На­у­ко­ві лі­цеї чи імі­та­ція на­у­ки?

Dzerkalo Tizhnya - - ТИТУЛЬНА СТОРІНКА - Іри­на ЄГОРЧЕНКО, Ва­дим ЗІНЧУК,

стар­ший на­у­ко­вий спів­ро­бі­тник Ін­сти­ту­ту ма­те­ма­ти­ки НАНУ;

ви­кла­дач фі­зи­ки Ки­їв­сько­го при­ро­дни­чо-на­у­ко­во­го лі­цею № 145

Остан­нім ча­сом Мі­ні­стер­ство осві­ти і на­у­ки Укра­ї­ни ви­да­ло кіль­ка про­е­ктів нор­ма­тив­них до­ку­мен­тів, у то­му чи­слі — про­ект По­ло­же­н­ня про на­у­ко­ві лі­цеї та про­ект Стан­дар­ту спе­ці­а­лі­зо­ва­ної за­галь­ної се­ре­дньої осві­ти на­у­ко­во­го про­фі­лю.

Однак не­має жо­дної ін­фор­ма­ції про мі­сію, ме­ту та­ких за­кла­дів і про об­сяг ре­сур­сів, які МОН го­то­вий для них ви­ді­ли­ти. Не­зро­зумі­ло, йде­ться ли­ше про лі­че­ні шко­ли-ін­тер­на­ти, які вхо­дять до скла­ду уні­вер­си­те­тів, чи про ве­ли­ку кіль­кість ни­ні­шніх про­від­них про­філь­них шкіл (фі­зи­ко-ма­те­ма­ти­чних, гу­ма­ні­тар­них, хі­мі­ко-біо­ло­гі­чних), які, мо­жли­во, змо­жуть ви­ко­на­ти но­ві ви­со­кі ви­мо­ги. При цьо­му очіль­ни­ки осві­ти ча­сто плу­та­ють рів­ний до­ступ до осві­ти зі зрів­ню­ва­н­ням з най­ниж­чим рів­нем та ні­ве­лю­ва­н­ням її вза­га­лі.

То­му обго­во­ре­н­ня за­кла­дів не­зро­зумі­ло­го ти­пу, з не­зро­зумі­лою мі­сі­єю й ре­сур­са­ми — не є ко­ре­ктним. Оче­ви­дно, чи­нов­ни­ки МОН ке­ру­ю­ться яки­мись вла­сни­ми ці­ля­ми та іде­я­ми, яки­ми не ді­ля­ться, і про­по­зи­ції, що на­ді­йдуть у рам­ках гро­мад­сько­го обго­во­ре­н­ня, швид­ше за все, бу­дуть від­хи­ле­ні, оскіль­ки не збі­га­ти­му­ться з не­ві­до­ми­ми ці­ля­ми не­ві­до­мих ав­то­рів.

Про ви­мо­ги і ри­зи­ки

Про­по­но­ва­ні про­е­кти до­ку­мен­тів ма­ють низ­ку за­са­дни­чих про­блем, які свід­чать або про не­ком­пе­тен­тність ав­то­рів, або про ба­жа­н­ня по­бу­ду­ва­ти пев­ну імі­та­цію на­у­ко­вої осві­ти. Ці про­бле­ми — нав’язу­ва­н­ня при­му­со­во­го на­пи­са­н­ня всі­ма учня­ми «на­у­ко­вих» ро­біт у рам­ках мо­но­по­лії ви­клю­чно МАН, ви­мо­ги обов’яз­ко­вих пе­ре­мог в олім­пі­а­дах та кон­кур­сах МАН, ви­мо­га ма­ти ви­кла­да­чів з на­у­ко­ви­ми сту­пе­ня­ми, за­ба­га­то го­дин на не­про­філь­ні ди­сци­плі­ни та за­ма­ло го­дин на ва­рі­а­тив­ну ча­сти­ну, не­мо­жли­вість по­двій­ни­хпо­трій­них про­фі­лів ти­пу біо­ло­гія+ма­те­ма­ти­ка+ін­фор­ма­ти­ка то­що.

