– Тор­го­вель­на політика США – час по­ча­ти спо­ча­тку

Economy of Ukraine (Ukrainian) - - News -

Обу­ре­н­ня, ви­кли­ка­не тим, як між­на­ро­дна тор­гів­ля впли­ну­ла на ро­бо­чі мі­сця, за­ро­бі­тну пла­ту і пер­спе­кти­ви, ста­ло основ­ною при­чи­ною обра­н­ня До­наль­да Трам­па Пре­зи­ден­том Спо­лу­че­них Шта­тів Аме­ри­ки. По­лі­ти­ки та екс­пер­ти з Де­мо­кра­ти­чної пар­тії, які ни­ні зайня­ті по­шу­ком го­лов­них при чин при­го­лом­шли­вої по­раз­ки Хіл­ла­рі Клін­тон, по­вин­ні оці­ни­ти свій влас ний вне­сок у те, що ста­ло­ся.

Від мо­мен­ту під­пи­са­н­ня у 1994 р. Пів­ні­чно­а­ме­ри­кан­ської уго­ди про віль­ну тор­гів­лю (НА­ФТА), яку за­ду­мав Ро­нальд Рей­ган, під­пи­сав Джордж Буш і на­пра­вив до Кон­гре­су Білл Клін­тон, ва­шинг­тон­ський по­лі­ти­чний клас нев­пин­но про­во­дить у життя де­да­лі біль­ше так зва­них угод про віль­ну тор­гів­лю. До­по­віді Ін­сти­ту­ту еко­но­мі­чної по­лі­ти­ки про­тя­гом де­ся­ти­річ свід­чать про те, що ці уго­ди зруй­ну­ва­ли ви­ро­бни­чий фун­да­мент на­шої краї ни та еко­но­мі­чну за­хи­ще­ність міль­йо­нів аме­ри­кан­ців. Під ти­ском ТНК лі­де­ри і де­мо­кра­тів, і ре­спу­блі­кан­ців си­сте­ма­ти­чно жер­тву­ва­ли до­хо­да­ми і га­ран­ті­я­ми зайня­то­сті аме­ри­кан­ських тру­дя­щих в обмін на про­су­ва­н­ня ін­те­ре­сів аме­ри­кан­ських між­на­ро­дних ін­ве­сто­рів.

Бунт ви­бор­ців з най­більш по­стра­жда­лих шта­тів про­ти еліт обох пар­тій був ли­ше пи­та­н­ням ча­су. В Мі­чи­га­ні, Ога­йо, Пен­силь­ва­нії, Ві­скон­си­ні й Айо­ві на­бра­ло­ся до­ста­тньо го­ло­сів (се­ред яких ба­га­то тих, хто на ми­ну­лих ви­бо­рах під­три­мав Оба­му), щоб при­ве­сти Трам­па у Бі­лий дім.

Але про­бле­ма за­ли­ша­є­ться. Трамп ого­ло­сив про при­пи­не­н­ня дії Транс ти­хо­оке­ан­сько­го пар­тнер­ства (ТТП). На­то­мість він обі­цяє укла­сти “че­сні дво­сто­рон­ні тор­го­вель­ні уго­ди, які зно­ву по­вер­нуть ро­бо­чі мі­сця і про­мис ло­вість на аме­ри­кан­ську зем­лю”. Але ми вже чу­ли це ра­ні­ше. Ба­рак Оба­ма про­гно­зу­вав по­яву 70 тис. ро­бо­чих місць пі­сля дво­сто­рон­ньої уго­ди про віль­ну тор­гів­лю між США і Ко­ре­єю, яку він під­пи­сав у 2011 р. Чо­ти­ри ро­ки по­то­му ми втра­ти­ли вже 95 тис. ро­бо­чих місць [1].

