КАСИЧ А. О.

Economy of Ukraine (Ukrainian) - - Зміст - А. О. КАСИЧ, про­фе­сор, до­ктор еко­но­мі­чних на­ук, зав­ка­фе­дрою ме­не­джмен­ту Ки­їв­сько­го на­ціо­наль­но­го уні­вер­си­те­ту те­хно­ло­гій та ди­зай­ну

– Мо­дер­ні­за­цій­ні про­це­си в Україні в кон­текс­ті сві­то­во­го до­сві­ду

З’ясо­ва­но су­тні­сні ха­ра­кте­ри­сти­ки та пред­став­ле­но ти­по­ло­гі­за­цію мо­дер­ні­за­цій­них про це­сів, управ­лі­н­ня яки­ми в ба­га­тьох кра­ї­нах сві­ту здій­сню­є­ться на ком­пле­ксній та си­стем­ній осно­ві. На­ве­де­но пе­ре­лік по­ка­зни­ків, які є ін­ди­ка­то­ра­ми мо­дер­ні­за­ції рі­зних ви­дів, та ме­то ди­чні під­хо­ди до їх ана­лі­зу. До­слі­дже­но ди­на­мі­ку про­це­сів мо­дер­ні­за­ції в рі­зних кра­ї­нах сві­ту і в Україні, що до­зво­ли­ло ви­зна­чи­ти масштаби від­ста­ва­н­ня та клю­чо­ві аспе­кти фор му­ва­н­ня від­по­від­ної стра­те­гії. Клю­чо­ві сло­ва: мо­дер­ні­за­цій­ні про­це­си, еко­но­мі­чна та еко­ло­гі­чна мо­дер­ні­за­ція, ін­дек си, рів­ні, ди­на­мі­ка, стра­те­гія.

ської еко­но­мі­ки. У США та­кож не­о­дно­ра­зо­во на­го­ло­шу­ва­ло­ся на не­об­хі­дно­сті не­о­ін­ду­стрі­а­лі­за­ції. Для кра­їн, що роз­ви­ва­ю­ться, зав­да­н­ня мо­дер­ні­за­ції ана­ло­гіч но на­бу­ва­ють дедалі біль­шо­го зна­че­н­ня, оскіль­ки ство­рю­ють для них можливості по­до­ла­н­ня від­ста­ва­н­ня від роз­ви­ну­тих кра­їн.

Ха­ра­кте­ри­зу­ю­чи су­ча­сний етап роз­ви­тку еко­но­мі­ки Укра­ї­ни, слід кон­ста­ту ва­ти: зни­же­н­ня ролі про­ми­сло­во­сті у ство­рен­ні ва­ло­вої до­да­ної вар­то­сті (ВДВ) (час­тка ВДВ про­ми­сло­во­сті у за­галь­но­му об­ся­гу ВДВ у 2000 р. ста­но­ви­ла 31,4%, у 2010 р. – 19,1%, у 2015 р. – 16,7%); не­стій­ку ди­на­мі­ку об­ся­гів ви­ро­бни­цтва (се ре­дньо­рі­чні тем­пи зро­ста­н­ня за пе­рі­од 2007–2016 рр. – 97%); зни­же­н­ня при­ваб ли­во­сті ре­аль­но­го се­кто­ру еко­но­мі­ки для зайня­то­сті на­се­ле­н­ня (чи­сель­ність пра цю­ю­чих у про­ми­сло­во­сті у 2000 р. ста­но­ви­ла 4,5 млн. осіб, а у 2015 р. – 2,6 млн. осіб); обме­же­ні вла­сні фі­нан­со­ві можливості про­ми­сло­во­сті для за­без­пе­че­н­ня роз ви­тку (до­сить ве­ли­ка кіль­кість під­при­ємств пра­цю­ють зби­тко­во: у 2010 р. – 41%, у 2015 р. – 27,3%); низь­ку ін­но­ва­цій­ну актив­ність під­при­ємств (час­тка про­ми­сло вих під­при­ємств, які впро­ва­джу­ва­ли ін­но­ва­ції, у 2000 р. ста­но­ви­ла 14,8%, у 2010 р. – 11,5%, у 2015 р. – 15,2%); на­ко­пи­че­н­ня кри­ти­чної ма­си мо­раль­но за­ста­рі­лих та фі­зи­чно спра­цьо­ва­них основ­них за­со­бів (60% – за да­ни­ми 2015 р.) * . Усе це свід­чить не тіль­ки про пов’яза­ний ха­ра­ктер про­блем су­ча­сно­го ета­пу роз­ви­тку укра­їн­ської еко­но­мі­ки, але й про не­об­хі­дність роз­роб­ки чі­ткої стра­те­гії роз­ви­тку, спря­мо­ва ної, на­сам­пе­ред, на при­ско­ре­н­ня про­це­сів мо­дер­ні­за­ції.

З огля­ду на це, ме­та статті – до­слі­ди­ти ди­на­мі­ку про­це­сів мо­дер­ні­за­ції в Україні по­рів­ня­но з ін­ши­ми кра­ї­на­ми на осно­ві си­сте­ма­ти­зо­ва­них те­о­ре­ти­чних і роз­ро­бле­них ме­то­ди­чних по­ло­жень для ви­зна­че­н­ня стра­те­гі­чно орі­єн­то­ва­них зав дань у цій сфе­рі.

Осно­вою ефе­ктив­но­го управ­лі­н­ня про­це­са­ми мо­дер­ні­за­ції має ста­ти іден­ти фі­ка­ція ета­пів ево­лю­ції та го­лов­них ха­ра­кте­ри­стик мо­дер­ні­за­ції у тих кра­ї­нах, які до­ся­гли істо­тних ре­зуль­та­тів у сво­є­му роз­ви­тку. Оскіль­ки мо­дер­ні­за­цій­ні про­це­си є скла­дни­ми та ба­га­то­гран­ни­ми, їх до­слі­дже­н­ня по­вин­но від­бу­ва­ти­ся від­по­від­но до ком­пле­ксної ме­то­ди­ки і давати чі­тке уяв­ле­н­ня про за­ко­но­мір­но­сті роз­ви­тку на рів­ні те­о­рії та пра­кти­ки. Для цьо­го не­об­хі­дно:

– уза­галь­ни­ти на­у­ко­ві під­хо­ди до розуміння су­тно­сті мо­дер­ні­за­ції та си­сте ма­ти­зу­ва­ти те­о­рії мо­дер­ні­за­ції, що до­зво­лить ви­зна­чи­ти стру­ктур­ні ха­ра­кте­рис ти­ки про­це­су, які по­тре­бу­ють до­слі­дже­н­ня;

– роз­ро­би­ти ме­то­ди­ку ана­лі­зу про­це­сів мо­дер­ні­за­ції, тоб­то об­грун­ту­ва­ти ета пи до­слі­дже­н­ня та сфор­му­ва­ти від­по­від­ний на­бір по­ка­зни­ків;

– ком­пле­ксно ви­вчи­ти про­це­си мо­дер­ні­за­ції на при­кла­ді кра­їн, які здій­сни ли або здій­сню­ють мо­дер­ні­за­цій­ні ре­фор­ми, та на­зва­ти мо­жли­вість ви­ко­ри­стан ня їх до­сві­ду; – син­те­зу­ва­ти осо­бли­во­сті та за­ко­но­мір­но­сті про­це­сів мо­дер­ні­за­ції; – об­грун­ту­ва­ти зміст стра­те­гії мо­дер­ні­за­ції; – ви­зна­чи­ти на­бір за­хо­дів та ін­стру­мен­тів, не­об­хі­дних для про­ве­де­н­ня мо дер­ні­за­ції на­ціо­наль­но­го про­ми­сло­во­го ком­пле­ксу.

Те­о­ре­ти­чна та ме­то­ди­чна ба­за кон­це­пції мо­дер­ні­за­ції

По­ло­же­н­ня те­о­рії мо­дер­ні­за­ції бе­руть по­ча­ток у фі­ло­соф­ських іде­ях до­би на уко­вих ре­во­лю­цій ХVІ–ХVІІ ст. та епо­хи Про­сві­тни­цтва ХVІІ–ХVІІІ ст., ко­ли бу­ло

Дер­жав­на слу­жба ста­ти­сти­ки Укра­ї­ни : Офі­цій­ний сайт [Еле­ктрон­ний ре­сурс]. – Ре­жим до­сту­пу : http://www.ukrstat.gov.ua/.

до­ко­рін­но пе­ре­о­сми­сле­но став­ле­н­ня лю­ди­ни до сві­ту. Про­те ре­аль­ним по­штов хом до чі­тко­го на­у­ко­во пра­кти­чно­го ви­окрем­ле­н­ня без­по­се­ре­дньо про­це­сів мо дер­ні­за­ції ста­ли про­ми­сло­ва ре­во­лю­ція в Ан­глії та Ве­ли­ка фран­цузь­ка ре­во­лю ція XVIII ст. Са­ме в той час ви­ни­кло по­ня­т­тя “мо­дер­ні­за­ція”, яке ві­дра­зу ста­ло об’єктом ви­вче­н­ня в ме­жах ба­га­тьох га­лу­зей на­у­ки. Ба­га­то­гран­ність до­слі­джу ва­них про­це­сів під­твер­джу­є­ться тим, що ідеї мо­дер­ні­за­ції від­сте­жу­ю­ться, зо кре­ма, у пра­цях фі­ло­со­фів Р. Аро­на [1] та Д. Бел­ла [2], со­ціо­ло­гів З. Ба­у­ма­на [3] та М. Ве­бе­ра [4], Х. Вель­це­ля та Р. Ін­гл­хар­та [5; 6], по­лі­то­ло­гів С. Хан­тінг­то на [7], С. Лі­псе­та [8], еко­но­мі­ста В. Ро­стоу [9] та ін­ших.

Для розуміння су­тно­сті тер­мі­на “мо­дер­ні­за­ція” слід на­ве­сти клю­чо­ві, на на­шу дум­ку, ви­зна­че­н­ня, які під­кре­слю­ють ба­га­то­гран­ність до­слі­джу­ва­них про­це­сів, без прив’яз­ки до пев­ної га­лу­зі на­у­ки (табл. 1).

От­же, мо­дер­ні­за­ція – це про­цес ба­га­то­аспе­ктних пе­ре­тво­рень усіх сфер існу ва­н­ня та жит­тє­ді­яль­но­сті су­спіль­ства, які ха­ра­кте­ри­зу­ю­ться рі­зною ди­на­мі­кою, ви­ра­же­ні як у кіль­кі­сних, так і в які­сних по­ка­зни­ках, є вза­є­мозв’яза­ни­ми і по­тре бу­ють ці­льо­во­го управ­лі­н­ня з ме­тою син­хро­ні­за­ції змін.

На осно­ві уза­галь­не­н­ня на­яв­них під­хо­дів до ви­зна­че­н­ня су­тно­сті по­ня­т­тя “мо дер­ні­за­ція” до­ціль­но ви­окре­ми­ти де­кіль­ка основ­них ета­пів, які дозволяють від­сте жу­ва­ти ево­лю­цію те­о­рії мо­дер­ні­за­ції.