Вно­си­ти змі­ни до за­про­по­но­ва­них до­ку­мен­тів у рам­ках гро­мад­сько­го обго­во­ре­н­ня не­має жо­дно­го сен­су, — слід від­ки­ну­ти ці про­е­кти й го­во­ри­ти спо­ча­тку про кон­це­пцію та ме­ту осві­ти на­у­ко­во­го про­фі­лю в се­ре­дній осві­ті, при­чо­му зі спе­ці­а­лі­ста­ми, а не з не­ві­до­ми­ми чи­нов­ни­ка­ми. Мо­жли­во, тре­ба ви­ма­га­ти прийня­т­тя рам­ко­во­го до­ку­мен­та (за­ко­ну), в яко­му бу­ли б за­крі­пле­ні ме­та і мі­сія та­ких уста­нов. Імі­та­ція гро­мад­сько­го обго­во­ре­н­ня окре­мих до­ку­мен­тів дасть, у ре­зуль­та­ті, ли­ше імі­та­цію «на­у­ко­во­го» про­фі­лю.

За­про­по­но­ва­ні ви­мо­ги для на­у­ко­вих лі­це­їв та­кі, що біль­шість ни­ні­шніх про­від­них шкіл че­сно й до­бро­со­ві­сно ви­ко­на­ти їх не змо­жуть, за­те лег­ко ви­ко­на­ють на­бли­же­ні до мі­сце­вої вла­ди шко­ли-імі­та­то­ри, яким на ви­ко­на­н­ня ви­мог да­дуть ба­га­то гро­шей і які го­то­ві ви­да­ва­ти ре­фе­ра­ти чи на­пи­са­ні кимсь текс­ти за на­у­ко­ві ро­бо­ти учнів, бра­ти но­мі­наль­них «ви­кла­да­чів» зі сту­пе­ня­ми (чи ор­га­ні­зо­ву­ва­ти сту­пе­ні сво­їм про­від­ним учи­те­лям) та зна­хо­ди­ти не­об­хі­дні ре­сур­си для ви­ста­во­чних «ла­бо­ра­то­рій». З ма­те­ма­ти­ки ж та­кі «на­у­ко­ві» ро­бо­ти — за­зви­чай або про­сто ре­фе­ра­ти у сти­лі «По­хі­дна та її за­сто­су­ва­н­ня» (ре­аль­на те­ма фі­на­лу МАН), або кри­хі­тні уза­галь­не­н­ня з чи­є­їсь ди­сер­та­ції — у кра­що­му ра­зі, без жо­дної ко­ри­сті для учнів, однак це спо­тво­рює їхні уяв­ле­н­ня про те, чим є на­у­ко­ва ро­бо­та в ма­те­ма­ти­ці, й за­би­рає час.

Ви­ня­тки тра­пля­ю­ться, але на­стіль­ки рід­кі­сні, що ви­ма­га­ти та­ких ре­зуль­та­тів — без­глу­здо. Є ба­га­то ін­ших (ре­аль­но ефе­ктив­них, на від­мі­ну від «на­у­ко­вих» ро­біт МАН) ме­то­дів роз­ви­тку до­слі­дни­цьких зді­бно­стей юних ма­те­ма­ти­ків — це, зокре­ма, ма­те­ма­ти­чні тур­ні­ри і розв’яза­н­ня до­бре пі­ді­бра­них за­дач. На­віть ко­ли не зга­ду­ва­ти про те, що си­сте­ма від­бо­ру пе­ре­мож­ців МАН не ко­ри­сту­є­ться без­умов­ною до­ві­рою се­ред учи­те­лів та учнів, ви­мо­га ма­ти пе­ре­мож­ців у шко­лі ви­гля­дає до­сить див­но, і в рам­ках цих кон­кур­сів не­має спосо­бу роз­ді­ли­ти вне­сок ди­ти­ни, вчи­те­ля, ке­рів­ни­ка гур­тка, ба­тьків, не­ві­до­мих кон­суль­тан­тів чи Ін­тер­не­ту.