Трамп ви­хва­ля­є­ться, що він ефе­ктив­ні­ший пе­ре­мов­ник, ніж Ба­рак Оба ма, і це, мо­жли­во, так і є. І він без­умов­но пра­вий, ко­ли кри­ти­кує уго­ди Оба­ми. Але до­ко­рін­на при­чи­на втра­ти ро­бо­чих місць і ско­ро­че­н­ня кіль­ко­сті під­при­ємств у зв’яз­ку з гло­ба­лі­за­ці­єю ле­жить глиб­ше, ніж окре­мі де­та­лі тор­го­вель­них угод. Во­на по­ля­гає в то­му, що в ре­зуль­та­ті про­во­джу­ва­ної еко но­мі­чної по­лі­ти­ки аме­ри­кан­ські тру­дя­щі по­стій­но ви­яв­ля­ю­ться не­пі­дго тов­ле­ни­ми до гру­бої гло­баль­ної кон­ку­рен­ції. У під­сум­ку їх втра­ти в кож но­му но­во­му ци­клі роз­ши­ре­н­ня тор­гів­лі по­стій­но пе­ре­ви­щу­ють ви­го­ди.

Фокс Джефф (Faux Jeff).

Ви­клад до­по­віді Джеф­фа Фо­кса в Ін­сти­ту­ті еко­но­мі­чної по­лі­ти­ки (Ва­шинг­тон, США) 30 ли­сто­па­да 2016 р. Дру­ку­є­ться з до­зво­лу Ло­ри Ін­гда­хл, ди­ре­кто­ра з пу­блі ка­цій Ін­сти­ту­ту еко­но­мі­чної по­лі­ти­ки; e mail: lengdahl@epi.org.

Це фун­да­мен­таль­на про­бле­ма, яку не­мо­жли­во розв’яза­ти тіль­ки ефе­ктив ни­ми пе­ре­го­во­ра­ми.

Тор­го­вель­на політика остан­ньої чвер­ті ми­ну­ло­го сто­лі­т­тя збан­кру­ті­ла і еко­но­мі­чно, і по­лі­ти­чно. На­став хо­ро­ший мо­мент для Аме­ри­ки роз­по­ча­ти з чи­сто­го ар­ку­ша і зно­ву обмір­ку­ва­ти стра­те­гії кон­ку­рен­ції в гло­баль­ній еко­но­мі­ці, які до­зво­ли­ли б під­ви­щи­ти рі­вень життя для всіх.

Пер­шим кро­ком має ста­ти при­зу­пи­не­н­ня всіх пе­ре­го­во­рів що­до тор­го вель­них угод – і дво , і ба­га­то­сто­рон­ніх, – до­ки в нас не бу­де та­ких стра­те­гій.

По­га­на еко­но­мі­ка = про­валь­на політика

До­нальд Трамп під­дав різ­кій кри­ти­ці і тор­го­вель­ні уго­ди, і пи­ха­тість елі­ти су­спіль­ства, за­не­по­ко­є­ної сво­ї­ми зв’яз­ка­ми з Уолл стріт біль­ше, ніж до­ля­ми аме­ри­кан­ців, чиї життя руй­ну­ю­ться че­рез гло­ба­лі­за­цію. Він кри ти­ку­вав лі­де­рів обох пар­тій, але са­ме де­мо­кра­ти­чні пре­зи­ден­ти Білл Клін­тон і Ба­рак Оба­ма бу­ли най­ві­до­мі­ши­ми про­від­ни­ми грав­ця­ми кор­по­ра­тив­ної гло­ба­лі­за­ції. Оскіль­ки Де­мо­кра­ти­чна пар­тія тра­ди­цій­но про­го­ло­шу­ва­ла се­бе за­хи­сни­цею ро­бі­тни­чо­го кла­су, ни­ні її при­хиль­ни­ки біль­ше за ін­ших від­чу­ва­ють се­бе обма­ну­ти­ми.

По­бо­ю­ва­н­ня і роз­дра­ту­ва­н­ня ро­бі­тни­ків, які стрім­ко втра­ча­ють “аме ри­кан­ську мрію”, спря­мо­ву­ва­ли­ся про­па­ган­дою пра­вих сил про­ти ім­мі гран­тів і мен­шин, а та­кож про­гре­сив­них осві­че­них жі­нок. Ба­га­то ви­бор­ців, уре­шті решт, ста­ли вва­жа­ти (хо­ча це і не так), що де­мо­кра­ти збіль­шу­ють ви­го­ди і при­ві­леї для цих груп на­се­ле­н­ня, за­би­ра­ю­чи їх у пра­ців­ни­ків про ми­сло­во­сті, які скла­да­ю­ться з аме­ри­кан­ців усіх рас, обох ста­тей і будь яких со­ці­аль­них груп.

