FROM DEPRESSION TO ACTIVATION OF GROWTH IN ECONOMIC AND SOCIAL SPHERES OF UKRAINE

Economy of Ukraine (Ukrainian) - - Наукові Дискусії - P E T R O E S H C H E N K O, Professor, Doctor of Econ. Sci., Scientific Consultant of the Department of Economic Sociology, Institute of Sociology of the NAS of Ukraine (Kyiv)

The role of economic policy in depression of Ukraine’s economy is disclosed. The need to change theoretical views on current model of the market economy and develop on this basis a long8term national development program is proved. Keywords: economic crisis, neoliberal theory, economic policy, social state, model of social

protection, post8liberal society, national interests, strategic development program.

Де­зор­га­ні­за­ція еко­но­мі­ки і кри­за усіх сфер жит­тє­ді­яль­но­сті су­спіль­ства: ви$ ро­бни­цтва, по­лі­ти­ки, іде­о­ло­гії, мо­ра­лі. Так мо­жна оха­ра­кте­ри­зу­ва­ти су­ча­сну си­ту$ ацію в Укра­ї­ні. Як з неї ви­йти і яку про­во­ди­ти со­ці­аль­но$еко­но­мі­чну по­лі­ти­ку, – пи­та­н­ня го­лов­не і ви­зна­чаль­не. Не розв’язав­ши йо­го, кра­ї­на бу­де вки­ну­та в ще глиб­шу кри­зу, яка зна­чно за­го­стрить по­лі­ти­чну бо­роть­бу за вла­ду між рі­зни­ми ко$ рум­по­ва­ни­ми гру­па­ми, що пра­гнуть осо­би­сто­го зба­га­че­н­ня. Це по­зба­вить кра­ї­ну та укра­їн­ський на­род шан­су в най­ближ­чій істо­ри­чній пер­спе­кти­ві ви­йти на рі­вень ін­но­ва­цій­ної мо­де­лі роз­ви­тку з аде­ква­тним рів­нем жи­т­тя пе­ре­ва­жної біль­шо­сті на­се­ле­н­ня. З огля­ду на це, ме­та стат­ті – ви­зна­чи­ти при­чи­ни скру­тної си­ту­а­ції, що скла­ла­ся в на­шій кра­ї­ні, та спро­бу­ва­ти від­по­ві­сти на за­пи­та­н­ня, що ро­би­ти для її по­до­ла­н­ня.

© Єщенко Пе­тро Сте­па­но­вич (Eshchenko Petrо), 2018; e$mail: p.eshchenko@ukr.net.

* Ма­те­рі­ал пу­блі­ку­є­ться в по­ряд­ку дис­ку­сії, роз­по­ча­тої в жур­на­лі “Еко­но­мі­ка Укра­ї­ни” № 8 за 2016 р.

Кри­за в еко­но­мі­ці – на­слі­док по­лі­ти­ки, що ба­зу­є­ться на нео­лі­бе­раль­ній те­о­рії

26$рі­чний до­свід ре­а­лі­за­ції по­лі­ти­ки ре­форм в Укра­ї­ні по­ка­зав, що кри­зо­ві яви­ща при­та­ман­ні не тіль­ки еко­но­мі­ці, але й со­ці­аль­ній сфе­рі, еко­ло­гії, на­ціо$ наль­ним від­но­си­нам, а та­кож ду­хов­но­му жи­т­тю. Під­твер­дже­н­ням цьо­му слу­гу$ ють та­кі не­га­тив­ні фа­кти і тен­ден­ції.

1. У 1990 р. Укра­ї­на з об­ся­гом ВВП 567 млрд. дол. бу­ла 6$ю в Єв­ро­пі, ви­пе­ре$ джа­ю­чи всі кра­ї­ни з пе­ре­хі­дною еко­но­мі­кою (в то­му чи­слі Поль­щу, ВВП якої ста$ но­вив 318 млрд. дол. *). Сьо­го­дні во­на пе­ре­тво­ри­ла­ся на аго­ні­зу­ю­чу кра­ї­ну з гли$ бо­ко де­пре­сив­ною еко­но­мі­кою. У 2017 р. наш ВВП, но­мі­но­ва­ний у до­ла­рах, сяг$ нув при­бли­зно 100 млрд. дол. Че­рез де­ін­ду­стрі­а­лі­за­цію еко­но­мі­ки, роз­вал АПК і май­же пов­ну від­су­тність ви­со­ко­те­хно­ло­гі­чних ви­ро­бництв, при ско­ро­чен­ні аб­со$ лю­тних об­ся­гів ви­ро­бни­цтва в усіх га­лу­зях (у то­му чи­слі тих, які пра­цю­ють на спо$ жив­чий ри­нок), швид­ко зро­ста­ють обо­ро­ти фі­нан­со­вої ді­яль­но­сті, “пло­дя­ться” по­се­ре­дни­цькі опе­ра­ції, па­дає ку­пі­вель­на спро­мо­жність на­ціо­наль­ної гро­шо­вої оди­ни­ці. Усе це не до­зво­ляє ви­ді­ли­ти ре­но­ва­цій­но$від­нов­ний мі­ні­мум для мо­дер$ ні­за­ції за­ста­рі­лих і спра­цьо­ва­них ви­ро­бни­чих фон­дів і га­лу­зей со­ці­аль­ної сфе­ри, фі­нан­со­ва­них з бю­дже­ту (охо­ро­ни здо­ров’я, осві­ти, на­у­ки, куль­ту­ри). Як на­слі­док, Укра­ї­на ста­ла лі­де­ром в Єв­ро­пі за ко­ру­пці­єю, бі­дні­стю та де­по­пу­ля­ці­єю.

2. То­таль­на при­ва­ти­за­ція дер­жав­ної вла­сно­сті утвер­ди­ла мо­но­по­лію при­ват$ ної вла­сно­сті (в то­му чи­слі у сфе­рі при­ро­дних мо­но­по­лій). З огля­ду на це, ме$ ха­нізм кон­ку­рен­ції за­бло­ко­ва­но, що, у свою чер­гу, спри­яє роз­кру­чу­ван­ню спі­ра­лі ці­но­во­го без­чин­ства і пра­кти­чно втра­ти усіх пі­дойм ре­гу­лю­ва­н­ня ру­ху то­вар­них і гро­шо­вих мас.

3. Пе­ре­ве­де­н­ня га­лу­зей со­ці­аль­ної сфе­ри на рин­ко­ві рей­ки без со­ці­аль­них амор$ ти­за­то­рів, ура­ху­ва­н­ня об’єктив­них мо­жли­во­стей і ба­га­то­рі­чних цін­но­стей (та­ких, як за­хи­ще­ність на­се­ле­н­ня від без­ро­бі­т­тя та ін­фля­ції, без­пла­тні охо­ро­на здо­ров’я та осві­та, низь­ка опла­та за дер­жав­не жи­тло, мо­раль­не сти­му­лю­ва­н­ня), які скла­лись у на­шій кра­ї­ні, спри­я­ло зни­жен­ню ку­пі­вель­ної спро­мо­жно­сті пе­ре­ва­жної біль­шо­сті укра­їн­ців. Під­твер­дже­н­ням цьо­му слу­гує той факт, що май­же 3/4 до­мо­го­спо­дарств су­спіль­ства від­но­сять се­бе до бі­дних. Пи­то­ма ва­га за­ро­бі­тної пла­ти у стру­кту­рі ВВП ско­ро­ти­ла­ся до істо­ри­чно­го мі­ні­му­му в 39%, то­ді як час­тка при­бу­тку у стру­кту­рі до­хо­дів ВВП під­ня­ла­ся до істо­ри­чно­го ма­кси­му­му в 45%. Оче­ви­дно, ві­тчи­зня­ні ре$ фор­ма­то­ри не хо­чуть зна­ти, що в умо­вах кон­ку­рен­тних рин­ків основ­ним ком­по$ нен­том за­трат є ви­тра­ти на опла­ту ро­бо­чої си­ли: як пра­ви­ло, це 2/3 вар­то­сті про$ ду­кту. По­ді­бна си­ту­а­ція не до­зво­ляє за­без­пе­чи­ти зро­ста­н­ня міс­тко­сті рин­ку, чо­го мо­жна до­сяг­ти ли­ше за ра­ху­нок зро­ста­н­ня до­хо­дів біль­шо­сті пра­цю­ю­чих і пен­сіо$ не­рів, яке змі­нить стру­кту­ру спо­жи­ва­н­ня, під­ви­щив­ши пи­то­му ва­гу то­ва­рів і по­слуг три­ва­ло­го ко­ри­сту­ва­н­ня, а от­же – і спів­від­но­ше­н­ня цін на них по­рів­ня­но з ці­на­ми на то­ва­ри ко­ро­тко­стро­ко­во­го спо­жи­ва­н­ня.

Край­ній сту­пінь па­ді­н­ня рів­ня жи­т­тя і со­ці­аль­ної за­без­пе­че­но­сті не тіль­ки стри­мує роз­ви­ток еко­но­мі­ки, але й зав­дає шко­ди фі­зи­чно­му та со­ці­аль­но­му ка­пі$ та­лу, люд­сько­му по­тен­ці­а­лу і ге­но­фон­ду кра­ї­ни.

4. Рі­зни­ця в опла­ті пра­ці 1% най­більш за­без­пе­че­них і 50% най­менш за­без­пе$ че­них пра­ців­ни­ків в Укра­ї­ні до­ся­гла фан­та­сти­чних ви­сот – 43,3 ра­за. В Єв­ро­пі

* Ми­ро­вая эко­но­ми­ка: про­гноз до 2020 го­да ; [под ред. А.А. Дын­ки­на] / ИМЭМО РАН. – М. : Ма­гистр, 2007. – 429 с. – С. 370–371.

цей по­ка­зник ста­но­вить 11,7, а у США – 24 ра­зи *. Стрім­ке зба­га­че­н­ня не­зна­чної ча­сти­ни на­се­ле­н­ня (осо­бли­во тих, хто пе­ре­бу­ває у вла­дних стру­кту­рах і пра­во­о­хо$ рон­них ор­га­нах), не об­грун­то­ва­не зро­ста­н­ням на­ціо­наль­ної еко­но­мі­ки та за­галь­но$ на­ціо­наль­но­го бла­го­по­луч­чя, спри­яє при­ско­ре­но­му со­ці­аль­но­му роз­ша­ру­ван­ню і со­ці­аль­ній по­ля­ри­за­ції у кра­ї­ні, пі­ді­грі­ває се­па­ра­тист­ські на­строї та різ­ко зни­жує ді­ло­ву актив­ність основ­ної ма­си на­се­ле­н­ня.

5. Ско­ро­че­н­ня ви­ро­бни­цтва, йо­го стру­ктур­ні де­фор­ма­ції спри­я­ють змен­шен$ ню зайня­то­сті в на­ро­дно­му го­спо­дар­стві та на­ро­стан­ню без­ро­бі­т­тя, яке, з одно­го бо­ку, спри­чи­няє бі­дність і де­ста­бі­лі­зує тру­до­вий по­тен­ці­ал, руй­ну­ю­чи йо­го якість і мо­жли­во­сті роз­ви­тку, а з ін­шо­го – по­си­лює мі­гра­цію (в то­му чи­слі на­у­ко­вих і ви­со­ко­ква­лі­фі­ко­ва­них ка­дрів).

6. Не­ста­біль­ність гро­шо­во­го обі­гу, здій­сню­ва­на по­да­тко­ва по­лі­ти­ка не сти­му$ лю­ють під­при­єм­ни­цтво і різ­ко зни­жу­ють ді­ло­ву актив­ність основ­ної ма­си на­се$ ле­н­ня.

У чо­му при­чи­ни еко­но­мі­чної кри­зи, яка за­тя­гну­ла­ся на ба­га­то ро­ків? Оче­вид$ но, що, не по­ста­вив­ши пра­виль­но­го ді­а­гно­зу, роз­по­чи­на­ти лі­ку­ва­н­ня не мо­жна. Ду­мок з цьо­го при­во­ду ба­га­то. Та­ки­ми при­чи­на­ми на­зи­ва­ють: бю­ро­кра­ти­чний опір; дії са­мо­го ке­рів­ни­цтва, здій­сню­ва­ну ним де­ста­бі­лі­зу­ю­чу ін­сти­ту­цій­ну та еко$ но­мі­чну по­лі­ти­ку; рі­вень роз­ви­тку еко­но­мі­чної на­у­ки; па­ді­н­ня спо­жи­ва­н­ня у кра­ї­ні; чин­ну си­сте­му мо­но­по­лі­зму вла­сно­сті на зем­лю; укра­їн­ські гро­ші, що не є гро­ши­ма; де­ше­ву пра­цю, від­по­від­но до чо­го де­ше­вий пра­ців­ник – це, з одно­го бо­ку, не­ква­лі­фі­ко­ва­ний пра­ців­ник, а з ін­шо­го – він так і пра­цює. На дум­ку Г. Ли$ си­чкі­на, при­чи­ни ни­ні­шньої си­ту­а­ції в еко­но­мі­ці пост­ра­дян­ських дер­жав слід шу­ка­ти в іде­о­ло­гі­чних вла­сти­во­стях. Це він по­яснює у та­кий спо­сіб: “Ме­не зав$ жди вра­жав ефект еле­ктро­па­сту­ха, ко­ли тон­кий дріт на двох жа­лю­гі­дних ба­та­рей$ ках утри­мує ко­рів “за за­го­ро­жею”, да­ю­чи лег­кий удар у ніс. Че­рез два$три дні ба­та­рей­ки роз­ря­джа­ю­ться, а ко­ро­ви па­су­ться “за за­го­ро­жею” ці­лий се­зон, не здо$ га­ду­ю­чись, що ба­та­рей­ки дав­но роз­ря­ди­ли­ся. Ми та­кож по­бо­ю­є­мо­ся цих уда­рів, як би нам не бу­ло це обра­зли­во, і ні­як не змо­же­мо пе­ре­сту­пи­ти че­рез цей тон­кий дро­тик, де дав­но не­має стру­му, мо­жли­во, на­віть ні­ко­ли йо­го і не бу­ло” [1, с. 8].