У роз­роб­ці за­галь­ної стра­те­гії при­ро­дни­чо-ма­те­ма­ти­чної та на­у­ко­вої осві­ти шко­ля­рів по­трі­бно вра­хо­ву­ва­ти та­кі ри­зи­ки:

— на­дмір­ні ви­мо­ги зни­зять до­сту­пність на­у­ко­вої осві­ти для зді­бних ді­тей;

— ство­ре­н­ня ка­те­го­рії на­у­ко­вих лі­це­їв не по­вин­но при­зве­сти до руй­ну­ва­н­ня ни­ні­шньої си­сте­ми фі­змат­шкіл і до за­бо­ро­ни цим шко­лам про­во­ди­ти від­бір зді­бних та мо­ти­во­ва­них учнів; на­дмір­ні ви­мо­ги мо­жуть спри­чи­ни­ти зни­ще­н­ня де­ся­тків ві­до­мих і які­сних шкіл;

— від­су­тність ре­аль­ної про­грам­но-ме­то­ди­чної та фі­нан­со­вої сво­бо­ди та­ких шкіл уне­мо­жли­вить роз­ви­ток су­ча­сних осві­тніх схем під­го­тов­ки з при­ро­дни­чих на­пря­мів. Це під­твер­джує су­ча­сний до­свід най­кра­щих за­хі­дних шкіл і ко­ле­джів;

— за­де­кла­ро­ва­на фі­ксо­ва­на «на­дбав­ка» у 20 або 30%, що однак на­віть близь­ко не за­без­пе­чує ком­фор­тно­го ма­те­рі­аль­но­го рів­ня (не ка­жу­чи вже про со­ці­аль­но-пре­сти­жний рі­вень, який по­стій­но обі­ця­ють під­ви­щу­ва­ти). Це не до­зво­лить при­йти в та­кі шко­ли до­да­тко­вим та­ла­но­ви­тим ви­кла­да­чам;

— на­дмір­ні ви­мо­ги до ма­те­рі­аль­ної ба­зи при­зве­дуть до то­го, що на­у­ко­ви­ми ста­нуть лі­цеї з впли­во­ви­ми ди­ре­кто­ра­ми, які за­ці­кав­ле­ні ви­клю­чно в мо­жли­во­сті від­би­ра­ти учнів. Ці ди­ре­кто­ри ство­рять хо­ро­шу імі­та­цію під егі­дою пе­ду­ні­вер­си­те­тів, але це ли­ше дис­кре­ди­тує ідею;

— ри­зик від­кри­ти гу­ма­ні­тар­ні на­у­ко­ві лі­цеї й ви­тра­ти­ти всі чи біль­шість бю­дже­тних ко­штів для на­у­ко­вих лі­це­їв в обла­стях са­ме на них — без на­ле­жної кіль­ко­сті лі­це­їв фі­зи­ко­ма­те­ма­ти­чно­го та при­ро­дни­чо­го про­фі­лю, май­же не­ці­ка­вих впли­во­вим ба­тькам;

— не­має ідей сто­сов­но роз­ван­та­же­н­ня ви­кла­да­чів та­ких лі­це­їв від зай­вої ви­хов­ної ро­бо­ти, роз­ши­ре­н­ня шта­ту ор­га­ні­за­цій­но-ке­рів­ної лан­ки для ор­га­ні­за­ції ку­ра­тор­ства з рі­зних на­пря­мів ді­яль­но­сті шко­ли.

В умо­вах не­мо­жли­во­сті від­бо­ру у зви­чай­них шко­лах ці лі­цеї ста­нуть за­мі­ною для ни­ні­шніх елі­тних шкіл без до­ся­гне­н­ня де­кла­ро­ва­них ці­лей. Пе­ре­мо­ги впли­во­ві ди­ре­кто­ри ор­га­ні­зу­ють без про­блем. Уже зна­є­мо істо­рії, ко­ли умо­вою за­ра­ху­ва­н­ня ди­ти­ни до пре­сти­жної шко­ли бу­ла ор­га­ні­за­ція ба­тька­ми пе­ре­мо­ги на кон­кур­сі МАН.

Ми чу­ли ба­га­то де­кла­ра­цій ке­рів­ни­ків МОН та «аген­тів змін» про по­тре­бу рів­но­го до­сту­пу до осві­ти для всіх, про ні­би­то шкі­дли­вість «гет­то» для ві­ді­бра­них та­ла­но­ви­тих ді­тей. До­ку­мен­ти МОН про на­бір до шкіл за­бо­ро­ня­ють від­бір і від­ра­ху­ва­н­ня ді­тей на­віть для про­філь­них шкіл. У до­ку­мен­тах де­яких мі­сце­вих гро­мад мі­стя­ться по­ло­же­н­ня про те, що шко­ли ма­ють за­до­воль­ня­ти осві­тні по­тре­би ра­йо­нів, у яких во­ни роз­мі­щу­ю­ться (тоб­то є ба­жа­н­ня пе­ре­тво­ри­ти на­яв­ні шко­ли з по­гли­бле­ним ви­вче­н­ням та від­бо­ром на зви­чай­ні шко­ли, в які бе­руть усіх ді­тей із мі­кро­ра­йо­ну).

