«Вов­ки-оди­на­ки» дaeи­ха­ду

Dzerkalo Tizhnya - - ТИТУЛЬНА СТОРІНКА - Оле­ксандр КОРЕНЬКОВ,

На­бли­же­н­ня свят, осо­бли­во ре­лі­гій­них, зму­шує си­ли без­пе­ки в Єв­ро­пі пе­ре­хо­ди­ти на по­си­ле­ний ре­жим ро­бо­ти.

Ве­ли­кі ску­пче­н­ня лю­дей на ву­ли­цях і пло­щах, по­то­ки ту­ри­стів, офі­цій­ні за­хо­ди за уча­сті по­лі­ти­ків — усе це ство­рює спри­я­тли­ві умо­ви для на­па­дів те­ро­ри­стів. Осо­бли­во т.зв. вов­ків-оди­на­ків.

Но­во­рі­чно­го ве­чо­ра в Ман­че­сте­рі 25-рі­чний чо­ло­вік, озбро­є­ний ку­хон­ни­ми но­жа­ми, на­пав на пе­ре­хо­жих. По­ра­не­но трьох осіб, вклю­ча­ю­чи офі­це­ра транс­порт­ної по­лі­ції. За сло­ва­ми свід­ків, на­па­дник ви­гу­ку­вав га­сла на під­трим­ку «ха­лі­фа­ту».

11 гру­дня в Страс­бур­зі бі­ля рі­здвя­но­го яр­мар­ку те­ро­рист від­крив во­гонь по пе­ре­хо­жих. У ре­зуль­та­ті за­ги­ну­ло п’яте­ро осіб (двоє від­ра­зу і троє в лі­кар­ні), ще оди­над­ця­тьох по­ра­не­но. Від­по­від­аль­ність за на­пад узя­ла на се­бе «Іслам­ська дер­жа­ва». Як і у ви­пад­ку з Ха­лі­дом Ма­су­дом (вчи­нив на­пад на Ве­стмін­стер­сько­му мо­сту в бе­ре­зні 2017 р.) і Ху­ра­мом Бут­том (у скла­ді гру­пи брав участь у на­па­ді в Лон­до­ні в черв­ні 2017 р.), по­лі­ція і спец­слу­жби зна­ли про ра­ди­каль­ні по­гля­ди те­ро­ри­ста, але не всти­гли за­по­біг­ти на­па­ду.

Згі­дно з остан­ньою ін­фор­ма­ці­єю Гло­баль­ної ба­зи те­ро­ри­зму, 2017 ро­ку в За­хі­дній Єв­ро­пі бу­ло вчи­не­но 291 те­ракт. Май­же в по­ло­ви­ні ви­пад­ків ор­га­ні­за­то­ри та ви­ко­нав­ці те­ра­ктів за­ли­ши­ли­ся не­ві­до­ми­ми. Се­ред тих, про ко­го є ін­фор­ма­ція, най­біль­ше на­па­дів вчи­ни­ли лі­ві (52 на­па­ди) і пра­ві (36 на­па­дів) екс­тре­мі­сти. Джи­ха­ди­сти від­по­від­аль­ні за тро­хи мен­ше ніж 10% те­ра­ктів 2017 ро­ку в За­хі­дній Єв­ро­пі. Однак на час­тку цих 10% те­ра­ктів при­па­дає 92% усіх за­ги­блих (71 з 77 осіб) і 80% усіх по­ра­не­них (404 з 508 осіб). Су­дя­чи з та­ко­го спів­від­но­ше­н­ня, ясно, що са­ме джи­ха­ди­сти сьо­го­дні най­не­без­пе­чні­ші те­ро­ри­сти в Єв­ро­пі.

Джи­ха­ди­сти в Єв­ро­пі ви­ко­ри­сто­ву­ють три основ­ні стра­те­гії — під­го­тов­ле­ні опе­ра­ції те­ро­ри­сти­чних осе­ред­ків; на­па­ди груп, які скла­да­ю­ться з не­пі­дго­тов­ле­них, ча­сто са­мо­ра­ди­ка­лі­зо­ва­них бій­ців; не­пі­дго­тов­ле­ні ата­ки оди­на­ків, вчи­не­ні без до­по­мо­ги з бо­ку ор­га­ні­за­ції або ін­ших бій­ців. Най­біль­ше те­ро­ри­сти­чних на­па­дів, су­дя­чи з да­них за 2017 рік, вчи­ня­ють джи­ха­ди­сти-оди­на­ки (19 з 26 на­па­дів, вчи­не­них джи­ха­ди­ста­ми в Єв­ро­пі 2017 ро­ку, або 73%). Однак най­більш не­без­пе­чні те­ра­кти, під­го­тов­ле­ні й вчи­не­ні до­свід­че­ни­ми бій­ця­ми або чле­на­ми те­ро­ри­сти­чних осе­ред­ків.

