ECONOMIC PROBLEMS OF THE NATURE MANAGEMENT BYSTRIAKOV IHOR

Economy of Ukraine (Ukrainian) - - Contents - Ста­т­тя на­ді­йшла до ре­да­кції 13 ли­пня 2018 р. The article was received by the Editorial staff on July 13, 2018.

– Spatial concept of rationale behind ecological and economic development

A model of spatial ordering of sustainable ecological and economic development is proposed on the example of economically efficient use of natural resource assets. The author emphasizes the expediency of focusing on decentralized form of managing the process of ensuring the ecological and economic development of territories taking into account the relevant competencies of local economic systems within the limits of definition of their communicative fields.

Keywords: space; time; concept; ecological and economic development; management; natural resources; financial and economic mechanism; communications; decentralization. References 15; Figures 2.

Для Укра­ї­ни пи­та­н­ня ви­зна­че­н­ня сво­го на­ціо­наль­но­го про­сто­ру роз­ви­тку є на­галь­ним і не по­тре­бує осо­бли­вих до­ка­зів. Утім, су­ча­сний світ су­спіль­них від­но син ви­су­ває свої ви­мо­ги до йо­го іден­ти­фі­ка­ції. Це пов’яза­но на­сам­пе­ред з уяв­лен ня­ми про да­ну ка­те­го­рію, що на­зи­ва­є­ться “про­стір”, як ста­ру, але во­дно­час по­стій­но онов­лю­ва­ну із змі­ною па­ра­ди­гмаль­них то­чок зо­ру. Ва­жли­вим є і те, що в ра­зі ігно­ру­ва­н­ня цьо­го ми при­ре­че­ні на про­ду­ку­ва­н­ня за­ста­рі­лих форм ор­га­ні­за­ції сво­єї го­спо­дар­ської ді­яль­но­сті, тоб­то по­стій­но пе­ре­бу­ва­ти­ме­мо в ро­лі “на­здо­га­ня ючо­го”, що є до­ста­тньо не­без­пе­чним. Спи­ра­ю­чись на вка­за­ні твер­дже­н­ня, до­ціль­но звер­ну­ти ува­гу на ме­то­до­ло­гі­чну скла­до­ву пи­та­н­ня са­ме роз­бі­жно­стей у ро­зу­мін­ні го­спо­дар­ських про­сто­рів рі­зно­рі­дних суб’єкт суб’єктних зв’яз­ків, зо кре­ма, у су­то еко­но­мі­чній ді­яль­но­сті. При­чи­на по­ля­гає в то­му, що рі­зне ро­зу­мі­н­ня по­ля ді­яль­но­сті при­зво­дить до не­узго­дже­ної ре­фле­ксії на ви­кли­ки, які зав­жди ви­ни­ка­ють як у про­це­сі ко­му­ні­ка­тив­них обмі­нів, так і при ви­бо­рі кон­кре­тних управ­лін­ських дій що­до їх упо­ряд­ку­ва­н­ня. При цьо­му ва­жли­вим є не тіль­ки ме­то до­ло­гі­чне ви­зна­че­н­ня “про­сто­ру” як та­ко­го, але й ви­яв­ле­н­ня шля­хів ім­пле­мен та­ції цьо­го зна­н­ня у пра­кти­ку управління роз­ви­тком.

Що­до пер­шо­го пи­та­н­ня, то слід від­зна­чи­ти, що для еко­но­мі­ста “про­стір” у тра­ди­цій­но­му ро­зу­мін­ні зав­жди окре­слює ме­жі від­по­від­ної сфе­ри ді­яль­но­сті або еко­но­мі­чних по­то­ків. Біль­ше то­го, ряд еко­но­мі­стів те­о­ре­ти­ків роз­гля­да­ють еко но­мі­чний про­цес “ззов­ні”, а не “зсе­ре­ди­ни”. На це звер­нув ува­гу ще В. Ой­кен у сво­їй го­лов­ній пра­ці “Основ­ні прин­ци­пи еко­но­мі­чної по­лі­ти­ки” [1]. Однак, ін­тер­пре­ту­ю­чи це твер­дже­н­ня, слід під­кре­сли­ти не­об­хі­дність на­да­н­ня йо­му су­час но­го ви­гля­ду. Йде­ться про те, щоб ди­стан­ці­ю­ва­ти­ся від тра­ди­цій­них, зна­чною мі­рою кла­си­чних по­гля­дів у бік по­стне­кла­си­чно­го, по­стін­ду­стрі­аль­но­го ви­зна­чен ня еко­но­мі­чних про­це­сів. Тут ма­є­ться на ува­зі зо­се­ре­дже­н­ня на скла­до­вій со­ці­аль но еко­но­мі­чних від­но­син, а са­ме – на ка­те­го­рії “ін­те­рес”. Як ві­до­мо, ін­те­ре­си ви сту­па­ють прі­о­ри­те­тним фа­кто­ром су­спіль­но­го роз­ви­тку в ці­ло­му, оскіль­ки слу­гу ють вну­трі­шнім дже­ре­лом роз­ви­тку еко­но­мі­чних про­це­сів со­ці­аль­но еко­но­мі­чних си­стем будь яко­го ти­пу. Біль­ше то­го, сьо­го­дні ми акцен­ту­є­мо ува­гу на змі­щен­ні акцен­тів з істин­но ма­те­рі­аль­но­го ви­ро­бни­цтва на сфе­ру не­ма­те­рі­аль­них фа­кто­рів, що зу­мов­лю­ють ха­ра­ктер мо­ти­ва­цій лю­дей, і та­ким чи­ном на­чеб­то роз­ши­рю­є­мо ме­жі, вхо­дя­чи у пло­щи­ну іна­кшо­го па­ра­ме­три­чно­го про­сто­ру, на що сво­го ча­су звер­тав ува­гу Й. Шум­пе­тер [2].