Мо­жна бу­ло б го­во­ри­ти про рів­ність і не­по­трі­бність шкіл для ді­тей, мо­ти­во­ва­них на сер­йо­зне ви­вче­н­ня, на­при­клад, ма­те­ма­ти­ки з фі­зи­кою й хі­мі­єю, як­би зви­чай­ні ма­со­ві шко­ли за­без­пе­чу­ва­ли бо­дай якийсь прийня­тний рі­вень осві­ти. Про­те ре­зуль­та­ти ви­вче­н­ня фі­зи­ки-ма­те­ма­ти­ки у зви­чай­них «рів­них шко­лах» (про хі­мію — вза­га­лі кра­ще мов­ча­ти) сум­ні, про що свід­чать і га­не­бні ре­зуль­та­ти ЗНО (во­ни свід­чать, що біль­шість ді­тей пов­ні­стю пе­ре­ста­ють ро­зу­мі­ти й ви­вча­ти ма­те­ма­ти­ку в 5–6 кла­сах), і ма­со­ва істе­ри­ка ба­тьків та вчи­те­лів че­рез ідею за­про­ва­ди­ти ЗНО з ма­те­ма­ти­ки для всіх ви­пу­скни­ків се­ре­дньої шко­ли.

Ідея «рів­них мо­жли­во­стей» у ви­гля­ді одна­ко­вої по­се­ре­дньої осві­ти для всіх во­че­видь не­су­мі­сна ні з ре­аль­ни­ми мо­жли­во­стя­ми ство­ре­н­ня умов для ма­кси­маль­но­го роз­ви­тку осо­би­сто­сті, ні з по­тре­ба­ми дер­жа­ви ма­ти вла­сні ква­лі­фі­ко­ва­ні ка­дри. Ну й роз­мо­ви про «рів­ність» ма­ли якесь під´рун­тя то­ді, ко­ли про­гра­ма зви­чай­ної шко­ли за­без­пе­чу­ва­ла не­об­хі­дний мі­ні­мум ма­те­ма­ти­ки та при­ро­дни­чих пре­дме­тів для всту­пу на ін­же­нер­ні, еко­но­мі­чні чи при­ро­дни­чі спе­ці­аль­но­сті, — те­пер про­гра­ми рів­ня «стан­дарт» ба­зи для ре­аль­ної ін­же­нер­ної осві­ти не пе­ред­ба­ча­ють. Ба­га­то еко­но­мі­чних та ін­же­нер­них фа­куль­те­тів ма­кси­маль­но при­мі­ти­ві­зу­ють на­вча­н­ня й ви­ки­да­ють ма­те­ма­ти­ку, щоб за­лу­чи­ти і утри­му­ва­ти хоч яки­хось сту­ден­тів, але з цьо­го ви­пли­ває тіль­ки те, що ін­же­не­рів та еко­но­мі­стів уже тре­ба за­во­зи­ти з-за кор­до­ну.

Про­філь­ні шко­ли і кла­си в су­ча­сній кон­це­пції — теж не ви­рі­ше­н­ня про­бле­ми під­го­тов­ки ка­дрів. По­пер­ше, на­скіль­ки ми ро­зу­мі­є­мо, во­ни му­сять при­йма­ти всіх охо­чих, не­за­ле­жно від знань та мо­ти­ва­ції, що уне­мо­жлив­лює які­сне на­вча­н­ня. На­го­ло­си­мо: на жаль, ке­рів­ни­цтво осві­ти не ба­жає пу­блі­чно ви­зна­ва­ти, що су­ча­сні укра­їн­ські шко­ли для стар­шо­кла­сни­ків ви­ко­ну­ють фун­кцію при­хо­ву­ва­н­ня без­ро­бі­т­тя, при­му­шу­ю­чи пе­ре­бу­ва­ти у стар­ших кла­сах ве­ли­кий від­со­ток нев­мо­ти­во­ва­них до на­вча­н­ня ді­тей. Крім то­го, на­кла­де­не та­бу на те­му зді­бно­стей стар­шо­кла­сни­ків. Не­має спосо­бу на­вчи­ти клас, ча­сти­на учнів яко­го від­чу­ває про­бле­ми з до­да­ва­н­ням дро­бів, а ча­сти­на — хо­че сер­йо­зно на­вча­ти­ся на ви­со­ко­му рів­ні.

