка, ча­сто-гу­сто ви­ни­ка­ли про­бле­ми, — адже зна­чній ча­сти­ні оо­нів­ської бю­ро­кра­тії жо­дні змі­ни не по­трі­бні: за­над­то ком­фор­тно во­ни по­чу­ва­ю­ться й так.

По-дру­ге, під­трим­ка ре­фор­ми з бо­ку дер­жав-чле­нів ООН, на­сам­пе­ред основ­них кон­три­бу­то­рів ре­гу­ляр­но­го бю­дже­ту ООН (США, Ки­таю, Япо­нії, Ні­меч­чи­ни, Фран­ції, Ве­ли­кої Бри­та­нії, Бра­зи­лії то­що).

По-тре­тє, на­ла­што­ва­ність дер­жав на до­ся­гне­н­ня ре­аль­но­го про­гре­су в ре­фор­му­ван­ні най­про­блем­ні­ших ді­ля­нок ООН, на­сам­пе­ред ін­сти­ту­ту Ра­ди Без­пе­ки.

По­при не­без­під­став­ну кри­ти­ку, в ін­те­ре­сах між­на­ро­дної спіль­но­ти, у то­му чи­слі Укра­ї­ни, пе­ре­тво­ре­н­ня ООН на су­ча­сну між­на­ро­дну ор­га­ні­за­цію, зда­тну аде­ква­тно ре­а­гу­ва­ти на ви­кли­ки сьо­го­де­н­ня.

Не для то­го, щоб ство­ри­ти рай на зем­лі, а для то­го, щоб при­найм­ні вбе­рег­ти її від пе­кла.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.