Це пе­ре­ко­на­н­ня під­крі­плю­ва­ло­ся ви­сло­ва­ми по­лі­ти­чних кон­суль­тан­тів та екс­пер­тів, які за­яв­ля­ли, що пар­тія біль­ше не по­тре­бує під­трим­ки тра­ди­цій ної біль­шо­сті, а мо­же пе­ре­мог­ти на ви­бо­рах зав­дя­ки ко­а­лі­ції мен­шин, ім мі­гран­тів, жі­нок і бі­лих осві­че­них чо­ло­ві­ків. Во­ни по­ми­ли­ли­ся. Хіл­ла­рі Клін­тон отри­ма­ла мен­ше го­ло­сів афро­а­ме­ри­кан­ців, ла­ти­но­а­ме­ри­кан­ців і бі­лих жі­нок, ніж Ба­рак Оба­ма у 2012 р. До­нальд Трамп, не­зва­жа­ю­чи на всі йо­го обра­зли­ві ви­слов­лю­ва­н­ня про­ти ім­мі­гран­тів з за пів­ден­но­го кор­до­ну, на­справ­ді одер жав біль­ше го­ло­сів ла­ти­но­а­ме­ри­кан­ських ви­бор­ців, ніж Мітт Ром­ні у 2012 р. Ко­ли він кри­ти­ку­вав “Carrier Company” за її пла­ни пе­ре­не­сти фа­бри­ку до Ме­кси­ки, він го­во­рив про під­при­єм­ство, де 50% ро­бо­чої си­ли – афро­а­ме­ри кан­ці. При цьо­му жін­ки ста­нов­лять по­ло­ви­ну тих, хто пра­цює на скла­даль­них кон­ве­є­рах, а ще під­при­єм­ство дає ро­бо­ту де­ся­ткам ім­мі­гран­тів з Бір­ми [2].

Тіль­ки пі­сля успі­ху в прай­ме­різ сво­го кон­ку­рен­та вер­монт­сько­го се­на то­ра Бер­ні Сан­дер­са (Bernie Sanders) Клін­тон при­пи­ни­ла під­трим­ку ТТП, яке во­на ко­лись на­зи­ва­ла “зо­ло­тим стан­дар­том” для тор­го­вель­них угод *.

* Клін­тон ви­ко­ри­ста­ла ви­слів “зо­ло­тий стан­дарт” у сво­є­му ви­сту­пі в Ав­стра­лії у 2012 р. [3]. Ево­лю­ція її по­гля­дів що­до ТТП до­слі­джу­ва­ла­ся сай­том Politifact.com у 2015 р. (Carroll L. Hillary Clinton Flip Flops on Trans Pacific Partnership / Politifact. – October 8. – 2015 [Еле­ктрон­ний ре­сурс]. – Ре­жим до­сту­пу : http://www.politifact.com/ truth o meter/statements/2015/oct/08/hillary clinton/hillary clinton now opposes trans pacific partners/).

А вір­джин­ський се­на­тор Тім Кейн (Tim Kaine) змі­нив свою по­зи­цію що­до ТТП тіль­ки пі­сля то­го, як йо­му за­про­по­ну­ва­ли но­мі­на­цію на по­са­ду ві­це пре­зи­ден­та. Але біль­шість ви­бор­ців на Се­ре­дньо­му За­хо­ді, із зро­зумі­лих при чин, бу­ли на­ла­што­ва­ні ске­пти­чно. На прай­ме­різ у 2008 р. і Хіл­ла­рі Клін­тон, і Ба­рак Оба­ма да­ли ви­бор­цям із Се­ре­дньо­го За­хо­ду обі­цян­ку ро­зі­рва­ти уго­ду НА­ФТА, але пі­сля то­го, як Оба­ма став пре­зи­ден­том, а Клін­тон – держ­се­кре та­рем, во­ни її не­гай­но по­ру­ши­ли.