При­пу­ска­є­мо, що, за за­ду­мом МОН, ста­тус на­у­ко­вих лі­це­їв отри­ма­ють до­бре фі­нан­со­ва­ні з бю­дже­ту шко­ли (мі­сце­ва вла­да ча­сто дає фі­нан­су­ва­н­ня «на­бли­же­ним»). Для не ду­же лю­би­мих мі­сце­вою вла­дою шкіл, у то­му чи­слі про­від­них фі­змат­шкіл, які до­ве­ли зда­тність до­бре на­вча­ти та­ла­но­ви­тих ді­тей, є сер­йо­зний ри­зик не ви­ко­на­ти ви­мог, за­про­по­но­ва­них МОН, і бу­ти зму­ше­ни­ми бра­ти всіх ба­жа­ю­чих ді­тей без пра­ва від­ра­ху­ва­н­ня. Для шкіл, роз­мі­ще­них у цен­трі Ки­є­ва, та­кі ри­зи­ки ниж­чі, — там удо­сталь шкіл і від­но­сно не­ба­га­то шко­ля­рів, але про­від­ні шко­ли, роз­мі­ще­ні у ве­ли­ких жи­тло­вих ма­си­вах із бра­ком шкіл, мо­жуть ма­ти про­бле­ми.

Ми не ма­є­мо яко­їсь упе­ре­дже­но­сті що­до гу­ма­ні­тар­них ди­сци­плін, — іде­ться ли­ше про ви­щий ри­зик імі­та­ції на­у­ко­вої осві­ти са­ме та­ко­го про­фі­лю.

Про­ект Стан­дар­ту се­ре­дньої осві­ти на­у­ко­во­го про­фі­лю, фа­кти­чно, пе­ред­ба­чає ви­мо­гу імі­ту­ва­ти на­у­ко­ву ді­яль­ність учнів, яка зво­ди­ться або до ре­фе­ра­тно­го при­мі­ти­ву, або до на­вча­н­ня шко­ля­рів ви­да­ва­ти чу­жу ро­бо­ту за свою. По­оди­но­кі ви­ня­тки не змо­жуть до­по­мог­ти шко­лі га­ран­ту­ва­ти за­до­во­ле­н­ня ви­мог. Те, що за­раз на­зи­ва­ють на­у­ко­вою ді­яль­ні­стю учнів, — це на­у­ко­ва ді­яль­ність ви­ня­тко­вих оди­ниць та ма­со­ві ре­фе­ра­ти і при­мі­тив (ін­ко­ли — від­вер­та псев­до­на­у­ка, ти­пу роз­пі­а­ре­ної істо­рії хло­пчи­ка з еле­ктро­енер­гі­єю з по­ві­тря за три ко­пій­ки), які схва­лю­ю­ться й сти­му­лю­ю­ться на одно­му рів­ні з уні­ку­ма­ми, ко­трі справ­ді зна­йшли щось но­ве. Са­ма си­сте­ма під­трим­ки ті­єї «на­у­ко­вої» ро­бо­ти та­ка, що ча­сто на­віть уні­ку­мам від­би­ває охо­ту за­йма­ти­ся на­у­кою (не­до­лу­гі на­дмір­ні ви­мо­ги до оформ­ле­н­ня, жорс­ткі тер­мі­ни, в які ні­яка ре­аль­на на­у­ка не ро­би­ться, вра­же­н­ня ба­га­тьох уча­сни­ків, що оці­ню­ва­н­ня не­спра­ве­дли­ве, не­о­дно­ра­зо­ві за­фі­ксо­ва­ні об´рун­то­ва­ні скар­ги уча­сни­ків на об’єктив­ність суд­дів­ства).