Ата­ки оди­на­ків і на­па­ди не­ве­ли­ких груп до­свід­че­них бій­ців ста­нов­лять ни­ні основ­ну за­гро­зу з бо­ку те­ро­ри­стів у Єв­ро­пі. Ва­жли­во ро­зу­мі­ти, що ця за­гро­за ста­ла ре­зуль­та­том про­ду­ма­ної стра­те­гії іде­о­ло­гів і лі­де­рів джи­ха­ди­стів, які з по­ча­тку 2000-х ра­ди­каль­но пе­ре­о­сми­сли­ли свій до­свід та ре­зуль­та­ти бо­роть­би.

Іде­о­ло­гі­чні дже­ре­ла

Іде­о­ло­гі­чну ба­зу для та­ко­го пе­ре­во­ро­ту під­го­тов­ле­но ще за­дов­го до атак 11 ве­ре­сня. Та­кі іде­о­ло­ги ісла­мі­зму як ін­ді­єць Абу-льа­ля Ма­у­ду­ді (за­снов­ник ор­га­ні­за­ції «Джа­ма­ат-і-ісла­мі»), єги­птя­нин Са­їд Кутб (один з іде­о­ло­гів «Бра­тів-му­суль­ман»), іра­нець Алі Ша­рі­а­ті (іде­о­лог лі­во­го кри­ла ре­во­лю­ції в Іра­ні в 1970-х) у сво­їх пра­цях пе­ре­о­сми­сли­ли роль ісла­му в со­ці­аль­но­му та по­лі­ти­чно­му жит­ті су­ча­сно­го їм сві­ту, роз­гля­да­ю­чи йо­го як но­вий ре­во­лю­цій­ний сві­то­гляд, по­кли­ка­ний ра­ди­каль­но пе­ре­вла­шту­ва­ти світ і звіль­ни­ти лю­ди­ну від по­не­во­ле­н­ня.

Пі­сля по­раз­ки світ­сько­го па­на­ра­бі­зму та лі­вих се­ку­ляр­них про­е­ктів у му­суль­ман­ських кра­ї­нах, пі­сля се­рії вій­сько­вих і по­лі­ти­чних ка­та­строф (по­раз­ка від Ізра­ї­лю в ше­сти­ден­ній вій­ні 1967 ро­ку, про­вал про­е­кту «Об’єд­на­ної араб­ської ре­спу­блі­ки» та ін.) ви­ник іде­о­ло­гі­чний ва­ку­ум у мо­бі­лі­зо­ва­но­му му­суль­ман­сько­му спів­то­ва­ри­стві. Цей ва­ку­ум змо­гла за­пов­ни­ти но­ва, ра­ди­каль­ні­ша іде­о­ло­гія «ісла­мі­зму». Пе­ре­мо­га ре­во­лю­ції в Іра­ку 1979 ро­ку, вій­на в Аф­га­ні­ста­ні й подаль­ші по­дії ста­ли ка­та­лі­за­то­ра­ми для по­ши­ре­н­ня ці­єї іде­о­ло­гії у сві­ті.

Одним з від­га­лу­жень ці­єї іде­о­ло­гії став джи­ха­дизм. Джи­ха­дизм — це нео­ло­гізм, який опи­сує стра­те­гію до­ся­гне­н­ня го­лов­ної по­лі­ти­чної ме­ти ісла­мі­зму — від­нов­ле­н­ня ха­лі­фа­ту або дер­жа­ви, яка по­бу­до­ва­на і діє ви­клю­чно на осно­ві ре­лі­гій­них норм (ша­рі­а­ту).

