Са­ту Ка­хко­нен: «Дер­жа­ва по­вин­на га­ран­ту­ва­ти бі­зне­су не­втру­ча­н­ня у йо­го ро­бо­ту»

Dzerkalo Tizhnya - - ТИТУЛЬНА СТОРІНКА - Юлія САМАЄВА

Укра­ї­на по­кра­щує свої по­зи­ції у рей­тин­гах ін­ве­сти­цій­ної при­ва­бли­во­сті та отри­мує схваль­ні оцін­ки від між­на­ро­дних фі­нан­со­вих ор­га­ні­за­цій, але чи до­ста­тньо цьо­го?

Чо­му об­ся­ги пря­мих іно­зем­них ін­ве­сти­цій, по­при на­ші успі­хи, за­ли­ша­ю­ться на вкрай низь­ко­му рів­ні, а бі­знес до­сі не зна­йшов спіль­ної мо­ви із но­вою вла­дою? Чо­му ви­ро­бни­цтва зу­пи­ня­ю­ться, а ін­ве­сто­ри во­лі­ють вкла­да­ти ко­шти ли­ше у на­ші бор­го­ві па­пе­ри, а не в ре­аль­ний се­ктор? Чо­му на­віть ті ко­шти, які нам го­то­ві на­да­ва­ти між­на­ро­дні пар­тне­ри, дер­жа­ва не зда­тна ви­ко­ри­ста­ти? Про це та ба­га­то чо­го ін­шо­го DT.UA по­го­во­ри­ло із ди­ре­кто­ром Сві­то­во­го бан­ку у спра­вах Укра­ї­ни, Бі­ло­ру­сі та Мол­до­ви Са­ту Ка­хко­нен.

— Па­ні Са­ту, Укра­ї­на не­що­дав­но під­ви­щи­ла свої по­зи­ції у рей­тин­гу Сві­то­во­го бан­ку Doing Business. І Сві­то­вий банк, і МВФ по­кра­щи­ли свої про­гно­зи тем­пів зро­ста­н­ня на­шої еко­но­мі­ки. Є всі озна­ки то­го, що ми ру­ха­є­мо­ся пра­виль­ним шля­хом, але чи до­ста­тньо швид­ко?

— Так, Укра­ї­на ру­ха­є­ться в пра­виль­но­му на­пря­мі. Ми ду­же за­до­во­ле­ні, що тем­пи еко­но­мі­чно­го зро­ста­н­ня Укра­ї­ни по­ча­ли при­ско­рю­ва­ти­ся, і про­гно­зу­є­мо, що во­ни збіль­ша­ться до 3,4%. Чи до­ста­тньо це швид­ко? Якщо Укра­ї­на змо­же утри­ма­ти еко­но­мі­чне зро­ста­н­ня на рів­ні 3–4% на рік, їй зна­до­би­ться близь­ко п’ят­де­ся­ти ро­ків для то­го, аби на­здо­гна­ти ни­ні­шній рі­вень роз­ви­тку Поль­щі. Якщо тем­пи зно­ву зни­зя­ться, то й цьо­го ча­су не ви­ста­чить. І, зви­чай­но, для то­го, щоб зро­ста­ти швид­ше, по­трі­бно й на­да­лі при­ско­рю­ва­ти еко­но­мі­чне зро­ста­н­ня. Але для цьо­го зна­до­би­ться ба­га­то кро­пі­ткої ро­бо­ти і ре­форм. Якщо з ці­єї то­чки зо­ру ди­ви­ти­ся на це пи­та­н­ня, то ми та­кож за­до­во­ле­ні, — темп ре­форм при­ско­рю­є­ться, но­ва вла­да має ам­бі­тні ці­лі та хо­ро­ші іні­ці­а­ти­ви. Пре­зи­дент Зе­лен­ський на Ін­ве­сти­цій­но­му фо­ру­мі у Ма­рі­у­по­лі ска­зав, що во­ни на­ра­зі пра­цю­ють у тур­бо­ре­жи­мі.

І на­справ­ді са­ме цей тур­бо­ре­жим і по­трі­бен для то­го, щоб при­ско­ри­ти еко­но­мі­чне зро­ста­н­ня. То­му ми ува­жно слід­ку­є­мо за про­це­са­ми і з не­тер­пі­н­ням че­ка­є­мо ре­зуль­та­тів роз­по­ча­тих пе­ре­тво­рень уже в най­ближ­чі мі­ся­ці.

— Між­на­ро­дні фі­нан­со­ві ор­га­ні­за­ції по­пе­ре­джа­ють кра­ї­ни про сут­тє­ві про­бле­ми, які мо­жуть ви­ни­кну­ти у гло­баль­ній еко­но­мі­ці. Ві­до­мо, що най­біль­ше від та­ких гло­баль­них по­тря­сінь стра­жда­ють кра­ї­ни, які роз­ви­ва­ю­ться. Що по­трі­бно зро­би­ти Укра­ї­ні, щоб мі­ні­мі­зу­ва­ти на­слід­ки май­бу­тньої кри­зи?