В. Ге­єць об­грун­то­вує, що укра­їн­ська еко­но­мі­ка де­мон­струє най­біль­ше па­дін$ ня по­рів­ня­но з еко­но­мі­ка­ми Ні­меч­чи­ни, Япо­нії та Пів­ден­ної Ко­реї, які сво­го ча­су за­зна­ли май­же пов­но­го руй­ну­ва­н­ня. На дум­ку вче­но­го, не­до­лі­ки при­ва­тної під­при­єм­ни­цької ді­яль­но­сті спи­су­ва­ли­ся на дер­жа­ву, а во­на від цьо­го і не від­мов$ ля­ла­ся, де­да­лі біль­ше утвер­джу­ю­чи ста­тус одер­жав­ле­ної еко­но­мі­ки, але вже ін­шо$ го змі­сту. З одно­го бо­ку, дер­жа­ва ста­ла спів­ор­га­ні­за­то­ром і спів­у­ча­сни­ком про$ це­сів зба­га­че­н­ня олі­гар­хів, а з ін­шо­го – ма­со­во­сті на­бра­ла ко­ру­пція у сфе­рі дер$ жав­них слу­жбов­ців, що зве­ло де­мо­кра­ти­чні про­це­си ви­бо­рів до фор­маль­них змін у гру­пах кон­тро­лю за ре­сур­са­ми кра­ї­ни. Хто ж ви­пу­стив з рук “віж­ки” рин­ко­вих від­но­син? У пер­шу чер­гу – це дер­жа­ва, що іні­ці­ю­ва­ла при­ва­ти­за­цію, в якій дер$ жав­ні слу­жбов­ці ві­ді­гра­ли зна­чну роль [2, с. 4].

Не ви­кли­кає сум­ні­вів, що окре­сле­ні при­чи­ни впли­ва­ють на ни­ні­шній стан укра­їн­ської еко­но­мі­ки. Про­те, на на­шу дум­ку, при­чи­ни, що йо­го ви­зна­ча­ють, слід шу­ка­ти в існу­ю­чій стру­кту­рі еко­но­мі­ки і у здій­сню­ва­ній еко­но­мі­чній по­лі­ти­ці, те­о­ре­ти­чною ба­зою якої слу­гує нео­лі­бе­раль­на те­о­рія.

* Как пре­о­до­леть ра­скол ме­жду эли­та­ми и на­ро­дом: путь сни­зу [Еле­ктрон­ний ре­сурс]. – Ре­жим до­сту­пу : http://gazeta.zn.ua/macrolevel/kak$preodolet$raskol$mezhdu$elitami$i$narodom$ put$snizu$_.html.

Клю­чо­вий ме­то­до­ло­гі­чний за­сно­вок та­кої еко­но­мі­чної по­лі­ти­ки спря­мо­ва­но на по­бу­до­ву при­ва­тно­вла­сни­цько­го ла­ду шля­хом при­ва­ти­за­ції дер­жав­них під­при­ємств і пе­ре­хо­ду від пла­но­вої еко­но­мі­ки до еко­но­мі­ки рин­ко­вої. Ви­ко­ную$ чи об­грун­ту­ва­н­ня “ба­тьків” цьо­го на­пря­му еко­но­мі­чної на­у­ки (М. Фрі­дма­на і Ф. Хайє­ка), згі­дно з яким рин­ко­ва еко­но­мі­ка є са­мо­ре­гу­льо­ва­ною си­сте­мою, з огля­ду на що ви­ни­кне­н­ня дис­про­пор­цій та ін­ших не­га­тив­них мо­мен­тів пов’яза­не з на­дли­шко­вою при­су­тні­стю в ній дер­жа­ви, у пост­ра­дян­ських кра­ї­нах (і в Укра­ї­ні в то­му чи­слі) зна­йшло­ся чи­ма­ло “со­ці­а­лі­стів$при­ва­ти­за­то­рів”. На зо­рі рин­ко­вих транс­фор­ма­цій у цих кра­ї­нах осо­бли­вою по­пу­ляр­ні­стю ко­ри­сту­ва­ли­ся пра­ці відо$ мо­го угор­сько­го еко­но­мі­ста Я. Кор­наї. У сво­їй кни­зі вче­ний об­грун­то­вує, що єди$ ною фор­мою, яка б га­ран­ту­ва­ла ефе­ктив­не ви­ко­ри­ста­н­ня ре­сур­сів, ви­сту­пає ре$ аль­на при­ва­тна вла­сність [3, с. 57]. По­ря­ту­нок він ба­чить у від­хо­ді від со­ці­а­лі­зму до віль­ної рин­ко­вої еко­но­мі­ки, за­сно­ва­ної на при­ва­тній вла­сно­сті, при­ва­тній ін­ди$ від­у­аль­ній іні­ці­а­ти­ві, та у при­ва­тно­му під­при­єм­ни­цтві, че­рез при­ва­ти­за­цію дер$ жав­но­го се­кто­ру і мі­ні­мі­за­цію йо­го час­тки у про­ду­кції кра­ї­ни. Це шлях від со­ціа$ лі­зму до ка­пі­та­лі­зму [3, с. 122–125].

В Укра­ї­ні, як і в ін­ших пост­ра­дян­ських дер­жа­вах, си­ли, що при­йшли до вла$ ди, та те­о­ре­ти­ки, що об­слу­го­ву­ють їх, ігно­ру­ва­ли ре­а­лії жи­т­тя у кра­ї­нах, де по­лі$ ти­ка фор­му­ва­ла­ся на нео­лі­бе­раль­ній те­о­рії. При цьо­му чи­ма­ло про­гре­сив­них вче­них звер­та­ли ува­гу на не­га­тив­ний вплив да­ної те­о­рії на ре­зуль­та­ти го­спо­дар$ ської ді­яль­но­сті у кра­ї­нах, які її ви­ко­ри­сто­ву­ють. Во­ни до­во­ди­ли, що си­сте­ма на­у­ко­вих по­гля­дів (па­ра­ди­гма), яка від­обра­жає ни­ні­шній етап роз­ви­тку кра­їн з до­мі­ну­ва­н­ням рин­ко­во­го лі­бе­ра­лі­зму, не є аде­ква­тною для роз­роб­ки на­у­ко­во об$ грун­то­ва­ної со­ці­аль­но$еко­но­мі­чної по­лі­ти­ки та її вті­ле­н­ня в су­ча­сну го­спо­дар$ ську пра­кти­ку.

Кон­це­пція нео­лі­бе­ра­лі­зму в рі­зних йо­го фор­мах (вклю­ча­ю­чи мо­не­та­ризм) ві­ді­гра­ла істо­тну роль у ви­ті­снен­ні ре­аль­но­го се­кто­ру еко­но­мі­ки, у зро­стан­ні фі­ктив­но­го, спе­ку­ля­тив­но­го ка­пі­та­лу, який пе­ре­тво­рює гро­ші та цін­ні па­пе­ри на осо­бли­ві швид­ко­зро­ста­ю­чі фі­нан­со­ві опе­ра­ції, ме­та яких по­ля­гає в одер­жан­ні не ба­зо­во­го акти­ву, а при­бу­тку від змі­ни ці­ни. З ці­єю ме­тою ви­ко­ри­сто­ву­ю­ться рі­зно$ ма­ні­тні ін­но­ва­ції, ви­га­да­ні бан­кі­ра­ми і фі­нан­си­ста­ми, у ви­гля­ді спе­ку­ля­цій на акці­ях, ва­лю­тних кур­сах та ін­ших фі­нан­со­вих акти­вах, що, у свою чер­гу, спри­яє зро­стан­ню спе­ку­ля­тив­но­го ка­пі­та­лу. По­ді­бний ка­пі­тал ба­га­то­ра­зо­во при­мно­жу­єть$ ся стра­хо­ви­ми ком­па­ні­я­ми, ін­ве­сти­цій­ни­ми, пен­сій­ни­ми та ін­ши­ми фон­да­ми, які здій­сню­ють фі­нан­со­ві опе­ра­ції. На­зва­ні та ба­га­то ін­ших фі­нан­со­вих ін­но­ва­цій, об­сяг яких при су­ча­сній ме­то­ди­ці ви­мі­рю­ва­н­ня по­ка­зни­ка фун­кціо­ну­ва­н­ня еко$ но­мі­ки у ви­гля­ді су­ку­пно­го ВВП зро­стає у гео­ме­три­чній про­гре­сії по­рів­ня­но із зро­ста­н­ням ре­аль­но­го се­кто­ру еко­но­мі­ки, спри­я­ють йо­го збіль­шен­ню у кра­ї­ні, але не су­про­во­джу­ю­ться під­ви­ще­н­ням рів­ня жи­т­тя її на­се­ле­н­ня.

На дум­ку П. Мей­со­на, че­рез па­то­ло­гії у фі­нан­со­вій си­сте­мі роз­по­чи­на­є­ться кри­за, по­тім зни­жу­є­ться роль дер­жа­ви, во­на де­да­лі біль­ше за­ле­жить від при­ват$ но­го се­кто­ру, фі­нан­со­ва буль­ба­шка на­ду­ва­є­ться, а ми опи­ня­є­мо­ся на по­ро­зі но­вої кри­зи. То­му вче­ний вва­жає, що нео­лі­бе­ра­лізм став ін­стру­мен­том, який руй­нує дер­жа­ву *. ДЖ.Н. Грей об­грун­то­вує, що лі­бе­раль­ний по­ря­док, який, зда­ва­ло­ся б, по­ши­рив­ся у сві­ті пі­сля Дру­гої сві­то­вої вій­ни, йде у ми­ну­ле. У да­ний час лі­бе­раль$ * Что бу­дет по­сле ка­пи­та­ли­зма? – 09.11.2016 г. [Еле­ктрон­ний ре­сурс]. – Ре­жим до­сту­пу : http://www.warandpeace.ru/ru/commentaries/view/116334/.

не ми­сле­н­ня мо­же фун­кціо­ну­ва­ти ли­ше остіль­ки, оскіль­ки во­но від­ме­жо­ву­є­ться від ре­аль­но­сті. На­справ­ді у лі­бе­раль­них спів­то­ва­риств май­бу­тнє є тіль­ки в то­му ви­пад­ку, якщо Гобб­со­ву про­те­кціо­ніст­ську роль дер­жа­ви бу­де не­гай­но від­нов­ле$ но. У по­стлі­бе­раль­но­му су­спіль­стві сво­бо­да і тер­пи­мість здо­бу­ва­ють за­хист під егі­дою силь­ної дер­жа­ви. З еко­но­мі­чної то­чки зо­ру, тре­ба при­пи­ни­ти ду­ма­ти, ні­би­то пер­шо­чер­го­ва ме­та дер­жа­ви – про­су­ва­н­ня гло­ба­лі­за­ції. В май­бу­тньо­му про успіх або нев­да­чу уря­ду су­ди­ти­муть з то­го, на­скіль­ки він зда­тний за­без­пе­чи­ти про­цві­тан$ ня і спра­ви­ти­ся з де­ста­бі­лі­за­ці­єю, що ви­кли­ка­є­ться гло­ба­лі­за­ці­єю. Зро­зумі­ло, що для цьо­го по­трі­бен тон­кий ба­ланс на­ла­шту­вань. Іна­кше є не­без­пе­ка, що де­гло­ба$ лі­за­ція мо­же по­сту­по­во ви­рва­ти­ся з$під кон­тро­лю *.

Нав’яза­на сві­то­ві мо­дель нео­лі­бе­раль­ної еко­но­мі­ки в рі­зних фор­мах ві­ді­гра­ла роль де­то­на­то­ра у зни­щен­ні ре­аль­ної еко­но­мі­ки. Ме­та фі­нан­со­вої олі­гар­хії по­ля$ гає в одер­жан­ні не ба­зо­во­го акти­ву, а при­бу­тку від змі­ни цін. Та­кий ка­пі­тал від­тво$ рює прин­ци­по­во но­ву еко­но­мі­ку – bubbleeconomics **, про­ни­за­ну ан­та­го­ні­змом між ви­ро­бни­ка­ми, про­дав­ця­ми та спо­жи­ва­ча­ми то­ва­рів і по­слуг. Адже го­лов­ним мо­ти­вом та­кої со­ці­аль­но$еко­но­мі­чної си­сте­ми є не за­до­во­ле­н­ня по­треб лю­ди­ни, а при­бу­ток, то­ді як го­лов­ним мо­ти­вом спо­жи­ва­н­ня по­над основ­ні по­тре­би не$ рід­ко слу­гує за­до­во­ле­н­ня шту­чно сти­му­льо­ва­них ба­жань. Це за­га­няє лю­дей у пас­тку не­за­до­во­ле­них фаль­ши­вих ба­жань. Не­об­хі­дно які­сно змі­ни­ти мо­де­лі сві­то­во­го роз­ви­тку, що мо­жли­во ли­ше на осно­ві по­до­ла­н­ня рин­ко­во­го ро­ман­ти­зму і фун­да$ мен­та­лі­зму, а та­кож об­грун­ту­ва­н­ня но­вої па­ра­ди­гми еко­но­мі­чної на­у­ки.

Сьо­го­дні де­да­лі біль­ше вче­них під впли­вом гли­бо­кої кри­зи 2009 р. пе­ре­ко­ну$ ються, що гі­по­те­за ефе­ктив­но­го рин­ку в су­ча­сних умо­вах еко­но­мі­ки не від­по­від­ає дій­сно­сті. Змі­ни, що від­бу­ва­ю­ться у сві­ті під впли­вом та­ких фа­кто­рів, як ІТР, циф$ ро­ві­за­ція, гло­ба­лі­за­ція, фі­нан­сі­а­лі­за­ція, “про­ва­ли рин­ку” , по­гли­бле­н­ня су­пе­реч$ но­стей і не­спра­ве­дли­вий пе­ре­роз­по­діл ба­гат­ства, ви­ма­га­ють ко­ре­кції мо­де­лі со­ці$ аль­но$еко­но­мі­чно­го роз­ви­тку. Ця мо­дель має бу­ти на­ці­ле­на на усу­не­н­ня не­рів­но­сті в роз­по­ді­лі ма­те­рі­аль­них і ду­хов­них благ, за­без­пе­че­н­ня со­ці­аль­но­го за­хи­сту всіх чле­нів су­спіль­ства і умов для роз­ви­тку люд­сько­го ка­пі­та­лу.

Кри­ти­ка су­ча­сної еко­но­мі­чної те­о­рії з бо­ку по­лі­ти­ків, го­спо­дар­ни­ків і сту$ ден­тів є ціл­ком спра­ве­дли­вою. По$пер­ше, еко­но­мі­чна те­о­рія не дає від­по­від­ей на за­пи­та­н­ня: “Якою є при­ро­да су­ча­сної гло­баль­ної со­ці­аль­но$еко­но­мі­чної кри­зи, і як з неї ви­йти?”; “Як по­до­ла­ти існу­ю­чий і де­да­лі зро­ста­ю­чий роз­рив між роз­ви­ну$ ти­ми кра­ї­на­ми і кра­ї­на­ми, що ро­зви­ва­ю­ться, та рів­ня­ми жи­т­тя в них?”. По$дру­ге, во­на має “ши­зо­фре­ні­чну” при­ро­ду, дві основ­ні гіл­ки якої – ма­кро­еко­но­мі­ка і мі­кро­еко­но­мі­ка – ха­ра­кте­ри­зу­ю­ться ра­ди­каль­но рі­зни­ми по­гля­да­ми на світ. Те ж са­ме мо­жна ска­за­ти і про основ­ні па­ра­ди­гми су­ча­сної еко­но­мі­чної на­у­ки. По$тре­тє, зна­чна кіль­кість тер­мі­нів, які уві­йшли у на­у­ко­вий обо­рот, до­сі не ді­ста­ли від­по­від$ но­го те­о­ре­ти­чно­го об­грун­ту­ва­н­ня. У на­у­ки не­має об­грун­то­ва­них по­ка­зни­ків ви­мі­ру для та­ких по­нять, як “якість жи­т­тя”, ВВП та ін. Це озна­чає, що ін­тер­пре­та­ції сут$ но­сті цих ка­те­го­рій бу­дуть рі­зни­ми.