Пер­ший етап – мі­стив фра­гмен­тар­ні до­слі­дже­н­ня, ко­ли пред­став­ни­ка­ми рі­зних га­лу­зей на­у­ки роз­гля­да­лись окре­мі аспе­кти роз­ви­тку мо­дер­ні­за­ції – сус піль­ства, дер­жа­ви, то­му теорія мо­дер­ні­за­ції спри­йма­лась як скла­до­ва роз­ви­тку фі­ло­со­фії, со­ціо­ло­гії, по­лі­то­ло­гії, еко­но­мі­ки то­що.

Дру­гий етап – пов’яза­ний з те­хно­ло­гі­чним та еко­но­мі­чним на­пря­ма­ми роз ви­тку те­о­рії мо­дер­ні­за­ції, що бу­ло зу­мов­ле­но при­ско­ре­н­ням НТП та акти­ві­за­ці­єю про­це­сів ін­ду­стрі­а­лі­за­ції, на­сам­пе­ред, у роз­ви­ну­тих кра­ї­нах.

Тре­тій етап – ха­ра­кте­ри­зу­вав­ся кон­вер­ген­ці­єю скла­до­вих те­о­рії мо­дер­ні­за­ції та за­без­пе­че­н­ням ком­пле­ксно­го ба­че­н­ня ролі її про­це­сів у роз­ви­тку су­спіль­ства в ці­ло­му. У ба­га­тьох кра­ї­нах ві­дбув­ся пе­ре­хід до по­стін­ду­стрі­аль­ної ста­дії роз­ви­тку, в ре­зуль­та­ті чо­го по­чав­ся по­шук но­вих дже­рел мо­дер­ні­за­цій­них про­це­сів, зо­кре ма, в си­сте­мі осві­ти та куль­тур­но­му се­ре­до­ви­щі. То­ді у на­у­ков­ців сфор­му­ва­ло­ся розуміння не­об­хі­дно­сті син­хро­ні­за­ції скла­до­вих мо­дер­ні­за­ції та їх узго­дже­н­ня.

Че­твер­тий етап – пов’яза­ний з акти­ві­за­ці­єю до­слі­джень впли­ву про­це­сів те­хно­ло­гі­чної мо­дер­ні­за­ції на со­ці­аль­но еко­но­мі­чну ди­на­мі­ку в кра­ї­нах, що роз ви­ва­ю­ться. Мо­дер­ні­за­цію по­чи­на­ють роз­гля­да­ти як зда­тність цих кра­їн за­без пе­чи­ти ін­ду­стрі­а­лі­за­цію та по­до­ла­ти від­ста­ва­н­ня, на­сам­пе­ред, за еко­но­мі­чни­ми і те­хно­ло­гі­чни­ми ін­ди­ка­то­ра­ми. Однак з ча­сом ста­ло зро­зумі­лим, що мо­дер­ні за­ція асо­ці­ю­є­ться з більш мас­шта­бни­ми змі­на­ми (зокре­ма, де­мо­кра­ти­за­ці­єю, су­спіль­ним роз­ви­тком, ви­ко­ри­ста­н­ням рин­ко­вих ін­сти­ту­тів, під­ви­ще­н­ням рів­ня куль­ту­ри та осві­ти на­се­ле­н­ня), що в ці­ло­му від­по­від­ає за­галь­ній тен­ден­ції роз ви­тку ци­ві­лі­зо­ва­но­сті.

П’ятий етап – пов’яза­ний з подаль­шим роз­ши­ре­н­ням розуміння по­ня­т­тя “мо­дер­ні­за­ція” за ра­ху­нок ви­ко­ри­ста­н­ня по­ло­жень кон­це­пції ста­ло­го роз­ви­тку, від­по­від­но, мо­жли­вість за­галь­ної мо­дер­ні­за­ції су­спіль­ства ви­зна­ча­є­ться ба­чен ням чі­ткої при­чин­но на­слід­ко­вої за­ле­жно­сті її окре­мих скла­до­вих та за­без­пе че­н­ням ви­со­ко­го рів­ня їх кон­вер­ген­ції. У наш час го­лов­ні змі­ни відбуваються в си­сте­мах ві­ру­вань су­спіль­ства, які ста­ють драй­ве­ра­ми всьо­го ком­пле­ксу мо­дер ні­за­цій­них про­це­сів.

Пи­та­н­ня мо­дер­ні­за­ції еко­но­мі­ки Укра­ї­ни і без­по­се­ре­дньо її про­ми­сло­во­сті до­сить де­таль­но роз­гля­да­ю­ться укра­їн­ськи­ми вче­ни­ми. Те­о­ре­ти­ко ме­то­до­ло­гі­чні по­ло­же­н­ня мо­дер­ні­за­ції на­ціо­наль­ної еко­но­мі­ки роз­кри­то в пра­цях Б. Ан­друш кі­ва, О. Амоші та ін­ших [13], В. Гей­ця [14;15], О. Лев­ко­вець [16], Л. Фе­ду­ло­вої [17]. Кон­це­пту­аль­ні осно­ви стру­ктур­ної мо­дер­ні­за­ції про­ми­сло­во­сті роз­кри­то Ю. Кін­дзер­ським [18], О. Че­ба­но­вим [19]. Про ва­жли­вість за­сто­су­ва­н­ня стра­те­гі­чно­го під­хо­ду до про­це­сів мо­дер­ні­за­ції на­го­ло­шу­є­ться в пра­цях Я. Жа лі­ла [20] та ін­ших. Ю. Кіндзерський, зокре­ма, вка­зує на не­об­хі­дність про­ве­ден ня ре­стру­кту­ри­за­ції про­ми­сло­во­го ви­ро­бни­цтва від­по­від­но до на­зва­них стра­те гі­чних прі­о­ри­те­тів, яка по­тре­бує пев­них вза­є­мо­узго­дже­них управ­лін­ських рішень, ре­сур­сів і ча­су. То­му во­на має здій­сню­ва­ти­ся на за­са­дах дер­жав­но­го стра те­гі­чно­го пла­ну­ва­н­ня [18, c. 469]. А це озна­чає, що пи­та­н­ня роз­роб­ки на­у­ко­во об­грун­то­ва­ної стра­те­гії чи про­гра­ми мо­дер­ні­за­ції еко­но­мі­ки за­ли­ша­ю­ться акту аль­ни­ми.

Важливим на­у­ко­вим до­слі­дже­н­ням про­блем мо­дер­ні­за­ції остан­ніх ро­ків са­ме з по­зи­цій на­здо­га­ня­ю­чої еко­но­мі­ки є пра­ці Хе Чу­ань­ци [12], спів­ро­бі­тни­ка Ки тай­сько­го цен­тру до­слі­дже­н­ня мо­дер­ні­за­ції. Вже по­над де­ся­ти­лі­т­тя про­це­си мо дер­ні­за­ції ви­вча­ю­ться в Ки­таї си­стем­но. Ре­зуль­та­том ста­ла те­о­ре­ти­чна кон­це­пція

не­лі­ній­ної мо­де­лі “спі­ра­лі мо­дер­ні­за­ції”. Ки­тай­ські вче­ні об­грун­то­ву­ють мо­жли во­сті ви­ко­ри­ста­н­ня “ка­на­лів” для мо­дер­ні­за­цій­но­го “про­ри­ву”, що до­зво­ляє ди на­мі­чні­ше ско­ро­чу­ва­ти від­ста­ва­н­ня від роз­ви­ну­тих кра­їн. Хе Чу­ань­ци роз­гля­дає три ста­дії мо­дер­ні­за­ції: пер­вин­ну, вто­рин­ну та ін­те­гро­ва­ну.

Основ­ні під­хо­ди до кла­си­фі­ка­ції мо­дер­ні­за­ції, які роз­кри­то в пра­цях як за­ру бі­жних, так і укра­їн­ських вче­них, пред­став­ле­но в та­бли­ці 2.

Індустріалізація, тоб­то ди­на­мі­чне зро­ста­н­ня об­ся­гів ви­ро­бни­цтва та час­тки зайня­то­го на­се­ле­н­ня в про­ми­сло­во­му се­кто­рі, зу­мо­ви­ла фор­му­ва­н­ня ефе­ктив­них го­спо­да­рю­ю­чих суб’єктів – про­ми­сло­вих під­при­ємств. Де­ін­ду­стрі­а­лі­за­ція – це етап у роз­ви­тку еко­но­мі­ки, ко­ли за ра­ху­нок ви­со­ко­го рів­ня про­ду­ктив­но­сті пра­ці у про ми­сло­во­сті від­бу­ва­є­ться ви­віль­не­н­ня зайня­то­го на­се­ле­н­ня та йо­го пе­ре­орі­єн­та ція на сфе­ру по­слуг. Но­ва індустріалізація пе­ред­ба­чає від­нов­ле­н­ня ди­на­мі­ки при ско­ре­но­го роз­ви­тку про­ми­сло­во­сті у пер­шу чер­гу за ра­ху­нок га­лу­зей V і VI те­хно ло­гі­чних укла­дів, що за­без­пе­чить по­сту­по­ве фор­му­ва­н­ня ін­но­ва­цій­ної мо­де­лі.

Ко­жна кра­ї­на ви­бу­до­вує вла­сну мо­дель мо­дер­ні­за­ції, ре­а­лі­за­ція якої за­без­пе чує роз­ви­ток. Се­ред еле­мен­тів мо­дер­ні­за­цій­ної мо­де­лі слід ви­окре­ми­ти та­кі: еко но­мі­ка, су­спіль­ство, по­лі­ти­ка, куль­ту­ра, еко­ло­гія, стру­кту­ра, ін­сти­ту­ції то­що. Ро зу­мі­н­ня осо­бли­во­стей обра­ної мо­де­лі мо­дер­ні­за­ції та ком­пле­ксне до­слі­дже­н­ня її про­це­сів на при­кла­ді рі­зних кра­їн сві­ту дозволяють ви­зна­чи­ти най­ефе­ктив­ні­ші під­хо­ди для за­без­пе­че­н­ня не­об­хі­дної ди­на­мі­ки.

Під­хо­ди до оці­ню­ва­н­ня мо­дер­ні­за­ції

Се­ред існу­ю­чих у су­ча­сній на­у­ко­вій лі­те­ра­ту­рі ме­то­ди­чних під­хо­дів до ана­лі­зу про­це­сів мо­дер­ні­за­ції мо­жна на­зва­ти два основ­них:

пер­ший – ба­зу­є­ться на кон­це­пції ста­ло­го роз­ви­тку і пе­ред­ба­чає ро­зра­ху­нок по­ка­зни­ків, які спів­від­но­сять еко­но­мі­чну про­ду­ктив­ність з еко­ло­гі­чни­ми ре­зуль та­та­ми ді­яль­но­сті;

дру­гий – пе­ред­ба­чає ро­зра­ху­нок уза­галь­не­них по­ка­зни­ків у роз­рі­зі окре­мих ви­дів мо­дер­ні­за­ції та фор­му­ва­н­ня на цій осно­ві ком­пле­ксно­го по­ка­зни­ка.