— Ми не стіль­ки по­пе­ре­джа­є­мо про по­ча­ток кри­зи, скіль­ки за­кли­ка­є­мо кра­ї­ни під­го­ту­ва­ти­ся до то­го, що не­бо над гло­баль­ною еко­но­мі­кою бу­де по­хму­рі­шим, а про­гно­зи та на­строї — більш пе­си­мі­сти­чни­ми. Що мо­же зро­би­ти Укра­ї­на для то­го, щоб пом’якши­ти не­га­тив­ні впли­ви від спо­віль­не­н­ня гло­баль­ної еко­но­мі­ки? Пі­сля кри­зи 2014–2015 ро­ків Укра­ї­на пе­ре­йшла до гну­чко­го кур­со­утво­ре­н­ня, це хо­ро­ша пра­кти­ка, яку вар­то про­дов­жу­ва­ти і на­да­лі. Це ду­же ва­жли­во, оскіль­ки еко­но­мі­ка Укра­ї­ни все ще ду­же за­ле­жить від екс­пор­ту си­ро­ви­ни. У пе­рі­о­ди гло­баль­ної ста­гна­ції си­ро­вин­ні еко­но­мі­ки зав­жди вра­зли­ві, бо сві­то­ві ці­ни на си­ро­ви­ну по­чи­на­ють зни­жу­ва­ти­ся. Са­ме то­му ва­жли­во, щоб обмін­ний курс не пе­ре­бу­вав у ру­чно­му управ­лін­ні, а від­по­від­ав ре­аль­но­му ста­ну зов­ні­шніх тор­го­вель­них про­це­сів. Це убез­пе­чить вас від сут­тє­вих ри­зи­ків, які Укра­ї­на вже пе­ре­жи­ва­ла в ми­ну­ло­му.

Крім то­го, мо­не­тар­на, пру­ден­цій­на та фі­скаль­на по­лі­ти­ки ма­ють та­кож про­дов­жу­ва­ти рух обра­ни­ми кур­са­ми. За­раз са­ме час бу­ду­ва­ти пев­ні фі­скаль­ні бу­фе­ри, які до­по­мо­жуть у май­бу­тньо­му, у ра­зі яки­хось жорс­тких стре­со­вих сце­на­рі­їв, пом’якши­ти не­га­тив­ні впли­ви на еко­но­мі­ку.

У цьо­му кон­текс­ті ва­жли­во за­ува­жи­ти, що та ро­бо­та, яку про­во­дить укра­їн­ське Мі­ні­стер­ство фі­нан­сів для фі­нан­со­вої та фі­скаль­ної ста­біль­но­сті, те, як во­ни управ­ля­ють дер­жав­ним бор­гом, — це зна­чне до­ся­гне­н­ня. Я ро­зу­мію, якою важ­кою і скла­дною бу­ла ро­бо­та, і вті­ше­на ти­ми чу­до­ви­ми ре­зуль­та­та­ми, яких до­ся­гла ко­ман­да мі­ні­стер­ства. Гі­дни­ми є і ре­зуль­та­ти ро­бо­ти ко­ман­ди На­ціо­наль­но­го бан­ку, яка змо­гла по­бу­ду­ва­ти здо­ро­ву гро­шо­во-кре­ди­тну та ва­лю­тну по­лі­ти­ки, що їх тре­ба про­дов­жу­ва­ти на­да­лі.

— Один із уні­вер­саль­них ре­це­птів під­трим­ки еко­но­мі­ки у кри­зо­ві пе­рі­о­ди — ін­ве­сти­ції у ви­ро­бни­цтво та ін­фра­стру­кту­ру. Ви щой­но по­вер­ну­ли­ся з ін­ве­сти­цій­но­го фо­ру­му у Ма­рі­у­по­лі. По­ді­лі­ться вра­же­н­ня­ми, будь ла­ска, чи є шля­хи швид­ко­го від­нов­ле­н­ня Дон­ба­су та за­лу­че­н­ня ін­ве­сти­цій у йо­го ін­фра­стру­кту­ру?

— На­справ­ді мо­ва має йти про гло­баль­не від­нов­ле­н­ня жит­тє­зда­тно­сті еко­но­мі­ки цьо­го ре­гіо­ну, а не про­сто про від­бу­до­ву ко­ли­шніх еко­но­мі­чних мо­де­лей у ре­гіо­ні. Вра­хо­ву­ю­чи, що ще до кри­зи еко­но­мі­ка Дон­ба­су йшла на спад, ми не вва­жа­є­мо, що про­сте її від­тво­ре­н­ня бу­де пра­виль­ним рі­ше­н­ням. У 2014-му, ко­ли по­ча­ла­ся кри­за, Дон­бас уже був над­то за­ле­жний від дер­жав­но­го фі­нан­су­ва­н­ня та під­трим­ки, йо­го еко­но­мі­чна жит­тє­зда­тність уже бу­ла під пи­та­н­ням. То­му, ко­ли ми ди­ви­мо­ся на Дон­бас за­раз, то ро­зу­мі­є­мо, що май­бу­тнє цьо­го ре­гіо­ну має бу­ти ін­шим, не та­ким, як до кри­зи. Ми шу­ка­є­мо но­ві еко­но­мі­чні мо­де­лі, но­ві ру­шії та сти­му­ли для йо­го еко­но­мі­чно­го зро­ста­н­ня. Зро­зумі­ло, що від­нов­ле­н­ня Дон­ба­су не бу­де швид­ким і не мо­же обме­жу­ва­ти­ся ли­ше від­нов­ле­н­ням ін­фра­стру­кту­ри.

