ZALOZNOVA JULIYA

Y U L I Y A Z A L O Z N O V A, Doctor of Econ. Sci., Deputy Director Institute of Industrial Economics of the NAS of Ukraine, 2, Zheliabova St., Kyiv, 03057, Ukraine

Economy of Ukraine (Ukrainian) - - Наукові Дискусії - © Залознова Юлія Ста­ні­сла­вів­на (Zaloznova Yuliya), 2018; e mail: zaloznova.iep@gmail.com.

– Ukraine’s industry: modern challenges and development problems

The topical issues of development of Ukraine’s industry in the context of transformational trends, which are observed in the global economy in general and in the industry in particular, are considered. The necessity of changes in the national strategy of industrial development, focused on the practical implementation of neo%industrialization as a modern concept of achieving the higher efficiency and competitiveness of production, is argued. The content of the main challenges and problems, which are specific to Ukraine on the way to systemic industry renewal, are revealed. Keywords: industry; industrial strategy; industrial policy; neo%industrialization; economic development. References 26.

Про­ми­сло­вість Укра­ї­ни ни­ні пе­ре­жи­ває до­сить не­про­стий етап, по­зна­че­ний скла­дним спле­ті­н­ням по­то­чних ан­ти­кри­зо­вих і транс­фор­ма­цій­них зав­дань і стра те­гі­чних на­пря­мів подаль­шо­го роз­ви­тку в су­ча­сно­му кон­текс­ті гло­баль­них гео­по лі­ти­чних, гео­еко­но­мі­чних, те­хно­ло­гі­чних і со­ці­аль­них змін. Та­ка “ге­те­ро­ген­ність”

си­ту­а­ції зу­мов­лює не­аби­яку акту­аль­ність ши­ро­кої та актив­ної на­у­ко­вої ди­ску­сії з про­блем про­ми­сло­во­го роз­ви­тку в Укра­ї­ні із за­лу­че­н­ням на­пра­цю­вань як ві­тчиз ня­них фа­хів­ців, так і за­ру­бі­жних до­слі­дни­ків. Са­ме за та­ко­го “сим­біо­зу” те­о­ре ти­чних, кон­це­пту­аль­них і ре­ко­мен­да­цій­них роз­ро­бок мо­жуть бу­ти зна­йде­ні най ефе­ктив­ні­ші рі­ше­н­ня про­бле­ми си­стем­ної мо­дер­ні­за­ції про­ми­сло­вої мо­де­лі Украї ни, аде­ква­тної но­вим гло­баль­ним ви­кли­кам та на­ціо­наль­ним ін­те­ре­сам. У зв’яз­ку з нев­ста­нов­ле­н­ням стра­те­гі­чних прі­о­ри­те­тів про­ми­сло­во­го ви­ро­бни­цтва подаль ший со­ці­аль­но еко­но­мі­чний роз­ви­ток в Укра­ї­ні мо­же ви­яви­ти­ся без по­ту­жної вну­трі­шньої осно­ви (зро­ста­н­ня ВВП, но­вих те­хно­ло­гій, екс­порт­них ва­лю­тних над хо­джень, збіль­ше­н­ня зайня­то­сті то­що).

Пу­блі­ка­ції остан­ньо­го пе­рі­о­ду за те­мою роз­ви­тку про­ми­сло­во­сті та ви­ро­бле­н­ня но­вої про­ми­сло­вої по­лі­ти­ки свід­чать про те, що та­ка дис­ку­сія вже не пер­ший рік три­ває се­ред еко­но­мі­чної на­у­ко­вої спіль­но­ти Укра­ї­ни. Про­те ще не­до­ста­тньо ви сві­тле­ною за­ли­ша­є­ться про­бле­ма ефе­ктив­но­го вклю­че­н­ня укра­їн­ської про­мис ло­во­сті у про­цес не­о­ін­ду­стрі­а­лі­за­ції як про­від­но­го сві­то­во­го трен­ду еко­но­мі­чно­го роз­ви­тку. Та­ким чи­ном, роз­роб­ка стра­те­гії роз­ви­тку про­ми­сло­во­сті в Укра­ї­ні має бу­ти орі­єн­то­ва­на на ви­кли­ки і тенденції, зу­мов­ле­ні по­во­ро­том кра­їн про­ми­сло во­го аван­гар­ду до не­о­ін­ду­стрі­аль­ної мо­де­лі, з обов’яз­ко­вим ко­ри­гу­ва­н­ням з ура­ху ва­н­ням спе­ци­фі­чних ха­ра­кте­ри­стик ві­тчи­зня­но­го ви­ро­бни­цтва та еко­но­мі­ки в ці­ло­му.

З огля­ду на це, ме­та стат­ті – уза­галь­ни­ти основ­ні озна­ки не­о­ін­ду­стрі­а­лі­за­ції як су­ча­сної стра­те­гії пе­ре­тво­рень про­ми­сло­во­го се­кто­ру, окре­сли­ти най­ва­жли­ві­ші про­бле­ми та прин­ци­по­ві по­ло­же­н­ня що­до пе­ре­хо­ду Укра­ї­ни до не­о­ін­ду­стрі­аль­ної стра­те­гії.

На­у­ко­ве об­грун­ту­ва­н­ня шля­хів подаль­шо­го роз­ви­тку про­ми­сло­во­сті на су­час но­му ета­пі є ва­жли­вим на­пря­мом акту­аль­них до­слі­джень про­від­них на­у­ко­вих ус та­нов і ви­щих на­вчаль­них за­кла­дів кра­ї­ни. Во­ни охо­плю­ють ши­ро­кий спектр тео ре­ти­чних, ме­то­до­ло­гі­чних, кон­це­пту­аль­них і пра­кти­чних пи­тань роз­ви­тку про ми­сло­во­сті в за­галь­но­му кон­текс­ті си­стем­них транс­фор­ма­цій дер­жа­ви, еко­но­мі­ки, су­спіль­ства, сві­то­во­го го­спо­дар­ства. Сти­слий огляд фа­хо­вих пу­блі­ка­цій ли­ше за остан­ні 5–7 ро­ків дає під­ста­ви для цьо­го ви­снов­ку.

Так, в остан­ніх пра­цях В. Гей­ця зна­чну увагу при­ді­ле­но про­бле­мам пе­ре­хо­ду до ін­но­ва­цій­ної мо­де­лі про­ми­сло­во­го зро­ста­н­ня й роз­ви­тку [1]; впли­ву ін­сти­ту­цій но­го се­ре­до­ви­ща на інноваційний роз­ви­ток про­ми­сло­во­го ви­ро­бни­цтва [2]; вза­є­мо зу­мов­ле­но­сті еко­но­мі­чних та по­лі­ти­чних транс­фор­ма­цій як пе­ре­ду­мо­ви ефе­ктив но­го роз­ви­тку на­ціо­наль­ної еко­но­мі­ки [3]. На го­лов­них на­пря­мах і зав­да­н­нях осу­ча­сне­н­ня дер­жав­ної про­ми­сло­вої по­лі­ти­ки Укра­ї­ни з орі­єн­та­ці­єю на на­ціо наль­ні інтереси на­го­ло­шує В. Гор­бу­лін [4]. Акту­аль­ним аспе­ктам фор­му­ва­н­ня су ча­сної на­ціо­наль­ної стра­те­гії про­ми­сло­во­го роз­ви­тку та аде­ква­тної про­ми­сло­вої по­лі­ти­ки при­свя­че­но ряд пу­блі­ка­цій Ю. Кін­дзер­сько­го [5; 6; 7; 8; 9]. На­при­клад, він ви­су­ває про­по­зи­ції що­до прі­о­ри­те­тних на­пря­мів роз­ви­тку про­ми­сло­во­сті Укра­ї­ни на су­ча­сно­му ета­пі, се­ред яких на­зи­ває ен­до­ге­ні­за­цію, те­хно­ло­гі­чну мо­дер ні­за­цію, ви­гі­дну для кра­ї­ни спе­ці­а­лі­за­цію у гло­баль­но­му, єв­ро­пей­сько­му і вну­тріш ньо­му ви­мі­рах, ди­вер­си­фі­ка­цію ви­ро­бни­цтва та опти­мі­за­цію йо­го стру­кту­ри [9]. Він та­кож ви­зна­чає та­кі най­ва­жли­ві­ші ці­лі про­ми­сло­вих ре­форм, як мі­ні­мі­за­ція зов­ні­шньої за­ле­жно­сті, роз­ви­ток ви­со­ко­те­хно­ло­гі­чних ви­ро­бництв, за­во­ю­ва­н­ня ві­тчи­зня­ни­ми ви­ро­бни­ка­ми до­мі­ну­ю­чих по­зи­цій на вну­трі­шньо­му спо­жив­чо­му

ринку; га­ран­ту­ва­н­ня про­до­воль­чої без­пе­ки кра­ї­ни і до­ся­гне­н­ня ста­ту­су сві­то­во го ви­ро­бни­ка, за­без­пе­че­н­ня во­єн­ної без­пе­ки кра­ї­ни завдяки від­ро­джен­ню ві­тчиз ня­но­го ОПК, га­ран­ту­ва­н­ня енер­ге­ти­чної без­пе­ки. При цьо­му за­зна­ча­є­ться, що роль дер­жа­ви у про­це­сах ре­фор­му­ва­н­ня має бу­ти до­сить актив­ною, і во­на по вин­на грун­ту­ва­ти­ся на ство­рен­ні та ви­ко­ри­стан­ні спе­ці­аль­них ін­сти­ту­тів сти му­лю­ва­н­ня як по­пи­ту, так і про­по­зи­ції в прі­о­ри­те­тних се­кто­рах на за­са­дах дер жав­но­го стра­те­гі­чно­го пла­ну­ва­н­ня, по­єд­на­н­ня ін­стру­мен­та­рію “вер­ти­каль­ної” та “го­ри­зон­таль­ної” нор­ма­тив­них мо­де­лей про­ми­сло­вої по­лі­ти­ки, за­про­ва­джен ня ефе­ктив­но­го дер­жав­но­го і гро­мад­сько­го кон­тро­лю за ді­яль­ні­стю при­ро­дних мо­но­по­лій та ін.

Істо­ри­чний та ін­сти­ту­цій­ний аспе­кти фор­му­ва­н­ня про­ми­сло­вої по­лі­ти­ки роз гля­дає М. Звє­ря­ков [10], який під­кре­слює ва­жли­ву роль про­ми­сло­вої по­лі­ти­ки для здій­сне­н­ня не­о­ін­ду­стрі­а­лі­за­ції в Укра­ї­ні, на­сам­пе­ред, що­до фор­му­ва­н­ня ін­сти ту­тів роз­ви­тку та зда­тно­го до ін­но­ва­цій кор­по­ра­тив­но­го се­кто­ру. Прі­о­ри­те­там дер жав­ної про­ми­сло­вої по­лі­ти­ки у про­від­них га­лу­зях про­ми­сло­во­сті Укра­ї­ни при свя­че­но пра­цю В. Ма­зу­ра [11]. Спи­ра­ю­чись на грун­тов­ний ана­ліз ста­ну та мо­жли во­стей роз­ви­тку рі­зних про­ми­сло­вих ви­ро­бництв, він під­кре­слює ва­жли­вість ура­ху­ва­н­ня їх спе­ци­фі­ки при роз­роб­ці кон­кре­тних на­пря­мів і за­хо­дів дер­жав­но­го ре­гу­лю­ва­н­ня у про­ми­сло­вій сфе­рі. Ро­згор­ну­ті по­рів­няль­ні ха­ра­кте­ри­сти­ки мо­де лей су­ча­сної про­ми­сло­вої по­лі­ти­ки за прі­о­ри­те­та­ми й ти­пом роз­ви­тку, сту­пе­нем дер­жав­ної під­трим­ки та на­бо­ром мо­жли­вих інструментів надано у пра­цях М. Ки зи­ма, В. Ха­у­сто­вої та В. Зін­чен­ко [12; 13; 14]. По­зи­ція ав­то­рів що­до роз­ви­тку про ми­сло­во­го ком­пле­ксу Укра­ї­ни ви­хо­дить з ба­че­н­ня пер­спе­ктив на­ціо­наль­ної еко но­мі­ки як від­кри­тої еко­но­мі­чної си­сте­ми, зда­тної до ефе­ктив­но­го ви­ко­ри­ста­н­ня пе­ре­ваг між­на­ро­дно­го по­ді­лу пра­ці. Під­кре­слю­є­ться та­кож ва­жли­вість під­трим­ки ви­со­ко­те­хно­ло­гі­чних та екс­пор­то­о­рі­єн­то­ва­них ви­ро­бництв у про­від­них про­мис ло­вих га­лу­зях у рі­зних ре­гіо­нах кра­ї­ни з ура­ху­ва­н­ням ре­аль­них умов фор­му­ва­н­ня кон­ку­рен­тних пе­ре­ваг на сві­то­вих рин­ках.

Б. Да­ни­ли­шин роз­крив ево­лю­цію і ди­на­мі­ку те­хно­ло­гі­чних ін­но­ва­цій, ви­світ лив ви­ни­кне­н­ня су­ча­сно­го ка­пі­та­лі­зму та подаль­ших те­хно­ло­гі­чних ре­во­лю­цій, до­свід кра­їн у те­хно­ло­гі­чній мо­дер­ні­за­ції еко­но­мі­ки, їх на­слід­ки для лю­дей та уря­дів [15]. На осо­бли­ву увагу за­слу­го­вує й ін­ша йо­го змі­стов­на ста­т­тя, де ви­світ лю­ю­ться кон­стру­ктив­ні про­по­зи­ції з про­ми­сло­во­го роз­ви­тку Укра­ї­ни [16].