Еко­но­мі­сти епо­хи Про­сві­тни­цтва, пи­ше Дж. Рі­фкін, бу­ли впев­не­ні в то­му, що “ща­стя” і “хо­ро­ше жи­т­тя” є си­но­ні­ма­ми на­ко­пи­че­н­ня осо­би­сто­го ба­гат­ства. Сьо­го­дні мо­ло­де по­ко­лі­н­ня не менш гли­бо­ко ві­рить у те, що, хо­ча еко­но­мі­чний * Су­мер­ки ли­бе­раль­но­го мышле­ния. – 20.11.2016 г. [Еле­ктрон­ний ре­сурс]. – Ре­жим до­сту$ пу : http://www.warandpeace.ru/ru/analysis/view/116613/. ** Більш де­таль­но про “bubbleeconomics” та її мі­сце у су­ча­сній сві­то­вій еко­но­мі­ці див. [4].

до­бро­бут є прин­ци­по­во ва­жли­вим, ща­стя лю­ди­ни ви­зна­ча­є­ться та­кож на­ко­пи$ че­н­ням со­ці­аль­но­го ка­пі­та­лу. Про­бле­ма по­ка­зни­ка ВВП у то­му, що він вра­хо­вує і не­га­тив­ну, і по­зи­тив­ну еко­но­мі­чну ді­яль­ність. Якщо кра­ї­на вкла­дає ве­ли­кі ко­шти в озбро­є­н­ня, у бу­дів­ни­цтво в’язниць, у роз­ви­ток служб без­пе­ки, у від­нов­ле­н­ня за­бру­дне­но­го нав­ко­ли­шньо­го при­ро­дно­го се­ре­до­ви­ща то­що, то все це вклю­ча­є­ться до ВВП [5, с. 314–315]. Та­ку то­чку зо­ру по­ді­ля­ють ба­га­то вче­них, які ви­зна­ли, що ВВП не від­обра­жає ре­аль­них умов жи­т­тя лю­дей, і за­кли′ ка­ли до ство­ре­н­ня ін­ших ін­стру­мен­тів для оцін­ки до­бро­бу­ту на­цій *.

У ни­ні­шніх умо­вах ста­ли роз­ро­бля­тись аль­тер­на­тив­ні по­ка­зни­ки еко­но­міч$ но­го про­цві­та­н­ня на осно­ві ін­ди­ка­то­рів яко­сті жи­т­тя за­мість про­сто­го ва­ло­во­го об­ся­гу ви­ро­бни­цтва. Ін­декс ста­ло­го еко­но­мі­чно­го до­бро­бу­ту (ISEW), фор­дем­ський ін­декс со­ці­аль­но­го здо­ров’я (FISH), ін­декс ре­аль­но­го про­гре­су (GPI), ін­декс еко$ но­мі­чно­го до­бро­бу­ту (IEWB) та ін­декс люд­сько­го роз­ви­тку ООН (HDI) – ось ли­ше де­які з но­вих та­ких по­ка­зни­ків. Ці но­ві ін­де­кси ха­ра­кте­ри­зу­ють за­галь­не під­ви$ ще­н­ня до­бро­бу­ту су­спіль­ства і вра­хо­ву­ють та­кі аспе­кти, як ди­тя­ча смер­тність, три$ ва­лість жи­т­тя, до­сту­пність ме­ди­чно­го об­слу­го­ву­ва­н­ня, рі­вень осві­ти, се­ре­дній ти­жне­вий за­ро­бі­ток, ви­ко­ре­не­н­ня бі­дно­сті, не­рів­ність до­хо­дів, до­сту­пність жит$ ла, чи­сто­та нав­ко­ли­шньо­го при­ро­дно­го се­ре­до­ви­ща, біо­ло­гі­чне рі­зно­ма­ні­т­тя, зни$ же­н­ня зло­чин­но­сті та кіль­кість віль­но­го ча­су [5, с. 316].

Не усу­нув­ши су­пе­ре­чно­сті та роз­ри­ви між рі­зни­ми гіл­ка­ми еко­но­мі­чної на$ уки, нав­ряд чи мо­жли­во ви­ве­сти зро­зумі­лий ін­те­грал еко­но­мі­чної по­лі­ти­ки. Слід усві­до­ми­ти, що за­ста­рі­лі те­о­рії та псев­до­те­о­рії, як і псев­до­те­хно­ло­гії, да­ють руй$ нів­ний ефект.

Нав’яза­ну пост­ра­дян­ським кра­ї­нам нео­лі­бе­раль­ну мо­дель роз­ви­тку еко­но$ мі­ки бу­ло спря­мо­ва­но на зни­ще­н­ня ко­ли­шніх форм вла­сно­сті та утвер­дже­н­ня при­ва­тної вла­сно­сті та при­ва­тно­го ха­ра­кте­ру при­вла­сне­н­ня. В цьо­му кон­текс­ті ви­ни­кає за­пи­та­н­ня: “Чи мо­жна зна­йти ви­хід з кри­зи за до­по­мо­гою па­ра­ди­гми, що за­гна­ла еко­но­мі­ку у глу­хий кут?”. Від­по­від­а­ю­чи на ньо­го, Дж. Еванс і Д. Котс пи­шуть: “Гло­баль­на фі­нан­со­ва та еко­но­мі­чна кри­за ро­бить не­об­хі­дним фун­да$ мен­таль­ний пе­ре­гляд пре­ва­лю­ю­чої па­ра­ди­гми в еко­но­мі­чній по­лі­ти­ці. …Не мож$ на очі­ку­ва­ти від по­вер­не­н­ня до по­лі­ти­ки, яка про­ва­ли­ла­ся в умо­вах бу­му, що во­на по­вер­не гло­баль­ну еко­но­мі­ку на шлях зро­ста­н­ня пі­сля ду­же гли­бо­кої ре$ це­сії” [7, р. 31].

Єди­на фор­ма го­спо­да­рю­ва­н­ня на ба­зі як за­галь­но­на­ро­дної, так і при­ва­тної форм вла­сно­сті (та при­вла­сне­н­ня) в усіх кра­ї­нах (у то­му чи­слі і в Укра­ї­ні) ви­яви$ ла­ся не­ефе­ктив­ною та без­пер­спе­ктив­ною. Під­твер­дже­н­ням цьо­му слу­гує ре­аль­не со­ці­аль­но$еко­но­мі­чне ста­но­ви­ще, яке свід­чить про мас­шта­би ка­та­стро­фи в Украї$ ні. В еко­но­мі­чній по­лі­ти­ці, здій­сню­ва­ній у на­шій дер­жа­ві, не­об­хі­дно по­кін­чи­ти з ма­ні­пу­лю­ва­н­ням ма­со­вою сві­до­мі­стю з бо­ку по­лі­ти­ків і де­ма­го­гів, які об­сто­ю­ють

* Так, ві­до­мий поль­ський еко­но­міст Гже­гож В. Ко­лод­ко про­по­нує ін­ший по­ка­зник фун­кці$ ону­ва­н­ня еко­но­мі­ки та еко­но­мі­чно­го роз­ви­тку – так зва­ний “ін­те­гро­ва­ний ін­декс успі­ху” (ІІУ), в яко­му ВВП за­ймає ли­ше 40%. Ре­шта 60% роз­по­ді­ля­ю­ться між оцін­ка­ми віль­но­го ча­су, ста­ну здо­ров’я, роз­по­ді­лу до­хо­дів, а та­кож суб’єктив­ни­ми оцін­ка­ми куль­тур­них цін­но­стей, яко­сті жи­т­тя і сприйня­т­тя вла­сно­го со­ці­аль­но­го ка­пі­та­лу. В ана­ло­гі­чно­му клю­чі по­бу­до­ва­но до­по­відь Ко­мі­сії Сті­глі­ца – Се­на – Фі­тус­сі (Commission on the Measurement of Economic Performance and Social Progress, Report 2009), ство­ре­ної з іні­ці­а­ти­ви Пре­зи­ден­та Фран­ції Н. Сар­ко­зі. До­по­відь бу­ло пред­став­ле­но на кон­фе­рен­ції в Сор­бон­ні 14 ве­ре­сня 2009 р. Те­пер де­кіль­ка по­ко­лінь ве­сти­муть по­лі­ти­чну, ін­те­ле­кту­аль­ну і ме­то­до­ло­гі­чну би­тву за по­слі­дов­не впро­ва­дже­н­ня ро­зум­них ре­ко$ мен­да­цій, на­при­клад, що­до ви­ко­ри­ста­н­ня ІІУ або за­про­по­но­ва­них у Report 2009 [6, с. 4–5].

при­ва­тну вла­сність і ри­нок. Тре­ба шу­ка­ти опти­мум у спів­від­но­шен­ні пла­ну й рин­ку, а та­кож рі­зно­ма­ні­тних форм вла­сно­сті. Да­на про­бле­ма – не­лег­ка, ба­га­то­фа­ктор$ на і су­пе­ре­чли­ва, во­на не­від­кла­дна, і її слід розв’язу­ва­ти.

Не­об­хі­дною є змі­на те­о­ре­ти­чних по­гля­дів на су­ча­сну мо­дель рин­ко­вої еко­но­мі­ки

Сьо­го­дні пред­став­ни­ки рі­зних су­спіль­них на­ук (еко­но­мі­ки, со­ціо­ло­гії, фі­ло$ со­фії, пси­хо­ло­гії), лі­де­ри рі­зних по­лі­ти­чних пар­тій, екс­пер­ти ООН та ін­ших між­на$ ро­дних ін­сти­ту­цій не ма­ють об­грун­то­ва­них кон­це­пцій і про­по­зи­цій що­до ви­хо­ду Укра­ї­ни з існу­ю­чо­го глу­хо­го ку­та. По­ді­бна си­ту­а­ція під­твер­джує му­дрий ви­слів Се­не­ки: “Ко­ли ка­пі­тан ко­ра­бля не знає, до яко­го пор­ту він ве­де свій ко­ра­бель, то будь$який ві­тер не бу­де для ньо­го по­пу­тним”. Те ж са­ме мо­жна ска­за­ти і про мо$ де­лі роз­ви­тку су­спіль­ства. Як ві­до­мо, та чи ін­ша йо­го мо­дель ба­зу­є­ться на пев­ній на­у­ко­вій те­о­рії, зда­тній усу­ну­ти без­пе­рерв­но від­тво­рю­ва­ні су­пе­ре­чно­сті та ви­вес$ ти люд­ство на ди­на­мі­чний і спра­ве­дли­вий шлях роз­ви­тку. З при­во­ду ви­бо­ру та­кої те­о­рії, яка б ста­ла на­у­ко­вою осно­вою для ство­ре­н­ня ефе­ктив­ної со­ці­аль­но$еко$ но­мі­чної мо­де­лі, ба­га­то ро­ків йдуть сер­йо­зні “на­у­ко­ві би­тви”.

Як свід­чить ана­ліз на­у­ко­вих пу­блі­ка­цій, про­це­си, що від­бу­ва­ю­ться у сві­ті, зу­мов­ле­ні, на дум­ку ба­га­тьох до­слі­дни­ків, су­спіль­но$еко­но­мі­чною фор­ма­ці­єю, сер­це­ви­ною якої слу­гу­ють еко­но­мі­ка та її рин­ко­ва мо­дель. Чи озна­чає це, що рин­ку слід по­збу­тись, оскіль­ки він не за­без­пе­чує подаль­шо­го зро­ста­н­ня еко­но$ мі­ки, змен­ше­н­ня без­ро­бі­т­тя, усу­не­н­ня по­гли­бле­н­ня не­рів­но­сті між кра­ї­на­ми і се­ред на­се­ле­н­ня все­ре­ди­ні ко­жної з них?

Що­до цьо­го не­має єди­ної то­чки зо­ру у вче­них$су­спіль­ство­знав­ців. Ба­га­то з них вва­жа­ють, що рин­ко­ва мо­дель є ефе­ктив­ною, не­об­хі­дно тіль­ки “очи­сти­ти” її від впли­ву дер­жа­ви. На їхню дум­ку, рин­ки са­мі по со­бі, без дер­жав­но­го втру$ ча­н­ня, най­кра­ще ре­гу­лю­ють еко­но­мі­ку, за­без­пе­чу­ють її зро­ста­н­ня, рів­но­ва­гу і ма­те­рі­аль­ний до­бро­бут. А. Грін­спен, який очо­лю­вав ФРС США по­над 18 ро­ків, пи­ше: “Не сум­ні­ва­юсь, жо­дна си­сте­ма ре­гу­лю­ва­н­ня і жо­дні за­хо­ди за­хи­сту ні­ко$ ли не пе­ре­тво­рять ір­ра­ціо­наль­ний опти­мізм або не­стрим­ний страх на ста­біль­не еко­но­мі­чне зро­ста­н­ня. Той, хто вва­жає, що рі­ше­н­ням є еко­но­мі­ка, ор­га­ні­зо­ва­на і цен­тра­лі­зо­ва­но ке­ро­ва­на ін­те­ле­кту­аль­ною елі­тою, а не роз­ви­ток кон­ку­рен­тних рин­ків, да­рем­но втра­чає час. …Я не ба­чу аль­тер­на­ти­ви гло­баль­но­му рин­ко­во­му ка­пі­та­лі­зму” [8, с. 499].

Фран­цузь­кий еко­но­міст П. Са­лен вва­жає, що са­ме ′ дер­жав­не втру­ча­н­ня при$ зве­ло до де­ста­бі­лі­за­ції рин­ків і спро­во­ку­ва­ло кри­зу 2000$х ро­ків, а то­му ви­сту­пає про­ти по­си­ле­н­ня ре­гу­лю­ва­н­ня рин­ків за ра­ху­нок більш жорс­тко­го ре­гу­лю­ван$ ня [9, с. 50]. Кри­ти­ку­ю­чи без­ліч пра­вил і здій­сню­ва­ну еко­но­мі­чну по­лі­ти­ку, ав­тор ро­бить ви­сно­вок: “Кри­за на ді­лі яв­ляє со­бою не що ін­ше, як свід­че­н­ня про­ва­лу си­сте­ми, що від­да­ли­ла­ся від ка­пі­та­лі­зму” [9, с. 101]. Ви­хо­дя­чи з цьо­го, він про­по$ нує по­вер­ну­ти­ся до ка­пі­та­лі­зму і пра­виль­ної ро­бо­ти рин­ків, що до­зво­лить уник$ ну­ти криз.