У мі­ру то­го, як роз­дра­ту­ва­н­ня ро­бі­тни­ків зро­ста­ло, їхні про­бле­ми, а та­кож ті ді­я­чі, які на­ма­га­ли­ся їх за­хи­ща­ти, – від лі­де­рів про­ми­сло­вих проф спі­лок до кон­гре­сме­нів, та­ких як Бер­ні Сан­дерс, член Па­ла­ти Пред­став ни­ків від Ога­йо Мар­сі Ка­птур (Marcy Kaptur) і се­на­тор від Ога­йо Шер­род Бра­ун (Sherrod Brown), – по­стій­но ви­смі­ю­ва­лись огля­да­ча­ми, еко­но­мі­ста ми і ав­то­ра­ми ре­да­кцій­них ста­тей. Згі­дно з еко­но­мі­чни­ми уяв­ле­н­ня­ми, що скла­ли­ся, ро­бі­тни­ки по­вин­ні бу­ти вдя­чни­ми за те, що їхні ро­бо­чі мі­сця, зар­пла­ти, со­ці­аль­ну ста­біль­ність і май­бу­тнє їхніх ді­тей бу­ло про­мі­ня­но на де­ше­ву ни­жню бі­ли­зну і мо­біль­ні те­ле­фо­ни.

Тор­го­вель­на політика США, оче­ви­дно, ста­ла по­га­ною по­лі­ти­кою. Але

во­на по­га­на, оскіль­ки по­га­ною є еко­но­мі­ка.

Якщо аме­ри­кан­ський по­лі­ти­чний істе­блі­шмент дій­сно хо­че ді­ста­ти урок з цих ви­бо­рів, то спо­ча­тку він по­ви­нен при­пи­ни­ти 20 рі­чний обман, за­пе­ре­че­н­ня оче­ви­дно­го і про­я­ви ан­ти­де­мо­кра­ти­чної пи­ха­то­сті у тор­го вель­ній по­лі­ти­ці. Він мо­же ре­а­гу­ва­ти на Трам­па, або впер­то за­хи­ща­ю­чи кор­по­ра­тив­ну гло­ба­лі­за­цію, або роз­ро­бля­ю­чи но­ві стра­те­гії, які по­вер­нуть аме­ри­кан­ських ро­бі­тни­ків у центр аме­ри­кан­ської еко­но­мі­чної по­лі­ти­ки.

Спо­ча­тку слід роз­гля­ну­ти, як елі­ти США вве­ли в ома­ну се­бе і всю краї ну в пи­та­н­нях зов­ні­шньої тор­гів­лі.

Мі­фи про тор­гів­лю

При­хиль­ни­ки тор­го­вель­них угод від НА­ФТА до ТТП по­во­ди­ли­ся не че­сно з ти­ми, хто кри­ти­ку­вав їхню по­зи­цію. За­мість ви­зна­н­ня сво­їх оче ви­дних про­ва­лів во­ни впер­то за­хи­ща­ли­ся від атак опо­нен­тів за до­по­мо­гою не­до­ре­чних обви­ну­ва­чень у “про­те­кціо­ні­змі”.

Ба­рак Оба­ма на за­хист зов­ні­шньої тор­гів­лі го­во­рив: “Ми не мо­же­мо за­кри­ва­ти­ся від ре­шти сві­ту” [4]. Еко­но­міст з Бру­кінг­сько­го ін­сти­ту­ту Ге­рі Бар­тлесс до­да­вав: “Ви дій­сно ду­ма­є­те, що бу­ло б до­бре, як­би Шта­ти не ма­ли мо­жли­во­сті тор­гу­ва­ти, як це бу­ло у 1916 або 1886 ро­ках?” [5].

Та­ке зви­ну­ва­че­н­ня є без­під­став­ним, а ар­гу­мен­та­ція не­ко­ре­ктною. Част ка тор­гів­лі в на­шій еко­но­мі­ці збіль­шу­ва­ла­ся за­дов­го до НА­ФТА і про­дов­жить зро­ста­ти ви­со­ки­ми тем­па­ми на­віть пі­сля офі­цій­но­го ска­су­ва­н­ня ТТП [6].