На­ре­шті, зна­чні на­у­ко­ві на­пра­цю­ва­н­ня з про­блем не­о­ін­ду­стрі­а­лі­за­ції в Украї ні та су­ча­сної про­ми­сло­вої по­лі­ти­ки мі­стя­ться у пра­цях на­у­ков­ців Інституту еко но­мі­ки про­ми­сло­во­сті НАН Укра­ї­ни [17; 18; 19; 20; 21; 22; 23; 24]. У сво­їх до­слі дже­н­нях во­ни спи­ра­ю­ться на су­ча­сні те­о­ре­ти­чні роз­роб­ки з про­ми­сло­во­го роз ви­тку, уза­галь­не­н­ня за­ру­бі­жно­го до­сві­ду про­ми­сло­вої по­лі­ти­ки та пра­кти­ки і в пер­шу чер­гу – на де­таль­ний ана­ліз українських ре­а­лій. Пра­кти­чну спря­мо­ва­ність цих до­слі­джень від­обра­же­но у про­по­зи­ці­ях що­до: за­про­ва­дже­н­ня ма­три­чної про ми­сло­вої по­лі­ти­ки як більш гну­чкої мо­де­лі по­єд­на­н­ня ін­стру­мен­та­рію адмі­ні стра­тив­но­го і рин­ко­во­го ре­гу­лю­ва­н­ня; ви­зна­че­н­ня прі­о­ри­те­тів і ці­льо­вих зав­дань не­о­ін­ду­стрі­а­лі­за­ції з ура­ху­ва­н­ням вза­є­мо­зу­мов­ле­но­сті стра­те­гі­чних ці­лей еко­но мі­чно­го роз­ви­тку та обме­же­них на да­но­му ета­пі мо­жли­во­стей; ета­пно­сті ор­га­ні за­ції про­це­су пе­ре­хо­ду до но­вої мо­де­лі; най­ва­жли­ві­ших за­сад і на­пря­мів йо­го ін­сти ту­цій­но­го за­без­пе­че­н­ня. Зна­чну увагу та­кож при­ді­ле­но про­бле­мам ре­гіо­наль­но­го про­ми­сло­во­го роз­ви­тку, який на­бу­ває ва­ги в умо­вах гли­бо­ких між­ре­гіо­наль­них

со­ці­аль­но еко­но­мі­чних дис­ба­лан­сів і пе­ре­хо­ду до ши­ро­кої де­цен­тра­лі­за­ції дер жав­но­го управ­лі­н­ня. Ці на­пра­цю­ва­н­ня є су­ча­сним про­дов­же­н­ням тра­ди­цій­них ба­га­то­рі­чних до­слі­джень Інституту еко­но­мі­ки про­ми­сло­во­сті НАН Укра­ї­ни з про ми­сло­вої те­ма­ти­ки.

Під­су­мо­ву­ю­чи огляд, мо­жна зро­би­ти де­кіль­ка ви­снов­ків. По пер­ше, про на яв­ність спіль­но­го для ві­тчи­зня­них на­у­ков­ців ро­зу­мі­н­ня акту­аль­но­сті фор­му­ва­н­ня но­вої стра­те­гії та по­лі­ти­ки для про­ми­сло­во­го се­кто­ру в кон­текс­ті змін, які від­бу ва­ю­ться в на­ціо­наль­ній та сві­то­вій еко­но­мі­ці; по дру­ге, про ши­ро­кий ді­а­па­зон аспе­ктів ана­лі­зу про­бле­ми про­ми­сло­во­го роз­ви­тку в Укра­ї­ні, який охо­плює прак ти­чно всі най­ва­жли­ві­ші стра­те­гі­чні на­пря­ми та прі­о­ри­те­ти, що ма­ють бу­ти вра­хо ва­ні в на­ціо­наль­ній про­ми­сло­вій стра­те­гії та по­лі­ти­ці. От­же, на­вряд чи є сенс до пов­ню­ва­ти цей пе­ре­лік, про­те це не ви­клю­чає по­тре­би у на­у­ко­во пра­кти­чній дис ку­сії сто­сов­но їх вза­є­мо­пов’яза­но­сті та по­слі­дов­но­сті здій­сне­н­ня, ре­сур­сно­го за­без­пе­че­н­ня й ін­стру­мен­таль­но­го на­пов­не­н­ня та ін. Так, най­ча­сті­ше дис­ку­сій ни­ми за­ли­ша­ю­ться пи­та­н­ня що­до ро­лі й кон­кре­тної уча­сті дер­жа­ви у про­це­сах роз­ви­тку, а окре­мих го­спо­да­рю­ю­чих суб’єктів (зокре­ма, ве­ли­ко­го та ма­ло­го бі­зне су) – у про­ми­сло­вій мо­дер­ні­за­ції, що­до спів­від­но­ше­н­ня кон­ку­рен­ції та про­тек ціо­ні­зму, га­лу­зе­во­го і фун­кціо­наль­но­го під­хо­дів у державній по­лі­ти­ці та ін. Від­по­віді на ці пи­та­н­ня за­ли­ша­ю­ться акту­аль­ни­ми і в кон­текс­ті пе­ре­хо­ду до но­во­го ета­пу еко­но­мі­чно­го роз­ви­тку у сві­ті та Укра­ї­ні, що зу­мов­лює і на­шу увагу до них.

На­сам­пе­ред іде­ться про но­ву ін­ду­стрі­а­лі­за­цію (не­о­ін­ду­стрі­а­лі­за­цію) як ре­зуль тат пе­ре­гля­ду уря­да­ми ба­га­тьох про­від­них кра­їн сві­ту ба­зо­вих кон­це­пцій еко­но мі­чно­го, і в пер­шу чер­гу – про­ми­сло­во­го, зро­ста­н­ня в умо­вах роз­гор­та­н­ня но­вих явищ і тен­ден­цій. По­шук ефе­ктив­ні­ших шля­хів під­ви­ще­н­ня кон­ку­рен­то­спро­мож но­сті, за­без­пе­че­н­ня ди­на­мі­зму та гну­чко­сті ви­ро­бни­цтва став об’єктив­ною ре­ак ці­єю на гло­баль­ні ви­кли­ки за­го­стре­н­ня фі­нан­со­вих про­блем, по­си­ле­н­ня кон’юнк тур­ної не­ви­зна­че­но­сті й гло­баль­ної кон­ку­рен­ції, по­гір­ше­н­ня еко­ло­гі­чної си­ту ації, зна­чно­го ускла­дне­н­ня гео­по­лі­ти­чних і гу­ма­ні­тар­но ци­ві­лі­за­цій­них про­це­сів. Про­ми­сло­вість кра­їн ЄС за­ли­ша­є­ться до­во­лі по­ту­жним се­кто­ром еко­но­мі­ки (близь­ко 4/5 єв­ро­пей­сько­го екс­пор­ту, зна­чний муль­ти­плі­ка­тив­ний ефект за­галь ної зайня­то­сті в еко­но­мі­ці, ко­ли ко­жні 100 ро­бо­чих місць у про­ми­сло­во­сті сприя ють ство­рен­ню від 60 до 200 місць в ін­ших га­лу­зях еко­но­мі­ки) *. Однак тенденції, які фор­му­ю­ться у сві­то­вій еко­но­мі­ці, зму­шу­ють акти­ві­зу­ва­ти транс­фор­му­ва­н­ня ре­аль­но­го ви­ро­бни­цтва: “Єв­ро­пі не­об­хі­дно змі­ни­ти спа­дну тен­ден­цію у про­мис ло­во­сті ХХІ ст.” **. Та­кож ме­тою є “про­ми­сло­вий ре­не­санс” як аде­ква­тна від­по­відь на ви­кли­ки су­ча­сних про­це­сів роз­ви­тку ***.

Се­ред най­ва­жли­ві­ших тен­ден­цій сві­то­вих еко­но­мі­ки та про­ми­сло­во­сті, на які слід звер­ну­ти увагу як на при­чи­ни по­си­ле­н­ня ін­те­ре­су до не­о­ін­ду­стрі­а­лі­за­ції, за зна­чи­мо та­кі: зни­же­н­ня тем­пів зро­ста­н­ня ви­пу­ску в біль­шо­сті про­ми­сло­во роз­ви

ну­тих кра­їн, осо­бли­во в пе­рі­од пі­сля кри­зи 2008–2009 рр.; за­го­стре­н­ня не­рів­но мір­но­сті зро­ста­н­ня еко­но­мі­ки та про­ми­сло­во­сті по кра­ї­нах і ре­гіо­наль­них утво ре­н­нях з від­по­від­ни­ми на­слід­ка­ми у стру­кту­рі сві­то­во­го ви­ро­бни­цтва й тор­гів­лі; зни­же­н­ня за­галь­но­го рів­ня ефе­ктив­но­сті ви­ро­бни­цтва, на­сам­пе­ред за по­ка­зни ком до­да­ної вар­то­сті; упо­віль­не­н­ня ін­ве­сти­цій­но ін­но­ва­цій­них про­це­сів; струк тур­ні де­фор­ма­ції; то­що.

Однією з ха­ра­кте­ри­стик сьо­го­де­н­ня є стій­ка тен­ден­ція до змен­ше­н­ня пи­то мої ва­ги про­ми­сло­во­сті у ви­пу­ску та до­да­ній вар­то­сті в еко­но­мі­ці. Так, за 2005– 2014 рр. оста­н­ня зни­зи­ла­ся в еко­но­мі­ці ЄС з 16,8% до 15,5% [23]. Во­дно­час, на при­клад, у Ки­таї час­тка про­ми­сло­во­сті у за­галь­ній до­да­ній вар­то­сті у 2014 р. ста но­ви­ла 28,3% [24]. Це ста­ло ре­зуль­та­том впли­ву кіль­кох чин­ни­ків. Для кра­їн ЄС клю­чо­ве зна­че­н­ня ма­ла по­слі­дов­на по­лі­ти­ка згор­та­н­ня вла­сно­го про­ми­сло­во­го ви­ро­бни­цтва з пе­ре­не­се­н­ням ви­ро­бни­чих по­ту­жно­стей на те­ри­то­рії з від­но­сно де­шев­шою ро­бо­чою си­лою. Це спри­я­ло збіль­шен­ню час­тки про­ми­сло­во­сті в ре зуль­та­тив­них по­ка­зни­ках еко­но­мі­ки кра­їн, які швид­ко роз­ви­ва­ю­ться (Ки­таю, Ін­дії), що стали основ­ни­ми те­ри­то­рі­я­ми для “екс­пор­ту” ви­ро­бництв з роз­ви­ну тих кра­їн. Ва­жли­вий вплив та­кож ма­ли стру­кту­ра від­но­сних цін ре­аль­но­го се­кто ру та сфе­ри по­слуг, а та­кож її ди­на­мі­ка.

У по­шу­ку но­вих ефе­ктив­них форм і ме­то­дів фун­кціо­ну­ва­н­ня та роз­ви­тку про ми­сло­во­сті, аде­ква­тних су­ча­сним ви­кли­кам, ко­жна кра­ї­на на­ма­га­є­ться ма­кси­маль но вра­ху­ва­ти ма­кро­еко­но­мі­чну, те­хно­ло­гі­чну, ін­сти­ту­цій­ну спе­ци­фі­ку вла­сної еко но­мі­ки. Це зу­мов­лює пев­ні від­мін­но­сті на­ціо­наль­них мо­де­лей не­о­ін­ду­стрі­а­лі­за­ції, які сьо­го­дні фор­му­ю­ться та ре­а­лі­зу­ю­ться уря­да­ми рі­зних кра­їн.

У про­ми­сло­во роз­ви­ну­тих кра­ї­нах (ПРК) – США, кра­ї­нах ЄС, Япо­нії, Пів­ден­ній Ко­реї, Сін­га­пу­рі та ін. – но­ва по­лі­ти­ка що­до про­ми­сло­во­сті зо­се­ред жу­є­ться го­лов­ним чи­ном на істо­тно­му під­ви­щен­ні її ро­лі в еко­но­мі­ці та со­ці­аль но еко­но­мі­чно­му роз­ви­тку на осно­ві до­ся­гне­н­ня більш ви­со­ких кіль­кі­сних і якіс них по­ка­зни­ків кон­ку­рен­то­спро­мо­жно­сті, по­вер­не­н­ня на сві­то­ві рин­ки про­від­них ви­со­ко­те­хно­ло­гі­чних ви­дів про­ми­сло­вої про­ду­кції, зайня­то­сті та до­хо­дів на­се­лен ня. Зміст і ме­та та­кої стра­те­гії пов’язу­ю­ться з по­ня­т­тям “ре­ін­ду­стрі­а­лі­за­ція”, оскіль ки йде­ться про кар­ди­наль­ні мо­дер­ні­за­цій­ні змі­ни у про­ми­сло­во­сті пі­сля так зва но­го по­стін­ду­стрі­аль­но­го ета­пу роз­ви­тку з йо­го під­ви­ще­ною ува­гою до се­кто­ру по­слуг. Її основ­ні ме­ха­ні­зми пов’яза­ні з мас­шта­бним те­хно­ло­гі­чним пе­ре­о­сна­щен ням ви­ро­бни­цтва на ба­зі до­ся­гнень ІV про­ми­сло­вої ре­во­лю­ції (“про­ми­сло­вість 4.0”); з ре­шо­рин­гом – фі­зи­чним по­вер­не­н­ням ви­ро­бництв на на­ціо­наль­ну те­ри то­рію; із змі­на­ми у стру­кту­рах між­на­ро­дно­го по­ді­лу пра­ці, еко­но­мі­чно­го спів­ро бі­тни­цтва й тор­гів­лі. Зокре­ма, клю­чо­ви­ми на­пря­ма­ми но­вої про­ми­сло­вої по­лі­ти ки про­го­ло­ше­но ін­ве­сти­ції в ін­но­ва­ції, по­лі­пше­н­ня рин­ко­вих умов, до­ступ до ка пі­та­лу, люд­ський ка­пі­тал і вмі­н­ня (ква­лі­фі­ка­ція). Зна­чну увагу не­об­хі­дно при­ді­ли­ти все­бі­чно­му роз­ви­тку вну­трі­шньо­го ринку то­ва­рів і те­хно­ло­гій *.

Кра­ї­ни, які роз­ви­ва­ю­ться, орі­єн­ту­ю­ться на скром­ні­ші зав­да­н­ня про­ми­сло­во­го роз­ви­тку від­по­від­но до вну­трі­шніх по­треб і мо­жли­во­стей вла­сної еко­но­мі­ки з ура­ху ва­н­ням сві­то­вих тен­ден­цій. Для біль­шо­сті з них “но­ва ін­ду­стрі­а­лі­за­ція” – це ли­ше

но­вий істо­ри­чний етап про­дов­же­н­ня роз­бу­до­ви на­ціо­наль­них про­ми­сло­вих сек то­рів. Через обме­же­ність на­яв­них ре­сур­сів біль­шо­сті з них до­во­ди­ться шу­ка­ти ба ланс між екс­тен­сив­ни­ми та ін­тен­сив­ни­ми ме­то­да­ми зро­ста­н­ня про­ми­сло­во­го ви ро­бни­цтва, обе­ре­жні­ше під­хо­ди­ти до ре­стру­кту­ри­за­ції у про­ми­сло­во­сті, а та­кож до вклю­че­н­ня у про­це­си між­на­ро­дно­го спів­ро­бі­тни­цтва.

Укра­ї­на, ма­ю­чи пе­ре­ва­жно від­кри­ту, але не­кон­ку­рен­то­спро­мо­жну (в гло­баль но­му ви­мі­рі) про­ми­сло­вість, не мо­же ігно­ру­ва­ти сві­то­вий про­цес не­о­ін­ду­стріа лі­за­ції, який на­дає по­тен­ці­аль­ні шан­си ви­йти на но­вий рі­вень ви­ро­бни­цтва та ефе­ктив­но­сті. Про­те це ви­ма­гає пе­ре­гля­ду ра­ні­ше ви­бу­до­ва­них про­ми­сло­вих стра­те­гій.