Наш до­свід ро­бо­ти в ін­ших кра­ї­нах, які пе­ре­жи­ли кон­флі­кти, го­во­рить про те, що, крім ін­фра­стру­кту­ри, є по­тре­ба у на­дан­ні які­сних дер­жав­них по­слуг, по­кра­щен­ні ро­бо­ти мі­сце­вих ор­га­нів вла­ди, ство­рен­ні здо­ро­во­го со­ці­аль­но­го се­ре­до­ви­ща, фор­му­ван­ні со­ці­аль­ної єд­но­сті. На­ра­зі Дон­бас пе­ре­бу­ває під впли­вом тих обме­жень зро­ста­н­ня, які впли­ва­ють і на ін­ші ре­гіо­ни Укра­ї­ни. Існує три прин­ци­по­ві фа­кто­ри, які до­зво­лять ре­гіо­нам при­ско­ри­ти їх роз­ви­ток: під­ви­ще­н­ня про­ду­ктив­но­сті пра­ці, по­кра­ще­н­ня та по­гли­бле­н­ня бі­знес-зв’яз­ків як у ме­жах кра­ї­ни, так і на зов­ні­шніх рин­ках, і сти­му­лю­ва­н­ня кон­ку­рен­ції.

За­раз Сві­то­вий банк роз­по­чав до­слі­дже­н­ня мо­де­лей еко­но­мі­чно­го від­нов­ле­н­ня Дон­ба­су. Ми хо­че­мо кра­ще зро­зу­мі­ти, які шля­хи

роз­ви­тку під­хо­дять рі­зним ре­гіо­нам Дон­ба­су — До­неч­чи­ні та Лу­ган­щи­ні. І ми спо­ді­ва­є­мо­ся, що по­тім ре­зуль­та­ти на­шої ро­бо­ти ста­нуть під­ґрун­тям стра­те­гії роз­ви­тку Дон­ба­су, яка роз­ро­бля­ти­ме­ться уря­дом Укра­ї­ни. І, без­умов­но, ми ви­ко­ри­ста­є­мо ці ре­зуль­та­ти для пла­ну­ва­н­ня май­бу­тньої ро­бо­ти Сві­то­во­го бан­ку в цьо­му ре­гіо­ні. Крім то­го, ми спо­ді­ва­є­мо­ся, що отри­ма­ні на­ми ре­зуль­та­ти до­слі­дже­н­ня бу­дуть ви­ко­ри­сто­ву­ва­ти­ся й ін­ши­ми на­ши­ми між­на­ро­дни­ми пар­тне­ра­ми, які до­лу­ча­ти­му­ться до ро­бо­ти у цьо­му ре­гіо­ні.

— Зна­чна ча­сти­на Дон­ба­су — це ін­ду­стрі­аль­ний ре­гіон, у яко­му лю­ди, без пе­ре­біль­ше­н­ня, по­ко­лі­н­ня­ми пра­цю­ють у пев­них се­кто­рах. Це сут­тє­во ускла­днює мо­жли­во­сті впро­ва­дже­н­ня ін­ших еко­но­мі­чних мо­де­лей. Яку ува­гу у ва­шо­му до­слі­джен­ні бу­де при­ді­ле­но са­ме пе­ре­ква­лі­фі­ка­ції пра­ців­ни­ків і під­го­тов­ці мо­ло­ді ре­гіо­ну, ство­рен­ню но­вих ро­бо­чих місць? — Вла­сне, це один із го­лов­них аспе­ктів, які до­слі­джу­ва­ти­ме на­ша ко­ман­да. Ми вже ба­чи­мо го­лов­ну від­мін­ність між До­неч­чи­ною та Лу­ган­щи­ною. На до­да­чу до ви­до­був­ної про­ми­сло­во­сті на Лу­ган­щи­ні до­ста­тньо роз­ви­не­не сіль­ське го­спо­дар­ство. На наш по­гляд, бу­ло б пра­виль­ним там ро­би­ти акцент на роз­ви­тку фер­мер­ства, шу­ка­ти для ви­ро­бни­ків рин­ки збу­ту, ство­рю­ва­ти лан­цюж­ки фор­му­ва­н­ня до­да­ної вар­то­сті, щоб ви­ро­бни­ки не обме­жу­ва­ли­ся ли­ше збу­том си­ро­вин­них то­ва­рів і мо­гли ви­ро­бля­ти про­ду­кцію гли­бо­кої пе­ре­роб­ки, а го­лов­не, зна­йти шля­хи для то­го, щоб ці фер­ме­ри мо­гли пов­ною мі­рою ско­ри­ста­ти­ся від­кри­т­тям рин­ку сіль­сько­го­спо­дар­ських зе­мель.