Ме­то­ди­чну осно­ву до­слі­дже­н­ня про­це­сів мо­дер­ні­за­ції скла­да­ють роз­роб­ки ки тай­ських вче­них [12]. На осно­ві їхньої ме­то­ди­ки, по­чи­на­ю­чи з 2001 р., в Ки­таї про­во­дя­ться до­слі­дже­н­ня та го­ту­є­ться До­по­відь про мо­дер­ні­за­цію у сві­ті та в Ки­таї. Вче­ні сфор­му­ва­ли гру­пи по­ка­зни­ків від­по­від­но до ви­дів мо­дер­ні­за­ції (еко­но­міч на, со­ці­аль­на, еко­ло­гі­чна скла­до­ві) та кон­кре­ти­зу­ва­ли їх пе­ре­лік згі­дно із ста­ді­єю мо­дер­ні­за­ції (пер­вин­на, вто­рин­на, ін­те­гро­ва­на). Да­на ме­то­ди­ка на­бу­ла сво­го по ши­ре­н­ня і в ін­ших кра­ї­нах.

По­ста­вив­ши за ме­ту про­ве­де­н­ня ком­пле­ксно­го до­слі­дже­н­ня про­це­сів мо­дер ні­за­ції в рі­зних кра­ї­нах для ви­зна­че­н­ня їх осо­бли­во­стей та уза­галь­нив­ши існу­ю­чі ме­то­ди­чні роз­роб­ки, ми ді­йшли ви­снов­ку, що про­це­си мо­дер­ні­за­ції є скла­дни­ми для оці­ню­ва­н­ня, оскіль­ки:

1) ма­ють як кіль­кі­сні, так і які­сні ха­ра­кте­ри­сти­ки, а то­му будь яке до­слі­джен ня кіль­кі­сних по­ка­зни­ків не пов­ною мі­рою від­обра­жа­ти­ме ре­аль­ні про­це­си;

2) є ком­пле­ксни­ми і ба­га­то­гран­ни­ми, а то­му ви­бір скла­до­вих і по­ка­зни­ків для ана­лі­зу ви­зна­ча­є­ться ба­га­тьма чин­ни­ка­ми: гли­би­ною та мас­шта­ба­ми ана­лі­зу, ці­ля ми до­слі­дже­н­ня і, вре­шті решт, на­яв­ні­стю ін­фор­ма­ції;

3) ма­ють три­ва­лий ха­ра­ктер, оскіль­ки осу­ча­сне­н­ня тих чи ін­ших сфер від­бу ва­є­ться по­стій­но, але з рі­зною ди­на­мі­кою, від­по­від­но, ви­бір апа­ра­ту для оброб ки ви­зна­че­них по­ка­зни­ків та ба­зи для по­рів­ня­н­ня є скла­дним ме­то­ди­чним зав да­н­ням.

От­же, для за­без­пе­че­н­ня ком­пле­ксно­сті ана­лі­зу про­це­сів мо­дер­ні­за­ції не­об хі­дно:

– вста­но­ви­ти пе­ре­лік еле­мен­тів і сфор­му­ва­ти за ко­жним ви­дом мо­дер­ні­за­ції на­бір кіль­кі­сних по­ка­зни­ків;

– роз­гля­ну­ти вза­є­мозв’яз­ки між еле­мен­та­ми для фор­му­ва­н­ня за­галь­но­го уяв ле­н­ня про спря­мо­ва­ність про­це­сів мо­дер­ні­за­ції в ці­ло­му та окре­мих її ви­дів;

– ви­зна­чи­ти осо­бли­во­сті ре­а­лі­зо­ва­них мо­де­лей акти­ві­за­ції про­це­сів мо­дер­ні за­ції у тих чи ін­ших кра­ї­нах.

Для роз­роб­ки ме­то­ди­ки ана­лі­зу про­це­сів мо­дер­ні­за­ції ви­ко­ри­ста­є­мо існу­ю­чі те­о­ре­ти­чні під­хо­ди до розуміння су­тно­сті та скла­до­вих до­слі­джу­ва­но­го про­це­су і пред­ста­ви­мо на­бір си­сте­ма­ти­зо­ва­них по­ка­зни­ків від­по­від­но до ви­до­во­го скла­ду мо­дер­ні­за­ції (табл. 3).

На­ве­де­ний пе­ре­лік мо­жна до­пов­ни­ти як на­пря­ма­ми до­слі­дже­н­ня, так і по ка­зни­ка­ми, що спри­я­ти­муть під­ви­щен­ню яко­сті ре­зуль­та­тів ана­лі­зу про­це­сів мо дер­ні­за­ції.

На­сту­пним скла­дним ме­то­ди­чним зав­да­н­ням є ви­зна­че­н­ня при­йо­мів для об роб­ки ін­фор­ма­цій­ної ба­зи. Ки­тай­ські вче­ні за ко­жним по­ка­зни­ком вста­нов­лю ють стан­дар­тне зна­че­н­ня. Ін­де­кси у роз­рі­зі ви­дів мо­дер­ні­за­ції роз­ра­хо­ву­ю­ться як від­но­ше­н­ня ре­аль­но­го зна­че­н­ня по­ка­зни­ка до стан­дар­тно­го. Уза­галь­не­ний ін­декс – це се­ре­дньо­а­ри­фме­ти­чне час­тко­вих ін­де­ксів. Та­кий під­хід має свої не до­лі­ки, оскіль­ки при­ймає зна­чу­щість еко­но­мі­чної, со­ці­аль­ної та еко­ло­гі­чної скла­до­вих у за­галь­но­му ін­де­ксі мо­дер­ні­за­ції як одна­ко­ву, що є дис­ку­сій­ним.

Скла­дність та ба­га­то­гран­ність до­слі­джу­ва­них про­це­сів зу­мов­лю­ють не об­хі­дність по­єд­на­н­ня рі­зних ме­то­ди­чних під­хо­дів. Так, на на­шу дум­ку, по пер­ше, про­це­си мо­дер­ні­за­ції слід ви­вча­ти у роз­рі­зі ди­на­мі­ки ви­зна­че­них для ана­лі­зу по ка­зни­ків за пев­ні про­між­ки ча­су, що і ха­ра­кте­ри­зу­ва­ти­ме актив­ність у су­ча­сно­му ста­ні та спря­мо­ва­ність змін; по дру­ге, слід за­сто­со­ву­ва­ти і ста­ти­чний зріз у кон кре­тний мо­мент ча­су, що до­зво­лить ви­зна­чи­ти рі­вень мо­дер­ні­зо­ва­но­сті, тоб­то від­по­від­но­сті пев­но­го аспе­кту фун­кціо­ну­ва­н­ня си­сте­ми най­кра­щим ре­зуль­та­там; по тре­тє, до оброб­ки да­них слід за­сто­со­ву­ва­ти як ін­те­граль­ний, так і фра­гмен­тар ний під­хо­ди, оскіль­ки це за­без­пе­чить ком­пле­ксне ба­че­н­ня про­це­сів мо­дер­ні­за­ції та розуміння їх вза­є­мозв’яз­ків. Усе це зу­мов­лює не­об­хі­дність за­ді­я­н­ня при до­слі джен­ні про­це­сів мо­дер­ні­за­ції великої кількості по­ка­зни­ків. Про­по­но­ва­ний на­ми ал­го­ритм да­но­го до­слі­дже­н­ня пе­ред­ба­чає та­кі ета­пи.

І етап. По­рів­няль­ний ана­ліз рів­ня мо­дер­ні­за­ції кра­ї­ни за пев­ним ви­дом На цьо му ета­пі за ко­жним по­ка­зни­ком слід об­чи­слю­ва­ти ко­е­фі­ці­єнт від­по­від­но­сті зна че­н­ня пев­но­го по­ка­зни­ка ко­жної кра­ї­ни в кон­кре­тно­му ро­ці най­кра­що­му зна чен­ню у ви­бір­ці кра­їн. Да­лі як се­ре­дньо­а­ри­фме­ти­чне роз­ра­хо­ву­ю­ться зна­че­н­ня по­ка­зни­ків для ко­жної кра­ї­ни за весь до­слі­джу­ва­ний пе­рі­од. На їх осно­ві як се ре­дньо­а­ри­фме­ти­чне по­ка­зни­ків зна­хо­ди­мо ін­декс мо­дер­ні­за­ції пев­но­го ви­ду для

.

ко­жної кра­ї­ни за весь до­слі­джу­ва­ний пе­рі­од. За ко­жним по­ка­зни­ком окре­мо­го ви­ду мо­дер­ні­за­ції кра­ї­ни лі­де­ри є рі­зни­ми. Ро­зра­ху­вав­ши усе­ре­дне­ний ін­декс, ви зна­ча­є­мо кра­ї­ну – лі­де­ра за ви­дом мо­дер­ні­за­ції. ІІ етап. До­слі­дже­н­ня ди­на­мі­ки час­тко­вих по­ка­зни­ків за всі­ма ви­да­ми мо­дер­ні

за­ції . За ко­жним ви­дом мо­дер­ні­за­ції ви­ко­ри­сто­ву­є­ться ряд по­ка­зни­ків, які не пов ною мі­рою є прийня­тни­ми для роз­ра­хун­ку уза­галь­не­но­го по­ка­зни­ка, то­му по­тре бу­ють до­да­тко­вої оброб­ки для уна­о­чне­н­ня осо­бли­во­стей до­слі­джу­ва­них про­це­сів. Це, на­при­клад, се­ре­дньо­рі­чні тем­пи зро­ста­н­ня за ко­жним по­ка­зни­ком; да­ні, які для за­без­пе­че­н­ня об’єктив­ні­шої оцін­ки до­ціль­но ви­зна­ча­ти у роз­ра­хун­ку на ду­шу на­се­ле­н­ня; ін­де­кси кра­тно­сті змі­ни до­слі­джу­ва­них по­ка­зни­ків за пев­ні рів­ні про між­ки ча­су; то­що. Ро­зра­ху­нок та ви­ко­ри­ста­н­ня ці­ло­го ря­ду до­да­тко­вих по­ка­зни­ків дозволяють по­ясни­ти ди­на­мі­ку уза­галь­не­них ін­де­ксів. ІІІ етап. Ро­зра­ху­нок уза­галь­не­но­го ін­де­ксу мо­дер­ні­за­ції та до­слі­дже­н­ня йо­го тен ден­цій. На цьо­му ета­пі ви­зна­ча­є­ться се­ре­дньо­а­ри­фме­ти­чне всіх йо­го скла­до­вих, зокре­ма еко­но­мі­чної, со­ці­аль­ної, еко­ло­гі­чної, те­хно­ло­гі­чної. Уза­галь­не­ний ін­декс мо­дер­ні­за­ції, як і йо­го скла­до­ві, до­ціль­но роз­ра­хо­ву­ва­ти за пев­ні про­між­ки ча­су, на­при­клад за де­ся­ти­річ­чя. Еко­но­мі­чна су­тність уза­галь­не­но­го ін­де­ксу мо­дер­ні за­ції по­ля­гає в то­му, що він від­обра­жає спів­від­но­ше­н­ня рі­зних кра­їн у різні про між­ки ча­су та фа­кти­чно ха­ра­кте­ри­зує, на скіль­ки про­цен­тів кра­ї­на має гір­ші чи кра­щі за обра­ну ба­зу по­рів­ня­н­ня по­ка­зни­ки.