До спе­ци­фі­чних ха­ра­кте­ри­стик укра­їн­ської про­ми­сло­во­сті, які ма­ють бу­ти вра­хо­ва­ні при фор­му­ван­ні на­ціо­наль­ної мо­де­лі не­о­ін­ду­стрі­а­лі­за­ції, слід від­не­сти та­кі: не­стій­ку ди­на­мі­ку об­ся­гів про­ду­кції з пе­ре­ва­жа­н­ням спа­дних тен­ден­цій із зна­чним впли­вом кон’юн­ктур­но­го чин­ни­ка; гли­бо­кі стру­ктур­ні де­фор­ма­ції у га лу­зе­во­му, рин­ко­во­му, вну­трі­шньо­ре­гіо­наль­но­му роз­рі­зах, що про­дов­жу­ють на­ко пи­чу­ва­ти­ся; до­во­лі слаб­кі та не­стій­кі по­зи­ції про­ми­сло­вих ви­ро­бни­ків на між­на ро­дних рин­ках на фо­ні пе­ре­ва­жа­н­ня екс­порт­ної си­ро­вин­ної орі­єн­та­ції еко­но­мі ки; від­чу­тне те­хно­ло­гі­чне від­ста­ва­н­ня зна­чної ча­сти­ни існу­ю­чих ви­ро­бництв, на­сам­пе­ред за кри­те­рі­я­ми енер­го та ре­сур­со­спо­жи­ва­н­ня; низь­кий рі­вень еко­ло гі­чно­сті те­хно­ло­гій та про­ду­кції; олі­гар­хі­чно мо­но­поль­ну стру­кту­ру про­ми­сло вих ви­ро­бництв як ба­зо­ву ін­сти­ту­цій­ну озна­ку; не­ро­з­ви­ну­тість вну­трі­шньої та зов­ні­шньої ін­фра­стру­ктур (транс­порт­ної, мар­ке­тин­го­вої, ло­гі­сти­чної); ін­ве­сти цій­ну не­спро­мо­жність та ін­но­ва­цій­ну не­за­ін­те­ре­со­ва­ність основ­ної ма­си ви­роб ни­ків; пра­кти­чну від­су­тність на­дій­них фі­нан­со­вих ін­сти­ту­тів роз­ви­тку при обме же­но­сті вла­сних ін­ве­сти­цій­них ко­штів під­при­ємств; по­слі­дов­не по­гір­ше­н­ня си­ту ації з ква­лі­фі­ко­ва­ни­ми ка­дра­ми.

Се­ред осо­бли­вих по­то­чних умов, які ха­ра­кте­ри­зу­ють се­ре­до­ви­ще фор­му­ва­н­ня та ре­а­лі­за­ції укра­їн­ської мо­де­лі не­о­ін­ду­стрі­а­лі­за­ції, у пер­шу чер­гу слід від­зна­чи­ти стан гі­бри­дної вій­ни, па­ра­лель­не про­ве­де­н­ня си­стем­них ре­форм у рі­зних сфе­рах су­спіль­но­го жи­т­тя, ви­со­кий рі­вень за­го­стре­н­ня со­ці­аль­но по­лі­ти­чних і ре­гіо­наль них су­пе­ре­чно­стей, слаб­кість дер­жав­них ін­сти­ту­цій в управ­лін­ні еко­но­мі­кою.

На дер­жав­но­му рів­ні є ро­зу­мі­н­ня ком­пле­ксу чин­ни­ків, які негативно впли­ва ють на еко­но­мі­чний роз­ви­ток Укра­ї­ни: “На­яв­ність та­ких вад еко­но­мі­чних від­но син, як не­на­ле­жний рі­вень за­хи­сту прав вла­сно­сті, мо­но­по­лі­за­ція рин­ків, не­рів­ні “пра­ви­ла гри” в еко­но­мі­ці, її си­ро­вин­ний ха­ра­ктер і низь­кий рі­вень ін­ве­сти­цій у ство­ре­н­ня но­вих ви­ро­бни­чих по­ту­жно­стей, дає змо­гу кон­ста­ту­ва­ти си­стем­ну кри­зу існу­ю­чої еко­но­мі­чної мо­де­лі роз­ви­тку кра­ї­ни” *.

Зва­жа­ю­чи на окре­сле­ні ва­ди, укра­їн­ський сце­на­рій не­о­ін­ду­стрі­а­лі­за­ції істо­тно від­рі­зня­ти­ме­ться від зав­дань роз­ви­тку ПРК через ці­льо­ву ба­га­то­ве­ктор­ність не­об хі­дних пе­ре­тво­рень і зна­чні від­мін­но­сті ви­хі­дних по­зи­цій, то­му уря­до­вим стру­кту рам при опра­цю­ван­ні не­о­ін­ду­стрі­аль­ної стра­те­гії до­ціль­ні­ше вра­хо­ву­ва­ти до­свід кра­їн, що роз­ви­ва­ю­ться та ма­ють (або ма­ли) схо­жі пе­ре­ду­мо­ви й мо­жли­во­сті.

Так, ко­ри­сною мо­же бу­ти пра­кти­ка від­но­сно но­вих чле­нів ЄС (Поль­щі, Че­хії, кра­їн Бал­тії), які зна­йшли мо­де­лі ефе­ктив­но­го по­до­ла­н­ня ба­га­то­рі­чно­го еко­но­міч

но­го від­ста­ва­н­ня й актив­но до­лу­чи­ли­ся до про­це­сів роз­бу­до­ви но­вої ефе­ктив­ної про­ми­сло­во­сті. Пев­ною мі­рою до­ціль­но ско­ри­ста­ти­ся та­кож до­сві­дом роз­ро­бле­н­ня ком­пле­ксної про­ми­сло­вої стра­те­гії Ки­таю, яка пред­став­ле­на в уря­до­во­му де­ся­ти лі­тньо­му пла­ні Made in Chinа 2025 і є яскра­вим при­кла­дом орі­єн­та­ції на по­слі­дов ну ре­а­лі­за­цію до­сить ам­бі­тних ці­лей як ва­жли­вої озна­ки ки­тай­ської про­ми­сло­вої стра­те­гії.

З ме­тою за­без­пе­че­н­ня не­об­хі­дної узго­дже­но­сті за­галь­ної еко­но­мі­чної стра те­гії роз­ви­тку з не­о­ін­ду­стрі­а­лі­за­ці­єю як її про­ми­сло­вою скла­до­вою слід звер­ну­ти ся до ви­зна­че­них на уря­до­во­му рів­ні прі­о­ри­те­тів. Зокре­ма, окре­сле­но та­кі основ­ні шля­хи зро­ста­н­ня укра­їн­ської еко­но­мі­ки: “За­по­ру­кою еко­но­мі­чно­го зро­ста­н­ня є ство­ре­н­ня рів­них, про­зо­рих та пе­ред­ба­чу­ва­них правил ве­де­н­ня бі­зне­су, вклю­чен ня Укра­ї­ни до ре­гіо­наль­них та гло­баль­них лан­цюж­ків ство­ре­н­ня до­да­ної вар­то­сті, фор­му­ва­н­ня умов для роз­ви­тку ви­со­ко­те­хно­ло­гі­чних ви­ро­бництв, при­ско­ре­н­ня за­лу­че­н­ня ін­ве­сти­цій в еко­но­мі­ку Укра­ї­ни та роз­ви­ток екс­порт­но­го по­тен­ці­а­лу українських ви­ро­бни­ків” *. Пе­ре­лік прі­о­ри­те­тних дій уря­ду, які без­по­се­ре­дньо впли­ва­ють на фун­кціо­ну­ва­н­ня та роз­ви­ток про­ми­сло­во­го ви­ро­бни­цтва, мі­стить у то­му чи­слі та­кі пун­кти:

– роз­ви­ток ін­но­ва­цій та ре­фор­ма у сфе­рі ін­те­ле­кту­аль­ної вла­сно­сті (фор­му ва­н­ня пе­ред­умов для роз­ви­тку та ши­ро­ко­го впро­ва­дже­н­ня ін­но­ва­цій в усіх га­лу зях еко­но­мі­ки, а та­кож подаль­шо­го пе­ре­хо­ду до ци­фро­вої еко­но­мі­ки, зокре­ма вдо ско­на­ле­н­ня нор­ма­тив­но пра­во­вої та ре­гу­ля­тор­ної ба­зи у сфе­рі ін­но­ва­цій, ін­те ле­кту­аль­ної вла­сно­сті та ци­фро­вої еко­но­мі­ки, по­лі­пше­н­ня дер­жав­ної по­лі­ти­ки та за­про­ва­дже­н­ня про­грам, спря­мо­ва­них на сти­му­лю­ва­н­ня і підтримку ін­но­ва­цій но­го роз­ви­тку);

– роз­ви­ток про­ми­сло­во­го ви­ро­бни­цтва та за­лу­че­н­ня ін­ве­сти­цій (ство­ре­н­ня умов для збіль­ше­н­ня об­ся­гу ін­ве­сти­цій у про­ми­сло­вість, за­без­пе­че­н­ня мо­дер­ні­за­ції ви­ро­бни­цтва та ін­фра­стру­кту­ри, фор­му­ва­н­ня пе­ред­умов для роз­ви­тку і ди­вер­си фі­ка­ції екс­пор­ту, вклю­че­н­ня ві­тчи­зня­них під­при­ємств у сві­то­ві лан­цюж­ки ство ре­н­ня до­да­ної вар­то­сті);

– роз­ви­ток екс­пор­ту та роз­ши­ре­н­ня зов­ні­шньо­еко­но­мі­чних зв’яз­ків (за­без­пе­чен ня по­шу­ку но­вих рин­ків і пе­ре­орі­єн­та­ції зов­ні­шньо­еко­но­мі­чних зв’яз­ків Укра­ї­ни на аль­тер­на­тив­ні рин­ки ре­а­лі­за­ції ві­тчи­зня­ної про­ду­кції, роз­ви­ток екс­пор­ту то ва­рів і по­слуг);

– під­ви­ще­н­ня енер­ге­ти­чної не­за­ле­жно­сті (на­ро­щу­ва­н­ня вла­сно­го ви­ро­бни цтва енер­ге­ти­чних ре­сур­сів; мо­дер­ні­за­ція енер­ге­ти­чної ін­фра­стру­кту­ри, ди­вер си­фі­ка­ція дже­рел по­ста­ча­н­ня енер­го­ре­сур­сів, пе­ре­хід енер­ге­ти­чно­го се­кто­ру Украї ни на рин­ко­ві принципи фун­кціо­ну­ва­н­ня, за­про­ва­дже­н­ня стан­дар­тів си­сте­ми єв­ро­пей­ської енер­ге­ти­чної без­пе­ки з акцен­том на кі­бер­без­пе­ку і без­пе­ку по­ста ча­н­ня енер­го­ре­сур­сів, збіль­ше­н­ня ре­гу­лю­ю­чих ма­нев­ро­вих по­ту­жно­стей гі­дро еле­ктро­стан­цій і гі­дро­а­ку­му­лю­ю­чих еле­ктро­стан­цій);

– ре­фор­ма ву­гіль­ної га­лу­зі (за­без­пе­че­н­ня еко­но­мі­чної ефе­ктив­но­сті (са­мо оку­пно­сті) ву­гіль­ної га­лу­зі шля­хом пе­ре­хо­ду на принципи про­зо­ро­го фун­кціо ну­ва­н­ня ринку ву­гіль­ної про­ду­кції, за­про­ва­дже­н­ня еле­ктрон­них бір­жо­вих тор­гів ву­гі­л­лям, за­лу­че­н­ня при­ва­тних ін­ве­сти­цій у га­лузь і при­ва­ти­за­ція ву­гіль­них шахт, за­без­пе­че­н­ня ефе­ктив­ної ре­стру­кту­ри­за­ції га­лу­зі та со­ці­аль­ної під­трим­ки шах та­рів);

– роз­ви­ток від­нов­лю­ва­ної енер­ге­ти­ки (збіль­ше­н­ня час­тки енер­го­но­сі­їв, ви­роб ле­них з від­нов­лю­ва­них дже­рел енер­гії, у стру­кту­рі за­галь­но­го кін­це­во­го енер­го спо­жи­ва­н­ня);

– за­без­пе­че­н­ня енер­го­ефе­ктив­но­сті та енер­го­збе­ре­же­н­ня (змен­ше­н­ня об­ся­гів спо­жи­ва­н­ня енер­го­ре­сур­сів, впро­ва­дже­н­ня су­ча­сних енер­го­ефе­ктив­них те­хно­ло­гій, сти­му­лю­ва­н­ня за­хо­дів що­до під­ви­ще­н­ня енер­го­ефе­ктив­но­сті, за­без­пе­че­н­ня еко­ном но­го ви­ко­ри­ста­н­ня енер­ге­ти­чних ре­сур­сів на­се­ле­н­ням, під­ви­ще­н­ня рів­ня жи­т­тя лю­дей у ре­зуль­та­ті ско­ро­че­н­ня ви­трат на опла­ту енер­ге­ти­чних ре­сур­сів, ра­ціо­наль не ви­ко­ри­ста­н­ня ко­штів дер­жав­но­го та мі­сце­вих бю­дже­тів, які на­прав­ля­ю­ться на ком­пен­са­цію ви­трат, пов’яза­них з ви­ко­ри­ста­н­ням енер­ге­ти­чних ре­сур­сів);

– роз­ви­ток мі­не­раль­но си­ро­вин­ної ба­зи (за­до­во­ле­н­ня по­треб на­ціо­наль­ної еко но­мі­ки в мі­не­раль­них ре­сур­сах за ра­ху­нок вла­сно­го ви­до­бу­ва­н­ня; змен­ше­н­ня або пов­на лі­кві­да­ція за­ле­жно­сті Укра­ї­ни від ім­пор­ту мі­не­раль­них ре­сур­сів і збіль­шен ня ві­тчи­зня­но­го екс­порт­но­го по­тен­ці­а­лу шля­хом роз­ши­ре­н­ня вла­сно­го ви­до­бу ва­н­ня ко­ри­сних ко­па­лин, які ма­ють ве­ли­кий по­пит на сві­то­во­му ринку, за­лу­чен ня на ри­нок Укра­ї­ни гео­ло­го­ро­зві­ду­валь­них ком­па­ній);

– спри­я­н­ня про­ду­ктив­ній зайня­то­сті, ре­фор­ма ринку пра­ці (про­ве­де­н­ня актив ної по­лі­ти­ки зайня­то­сті для при­ско­ре­н­ня по­вер­не­н­ня без­ро­бі­тних до тру­до­вої ді­яль­но­сті, ство­ре­н­ня умов для зни­же­н­ня рів­ня не­фор­маль­ної зайня­то­сті, під­ви ще­н­ня до­хо­дів пра­цю­ю­чих гро­ма­дян, де­ре­гу­ля­ція вза­є­мо­від­но­син ро­бо­то­дав­ця і пра­ців­ни­ка).