До­гми про те, що “ри­нок сам усе від­ре­гу­лює”, спро­сто­ву­ю­ться пра­кти­кою і кри­ти­ку­ю­ться пред­став­ни­ка­ми рі­зних еко­но­мі­чних шкіл. До ві­до­мих на­у­ко­вих пу­блі­ка­цій К. По­ла­ньї та А. Гер­шен­кро­на, де дер­жа­ва ви­су­ва­є­ться на пер­ший план для здій­сне­н­ня го­спо­дар­ських пе­ре­тво­рень в умо­вах ка­пі­та­лі­зму, до­да­є­ться де­да­лі біль­ша кіль­кість но­вих до­слі­джень. На дум­ку єги­пет­сько­го вче­но­го С. Амі­на, кон$ вен­ціо­наль­ні еко­но­мі­сти сто­ять на сто­ро­жі фі­нан­сі­а­лі­за­ції, оскіль­ки во­ни ві­рять

в аб­сур­дну до­гму са­мо­ре­гу­лю­ва­н­ня рин­ків, без якої мо­же по­ва­ли­ти­ся вся кон$ стру­кція так зва­ної “рин­ко­вої еко­но­мі­ки”. “Рин­ко­ва еко­но­мі­ка – на­рі­жний ка­мінь іде­о­ло­гії ка­пі­та­лі­зму і за­сіб йо­го ле­гі­ти­мі­за­ції – слу­гує до­гма­ти­чним за­со­бом лі­бе$ ра­лі­за­ції ва­лю­тних і фі­нан­со­вих рин­ків та їх де­ре­гу­лю­ва­н­ня, яке ви­ли­лось у знят$ тя всіх бар’єрів на шля­ху ру­ху ка­пі­та­лів і в ін­тен­си­фі­ка­цію фі­нан­сі­а­лі­за­ції, з якої ви­лу­ча­ють основ­ні ви­го­ди олі­го­по­лії в ці­ло­му, що одер­жу­ють 40% сво­їх до­хо­дів ви­клю­чно за ра­ху­нок фі­нан­со­вих опе­ра­цій. …Па­ну­ва­н­ня фі­нан­со­вих олі­го­по­лій вки­дає еко­но­мі­ку у кри­зу на­ко­пи­че­н­ня ка­пі­та­лу, що є як кри­зою по­пи­ту (“не­до$ ста­тньо­го спо­жи­ва­н­ня”), так і кри­зою при­бу­тко­во­сті” [10, р. 30].

На ува­гу за­слу­го­вує ана­ліз ідей від­но­сно умов ефе­ктив­но­сті дер­жав­но­го втру$ ча­н­ня в еко­но­мі­ку, на­ве­де­ний у пра­ці Д. Рю­ше­майє­ра і П. Еван­са, де ав­то­ри об$ грун­то­ву­ють, що в ни­ні­шніх умо­вах ні дії бю­ро­кра­тії, ні ав­то­но­мія дер­жа­ви не мо­жуть га­ран­ту­ва­ти успі­ху дер­жав­них ін­тер­вен­цій. Ра­зом з тим по­ка­за­но, за яких умов ці два фа­кто­ри спри­я­ють або пе­ре­шко­джа­ють ре­а­лі­за­ції дер­жав­ної по­лі­ти$ ки. “З те­о­ре­ти­чної то­чки зо­ру, в роз­ви­ну­тих еко­но­мі­ках “мо­но­по­лі­сти­чно­го ка­пі$ та­лі­зму”, де основ­ні га­лу­зі зви­чай­но яв­ля­ють со­бою жорс­ткі олі­го­по­лії, фі­нан­со­ві ор­га­ні­за­ції та кор­по­ра­ції ді­ють на без­лі­чі рі­зних рин­ків одно­ча­сно, не­має під­став роз­ра­хо­ву­ва­ти на те, що “рин­ко­ві си­гна­ли” за­без­пе­чать на­ко­пи­че­н­ня ка­пі­та­лу… У ви­пад­ку, ко­ли про­бле­ми пов’яза­ні ско­рі­ше з роз­по­ді­лом ба­гат­ства, ніж з йо­го на­ко­пи­че­н­ням, не­об­хі­дність у “по­за­рин­ко­во­му” аген­ті є ще оче­ви­дні­шою. З огля­ду на той не­с­про­стов­ний факт, що рин­ко­вий обмін з са­мо­го по­ча­тку ви­ни­кає в умо$ вах не­рів­но­сті, не­має жо­дних під­став спо­ді­ва­ти­ся на те, що ця не­рів­ність з ча­сом ско­ро­ти­ться, осо­бли­во якщо йде­ться про “не­до­ско­на­лі рин­ки” . Біль­ше то­го, є всі те­о­ре­ти­чні та ем­пі­ри­чні під­ста­ви вва­жа­ти, що за від­су­тно­сті та­ких кри­те­рі­їв і ме­ха$ ні­змів роз­по­ді­лу, які б спря­мо­ву­ва­ли та врів­но­ва­жу­ва­ли рин­ко­ві си­ли, не­рів­ність тіль­ки зро­ста­ти­ме” [11, с. 193–194].

Еко­но­мі­сти рі­зних на­у­ко­вих шкіл – осо­бли­во пі­сля фі­нан­со­во­го кра­ху 2008 р. – де­да­лі біль­шою мі­рою під­три­му­ють не­об­хі­дність втру­ча­н­ня дер­жа­ви в еко­но­мі­ку. При цьо­му чи­ма­ло ав­то­рів вба­ча­ють у скла­дній су­ча­сній еко­но­мі­ці по­тен­ці­аль­ні про­ва­ли як дер­жа­ви, так і рин­ку. В біль­шо­сті ви­пад­ків про­ва­ли дер­жа­ви опи­су$ ються як на­дли­шко­ві ви­тра­ти або не­зба­лан­со­ва­ний бю­джет. На дум­ку В. Дол­фсма – ав­то­ра чи­слен­них праць, на­пи­са­них на пе­ре­ти­ні “пра­ва та еко­но­мі­ки”, ана­лі­зу со­ці­аль­них ме­реж та ін­сти­ту­ціо­наль­ної те­о­рії, – про­ва­ли дер­жа­ви не­рід­ко на­би$ ра­ють фор­ми не­аде­ква­тних або не­по­слі­дов­них пра­вил ре­гу­лю­ва­н­ня при­ва­тно­го се­кто­ру [12].

Не ви­кли­кає сум­ні­вів і той факт, що сьо­го­дні­шній ри­нок є да­ле­ким від рин­ку ча­сів А. Смі­та і К. Мар­кса – він управ­ля­є­ться і спря­мо­ву­є­ться дер­жа­вою. До­ка­зів цьо­му ціл­ком до­ста­тньо. Так, у роз­ви­ну­тих кра­ї­нах За­хо­ду дер­жа­ва укла­дає мі­льяр­дні кон­тра­кти з фір­ма­ми ВПК, що до­зво­ляє їм здій­сню­ва­ти без­пе­ре­бій­не від­тво­ре­н­ня. Дер­жа­ва фі­нан­сує на­у­ко­ві до­слі­дже­н­ня і НДДКР, фор­мує ці­льо­ві дер$ жав­ні про­гра­ми роз­ви­тку окре­мих га­лу­зей еко­но­мі­ки, до­тує з бю­дже­ту па­са­жир$ ський транс­порт, ви­пла­чує суб­си­дії ви­ро­бни­кам про­ду­ктів хар­чу­ва­н­ня то­що. Дер$ жа­ва та її рі­зно­ма­ні­тні ін­сти­ту­ти за до­по­мо­гою пра­во­вих актів актив­но впли­ва­ють на всю су­ку­пність еко­но­мі­чних від­но­син ко­жної кра­ї­ни та у сві­то­во­му мас­шта­бі. Усе це свід­чить про те, що в су­ча­сно­му сві­ті без ре­гу­лю­ва­н­ня і втру­ча­н­ня дер­жа­ви ри­нок не спро­мо­жний са­мо­стій­но спра­ви­тись із зро­ста­ю­чи­ми мас­шта­ба­ми ви$ ро­бни­цтва, со­ці­аль­ни­ми про­бле­ма­ми, про­бле­ма­ми охо­ро­ни нав­ко­ли­шньо­го при$

ро­дно­го се­ре­до­ви­ща та ін. У ба­га­тьох роз­ви­ну­тих кра­ї­нах ши­ро­ко ви­ко­ри­сто­ву­є­ться ін­ди­ка­тив­не пла­ну­ва­н­ня, здій­сню­ва­не адмі­ні­стра­тив­ни­ми ор­га­на­ми. На­при­клад, у Фран­ції, Бель­гії та Ні­дер­лан­дах успі­шно фун­кціо­ну­ють “ге­не­раль­ні ко­мі­са­рі­а­ти з пла­ну­ва­н­ня”. Ана­ло­гі­чні стру­кту­ри ді­ють у Нор­ве­гії, Іслан­дії, Да­нії та Япо­нії. На­фто­га­зо­ві та біо­ло­гі­чні ре­сур­си цих кра­їн пов­ні­стю пе­ре­бу­ва­ють у ві­дан­ні дер$ жа­ви і дер­жав­них га­лу­зе­вих пла­но­вих ко­мі­те­тів.

Слід та­кож ма­ти на ува­зі, що в умо­вах ІТР еко­но­мі­ка стає си­сте­мою, яка де$ да­лі ускла­дню­є­ться, без­пе­рерв­но змі­ню­є­ться і в якій зви­чай­ні ме­то­ди управ­лі­н­ня рин­ко­вою еко­но­мі­кою цьо­го не вра­хо­ву­ють. По­ді­бна си­ту­а­ція не до­зво­ляє жод$ но­му вла­сни­ко­ві під­при­єм­ства ма­ти всю ін­фор­ма­цію, що не­ми­ну­че від­тво­рює ха­ос у на­ро­дно­му го­спо­дар­стві кра­ї­ни, по­до­ла­ти який мо­жли­во тіль­ки у про­зо­рій еко$ но­мі­ці. Та­кою мо­же бу­ти ли­ше на­у­ко­во об­грун­то­ва­на еко­но­мі­ка, а не рин­ко­ва, по­бу­до­ва­на на осно­ві не­узго­дже­них і не­кон­тро­льо­ва­них ви­ро­бни­цтва та обмі­ну. На дум­ку В. Дол­фсма, “…зро­ста­н­ня, яке ба­зу­є­ться на на­у­ці та те­хно­ло­гі­ях, ви­ма$ гає роз­ши­ре­н­ня ста­рих і ви­ко­ри­ста­н­ня но­вих фун­кцій дер­жав­них ін­сти­ту­тів, вклю$ ча­ю­чи еко­но­мі­чне пла­ну­ва­н­ня, здій­сне­н­ня до­слі­джень і роз­ро­бок у дер­жав­них ін­сти­ту­тах, по­ши­ре­н­ня отри­ма­них ре­зуль­та­тів і під­трим­ки ана­ло­гі­чної ді­яль­но­сті у при­ва­тних ор­га­ні­за­ці­ях, а та­кож фі­нан­су­ва­н­ня та ор­га­ні­за­ції роз­ши­ре­ної на­у­ко$ вої та те­хні­чної осві­ти на всіх її ре­ле­ван­тних рів­нях на­вча­н­ня. Для роз­ши­ре­н­ня ви­пу­ску пер­вин­них благ не­об­хі­дни­ми є збіль­ше­н­ня дер­жав­них ви­трат на до­слі$ дже­н­ня й роз­роб­ки у пу­блі­чних і при­ва­тних ін­сти­ту­тах та ор­га­ні­за­ці­ях, а та­кож ве­ли­ке по­ши­ре­н­ня отри­ма­них ре­зуль­та­тів ці­єї ді­яль­но­сті” [12, с. 73].

На­у­ко­ва те­о­рія та го­спо­дар­ська пра­кти­ка до­во­дять, що рин­ко­ва еко­но­мі­ка у пря­мо­му ро­зу­мін­ні стає не­без­пе­чною для лю­дей, оскіль­ки в де­да­лі біль­ших мас$ шта­бах ви­ро­бляє і про­по­нує на ри­нок фі­ктив­ний то­вар – то­вар, при­зна­че­ний для за­до­во­ле­н­ня не­по­трі­бних і шкі­дли­вих по­треб. У під­сум­ку та­кі по­тре­би ви­ни­ка$ ють і по­тім пов­ні­стю за­до­воль­ня­ю­ться, а ро­би­ться усе це з одні­єю ли­ше ме­тою – сти­му­лю­ва­н­ня рин­ко­вої еко­но­мі­ки. Іна­кше во­на не фун­кціо­ну­ва­ти­ме. Як на­слі­док, на сьо­го­дні ба­зо­вим по­тре­бам лю­ди­ни від­по­від­а­ють не біль­ше ніж 30% то­ва­рів, а вся ре­шта то­ва­рів за­до­воль­ня­ють не­по­трі­бні по­тре­би. Лю­ди­на ро­зум­на пе­ре­тво$ ри­ла­ся на Лю­ди­ну спо­жи­ва­ю­чу.

Ге­не­раль­ний се­кре­тар Рим­сько­го клу­бу Г. Мак­стон роз­по­вів “Фо­ку­су” про те, що “Укра­ї­ні не слід ціл­ком пе­ре­йма­ти за­хі­дний стиль гри, ре­фор­му­ва­ти укра­їн­ські за­ко­ни про при­ва­ти­за­цію, зни­жу­ва­ти тор­го­вель­ний бар’єр і пе­ре­тво$ рю­ва­ти всю кра­ї­ну на ве­ли­че­зне при­ва­тне під­при­єм­ство. Це ж без­ум­ство! Аб­со$ лю­тний нон­сенс. Олі­гар­хія та ко­ру­пція роз­цві­ли в Укра­ї­ні са­ме то­му, що за­хі­дну еко­но­мі­чну си­сте­му на­кла­ли на чи­нов­ни­ків без будь$яко­го ба­лан­су. Вам ска­за$ ли: “Яка дер­жа­ва?! Не­гай­но при­ва­ти­зуй­те все!”. В ре­зуль­та­ті кра­ї­на отри­ма­ла стра­шен­но не­зба­лан­со­ва­не су­спіль­ство і ре­сурс для кон­флі­кту. Час спи­та­ти се­бе: “Ко­ли востан­нє еко­но­мі­чний роз­ви­ток по­зи­тив­но впли­вав на су­спіль­ство?”. Пі­сля Дру­гої сві­то­вої вій­ни, ко­ли віль­на рин­ко­ва еко­но­мі­ка пов­ні­стю кон­тро$ лю­ва­ла­ся силь­ною дер­жа­вою, яка за­йма­ла­ся по­да­тка­ми, сте­жи­ла за кон­ку­рен$ ці­єю і ро­би­ла все, щоб пе­ре­ва­ги бі­зне­су ді­ли­ли­ся між усім на­се­ле­н­ням. Су­спіль$ ству по­трі­бні як бі­знес, так і дер­жа­ва. А вам те­пер нав’язу­ють ідею про те, що без остан­ньої мо­жна обі­йти­ся” *.