До­слі­дже­н­ня осо­бли­во­стей мо­дер­ні­за­ції рі­зних кра­їн сві­ту

Для ви­зна­че­н­ня осо­бли­во­стей про­це­сів ва­жли­во ви­бра­ти ча­со­вий го­ри­зонт до­слі­дже­н­ня. На­ми бу­ло си­сте­ма­ти­зо­ва­но да­ні, по­чи­на­ю­чи з 1960 х ро­ків і аж до 2015 р. З то­чки зо­ру ре­пре­зен­та­тив­но­сті бу­ло скла­де­но ви­бір­ку да­них у роз­рі­зі кра­їн, до­слі­дже­н­ня яких до­зво­ляє вста­но­ви­ти най­більш зна­чу­щі осо­бли­во­сті та за­ко­но мір­но­сті. Бу­ло обра­но 20 кра­їн, се­ред яких – роз­ви­ну­ті кра­ї­ни; кра­ї­ни, що ма­ють ста­тус но­вих ін­ду­стрі­аль­них кра­їн (НІК); кра­ї­ни з тран­зи­тив­ною економікою; ін­ші. За ре­зуль­та­та­ми опра­цьо­ва­ної ста­ти­сти­чної ін­фор­ма­ції бу­ло роз­ра­хо­ва­но ін­де­кси еко­но­мі­чної, со­ці­аль­ної, еко­ло­гі­чної мо­дер­ні­за­ції та мо­дер­ні­за­ції в ці­ло­му. Ці до слі­дже­н­ня дозволяють ви­окре­ми­ти ряд ва­жли­вих тен­ден­цій та осо­бли­во­стей у роз­рі­зі окре­мих кра­їн (табл. 4, рис.).

Еко­но­мі­чну мо­дер­ні­за­цію про­по­ну­є­ться до­слі­джу­ва­ти в роз­рі­зі ре­зуль­та­тив­но го, стру­ктур­но­го та ре­сур­сно­го аспе­ктів. Так, ВВП на ду­шу на­се­ле­н­ня – один з най­більш по­ка­зо­вих ін­ди­ка­то­рів, у то­му чи­слі й про­це­сів еко­но­мі­чної мо­дер­ні за­ції. Ро­з­гля­да­ю­чи тем­пи ди­на­мі­ки ВВП і змі­ну йо­го ве­ли­чин про­тя­гом де­ся­ти­річ по ко­жній кра­ї­ні, мо­жна ви­зна­чи­ти пе­рі­о­ди най­більш ре­зуль­та­тив­ної мо­дер­ні­за­ції. Так, най­більш ди­на­мі­чно сві­то­ва еко­но­мі­ка зро­ста­ла в 1960–1970 х ро­ках. Як свід­чать роз­ра­хун­ки на осно­ві да­них Сві­то­во­го бан­ку * , з по­ча­тку 1960 х ро­ків і до 2015 р. сві­то­вий ВВП зріс у 22 ра­зи. При­бли­зно та­ке са­ме збіль­ше­н­ня ВВП від­бу лось і в роз­ви­ну­тих кра­ї­нах: у США та Ка­на­ді – у 18 ра­зів, у Ве­ли­ко­бри­та­нії – у 31 раз, у Шве­ції – у 25 ра­зів. Під­твер­дже­н­ням більш ви­со­кої ди­на­мі­ки про­це­сів мо дер­ні­за­ції бу­ло збіль­ше­н­ня ВВП Япо­нії у 67 ра­зів, Сін­га­пу­ру – у 123 ра­зи, а Пів­ден ної Ко­реї – у 175 ра­зів. Най­ди­на­мі­чні­ши­ми у роз­ви­тку Япо­нії бу­ли 1960–1970 ті ро­ки. Про це свід­чать і по­ка­зни­ки се­ре­дньо­рі­чних тем­пів зро­ста­н­ня ВВП, об­чис ле­ні за ко­жне де­ся­ти­річ­чя. Ре­зуль­та­тив­на мо­дер­ні­за­ція в Пів­ден­ній Ко­реї при­па

* The World Bank [Еле­ктрон­ний ре­сурс]. – Ре­жим до­сту­пу : http://www.worldbank.org/en/ search?q.

ла на 1970–1980 ті ро­ки, а Ки­тай став де­мон­стру­ва­ти ефе­ктив­ну мо­дер­ні­за­цію, по­чи­на­ю­чи з 1970 х ро­ків. От­же, у роз­ви­тку ко­жної кра­ї­ни мо­жна ви­окре­ми­ти пе­рі­о­ди ди­на­мі­чної мо­дер­ні­за­ції, яка су­про­во­джу­ва­ла­ся по­рів­ня­но ви­со­ки­ми тем па­ми зро­ста­н­ня ВВП і за­без­пе­чи­ла n ра­зо­ве йо­го збіль­ше­н­ня.

На цьо­му фо­ні тем­пи зро­ста­н­ня ВВП Укра­ї­ни і про­тя­гом 1990 х ро­ків, і за пе­рі­од 2010–2015 рр. мо­жна на­зва­ти без­пре­це­ден­тни­ми се­ред усіх до­слі­джу­ва­них кра­їн та оха­ра­кте­ри­зу­ва­ти як “втра­че­ну чверть сто­лі­т­тя”.

Стру­ктур­ний ана­ліз ВДВ у роз­рі­зі основ­них се­кто­рів еко­но­мі­ки за до­слі­джу ва­ний пе­рі­од під­твер­джує:

– за­галь­ну тен­ден­цію змен­ше­н­ня зна­чу­що­сті сіль­сько­го го­спо­дар­ства, част ка яко­го у 1990 р. у сві­то­во­му ВВП скла­да­ла 8,1%, а у 2015 р. – всьо­го 3,9%. Час­тку ВВП слід вва­жа­ти ін­ди­ка­то­ром рів­ня мо­дер­ні­зо­ва­но­сті еко­но­мі­ки. Так, у роз­ви ну­тих кра­ї­нах цей по­ка­зник у 2015 р. не пе­ре­ви­щив 2% ВВП; кра­ї­ни ж, роз­ви­ток яких ба­зу­є­ться в то­му чи­слі на сіль­сько­му го­спо­дар­стві, є менш мо­дер­ні­зо­ва­ни ми. У 2015 р. час­тка ВДВ сіль­сько­го го­спо­дар­ства у ВВП скла­да­ла в Ар­ген­ти­ні 6%, Бра­зи­лії – 5%, Ту­реч­чи­ні – 8,6%, Ки­таї – 8,9%, Україні – 14%;

– по­си­ле­н­ня зна­чу­що­сті сфе­ри по­слуг, час­тку якої у ВДВ мо­жна вва­жа­ти ін­ди ка­то­ром активності мо­дер­ні­за­цій­них про­це­сів. Збіль­ше­н­ня да­но­го по­ка­зни­ка до рів­ня 45–50% свід­чить про пев­ну за­вер­ше­ність ін­ду­стрі­а­лі­за­ції, а за ра­ху­нок по даль­шої мо­дер­ні­за­ції час­тка сфе­ри по­слуг, перш за все – у роз­ви­ну­тих кра­ї­нах (США, Ні­меч­чи­ні, Фран­ції, Сін­га­пу­рі то­що), зро­стає до рів­ня 75–78%;

– збе­ре­же­н­ня за­галь­но­еко­но­мі­чної зна­чу­що­сті про­ми­сло­во­сті, час­тка якої у ВДВ по­сту­по­во зни­жу­є­ться. Від­по­від­но, для за­без­пе­че­н­ня за­галь­но­го еко­но­міч но­го зро­ста­н­ня слід акти­ві­зу­ва­ти мо­дер­ні­за­цію про­ми­сло­во­сті.

Мо­дер­ні­за­ція зна­чною мі­рою за­ле­жить від на­яв­но­сті ре­сур­сів, які на­прав­ля ються на роз­ви­ток еко­но­мі­ки. Най­біль­шу ва­гу ма­ють ін­ве­сти­цій­ні та ка­дро­ві ре сур­си. Рі­вень ін­ве­сти­цій­ної активності до­ціль­но про­ана­лі­зу­ва­ти, ви­ко­ри­сто­вую чи та­кі по­ка­зни­ки, як час­тка за­галь­них ін­ве­сти­цій та ін­ве­сти­цій на НТДКР у ВВП, роз­мір ін­ве­сти­цій у роз­ра­хун­ку на ду­шу на­се­ле­н­ня, се­ре­дньо­рі­чні тем­пи зро­стан ня ін­ве­сти­цій, чи­сель­ність на­у­ко­во те­хні­чно­го пер­со­на­лу, ефе­ктив­ність ви­ко­рис та­н­ня ін­те­ле­кту­аль­ної вла­сно­сті то­що.

Час­тка ВВП, що на­прав­ля­є­ться на ін­ве­сти­ції, зокре­ма на НТДКР, є ва­жли вим, хо­ча й від­но­сним ін­ди­ка­то­ром мо­дер­ні­за­цій­них про­це­сів. Цей по­ка­зник за до­слі­джу­ва­ний пе­рі­од скла­дав 20–25% сві­то­во­го ВВП. У роз­ви­ну­тих кра­ї­нах, не зва­жа­ю­чи на не­зна­чні ко­ли­ва­н­ня, він за­ли­ша­є­ться на то­му самому рів­ні. От­же, фі­нан­су­ва­н­ня мо­дер­ні­за­цій­них про­це­сів під­три­му­є­ться на­віть в умо­вах до­ся­гне­н­ня пев­но­го ща­бля роз­ви­тку. Для кра­їн, що роз­ви­ва­ю­ться, ха­ра­ктер­на істо­тні­ша амп лі­ту­да змін да­но­го по­ка­зни­ка: на по­ча­тко­вих ета­пах мо­дер­ні­за­ції він до­рів­ню­вав 9–15% і по­сту­по­во зріс до 35–45%. Пе­ре­орі­єн­та­ція ВВП на ін­ве­сти­ції за­без­пе­чує фі­нан­су­ва­н­ня мо­дер­ні­за­ції на не­об­хі­дно­му рів­ні, що, у свою чер­гу, при­ско­рює ди­на­мі­ку зро­ста­н­ня са­мо­го ВВП. Так, Пів­ден­на Ко­рея в 1960 р. на­прав­ля­ла на ін­ве­сти­ції лише 11% ВВП, а у 1970 р. – 24%. Як ре­зуль­тат, за пе­рі­од 1970–1980 рр. ВВП збіль­шив­ся в 6 ра­зів. Мо­дер­ні­за­ція в Ки­таї від­бу­ва­є­ться за ра­ху­нок то­го, що на ін­ве­сти­ції що­ро­ку на­прав­ля­є­ться 33–47% ВВП. Та­ка ін­ве­сти­цій­на по­лі­ти­ка має чі­тко ви­ра­же­ний мо­дер­ні­за­цій­ний ха­ра­ктер, і са­ме во­на за­без­пе­чи­ла зро­ста­н­ня ін­ве­сти­цій з 35 дол. до 3660 дол. на ду­шу на­се­ле­н­ня. Ве­ли­чи­на ін­ве­сти­цій у Ки­таї за цим по­ка­зни­ком ста­но­вить усьо­го 30% від ін­ве­сти­цій, які за­без­пе­чу­ю­ться в США

та Ка­на­ді, однак це вже май­же по­ло­ви­на від їх роз­мі­ру в Пів­ден­ній Ко­реї чи Япо­нії. Ін­ве­сти­цій­на актив­ність у кра­ї­нах, що роз­ви­ва­ю­ться, і за від­но­сни­ми, і за аб­со­лю­тни­ми по­ка­зни­ка­ми є зна­чно ниж­чою по­рів­ня­но з на­ве­де­ни­ми по­зи тив­ни­ми при­кла­да­ми. А це озна­чає, що, зокре­ма, Ар­ген­ти­на, Бра­зи­лія, Ту­реч чи­на, Ін­дія то­що мо­жуть за­ли­ши­тись у пе­ри­фе­рій­но­му ста­но­ви­щі. На фо­ні на ве­де­ної ін­фор­ма­ції зни­же­н­ня час­тки ін­ве­сти­цій у ВВП Укра­ї­ни з 27% (у 1990 р.) до 15% (у 2015 р.) та змен­ше­н­ня їх аб­со­лю­тної ве­ли­чи­ни за від­по­від­ний пе­рі­од з 430 дол. до 320 дол. свід­чать про від­су­тність не­об­хі­дно­го фі­нан­со­во­го за­без­пе че­н­ня мо­дер­ні­за­цій­них про­це­сів.