Прин­ци­по­ве зна­че­н­ня для фор­му­ва­н­ня прі­о­ри­те­тних на­пря­мів не­о­ін­ду­стрі аль­но­го роз­ви­тку ви­ро­бни­цтва на ін­но­ва­цій­ній осно­ві ма­ють два ці­льо­вих до­ку мен­ти Ка­бі­не­ту Мі­ні­стрів Укра­ї­ни *.

Де­та­лі­за­ція за­галь­но­дер­жав­них і га­лу­зе­вих прі­о­ри­те­тів ін­но­ва­цій­ної ді­яль­но­сті мі­стить усі най­ва­жли­ві­ші для роз­гор­та­н­ня не­о­ін­ду­стрі­а­лі­за­ції на­пря­ми те­хно­ло гі­чно­го онов­ле­н­ня еко­но­мі­ки в ці­ло­му і про­ми­сло­во­сті зокре­ма. На­при­клад, ви зна­че­но здій­сни­ти осво­є­н­ня но­вих те­хно­ло­гій отри­ма­н­ня, обро­бле­н­ня і за­сто­су ва­н­ня ком­по­зи­цій­них та фун­кціо­наль­но гра­ді­єн­тних ма­те­рі­а­лів; про­ми­сло­ве осво єн­ня но­вих те­хно­ло­гій отри­ма­н­ня, обро­бле­н­ня і з’єд­на­н­ня кон­стру­кцій­них, фун­кціо­наль­них та ін­стру­мен­таль­них ма­те­рі­а­лів; ство­ре­н­ня ма­те­рі­а­лів і те­хно­ло­гій для 3D про­то­ти­пу­ва­н­ня; роз­ви­ток і впро­ва­дже­н­ня си­стем Ін­тер­не­ту ре­чей; роз ви­ток те­хно­ло­гій дов­го­стро­ко­во­го зберігання ін­фор­ма­ції та управ­лі­н­ня “ве­ли­ки ми да­ни­ми” (big data); роз­ви­ток і впро­ва­дже­н­ня си­стем шту­чно­го ін­те­ле­кту та ін.

Та­ким чи­ном, огляд ухва­ле­них остан­нім ча­сом за­ко­но­дав­чо нор­ма­тив­них до ку­мен­тів дає під­ста­ви для ви­снов­ку, що на дер­жав­но­му рів­ні в основ­но­му сфор­мо­ва но си­стем­не ба­че­н­ня не­об­хі­дних те­хно­ло­гі­чних змін як ба­зи не­о­ін­ду­стрі­аль­но­го ін­но ва­цій­но­го роз­ви­тку. Про­те ре­а­лі­за­ція ви­зна­че­них прі­о­ри­те­тів мо­же сти­кну­ти­ся зі скла­дни­ми про­бле­ма­ми через не­ро­з­ви­ну­тість на­ціо­наль­ної ін­но­ва­цій­ної си­сте ми, брак до­ста­тніх ін­ве­сти­цій­них ре­сур­сів, тру­дно­щі сві­то­вої кон­ку­рен­ції то­що.

Но­ва се­ре­дньо­стро­ко­ва Стра­те­гія роз­ви­тку про­ми­сло­во­сті в Укра­ї­ні ни­ні ак тив­но роз­ро­бля­є­ться за уча­сті уря­ду, на­у­ко­вих екс­пер­тів, іно­зем­них кон­суль­тан­тів.

За офі­цій­ною ін­фор­ма­ці­єю, во­на бу­де по­да­на як про­ект для гро­мад­сько­го обго­во ре­н­ня *.

Ва­жли­вим кро­ком уря­ду на шля­ху до роз­бу­до­ви но­вої про­ми­сло­во­сті ста­ла пре­зен­та­ція у ве­ре­сні 2017 р. Но­вої ін­ду­стрі­аль­ної по­лі­ти­ки, про­ве­де­на пер­шим ві­це прем’єр мі­ні­стром – мі­ні­стром еко­но­мі­чно­го роз­ви­тку і тор­гів­лі Укра­ї­ни С. Ку­бі­вим. Її основ­ни­ми на­пря­ма­ми ви­зна­че­но роз­ви­ток під­при­єм­ни­цтва, клас тер­ної стру­кту­ри і смарт спе­ці­а­лі­за­ції про­ми­сло­во­сті. Очі­ку­є­ться, що ре­а­лі­за­ція но­вої по­лі­ти­ки, на­сам­пе­ред смарт спе­ці­а­лі­за­ції, до­зво­лить за­без­пе­чи­ти фа­ктич ну ефе­ктив­ність ін­ве­сти­цій у про­ми­сло­вість, вихід ре­гіо­нів з еко­но­мі­чної ре­це­сії та еко­но­мі­чну де­цен­тра­лі­за­цію в кра­ї­ні. До про­е­кту смарт спе­ці­а­лі­за­ції актив­но до­лу­чи­ли­ся фа­хів­ці мі­сії Спіль­но­го до­слі­дни­цько­го цен­тру ЄС, де ця стра­те­гія має успі­шний до­свід. Пра­кти­чна ре­а­лі­за­ція стра­те­гії смарт спе­ці­а­лі­за­ції роз­поч не­ться з пі­ло­тно­го про­е­кту в трьох ре­гіо­нах **.

Зро­бле­но не­об­хі­дні кро­ки і що­до ін­сти­ту­цій­но­го су­про­во­ду про­це­су си­стем но­го онов­ле­н­ня про­ми­сло­во­го ви­ро­бни­цтва та про­ми­сло­вої по­лі­ти­ки. Зокре­ма, ство­ре­но На­ціо­наль­ний ко­мі­тет з про­ми­сло­во­го роз­ви­тку (да­лі – НКПР), з яким пов’язу­ють акти­ві­за­цію си­стем­них пе­ре­тво­рень у про­ми­сло­во­сті Укра­ї­ни ***. Ви ко­нав­чий ди­ре­ктор НКПР А. Гір­шфельд під­кре­слює, що но­ва стра­те­гія про­мис ло­во­го роз­ви­тку має грун­ту­ва­ти­ся на які­сній ді­а­гно­сти­ці си­ту­а­ції, ви­зна­чен­ні ре­аль­них для ре­а­лі­за­ції ці­лей та прі­о­ри­те­тів, аде­ква­тно­му фі­нан­со­во­му за­без­пе чен­ні, кон­кре­тних фор­мах і ме­то­дах уча­сті дер­жа­ви у ве­ли­ких ін­но­ва­цій­них про ектах [25]. Най­більш зна­чу­щи­ми стри­му­ю­чи­ми фа­кто­ра­ми роз­ви­тку він вва­жає низь­кий рі­вень ін­ве­сти­цій, втра­ту ка­дро­во­го ре­сур­су в обро­бній про­ми­сло­во­сті, зни­же­н­ня про­ду­ктив­но­сті пра­ці, ви­со­кий рі­вень енер­го­спо­жи­ва­н­ня.

Про­бле­ми ре­аль­но­го пе­ре­хо­ду укра­їн­ської про­ми­сло­во­сті до но­во­го – нео ін­ду­стрі­аль­но­го – ета­пу роз­ви­тку ма­ють як вну­трі­шні, так і зов­ні­шні при­чи­ни. У пер­шу чер­гу, це над­зви­чай­но не­спри­я­тли­ві ви­хі­дні (на­яв­ні) умо­ви. За ви­зна­чен ням біль­шо­сті ві­тчи­зня­них на­у­ков­ців та пра­кти­ків, цей стан має всі озна­ки мас шта­бної де­ін­ду­стрі­а­лі­за­ції і є ре­зуль­та­том не­вда­ло обра­ної еко­но­мі­чної по­лі­ти ки з опо­рою пе­ре­ва­жно на мо­не­тар­не ре­гу­лю­ва­н­ня, збе­ре­же­н­ня не­ефе­ктив­ної стру­кту­ри еко­но­мі­ки, про­ми­сло­во­сті та ін­сти­ту­цій­но­го се­ре­до­ви­ща. Утім, слід під­кре­сли­ти не менш ва­жли­ву роль фа­кто­ра за­галь­ної не­ефе­ктив­но­сті ві­тчи­зня но­го ви­ро­бни­цтва, що в умо­вах гло­баль­ної від­кри­то­сті еко­но­мі­ки ви­кли­ка­ло швид­ке руй­ну­ва­н­ня про­ми­сло­во­го ком­пле­ксу Укра­ї­ни через йо­го не­кон­ку­рен то­спро­мо­жність. Мас­шта­би де­ін­ду­стрі­а­лі­за­ції об’єктив­но ви­ма­га­ють кіль­кі­сно го на­ро­щу­ва­н­ня об­ся­гів і стру­ктур­но­го від­ро­дже­н­ня про­ми­сло­во­го ви­ро­бни­цтва як спе­ци­фі­чних на­пря­мів ві­тчи­зня­ної ре­ін­ду­стрі­а­лі­за­ції, на від­мі­ну від окре­сле­но­го вище змі­сту цьо­го про­це­су у ПРК, де до­мі­ну­ють які­сні пе­ре­тво­ре­н­ня. В Укра­ї­ні

та­кі зав­да­н­ня ре­ін­ду­стрі­а­лі­за­ції ма­ють бу­ти ви­рі­ше­ні на пер­шо­му ета­пі пе­ре­хо­ду до но­вої про­ми­сло­во­сті.

При цьо­му слід за­зна­чи­ти, що окре­мі, то­чко­ві, кон­ку­рен­тні ви­ро­бни­цтва в Укра­ї­ні все ж та­ки збереглися, фа­кти­чно всу­пе­реч державній по­лі­ти­ці. Це авіа­бу ду­ва­н­ня, транс­фор­ма­тор­не, тур­бо­атом­не та ком­пре­сор­не ви­ро­бни­цтва. Однак їх пов­но­мас­шта­бне роз­гор­та­н­ня на­ра­жа­є­ться на про­бле­ми, пов’яза­ні з рин­ка­ми збу­ту, бра­ком фі­нан­со­во­го за­без­пе­че­н­ня та не­до­ста­тнім те­хно­ло­гі­чним роз­ви­тком на яв­них ви­ро­бни­чих по­ту­жно­стей. От­же, пи­та­н­ня дер­жав­ної під­трим­ки ін­но­ва­цій них за сво­їм ха­ра­кте­ром ви­ро­бництв ба­га­то ро­ків є одним з най­акту­аль­ні­ших і одно­ча­сно дис­ку­сій­ним – все­бі­чно під­три­му­ва­ти роз­ви­ток та­ких уні­каль­них під­при­ємств чи “від­пу­сти­ти” їх у са­мо­стій­не кон­ку­рен­тне пла­ва­н­ня? З огля­ду на на­яв­ний стан про­від­них на­у­ко­міс­тких ви­ро­бництв в Укра­ї­ні, мо­жна ціл­ком по­го ди­ти­ся з по­зи­ці­єю В. Ма­зу­ра, що “збе­ре­же­н­ня та роз­ви­ток та­ких уні­каль­них під­при­ємств ма­ють бу­ти прі­о­ри­те­тним на­пря­мом про­ми­сло­вої по­лі­ти­ки Украї ни” [11, с. 52]. Та­ким чи­ном, дер­жа­ва має по­слі­дов­но опі­ку­ва­ти­ся та­ки­ми ви­роб ни­цтва­ми, ви­ко­ри­сто­ву­ю­чи всі ві­до­мі ін­стру­мен­ти під­трим­ки та сти­му­лю­ва­н­ня. При цьо­му ва­жли­вою умо­вою по­вин­на ста­ти чі­тка обме­же­ність у ча­сі за­сто­су­ва­н­ня про­те­кціо­ніст­ських ме­ха­ні­змів, що на­дасть мо­жли­вість про­від­ним ві­тчи­зня­ним ви­ро­бни­кам на­ро­сти­ти ви­со­ко­те­хно­ло­гі­чні по­ту­жно­сті та на­да­лі увійти у гло­баль­не кон­ку­рен­тне се­ре­до­ви­ще.

Не мо­жна ска­за­ти, що дер­жав­на про­ми­сло­ва по­лі­ти­ка в Укра­ї­ні зов­сім за­ли шає по­за ува­гою уні­каль­ні ви­ро­бни­цтва та під­при­єм­ства: роз­ро­бле­но га­лу­зе­ві стра те­гії з до­сить ши­ро­ким на­бо­ром ме­то­дів дер­жав­но­го сти­му­лю­ва­н­ня й під­трим­ки. Однак більшість з них по­ки що за­ли­ша­є­ться ли­ше у стра­те­гі­ях, то­му сьо­го­дні слід пе­ре­ве­сти за­пла­но­ва­ні за­хо­ди у пло­щи­ну пра­кти­чних дій, оскіль­ки роз­ви­ток да них ви­ро­бництв – це ре­аль­ний шлях до не­о­ін­ду­стрі­аль­но­го зро­ста­н­ня.

На­сту­пна най­ва­жли­ві­ша про­бле­ма – де­фі­цит ін­ве­сти­цій­них ре­сур­сів для реа лі­за­ції не­о­ін­ду­стрі­аль­них про­е­ктів, адже фор­му­ва­н­ня ви­ро­бни­чо­го ка­пі­та­лу но во­го те­хно­ло­гі­чно­го укла­ду ви­ма­гає зна­чних ін­ве­сти­цій­них вкла­день. Іде­ться як про дер­жав­ні, так і про кор­по­ра­тив­ні ін­ве­сти­ції. Не за­гли­блю­ю­чись у ві­до­му ста ти­сти­ку бю­дже­ту та фі­нан­сів під­при­ємств, за­зна­чи­мо, що пер­ші обме­же­но по стій­ним бю­дже­тним де­фі­ци­том, а дру­гі – не­ста­біль­ні­стю ви­ро­бни­цтва і, від­по­від но, ско­ро­че­н­ням при­бу­тків, от­же, зро­ста­н­ням зби­тків.

Усі ро­ки пост­ра­дян­сько­го ста­нов­ле­н­ня на­ціо­наль­ної еко­но­мі­ки про­бле­ма ін­вес ти­цій ви­су­ва­ла­ся на пер­ший план. Про­те про­тя­гом остан­ніх ро­ків уря­до­ві про­гра ми у цьо­му на­пря­мі ха­ра­кте­ри­зу­ва­ли­ся не­до­ста­тньою си­стем­ні­стю та пев­ною су пе­ре­чли­ві­стю. Так, бу­ли за­ді­я­ні по­да­тко­ві, кре­ди­тні, бю­дже­тні ме­ха­ні­зми з ви­ко ри­ста­н­ням пільг, дер­жав­них га­ран­тій, ці­льо­во­го фі­нан­су­ва­н­ня то­що, але від­чу­тно­го по­зи­ти­ву в розв’язан­ні ін­ве­сти­цій­ної про­бле­ми досягти по­ки що не вда­ло­ся.