* Же­сто­кое да­ле­ко. Что ждет Украи­ну и мир в бу­ду­щем. – 06.11.2017 г. [Еле­ктрон­ний ре$ сурс]. – Ре­жим до­сту­пу : https://focus.ua/country/384246/.

Укра­ї­ні не­об­хі­дний рі­шу­чий по­во­рот до прин­ци­по­во но­во­го укла­ду жи­т­тя, а от­же – і до змі­ни со­ці­аль­но$еко­но­мі­чної стру­кту­ри су­спіль­ства. Від­по­відь на існу­ю­чі про­бле­ми та су­пе­ре­чно­сті по­ля­гає в по­шу­ку но­вої си­сте­ми те­о­ре­ти­чних знань, вла­сти­во­му на­у­ці (і су­спіль­ній у то­му чи­слі). Кін­це­ве зав­да­н­ня будь$якої на­у­ки – да­ти пев­ну па­ра­ди­гму дій. Для су­спіль­ної на­у­ки це про­гра­ма роз­ви­тку су­спіль­ства.

Сьо­го­дні йде по­шук но­вої тра­є­кто­рії су­спіль­но­го роз­ви­тку, яка б ві­ді­йшла від до­ктри­ни рин­ко­во­го фун­да­мен­та­лі­зму, вра­хо­ву­ва­ла ре­аль­не ста­но­ви­ще в су­ча­сній еко­но­мі­ці – від­су­тність рів­но­ва­ги і на­яв­ність тур­бу­лен­тно­сті. Ба­га­то кра­їн по­сту$ по­во від­хо­дять від те­о­ре­ти­чних по­сту­ла­тів нео­лі­бе­ра­лі­зму, який вва­жає го­лов­ним ру­ші­єм го­спо­дар­ської ді­яль­но­сті лю­дей “ко­ри­сли­вий ін­те­рес” в умо­вах дії сти­хій$ них за­ко­нів еко­но­мі­чно­го роз­ви­тку. Віль­но­му рин­ко­ві, який ство­рив умо­ви як$ най­біль­шо­го спри­я­н­ня ді­яль­но­сті ТНК і фі­нан­со­во­му ка­пі­та­лу, на­стає кі­нець. Ба­га­то кра­їн де­да­лі біль­ше кон­цен­тру­ють ре­сур­си на стра­те­гі­чних на­пря­мах, ви$ ко­ри­сто­ву­ю­чи для цьо­го зна­чні бю­дже­тні ко­шти, стра­те­гі­чне пла­ну­ва­н­ня, про$ ми­сло­ву та ін­но­ва­цій­ну по­лі­ти­ку, збіль­ше­н­ня час­тки су­спіль­них благ, які ви­роб$ ля­ю­ться, роз­по­ді­ля­ю­ться і спо­жи­ва­ю­ться не за за­ко­на­ми рин­ко­вої еко­но­мі­ки. Кра­ї­ни, що від­мо­ви­ли­ся від нео­лі­бе­раль­ної мо­де­лі та пе­ре­йшли на не­о­кейн­сі­ан­ську і не­о­шум­пе­те­рі­ан­ську мо­де­лі, ви­ко­ри­сто­ву­ю­чи ви­зна­чаль­ну роль дер­жа­ви в еко$ но­мі­чно­му роз­ви­тку, ство­ри­ли спри­я­тли­ві умо­ви для мо­дер­ні­за­ції сво­їх еко­но­мік. До цих кра­їн на­ле­жать Япо­нія, Пів­ден­на Ко­рея, Сін­га­пур і Ки­тай.

Для Укра­ї­ни на осо­бли­ву ува­гу за­слу­го­вує до­свід Ки­таю, який ба­га­то ро­ків ви­ко­ри­сто­ву­вав ме­то­ди цен­тра­лі­зо­ва­ної си­сте­ми управ­лі­н­ня со­ці­а­лі­сти­чною еко$ но­мі­кою, ха­ра­ктер­ні для на­шо­го на­ро­дно­го го­спо­дар­ства. Ки­тай­ське ке­рів­ниц$ тво, кри­ти­чно осми­слив­ши плю­си та мі­ну­си окре­сле­ної си­сте­ми, зумі­ло зро­би$ ти пра­виль­ні ви­снов­ки з кра­ху сво­єї еко­но­мі­ки, пе­ре­вів­ши її на рин­ко­ві ме­ха­ніз$ ми са­мо­ор­га­ні­за­ції. При цьо­му цен­тра­лі­зо­ва­не управ­лі­н­ня збе­ре­глось у ба­зо­вих га­лу­зях еко­но­мі­ки, фі­нан­со­вій сфе­рі та ін­фра­стру­кту­рі. Пер­шо­чер­го­ву роль бу­ло від­ве­де­но опти­мі­за­ції стру­кту­ри на­ціо­наль­ної еко­но­мі­ки, здій­сню­ва­ній під впли$ вом роз­ши­ре­н­ня спо­жив­чо­го рин­ку і се­кто­ру по­слуг. У ре­зуль­та­ті спо­жив­чий ри­нок став фа­кто­ром зро­ста­н­ня ки­тай­ської еко­но­мі­ки. Згі­дно із зві­том Boston Consulting Group, у Ки­таї спо­жив­чий ри­нок зро­стає у се­ре­дньо­му на 10% на рік (тоб­то швид­ше, ніж у будь$якій ін­шій кра­ї­ні сві­ту). У І пів­річ­чі 2017 р. ви­тра­ти на кін­це­ве спо­жи­ва­н­ня ста­но­ви­ли тут 63,1%, а на сфе­ру по­слуг при­па­ло 59,1% еко­но­мі­чно­го зро­ста­н­ня. Збе­ре­же­н­ня пер­шо­ря­дно­го зна­че­н­ня спо­жи­ва­н­ня і сфе­ри по­слуг як основ­них ру­ші­їв зро­ста­н­ня є жит­тє­во ва­жли­вим для стій­ко­сті ки­тай­ської еко­но­мі­ки. Спе­ці­а­лі­сти вва­жа­ють, що кін­це­ве спо­жи­ва­н­ня як най$ біль­ший фа­ктор зро­ста­н­ня ВВП ще силь­ні­ше ста­бі­лі­зу­ва­ло ста­но­ви­ще еко­но$ мі­ки Ки­таю та її зро­ста­н­ня *.

Ста­біль­не ви­со­ке зро­ста­н­ня еко­но­мі­ки Ки­таю до­зво­ли­ло за­без­пе­чи­ти ди­на$ мі­чне зро­ста­н­ня йо­го се­ре­дньо­го кла­су: за оцін­ка­ми ана­лі­ти­ків, до 2030 р. до ньо$ го при­єд­на­ю­ться ще 850 млн. осіб. До то­го ча­су ви­тра­ти Ки­таю ста­но­ви­ти­муть 14,3 трлн. дол., що від­по­від­ає 22% за­галь­но­го об­ся­гу ви­трат у сві­ті та є на 7% ви$ щим, ніж у США **. Не ви­кли­кає сум­ні­вів той факт, що цен­тра­лі­зо­ва­на еко­но­мі­ка

Ки­тай­ская эко­но­ми­ка де­мон­стри­ру­ет высо­кую сте­пень устой­чи­во­сти. – 17.08.2017 г. [Елек$ трон­ний ре­сурс]. – Ре­жим до­сту­пу : http://www.warandpeace.ru/ru/news/view/123644/. ** Бра­зи­лия и Ки­тай: ко­о­пе­ра­ция “Юг – Юг”? – 28.09.2017 г. [Еле­ктрон­ний ре­сурс]. – Ре$ жим до­сту­пу : http://www.warandpeace.ru/ru/commentaries/view/124733/.

Ки­таю ста­ла не тіль­ки фа­кто­ром її зро­ста­н­ня, але й драй­ве­ром зро­ста­н­ня сві­то­вої еко­но­мі­ки.

Ва­жли­ва осо­бли­вість ки­тай­ської си­сте­ми управ­лі­н­ня еко­но­мі­кою по­ля­гає в то­му, що во­на без­пе­рерв­но те­хно­ло­гі­чно та ін­сти­ту­цій­но пе­ре­бу­до­ву­є­ться, вчас$ но звіль­ня­ю­чись від ар­ха­ї­чних ви­дів ви­ро­бни­цтва і не­ефе­ктив­них під­при­ємств. І во­дно­час си­сте­му управ­лі­н­ня у КНР на­ці­ле­но на ін­ду­стрі­а­лі­за­цію но­во­го ти­пу, ін­фор­ма­ти­за­цію, за­сто­су­ва­н­ня ци­фро­вих те­хно­ло­гій. Ки­тай, від­по­від­но до за$ твер­дже­ної но­вої про­гра­ми, пла­нує ін­ве­сту­ва­ти зна­чні ко­шти у 10 прі­о­ри­те­тних се­кто­рів еко­но­мі­ки, до яких вхо­дять комп’юте­ри­зо­ва­не обла­дна­н­ня, ро­бо­то­тех$ ні­ка, енер­го­збе­рі­га­ю­чі транс­порт­ні за­со­би, ме­ди­чна те­хні­ка, ае­ро­ко­смі­чні тех$ но­ло­гії, а та­кож мор­ський і за­лі­зни­чний транс­порт. Один з на­кре­сле­них по­каз$ ни­ків – 3 млрд. дол. на мо­дер­ні­за­цію те­хно­ло­гій у клю­чо­вих га­лу­зях про­ми­сло$ во­сті (зокре­ма, на еле­ктро­транс­порт, енер­го­збе­рі­га­ю­чі те­хно­ло­гії, ци­фро­вий кон­троль (ци­фро­ві­за­цію) і ряд ін­ших сфер). Ки­тай пла­нує та­кож збіль­ши­ти ін­вес$ ти­ції у НДДКР (з 0,95% до 2% ВВП) *.

Роз­роб­ка но­вої па­ра­ди­гми роз­ви­тку укра­їн­сько­го су­спіль­ства мо­жли­ва на осно­ві ком­пле­ксно­го під­хо­ду до ви­вче­н­ня всіх аспе­ктів жи­т­тя су­спіль­ства і лю­ди$ ни. Розв’яза­н­ня цьо­го зав­да­н­ня то­му і є на­галь­ним ве­лі­н­ням на­шо­го ча­су, що гло$ баль­на фі­нан­со­во$еко­но­мі­чна кри­за спри­чи­ни­ла та­кі фун­да­мен­таль­ні транс­фор$ ма­ції, вна­слі­док яких “сві­то­ва по­лі­ти­ка стає більш не­пе­ре­дба­чу­ва­ною, більш не$ ви­зна­че­ною і більш не­без­пе­чною” [13, р. 11–25]. Ці­лі­сна те­о­ре­ти­чна кон­це­пція до­зво­лить люд­ству роз­ви­ва­ти­ся не шля­хом спроб і по­ми­лок, а на ба­зі на­у­ко­во об$ грун­то­ва­ної со­ці­аль­но$еко­но­мі­чної по­лі­ти­ки, де мі­ри­лом усьо­го бу­де лю­ди­на з її ре­аль­ни­ми по­тре­ба­ми. Сфор­му­лю­ва­ти мо­дель май­бу­тньо­го су­спіль­ства мо­жна з ура­ху­ва­н­ням як за­галь­но­сві­то­вих тен­ден­цій, транс­на­ціо­на­лі­за­ції та ба­га­то­по­ляр$ но­сті сві­ту, так і на­ціо­наль­них тра­ди­цій, ду­хов­но­сті, куль­ту­ри, со­ці­аль­них цін­нос$ тей, а та­кож рів­ня су­спіль­но­го роз­ви­тку, гео­еко­но­мі­чно­го та гео­по­лі­ти­чно­го ста$ но­ви­ща, гео­стра­те­гі­чних ін­те­ре­сів ті­єї чи ін­шої кра­ї­ни.

Стра­те­гія пі­сля де­пре­сії

Ре­а­лії су­ча­сно­го сві­то­устрою пе­ре­ко­ну­ють у то­му, що ни­ні­шня ци­ві­лі­за­ція ви­чер­па­ла свої мо­жли­во­сті. Во­на по­бу­до­ва­на на рин­ко­вій си­сте­мі від­но­син, осно$ вою якої є осо­би­стий ін­те­рес, а ме­тою – при­бу­ток за будь$яку ці­ну. В та­кій со­ці$ аль­но$еко­но­мі­чній мо­де­лі лю­ди з їхні­ми ма­те­рі­аль­ни­ми, со­ці­аль­но$куль­тур­ни$ ми, за­хи­сни­ми та ін­ши­ми на­су­щни­ми по­тре­ба­ми ста­ють зай­ви­ми. Си­ту­а­ція мо­же змі­ни­ти­ся тіль­ки при ство­рен­ні со­ці­аль­но$еко­но­мі­чної си­сте­ми, спря­мо­ва­ної на за­без­пе­че­н­ня спри­я­тли­вих умов для жит­тє­ді­яль­но­сті будь$якої лю­ди­ни, зайня­тої в су­спіль­но­му ви­ро­бни­цтві. До та­ких умов, у пер­шу чер­гу, на­ле­жить упев­не­ність у га­ран­то­ва­но­му за­до­во­лен­ні при­ро­дних по­треб на рів­ні су­ча­сних до­ся­гнень (се­ред них – про­ду­кти хар­чу­ва­н­ня, осві­та, охо­ро­на здо­ров’я, без­пе­ка, со­ці­аль­на під­трим$ ка, від­су­тність стра­ху за своє май­бу­тнє і май­бу­тнє сво­їх ді­тей, збе­ре­же­н­ня при$ ро­дно$еко­ло­гі­чних умов жи­т­тя).