Та­ким чи­ном, кра­ї­ни, які ста­ють на шлях мо­дер­ні­за­ції, по­вин­ні актив­но ви ко­ри­сто­ву­ва­ти ін­стру­мен­та­рій ін­ве­сти­цій­ної по­лі­ти­ки і за­без­пе­чу­ва­ти прі­о­ри­тет ний пе­ре­роз­по­діл ВВП са­ме на ці­лі ін­ве­сту­ва­н­ня. Кіль­кі­сні орі­єн­ти­ри цих про це­сів де­мон­стру­ють ряд роз­ви­ну­тих кра­їн і кра­їн, що роз­ви­ва­ю­ться.

Со­ці­аль­ну мо­дер­ні­за­цію слід роз­гля­да­ти як чин­ник і ре­зуль­тат еко­но­мі­чної мо дер­ні­за­ції. Роз­ви­ток про­ми­сло­во­го ви­ро­бни­цтва зу­мо­вив акти­ві­за­цію про­це­сів ур­ба­ні­за­ції, що, у свою чер­гу, при­ве­ло до по­лі­пше­н­ня за­галь­но­го со­ціо­куль­тур­но го рів­ня на­се­ле­н­ня. Роз­ви­ток осві­ти та на­у­ки, ме­ди­ци­ни спри­чи­няє збіль­ше­н­ня три­ва­ло­сті жи­т­тя. Зна­че­н­ня остан­ніх чин­ни­ків є най­більш ді­йо­вим, оскіль­ки у рі­зних кра­ї­нах на фо­ні при­бли­зно одна­ко­во­го рів­ня ур­ба­ні­за­ції, за істо­тних від мін­но­стей у роз­ви­тку осві­ти та ме­ди­ци­ни, збе­рі­га­ю­ться та­кож пев­ні від­мін­но­сті у три­ва­ло­сті жи­т­тя.

У ці­ло­му ж від­мін­но­сті між кра­ї­на­ми за ін­де­ксом со­ці­аль­ної мо­дер­ні­за­ції не є на­стіль­ки ва­го­ми­ми, як еко­но­мі­чної. Так, час­тка дер­жав­них ви­трат на осві­ту в біль­шо­сті до­слі­джу­ва­них кра­їн ста­но­вить 4–8% ВВП. Осві­ті при­ді­ля­є­ться особ ли­ва ува­га у всіх кра­ї­нах, а кра­ї­ни, що ста­ють на шлях мо­дер­ні­за­ції, у пер­шу чер гу збіль­шу­ють об­сяг її фі­нан­су­ва­н­ня, що су­про­во­джу­є­ться зро­ста­н­ням час­тки цих

ви­трат у ВВП та рів­ня осві­че­но­сті на­се­ле­н­ня. Однак в Україні на­віть ви­со­кий люд­ський по­тен­ці­ал, про який свід­чить по­ка­зник охо­пле­н­ня на­се­ле­н­ня се­ре­дньою та ви­щою осві­тою, ви­ко­ри­сто­ву­є­ться не­ефе­ктив­но. Це озна­чає, що мо­дер­ні­за­ція здій­сню­є­ться за ра­ху­нок не тіль­ки збіль­ше­н­ня кіль­кі­сних по­ка­зни­ків ре­сур­сно­го за­без­пе­че­н­ня, а й, на­при­клад, ін­но­ва­цій­ної спря­мо­ва­но­сті роз­ви­тку си­сте­ми осві ти [15, с. 274].

Глиб­ши­ми є від­мін­но­сті у фі­нан­су­ван­ні охо­ро­ни здо­ров’я. Най­ви­щий по ка­зник ма­ють США – 17% у 2014 р., то­ді як в Ар­ген­ти­ні, Сін­га­пу­рі, Ту­реч­чи­ні, Ки­таї – при­бли­зно 5%. Цей по­ка­зник, який від­обра­жає став­ле­н­ня дер­жа­ви до кон­кре­тної лю­ди­ни та її пер­со­ни, слід вва­жа­ти одним з най­більш ва­го­мих ін­ди ка­то­рів со­ці­аль­ної мо­дер­ні­за­ції. І са­ме на йо­го при­кла­ді чі­тко від­сте­жу­є­ться роль мо­дер­ні­за­ції су­спіль­ства в ці­ло­му.

Еко­ло­гі­чна мо­дер­ні­за­ція в остан­ні ро­ки на­бу­ває осо­бли­во­го зна­че­н­ня на всіх рів­нях до­слі­джу­ва­них еко­но­мі­чних про­це­сів. Са­ме на осно­ві по­ка­зни­ків еко­ло­гіч ної мо­дер­ні­за­ції мо­жна зро­би­ти ви­сно­вок що­до мо­дер­ні­за­ції су­спіль­ної від­по­ві даль­но­сті. Для одер­жа­н­ня уза­галь­не­них ін­де­ксів еко­ло­гі­чної мо­дер­ні­за­ції бу­ло ви­зна­че­но по­ка­зни­ки у роз­ра­хун­ку на 1 осо­бу, що до­зво­ли­ло при­ве­сти їх у більш по­рів­нян­ний ви­гляд. Пред­став­ле­ні в та­бли­ці 4 по­ка­зни­ки свід­чать про гли­бо­кі від­мін­но­сті у змі­сті та кіль­кі­сних ха­ра­кте­ри­сти­ках еко­ло­гі­чної по­лі­ти­ки у рі­зних кра­ї­нах. При­чо­му си­ту­а­ція істо­тно не змі­ню­є­ться: еко­но­мі­чна мо­дер­ні­за­ція не при­во­дить до про­пор­цій­ної ди­на­мі­ки по­ка­зни­ків еко­ло­гі­чної мо­дер­ні­за­ції. Так, зна­че­н­ня ін­де­ксів еко­ло­гі­чної мо­дер­ні­за­ції окре­мих, на­віть роз­ви­ну­тих, кра­їн, на­при­клад США, Ка­на­ди, Япо­нії та ін., від­чу­тно не роз­рі­зня­ю­ться. Не­зна­чні зру ше­н­ня від­бу­ли­ся в еко­ло­гі­чній мо­дер­ні­за­ції Ки­таю та Ін­дії. В Україні ж по­ка­зни

ки еко­ло­гі­чної мо­дер­ні­за­ції свід чать про фа­кти­чно пов­не ігно­ру ва­н­ня да­но­го на­пря­му осу­ча­снен ня. Уза­галь­не­ний ін­декс мо­дер­ні за­ції (за пев­ни­ми по­ка­зни­ка­ми) до­слі­джу­ва­них кра­їн ко­ли­ва­є­ться на рів­ні від 28,6 (Укра­ї­на) до 89,3 (Шве­ція). Це озна­чає, що рі­вень “су­ча­сно­сті” еко­но­мі­ки Укра­ї­ни ста­но­вить усьо­го 28,6% від по­тен ці­аль­но мо­жли­во­го.

Та­ким чи­ном, ін­декс мо­дер­ні за­ції є зрі­зом про­це­сів онов­ле­н­ня, осу­ча­сне­н­ня всіх сфер ді­яль­но­сті та фун­кціо­ну­ва­н­ня кра­ї­ни у пев­ний мо­мент ча­су. Він та­кож до­зво­ляє від­сте­жу­ва­ти ди­на­мі­ку мо­дер­ні­за­ції окре­мих кра­їн по­рів­ня­но з ін­ши­ми.

У ці­ло­му до­слі­джу­ва­ні кра­ї­ни за рів­нем мо­дер­ні­зо­ва­но­сті мо­жна по­ді­ли­ти на та­кі гру­пи (див. рис.):

а) кра­ї­ни з ви­со­ким рів­нем ак тив­но­сті мо­дер­ні­за­цій­них про­це­сів (ін­декс – по­над 60 із 100 мо­жли вих). До ці­єї гру­пи на­ле­жать США, Ка­на­да, Фран­ція, Ні­меч­чи­на, Ве ли­ко­бри­та­нія, Шве­ція, Ізра­їль, Япо­нія та ін. По­ка­зо­во, що май­же всі во­ни у різні де­ся­ти­річ­чя за­йма ли лі­ди­ру­ю­чі по­зи­ції;

б) кра­ї­ни із се­ре­днім рів­нем ак тив­но­сті мо­дер­ні­за­цій­них про­це­сів (ін­декс – 40–59). Гру­па пред­став­ле на та­ки­ми кра­ї­на­ми, як Ар­ген­ти­на, Бра­зи­лія, Пів­ден­на Ко­рея, Ту­реч чи­на, Поль­ща, Че­хія. Це кра­ї­ни, які май­же до­ся­гли по­ка­зни­ків ви­со­ко роз­ви­ну­тих дер­жав (зокре­ма, Пів ден­на Ко­рея, Поль­ща), та кра­ї­ни, які ха­ра­кте­ри­зу­ю­ться упо­віль­нен ням мо­дер­ні­за­цій­них про­це­сів по рів­ня­но на­віть з по­пе­ре­дні­ми де­ся ти­річ­чя­ми;

в) кра­ї­ни з низь­ким рів­нем ак тив­но­сті мо­дер­ні­за­цій­них про­це­сів (ін­декс – мен­ше 40). У цій гру­пі за ли­ша­є­ться Ки­тай, оскіль­ки там ще

не всі сфе­ри жит­тє­ді­яль­но­сті лю­ди­ни та се­кто­ри еко­но­мі­ки ви­йшли на до­ста­тній рі­вень роз­ви­тку.

У ці­ло­му сві­то­ва еко­но­мі­ка ха­ра­кте­ри­зу­є­ться низь­ким рів­нем су­ча­сно­сті, тоб­то на­віть за ра­ху­нок акти­ві­за­ції мо­дер­ні­за­ції в ба­га­тьох кра­ї­нах не вда­є­ться істо­тно змі­ни­ти спів­від­но­ше­н­ня в за­галь­но­му роз­по­ді­лі сил у сві­то­вій еко­но­мі­ці. Та­ка си­ту ація збе­рі­га­є­ться вже про­тя­гом кіль­кох де­ся­ти­річ.

Про­ве­де­не до­слі­дже­н­ня до­зво­ли­ло ви­окре­ми­ти основ­ні за­ко­но­мір­но­сті роз ви­тку про­це­сів мо­дер­ні­за­ції.