Якщо го­во­ри­ти про ма­те­ма­ти­ку, — ре­аль­на на­у­ко­ва ро­бо­та на шкіль­но­му рів­ні ма­со­во не­мо­жли­ва. Є уні­каль­ні ко­ла за­дач, де щось мо­же зро­би­ти осо­бли­во зді­бний шко­ляр з ви­ня­тко­вим ке­рів­ни­ком (не шкіль­ним вчи­те­лем). Але та­ких за­дач ду­же ма­ло, і не­має га­ран­тії, що на­віть більш зді­бний шко­ляр щось зро­бить у вста­нов­ле­ні тер­мі­ни: цьо­го не мо­жна пе­ред­ба­чи­ти або ви­ма­га­ти. На­віть на все­укра­їн­сько­му рів­ні біль­шість ро­біт — ре­фе­ра­тні й во­че­видь не­са­мо­стій­ні (пе­ре­вір­ка на пла­гі­ат по­ка­зує ли­ше ко­пі­паст, — пе­ре­кла­дів, пе­ре­фра­зу­вань чи глав чу­жих ста­рих ди­сер­та­цій во­на не по­ка­же). При цьо­му вчи­те­лі тих шкіл, якщо не ви­ма­га­ти від них ні­ко­му, крім чи­нов­ни­ків, не по­трі­бної «на­у­ко­вої» ро­бо­ти, ціл­ком до­бре зда­тні на­вча­ти ма­те­ма­ти­ки й го­ту­ва­ти учнів до про­філь­но­го на­вча­н­ня на ма­те­ма­ти­чних чи те­хні­чних фа­куль­те­тах.

На­у­ко­ві лі­цеї ма­ють бу­ти та­ки­ми не то­му, що в них ма­со­во пи­шуть ро­бо­ти МАН чи якось імі­ту­ють ні­би­то но­ві «на­у­ко­ві» ре­зуль­та­ти, а то­му, що там ма­ють за­сто­со­ву­ва­ти­ся до­слі­дни­цькі ме­то­ди на­вча­н­ня і по­гли­бле­но ви­вча­ти­ся пре­дме­ти, ту­ди ма­ють від­би­ра­ти­ся зді­бні й мо­ти­во­ва­ні учні, а ди­ре­кція по­вин­на ма­ти пра­во від­ра­хо­ву­ва­ти лі­ни­вих і тих, хто зри­ває на­вчаль­ний про­цес. І, вза­га­лі, са­ма фра­за «на­у­ко­ві» в цьо­му сен­сі — про­фа­ні­сти­чна і без­глу­зда, то­му кра­ще по­ру­шу­ва­ти пи­та­н­ня ство­ре­н­ня ін­те­ле­кту­аль­них лі­це­їв, — це ви­гля­да­ти­ме ло­гі­чно й че­сно. Су­ча­сна осві­та на­сам­пе­ред пе­ред­ба­чає роз­ви­ток.

Ви­мо­ги Стан­дар­ту осві­ти на­у­ко­во­го про­фі­лю до на­ви­чок та ре­зуль­та­тів на­вча­н­ня — не­ре­а­лі­сти­чні, їх ре­зуль­та­том мо­же бу­ти тіль­ки імі­та­ція. Про до­слі­дни­цькі ме­то­ди на­вча­н­ня про­ект Стан­дар­ту не зга­дує. На­при­клад, ре­зуль­тат «одер­жує но­ві зна­н­ня на осно­ві отри­ма­них ре­зуль­та­тів до­слі­джень, роз­ро­блює про­гра­ми до­слі­джень, уза­галь­нює, транс­фор­мує та ін­тер­пре­тує ін­фор­ма­цію що­до ре­зуль­та­тів екс­пе­ри­мен­таль­но­го ви­про­бу­ва­н­ня сво­їх та ін­ших ви­на­хо­дів/кон­стру­кцій/мо­де­лей» — не­ре­а­лі­сти­чний на­віть для біль­шо­сті ма­гі­стрів на­у­ко­вих фа­куль­те­тів; ви­ма­га­ти від шко­ля­рів ре­зуль­та­ти на­вча­н­ня на рів­ні до­кто­ра на­ук — шлях до про­фа­на­ції осві­ти.

Про­бле­ма на­у­ко­вої осві­ти над­зви­чай­но ва­жли­ва для дер­жа­ви ще й то­му, що ни­ні це єди­на фі­нан­со­ва­на дер­жа­вою осві­тня тра­є­кто­рія, про­по­но­ва­на зді­бним ді­тям, які хо­чуть чо­гось біль­шо­го, ніж стан­дар­тна при­мі­тив­на про­гра­ма в не­мо­ти­во­ва­но­му кла­сі, де ба­жа­н­ня на­вча­ти­ся мо­же ста­ти при­во­дом до бу­лін­гу.

Що ро­би­ти?