Ство­ри­ти пе­ре­лі­че­ні умо­ви для жит­тє­ді­яль­но­сті всьо­го без­пе­рерв­но зро­стаю$ чо­го люд­ства, а не окре­мої (мі­зер­ної) йо­го ча­сти­ни ри­нок сам по со­бі не змо­же. Для цьо­го не­об­хі­дно до­пов­ни­ти рин­ко­вий ме­ха­нізм дер­жав­ним ре­гу­лю­ва­н­ням і дер­жав­ним кон­тро­лем, зокре­ма в Укра­ї­ні. На цьо­му акцен­ту­ють ува­гу де­да­лі біль­ша

* Ки­тай и США: Ра­ци­о­наль­ное пла­ни­ро­ва­ние и люм­пен$ка­пи­та­лизм. – 11.11.2017 г. [Елек$ трон­ний ре­сурс]. – Ре­жим до­сту­пу : http://www.warandpeace.ru/ru/analysis/view/125852.

кіль­кість еко­но­мі­стів. На дум­ку В. Гей­ця, транс­фор­ма­ція су­спіль­но­го устрою в Укра­ї­ні по­вин­на по­єд­ну­ва­ти в со­бі дер­жав­ний кон­троль у сфе­рі еко­но­мі­ки, спо$ лу­ча­ю­чи йо­го з рин­ко­вим. На­да­ва­ти біль­шість по­слуг і не­сти за них від­по­ві$ даль­ність та­кож по­вин­на дер­жа­ва [2, с. 4].

Без­умов­но, це має бу­ти прин­ци­по­во но­ва дер­жа­ва – дер­жа­ва со­ці­аль­но­го ти­пу, су­тні­стю якої є ре­а­лі­за­ція при­ро­дних по­треб усіх чле­нів су­спіль­ства. Пев­ні еле$ мен­ти та­кої дер­жа­ви ви­ко­ри­сто­ву­ва­ли­ся ра­ні­ше і ви­ко­ри­сто­ву­ю­ться те­пер у рі­зних мо­де­лях со­ці­аль­но­го за­хи­сту. Під мо­де­л­лю со­ці­аль­но­го за­хи­сту ро­зу­мі­ю­ться існу$ ючі принципи ор­га­ні­за­ції та фун­кціо­ну­ва­н­ня про­грам со­ці­аль­но­го за­без­пе­че­н­ня, до яких на­ле­жать, на­при­клад, кон­ти­нен­таль­на мо­дель у Ні­меч­чи­ні; ан­гло­са­ксон$ ська мо­дель у Ве­ли­ко­бри­та­нії; скан­ди­нав­ська мо­дель у Да­нії, Шве­ції та Фін­лян­дії. В остан­ній мо­де­лі со­ці­аль­ні по­слу­ги ви­зна­ча­ю­ться як гро­ма­дян­ські пра­ва, а всі гро­ма­дя­ни ма­ють пра­ва на рів­не со­ці­аль­не за­без­пе­че­н­ня, фі­нан­со­ва­не за ра­ху­нок по­да­тків.

Ан­гло­са­ксон­ська мо­дель со­ці­аль­но­го за­хи­сту, ви­ко­ри­сто­ву­ва­на у Ве­ли­ко$ бри­та­нії та Ір­лан­дії, грун­ту­є­ться на роз­роб­ках ан­глій­сько­го еко­но­мі­ста У. Бе­ве$ рі­джа [14, с. 70–77]. Спи­ра­ю­чись на ідеї Кейн­са про те, що ди­на­мі­ка су­спіль­но$ го ви­ро­бни­цтва і зайня­то­сті ви­зна­ча­є­ться пла­то­спро­мо­жним по­пи­том, вче­ний об­грун­ту­вав не­об­хі­дність пе­ре­роз­по­ді­лу до­хо­дів в ін­те­ре­сах со­ці­аль­них груп з низь­ки­ми до­хо­да­ми. Він за­про­по­ну­вав ор­га­ні­зу­ва­ти си­сте­му со­ці­аль­но­го за­хис$ ту, по$пер­ше, на прин­ци­пах все­за­галь­но­сті (уні­вер­саль­но­сті) (тоб­то по­ши­ри­ти її на всіх гро­ма­дян, які по­тре­бу­ють ма­те­рі­аль­ної до­по­мо­ги) і по$дру­ге – на прин$ ци­пі одно­ма­ні­тно­сті та уні­фі­ка­ції со­ці­аль­них по­слуг (що ви­ра­жа­ло­ся в одна­ко$ во­му роз­мі­рі пен­сій та до­по­мо­ги, а та­кож у рів­них умо­вах їх ви­плат). Умо­ву “рів­на до­по­мо­га за рів­ні вне­ски” Бе­ве­рідж вва­жав со­ці­аль­но спра­ве­дли­вою, а то­му в біль­шо­сті ви­пад­ків до­три­му­вав­ся прин­цип рів­но­сті пен­сій і до­по­мо­ги не­за­леж$ но від роз­мі­ру втра­че­но­го до­хо­ду. В осно­ві ці­єї мо­де­лі бу­ла ідея про те, що будь$ яка лю­ди­на, не­за­ле­жно від її на­ле­жно­сті до актив­но­го на­се­ле­н­ня, має не­від’єм­не пра­во на мі­ні­маль­ний со­ці­аль­ний за­хист, а от­же – за­ле­жність со­ці­аль­них ви$ плат від по­пе­ре­дніх від­ра­ху­вань су­пе­ре­чить ідеї рів­но­сті лю­дей. Зміст ідеї Бе­ве$ рі­джа по­ля­гав у га­ран­то­ва­но­сті ко­жно­му пев­но­го до­хо­ду, зда­тно­го за­до­воль­ня$ ти йо­го мі­ні­маль­ні по­тре­би в їжі, жи­тлі та ме­ди­чно­му об­слу­го­ву­ван­ні [14, с. 72–73].

Не слід за­бу­ва­ти до­свід на­шої кра­ї­ни та ін­ших дер­жав, де не­об­хі­дні для жи­т­тя лю­ди­ни бла­га за­без­пе­чу­ва­ли­ся за ра­ху­нок су­спіль­них фон­дів спо­жи­ва­н­ня. До та$ ких благ на­ле­жа­ли без­пла­тні осві­та і охо­ро­на здо­ров’я, со­ці­аль­на під­трим­ка, без$ пе­ка та ін. До­да­тко­ви­ми дже­ре­ла­ми до­хо­дів пра­ців­ни­ків під­при­ємств і за­до­во­лен$ ня ря­ду со­ці­аль­них по­треб бу­ли та­кож фонд ма­те­рі­аль­но­го за­охо­че­н­ня і фонд со­ці$ аль­но­го роз­ви­тку. Ці фон­ди фор­му­ва­ли­ся з ко­штів, отри­му­ва­них за ста­біль­ни­ми нор­ма­ти­ва­ми від при­бу­тку під­при­ємств.

За­слу­го­вує на ува­гу дер­жав­на про­гра­ма “Фор­му­ла рів­но­сті в охо­ро­ні здо$ ров’я”, впро­ва­джу­ва­на в Ру­ан­ді – одній з най­бі­дні­ших кра­їн сві­ту. Від­по­від­но до неї, до­сту­пність охо­ро­ни здо­ров’я ста­ла го­лов­ним прі­о­ри­те­том дер­жа­ви. У 2016 р. 9 із 10 жи­те­лів Ру­ан­ди ма­ли по­ліс одні­єї із про­грам ме­ди­чно­го стра­ху­ва­н­ня у кра­ї­ні. Біль­шість на­се­ле­н­ня при­пи­са­но до про­гра­ми “Ме­ди­чна стра­хов­ка за мі­сцем про$ жи­ва­н­ня”, яка по­лі­пши­ла до­ступ до ме­ди­чних по­слуг для най­більш ура­зли­вих гро$ ма­дян Ру­ан­ди, звіль­нив­ши їх від пла­те­жів. Зав­дя­ки цьо­му в Ру­ан­ді охо­пле­н­ня ме$

ди­чни­ми по­слу­га­ми пе­ре­бу­ває, за сві­то­ви­ми стан­дар­та­ми, на ви­со­ко­му рів­ні. І це тим біль­ше по­ка­зо­во для кра­ї­ни, яка по­ко­лі­н­ня то­му пе­ре­жи­ла жа­хи ге­но­ци­ду. У цій кра­ї­ні ме­ди­чна до­по­мо­га – пра­во, га­ран­то­ва­не для всіх, а не при­ві­лей, за$ ре­зер­во­ва­ний тіль­ки для ба­га­тих і мо­жно­влад­ців. Ру­ан­да за­ли­ша­є­ться бі­дною краї$ ною, але успі­хи в си­сте­мі охо­ро­ни здо­ров’я, до­ся­гну­ті тут за остан­ні 15 ро­ків, при$ вер­та­ють ува­гу в усьо­му сві­ті. У кра­ї­ні при­бли­зно 90% на­се­ле­н­ня ма­ють ме­ди­чну стра­хов­ку, більш як 90% Віл$ін­фі­ко­ва­них ре­гу­ляр­но при­йма­ють лі­ки, а 93% ді­тей ва­кци­но­ва­ні від по­ши­ре­них ін­фе­кцій­них за­хво­рю­вань (вклю­ча­ю­чи ВІЛ). З то­го ча­су, як бу­ло обра­но та­кий під­хід, Ру­ан­да зумі­ла різ­ко ско­ро­ти­ти час­тку на­се­лен$ ня, яке жи­ве у край­ніх зли­днях: із 40% у 2000 р. до 16,3% у 2015 р. При цьо­му три­ва­лість жи­т­тя у кра­ї­ні зро­сла із 48 ро­ків до 67 *.

При­клад Ру­ан­ди пе­ре­ко­нує, що впро­ва­джу­ва­на в Укра­ї­ні си­сте­ма рин­ку у сфе­рі охо­ро­ни здо­ров’я спри­чи­няє не­пе­ре­дба­чу­ва­ні на­слід­ки. У її роз­ро­бни­ків не­має чі­тко­го уяв­ле­н­ня про тип впро­ва­джу­ва­но­го рин­ку, йо­го еле­мен­ти, їх со­ці­аль­ну аде­ква­тність, пра­ви­ла ве­де­н­ня рин­ку то­що. Ва­жли­вим є і те, що при пе­ре­хо­ді до рин­ко­вої мо­де­лі охо­ро­ни здо­ров’я ра­ди­каль­но змі­ню­ю­ться пра­ви­ла й нор­ми, які скла­лись у на­шій кра­ї­ні, а це, у свою чер­гу, під­ри­ває стій­кість ін­сти­ту­тів і ве­де до їх ура­зли­во­сті.

Ін­те­рес ви­кли­кає здій­сню­ва­ний сьо­го­дні екс­пе­ри­мент із впро­ва­дже­н­ня со­ці$ аль­ної кон­це­пції, що уві­йшла у на­у­ко­вий обо­рот під на­звою “без­умов­ний ба­зо­вий до­хід”. Йо­го уча­сни­ка­ми ста­ли 2 тис. жи­те­лів Фін­лян­дії, які одер­жу­ють до­по­мо­гу по без­ро­бі­т­тю. Їх обра­но се­ред 213 тис. фін­ських “со­ці­аль­ни­ків” ві­ком від 25 до 28 ро­ків. З 1 сі­чня 2017 р. про­тя­гом най­ближ­чих двох ро­ків усі уча­сни­ки екс­пе­ри$ мен­ту, який про­во­ди­ться Фон­дом со­ці­аль­но­го стра­ху­ва­н­ня Kela, по­вин­ні бу­ли одер­жу­ва­ти фі­ксо­ва­ну су­му в 560 єв­ро. Ці що­мі­ся­чні ви­пла­ти при­бли­зно до­рів$ ню­ють роз­мі­ру со­ці­аль­ної до­по­мо­ги для 1 осо­би **.

По­ді­бна ідея вже два де­ся­тки ро­ків актив­но обго­во­рю­є­ться в лі­во­лі­бе­раль­них ко­лах За­хі­дної Єв­ро­пи і США. Ме­та да­но­го екс­пе­ри­мен­ту – ді­зна­ти­ся, що ста$ не­ться, якщо у ко­жно­го гро­ма­дя­ни­на кра­ї­ни бу­де га­ран­то­ва­не дже­ре­ло ста­біль$ них гро­шо­вих над­хо­джень. Ба­га­то хто ба­чить у га­ран­то­ва­но­му до­хо­ді опти­маль$ ний спо­сіб ре­фор­му­ва­н­ня си­стем со­ці­аль­но­го за­без­пе­че­н­ня, які в ни­ні­шній фор­мі вже не зда­тні справ­ля­ти­ся з на­ван­та­же­н­ням, а та­кож від­по­відь на сер­йо­зні еко$ но­мі­чні тру­дно­щі, з яки­ми зі­ткну­ла­ся біль­шість кра­їн сві­ту. Про­те основ­на при$ чи­на, з якої сьо­го­дні ба­га­то хто по­вер­та­є­ться до кон­це­пції ба­зо­во­го до­хо­ду, по­ля$ гає в то­му, що в ній ба­чать спо­сіб від­го­ро­ди­ти пе­ре­сі­чних гро­ма­дян від гло­баль­них еко­но­мі­чних по­тря­сінь.

На да­ний час де­які вче­ні під­ра­хо­ву­ють, скіль­ки гро­шей по­трі­бно для ща­стя, тоб­то якою має бу­ти опти­маль­на су­ма, яка б да­ва­ла мо­жли­вість від­чу­ва­ти, що жи­т­тя вда­ло­ся. Більш низь­кий по­ка­зник зму­шує від­чу­ва­ти пев­ну не­ста­чу мож$ ли­во­стей, а більш ви­со­кий – по­ро­джує за­ви­ще­ні ба­жа­н­ня, які не­рід­ко не­мож$ ли­во ви­ко­на­ти. “Ми по­мі­ти­ли див­ну річ: за­до­во­ле­н­ня від жи­т­тя зро­стає, але до пев­ної ме­жі. Ці­єю вер­ши­ною є до­хід у 35,5 тис. дол. По­тім від­бу­ва­є­ться па­ді­н­ня “рів­ня ща­стя”, не­зва­жа­ю­чи на ро­змір ба­гат­ства, яке лю­ди­на має, – ска­зав один з до­слі­дни­ків про­фе­сор Е. Про­то. – При цьо­му по­чу­т­тя за­до­во­ле­н­ня жи­т­тям * Фор­му­ла ра­вен­ства в здра­во­о­хра­не­нии. – 16.11.2017 г. [Еле­ктрон­ний ре­сурс]. – Ре­жим до­сту­пу : http://inosmi.ru/social/20171116/240748315. ** Фин­лян­дия вве­ла без­услов­ный ба­зо­вый до­ход. – 09.01.2017 г. [Еле­ктрон­ний ре­сурс]. – Ре­жим до­сту­пу : http://www.warandpeace.ru/ru/news/view/117805/.