1. Мо­дер­ні­за­ція є ре­зуль­та­тив­ною ви­клю­чно в умо­вах, ко­ли во­на має ці­льо­ву орі­єн­та­цію та на­бу­ває ознак ком­пле­ксно­сті й си­стем­но­сті. У пе­ре­ва­жній біль­шо­сті кра­їн ви­хі­дним пун­ктом мо­дер­ні­за­ції бу­ло фор­му­ва­н­ня на­ціо­наль­ної ідеї та дов­го стро­ко­вої про­гра­ми (стра­те­гії) роз­ви­тку. По­єд­на­н­ня та вті­ле­н­ня еко­но­мі­чних і су­спіль­них ці­лей за­без­пе­чу­ва­ли по­сту­по­ву мо­дер­ні­за­цію всі­єї си­сте­ми. Са­ме еко но­мі­чна осно­ва на­ціо­наль­ної ідеї зу­мо­ви­ла до­сить ди­на­мі­чні зру­ше­н­ня у роз­вит ку ба­га­тьох кра­їн.

2. Ре­а­лі­за­ція стра­те­гії мо­дер­ні­за­ції ви­ма­гає мо­бі­лі­за­ції на­яв­них і роз­ви­тку не об­хі­дних ре­сур­сів від­по­від­но до ста­дії та ви­ду мо­дер­ні­за­ції. Мо­дер­ні­за­ція про­во ди­ла­ся в умо­вах рі­зно­го ре­сур­сно­го за­без­пе­че­н­ня. У випадках, ко­ли си­сте­ма не має до­ста­тньо­го об­ся­гу ре­сур­сів, її зу­си­л­ля слід спря­мо­ву­ва­ти на фор­му­ва­н­ня ре сур­сно­го за­без­пе­че­н­ня: під­ви­ще­н­ня рів­ня ін­ве­сти­цій­ної активності, при­ско­рен ня роз­ви­тку осві­ти та на­у­ки, де­мо­кра­ти­за­цію су­спіль­ства.

3. Збе­рі­га­є­ться пев­на розба­лан­со­ва­ність у ди­на­мі­ці мо­дер­ні­за­ції рі­зних ви­дів. Кра­ї­ни – сві­то­ві лі­де­ри за еко­но­мі­чною та со­ці­аль­ною мо­дер­ні­за­ці­єю від­ста­ють за по­ка­зни­ка­ми еко­ло­гі­чної мо­дер­ні­за­ції, що свід­чить про ігно­ру­ва­н­ня ни­ми еко ло­гі­чних ці­лей роз­ви­тку гло­баль­ної еко­но­мі­ки. Як на­слі­док, ін­де­кси еко­ло­гі­чної мо­дер­ні­за­ції про­тя­гом до­слі­джу­ва­но­го пе­рі­о­ду за­ли­ша­ю­ться на одно­му рів­ні або зро­ста­ють не­зна­чно.

4. Різні гру­пи кра­їн по­чи­на­ли мо­дер­ні­за­цію у рі­зний час та про­де­мон­стру­ва ли, що са­ме ди­на­мі­ка та­ких про­це­сів до­зво­ляє дій­сно по­до­ла­ти від­ста­ва­н­ня від гло­баль­них лі­де­рів, для яких во­на за­без­пе­чує збе­ре­же­н­ня по­зи­цій. Най­ва­го­мі­ших ре­зуль­та­тів, на­при­клад, в еко­но­мі­чній мо­дер­ні­за­ції до­ся­гли Япо­нія (з 8% від най кра­щих по­ка­зни­ків мо­дер­ні­за­ції у 1960 р. до лі­ди­ру­ю­чих по­зи­цій у 2000 р.) і Пів­ден на Ко­рея (від­по­від­но, від 4% до 52,3%). Але при цьо­му є ряд кра­їн, які, на­віть на­ма­га­ю­чись здій­сни­ти пев­ні ре­фор­ми, за по­ка­зни­ком еко­но­мі­чної мо­дер­ні­за­ції за­ли­ша­ю­ться не­мо­дер­ні­зо­ва­ни­ми або час­тко­во мо­дер­ні­зо­ва­ни­ми (зокре­ма, Бра зи­лія, Ме­кси­ка, Ін­дія, Укра­ї­на).

5. Для ба­га­тьох кра­їн, що роз­ви­ва­ю­ться, як ба­зи­сну мо­дель мо­дер­ні­за­ції бу­ло за­про­по­но­ва­но тра­ди­цій­ну “ве­стер­ні­за­цію”, яка пе­ред­ба­ча­ла спо­ча­тку за­про­ва дже­н­ня прин­ци­пів де­мо­кра­ти­за­ції (по­лі­ти­чної мо­дер­ні­за­ції) та фор­му­ва­н­ня на цій осно­ві ре­аль­них умов для по­ета­пної те­хно­ло­гі­чної та еко­но­мі­чної мо­дер­ні­за­ції. Вче­ні про­ве­ли по­рів­ня­н­ня три­ва­ло­сті де­мо­кра­тії в тих чи ін­ших еко­но­мі­чних умо вах і ви­зна­чи­ли, за яко­го рів­ня ВВП і скіль­ки во­на існу­ва­ти­ме [5]. При цьо­му слід на­го­ло­си­ти, що де­які кра­ї­ни, які роз­ви­ва­ю­ться, ста­ли про­від­ни­ка­ми прин­ци­по­во ін­шо­го під­хо­ду: їм вда­ло­ся здій­сни­ти те­хно­ло­гі­чну мо­дер­ні­за­цію та від­чу­тно під­ви щи­ти со­ці­аль­но еко­но­мі­чні стан­дар­ти жи­т­тя на­се­ле­н­ня без ре­фор­му­ва­н­ня по­лі ти­чної си­сте­ми і ре­аль­ної де­мо­кра­ти­за­ції су­спіль­ства. Це ста­ло при­кла­дом ін­шої, від­мін­ної від роз­ви­ну­тих кра­їн, мо­де­лі ре­а­лі­за­ції кон­це­пції мо­дер­ні­за­ції, хо­ча і

фра­гмен­тар­ної. На­се­ле­н­ня цих кра­їн по­го­джу­є­ться ма­ти еко­но­мі­чні ре­зуль­та­ти без по­лі­ти­чної мо­дер­ні­за­ції, а це озна­чає, що ко­ре­ля­ція між окре­ми­ми ви­да­ми мо­дер­ні­за­ції не є на­стіль­ки пря­мо­лі­ній­ною. Крім то­го, це мо­же ста­ти при­кла­дом для на­слі­ду­ва­н­ня і в ін­ших кра­ї­нах. Ко­жна з них зна­хо­дить свою мо­дель – ком­бі націю скла­до­вих мо­дер­ні­за­цій­них про­це­сів, а від­так, за­пи­та­н­ня “Що є пер­вин ним – еко­но­мі­чна та те­хно­ло­гі­чна мо­дер­ні­за­ція або по­лі­ти­чна та со­ці­аль­на?” за ли­ша­є­ться від­кри­тим.

До­свід ба­га­тьох кра­їн, які вда­ло про­ве­ли мо­дер­ні­за­цію, мо­же і по­ви­нен бу­ти ви­ко­ри­ста­ний в Україні з по­зи­ції, перш за все, ін­стру­мен­та­рію. Основ­ни­ми скла до­ви­ми успі­шної мо­дер­ні­за­ції, на на­шу дум­ку, по­вин­ні ста­ти: фор­му­лю­ва­н­ня стра те­гії мо­дер­ні­за­ції кра­ї­ни з кон­кре­ти­за­ці­єю ці­льо­вих зав­дань у роз­рі­зі ре­гла­мен­то ва­них пе­рі­о­дів ча­су їх ре­а­лі­за­ції; кон­стру­ю­ва­н­ня по­лі­ти­чної си­сте­ми, зда­тної за без­пе­чи­ти орі­єн­та­цію всьо­го су­спіль­но­го роз­ви­тку на ці­лі мо­дер­ні­за­ції; ство­ре­н­ня спри­я­тли­вих по­лі­ти­ко пра­во­вих, еко­но­мі­чних та ін­сти­ту­цій­них умов для акти­ві за­ції мо­дер­ні­за­ції на всіх рів­нях фун­кціо­ну­ва­н­ня су­спіль­ства.

Скла­дність і мас­шта­бність про­це­сів мо­дер­ні­за­ції ви­зна­ча­ють не­об­хі­дність до слі­дже­н­ня ще одно­го ва­жли­во­го пи­та­н­ня – ролі дер­жа­ви в іні­ці­ю­ван­ні та­ких пе­ре тво­рень. Сфор­му­льо­ва­на на­ціо­наль­на ідея (па­ра­ди­гма), її за­крі­пле­н­ня у ви­гля­ді мас­шта­бно­го до­ку­мен­та (стра­те­гії, про­гра­ми) ста­ють осно­вою роз­роб­ки та ре­а­лі за­ції дер­жав­ної по­лі­ти­ки ін­но­ва­цій­но орі­єн­то­ва­но­го роз­ви­тку за ра­ху­нок при­ско ре­н­ня са­ме мо­дер­ні­за­цій­них про­це­сів. Так, у 2012 р. у Фран­ції для акти­ві­за­ції про це­сів мо­дер­ні­за­ції бу­ло ство­ре­но Мі­ні­стер­ство про­ми­сло­во­го від­ро­дже­н­ня, ді­яль­ність яко­го спря­мо­ву­ва­ла­ся на роз­роб­ку стра­те­гії від­нов­ле­н­ня на­ціо­наль­ної про­ми­сло­во­сті, яка ді­ста­ла на­зву “Но­ва ін­ду­стрі­аль­на Фран­ція” [15, с. 134–135]. В Япо­нії Мі­ні­стер­ством еко­но­мі­ки, тор­гів­лі та про­ми­сло­во­сті в ме­жах роз­ро­бле ної Стра­те­гії при­ско­ре­н­ня еко­но­мі­чно­го роз­ви­тку пе­ред­ба­че­но План від­ро­джен ня про­ми­сло­во­сті з ура­ху­ва­н­ням за­галь­но­го упо­віль­не­н­ня тем­пів зро­ста­н­ня в пі­сля­кри­зо­вий пе­рі­од * . У то­му самому 2012 р. у Ка­зах­ста­ні за іні­ці­а­ти­ви пре­зи ден­та бу­ло роз­ро­бле­но “Стра­те­гію – 2050” і “План на­ції”, який мі­стить 100 кон кре­тних кро­ків ре­форм, спря­мо­ва­них на при­ско­ре­н­ня те­хно­ло­гі­чної мо­дер­ні­за­ції та під­ви­ще­н­ня рів­ня кон­ку­рен­то­спро­мо­жно­сті еко­но­мі­ки кра­ї­ни.