Для ре­а­лі­за­ції мас­шта­бних не­о­ін­ду­стрі­аль­них про­е­ктів те­хно­ло­гі­чно­го спря му­ва­н­ня на­сам­пе­ред по­трі­бні ді­йо­ві ме­ха­ні­зми фор­му­ва­н­ня фі­нан­со­вих ре­сур­сів дов­го­стро­ко­во­го при­зна­че­н­ня та їх ефе­ктив­но­го ці­льо­во­го ви­ко­ри­ста­н­ня для здій­сне­н­ня стру­ктур­них ре­форм. Пер­ше зав­да­н­ня ви­ма­гає за­без­пе­че­н­ня спри­ят ли­вих ма­кро­еко­но­мі­чних умов (зни­же­н­ня ін­фля­ції, ста­бі­лі­за­ції кур­су ва­лю­ти, змен­ше­н­ня став­ки ко­мер­цій­них кре­ди­тів), а та­кож пев­ної рин­ко­вої ви­зна­че­но­сті для ста­біль­но­сті кор­по­ра­тив­них фі­нан­со­вих до­хо­дів як го­лов­но­го дже­ре­ла ін­вес ти­цій. Ва­жли­во та­кож істо­тно на­ро­сти­ти по­тен­ці­ал і по­кра­щи­ти ефе­ктив­ність

фун­кціо­ну­ва­н­ня ві­тчи­зня­ної бан­ків­ської си­сте­ми. Ви­рі­ше­н­ня дру­го­го зав­да­н­ня за­ле­жить пе­ре­ва­жно від тем­пів ство­ре­н­ня та яко­сті на­ціо­наль­них ін­сти­ту­тів роз ви­тку (ці­льо­вих фон­дів, дер­жав­них агентств, урядових ор­га­нів з від­по­від­ни­ми фун­кці­я­ми роз­по­ді­лу ко­штів, кон­тро­лю та від­по­від­аль­но­сті).

У по­до­лан­ні ін­ве­сти­цій­но­го де­фі­ци­ту по­зи­тив­ну роль має ві­ді­гра­ти си­сте­ма пу­блі­чно при­ва­тно­го пар­тнер­ства як ефе­ктив­но ді­ю­чо­го у рі­зних кра­ї­нах ме­ха­ніз му спіль­но­го фі­нан­со­во­го за­без­пе­че­н­ня вза­є­мо­ви­гі­дних ве­ли­ких про­е­ктів, на­сам пе­ред для мо­дер­ні­за­ції про­ми­сло­вої ін­фра­стру­кту­ри за­галь­но­дер­жав­но­го та ре­гіо наль­но­го рів­нів.

Не менш ва­жли­вим є за­лу­че­н­ня пря­мих іно­зем­них ін­ве­сти­цій як фа­ктор при ско­ре­н­ня ін­ве­сти­цій­них про­це­сів у ці­ло­му та ін­но­ва­цій­но на­пов­не­них зокре­ма. Про­те, як го­во­рить ми­ну­лий до­свід, осо­бли­во спо­ді­ва­ти­ся на їх істо­тне зро­ста­н­ня в се­ре­дньо­стро­ко­во­му пе­рі­о­ді не до­во­ди­ться. Не­га­тив­ний вплив ма­ти­ме ма­кро­еко но­мі­чна, рин­ко­ва, ін­сти­ту­цій­на, а ни­ні ще й со­ці­аль­но по­лі­ти­чна не­ста­біль­ність.

Ще один аспект, який роз­кри­ває су­ку­пність про­блем пе­ре­хо­ду до не­о­ін­дуст рі­аль­ної мо­де­лі, – якість та ефе­ктив­ність про­ми­сло­вої по­лі­ти­ки. У зга­да­них на­ми на­у­ко­во ана­лі­ти­чних пу­блі­ка­ці­ях те­за про не­аде­ква­тність дер­жав­ної про­ми­сло­вої по­лі­ти­ки умо­вам і зав­да­н­ням роз­ви­тку про­ми­сло­во­сті в Укра­ї­ні та її не­га­тив­ні еко но­мі­чні на­слід­ки про­хо­дить чер­во­ним ряд­ком. Ни­ні, на ета­пі пе­ре­хо­ду до прак ти­чно­го ви­рі­ше­н­ня зав­дань не­о­ін­ду­стрі­а­лі­за­ції, про­бле­ма фор­му­ва­н­ня та ефек тив­но­сті ме­ха­ні­змів здій­сне­н­ня су­ча­сної про­ми­сло­вої по­лі­ти­ки на­бу­ває осо­бли во­го зна­че­н­ня. Це зу­мов­ле­но скла­дні­стю та ком­пле­ксним ха­ра­кте­ром но­вих зав­дань, не­об­хі­дні­стю на­яв­но­сті са­ме дер­жав­ної по­лі­ти­чної пла­тфор­ми для узго дже­ної та ско­ор­ди­но­ва­ної вза­є­мо­дії всіх за­ін­те­ре­со­ва­них сто­рін – су­спіль­ства, дер жа­ви, бі­зне­су.

Акту­аль­ни­ми для дер­жав­ної про­ми­сло­вої по­лі­ти­ки на ета­пі не­о­ін­ду­стрі­а­лі­за­ції вва­жа­є­мо та­кі прі­о­ри­те­ти: за­без­пе­че­н­ня на­ціо­наль­ної без­пе­ки; за­хист еко­но­мі­чних інтересів на­ціо­наль­них ви­ро­бни­ків; на­дій­не за­без­пе­че­н­ня енер­ге­ти­чни­ми та ма­те рі­аль­но си­ро­вин­ни­ми ре­сур­са­ми; роз­ви­ток ди­на­мі­чно­го вну­трі­шньо­го ринку як фа­кто­ра зро­ста­н­ня; ді­йо­ву дер­жав­ну підтримку ін­ве­сти­цій, ін­но­ва­цій, зов­ні­шньо еко­но­мі­чної ді­яль­но­сті; ефе­ктив­ну вза­є­мо­дію на­у­ки з ви­ро­бни­цтвом; ефе­ктив­ну між­на­ро­дну ви­ро­бни­чу ко­о­пе­ра­цію та еко­но­мі­чну ін­те­гра­цію; де­мо­но­по­лі­за­цію та змі­цне­н­ня кон­ку­рен­тно­го се­ре­до­ви­ща; зба­лан­су­ва­н­ня про­ми­сло­во­го роз­ви­тку ре­гі онів; ком­пле­ксну еко­ло­гі­за­цію про­ми­сло­во­го се­кто­ру.

При фор­му­ван­ні но­вої мо­де­лі про­ми­сло­вої по­лі­ти­ки для ви­рі­ше­н­ня пра­ктич них зав­дань не­о­ін­ду­стрі­а­лі­за­ції до­ціль­но вра­хо­ву­ва­ти, що роль дер­жа­ви як мо­де ра­то­ра та без­по­се­ре­дньо­го уча­сни­ка не­о­ін­ду­стрі­аль­ної мо­дер­ні­за­ції є спе­ци­фіч ною у рі­зних про­ми­сло­вих се­гмен­тах – до­був­но­му та обро­бно­му, у при­бу­тко­вих і до­та­цій­них га­лу­зях. Так, до­сить про­блем­ною для укра­їн­ської еко­но­мі­ки за­ли­ша­єть ся ву­гіль­на га­лузь. У на­у­ко­во­му мо­но­гра­фі­чно­му до­слі­джен­ні [26] роз­кри­то об’єк тив­ні при­чи­ни не­мо­жли­во­сті роботи ві­тчи­зня­них шахт на рин­ко­вих за­са­дах і, від­по­від­но, об­грун­то­ва­но необхідність фі­нан­со­вої під­трим­ки (зокре­ма, до­та­цій) га­лу­зі, а та­кож ва­жли­вість ву­гіль­ної га­лу­зі для еко­но­мі­ки Укра­ї­ни на су­ча­сно­му ета­пі. Як по­ка­зує сві­то­вий до­свід, мо­дер­ні­за­ція ша­хтно­го фонду за дер­жав­ної фі­нан­со­вої уча­сті не га­ран­тує йо­го рен­та­бель­но­го фун­кціо­ну­ва­н­ня. Утім, дер­жав на бю­дже­тна під­трим­ка зби­тко­вих під­при­ємств про­тя­гом три­ва­ло­го пе­рі­о­ду за умов на­яв­них бю­дже­тних про­блем стає не­мо­жли­вою та еко­но­мі­чно не­до­ціль­ною. Че

рез це на зла­мі ХХ–ХХІ ст. у біль­шо­сті єв­ро­пей­ських кра­їн та в Япо­нії ву­гле­ви­до бу­ва­н­ня бу­ло зу­пи­не­но.

Спе­ци­фі­ка ву­гіль­ної га­лу­зі Укра­ї­ни зу­мов­ле­на та­ки­ми озна­ка­ми, як зна­чна пи­то­ма ва­га дер­жав­но­го се­кто­ру (близь­ко 90% об­ся­гу ви­до­бу­тку) без ре­аль­ної пер спе­кти­ви роз­ши­ре­н­ня при­ва­тної час­тки, вклю­че­н­ня при­ва­тних шахт у вер­ти­каль­но ін­те­гро­ва­ні кор­по­ра­тив­ні стру­кту­ри, до­мі­ну­ва­н­ня до­го­вір­них від­но­син у сфе­рі ку­пів­лі про­да­жу і, як на­слі­док, від­су­тність рин­ко­во­го ці­но­утво­ре­н­ня, ви­со­кий сту­пінь спра­цьо­ва­но­сті ша­хтно­го фонду, зна­чний тиск ви­мог ста­ло­го роз­ви­тку що­до еко­ло­гі­чних па­ра­ме­трів ви­ро­бни­цтва, ви­кли­ки со­ці­аль­но­го ха­ра­кте­ру, ви со­кі об­ся­ги дер­жав­ної фі­нан­со­вої під­трим­ки то­що. При цьо­му еко­но­мі­ка Укра­ї­ни ще пев­ний час ма­ти­ме по­тре­бу у вла­сно­му ву­гіл­лі. Це пе­ре­тво­рює ву­гіль­ну га­лузь на до­во­лі спе­ци­фі­чний об’єкт не­о­ін­ду­стрі­аль­но­го про­це­су в Укра­ї­ні.

По пер­ше, во­на не мо­же за­ли­ша­ти­ся без не­об­хі­дних ін­ве­сти­цій і те­хно­ло­гіч них ін­но­ва­цій від­по­від­но до су­ча­сних ви­мог енер­го­ефе­ктив­но­сті, еко­ло­гі­чно­сті, без­пе­ки пра­ці. По дру­ге, зро­ста­ти­муть бю­дже­тні обме­же­н­ня на її фун­кціо­ну­ван ня та роз­ви­ток. По тре­тє, ва­жли­во та­кож вве­сти цю га­лузь у су­ча­сне ін­сти­ту­цій­не се­ре­до­ви­ще подаль­шо­го роз­ви­тку з ура­ху­ва­н­ням інтересів усіх її суб’єктів – ви ро­бни­ків, спо­жи­ва­чів та дер­жа­ви. Як один з мо­жли­вих ва­рі­ан­тів ада­пта­ції га­лу­зі до но­вих ви­мог мо­жна за­про­по­ну­ва­ти ство­ре­н­ня ін­ду­стрі­аль­них пар­ків на ба­зі дію чих шахт, які з’єд­на­ють ви­ро­бни­ків і спо­жи­ва­чів ву­гі­л­ля за мо­де­л­лю кор­по­ра­тив ної роз­роб­ки ша­хтно­го по­ля. Її уча­сни­ка­ми бу­дуть, з одно­го бо­ку, дер­жав­не ву­гле ви­до­був­не під­при­єм­ство – вла­сник ша­хти, а з ін­шо­го – го­спо­дар­ські аген­ти, які ви­ко­ну­ва­ти­муть під­го­тов­чі та очи­сні роботи ко­штом ма­те­рин­ських енер­ге­ти­чних і ме­та­лур­гій­них ком­па­ній спо­жи­ва­чів.

Роз­ви­ток та ефе­ктив­не фун­кціо­ну­ва­н­ня цих еко­но­мі­чних стру­ктур зна­чною мі­рою ви­зна­ча­ти­му­ться їх подаль­шою ди­вер­си­фі­ка­ці­єю. Зокре­ма, та­кі ін­ду­стрі аль­ні пар­ки мо­жуть роз­ви­ва­ти­ся в на­пря­мі ге­не­ра­ції енер­го­ре­сур­сів, ви­ро­бни цтва пи­тної во­ди з ви­ко­ри­ста­н­ням су­ча­сних те­хно­ло­гій очи­ще­н­ня, ви­со­ко­те­хно ло­гі­чної ути­лі­за­ції від­хо­дів ву­гле­ви­до­бу­ва­н­ня та ву­гле­зба­га­че­н­ня то­що. Це ли­ше одна з про­по­зи­цій, яка ілю­струє мо­жли­вість ре­а­лі­за­ції не­о­ін­ду­стрі­аль­но­го сце на­рію на­віть у га­лу­зях, які май­же “вмер­ли” або ма­ють по­га­ні пер­спе­кти­ви еко но­мі­чної “ре­а­ні­ма­ції”, орі­єн­то­ва­ної на збе­ре­же­н­ня ми­ну­лих те­хно­ло­гій та ор­га ні­за­цій­них форм.

Бе­зу­мов­но, про­бле­ма фор­му­ва­н­ня які­сно но­вої про­ми­сло­вої по­лі­ти­ки в Украї ні по­вин­на розв’язу­ва­тись у за­галь­но­му кон­текс­ті по­лі­пше­н­ня яко­сті дер­жав­но­го управ­лі­н­ня, яке впли­не на про­це­си пе­ре­тво­рень завдяки ви­со­ко­му рів­ню ефе­ктив но­сті апа­ра­ту, на­ці­ле­но­сті дер­жав­них ін­сти­ту­цій на по­слі­дов­ний ди­на­мі­чний роз ви­ток ін­но­ва­цій­но­го ти­пу, аде­ква­тним пов­но­ва­же­н­ням та ком­пе­тен­ції. Які ме­ха ні­зми до­ціль­но за­ді­я­ти для цьо­го? Сьо­го­дні, як свід­чить пра­кти­ка, основ­ні зу­сил ля кон­цен­тру­ю­ться на по­до­лан­ні ко­рум­по­ва­но­сті та ре­а­лі­за­ції кон­кур­сно­го від­бо­ру держ­слу­жбов­ців. По­слі­дов­но про­дов­жу­ю­чи ці за­хо­ди, до­ціль­но та­кож більш си стем­но та ці­ле­спря­мо­ва­но здій­сню­ва­ти які­сну фа­хо­ву під­го­тов­ку спе­ці­а­лі­стів для цьо­го на­два­жли­во­го у су­ча­сних умо­вах “управ­лін­сько­го фрон­ту”. Без­пе­ре­чно, су­то ін­сти­ту­цій­ні за­хо­ди не­об­хі­дно до­пов­ню­ва­ти еко­но­мі­чни­ми пі­до­йма­ми, на­сам­пе ред, гі­дною опла­тою пра­ці. Про­те оста­н­ня має бу­ти не­ро­зрив­но пов’яза­на з ре зуль­та­та­ми роботи фа­хів­ця у ме­жах як осо­би­стих, так і ко­ле­ктив­них фун­кціо­наль них пов­но­ва­жень.