Не­зва­жа­ю­чи на на­зву, НА­ФТА і по­ді­бні до неї на­сту­пні уго­ди, не є уго да­ми про “віль­ну тор­гів­лю”. Тіль­ки шість із трид­ця­ти роз­ді­лів ТТП пря­мо сто­су­ю­ться пи­тань тор­гів­лі. Ре­шта мі­стить пра­ви­ла, які під­три­му­ють ін­те­ре си муль­ти­на­ціо­наль­них ін­ве­сто­рів усу­пе­реч ін­те­ре­сам ро­бі­тни­ків, за­хи­сту на вко­ли­шньо­го се­ре­до­ви­ща і пра­вам лю­ди­ни. Во­ни мі­стять ве­ли­ку кіль­кість

обме­жень вну­трі­шньої по­лі­ти­ки, вклю­ча­ю­чи обме­же­н­ня уря­до­вої по­лі­ти­ки що­до мі­сце­вих за­ку­пок, яка за­хи­щає май­бу­тні ви­го­ди вла­сни­ків муль­ти­на" ціо­наль­них кор­по­ра­тив­них прав. Для за­без­пе­че­н­ня остан­ніх ТТП за­сно­вує Си­сте­му вре­гу­лю­ва­н­ня спо­рів між ін­ве­сто­ра­ми і дер­жа­вою (Investor"state Dispute Settlement system), ко­ри­сту­ю­чись якою, ло­яль­ні до кор­по­ра­цій суд­ді мо­жуть не­хту­ва­ти рі­ше­н­ня­ми де­мо­кра­ти­чно обра­них уря­дів [7].

По­ді­бних пра­вил не існу­ва­ло ні в 1886 р., ні в 1916 р., ні в будь"який ін" ший час до 1994 р.

США зав­жди бу­ли тор­гу­ю­чою кра­ї­ною, але не “віль­но тор­гу­ю­чою”. Чверть сто­лі­т­тя то­му тор­го­вель­на політика – у пер­шу чер­гу це під­ви­ще­н­ня або зни­же­н­ня та­ри­фів – бу­ла ін­стру­мен­том вну­трі­шньо­го еко­но­мі­чно­го роз" ви­тку. В мі­ру зро­ста­н­ня еко­но­мі­ки США роз­ши­рю­ва­ла­ся на­ша тор­гів­ля з ре­штою сві­ту. Про­тя­гом 100 ро­ків ін­ду­стрі­а­лі­за­ції пі­сля Гро­ма­дян­ської вій­ни аме­ри­кан­ська тор­гів­ля бу­ла зба­лан­со­ва­ною або ма­ла по­мір­не до­да­тне саль" до, тоб­то ми опла­чу­ва­ли наш ім­порт на­шим екс­пор­том *.

Зба­лан­со­ва­на тор­гів­ля сти­му­лю­ва­ла ефе­ктив­ні ци­кли вну­трі­шньо­го еко­но­мі­чно­го зро­ста­н­ня. Ко­ли в якійсь ком­па­нії ро­бі­тни­ки за­мі­ню­ва­ли­ся ма­ши­на­ми, отри­ма­ні від цьо­го ви­го­ди ре­ін­ве­сту­ва­ли­ся в ін­ші вну­трі­шні ви­ро­бни­цтва, що ство­рю­ва­ло но­ві ро­бо­чі мі­сця. Зба­лан­со­ва­на тор­гів­ля до" по­ма­га­ла за­без­пе­чи­ти зна­чне по­ши­ре­н­ня ви­гід від під­ви­ще­н­ня про­ду­ктив" но­сті й те­хно­ло­гі­чних змін на аме­ри­кан­ських ро­бі­тни­ків та ін­ве­сто­рів.