Для пе­ре­орі­єн­та­ції роз­ви­тку Укра­ї­ни на ці­лі мо­дер­ні­за­ції та­кож по­трі­бна комп ле­ксна про­гра­ма, в ме­жах якої бу­дуть ви­зна­че­ні за­хо­ди та ета­пи їх вжи­т­тя. Роз ро­бле­на на дер­жав­но­му рів­ні про­гра­ма мо­дер­ні­за­ції, ін­кор­по­ро­ва­на в за­галь­ну стра­те­гію роз­ви­тку еко­но­мі­ки кра­ї­ни, по­вин­на ста­ти основ­ним до­ку­мен­том, на під­ста­ві яко­го ви­зна­ча­ти­му­ться ці­льо­ві орі­єн­ти­ри роз­ви­тку всіх се­кто­рів, ви­дів еко­но­мі­чної ді­яль­но­сті та га­лу­зей. Си­сте­мо­утво­рю­ю­чи­ми, на на­шу дум­ку, по­вин­ні ста­ти та­кі ета­пи.

І етап – ви­бір мо­де­лі, яку бу­де по­кла­де­но в осно­ву іні­ці­ю­ва­н­ня про­це­сів мо­дер­ні­за­ції. При цьо­му не­об­хі­дно за­без­пе­чи­ти розуміння прі­о­ри­те­тно­сті по­лі ти­чної мо­дер­ні­за­ції як осно­ви со­ці­аль­но еко­но­мі­чної та те­хно­ло­гі­чної мо­дер­ні за­ції. До­ся­гне­н­ня кон­сен­су­су еліт і су­спіль­ства що­до подаль­шо­го роз­ви­тку дер жа­ви стане кон­це­пту­аль­ною ба­зою для при­ско­ре­но­го ін­но­ва­цій­но орі­єн­то­ва­но го роз­ви­тку кра­ї­ни за ра­ху­нок акти­ві­за­ції ба­га­то­рів­не­вої та ба­га­то­аспе­ктної мо­дер­ні­за­ції.

Cool Japan Strategy [Еле­ктрон­ний ре­сурс]. – Ре­жим до­сту­пу : http://www.meti.go.jp/english/ policy/mono_info_service/creative_industries/pdf/121016_01a.pdf.

ІІ етап – кон­стру­ю­ва­н­ня по­лі­ти­чної си­сте­ми, орі­єн­то­ва­ної на акти­ві­за­цію про це­сів мо­дер­ні­за­ції шля­хом роз­ме­жу­ва­н­ня пов­но­ва­жень між пре­зи­ден­том, пар­ла мен­том та уря­дом для за­без­пе­че­н­ня ефе­ктив­но­сті фун­кціо­ну­ва­н­ня всіх дер­жав них ін­сти­ту­тів. На цьо­му ета­пі слід роз­ро­би­ти ком­плекс нор­ма­тив­но пра­во­вих умов і ство­ри­ти ін­сти­ту­ти, дія яких спря­мо­ву­ва­ти­ме­ться на роз­ви­ток під­при­єм ни­цтва, вста­нов­ле­н­ня за­кон­но­сті та про­зо­ро­сті.

ІІІ етап – фор­му­ва­н­ня ре­сур­сної ба­зи мо­дер­ні­за­цій­них про­це­сів шля­хом мо бі­лі­за­ції вну­трі­шніх та за­лу­че­н­ня зов­ні­шніх ре­сур­сів, у пер­шу чер­гу – за ра­ху­нок ма­кро­еко­но­мі­чної ста­бі­лі­за­ції та при­ско­ре­н­ня еко­но­мі­чної ди­на­мі­ки. Розуміння при­чин­но на­слід­ко­вих за­ле­жно­стей між ви­да­ми мо­дер­ні­за­цій­них про­це­сів до зво­ляє сфор­му­ва­ти пе­ре­лік се­кто­рів, рі­вень ре­сур­сно­го за­без­пе­че­н­ня яких на прак ти­ці іні­ці­ює про­це­си мо­дер­ні­за­ції від­по­від­но до їх прі­о­ри­те­тно­сті для роз­ви­тку кра­ї­ни. Так, для акти­ві­за­ції стра­те­гі­чно зна­чу­щої те­хно­ло­гі­чної мо­дер­ні­за­ції не об­хі­дно до­сяг­ти кон­цен­тра­ції не лише фі­нан­со­вих, а й ін­фор­ма­цій­них, ін­те­ле­кту аль­них ре­сур­сів.

ІV етап – ви­зна­че­н­ня га­лу­зе­вих прі­о­ри­те­тів для про­ве­де­н­ня те­хно­ло­гі­чної мо­дер­ні­за­ції про­ми­сло­во­сті та си­сте­ми осві­ти, ви­хо­дя­чи з обме­же­но­сті ре­сурс но­го за­без­пе­че­н­ня та не­об­хі­дно­сті їх якнай­ефе­ктив­ні­шо­го ви­ко­ри­ста­н­ня. На цьо­му ета­пі зу­си­л­ля слід скон­цен­тру­ва­ти на під­ви­щен­ні кон­ку­рен­то­спро­мож но­сті Укра­ї­ни в тра­ди­цій­них га­лу­зях, за­по­ча­тку­ван­ні но­вих ви­ро­бництв на осно ві пе­ре­до­вих те­хно­ло­гій, при­ско­рен­ні роз­ви­тку люд­сько­го ка­пі­та­лу.

V етап – ство­ре­н­ня умов для со­ці­аль­ної та еко­ло­гі­чної мо­дер­ні­за­ції, що за­без пе­чить ви­хід на ви­со­кий рі­вень со­ці­аль­них га­ран­тій та еко­ло­гі­чної від­по­від­аль но­сті су­спіль­ства.

Ро­зроб­ка та ре­а­лі­за­ція Про­гра­ми мо­дер­ні­за­ції Укра­ї­ни, яка по­вин­на ста­ти ком пе­тен­ці­єю Ка­бі­не­ту Мі­ні­стрів Укра­ї­ни, до­зво­лять сфор­му­ва­ти еко­но­мі­чний ба зис для здій­сне­н­ня всьо­го ком­пле­ксу не­об­хі­дних пе­ре­тво­рень у дер­жа­ві.

Ви­снов­ки

При транс­фор­ма­ції уза­галь­не­но­го сві­то­во­го до­сві­ду в ре­аль­ний про­цес роз роб­ки стра­те­гії роз­ви­тку Укра­ї­ни, орі­єн­то­ва­ної на при­ско­ре­н­ня мо­дер­ні­за­ції, про по­ну­є­мо вра­хо­ву­ва­ти та­кі аспе­кти:

1. Ці­льо­вий – фор­му­лю­ва­н­ня стра­те­гії по­вин­но пе­ред­ба­ча­ти роз­роб­ку струк ту­ро­ва­них ці­лей, ре­а­лі­за­ція яких за­без­пе­чу­ва­ти­ме по­ета­пне під­ви­ще­н­ня про­дук тив­но­сті еко­но­мі­ки в ці­ло­му. Ці­лі по­вин­ні мі­сти­ти не тіль­ки на­бір зав­дань, а й кіль­кі­сні орі­єн­ти­ри роз­ви­тку. Для цьо­го не­об­хі­дно ви­зна­чи­ти існу­ю­чі та пер­спек тив­ні ви­мо­ги до про­ми­сло­во­сті, тоб­то стра­те­гія по­вин­на ви­бу­до­ву­ва­ти­ся на осно ві пе­ред­ба­че­н­ня стру­ктур­них змін рин­ків, у то­му чи­слі гло­баль­них, а та­кож ура­хо ву­ва­ти мо­жли­ві про­ва­ли на ринку.

2. Га­лу­зе­вий (се­кто­раль­ний) – змі­стов­на кон­кре­ти­за­ція стра­те­гії має від­бу­ва ти­ся шля­хом ви­зна­че­н­ня пе­ре­лі­ку прі­о­ри­те­тних га­лу­зей, які від­по­від­а­ють ета­пу роз­ви­тку про­ми­сло­во­сті та по­кли­ка­ні за­без­пе­чи­ти до­ся­гне­н­ня по­став­ле­них ці­лей, се­ред яких клю­чо­ви­ми мо­жуть бу­ти про­ве­де­н­ня ши­ро­ко­мас­шта­бної ін­ду­стрі­а­лі за­ції, ви­хід на тра­є­кто­рію ста­ло­го еко­но­мі­чно­го зро­ста­н­ня, при­ско­ре­н­ня ін­но­ва цій­но­го роз­ви­тку.

3. Ре­сур­сний – ре­а­лі­за­ція стра­те­гії ви­зна­ча­є­ться на­яв­ні­стю ре­сур­сів як драй ве­рів роз­ви­тку, зда­тних за спри­я­тли­вих умов їх ефе­ктив­но­го ви­ко­ри­ста­н­ня за­без пе­чи­ти мо­дер­ні­за­цію про­ми­сло­во­сті в не­об­хі­дних про­пор­ці­ях та з ба­жа­ною ди

на­мі­кою. Якщо ж го­спо­дар­ство не має до­ста­тньо­го об­ся­гу ре­сур­сів, стра­те­гі­чним зав­да­н­ням стає ство­ре­н­ня умов для їх за­лу­че­н­ня і фор­му­ва­н­ня.

4. Ор­га­ні­за­цій­ний – об­грун­ту­ва­н­ня та за­сто­су­ва­н­ня на­бо­ру ме­ха­ні­змів ре­а­лі за­ції стра­те­гії. Ін­стру­мен­та­рій ре­а­лі­за­ції стра­те­гії має ве­ли­ке зна­че­н­ня, оскіль­ки в ра­зі йо­го не­вір­но­го ви­бо­ру про­ми­сло­ва по­лі­ти­ка не бу­де успі­шною.

5. Ча­со­вий – своє­ча­сна мо­дер­ні­за­ція у тих чи ін­ших фор­мах з орі­єн­та­цію на за­без­пе­че­н­ня дов­го­стро­ко­вої кон­ку­рен­то­спро­мо­жно­сті на­ціо­наль­ної про­ми­сло во­сті.

Ви­бу­до­ву­ва­н­ня дер­жав­ної по­лі­ти­ки з ура­ху­ва­н­ням за­зна­че­них аспе­ктів до зво­лить на­да­ти про­це­сам мо­дер­ні­за­ції ознак си­стем­но­сті, ком­пле­ксно­сті та по­стій но­сті. Стра­те­гія мо­дер­ні­за­ції Укра­ї­ни по­вин­на за­без­пе­чи­ти: фор­му­ва­н­ня опти маль­но­го спів­від­но­ше­н­ня між усі­ма гіл­ка­ми вла­ди з ме­тою за­без­пе­че­н­ня кон­ку рен­то­спро­мо­жно­сті кра­ї­ни та під­ви­ще­н­ня рів­ня жи­т­тя на­се­ле­н­ня; здій­сне­н­ня по­ета­пних ре­форм по­лі­ти­чної си­сте­ми та фор­му­ва­н­ня по­лі­ти­чних еліт із за­лу­чен ням най­більш пе­ре­до­вих ін­те­ле­кту­аль­них сил су­спіль­ства; роз­ви­ток під­при­єм­ниць ко­го се­ре­до­ви­ща і за­хист при­ва­тної вла­сно­сті; на­ко­пи­че­н­ня кри­ти­чно­го об­ся­гу ре­сур­сів для акти­ві­за­ції те­хно­ло­гі­чної мо­дер­ні­за­ції.

Спи­сок ви­ко­ри­ста­ної лі­те­ра­ту­ри

1. Арон Р. Де­мо­кра­тия и то­та­ли­та­ризм ; [пер. с франц. Г.И. Се­ме­но­ва]. – М. : Текст, 1993. – 303 с.