Ще одна дуже го­стра про­бле­ма здій­сне­н­ня не­о­ін­ду­стрі­а­лі­за­ції в Укра­ї­ні – кад ро­ва. Тут ві­ді­гра­ють роль кіль­ка рі­зних чин­ни­ків: су­то де­мо­гра­фі­чне яви­ще – зна­чне ви­бу­т­тя пра­ців­ни­ків із сфе­ри ви­ро­бни­цтва за ві­ко­вою озна­кою; втра­та ква­лі­фі­ко ва­них ка­дрів уна­слі­док від­ми­ра­н­ня ці­лих ви­ро­бництв або їх мас­шта­бно­го згор та­н­ня; тру­до­ва емі­гра­ція; від­су­тність мо­ти­ва­ції молоді до роботи в ре­аль­но­му сек то­рі через низь­кий рі­вень опла­ти пра­ці; за­не­пад си­сте­ми про­фе­сій­но те­хні­чної осві­ти; зни­же­н­ня за­галь­но­го рів­ня під­го­тов­ки ін­же­нер­но те­хні­чних пра­ців­ни­ків у ВНЗ. От­же, екс­тен­сив­не ви­ко­ри­ста­н­ня тру­до­вих ре­сур­сів у про­це­сі не­о­ін­ду­стрі аль­но­го зро­ста­н­ня ни­ні обме­же­но мо­жли­ві­стю ринку пра­ці до­да­тко­во за­лу­чи­ти у ви­ро­бни­цтво пра­це­зда­тних осіб, то­му прі­о­ри­тет має бу­ти на­да­ний фа­кто­ру під­ви ще­н­ня про­ду­ктив­но­сті пра­ці через на­ро­щу­ва­н­ня яко­сті люд­сько­го ка­пі­та­лу (но вих знань, ком­пе­тен­цій, на­ви­чок та ін.). Да­є­ться взна­ки і не­за­до­віль­на якість ринку пра­ці, який не­спро­мо­жний зба­лан­су­ва­ти по­тре­би ро­бо­то­дав­ців та пра­ців­ни­ків в умо­вах швид­ких стру­ктур­них змін, за­галь­ної не­ста­біль­но­сті то­що. Но­ві те­хно­ло­гії ви­ма­га­ти­муть ін­те­ле­кту­аль­но роз­ви­ну­тих, твор­чо актив­них пра­ців­ни­ків з від­по від­ни­ми ін­но­ва­цій­ни­ми зна­н­ня­ми та на­ви­чка­ми. Слід ви­зна­ти, що но­ві не­стан дар­тні під­хо­ди, актив­на твор­чість, мо­біль­ність – це пре­ро­га­ти­ва молоді. Про­те, за оцін­ка­ми, са­ме се­ред молоді ві­ком до 25 ро­ків рі­вень без­ро­бі­т­тя за­ли­ша­є­ться май же удві­чі ви­щим, ніж у се­ре­дньо­му по кра­ї­ні, – 22,4% еко­но­мі­чно актив­но­го на­се ле­н­ня *.

На­яв­ні роз­бі­жно­сті у про­по­зи­ції та по­пи­ті на ква­лі­фі­ко­ва­ні ка­дри ма­ють бу­ти хо­ча б частково по­до­ла­ні са­ме на осно­ві не­о­ін­ду­стрі­аль­ної мо­дер­ні­за­ції про­мис ло­во­го ви­ро­бни­цтва. Во­дно­час уже ни­ні тре­ба пра­цю­ва­ти над тим, щоб тру­до­ве за­ко­но­дав­ство не стри­му­ва­ло те­хні­ко те­хно­ло­гі­чне онов­ле­н­ня, а всі­ля­ко спри­я­ло йо­му у пла­ні стру­ктур­них змін, гну­чко­сті тру­до­вих від­но­син, за­ін­те­ре­со­ва­но­сті бі­зне­су і пра­ців­ни­ків у на­бут­ті ви­со­кої ква­лі­фі­ка­ції та її зро­стан­ні, гі­дно­му рів­ні за­хи­сту пра­ці.

Слід за­зна­чи­ти, що про­бле­ма за­без­пе­че­н­ня які­сни­ми тру­до­ви­ми ре­сур­са­ми є ха­ра­ктер­ною не ли­ше для Укра­ї­ни. До­сить зга­да­ти актив­ну по­лі­ти­ку роз­ви­ну­тих кра­їн (ФРН, США) і кра­їн, які роз­ви­ва­ю­ться (Ки­тай, Ін­дія), що­до ім­пор­ту ква­лі фі­ко­ва­них фа­хів­ців та пер­спе­ктив­ної сту­дент­ської молоді, зокре­ма, і з Укра­ї­ни, на осно­ві ді­йо­вих про­грам сти­му­лю­ва­н­ня. Най­біль­шим по­пи­том ко­ри­сту­ю­ться фа­хів­ці IT се­кто­ру, сфе­ри R&D, пра­ців­ни­ки ви­со­ко­те­хно­ло­гі­чних ви­ро­бництв. У цьо­му кон­текс­ті подаль­ша лі­бе­ра­лі­за­ція ві­зо­во­го ре­жи­му з ЄС мі­стить не тіль­ки пе­ре­ва­ги, але й ре­аль­ні ри­зи­ки, пов’яза­ні із збіль­ше­н­ням тру­до­вої мі­гра­ції з Украї ни (не­зва­жа­ю­чи на існу­ю­чі обме­же­н­ня но­во­го по­ряд­ку що­до неї).

Не мо­жна за­ли­ши­ти по­за ува­гою і про­бле­му ве­ли­кої час­тки не­фор­маль­ної еко­но­мі­ки (ті­ні­за­ції) та не­фор­маль­ної зайня­то­сті. Через ці яви­ща ускла­дню­ю­ться стра­те­гі­чне пла­ну­ва­н­ня та дер­жав­не ре­гу­лю­ва­н­ня еко­но­мі­чних про­це­сів, із сфе­ри бю­дже­тних ре­сур­сів ви­во­дя­ться зна­чні ко­шти, по­тен­ці­аль­но ва­жли­ві для ін­ве­сти цій­но ін­но­ва­цій­ної ді­яль­но­сті. Не­фор­маль­на зайня­тість, але з більш при­ва­бли вою опла­тою, спра­цьо­вує як ме­ха­нізм від­пли­ву ква­лі­фі­ко­ва­них ка­дрів, жит­тє­во не­об­хі­дних ві­тчи­зня­но­му ви­со­ко­те­хно­ло­гі­чно­му ви­ро­бни­цтву.

Для ди­на­мі­чної та ефе­ктив­ної ре­а­лі­за­ції в Укра­ї­ні про­грам не­о­ін­ду­стрі­а­лі­за­ції не­об­хі­дно та­кож яко­мо­га швид­ше розв’яза­ти про­бле­му фор­му­ва­н­ня па­ри­те­тної

вза­є­мо­дії вла­ди та бі­зне­су. Сьо­го­дні від­су­тність та­ко­го стра­те­гі­чно­го па­ри­те­ту є оче­ви­дною, і це істо­тно стри­мує ре­фор­му­ва­н­ня еко­но­мі­ки. Го­лов­на при­чи­на по ля­гає в ін­сти­ту­цій­но­му ха­ра­кте­рі – по­ру­ше­но ін­сти­тут до­ві­ри між усі­ма суб’єкта ми і на всіх ща­блях су­спіль­ства та еко­но­мі­ки. У свою чер­гу, спра­цьо­вує фа­ктор слаб­ко­сті дер­жа­ви як суб’єкта вла­ди, що по­ро­джує до­мі­ну­ва­н­ня (через ме­ха­ні­зми по­лі­ти­чно­го ло­бі­ю­ва­н­ня) кор­по­ра­тив­но кла­но­вих інтересів при ви­ро­блен­ні та здій­снен­ні еко­но­мі­чних про­грам, на­сам­пе­ред пер­спе­ктив­них. Однією з прин­ци по­вих ознак слаб­ко­сті дер­жа­ви фа­хів­ці ціл­ком слу­шно вва­жа­ють низь­кий рі­вень за­хи­сту пра­ва вла­сно­сті – за­са­дни­чо­го в су­ча­сній рин­ко­вій еко­но­мі­ці. Так, В. Ге­єць, зокре­ма, за­зна­чає, що це є при­во­дом для не­ста­біль­но­сті бі­зне­су, “осо­бли­во якщо вра­ху­ва­ти, що у ре­зуль­та­ті цих ре­форм склав­ся на­дви­со­кий (один з най­ви­щих у сві­ті) рі­вень мо­но­поль­но­го кон­тро­лю вла­сно­сті, що це негативно по­зна­ча­є­ться на змі­сті та ста­ні стру­ктур­них ре­форм в Укра­ї­ні і за ін­ши­ми на­пря­ма­ми… ні­ве­лю ються мо­ти­ви для ін­ве­сту­ва­н­ня в еко­но­мі­ку та на­ко­пи­че­н­ня вла­сно­сті через ка­пі та­лі­за­цію, що є при­ро­дним для рин­ко­вої еко­но­мі­ки, від­хо­дять у пра­кти­чній ді­яль но­сті на за­дній план. Са­ме то­му су­пе­ре­чність (між за­са­да­ми при­ва­тно­го під­при­єм ни­цтва та ре­аль­ним фор­му­ва­н­ням прав вла­сно­сті. – Ю.С.З.) не мо­гла не по­зна­чи­ти­ся на ди­на­мі­ці про­це­сів ка­пі­та­ло­вкла­день, що при­зво­дить до актив­но го зно­шу­ва­н­ня ви­ро­бни­чо­го апа­ра­ту, па­ді­н­ня кон­ку­рен­то­спро­мо­жно­сті, руй­ну ва­н­ня ін­фра­стру­кту­ри та від­су­тно­сті через це мо­жли­во­стей для при­ско­ре­н­ня еко но­мі­чно­го зро­ста­н­ня” [3, с. 7–8]. Ма­буть, не по­тре­бує до­да­тко­вих по­яснень, що нев­ре­гу­льо­ва­ність про­блем­них пи­тань вла­сно­сті стає по­ту­жним галь­мом ве­ли­ких дов­го­стро­ко­вих ін­ве­сти­цій, без яких не­о­ін­ду­стрі­аль­ні про­е­кти за­ли­ша­ти­му­ться ли­ше чер­го­ви­ми “до­бри­ми на­мі­ра­ми”. До то­го ж у кон­текс­ті ін­но­ва­цій­ної нео ін­ду­стрі­а­лі­за­ції акцен­ти змі­щу­ю­ться в пло­щи­ну змі­цне­н­ня пра­ва ін­те­ле­кту­аль­ної вла­сно­сті, що по­тре­бує більш ви­тон­че­них ме­ха­ні­змів.

Акту­аль­ним зав­да­н­ням по­лі­пше­н­ня вза­є­мо­дії вла­ди бі­зне­су є роз­ви­ток по­стій них і на­дій­них ко­му­ні­ка­цій з пи­тань стра­те­гії та про­ми­сло­вої по­лі­ти­ки, вклю­чно із за­ін­те­ре­со­ва­ни­ми суб’єкта­ми су­спіль­ства. За­ру­бі­жний до­свід на­дає без­ліч форм та­ко­го спів­ро­бі­тни­цтва, і то­му мо­же бу­ти ада­пто­ва­ний до українських умов. За пуск ме­ха­ні­зму еко­но­мі­чно­го пар­тнер­ства дер­жа­ви і бі­зне­су має ба­зу­ва­ти­ся на ре­аль­но­му зба­лан­су­ван­ні їх стра­те­гі­чних інтересів, ство­рен­ні су­ча­сних пла­тформ ор­га­ні­за­цій­ної вза­є­мо­дії з ви­ко­ри­ста­н­ням ін­фор­ма­цій­но ко­му­ні­ка­цій­них те­хно ло­гій (на кшталт Груп Ви­со­ко­го Рів­ня, які до­сить ефе­ктив­но пра­цю­ють в Єв­ро­пі), прин­ци­пах вза­єм­ної до­ві­ри та со­ці­аль­ної від­по­від­аль­но­сті пе­ред су­спіль­ством. Бе­зу­мов­но, у та­ких стру­кту­рах вель­ми акту­аль­ною для при­ско­ре­н­ня про­це­сів са­ме не­о­ін­ду­стрі­аль­ної мо­дер­ні­за­ції є участь на­у­ко­во екс­пер­тної спіль­но­ти, яка зда­тна по­си­ли­ти ін­те­ле­кту­аль­ну скла­до­ву пар­тнер­ства.

У цій са­мій пло­щи­ні слід акти­ві­зу­ва­ти роз­ви­ток пу­блі­чно при­ва­тно­го парт нер­ства, на­сам­пе­ред у ре­а­лі­за­ції ве­ли­ких про­е­ктів роз­бу­до­ви про­ми­сло­вої ін­фра стру­кту­ри, з до­три­ма­н­ням усіх ви­мог еко­но­мі­чно­го об­грун­ту­ва­н­ня про­е­ктів та про­зо­ро­сті ухва­ле­н­ня ін­ве­сти­цій­них рі­шень. Це має ста­ти за­по­ру­кою по­яви спіль­них еко­но­мі­чних інтересів у всіх суб’єктів, за­ін­те­ре­со­ва­них в ефе­ктив­но­му роз­ви­тку еко­но­мі­ки, зокре­ма про­ми­сло­во­сті.

Спе­ци­фі­чною українською про­бле­мою сьо­го­дні є си­ту­а­ція з Кри­мом і Дон ба­сом. Во­на по­ро­джує ви­со­кий рі­вень по­лі­ти­чної не­ста­біль­но­сті, від­чу­тно від­во лі­кає увагу і ко­шти на розв’яза­н­ня прі­о­ри­те­тних про­блем дер­жав­ної без­пе­ки та

обо­ро­ни. Во­дно­час не ви­клю­че­но, що це мо­же ста­ти по­штов­хом для при­ско­ре но­го від­ро­дже­н­ня ви­со­ко­те­хно­ло­гі­чно­го про­ми­сло­во­го ви­ро­бни­цтва, оскіль­ки са­ме обо­рон­но про­ми­сло­вий се­ктор тра­ди­цій­но орі­єн­то­ва­ний на ін­но­ва­цій­ні те­хно­ло­гії та про­ду­кцію. Ни­ні го­лов­ним ка­та­лі­за­то­ром від­ро­дже­н­ня ви­со­ко­тех но­ло­гі­чних ви­ро­бництв в ОПК є пря­мі бю­дже­тні ви­да­тки через ме­ха­ні­зми держ за­мов­ле­н­ня. Про­те в се­ре­дньо­стро­ко­во­му пе­рі­о­ді до­ціль­но по­си­ли­ти вплив на роз­ви­ток кре­ди­тно­го й по­да­тко­во­го ме­ха­ні­змів, а та­кож інструментів під­трим­ки екс­пор­ту.