До­неч­чи­на — це ін­ша істо­рія. Дій­сно, це пе­ре­ва­жно ін­ду­стрі­аль­на область, для якої зна­йти аль­тер­на­тив­ні шля­хи роз­ви­тку бу­де важ­че. Ми ро­зу­мі­є­мо, що ті ча­сти­ни обла­сті, де пе­ре­ва­жа­ють ша­хти, по­тре­бу­ва­ти­муть одних під­хо­дів, а ча­сти­ни із кон­цен­тра­ці­єю про­ми­сло­во­сті — ін­ших. І у бу­дья­ко­му ра­зі пе­ре­хід до но­вих еко­но­мі­чних мо­де­лей не бу­де про­стим. На­при­клад, за­кри­т­тя шахт для цьо­го ре­гіо­ну ма­ти­ме сут­тє­ві со­ці­аль­ні на­слід­ки, без під­го­тов­чої ро­бо­ти во­но не­мо­жли­ве. Сві­то­вий банк пла­нує на­да­ва­ти уря­ду те­хні­чну до­по­мо­гу, зокре­ма для то­го, щоб при­ду­ма­ти най­кра­щий ва­рі­ант ви­рі­ше­н­ня со­ці­аль­них про­блем при за­крит­ті шахт.

— Чи бу­де­те ви ви­ко­ри­сто­ву­ва­ти успі­шний до­свід ін­ших кра­їн, які вже здій­сни­ли транс­фор­ма­цію ву­гіль­них ре­гіо­нів? Та який са­ме — Ні­меч­чи­ни, Поль­щі?

— У нас є окре­ма ко­ман­да, яка за­йма­є­ться ви­клю­чно пи­та­н­ням транс­фор­ма­ції ву­гіль­них ре­гіо­нів. Во­ни вже про­ве­ли зна­чну ро­бо­ту, ви­ко­ри­сто­ву­ю­чи чи­слен­ні при­кла­ди ін­ших кра­їн, і по су­ті во­ни вже ма­ють пев­ні на­пра­цю­ва­н­ня, за­сно­ва­ні са­ме на успі­шних кей­сах по­ді­бних транс­фор­ма­цій, які мо­жна ре­а­лі­зу­ва­ти в укра­їн­ських умо­вах. На­ра­зі на­ше зав­да­н­ня — до­по­мог­ти уря­ду ви­зна­чи­ти пра­виль­ні на­пря­ми для вті­ле­н­ня цьо­го про­є­кту.

— Якщо по­вер­ну­ти­ся до Ін­ве­сти­цій­но­го фо­ру­му у Ма­рі­у­по­лі та зга­да­ти ін­ші ін­ве­сти­цій­ні фо­ру­ми, які ре­гу­ляр­но про­хо­дять в Укра­ї­ні, то, на ва­шу дум­ку, чи дій­сно та­кі за­хо­ди є ді­є­ви­ми з то­чки зо­ру за­лу­че­н­ня ін­ве­сти­цій?

— Ко­ли лю­ди зби­ра­ю­ться ра­зом і обго­во­рю­ють якусь те­му, це зав­жди ко­ри­сно. Але ін­ве­сти­цій­ні фо­ру­ми не є го­лов­ним чин­ни­ком у прийнят­ті іно­зем­ни­ми ін­ве­сто­ра­ми рі­ше­н­ня про те, чи пра­цю­ва­ти­муть во­ни в Укра­ї­ні.

Іно­зем­ні ін­ве­сто­ри оці­ню­ють ба­зо­ві фа­кто­ри, які фор­му­ють ін­ве­сти­цій­ний клі­мат у кра­ї­ні. Во­ни шу­ка­ють еко­но­мі­чної та по­лі­ти­чної ста­біль­но­сті, яка га­ран­ту­ва­ла б їм три­ва­лу ро­бо­ту. Во­ни роз­ра­хо­ву­ють на пев­ний рі­вень пе­ред­ба­чу­ва­но­сті, тоб­то шу­ка­ють кра­ї­ни із вер­хо­вен­ством пра­ва, гі­дним за­хи­стом прав вла­сни­ків, ста­біль­ним ви­ко­на­н­ням кон­тра­ктів, а не з пра­кти­ка­ми ви­рі­ше­н­ня бу­дья­ко­го пи­та­н­ня у ру­чно­му ре­жи­мі. Зви­чай­но, во­ни шу­ка­ють кра­ї­ни, де ко­ру­пція не є зна­чною про­бле­мою. І, без­пе­ре­чно, во­ни оці­ню­ють са­му мо­жли­вість еко­но­мі­чно­го зро­ста­н­ня в умо­вах ті­єї чи ін­шої кра­ї­ни. Якщо умо­ви не рів­ні, якщо пев­ні се­кто­ри мо­но­по­лі­зо­ва­ні, якщо для іно­зем­них ком­па­ній є якісь обме­же­н­ня, це мо­же від­ля­ку­ва­ти будь-яко­го ін­ве­сто­ра. Са­ме ці ре­чі є основ­ни­ми для прийня­т­тя рі­шень про будь-які ін­ве­сти­ції. Окрім, зви­чай­но, по­тен­цій­но­го при­бу­тку, який очі­ку­ють отри­ма­ти ін­ве­сто­ри.

— За­раз бі­знес, що тут пра­цює, по­дає вла­ді до­во­лі не­га­тив­ні си­гна­ли: хтось за­кри­ває за­вод в Укра­ї­ні, хтось ско­ро­чує ви­ро­бни­цтво, хтось ви­во­дить ін­ве­сти­ції. На ваш по­гляд, чо­му но­ва, лі­бер­та­рі­ан­ська, вла­да не мо­же зна­йти спіль­ної мо­ви з бі­зне­сом?