Пі­сля Дру­гої сві­то­вої вій­ни аме­ри­кан­ські ви­ро­бни­ки тим­ча­со­во одер" жа­ли уні­каль­ну від­но­сну пе­ре­ва­гу над за­ру­бі­жни­ми кон­ку­рен­та­ми. Зав­дя" ки цьо­му США ста­ли лі­де­ром із зни­же­н­ня та­ри­фів. Но­ва політика та­кож бу­ла і збро­єю в “хо­ло­дній вій­ні”; до­ступ до ве­ли­ко­го рин­ку США за­тьма" рю­вав все те, що міг за­про­по­ну­ва­ти Ра­дян­ський Со­юз кра­ї­нам, за ло" яль­ність яких ми кон­ку­ру­ва­ли.

По­чав­ся не­ми­ну­чий про­цес від­нов­ле­н­ня Єв­ро­пи та Япо­нії, які по­вер" ну­ли со­бі свої вла­сні рин­ки і при­йшли на рин­ки США. На­при­кін­ці 1970"х ро­ків Спо­лу­че­ні Шта­ти Аме­ри­ки ста­ли від­чу­ва­ти хро­ні­чний тор­го­вель­ний де­фі­цит, що є рин­ко­вим си­гна­лом про зни­же­н­ня кон­ку­рен­то­спро­мо­жно­сті. Пе­ред 1979 р. по­ча­ла­ся ста­гна­ція ре­аль­ної за­ро­бі­тної пла­ти аме­ри­кан­ських ро­бі­тни­ків, а по­тім – її зни­же­н­ня. З роз­па­дом СРСР у на­сту­пно­му де­ся­ти­річ­чі зни­кло та­кож і гео­по­лі­ти­чне під­грун­тя для ве­де­н­ня тор­го­вель­ної по­лі­ти­ки ча­сів “хо­ло­дної вій­ни”.

На цьо­му ета­пі істо­рії Аме­ри­ки її лі­де­рам слід бу­ло пе­ре­гля­ну­ти по­лі" ти­ку кра­ї­ни, щоб до­по­мог­ти сво­їм гро­ма­дя­нам при­сто­су­ва­ти­ся до змі­ни між­на­ро­дної си­ту­а­ції. Але у 1980"ті ро­ки до­мі­ну­ю­че ста­но­ви­ще у Ва­шинг" то­ні зайня­ли гло­баль­ні ді­ло­ві та фі­нан­со­ві уста­но­ви. За­мість то­го щоб до" по­мог­ти пра­цю­ю­чим аме­ри­кан­цям від­но­ви­ти дов­го­стро­ко­ву тен­ден­цію до під­ви­ще­н­ня за­ро­бі­тної пла­ти, про­кор­по­ра­тив­на вну­трі­шня еко­но­міч" на політика ще біль­ше по­сла­би­ла рин­ко­ву си­лу ро­бі­тни­ків по від­но­шен" ню до ка­пі­та­лу.

Істо­ри­чне під­грун­тя цих абза­ців взя­те з [8].

Те са­ме сто­су­є­ться й про­кор­по­ра­тив­ної між­на­ро­дної еко­но­мі­чної по­лі­ти" ки. По­чи­на­ю­чи з НА­ФТА, тор­го­вель­на політика США по­гли­блює ра­ди­каль" ний і ре­а­кцій­ний роз­рив з ми­ну­лим. Фа­кти­чно, від­по­від­дю на мін­ли­ві об" ста­ви­ни став до­звіл аме­ри­кан­ським кор­по­ра­ці­ям уни­кну­ти еко­но­мі­чної та со­ці­аль­ної від­по­від­аль­но­сті, яку по­кла­дає на них за­ко­но­дав­ство США.

Зокре­ма, НА­ФТА до­зво­ли­ла кор­по­ра­ці­ям США ви­ро­бля­ти про­ду­кцію в Ме­кси­ці (де де­ше­ва ро­бо­ча си­ла, не­має су­во­ро­го до­три­ма­н­ня за­ко­нів, а офі­цій­ні осо­би ща­сли­ві слу­жи­ти ін­те­ре­сам за­ру­бі­жних ін­ве­сто­рів) і про­да­ва ти цю про­ду­кцію на­зад до США. Як за­зна­чив Джордж Ка­ста­не­да, який пі­зні­ше став мі­ні­стром іно­зем­них справ Ме­кси­ки, НА­ФТА бу­ла “уго­дою для ба­га­тих і мо­гу­тніх лю­дей США, Ме­кси­ки і Ка­на­ди, уго­дою, яка фа­кти­чно від­сто­ро" ни­ла від ви­рі­ше­н­ня пи­тань зви­чай­них лю­дей у всіх трьох кра­ї­нах” [9].