Що­до про­блем не­о­ін­ду­стрі­а­лі­за­ції в Укра­ї­ні (як, утім, і в ін­ших кра­ї­нах), по в’яза­них із зов­ні­шні­ми чин­ни­ка­ми, то се­ред остан­ніх слід на­зва­ти гло­баль­ні про це­си пе­ре­роз­по­ді­лу при­ро­дних ре­сур­сів, де­ста­бі­лі­за­цію еко­но­мі­ки ба­га­тьох дер жав та ре­гіо­нів (у то­му чи­слі кра­їн ЄС), а та­кож різ­ке за­го­стре­н­ня со­ці­аль­но еко но­мі­чних кон­флі­ктів аж до військових зі­ткнень та ін. Це мо­же ускла­дни­ти до­ступ до сві­то­вих рин­ків ре­сур­сів, про­ду­кції, ін­ве­сти­цій та ін­но­ва­цій, по­си­ли­ти гло­баль­ну кон­ку­рен­цію, змі­ни­ти стру­кту­ру транс­на­ціо­наль­них ви­ро­бни­чих лан­цю­гів ство ре­н­ня до­да­ної вар­то­сті.

Да­ні про­бле­ми не ви­чер­пу­ють увесь спектр тру­дно­щів, з яки­ми мо­же сти­кну тись Укра­ї­на, роз­по­чи­на­ю­чи не­о­ін­ду­стрі­аль­ну мо­дер­ні­за­цію. Про­те у дер­жа­ви та еко­но­мі­ки пра­кти­чно не­має ча­су на зво­лі­ка­н­ня з пе­ре­хо­дом до но­вих мо­де­лей про­ми­сло­во­го роз­ви­тку.

Ви­снов­ки

Стра­те­гі­чний аспект роз­ви­тку про­ми­сло­во­сті Укра­ї­ни має роз­гля­да­ти­ся в кон текс­ті ви­кли­ків і зав­дань так званого “про­ми­сло­во­го ре­не­сан­су”, який охо­пив про­від­ні кра­ї­ни сві­ту на по­ча­тку ХХІ ст. Фор­му­ю­ться й актив­но за­про­ва­джу­ю­ться су­ча­сні мо­де­лі зро­ста­н­ня та роз­ви­тку про­ми­сло­во­го ви­ро­бни­цтва, за­сно­ва­ні на мас­шта­бних те­хно­ло­гі­чних ін­но­ва­ці­ях, гло­баль­них ме­ре­же­вих ви­ро­бни­чих і ор­га­ні за­цій­но еко­но­мі­чних стру­кту­рах, ре­гіо­наль­них кла­сте­рах, рі­зних за ти­пом та функ ціо­наль­ним при­зна­че­н­ням, все­о­хо­плю­ю­чій ци­фро­ві­за­ції, но­ві­тніх ін­фор­ма­цій но ко­му­ні­ка­цій­них си­сте­мах та ін­ших на­у­ко­во те­хні­чних здо­бу­тках. Ці транс­фор ма­цій­ні тенденції ство­рю­ють но­ві ви­кли­ки для укра­їн­ської еко­но­мі­ки в ці­ло­му та про­ми­сло­во­сті зокре­ма, на які жит­тє­во не­об­хі­дно зна­йти аде­ква­тні від­по­віді у над­зви­чай­но сти­слі історичні стро­ки і у над­скла­дних зов­ні­шньо­по­лі­ти­чних, ма­кро еко­но­мі­чних, со­ці­аль­них умо­вах, в яких ни­ні пе­ре­бу­ває кра­ї­на.

Йде­ться на­сам­пе­ред про ви­кли­ки на­ціо­наль­ній без­пе­ці (за всі­ма її скла­до­ви ми) та еко­но­мі­чно­му су­ве­ре­ні­те­ту Укра­їн­ської дер­жа­ви, гло­баль­ній кон­ку­рен­то спро­мо­жно­сті ві­тчи­зня­ної еко­но­мі­ки (і на­віть вну­трі­шній – на вну­трі­шньо­му рин ку), пов­но­цін­ній суб’єктно­сті Укра­ї­ни у між­на­ро­дних еко­но­мі­чних і по­лі­ти­чних стру­кту­рах, со­ці­аль­ній та еко­ло­гі­чній від­по­від­аль­но­сті. Оче­ви­дно, що Укра­ї­ні по трі­бно якнай­швид­ше ін­те­гру­ва­тись у сві­то­вий про­цес не­о­ін­ду­стрі­а­лі­за­ції, роз­гля да­ю­чи йо­го як шанс для істо­тно­го під­ви­ще­н­ня ефе­ктив­но­сті про­ми­сло­во­го ви ро­бни­цтва.

Про­ве­де­ний ана­ліз дає під­ста­ви для ви­снов­ку, що по­сту­по­во все ж та­ки від­бу ва­є­ться стра­те­гі­чне осми­сле­н­ня про­ми­сло­во­го май­бу­тньо­го Укра­ї­ни у кон­текс­ті но­вих гло­баль­них і ло­каль­них умов роз­ви­тку. Про­те оче­ви­дно, що про­цес про­су ва­є­ться за­над­то по­віль­но, зва­жа­ю­чи на при­ско­ре­н­ня тем­пів усі­ля­ких змін у сві­то­вій та на­ціо­наль­ній еко­но­мі­ках. От­же, на по­ря­док ден­ний пер­шо­чер­го­вих за­хо­дів має по­тра­пи­ти роз­роб­ка “до­ро­жньої кар­ти” ре­а­лі­за­ції най­ва­жли­ві­ших фа­кто­рів, які

спри­я­ють змі­нам і ви­зна­ча­ють їх тем­пи. Ці фа­кто­ри мо­жуть бу­ти акти­ві­зо­ва­ні як драй­ве­ри мо­дер­ні­за­цій­них про­це­сів тіль­ки в ра­зі успі­шно­го по­до­ла­н­ня окре­сле них на­ми еко­но­мі­чних та ін­сти­ту­цій­них про­блем в укра­їн­ській про­ми­сло­во­сті.

Стра­те­гія роз­ви­тку про­ми­сло­во­сті Укра­ї­ни в се­ре­дньо­стро­ко­во­му пе­рі­о­ді, яка ни­ні опра­цьо­ву­є­ться на уря­до­во­му рів­ні, має бу­ти орі­єн­то­ва­на на ви­рі­ше­н­ня та ких стра­те­гі­чних про­блем, як спа­дні або не­стій­кі тенденції ви­ро­бни­цтва, де­фі­цит фі­нан­со­вих ре­сур­сів ін­ве­сти­цій­но­го при­зна­че­н­ня, “ко­лапс” ін­но­ва­цій­ної си­сте ми, су­пе­ре­чно­сті ка­дро­во­го за­без­пе­че­н­ня у про­ми­сло­во­сті, не­аде­ква­тна по­тре­бам якість дер­жав­но­го управ­лі­н­ня, в пер­шу чер­гу – що­до про­ми­сло­вої по­лі­ти­ки, прак ти­чна від­су­тність ві­тчи­зня­них ви­ро­бни­ків в ефе­ктив­них се­гмен­тах гло­баль­них лан­цю­гів ство­ре­н­ня до­да­ної вар­то­сті та ін.

Фа­кто­ра­ми, які ма­ють ві­ді­гра­ти по­зи­тив­ну роль у не­о­ін­ду­стрі­аль­но­му про ри­ві Укра­ї­ни, на на­шу дум­ку, є: ма­кро­еко­но­мі­чна ста­бі­лі­за­ція, пра­кти­чна ре­а­лі­за ція ідеї ефе­ктив­но­го вла­сни­ка в умо­вах ство­ре­н­ня на­дій­но­го інституту вла­сно­сті, ре­кон­стру­кція ме­ха­ні­змів фор­му­ва­н­ня кор­по­ра­тив­них до­хо­дів з орі­єн­та­ці­єю на ін­но­ва­цій­ні дже­ре­ла, за­крі­пле­н­ня ро­лі про­від­них аген­тів не­о­ін­ду­стрі­а­лі­за­ції за ве­ли­ки­ми дер­жав­ни­ми ви­со­ко­те­хно­ло­гі­чни­ми під­при­єм­ства­ми, при­ско­ре­ний роз­ви­ток за­галь­но­дер­жав­ної та ре­гіо­наль­них ін­фра­стру­ктур, змі­цне­н­ня інституту дер­жа­ви як стра­те­гі­чно­го пар­тне­ра бі­зне­су та су­спіль­них ін­сти­ту­цій, акти­ві­за­ція рі­зно­ве­ктор­них між­на­ро­дних еко­но­мі­чних зв’яз­ків за кри­те­рі­я­ми па­ри­те­ту та со­ці аль­но еко­но­мі­чної ефе­ктив­но­сті.

Ни­ні­шній стан гли­бо­кої де­ін­ду­стрі­а­лі­за­ції як на­слі­док не­вда­лих спроб рин ко­во­го транс­фор­му­ва­н­ня не дає під­став для отри­ма­н­ня най­ближ­чим ча­сом швид ких і ли­ше по­зи­тив­них ефе­ктів. Про­те подаль­ші па­сив­ні очікування по­сту­по­во­го по­лі­пше­н­ня си­ту­а­ції та тен­ден­цій у про­ми­сло­во­сті є не­при­пу­сти­ми­ми, оскіль­ки во­ни, без сум­ні­ву, при­зве­дуть до не­зво­ро­тно­го кри­ти­чно­го від­ста­ва­н­ня від роз­ви ну­тих кра­їн і кра­їн, що швид­ко роз­ви­ва­ю­ться. Ми не мо­же­мо не ско­ри­ста­ти­ся шан­сом ви­йти на які­сно но­вий рі­вень про­ми­сло­во­го ви­ро­бни­цтва, який на­дає но­ва хви­ля ін­ду­стрі­а­лі­за­ції, що охо­пи­ла весь світ.

Ре­аль­не про­су­ва­н­ня укра­їн­ської про­ми­сло­во­сті шля­хом не­о­ін­ду­стрі­а­лі­за­ції ви­ма­гає подаль­ших на­у­ко­вих роз­ро­бок кон­кре­тних ме­ха­ні­змів ком­пле­ксної під­трим­ки здій­сне­н­ня ба­зо­вих те­хно­ло­гі­чних ін­но­ва­цій та ін­сти­ту­цій­них пе­ре тво­рень, ма­кси­маль­но ада­пто­ва­них до спе­ци­фі­чних умов ни­ні­шньо­го ета­пу роз ви­тку на­ціо­наль­ної еко­но­мі­ки, дер­жа­ви і су­спіль­ства.

Спи­сок ви­ко­ри­ста­ної лі­те­ра­ту­ри

1. Ге­єць В.М. Бар’єри на шля­ху роз­ви­тку про­ми­сло­во­сті на ін­но­ва­цій­ній осно ві та мо­жли­во­сті їх по­до­ла­н­ня // Еко­но­мі­ка Укра­ї­ни. – 2015. – № 1. – С. 4–25.

2. Ге­єць В.М. Ін­сти­ту­ціо­наль­на об­умов­ле­ність ін­но­ва­цій­них про­це­сів у про ми­сло­во­му роз­ви­тку Укра­ї­ни // Еко­но­мі­ка Укра­ї­ни. – 2014. – № 12. – С. 4–19.

3. Ге­єць В.М. 25 ро­ків транс­фор­ма­цій­них змін. Що да­лі? // Еко­но­мі­ка і про гно­зу­ва­н­ня. – 2016. – № 2. – С. 7 8 [Еле­ктрон­ний ре­сурс]. – Ре­жим до­сту­пу : http://eip.org.ua/docs/ep_16_2_07_uk.pdf].

4. Гор­бу­лин В. Украи­не ну­жна но­вая про­мышлен­ная по­ли­ти­ка, ко­то­рая бы отве ча­ла на­ци­о­наль­ным ин­те­ре­сам // Зер­ка­ло не­де­ли. Украи­на. – 2010. – 14 ян­ва­ря [Елек трон­ний ре­сурс]. – Ре­жим до­сту­пу : https://zn.ua/economics/ukraine_nuzhna_ novaya_promyshlennaya_politika,_kotoraya_by_otvechala_natsionalnym_interesam.html.

5. Кін­дзер­ський Ю. Про­бле­ми роз­ви­тку про­ми­сло­во­сті та роз­бу­до­ви ефе­ктив­ної про­ми­сло­вої по­лі­ти­ки в Укра­ї­ні // Еко­но­міст. – 2012. – № 8. – С. 15–22; № 10. – С. 33–40.

6. Кін­дзер­ський Ю. До пи­та­н­ня фор­му­ва­н­ня стра­те­гії роз­ви­тку про­ми­сло­во­сті, по­лі­ти­ки та ме­ха­ні­змів її ре­а­лі­за­ції // Еко­но­міст. – 2013. – № 8. – С. 8–14; № 9. – С. 27–32.

7. Кін­дзер­ський Ю.В. Про­ми­сло­вість Укра­ї­ни: стра­те­гія і по­лі­ти­ка стру­ктур но те­хно­ло­гі­чної мо­дер­ні­за­ції : мо­ногр. / НАН Укра­ї­ни, ДУ “Ін т екон. та про гно­зув. НАН Укра­ї­ни”. – К., 2013. –536 с.

8. Кін­дзер­ський Ю.В. До за­сад стра­те­гії та по­лі­ти­ки роз­ви­тку про­ми­сло­во­сті // Еко­но­мі­ка Укра­ї­ни. – 2013. – № 4. – С. 24–43; № 5. – С. 38–55.

9. Кін­дзер­ський Ю.В. Ан­ти­кри­зо­ва про­ми­сло­ва по­лі­ти­ка: ва­рі­ант ві­тчи­зня но­го кон­це­пту // Ві­сник На­ціо­наль­ної ака­де­мії на­ук Укра­ї­ни. – 2016. – № 10. – С. 27–42 [Еле­ктрон­ний ре­сурс]. – Ре­жим до­сту­пу : http://nbuv.gov.ua/ujrn/ vnanu_2016_10_6.