На­у­ко­ву і про­філь­ну (ін­те­ле­кту­аль­ну) осві­ту по­трі­бно обго­во­рю­ва­ти не на осно­ві окре­мих про­е­ктів до­ку­мен­тів, а ком­пле­ксно, як ці­лі­сну си­сте­му, з ура­ху­ва­н­ням фун­кцій, зав­дань і ри­зи­ків та­ких осві­тніх за­кла­дів, із за­лу­че­н­ням учи­те­лів про­від­них на­у­ко­вих/фі­зи­ко-ма­те­ма­ти­чних/гу­ма­ні­тар­них шкіл, На­у­ко­во­го ко­мі­те­ту На­ціо­наль­ної на­у­ко­вої ра­ди та НАНУ, не над­си­ла­ю­чи про­по­зи­ції в «ні­ку­ди», де адре­са­том є спе­ці­а­ліст із по­ча­тко­вої осві­ти. Якщо з яки­хось при­чин МОН не має до­ві­ри до про­від­них укра­їн­ських шкіл (що див­но, адже ці шко­ли сво­їм при­кла­дом до­ве­ли зда­тність са­мо­стій­но роз­ви­ва­ти­ся, не­за­ле­жно від примх си­сте­ми), вар­то ско­ри­ста­ти­ся по­зи­тив­ним між­на­ро­дним до­сві­дом (про­від­ні до­слі­дни­цькі шко­ли США, Ні­меч­чи­ни, На­зар­ба­єв­ські лі­цеї в Ка­зах­ста­ні).

Слід та­кож ро­зу­мі­ти, що са­мі на­у­ко­ві лі­цеї не змо­жуть за­без­пе­чи­ти по­тре­би кра­ї­ни в ін­же­не­рах, ме­ди­ках, учи­те­лях фі­зи­ко-ма­те­ма­ти­чних та при­ро­дни­чих пре­дме­тів, а зви­чай­ні шко­ли — не змо­жуть да­ти аде­ква­тну під­го­тов­ку до­ста­тній кіль­ко­сті абі­ту­рі­єн­тів від­по­від­них на­пря­мів. Гу­ма­ні­тар­ний про­філь (яко­му від­да­ва­ти­муть пе­ре­ва­гу біль­шість шкіл, зва­жа­ю­чи на ниж­чу вар­тість і про­сто­ту), пра­кти­чно, не за­без­пе­чить на­віть мі­ні­маль­но­го рів­ня фі­зи­ко-ма­те­ма­ти­чної та при­ро­дни­чої осві­ти для біль­шо­сті учнів без три­ва­лих до­да­тко­вих за­нять із ре­пе­ти­то­ра­ми. За­над­то жорс­ткі ви­мо­ги до на­у­ко­вих лі­це­їв, яким від­по­від­а­ти­ме ли­ше не­ве­ли­ка кіль­кість шкіл, зруй­ну­ють на­віть ту не­до­ско­на­лу си­сте­му фі­зи­ко-ма­те­ма­ти­чної і при­ро­дни­чої осві­ти, яку ма­є­мо, що ста­но­ви­ти­ме сер­йо­зну за­гро­зу на­ціо­наль­ній без­пе­ці кра­ї­ни.

Які­сна шко­ла са­ма (!) зда­тна ро­зі­бра­ти­ся, в яких зма­га­н­нях та ви­дах ді­яль­но­сті бра­ти участь, — ви­ко­на­н­ня при­му­су до уча­сті са­ме в МАН не є про­ду­ктив­ним. Те, що да­ють гур­тки си­сте­ми МАН, на­у­ко­вий лі­цей, як пра­ви­ло, мо­же за­без­пе­чи­ти са­мо­стій­но, за ви­ня­тком, мо­жли­во, астро­но­мії. Пі­дго­тов­ка май­бу­тніх на­у­ков­ців та ін­же­не­рів не по­тре­бує обов’яз­ко­во­го на­пи­са­н­ня «на­у­ко­вих» ро­біт. Пе­ре­мо­ги — це до­бре, але нор­ма­тив­ні ви­мо­ги «пе­ре­мог» — шкі­дли­ві й по­ро­джу­ють ко­ру­пцію, осо­бли­во ко­ли на них зав’яза­ні ба­ли для всту­пу. На­у­ко­ва кар’єра ма­ло за­ле­жить від МАН. Про­те на­у­ко­вий лі­цей чи про­філь­на шко­ла му­сять ма­ти вла­сне фі­нан­су­ва­н­ня для по­їздок ді­тей на кон­кур­си, олім­пі­а­ди й тур­ні­ри, не тіль­ки стан­дар­тно-дер­жав­ні — хо­ча б для ді­тей-си­ріт і ма­ло­за­без­пе­че­них ді­тей, по­їздок у на­у­ко­ві му­зеї, на екс­кур­сії та на­у­ко­во-по­пу­ляр­ні фе­сти­ва­лі, а та­кож на ор­га­ні­за­цію лі­тніх та­бо­рів.