— На на­шу дум­ку, дер­жа­ва по­вин­на га­ран­ту­ва­ти бі­зне­су не­втру­ча­н­ня у йо­го ро­бо­ту. По су­ті, якщо ін­ве­стор при­хо­дить в Укра­ї­ну і пра­цює в ме­жах за­ко­но­дав­ства, ні­чо­го не по­ру­шу­ю­чи, вла­ді про­сто по­трі­бно да­ти мо­жли­вість спо­кій­но ве­сти бі­знес цьо­му ін­ве­сто­ро­ві, не втру­ча­ти­ся. Усві­дом­ле­н­ня цьо­го — клю­чо­ва від­по­відь на пи­та­н­ня, як утри­ма­ти ін­ве­сто­ра.

— Тоб­то про­бле­ма у пра­кти­ках вза­є­мо­дії вла­ди і бі­зне­су. Але для то­го, щоб ін­ве­сто­ри по­ча­ли до­ві­ря­ти вла­ді, по­трі­бно чи­ма­ло ча­су за­сто­су­ва­н­ня без­до­ган­них пра­ктик. І я не пе­ре­ко­на­на, що Укра­ї­на має і час, і вла­ду, яка го­то­ва про­тя­гом цьо­го ча­су не втру­ча­ти­ся у ро­бо­ту ре­аль­но­го се­кто­ру.

— Дій­сно, го­тов­ність ін­ве­сто­рів до­ві­ря­ти вла­ді ґрун­ту­є­ться са­ме на пра­кти­чних мо­мен­тах: чи ви­ко­ну­ю­ться кон­тра­кти та за­ко­но­дав­ство, чи до­три­му­ю­ться ви­мо­ги, чи збе­рі­га­є­ться здо­ро­ва кон­ку­рен­ція, чи ка­ра­ють по­ру­шни­ків, чи не­упе­ре­дже­не су­до­чин­ство. Ко­мусь до­ста­тньо бу­де і одно­го хо­ро­шо­го при­кла­ду для то­го, щоб про­дов­жи­ти пра­цю­ва­ти в Укра­ї­ні, хтось ви­рі­шить по­че­ка­ти, по­ки хо­ро­ші пра­кти­ки не ста­нуть нор­мою. Але по­ки цих здо­ро­вих умов вза­є­мо­дії вла­ди та бі­зне­су не бу­де, при всіх ін­ших еко­но­мі­чних пе­ре­ва­гах Укра­ї­на втра­ча­ти­ме кон­ку­рен­тні пе­ре­ва­ги в очах ін­ве­сто­рів. — Не­вдов­зі IFC, що вхо­дить до гру­пи Сві­то­во­го бан­ку, увій­де в ка­пі­тал дер­жав­но­го Укр­га­збан­ку. Це бу­де зна­чним про­су­ва­н­ням ре­фор­ми дер­жбан­ків в Укра­ї­ні. Але чи го­то­ві ін­ші укра­їн­ські дер­жав­ні бан­ки до роз­дер­жав­ле­н­ня? Чи за­до­во­ле­ні ви тем­пом ці­єї ре­фор­ми?

— З усіх укра­їн­ських дер­жав­них бан­ків, зви­чай­но, Укр­га­збанк до­ся­гнув най­кра­щих ре­зуль­та­тів на шля­ху пе­ре­тво­рень. Але за­галь­ний темп ре­фор­ми вар­то при­ско­ри­ти. Пі­сля на­ціо­на­лі­за­ції При­ват­бан­ку у гру­дні 2016 ро­ку дер­жа­ва ста­ла вла­сни­цею по­ло­ви­ни бан­ків­сько­го се­кто­ру. Це за­над­то ба­га­то. Цю час­тку дер­жав­ної вла­сно­сті не­об­хі­дно ско­ро­чу­ва­ти якнай­швид­ше, і уряд це ро­зу­міє.

Однак по­ки що три ін­ші дер­жав­ні бан­ки не го­то­ві до при­ва­ти­за­ції. Їх тре­ба ре­фор­му­ва­ти, і, го­лов­не, їм тре­ба ви­рі­ши­ти їх про­бле­ми із не­пра­цю­ю­чи­ми кре­ди­та­ми, яких на ба­лан­сах цих трьох бан­ків ду­же ба­га­то. Рі­вень цих не­пра­цю­ю­чих кре­ди­тів в Оща­дбан­ку, При­ват­бан­ку та Укре­ксім­бан­ку над­то ви­со­кий — у се­ре­дньо­му 65–70% від за­галь­но­го кре­ди­тно­го порт­фе­ля. Ви­рі­ше­н­ня цьо­го пи­та­н­ня бу­де ду­же ва­жли­вим для подаль­шо­го впро­ва­дже­н­ня ре­фор­ми се­кто­ру дер­жав­них бан­ків. То­му що по­тен­цій­ні ін­ве­сто­ри, які мо­гли б увійти в ка­пі­та­ли цих бан­ків, не за­ці­кав­ле­ні у при­ва­ти­за­ції фі­н­уста­нов із кре­ди­тни­ми порт­фе­ля­ми та­кої яко­сті.