Джи­ха­ди­сти роз­ви­ну­ли вла­сну кон­це­пцію то­го, як до­сяг­ти по­став­ле­ної ме­ти. Основ­ний на­го­лос у кон­це­пції ро­би­ться на джи­ха­ді як во­єн­ній бо­роть­бі про­ти про­тив­ни­ка. Но­вий по­штовх для роз­ви­тку ці­єї іде­о­ло­гії да­ла вій­на в Аф­га­ні­ста­ні про­ти ра­дян­ських військ. У пра­кти­ці вій­ни та під­го­тов­ки до неї ви­ни­кла ці­ла гру­па ав­то­ри­те­тних іде­о­ло­гів джи­ха­ди­зму. Цен­траль­ною фі­гу­рою став Абул­ла Аз­зам, па­ле­сти­нець, який по­єд­нав у со­бі ри­си хо­ро­шо­го ор­га­ні­за­то­ра і та­ла­но­ви­то­го про­па­ган­ди­ста: він за­сну­вав «Ма­ктаб аль-хін­да­мат», або «бю­ро по­слуг», яке до­по­ма­га­ло до­бро­воль­цям з усьо­го сві­ту ді­ста­ти­ся й обла­шту­ва­ти­ся для ве­де­н­ня вій­ни про­ти «ко­му­ні­сті­ва­те­їстів».

Са­ме Аз­зам іде­о­ло­гі­чно об´рун­ту­вав не­об­хі­дність но­во­го джи­ха­ду, «між­на­ро­дно­го» або «гло­баль­но­го». Йо­го ідеї роз­ви­нув най­зді­бні­ший йо­го учень Уса­ма бен Ла­ден. Однак на від­мі­ну від по­пе­ре­дніх по­ко­лінь джи­ха­ди­стів по­ко­лі­н­ня бен Ла­де­на від­кри­ло для се­бе но­вий ме­тод про­ти­сто­я­н­ня — те­ро­ризм.

Джи­ха­ди­сти про­де­мон­стру­ва­ли ди­во­ви­жну гну­чкість і при­сто­со­ва­ність. Гну­чкість у сво­їх іде­о­ло­гі­чних по­гля­дах на ве­де­н­ня вій­ни про­ти «не­вір­них», пи­та­н­нях до­зво­ле­но­сті чи не­до­зво­лен­но­сті ті­єї чи ін­шої зброї. При­сто­со­ва­ність до мін­ли­вих по­лі­ти­чних і вій­сько­вих умов. Го­лов­на за­слу­га в цьо­му на­ле­жить Абу Му­са­бу ас-су­рі. Якщо бен Ла­ден був ду­хов­ним і по­лі­ти­чним лі­де­ром но­во­го по­ко­лі­н­ня джи­ха­ди­стів, то ас-су­рі обійняв по­са­ду на­чаль­ни­ка шта­бу всьо­го ру­ху. Йо­го пе­ру на­ле­жать основ­ні пра­ці, при­свя­че­ні вій­сько­вій стра­те­гії і та­кти­ці джи­ха­ди­стів.

Бій­ці «Ха­лі­фа­ту»

З по­гля­ду іде­о­ло­гів «Аль-ка­ї­ди», те­ро­ризм (у то­му чи­слі й ата­ки «вов­ків-оди­на­ків») мав про­кла­сти шлях для ре­во­лю­ції та ски­не­н­ня уря­дів араб­ських кра­їн з ме­тою вста­нов­ле­н­ня но­вої дер­жа­ви.

Те­рор у цій бо­роть­бі — ли­ше один зі скла­дни­ків. Не менш ва­жли­вим еле­мен­том є про­па­ган­да. Зав­да­н­ня про­па­ган­ди­стів ру­ху по­ля­гає в то­му, щоб пе­ре­ко­на­ти ін­ших у спра­ве­дли­во­сті бо­роть­би «Аль-ка­ї­ди» і пе­ре­ве­сти яко­мо­га біль­ше лю­дей з роз­ря­ду актив­них про­тив­ни­ків (які бе­руть участь у вій­сько­во­му про­ти­сто­ян­ні на бо­ці про­тив­ни­ка) у роз­ряд при­бі­чни­ків про­тив­ни­ка (які не бе­руть уча­сті, але під­три­му­ють), а пі­сля — у ней­траль­ні що­до кон­флі­кту (цю кла­си­фі­ка­цію за­про­по­но­ва­но у пра­цях ас-су­рі). Однак го­лов­на ме­та те­ро­ри­зму — вій­сько­ві, по­лі­ти­ки, спец­слу­жби, а за­ги­бель ци­віль­них — це край­ність, яка до­пу­ска­є­ться, але не схва­лю­є­ться.

Са­ме то­му ке­рів­ни­цтво «Аль-ка­ї­ди» так ча­сто звер­та­ло ува­гу у сво­їх за­явах на не­об­хі­дність уни­ка­ти не­ви­прав­да­них жертв се­ред ци­віль­но­го на­се­ле­н­ня. Але з роз­ви­тком по­дій на Близь­ко­му Схо­ді (втор­гне­н­ня в Ірак 2003 р. — клю­чо­ва по­дія в цьо­му ра­зі) у при­бі­чни­ків ідеї «те­ро­ри­зму як ви­му­ше­ної зброї» з’яви­ли­ся про­тив­ни­ки в се­ре­до­ви­щі джи­ха­ди­стів.