під­ви­щу­є­ться у кра­ї­нах, де до­хо­ди гро­ма­дян є при­бли­зно рів­ни­ми”. Як при­клад Про­то на­вів дер­жа­ви Скан­ди­на­вії з ду­же ви­со­ки­ми по­да­тка­ми на ве­ли­кі ста­тки. Та­ким чи­ном, у су­ча­сно­му сві­ті са­ме 35,5 тис. дол. чи­сто­го рі­чно­го до­хо­ду є ті­єю зо­ло­тою се­ре­ди­ною, що як при­но­сить за­до­во­ле­н­ня окре­мій лю­ди­ні, так і ро­бить ста­біль­ним усе су­спіль­ство *.

Су­ча­сну мо­дель роз­ви­тку су­спіль­ства Укра­ї­ні слід фор­му­ва­ти, ви­ко­ри­сто­вую$ чи сві­то­вий до­свід, на­гро­ма­дже­ний у ми­ну­ло­му і ни­ні­шньо­му сто­лі­т­тях, спо­лу­ча$ ючи еле­мен­ти рин­ко­вої та пла­но­вої еко­но­мік. До них на­ле­жать вар­ті­сні та ди­рек$ тив­ні ін­стру­мен­ти для сти­му­лю­ва­н­ня еко­но­мі­ки, зро­ста­н­ня ви­ро­бни­цтва на осно­ві но­ві­тніх те­хні­ки і те­хно­ло­гій з ме­тою за­до­во­ле­н­ня без­пе­рерв­но зро­ста­ю­чих під впли­вом ІТР по­треб усьо­го на­ро­до­на­се­ле­н­ня, а не окре­мої йо­го гру­пи, що ста­ла вла­сни­ком за­галь­но­на­ро­дно­го на­дба­н­ня у ви­гля­ді ви­ро­бни­чо$на­у­ко­во­го по­тен­ці$ алу, при­ро­дних ба­гатств і вла­дних пов­но­ва­жень.

Ана­ліз транс­фор­ма­цій­но­го укра­їн­сько­го су­спіль­ства пе­ре­ко­нує, що пер­спек$ ти­ва йо­го роз­ви­тку, з одно­го бо­ку, по­вин­на пе­ред­ба­ча­ти ін­фор­ма­ціо­на­лі­за­цій­ні та гло­ба­лі­за­цій­ні тен­ден­ції, а з дру­го­го – по­тре­бує за­сто­су­ва­н­ня си­стем­ної па­ра­диг$ ми, яка б роз­гля­да­ла еко­но­мі­ку в без­по­се­ре­дньо­му вза­є­мозв’яз­ку з ін­ши­ми еле$ мен­та­ми су­спіль­ної си­сте­ми як єди­но­го ці­ло­го. Та­кий ме­то­до­ло­гі­чний під­хід до$ зво­лить здій­сни­ти те­о­ре­ти­чний про­рив у май­бу­тнє, об­грун­ту­ва­ти ком­пле­ксну стра те­гію мо­дер­ні­за­ції ма­кро­со­ці­аль­ної си­сте­ми. Ця стра­те­гія по­вин­на за­без­пе­чи­ти до­ко­рін­ні стру­ктур­ні зру­ше­н­ня у су­спіль­стві, роз­мі­щен­ні про­ду­ктив­них сил і со­ці$ аль­ній ін­фра­стру­кту­рі, які спри­я­ти­муть змі­ні всі­єї си­сте­ми ви­ро­бни­чих від­но­син і на цій осно­ві – якнай­пов­ні­шій ре­а­лі­за­ції ма­те­рі­аль­но$те­хні­чно­го, люд­сько­го і при­ро­дно­го по­тен­ці­а­лу кра­ї­ни.

Ва­жли­ва роль у по­бу­до­ві ком­пле­ксної стра­те­гії мо­дер­ні­за­ції ма­кро­со­ці­аль­ної си­сте­ми у на­шій кра­ї­ні має бу­ти від­ве­де­на роз­роб­ці про­грам стра­те­гі­чно­го роз$ ви­тку як на за­галь­но­дер­жав­но­му рів­ні, так і на ре­гіо­наль­но­му. В Укра­ї­ні, як за­зна$ чає М. Звє­ря­ков, вна­слі­док по­лі­ти­чних та еко­но­мі­чних по­дій остан­ніх ро­ків си сте­ма стра­те­гі­чно­го ці­ле­по­кла­да­н­ня як основ­ний еле­мент еко­но­мі­чної по­лі­ти­ки ви­яви­ла­ся роз­ми­тою. Об’єктом ува­ги управ­лін­сько­го ла­ду ви­сту­па­ють ко­ро­тко$ стро­ко­ві зав­да­н­ня, на розв’яза­н­ня яких спря­мо­ва­но і ан­ти­кри­зо­ві уря­до­ві про­гра$ ми, узго­дже­ні з МВФ [15, с. 21]. Кра­ї­ні, об­грун­то­вує ав­тор, не­об­хі­дна дов­го­стро ко­ва про­гра­ма на­ціо­наль­но­го роз­ви­тку, по­бу­до­ва­на на ши­ро­ко­му су­спіль­но­му діа$ ло­зі про май­бу­тнє [15, с. 24].

По­ді­бної про­гра­ми у нас не бу­ло, хо­ча при ко­жно­му но­во­му пре­зи­ден­ті стра$ те­гі­чні про­гра­ми роз­ро­бля­ли­ся. Про­те під­сум­ки їх ви­ко­на­н­ня не під­би­ва­ли­ся. При­чин цьо­му бу­ло дві. Пер­ша з них по­ля­га­ла в то­му, що жо­дну з про­грам не бу­ло ви­ко­на­но, а дру­га – в то­му, що при їх скла­дан­ні ко­жне но­ве ке­рів­ни­цтво на рів­ні кра­ї­ни і ре­гіо­нів не ви­ко­ри­сто­ву­ва­ло на­у­ко­вих ме­то­дів про­гно­зу­ва­н­ня со­ці­аль­но$ еко­но­мі­чно­го роз­ви­тку кра­ї­ни. Ко­ле­ктив роз­ро­бни­ків по­ді­бних про­грам доби­рав­ся не з ком­пе­тен­тних і не­за­ле­жних фа­хів­ців, а з тих, хто го­то­вий при­слу­жи­ти­ся будь$ якій вла­ді, що при­йшла. Ко­жна но­ва вла­да, ви­хо­дя­чи з від­да­но­сті Схі­дно­му або За­хі­дно­му ве­кто­ру роз­ви­тку, орі­єн­ту­ва­ла­ся на дум­ку кон­суль­тан­тів з цих кра­їн. Та­ких фа­хів­ців$роз­ро­бни­ків стра­те­гі­чних про­грам роз­ви­тку Укра­ї­ни не ін­те­ре­су$

Уче­ные под­счи­та­ли, сколь­ко де­нег для сча­стья ну­жно еже­го­дно че­ло­ве­ку [Еле­ктрон­ний ре­сурс]. – Ре­жим до­сту­пу : http://zn.ua/technologies/uchenye$podschitali$skolko$deneg$dlya$ schastya$nuzhno$ezhegodno$cheloveku$133828_.html.

ва­ли ні ре­аль­ний стан справ в енер­ге­ти­ці та її стру­кту­рі, в со­ці­аль­ній сфе­рі, ні на­яв­ність вну­трі­шніх дже­рел ін­ве­сту­ва­н­ня в на­ро­дне го­спо­дар­ство кра­ї­ни. Ці про$ гра­ми не­рід­ко ство­рю­ва­ли­ся з ви­ко­ри­ста­н­ням “лу­ка­вих” ста­ти­сти­чних да­них, які до­зво­ля­ли “на­пу­сти­ти ту­ма­ну” укра­їн­сько­му на­ро­ду що­до то­го, ко­ли на­ша краї$ на до­ся­гне єв­ро­пей­сько­го рів­ня роз­ви­тку, а укра­їн­ці за­жи­вуть, як нім­ці та фран$ цу­зи. Слід вра­ху­ва­ти та­кож, що при тво­рен­ні по­ді­бних про­грам від­бу­вав­ся “роз$ пил” зна­чних бю­дже­тних ко­штів.

При всій скла­дно­сті те­о­ре­ти­чно­го про­гно­зу­ва­н­ня кон­це­пції стра­те­гії со­ці­аль$ но$еко­но­мі­чної си­сте­ми, не­об­хі­дно ви­зна­чи­ти прі­о­ри­те­ти, дже­ре­ла і сти­му­ли її ре­а­лі­за­ції. Ва­жли­во бра­ти до ува­ги, по$пер­ше, ви­бір до­мі­ну­ю­чо­го ти­пу со­ці­аль$ но$еко­но­мі­чних від­но­син, по$дру­ге, ви­зна­че­н­ня ін­сти­ту­тів, які фор­му­ва­ти­муть від­по­від­ні від­но­си­ни, і по$тре­тє, ви­ко­ри­сто­ву­ва­ні ме­то­ди та ін­стру­мен­ти.

У ХХІ ст., як ні­ко­ли ра­ні­ше, ви­ни­кає про­бле­ма по­шу­ку аль­тер­на­ти­ви сві­то$ по­ряд­ку, що утвер­див­ся пі­сля роз­па­ду сві­то­вої со­ці­а­лі­сти­чної си­сте­ми. Зро­зу­мі$ ло, що по­вер­ну­ти­ся до то­го сві­ту, який був, не мо­жна, як і спо­ді­ва­ти­ся на те, що май­бу­тнє ви­ро­стає з ми­ну­ло­го, яке не мо­жна ні за­бу­ва­ти, ні ігно­ру­ва­ти. Для об$ грун­ту­ва­н­ня основ­них трен­дів у роз­ви­тку май­бу­тньо­го су­спіль­ства ду­же ва­жли­во вра­хо­ву­ва­ти за­ко­но­мір­но­сті та при­чин­но$на­слід­ко­ві зв’яз­ки у роз­ви­тку су­спіль$ ства за остан­ні 200–300 ро­ків.

Стра­те­гі­чна про­гра­ма має бу­ти дов­го­стро­ко­вою і вклю­ча­ти еко­но­мі­чну, те­хно$ ло­гі­чну, со­ці­аль­ну, ре­гіо­наль­ну, еко­ло­гі­чну, куль­тур­но$на­ціо­наль­ну, де­мо­гра­фі­чну, по­лі­ти­чну, за­ко­но­дав­чо$пра­во­ву, управ­лін­ську, без­пе­ки та ін­ші сфе­ри су­спіль­но­го жи­т­тя. В осно­ві та­кої стра­те­гії по­ви­нен бу­ти на­ціо­наль­ний ін­те­рес. Тіль­ки так ми мо­же­мо по­збу­ти­ся по­твор­ної пра­кти­ки остан­ніх ро­ків, ко­ли на­ціо­наль­ні ін­те­ре­си бу­ло під­по­ряд­ко­ва­но гло­баль­ним (за­галь­но­люд­ським) цін­но­стям, які, зви­чай­но, є ва­жли­вим за­во­ю­ва­н­ням роз­ви­ну­тих кра­їн і які не­об­хі­дно від­тво­рю­ва­ти. Але спра­ва в то­му, що цьо­го не ба­жає За­хід. Біль­ше то­го, на са­мо′му За­хо­ді по­си­лю­ю­ться про­це$ си де­зін­те­гра­ції.

При роз­роб­ці стра­те­гі­чної про­гра­ми Укра­ї­ні слід вра­хо­ву­ва­ти її май­бу­тнє мі­сце у між­на­ро­дно­му еко­но­мі­чно­му спів­ро­бі­тни­цтві, ви­хо­дя­чи не з до­брих по­ба­жань, а з ре­аль­них мо­жли­во­стей і по­тен­ці­а­лів. Ма­ю­чи збе­ре­же­ний до­свід до­ся­гнень у сфе­рі ін­ду­стрі­аль­но­го ви­ро­бни­цтва і на­у­ки, а та­кож пре­кра­сні при­ро­дно$клі­ма$ ти­чні умо­ви для від­тво­ре­н­ня про­ду­ктів хар­чу­ва­н­ня, на­ша дер­жа­ва по­вин­на зро$ би­ти все мо­жли­ве, щоб не пе­ре­тво­ри­ти­ся на си­ро­вин­ний при­да­ток роз­ви­ну­тих кра­їн сві­ту. Укра­ї­ні ва­жли­во від­ро­ди­ти су­ча­сну ін­ду­стрі­аль­ну га­лузь і на цій осно­ві ви­рва­ти­ся з оков сла­бо­ро­з­ви­ну­тої еко­но­мі­ки, а та­кож на но­вій те­хно­ло­гі­чній ос$ но­ві за­пов­ни­ти сіль­сько­го­спо­дар­ськи­ми про­ду­кта­ми їх де­да­лі зро­ста­ю­чий де­фі$ цит у сві­ті.

При роз­роб­ці но­вої мо­де­лі роз­ви­тку укра­їн­сько­го су­спіль­ства, яка на осно­ві її вдо­ско­на­ле­н­ня за­без­пе­чить ста­ле зро­ста­н­ня рів­ня жи­т­тя всьо­го на­ро­до­на­се­лен$ ня, су­ча­сні су­спіль­ні на­у­ки по­вин­ні кри­ти­чно пі­ді­йти до всіх ни­ні­шніх на­у­ко­вих роз­ро­бок і ви­ко­ри­ста­ти усе те, що під­твер­дже­но пра­кти­кою. Це сто­су­є­ться ево$ лю­цій­ної, ін­сти­ту­ціо­наль­ної, нео­лі­бе­раль­ної та ін­ших те­о­рій, які по­вин­ні ви­зна$ ти су­ча­сну еко­но­мі­ку змі­ша­ною, де вза­є­мо­ді­ють рі­зно­ма­ні­тні фор­ми вла­сно­сті, рин­ко­ві та не­рин­ко­ві (дер­жав­ні та між­дер­жав­ні) ре­гу­ля­то­ри. Та­кий під­хід дасть мо­жли­вість роз­гля­да­ти мо­дель роз­ви­тку су­спіль­ства з то­чки зо­ру йо­го ха­ра­кте­ри$ стик: еко­но­мі­чної, со­ці­аль­ної, ін­сти­ту­цій­ної, те­хно­ло­гі­чної та ін.

От­же, ба­га­то­рі­чний гір­кий до­свід рин­ко­вих транс­фор­ма­цій в Укра­ї­ні пе­ре­ко$ нує в то­му, що на­шій вла­ді час при­пи­ни­ти шу­ка­ти уні­вер­саль­не рі­ше­н­ня, пев­ний ча­рів­ний елі­ксир для ви­хо­ду на­ціо­наль­ної еко­но­мі­ки із ста­гна­ції. Адже йо­го не­має і бу­ти не мо­же. До­ціль­но при­слу­ха­ти­ся до слів ві­до­мо­го ні­ме­цько­го фі­ло­со­фа і пси­хо­ло­га Е. Фром­ма: “Не­ща­сли­ва до­ля лю­дей – на­слі­док не зро­бле­но­го ни­ми ви­бо­ру”. Час укра­їн­цям зро­би­ти свій ви­бір.