2. Белл Д. Гря­ду­щее по­стин­ду­стри­аль­ное об­ще­ство: опыт со­ци­аль­но­го про гно­зи­ро­ва­ния. – М. : Academia, 2004. – 790 с.

3. Ба­у­ман З. Ин­ди­ви­ду­а­ли­зи­ро­ван­ное об­ще­ство ; [пер. с англ.] ; [под ред. В.Л. Ино­зем­це­ва]. – М. : Ло­гос, 2005. – 390 с.

4. Ве­бер М. Го­спо­дар­ство і су­спіль­ство ; [пер. з нім. М. Ку­шнір]. – К. : Все­світ, 2013. – 1112 c.

5. Вель­цель Х., Ин­гл­харт Р. Че­ло­ве­че­ское ра­зви­тие и “взрыв” де­мо­кра­тии: ва ри­а­ции изме­не­ний ре­жи­мов сре­ди 60 об­ществ // Со­ци­о­ло­гия: те­о­рия, ме­то­ды, мар­ке­тинг. – 2008. – № 1. – С. 85–112.

6. Inglehart R., Welzel C. Modernization, Cultural Change, and Democracy: The Human Development Sequence. – New York : Cambridge University Press, 2005. – 333 p.

7. Huntington S.P. The сhange to сhange: modernization, development, and politics // Comparative Politics. – 1971. – Vol. 3 – № 3. – pp. 283–322.

8. Lipset S.M. Political Man: The Social Bases of Politics. – New York : Doubleday & Company, 1960. – 477 p.

9. Rostow W.W. The Stages of Economic Growth: A Non communist Manifesto. – 3rd ed. – Cambridge : Cambridge University Press, 1991. – 324 p.

10. Ба­ла­кі­рє­ва О.М., Ге­єць В.М., Сі­ден­ко В.Р. та ін. Цін­ні­сна скла­до­ва мо­дер ні­за­цій­них про­це­сів у су­ча­сно­му со­ці­у­мі Укра­ї­ни : кол. мо­ногр. – К. : НАН Украї ни, ДУ “Ін т екон. та про­гно­зув. НАН Укра­ї­ни”, 2014. – 340 с.

11. Обу­шна Н.І. Мо­дер­ні­за­ція – су­ча­сний тренд роз­ви­тку су­спіль­ства [Елект рон­ний ре­сурс]. – Ре­жим до­сту­пу : http://kbuapa.kharkov.ua/e book/tpdu/2015 3/ doc/1/06.pdf.

12. He Ch. Modernization Science: The Principles and Methods of National Advancement. – Springer Science & Business Media, 2012. – 648 p.

13. Ан­дру­шків Б.М., Амо­ша О.І., Апте­кар С.С. та ін. Стру­ктур­ні ре­фор­ми еко но­мі­ки: сві­то­вий до­свід, ін­сти­ту­ти, стра­те­гії для Укра­ї­ни : мо­ногр. ; [на­ук. ред. В.І. Ля­шен­ко, Є.В. Са­ве­льєв]. – Тер­но­піль : Еко­но­мі­чна дум­ка ТНЕУ, 2011. – 848 с.

14. Ге­єць В. Лі­бе­раль­но де­мо­кра­ти­чні за­са­ди: курс на мо­дер­ні­за­цію Укра­ї­ни // Еко­но­мі­ка Укра­ї­ни. – 2010. – № 3. – С. 4–20.

15. Ін­но­ва­цій­на Укра­ї­на 2020 : На­ціо­наль­на до­по­відь ; [за заг. ред. В.М. Гей­ця та ін.]. – К. : НАН Укра­ї­ни, 2015. – 336 с.

16. Лев­ко­вець О.М. Мо­дер­ні­за­ція еко­но­мі­ки Укра­ї­ни: зміст, умо­ви, ри­зи­ки // Бі­знес ін­форм. – 2011. – № 10. – С. 4–9.

17. Те­хно­ло­гі­чна мо­дер­ні­за­ція про­ми­сло­во­сті Укра­ї­ни ; [за ред. Л.І. Фе­ду­ло вої]. – К. : Ін т екон. та про­гно­зув., 2008. – 472 с.

18. Кіндзерський Ю.В. Про­ми­сло­вість Укра­ї­ни: стра­те­гія і по­лі­ти­ка стру­ктур но те­хно­ло­гі­чної мо­дер­ні­за­ції : мо­ногр. – К. : НАН Укра­ї­ни; ДУ “Ін т екон. та про­гно­зув. НАН Укра­ї­ни”, 2013. – 536 с.

19. Че­ба­нов А.А. Кон­це­пту­аль­ні осно­ви стру­ктур­ної мо­дер­ні­за­ції про­ми­сло во­сті // Бі­знес ін­форм. – 2012. – № 11. – С. 134–137.

20. Жа­лі­ло Я.А., По­кри­шка Д.С., Бе­лін­ська Я.В., Бе­ре­жний Я.В. та ін. Пі­сля­кри зо­вий роз­ви­ток еко­но­мі­ки Укра­ї­ни: за­са­ди стра­те­гії мо­дер­ні­за­ції : ана­літ. доп. ; [за ред. Я.А. Жа­лі­ла]. – К. : НІСД, 2012. – 144 с.

References

1. Aron R. Demokratiya i Totalitarizm [Democracy and Totalitarianism]. Moscow, Tekst, 1993 [in Russian].

2. Bell D. Gryadushchee Postindustrial’noe Obshchestvo: Opyt Sotsial’nogo Prognozirovaniya [The Coming of Post industrial Society: a Venture in Social Forecasting]. Moscow, Academia, 2004 [in Russian].

3. Bauman Z. Individualizirovannoe Obshchestvo [The Individualized Society]. V.L. Inozemtsev (Ed.). Moscow, Logos, 2005 [in Russian].

4. Weber M. Hospodarstvo i Suspil’stvo [Economy and Society]. Kyiv, Vsesvit, 2013 [in Ukrainian].

5. Welzel C., Inglehart R. Chelovecheskoe razvitie i “vzryv” demokratii: variatsii izmenenii rezhimov sredi 60 obshchestv [Human development and the “explosion” of democracy: variations of regime change across 60 societies]. Sotsiologiya: teoriya, metody, marketing – Sociology: theory, methods, marketing , 2008, No. 1, pp. 85–112 [in Russian].

6. Inglehart R., Welzel C. Modernization, Cultural Change, and Democracy: The Human Development Sequence. New York, Cambridge University Press, 2005.

7. Huntington S.P. The Change to Change: Modernization, Development, and Politics. Comparative Politics , 1971, Vol. 3, No. 3, pp. 283–322.

8. Lipset S.M. Political Man: The Social Bases of Politics. New York, Doubleday & Company, 1960.

9. Rostow W.W. The Stages of Economic Growth: A Non communist Manifesto. 3rd ed. Cambridge, Cambridge University Press, 1991.

10. Balakireva O.M., Heyets V.M., Sidenko V.R. et al. Tsinnisna Skladova Modernizatsiinykh Protsesiv u Suchasnomu Sotsiumi Ukrainy [Valuable component of modernization processes in modern socium of Ukraine]. Kyiv, NAS of Ukraine, Institute for Economics and Forecasting of the NAS of Ukraine, 2014 [in Ukrainian].

11. Obushna N.I. Modernizatsiya – suchasnyi trend rozvytku suspil’stva [Modernization – the modern trend of society development], available at: http:// kbuapa.kharkov.ua/e book/tpdu/2015 3/doc/1/06.pdf [in Ukrainian].

12. He Ch. Modernization Science: The Principles and Methods of National Advancement. Springer Science & Business Media, 2012.

13. Andrushkiv B.M., Amosha O.I., Aptekar S.S. et al. Strukturni Reformy Ekonomiky: Svitovyi Dosvid, Instytuty, Stratehii dlya Ukrainy [Structural Economic Reforms: World Experience, Institutes, Strategies for Ukraine]. V.I. Lyashenko, E.V. Savel’ev (Eds.). Ternopil, Economic thought of the TNEU, 2011 [in Ukrainian].

14. Heyets V. Liberal’no demokratychni zasady: kurs na modernizatsiyu Ukrainy [Liberal democratic principles: course to a modernization of Ukraine]. Ekonomika Ukrainy – Economy of Ukraine , 2010, No. 3, pp. 4–20 [in Ukrainian].

15. Innovatsiina Ukraina 2020: Natsional’na Dopovid’ [Innovative Ukraine 2020: National Report]. V.M. Heyets et al. (Eds.). Kyiv, NAS of Ukraine, 2015 [in Ukrainian].

16. Levkovets’ O.M. Modernizatsiya ekonomiky Ukrainy: zmist, umovy, ryzyky [The modernization of Ukrainian economy: essence, conditions, risks]. Biznes inform – Business Inform , 2011, No. 10, pp. 4–9 [in Ukrainian].

17. Tekhnolohichna modernizatsiya promyslovosti Ukrainy [Technological modernization of the industry of Ukraine]. L.I. Fedulova (Ed.). Kyiv, Institute for Economics and Forecasting of the NAS of Ukraine, 2008 [in Ukrainian].

18. Kindzers’kyi YU.V. Promyslovist’ Ukrainy: Stratehiya i Polityka Strukturno Tekhnolohichnoi Modernizatsii [Ukrainian Industry: Strategy and Policy of Structural and Technological Modernization]. Kyiv, NAS of Ukraine, Institute for Economics and Forecasting of the NAS of Ukraine, 2013 [in Ukrainian].

19. Chebanov A.A. Kontseptual’ni osnovy strukturnoi modernizatsii promyslovosti [Conceptual basis of industrial structure modernization]. Biznes inform – Business Inform , 2012, No. 11, pp. 134–137 [in Ukrainian].

20. Zhalilo YA.A., Pokryshka D.S., Belins’ka YA.V., Berezhnyi YA.V. et al. Pislyakryzovyi Rozvytok Ekonomiky Ukrainy: Zasady Stratehii Modernizatsii. Analit. Dop. [Post crisis Development of Ukrainian Economy: Modernization Strategy Fundamentals. Analytical Report]. YA.A. Zhalilo (Ed.). Kyiv, NISS, 2012 [in Ukrainian].

Ста­т­тя на­ді­йшла до ре­да­кції 20 лю­то­го 2017 р.

Та­бли­ця 1 Клю­чо­ві су­тні­сні ха­ра­кте­ри­сти­ки по­ня­т­тя “мо­дер­ні­за­ція” * * Си­сте­ма­ти­зо­ва­но автором.

Та­бли­ця 2 Кла­си­фі­ка­ція про­це­сів мо­дер­ні­за­ції *

* Скла­де­но автором. За­кін­че­н­ня та­бли­ці

По­ка­зни­ки мо­дер­ні­за­ції кра­ї­ни * Та­бли­ця 3

* Роз­ро­бле­но автором.

Ди­на­мі­ка мо­дер­ні­за­цій­них про­це­сів

* Роз­ра­хо­ва­но автором за [13]. При­мі­тка: в.д. – від­су­тні да­ні.

сві­ту кра­їн мо­дер­ні­за­ції ін­де­ксу Ди­на­мі­ка [13]. за автором По­бу­до­ва­но

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.