Куль­мі­на­ці­єю цьо­го ідей­но­го про­ти­сто­я­н­ня ста­ла су­пе­ре­чка про допу­сти­мість атак на ци­віль­них між Абу Му­са­бом аз-зар­ка­ві (за­снов­ни­ком то­го, що сьо­го­дні ві­до­ме як «Іслам­ська дер­жа­ва») і Айма­ном аз-за­ва­хі­рі (на той час — за­сту­пни­ком лі­де­ра «Аль­ка­ї­ди»). Пер­ший ви­бу­ду­вав свою бо­роть­бу про­ти аме­ри­кан­ських військ в Іра­ку на осно­ві то­таль­но­го те­ро­ру про­ти ци­віль­них, ме­тою яко­го бу­ло роз­па­ли­ти між­кон­фе­сій­ну вій­ну. Дру­гий кри­ти­ку­вав йо­го за це, вка­зу­ю­чи на не­при­пу­сти­мість нав­ми­сно­го вбив­ства без­не­вин­них, осо­бли­во му­суль­ман: «Я ка­зав їм кіль­ка ра­зів при­пи­ни­ти ви­бу­хи на рин­ках та в ме­че­тях і скон­цен­тру­ва­ти­ся на вій­сько­вих, спец­слу­жбах і по­лі­ції, а та­кож ши­їт­ській мі­лі­ції».

«Аль-ка­ї­да» чу­тли­во ста­ви­ла­ся до сво­єї ре­пу­та­ції се­ред на­се­ле­н­ня му­суль­ман­ських кра­їн і дру­жніх ор­га­ні­за­цій ре­лі­гій­них ав­то­ри­те­тів, а те­ра­кти про­ти ци­віль­них, по­ка­зо­ві стра­ти по­ло­не­них і без­пре­це­ден­тна жор­сто­кість, що пра­кти­ку­ва­ли­ся Зар­ка­ві та йо­го по­слі­дов­ни­ка­ми, за­гро­жу­ва­ли пі­ді­рва­ти цю ре­пу­та­цію.

На пра­кти­ці це про­ти­річ­чя між дво­ма гру­па­ми джи­ха­ди­стів про­я­ви­ло­ся у ви­ко­ри­стан­ні рі­зної та­кти­ки. «Аль-ка­ї­да» основ­ну ува­гу при­ді­ля­ла три­ва­лій і ре­тель­ній під­го­тов­ці опе­ра­тив­ни­ків, зда­тних здій­сню­ва­ти скла­дні опе­ра­ції. Це зна­йшло своє від­обра­же­н­ня в кон­це­пції Open Source Jihad, ви­сві­тле­ній в жур­на­лі Inspire («На­ди­хай»).

Під­хід ІД був ін­шим. Бай­ду­жість до ре­пу­та­ції, про­сто­та і вкрай ра­ди­каль­на іде­о­ло­гія, став­ка на пу­блі­чність і до­сту­пність не обме­же­ної ні­чим жор­сто­ко­сті звіль­ня­ли ке­рів­ни­цтво та чле­нів ІД від вну­трі­шніх обме­жень, ха­ра­ктер­них для «Аль-ка­ї­ди». Якщо За­ва­хі­рі та йо­го пі­до­пі­чні роз­гля­да­ли ата­ки те­ро­ри­стів у кра­ї­нах За­хо­ду як ви­му­ше­ний за­хід «са­мо­обо­ро­ни», то для ІД це бу­ло збро­єю на­сту­пу. Май­же в ко­жно­му сво­є­му пу­блі­чно­му ви­сту­пі спі­ке­ри ІД, спо­ча­тку Абу Му­хам­мад аль-адна­ні (уби­тий 2016 ро­ку), а по­тім і йо­го на­сту­пник Абу Хам­за аль-му­ха­джир за­кли­ка­ли ата­ку­ва­ти ци­віль­них. У ре­зуль­та­ті іде­о­ло­ги ІД роз­ви­ну­ли кон­це­пцію т.зв. спра­ве­дли­во­го те­ро­ру. У сво­їй про­па­ган­ді (на­сам­пе­ред у жур­на­лі «Ру­мія») ІД уже не на­ма­га­ла­ся на­вчи­ти по­тен­цій­но­го бій­ця на За­хо­ді, як ство­рю­ва­ти бом­бу з па­ро­вар­ки або пі­ді­рва­ти за­лі­зни­чну ко­лію. Го­ту­ва­ти опе­ра­тив­ни­ків — це ду­же ви­тра­тно. До­ста­тньо бу­ло роз­по­ві­сти, як ви­кра­сти фур­гон і спря­му­ва­ти йо­го в на­товп пе­ре­хо­жих або ата­ку­ва­ти но­жем ту­ри­ста, який про­хо­див повз.