НА­ФТА ста­ла зраз­ком для та­ких на­сту­пних нео­лі­бе­раль­них тор­го­вель" них угод: уго­ди про ство­ре­н­ня Сві­то­вої ор­га­ні­за­ції тор­гів­лі 1995 р., уго­ди PNTR (Permanent normal trade relations – по­стій­ні нор­маль­ні тор­го­вель­ні від­но­си­ни) з Ки­та­єм 2000 р., уго­ди CAFTA (the Central America Free Trade Agreement – Цен­траль­но­а­ме­ри­кан­ська уго­да про віль­ну тор­гів­лю) 2005 р. і Уго­ди про віль­ну тор­гів­лю між США і Ко­ре­єю 2012 р.

НА­ФТА та­кож ста­ла мо­де­л­лю для ТТП.

На­слід­ки не­ви­ко­на­них обі­ця­нок

Основ­ні ар­гу­мен­ти при­хиль­ни­ків НА­ФТА та ін­ших тор­го­вель­них угод для Кон­гре­су бу­ли та­ки­ми:

1) оскіль­ки ін­ші кра­ї­ни ма­ють ви­щі та­ри­фи, ніж США, зни­же­н­ня тор" го­вель­них бар’єрів зму­сить аме­ри­кан­ський екс­порт зро­ста­ти швид­ше, ніж ім­порт; 2) це при­ве­де до зни­кне­н­ня що­рі­чно­го тор­го­вель­но­го де­фі­ци­ту; 3) оскіль­ки екс­порт до­же­не ім­порт, а мо­жли­во, і пе­ре­ви­щить йо­го, з’яв" ля­ться ро­бо­чі мі­сця і зро­стуть зар­пла­ти.

Ко­ли НА­ФТА бу­ло ухва­ле­но, США ма­ли до­да­тне саль­до в тор­гів­лі з Мек" си­кою. Пре­зи­дент Білл Клін­тон обі­цяв, що НА­ФТА ще збіль­шить саль­до і ство­рить 200 тис. ро­бо­чих місць для аме­ри­кан­ців у пер­ші два ро­ки і 1 млн. – за п’ять ро­ків. Про­те вже на 2010 р. де­фі­цит у тор­гів­лі з Ме­кси­кою ко­шту­вав США 700 тис. ро­бо­чих місць [10].

За­хи­сни­ки НА­ФТА ви­зна­ли, що во­ни мо­гли тро­хи пе­ре­біль­ши­ти її ви" го­ди, але за­яви­ли, що втра­че­но тіль­ки най­більш низь­ко­опла­чу­ва­ні ро­бо­чі мі­сця у ни­зу ква­лі­фі­ка­цій­ної шка­ли. Як би там не бу­ло, але, на їх дум­ку, де­ше­ві то­ва­ри при­не­суть аме­ри­кан­цям біль­ше ко­ри­сті.

Про­те “ро­бо­чи­ми мі­сця­ми у ни­зу шка­ли” вва­жа­ли ті, які за­йма­ють ро" бі­тни­ки без ви­щої осві­ти, а це 2/3 ро­бо­чої си­ли! Як по­ка­зав еко­но­міст Джош Бі­венс, у 2011 р. зро­ста­н­ня тор­гів­лі з кра­ї­на­ми з низь­ким рів­нем за­ро­бі­тної пла­ти змен­ши­ло ре­аль­ні рі­чні за­ро­бі­тні пла­ти (бе­ру­чи та­кож до ува­ги зни" же­н­ня спо­жив­чих цін) пра­ців­ни­ків без ви­щої осві­ти на 1800 дол. [11].

У мі­ру то­го, як уряд США під­пи­су­вав де­да­лі біль­ше тор­го­вель­них угод, ро­бо­чі мі­сця не­у­хиль­но втра­ча­ли вже ті, хто пе­ре­бу­вав ви­ще по шка­лі. На"

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.