Для то­го, щоб зру­ши­ти з мі­сця ви­рі­ше­н­ня пи­та­н­ня із не­пра­цю­ю­чи­ми кре­ди­та­ми, уряд по­ви­нен прийня­ти по­ста­но­ву, яка по су­ті розв’яза­ла б ру­ки ке­рів­ни­цтву дер­жав­них бан­ків у ро­бо­ті із цим кре­ди­тним порт­фе­лем і до­зво­ли­ла б їм ви­ко­ри­сто­ву­ва­ти всі мо­жли­ві ін­стру­мен­ти для ви­рі­ше­н­ня ці­єї про­бле­ми. Бо ре­стру­кту­ри­за­ція цих не­пра­цю­ю­чих кре­ди­тів бу­де скла­дним про­це­сом. За на­ши­ми оцін­ка­ми, во­на по­тре­бу­ва­ти­ме ви­ко­ри­ста­н­ня ду­же рі­зних ін­стру­мен­тів: спи­са­н­ня, про­да­жу на ау­кціо­нах, рі­зно­ма­ні­тних ре­стру­кту­ри­за­цій то­що.

— Сво­го ча­су уряд про­по­ну­вав ство­ри­ти окре­му ком­па­нію з управ­лі­н­ня акти­ва­ми, яка прийня­ла б на ба­ланс ці не­пра­цю­ю­чі кре­ди­ти і взя­ла б на се­бе увесь тя­гар ро­бо­ти з ни­ми, на­то­мість дер­жав­ні бан­ки отри­ма­ли б мо­жли­вість сут­тє­во по­кра­щи­ти свої кре­ди­тні порт­фе­лі. Чо­му ця ідея не бу­ла вті­ле­на?

— На при­кла­ді Укр­га­збан­ку ми ба­чи­мо, що є мо­жли­во­сті успі­шно­го ви­рі­ше­н­ня ці­єї про­бле­ми без ство­ре­н­ня до­да­тко­вих уста­нов. Ін­ші дер­жав­ні бан­ки мо­жуть зро­би­ти те ж са­ме. Але, вра­хо­ву­ю­чи, що у них об­ся­ги не­пра­цю­ю­чих кре­ди­тів зна­чно біль­ші, їм для цьо­го по­трі­бно нор­ма­тив­но вре­гу­лю­ва­ти шля­хи ці­єї ре­стру­кту­ри­за­ції та весь не­об­хі­дний ін­стру­мен­та­рій. Це тре­ба для то­го, щоб убез­пе­чи­ти їх ке­рів­ни­цтво від мо­жли­вих зви­ну­ва­чень, бо фа­кти­чно йде­ться про кре­ди­ти, ви­да­ні дер­жав­ним ко­штом. Тож бан­ки по­вин­ні отри­ма­ти си­гнал, що во­ни мо­жуть і ма­ють пра­цю­ва­ти над ре­стру­кту­ри­за­ці­єю, що дер­жа­ва до­зво­ляє їм це зро­би­ти.

— Сві­то­вий банк на по­ча­тку ро­ку прийняв рі­ше­н­ня про на­да­н­ня Укра­ї­ні по­зи­ки у 200 міль­йо­нів до­ла­рів на під­трим­ку ма­лих і се­ре­дніх сіль­сько­го­спо­дар­ських під­при­ємств, по­тім по­го­див­ся фі­нан­со­во під­три­ма­ти фер­ме­рів, які пла­ну­ють при­дба­ти зем­лю пі­сля від­кри­т­тя рин­ку сіль­сько­го­спо­дар­ських зе­мель. Чи до­ста­тньо цих за­хо­дів для то­го, щоб змі­цни­ти фер­мер­ство в Укра­ї­ні? Що має пе­ред­ба­чи­ти вла­да під час зе­мель­ної ре­фор­ми, щоб во­на спри­я­ла роз­ви­тку фер­мер­ства?

— Зе­мель­на ре­фор­ма — це та ре­фор­ма, яка дій­сно мо­же ба­га­то чо­го змі­ни­ти в дер­жа­ві, але для цьо­го по­трі­бно, щоб її бу­ло про­ве­де­но пра­виль­но, від­по­від­но до дер­жав­них ін­те­ре­сів та ін­те­ре­сів на­сам­пе­ред фер­ме­рів. Основ­не її зав­да­н­ня — ви­віль­ни­ти по­тен­ці­ал, при­ско­ри­ти еко­но­мі­чне зро­ста­н­ня, транс­фор­му­ва­ти сіль­сько­го­спо­дар­ський се­ктор. Мо­ра­то­рій шко­дить вла­сни­кам зем­лі, бо їхнє пра­во вла­сно­сті обме­же­не: во­ни не мо­жуть ви­ко­ри­сто­ву­ва­ти свою зем­лю як бан­ків­ську за­ста­ву, не мо­жуть її про­да­ти.