Ба­га­то в чо­му са­ме ця про­сто­та й до­сту­пність, за­мі­ша­на на гра­ни­чній агре­сив­но­сті та ві­зу­аль­ній про­пра­цьо­ва­но­сті про­па­ган­ди, до­по­мо­гла ІД ви­ті­сни­ти сво­їх кон­ку­рен­тів на фрон­ті бо­роть­би за ду­ші мо­ло­дих джи­ха­ди­стів у кра­ї­нах За­хо­ду. Пі­сля 2014 ро­ку пе­ре­ва­жна біль­шість атак джи­ха­ди­стів бу­ла спра­вою рук ІД або при­пи­су­ва­ла­ся со­бі остан­ні­ми. Ко­ли ІД по­ча­ла втра­ча­ти те­ри­то­рії, за­зна­ва­ти по­ра­зок на фрон­тах, ке­рів­ни­цтво ор­га­ні­за­ції де­да­лі біль­ше ува­ги ста­ло при­ді­ля­ти ата­кам на За­хо­ді. На­па­ди осе­ред­ків ІД та оди­на­ків, які асо­ці­ю­ва­ли се­бе з ор­га­ні­за­ці­єю, ста­ли ар­гу­мен­том на ко­ристь спро­мо­жно­сті про­е­кту «ха­лі­фа­ту», зда­тно­сті йо­го бій­ців про­дов­жу­ва­ти вій­ну.

Те­ро­ризм джи­ха­ди­стів у кра­ї­нах За­хо­ду — по­стій­но при­су­тня за­гро­за. І хо­ча в США, за да­ни­ми аме­ри­кан­сько­го до­слі­дни­ка Да­ні­е­ля Ба­йма­на, за­гро­за з бо­ку джи­ха­ди­стів май­же зі­йшла на­ні­вець (один уби­тий від рук джи­ха­ди­стів у США про­ти 15 уби­тих від рук пра­во­ра­ди­каль­них те­ро­ри­стів 2018 ро­ку), за­гро­за для Єв­ро­пи за­ли­ша­є­ться як ні­ко­ли акту­аль­ною.

Ма­є­мо ро­зу­мі­ти, що ата­ки джи­ха­ди­стів у Єв­ро­пі — це не стіль­ки акти ін­ди­ві­ду­аль­но­го те­ро­ру з бо­ку фа­на­ти­ків або лю­дей із пси­хі­чни­ми про­бле­ма­ми. Це та­кти­ка в ру­ках між­на­ро­дних ор­га­ні­за­цій, що ви­кри­ста­лі­зу­ва­ла­ся в ре­зуль­та­ті три­ва­лої ево­лю­ції по­гля­дів іде­о­ло­гів ру­ху. Ні тяж­ке со­ці­аль­не ста­но­ви­ще мі­гран­тів чи їхніх ді­тей, ні не­ле­галь­на ім­мі­гра­ція, ні зро­ста­н­ня уль­тра­пра­вих на­стро­їв не є при­чи­ною ви­бо­ру та­кої стра­те­гії з бо­ку джи­ха­ди­стів. Усі за­зна­че­ні про­бле­ми мо­жуть тіль­ки ство­рю­ва­ти більш і менш спри­я­тли­ву атмо­сфе­ру для вчи­не­н­ня на­па­дів.

При­чи­на ж у то­му, що для со­тень і ти­сяч джи­ха­ди­стів по всій зем­ній ку­лі три­ває гло­баль­на вій­на «ві­ри» й «не­вір’я», вій­на без­ком­про­мі­сна — «до Су­дно­го дня». І в цій вій­ні всі за­со­би до­зво­ле­ні. І до­по­ки вій­на три­ва­ти­ме, з’яв­ля­ти­му­ться но­ві й но­ві та­кти­ки, рі­ше­н­ня, зброя. І ви­хо­ду із цьо­го ста­ну вій­ни по­ки що не зна­йде­но.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.