Ви­снов­ки

1. Кри­зу як пер­ма­нен­тний стан Укра­ї­ни не вда­сться по­до­ла­ти без від­мо­ви від па­нів­ної нео­лі­бе­раль­ної до­ктри­ни, яка пе­ре­тво­рює все і всіх на об’єкт ку­пів­лі$ про­да­жу та роз’єд­нує со­ці­аль­ну і еко­но­мі­чну сфе­ри су­спіль­ства. Еко­но­мі­чна по­лі$ ти­ка, що ба­зу­є­ться на нео­лі­бе­раль­ній те­о­рії, спря­мо­ва­на на ре­а­лі­за­цію ін­те­ре­сів плу­то­кра­ти­чної мен­шо­сті су­спіль­ства і ве­де до люм­пе­ні­за­ції біль­шо­сті укра­їн­ців. Пер­ші, що під­ня­ли­ся на вер­ши­ну су­спіль­ства, під вла­сною юрис­ди­кці­єю ство$ ри­ли свою “рай­ську ре­спу­блі­ку”, в якій гру­па олі­гар­хів фа­кти­чно мо­но­по­лі­зу$ ва­ла її еко­но­мі­ку. У 2016 р. су­ма акти­вів 5 осіб ста­но­ви­ла 8,1 млрд. дол. Во­дно­час Укра­ї­на за­ймає 3$тє мі­сце у спи­ску дер­жав з най­ви­щим рів­нем ті­ньо­вої еко­но­мі$ ки: на 2,38 трлн. грн. ле­галь­но­го ре­аль­но­го ВВП при­па­дає 1,1 трлн. грн. ті­ньо$ во­го се­кто­ру, який ста­но­вить більш як 45% офі­цій­но­го по­ка­зни­ка. Це по$пер$ ше. По$дру­ге, за під­сум­ка­ми по­над 20 ро­ків не­за­ле­жно­сті, Укра­ї­на уві­йшла до де­ся­тки кра­їн з най­біль­шим від­пли­вом ка­пі­та­лу: су­мар­но за кор­дон бу­ло ви­ве$ де­но при­бли­зно 167 млрд. дол. (за да­ни­ми не­уря­до­вої ор­га­ні­за­ції Tax Justice Network, яка опу­блі­ку­ва­ла до­слі­дже­н­ня The Price of Offshore Revisited). Іна­кше ка­жу­чи, йде­ться про ви­ве­де­н­ня за кор­дон при­бли­зно 8 млрд. дол. на рік *. У про$ ти­ле­жній си­ту­а­ції опи­ни­ли­ся пе­ре­ва­жна біль­шість укра­їн­ців. Згі­дно з да­ни­ми аме­ри­кан­сько­го цен­тру ви­вче­н­ня гро­мад­ської дум­ки – Ін­сти­ту­ту Гел­ла­па, Украї$ на – єди­на єв­ро­пей­ська кра­ї­на, що по­тра­пи­ла до ан­ти­рей­тин­гу ща­стя: 41% її на­се­ле­н­ня пе­ре­бу­ва­ють у скру­тно­му ста­но­ви­щі та мо­жуть вва­жа­ти­ся не­ща­сли$ ви­ми. В цьо­му на­шу кра­ї­ну ви­пе­ре­ди­ли тіль­ки Пів­ден­ний Су­дан (47%) і Га­ї­ті (43%) **. Здій­сню­ва­на в Укра­ї­ні по­лі­ти­ка є амо­раль­ною, ігно­рує мо­раль­ні цін­но­сті та по­збав­ляє її су­спіль­ство істо­ри­чної пер­спе­кти­ви.

2. Укра­ї­ні не­об­хі­дно змі­ни­ти мо­дель рин­ко­вої еко­но­мі­ки, з акцен­том на внут$ рі­шньо­еко­но­мі­чний роз­ви­ток із зна­чним роз­ши­ре­н­ням вну­трі­шньо­го по­пи­ту, збіль­ше­н­ням спо­жи­ва­н­ня та ін­ве­сти­цій. Це за­без­пе­чить пе­ре­хід на­шої дер­жа­ви від де­пре­сії до зро­ста­н­ня на­ціо­наль­ної еко­но­мі­ки, спри­я­ти­ме її еко­но­мі­чно­му су$ ве­ре­ні­те­ту і по­си­лить її екс­порт­ні мо­жли­во­сті.

3. Для ви­ве­де­н­ня на­ціо­наль­ної еко­но­мі­ки із ста­ну ста­гна­ції не­об­хі­дним є ста$ ле зро­ста­н­ня, яке мо­жли­ве при збіль­шен­ні нор­ми на­ко­пи­че­н­ня до 25%. Сти­хій$ ний ри­нок цьо­го за­без­пе­чи­ти не мо­же. Тіль­ки спо­лу­че­н­ня то­вар­но$гро­шо­вих і пла­но­вих за­сад до­зво­лить сфор­му­ва­ти не про­сто ри­нок, а сві­до­мо ор­га­ні­зо­ва­ний ри­нок. Усе пи­та­н­ня в то­му, як та­ку єд­ність за­без­пе­чи­ти, яким бу­де ме­ха­нізм цент$ ра­лі­зо­ва­но­го впли­ву на ви­ро­бни­цтво. Ва­жли­ве мі­сце в цьо­му про­це­сі на­ле­жить про­гра­мі стра­те­гі­чно­го роз­ви­тку Укра­ї­ни. Та­ка про­гра­ма по­вин­на ба­зу­ва­ти­ся на Бой с те­нью. По­че­му те­не­вая эко­но­ми­ка по­зво­лит украин­цам жить, как по­ля­кам. – 06.11.2017 г. [Еле­ктрон­ний ре­сурс]. – Ре­жим до­сту­пу : http://www.dsnews.ua/economics/boy$s$ tenyu$pochemu$tenevaya$ekonomika$pozvolit$ukraintsam$03112017220000м. ** Ме­нее сча­стли­вы толь­ко су­дан­цы и жи­те­ли Гаи­ти. – 06.11.2017 г. [Еле­ктрон­ний ре­сурс]. – Ре­жим до­сту­пу : http://inosmi.ru/social/20171106/240695822.html.

ін­те­граль­ній со­ці­аль­ній на­у­ці та те­хно­ло­гі­чно­му об­грун­ту­ван­ні, що спри­я­ють роз ви­тко­ві ви­ро­бни­цтва, яке б на­бли­жа­ло йо­го до сві­то­вих стан­дар­тів і за­без­пе­чу­ва ло со­ці­аль­но еко­но­мі­чні по­тре­би укра­їн­сько­го на­ро­ду від­по­від­но до аде­ква­тних су­ча­сних сві­то­вих нор­ма­ти­вів.

Спи­сок ви­ко­ри­ста­ної лі­те­ра­ту­ри

1. Де­пу­та­ты эко­но­ми­сты о ра­ди­каль­ной эко­но­ми­че­ской ре­фор­ме // Во­про сы эко­но­ми­ки. – 1990. – № 9. – С. 3–14.

2. Ге­єць В.М. Су­спіль­ний ка­пі­тал – 25: одер­жав­ле­ність чи дер­жа­во­твор­чість? // Еко­но­мі­ка Укра­ї­ни. – 2016. – № 8. – С. 3–6. 3. Кор­наи Я. Путь к сво­бо­дной эко­но­ми­ке. – М. : Эко­но­ми­ка, 1990. 4. Єщенко П.С., Сам­ко Н.Г. Фі­нан­сі­а­лі­за­ція у во­до­вер­ті гло­баль­ної еко­но­мі­ки. – К. : Зна­н­ня Укра­ї­ни, 2016. – 355 с.

5. Ри­фкин Дж. Тре­тья про­мышлен­ная ре­во­лю­ция: Как го­ри­зон­таль­ные взаи­мо дей­ствия ме­ня­ют энер­ге­ти­ку, эко­но­ми­ку и мир в це­лом ; [пер. с англ.]. – М. : Аль пи­на нон фи­кшн, 2014. – 410 с.

6. Ко­лод­ко Гже­гож В. Від іде­о­ло­гії нео­лі­бе­ра­лі­зму до но­во­го пра­гма­ти­зму // Еко­но­мі­ка Укра­ї­ни. – 2010. – № 9. – С. 4–11.

7. Evans J., Coats D. Exiting from the Crisis: Towards a Model for More Equitable and Sustainable Growth // International Politics and Society. – 2011. – No. 2. – P. 22–31.

8. Грин­спен А. Эпо­ха по­тря­се­ний: Про­бле­мы и пер­спе­кти­вы ми­ро­вой фи­нан со­вой си­сте­мы ; [пер. с англ.]. – М. : ООО “Юнай­тед Пресс”, 2011. – 518 с.

9. Са­лен П. Вер­ну­ться к ка­пи­та­ли­зму, что­бы избе­жать кри­зи­сов ; [пер. с франц. Д. Кра­ле­чки­на]. – М. : Изд во Ин­сти­ту­та Гай­да­ра, 2015. – 272 с.

10. Amin S. Ending the Crisis of Capitalism or Ending Capitalism? – Cape Town : Pambazuka Press, 2011.

11. Рю­ше­майер Д., Эванс П. Го­су­дар­ство и эко­но­ми­че­ские пре­обра­зо­ва­ния: к ана­ли­зу усло­вий эф­фе­ктив­но­го го­су­дар­ствен­но­го вме­ша­тель­ства / Клас­си­ка но вой эко­но­ми­че­ской со­ци­о­ло­гии ; [пер. с англ. и с франц.] ; [под ред. В.В. Ра­да­е­ва, Г.Б. Юди­ной]. – М. : ИД ВШЭ, 2014. – 381 с. – С. 192–233.

12. Дол­фсма В. Про­ва­лы го­су­дар­ства. Об­ще­ство, рын­ки и пра­ви­ла ; [пер. с англ. Ю. Ка­пту­рев­ско­го] ; [под ред. Д. Ка­до­чни­ко­ва]. – М. : Изд во Ин­сти­ту­та Гай­да­ра, 2017. – 256 с.

13. Maull H.W. World Politics in Turbulence // International Politics and Society. – 2011. – No. 1. – P. 11–25.

14. Ан­тро­пов В. Мо­де­ли со­ци­аль­ной за­щи­ты в стра­нах ЕС // Ми­ро­вая эко­но ми­ка и ме­жду­на­ро­дные отно­ше­ния. – 2005. – № 11. – С. 70–77.

15. Звє­ря­ков М.І. Уро­ки рин­ко­вої транс­фор­ма­ції в Укра­ї­ні // Еко­но­мі­ка Украї ни. – 2016. – № 8. – С. 7–25.

References

1. Deputaty+ekonomisty o radikal’noi ekonomicheskoi reforme [Deputies economists about radical economic reform]. Voprosy Ekonomiki – Issues of Economy, 1990, No. 9, pp. 3–14 [in Russian].

2. Heyets V.M. Suspil’nyi kapital – 25: oderzhavlenist’ chy derzhavotvorchist’? [Social capital – 25: establishment of the state or its development?]. Ekonomika Ukrainy – Economy of Ukraine, 2016, No. 8, pp. 3–6 [in Ukrainian].

3. Kornai J. Put’ k Svobodnoi Ekonomike [Road to a Free Economy]. Moscow, Ekonomika, 1990 [in Russian].

4. Eshchenko P.S., Samko N.G. Finansializatsiya u vodoverti global’noi ekonomiky [Financialization in the maelstrom of the global economy]. Kyiv, Znannya Ukrainy, 2016 [in Ukrainian].

5. Rifkin J. Tret’ya Promyshlennaya Revolyutsiya: Kak Gorizontal’nye Vzaimodeistviya Menyayut Energetiku, Ekonomiku i Mir v Tselom [The Third Industrial Revolution: How Lateral Power is Transforming Energy, the Economy, and the World]. Moscow, Alpina non fikshn, 2014 [in Russian].

6. Kolodko Grzegorz W. Vid ideolohii neoliberalizmu do novoho prahmatyzmu [From the ideology of neoliberalism to a new pragmatism]. Ekonomika Ukrainy – Economy of Ukraine, 2010, No. 9, pp. 4–11 [in Ukrainian].

7. Evans J., Coats D. Exiting from the crisis: towards a model for more equitable and sustainable growth. International Politics and Society, 2011, No. 2, pp. 22–31.

8. Greenspan A. Epokha Potryasenii: Problemy i Perspektivy Mirovoi Finansovoi Sistemy [The Age of Turbulence: Adventures in a New World]. Moscow, United Press Ltd., 2011 [in Russian].

9. Salin P. Vernut’sya k Kapitalizmu, chtoby Izbezhat’ Krizisov [Revenir au Capitalisme, pour Eviter les Crises]. Moscow, Gaidar Institute PH, 2015 [in Russian].

10. Amin S. Ending the Crisis of Capitalism or Ending Capitalism? Cape Town, Pambazuka Press, 2011.

11. Rueschemeyer D., Evans P. Gosudarstvo i Ekonomicheskie Preobrazovaniya: k Analizu Uslovii Effektivnogo Gosudarstvennogo Vmeshatel’stva, v: Klassika Novoi Ekonomicheskoi Sotsiologii [State and Economic Transformation: to Analyze the Conditions for Effective State Intervention, in: Classics of the New Economic Sociology]. V.V. Radaev, G.B. Yudina (Eds.). Moscow, PH of HSE, 2014, pp. 192–233 [in Russian].

12. Dofsma W. Provaly Gosudarstva. Obshchestvo, Rynki i Pravila [Government Failure: Society, Markets and Rules]. D. Kadochnikov (Ed.). Moscow, Gaidar Institute PH, 2017 [in Russian].

13. Maull H.W. World politics in turbulence. International Politics and Society, 2011, No. 1, pp. 11–25.

14. Antropov V. Modeli sotsial’noi zashchity v stranakh ES [Models of social protection in the EU countries]. Mirovaya ekonomika i mezhdunarodnye otnosheniya – World Economy and International Relations, 2005, No. 11, pp. 70–77 [in Russian].

15. Zveryakov M.I. Uroky rynkovoi transformatsii v Ukraini [Lessons of the market transformation in Ukraine]. Ekonomika Ukrainy – Economy of Ukraine, 2016, No. 8, pp. 7–25 [in Ukrainian]. Ста­т­тя на­ді­йшла до ре­да­кції 3 жов­тня 2017 р.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.