Що по­трі­бно для то­го, щоб зе­мель­на ре­фор­ма бу­ла про­ве­де­на пра­виль­но? Зви­чай­но основ­на пе­ре­сто­ро­га — це те, що зем­лю ку­пу­ва­ти­ме ли­ше обме­же­на кіль­кість лю­дей, і це при­зве­де до ве­ли­ких кон­цен­тра­цій зе­мель­них бан­ків. Для то­го, щоб цьо­го не від­бу­ло­ся, ду­же ва­жли­во, щоб, крім за­ко­ну, який вла­сне ска­сує мо­ра­то­рій на про­даж зем­лі, бу­ли ство­ре­ні ін­ші нор­ма­тив­но-пра­во­ві за­по­бі­жни­ки, які уне­мо­жли­ви­ли б кон­цен­тра­цію зе­мель. Пе­ре­лік цих за­по­бі­жни­ків є, і він ду­же дов­гий. Але най­ва­жли­ві­ші з них пов’яза­ні із до­сту­пом до да­них і про­зо­рі­стю цих да­них. Від­кри­тий до­ступ до зе­мель­но­го ка­да­стру та йо­го про­зо­рість, від­кри­ті да­ні що­до цін, від­кри­ті ві­до­мо­сті що­до по­ка­зни­ків сіль­сько­го­спо­дар­ських під­при­ємств і їхніх вла­сни­ків. Та­кож ці за­по­бі­жні ме­ха­ні­зми пе­ред­ба­ча­ють ство­ре­н­ня ін­сти­ту­ту зе­мель­но­го ом­буд­сме­на, який за­без­пе­чу­вав би за­хист прав зем­ле­вла­сни­ків і про­ти­ді­яв би рей­дер­ству. Є ба­га­то за­хо­дів, які ма­ють бу­ти вті­ле­ні для то­го, щоб ця ре­фор­ма нор­маль­но спра­цю­ва­ла, і за­раз уряд пра­цює са­ме над цим.

Крім то­го, є ще одна вкрай ва­жли­ва сфе­ра — кре­ди­ту­ва­н­ня під ку­пів­лю зем­лі. Бан­ків­ський се­ктор го­то­вий до від­кри­т­тя зе­мель­но­го рин­ку, для ньо­го це но­вий і при­ва­бли­вий ри­нок. Та зро­зумі­ло, що ко­мер­цій­ні бан­ки бу­дуть орі­єн­ту­ва­ти­ся на ро­бо­ту із ве­ли­ки­ми та се­ре­дні­ми агро­про­ми­сло­ви­ми ком­па­ні­я­ми, а не на дрі­бних фер­ме­рів. Вла­сне дрі­бні фер­ме­рі — це най­більш вра­зли­ва гру­па по­зи­чаль­ни­ків, яким і хо­че до­по­мог­ти Сві­то­вий банк, аби во­ни дій­сно змо­гли ско­ри­ста­ти­ся пов­ною мі­рою ти­ми мо­жли­во­стя­ми, які отри­ма­ють пі­сля від­кри­т­тя рин­ку сіль­сько­го­спо­дар­ських зе­мель. Ми обго­во­рю­ва­ли з уря­дом рі­зні ва­рі­ан­ти то­го, як за­без­пе­чи­ти ма­лим фер­ме­рам до­ступ до кре­ди­тів, се­ред ін­шо­го обго­во­рю­ва­ла­ся схе­ма час­тко­во­го га­ран­ту­ва­н­ня кре­ди­тів, що змен­шить їх кре­ди­тний ри­зик для бан­ків і сти­му­лю­ва­ти­ме їх за­ці­кав­ле­ність у кре­ди­ту­ван­ні і дрі­бних фер­ме­рів та­кож.

Та­кож ми обго­во­рю­є­мо з уря­дом ви­ко­ри­ста­н­ня сіль­сько­го­спо­дар­ських суб­си­дій і пев­ну їх транс­фор­ма­цію. Го­лов­не зав­да­н­ня ці­єї ре­фор­ми — транс­фор­ма­ція сіль­сько­го­спо­дар­сько­го се­кто­ру, яка по­ля­гає не ли­ше у змі­ні форм го­спо­да­рю­ва­н­ня в АПК від ла­ти­фун­дій до фер­мер­ських го­спо­дарств, а й у сти­му­лю­ван­ні пе­ре­хо­ду від ви­ро­щу­ва­н­ня та збу­ту си­ро­вин­них то­ва­рів до ви­ро­бни­цтва то­ва­рів із біль­шою до­да­ною вар­ті­стю. Цей пе­ре­хід, на на­шу дум­ку, мо­жли­вий якраз у ма­лих і се­ре­дніх фер­мер­ських го­спо­дар­ствах. Адже куль­ту­ри, які да­ють біль­шу до­да­ну вар­тість, та­кі як фру­кти чи яго­ди, на­при­клад, не по­тре­бу­ють для ви­ро­щу­ва­н­ня ве­ли­ких площ і при цьо­му за­без­пе­чу­ють хо­ро­ший за­ро­бі­ток. І сіль­сько­го­спо­дар­ські суб­си­дії ма­ють спря­мо­ву­ва­ти­ся са­ме на сти­му­лю­ва­н­ня ви­ро­бни­цтва про­ду­кції із біль­шою до­да­ною вар­ті­стю ма­ли­ми і се­ре­дні­ми го­спо­дар­ства­ми.

Ми про­ана­лі­зу­ва­ли ви­ко­ри­ста­н­ня сіль­сько­го­спо­дар­ських суб­си­дій, і, на жаль, по­ки що во­ни ви­ко­ри­сто­ву­ю­ться не­ефе­ктив­но. На­да­н­ня суб­си­дій мо­ло­чним під­при­єм­ствам сво­го ча­су дій­сно ма­ло по­зи­тив­ні ефе­кти, але за­раз їх отри­му­ють ве­ли­кі за­мо­жні ком­па­нії, які ма­ють мо­жли­вість бра­ти кре­ди­ти на­віть у між­на­ро­дних бан­ках. То чо­му ж дер­жа­ві не ви­ко­ри­ста­ти цих суб­си­дій для під­трим­ки ма­лих фер­ме­рів, які хо­чуть ви­ро­щу­ва­ти куль­ту­ри з біль­шою до­да­ною вар­ті­стю?