Але на­у­ко­ві лі­цеї не мо­жуть існу­ва­ти у ва­ку­у­мі, — слід да­ти мо­жли­вість хо­ча б спро­бу­ва­ти до­слі­дни­цькі ме­то­ди на­вча­н­ня й ін­шим ді­тям че­рез ди­стан­цій­ну осві­ту, на­у­ко­ві му­зеї, ка­ні­ку­ляр­ні та­бо­ри, гур­тки. Не­об­хі­дна дер­жав­на під­трим­ка пе­ре­кла­ду, на­пи­са­н­ня, дру­ку­ва­н­ня та за­ку­пів­лі шко­ла­ми які­сної на­у­ко­во-по­пу­ляр­ної й на­вчаль­ної лі­те­ра­ту­ри (та­ка в Укра­ї­ні ви­да­є­ться, але га­не­бно ма­ло і до шкіл та вчи­те­лів не до­хо­дить). Не­об­хі­дний на­у­ко­во-по­пу­ляр­ний те­ле­ка­нал, зйом­ки на­у­ко­во­по­пу­ляр­них ле­кцій, під­трим­ка від­ві­дин шко­ля­ра­ми на­у­ко­вих фе­сти­ва­лів та на­у­ко­вих му­зе­їв. Із зав­да­н­ням по­пу­ля­ри­за­ції на­у­ки МАН во­че­видь не впо­ра­лась, її вер­ти­каль­ні кон­кур­си дав­но пе­ре­тво­ри­ли­ся на при­му­со­ву імі­та­цію на­у­ко­вої ро­бо­ти на ма­со­во­му рів­ні вчи­те­ля­ми, яким МАН по­трі­бна для ате­ста­ції чи за­без­пе­че­н­ня рей­тин­гу шкіл, — плюс не­чи­слен­ні гур­тки під ке­рів­ни­цтвом окре­мих ен­ту­зі­а­стів, яки­ми при­кри­ва­є­ться ма­со­ве на­пи­са­н­ня ре­фе­ра­тів і спо­тво­ре­н­ня ро­зу­мі­н­ня ді­тьми то­го, що та­ке на­у­ка та що та­ке на­у­ко­ва ро­бо­та.

Єди­ні кон­стру­ктив­ні ви­мо­ги до на­у­ко­во­го лі­цею — на­яв­ність стра­те­гії роз­ви­тку, від­по­від­них учи­те­лів (без ви­мо­ги сту­пе­нів, пе­да­го­гі­чної осві­ти чи ма­ти яки­хось пе­ре­мож­ців) та за­сто­су­ва­н­ня до­слі­дни­цьких ме­то­дів на­вча­н­ня. До опи­су кон­це­пції на­у­ко­во­го лі­цею вар­то до­да­ти пункт про по­си­ле­не ви­вче­н­ня ан­глій­ської мо­ви та про за­лу­че­н­ня, за мо­жли­во­сті, вчи­те­лів-пре­дме­тни­ків, які віль­но во­ло­ді­ють ан­глій­ською мо­вою (але це по­ки що не має бу­ти ви­мо­гою).

Ви­мо­га спів­пра­ці з за­кла­да­ми ви­щої осві­ти обме­жує мо­жли­во­сті які­сних на­у­ко­вих лі­це­їв, які мо­жуть бу­ти на­ба­га­то силь­ні­ши­ми за всі на­яв­ні в обла­сті ЗВО, і та­ка при­му­со­ва спів­пра­ця, фа­кти­чно, зни­зить рі­вень лі­цею.

З про­е­ктів до­ку­мен­тів не­зро­зумі­ло, звід­ки бе­ру­ться ко­шти на ви­ко­на­н­ня ви­мог до на­у­ко­вих лі­це­їв.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.