10. Звє­ря­ков М.І. Про­ми­сло­ва по­лі­ти­ка і ме­ха­нізм її ре­а­лі­за­ції // Еко­но­мі­ка Укра­ї­ни. – 2016. – № 6. – С. 3–18.

11. Ма­зур В.Л. Про­бле­ми про­ми­сло­вої по­лі­ти­ки в Укра­ї­ні // Еко­но­мі­ка Украї ни. – 2016. – № 11. – С. 3–18; № 12. – С. 47–60.

12. Ки­зим М.О. Про­ми­сло­ва по­лі­ти­ка та кла­сте­ри­за­ція еко­но­мі­ки Укра­ї­ни : мо­ногр. – Х. : ІНЖЕК, 2011. – 304 с.

13. Ха­у­сто­ва В.Є. Про­ми­сло­ва по­лі­ти­ка Укра­ї­ни: фор­му­ва­н­ня та про­гно­зу ва­н­ня. – Х. : ІНЖЕК, 2015. – 384 с.

14. Зін­чен­ко В.А., Ха­у­сто­ва В.Є. Су­ча­сна про­ми­сло­ва по­лі­ти­ка: мо­де­лі та ін­стру мен­ти її ре­а­лі­за­ції // Бі­знес Ін­форм. – 2016. – № 4. – С. 79–87 [Еле­ктрон­ний ре­сурс]. – Ре­жим до­сту­пу : http://nbuv.gov.ua/ujrn/binf_2016_4_13.

15. Да­ни­ли­шин Б.М. Та­кти­ка ево­лю­ціо­ні­зму в су­ча­сно­му еко­но­мі­чно­му роз ви­тку сві­ту (в аспе­кті Тре­тьої та Че­твер­тої про­ми­сло­вих ре­во­лю­цій) // Еко­но­мі­ка Укра­ї­ни. – 2016. – № 8. – С. 44–61.

16. Да­ни­ли­шин Б.М. Як Укра­ї­ні по­вер­ну­ти­ся в клуб про­ми­сло­во роз­ви­не­них кра­їн // Дзер­ка­ло ти­жня. – 2017. – 1 гру­дня [Еле­ктрон­ний ре­сурс]. – Ре­жим дос ту­пу : https://dt.ua/promyshliennost/yak ukrayini povernutisya v klub promislovo rozvinenih krayin 262070_.html.

17. Ви­шнев­ський В.П. Про­ми­сло­ва по­лі­ти­ка: те­о­ре­ти­чний аспект // Еко­но­мі ка Укра­ї­ни. – 2012. – № 2. – С. 4–15.

18. Амо­ша А.И., Ви­шнев­ский В.П., Зба­раз­ская Л.А. Не­оин­ду­стри­а­ли­за­ция и но вая про­мышлен­ная по­ли­ти­ка Украи­ны // Эко­но­ми­ка про­мышлен­но­сти. – 2012. – № 1 2 (57 58). – С. 3–36.

19. Про­мышлен­ная по­ли­ти­ка и управ­ле­ние ра­зви­ти­ем про­мышлен­но­сти в усло­ви­ях си­стем­ных дис­ба­лан­сов: кон­це­пту­аль­ные осно­вы : мо­ногр. ; [под об­щей ред. В.П. Ви­шнев­ско­го, Л.А. Зба­раз­ской] / НАН Украи­ны, Ин т эко­но­ми­ки пром сти. – До­не­цк, 2013. – 180 с.

20. Амо­ша А.И., Ви­шнев­ский В.П., Зба­раз­ская Л.А. и др. Про­мышлен­ность и п р о м ы ш л е н н а я п о л и т и к а Ук р а и н ы 2 0 1 3 : а к т у а л ь н ы е т р е н д ы , в ы з о в ы , во­змо­жно­сти // Еко­но­мі­ка про­ми­сло­во­сті. – 2014. – № 2. – С. 80–131; № 3. – С. 72–102.

21. На­ціо­наль­на мо­дель не­о­ін­ду­стрі­аль­но­го роз­ви­тку Укра­ї­ни : мо­ногр. ; [за заг. ред. В.П. Ви­шнев­сько­го] / НАН Укра­ї­ни, Ін т еко­но­мі­ки пром сті. – К., 2016. – 514 с.

22. Зба­раз­ська Л.О. Не­о­ін­ду­стрі­а­лі­за­ція в Укра­ї­ні: кон­цепт на­ціо­наль­ної мо де­лі // Еко­но­мі­ка про­ми­сло­во­сті. – 2016. – № 3 (75). – С. 5–32.

23. Ви­шнев­ський В.П. Гло­баль­на не­о­ін­ду­стрі­а­лі­за­ція та її уро­ки для Укра­ї­ни // Еко­но­мі­ка Укра­ї­ни. – 2016. – № 8. – С. 26–43.

24. Лях О.В. Про­ми­сло­ва по­лі­ти­ка в умо­вах де­цен­тра­лі­за­ції дер­жав­но­го управ­лі­н­ня: стра­те­гія ро­зум­ної спе­ці­а­лі­за­ції // Еко­но­мі­ка про­ми­сло­во­сті. – 2016. – № 2 (74). – С. 74–90.

25. Гир­шфельд А. Со­з­да­ние стра­те­гии ра­зви­тия про­мышлен­но­сти – жи­вой про­цесс // Зер­ка­ло не­де­ли. Украи­на. – 2017. – 3 фев­ра­ля [Еле­ктрон­ний ре­сурс]. – Ре­жим до­сту­пу : http://gazeta.zn.ua/promyshliennost/sozdanie strategii razvitiya promyshlennosti zhivoy process _.html.

26. Амо­ша А.И., Залознова Ю.С., Че­ре­ват­ский Д.Ю. Уголь­ная про­мышлен­ность и ги­бри­дная эко­но­ми­ка : мо­ногр. / НАН Украи­ны, Ин т эко­но­ми­ки пром сти. – К., 2017. – 196 с.

References

1. Heyets V.M. Bar”ery na shlyakhu rozvytku promyslovosti na innovatsiynii osnovi ta mozhlyvosti ikh podolannya [Barriers on a way of development of the industry on the innovative basis and possibilities to overcome them]. Ekonomika Ukrainy – Economy of Ukraine, 2015, No. 1, pp. 4–25 [in Ukrainian].

2. Heyets V.M. Instytutsional’na obumovlenist’ innovatsiinykh protsesiv u promyslovomu rozvytku Ukrainy [Institutional conditionality of innovative processes in Ukraine’s industrial development]. Ekonomika Ukrainy – Economy of Ukraine, 2014, No. 12, pp. 4–19 [in Ukrainian].

3. Heyets V.M. 25 rokiv transformatsiinykh zmin. Shcho dali? [25 years of transformations. What’s next?]. Ekonomika i prognozuvannya –Economy and Forecasting, 2016, No. 2, pp. 7 8, available at: http://eip.org.ua/docs/ep_16_2_07_uk.pdf [in Ukrainian].

4. Gorbulin V. Ukraine nuzhna novaya promyshlennaya politika, kotoraya by otvechala natsional’nym interesam [Ukraine needs a new industrial policy that would meet national interests]. Zerkalo nedeli – Week’s Mirror, 2010, January 14, available at: https://zn.ua/ Economics/ukraine_nuzhna_novaya_promyshlennaya_politika,_kotoraya_by_ otvechala_natsionalnym_interesam.html [in Russian].

5. Kindzerskyi Yu. Problemy rozvytku promyslovosti ta rozbudovy efektyvnoi promyslovoi polityky v Ukraini [Problems of industry development of effective industrial policy in Ukraine]. Ukrains’kyi zhurnal Ekonomist – Ukrainian journal Economist, 2012, No. 8, pp. 15–22; No. 10, pp. 33–40 [in Ukrainian].

6. Kindzerskyi Yu. Do pytannya formuvannya stratehii rozvytku promyslovosti, polityky ta mekhanizmiv ii realizatsii [Question of formation of industry development strategy, policy and mechanisms of its realization]. Ukrains’kyi zhurnal Ekonomist – Ukrainian journal Economist, 2013, No. 8, pp. 8–14; No. 9, pp. 27–32 [in Ukrainian].

7. Kindzers’kyi YU.V. Promyslovist’ Ukrainy: Stratehiya i Polityka Strukturno Tekhnolohichnoi Modernizatsii [Industry of Ukraine: Strategy and Policy of Structural and Technological Modernization]. Kyiv, NAS of Ukraine, Institute for Economics and Forecasting of the NAS of Ukraine, 2013 [in Ukrainian].

8. Kindzers’kyi YU.V. Do zasad stratehii ta polityky rozvytku promyslovosti [To the principles of a strategy and a policy of development of the industry]. Ekonomika Ukrainy – Economy of Ukraine, 2013, No. 4, pp. 24–43; No. 5, pp. 38–55 [in Ukrainian].

9. Kindzers’kyi YU.V. Antykryzova promyslova polityka: variant vitchyznyanoho kontseptu [Anti crisis industrial policy: version of domestic concept]. Visnyk Natsional’noi akademii nauk Ukrainy – Visnyk of the National Academy of Sciences of Ukraine, 2016, No. 10, pp. 27–42, available at: http://nbuv.gov.ua/ujrn/vnanu_2016_10_6 [in Ukrainian].

10. Zveryakov M.I. Promyslova polityka i mekhanizm ii realizatsii [Industrial policy and a mechanism of its realization]. Ekonomika Ukrainy – Economy of Ukraine, 2016, No. 6, pp. 3–18 [in Ukrainian].

11. Mazur V.L. Problemy promyslovoi polityky v Ukraini [Problems of the industrial policy in Ukraine]. Ekonomika Ukrainy – Economy of Ukraine, 2016, No. 11, pp. 3–18; No. 12, pp. 47–60 [in Ukrainian].

12. Kyzym M.O. Promyslova Polityka ta Klasteryzatsiya Ekonomiky Ukrainy [Industrial Policy and Clusterization of the Economy of Ukraine]. Kharkiv, INZHEK, 2011 [in Ukrainian].

13. Khaustova V.E. Promyslova Polityka Ukrainy: Formuvannya ta Prohnozuvannya [Industrial Policy of Ukraine: Formation and Forecasting]. Kharkiv, INZHEK, 2015 [in Ukrainian].

14. Zinchenko V.A., Khaustova V.E. Suchasna promyslova polityka: modeli ta instrumenty ii realizatsii [Contemporary industrial policy: models and tools for the implementation]. Biznes Inform – Business Inform, 2016, No. 4, pp. 79–87, available at: http://nbuv.gov.ua/ujrn/binf_2016_4_13 [in Ukrainian].

15. Danylyshyn B.M. Taktyka evolyutsionizmu v suchasnomu ekonomichnomu rozvytku svitu (v aspekti Tret’oi ta Chetvertoi promyslovykh revolyutsii) [The tactics of evolutionism in world’s modern economic development (in the aspect of the third and fourth industrial revolution]. Ekonomika Ukrainy – Economy of Ukraine, 2016, No. 8, pp. 44–61 [in Ukrainian].

16. Danylyshyn B.M. Yak Ukraini povernutysya v klub promyslovo rozvynenykh krain [How can Ukraine return to the club of industrially developed countries]. Dzerkalo tyzhnya – Week’s Mirror, 2017, December 1, available at: https://dt.ua/promyshliennost/yak ukrayini povernutisya v klub promislovo rozvinenih krayin 262070_.html [in Ukrainian].

17. Vyshnevs’kyi V.P. Promyslova polityka: teoretychnyi aspekt [Industrial policy: theoretical aspect]. Ekonomika Ukrainy – Economy of Ukraine, 2012, No. 2, pp. 4–15 [in Ukrainian].

18. Amosha А.I., Vі­shnevskіi V.P., Zbarazskaya L.A. Neoindustrializatsiya i novaya promyshlennaya politika Ukrainy [Neo industrialization and new industrial policy]. Ekonomika promyshlennosti – Economy of Industry, 2012, No. 1 2 (57 58), pp. 3–36 [in Russian].

19. Promyshlennaya Politika i Upravlenie Razvitiem Promyshlennosti v Usloviyakh Sistemnykh Disbalansov: Kontseptual’nye Osnovy [Industrial Policy and Management of Industrial Development in the Context of Systemic Imbalances: the Conceptual Framework]. V.P. Vishnevskii, L.A. Zbarazskaya (Eds.). Donetsk, Institute of Industrial Economics of the NAS of Ukraine, 2013 [in Russian].

20. Amosha A.I., Vі­shnevskii V.P., Zbarazskaya L.A. et al. Promyshlennost’ i promyshlennaya politika Ukrainy 2013: aktual’nye trendy, vyzovy, vozmozhnosti [Industry

and industrial policy of Ukraine 2013: current trends, challenges, opportunities]. Ekonomika promyshlennosti – Economy of Industry, 2014, No. 2 (66), pp. 80–131; No. 3 (67), pp. 72–102 [in Russian].

21. Natsional’na Model’ Neoindustrial’noho Rozvytku Ukrainy [National Model of Neoindustrial Development of Ukraine]. V.P. Vishnevskii (Ed.). Kyiv, Institute of Industrial Economics of the NAS of Ukraine, 2016 [in Ukrainian].

22. Zbarazska L.O. Neoindustrializatsiya v Ukraini: kontsept natsional’noi modeli [Neoindustrialization in Ukraine: concept of national model]. Ekonomika promyslovosti – Economy of Industry, 2016, No. 3 (75), pp. 5–32 [in Ukrainian].

23. Vyshnevs’kyi V.P. Global’na neoindustrializatsiya ta ii uroky dlya Ukrainy [Global neoindustrialization and its lessons for Ukraine]. Ekonomika Ukrainy – Economy of Ukraine, 2016, No. 8, pp. 26–43 [in Ukrainian].

24. Lyakh O.V. Promyslova polityka v umovakh detsentralizatsii derzhavnoho upravlinnya: stratehiya rozumnoi spetsializatsii [Industrial policy under decentralization of public administration: strategy of smart specialisation]. Ekonomika promyslovosti – Economy of Industry, 2016, No. 2 (74), pp. 74–90 [in Ukrainian].

25. Girshfel’d A. Sozdanie strategii razvitiya promyshlennosti – zhivoi protsess [Creating an industrial development strategy is a living process]. Zerkalo nedeli – Week’s Mirror, 2017, February 3, available at: http://gazeta.zn.ua/promyshliennost/sozdanie strategii razvitiya promyshlennosti zhivoy process _.html [in Russian].

26. Amosha A.I., Zaloznova YU.S., Cherevatskii D.YU. Ugol’naya Promyshlennost’ i Gibridnaya Ekonomika [Coal Industry and Hybrid Economy]. Kyiv, Institute of Industrial Economics of the NAS of Ukraine, 2017 [in Russian].

Ста­т­тя на­ді­йшла до ре­да­кції 6 гру­дня 2017 р. The article was received by the editorial staff on 6 December 2017.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.