— Се­ред про­є­ктів Сві­то­во­го бан­ку в Укра­ї­ні вже є про­єкт, що за­без­пе­чує до­ступ до фі­нан­су­ва­н­ня ма­ло­му та се­ре­дньо­му бі­зне­су, але ви­бір­ка за ним не най­кра­ща, — про­єкт має за­вер­ши­ти­ся у бе­ре­зні на­сту­пно­го ро­ку, а з пе­ред­ба­че­них 150 міль­йо­нів до­ла­рів на­ра­зі ви­тра­че­но тро­хи біль­ше 50 міль­йо­нів. Чи по­кра­щи­ла­ся, на ва­шу дум­ку, си­ту­а­ція з осво­є­н­ням ко­штів МФО в Укра­ї­ні? Та в чо­му при­чи­ни то­го, що де­які про­є­кти до­сі не ви­ко­ну­ю­ться ро­ка­ми?

— На­справ­ді той про­єкт, який ви зга­да­ли, — один із зраз­ко­вих, бо він не за­вер­шу­є­ться на­ве­сні на­сту­пно­го ро­ку, а пра­цю­ва­ти­ме ще три ро­ки, і, зва­жа­ю­чи на це, тем­пи йо­го ви­ко­на­н­ня, нав­па­ки, є ду­же хо­ро­ши­ми. Вла­сне, ми роз­ра­хо­ву­є­мо, що якраз за ці­єю про­гра­мою усі ко­шти бу­де ви­бра­но ще до її за­вер­ше­н­ня.

Та, на жаль, ця про­гра­ма є ви­ня­тком. За­га­лом ін­ве­сти­цій­ні про­гра­ми ре­а­лі­зо­ву­ю­ться в Укра­ї­ні ду­же по­віль­но. По-пер­ше, адмі­ні­стра­тив­ні пе­ре­по­ни в Укра­ї­ні про­сто не­пе­ре­бор­ні. До­сі існує ве­ли­че­зна кіль­кість по­ряд­ків, про­це­дур та екс­пер­тиз, ма­ло не з ра­дян­ських ча­сів, які по­тре­бу­ють ве­ли­ких об­ся­гів «па­пе­ро­вої» ро­бо­ти і не­ймо­вір­ної кіль­ко­сті під­пи­сів під ко­жним па­пір­цем на усіх ета­пах ви­ко­на­н­ня. Та­ких скла­дних бю­ро­кра­ти­чних пра­ктик у біль­шо­сті кра­їн сві­ту вже не­має, во­ни ли­ши­ли­ся ли­ше на пост­ра­дян­сько­му про­сто­рі. І во­ни май­же ні­ко­ли не до­по­ма­га­ють ви­ко­нан­ню про­є­ктів, але га­ран­то­ва­но за­ва­жа­ють, бо за­би­ра­ють ду­же ба­га­то ча­су. Са­ме то­му для Укра­ї­ни пи­та­н­ня де­ре­гу­ля­ції та спро­ще­н­ня адмі­ні­стра­тив­них про­це­сів — одне з пер­шо­чер­го­вих.

По-дру­ге, в Укра­ї­ні до­сі ба­га­то ко­ру­пції. І ця ко­ру­пція впли­ває і на на­ші ін­ве­сти­цій­ні про­гра­ми. Сві­то­вий банк має ну­льо­ву то­ле­ран­тність до ко­ру­пції, тож як тіль­ки нам стає ві­до­мо про ко­ру­пцій­ні пра­во­по­ру­ше­н­ня під час ре­а­лі­за­ції на­ших про­є­ктів, ми цю ре­а­лі­за­цію при­зу­пи­ня­є­мо і по­чи­на­є­мо роз­слі­ду­ва­н­ня. Оскіль­ки та­ке від­бу­ва­є­ться до­сить ча­сто, осо­бли­во на ета­пі за­ку­пі­вель, це сут­тє­во галь­мує ре­а­лі­за­цію на­ших про­є­ктів.

Че­рез ці дві при­чи­ни ре­а­лі­за­ція на­ших ін­ве­сти­цій­них про­грам дій­сно ру­ха­є­ться ду­же по­віль­но. Остан­ні три ро­ки ми на­ма­га­ли­ся зна­йти ін­стру­мен­ти, які до­по­мо­гли б нам ру­ха­ти­ся швид­ше, але по­ки що не мо­же­мо по­хва­ли­ти­ся ре­зуль­та­том. І це тра­ге­дія, бо че­рез бю­ро­кра­тію та ко­ру­пцію уряд Укра­ї­ни що­ро­ку не ви­ко­ри­сто­вує мі­льяр­дів до­ла­рів від ін­ве­сти­цій­них про­є­ктів. Гро­ші, які вже ухва­ле­ні між­на­ро­дни­ми пар­тне­ра­ми і за які мо­жна бу­ло б бу­ду­ва­ти до­ро­ги, онов­лю­ва­ти во­до­ка­на­ли та спо­ру­джу­ва­ти лі­кар­ні, не при­хо­дять в Укра­ї­ну.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.