Що­до дру­го­го пи­та­н­ня. Ім­пле­мен­та­ція но­вих по­гля­дів у пра­кти­чну пло­щи­ну по­тре­бує та­кож від­по­від­них по­яснень. Ві­до­мо, що будь який еко­но­мі­чний про­цес су­про­во­джу­є­ться спе­ци­фі­ка­ці­єю прав вла­сно­сті суб’єктів го­спо­да­рю­ва­н­ня. Вод но­час ви­ни­ка­ють пи­та­н­ня іден­ти­фі­ка­ції по­то­ку транс­а­кцій, що іні­ці­ю­є­ться узго дже­н­ням еко­но­мі­чних ін­те­ре­сів суб’єктів го­спо­да­рю­ва­н­ня та впо­ряд­ку­ва­н­ня зис ку від пе­ред­ба­чу­ва­них та отри­му­ва­них ре­зуль­та­тів ті­єї чи ін­шої ді­яль­но­сті. От­же, сту­пінь узго­дже­но­сті еко­но­мі­чних ін­те­ре­сів пе­ред­ба­чає зба­лан­со­ва­не спів­від­но ше­н­ня транс­а­кцій­них ви­трат одно­го суб’єкта го­спо­да­рю­ва­н­ня з ти­ми ви­тра­та­ми, які має ін­ший суб’єкт. На­чеб­то все зро­зумі­ло, але на­справ­ді ме­ре­же­вий ха­ра­ктер спів­від­но­шень ускла­днює кар­ти­ну, оскіль­ки вво­дить в обіг ка­те­го­рію не­лі­ній­но­го ча су. І тут до­ціль­но, на наш по­гляд, звер­ну­ти ува­гу на одну з ідей ви­да­тної лю­ди­ни –

А. Ейн­штей­на, що проблеми не мо­жна ви­рі­ши­ти в рам­ках по­нять, які їх по­ро­ди ли [3, с. 3]. Са­ме на цьо­му по­бу­до­ва­но ста­т­тю, що пре­зен­ту­є­ться чи­та­чам.

От­же, ме­та стат­ті – роз­кри­ти го­лов­ні озна­ки про­сто­ро­во­го кон­це­пту управ лі­н­ня еко­но­мі­чним роз­ви­тком з при­ро­дно ре­сур­сним еко­ло­гі­чним на­хи­лом че­рез опи­са­н­ня до­ся­гне­н­ня по­зи­тив­них ре­зуль­та­тів з то­чки зо­ру ви­ко­ри­ста­н­ня ка­те­го­рії “про­стір час” як ди­на­мі­чно­го про­це­су.

Ка­те­го­рія “про­сті­р3час”

До­ціль­ність зо­се­ре­дже­н­ня ува­ги на за­галь­но­му ме­то­до­ло­гі­чно­му аспе­кті роз кри­т­тя ка­те­го­рії “про­стір час” зу­мов­лю­є­ться не­об­хі­дні­стю вста­нов­ле­н­ня ру­шій ної си­ли, що ви­зна­чає по­бу­до­ву будь яко­го, у то­му чи­слі пре­дме­тно­го, пер­це­пту аль­но­го про­сто­ру, вклю­ча­ю­чи та­кож го­спо­дар­ський про­стір. Не вда­ю­чись у де таль­ний роз­гляд ці­єї ка­те­го­рії, що мо­жна зро­би­ти че­рез зна­йом­ство з ве­ли­кою кіль­кі­стю пу­блі­ка­цій на цю те­му, зо­се­ре­ди­мо ува­гу на одній ду­же ва­жли­вій де­та­лі у пра­кти­ці еко­но­мі­чно­го управління: не­ро­зрив­ній єд­но­сті ча­су і про­сто­ру.

Ка­те­го­рії про­сто­ру і ча­су, що від­обра­жа­ють фор­ми бу­т­тя ма­те­рії, тра­ди­цій­но ви­вча­ю­ться з двох по­зи­цій: суб­стан­ці­аль­ної та ре­ля­цій­ної. Пер­ша роз­гля­дає про­стір і час як осо­бли­ві су­тно­сті, що існу­ють са­мі по со­бі, не­за­ле­жно від ма те­рі­аль­них об’єктів, а дру­га – як осо­бли­ві від­но­си­ни між об’єкта­ми і про­це­са­ми. Під­кре­сли­мо, те­о­рія А. Ейн­штей­на до­ве­ла, що в ре­аль­но­му фі­зи­чно­му сві­ті про сто­ро­ві та ча­со­ві ін­тер­ва­ли змі­ню­ю­ться при пе­ре­хо­ді від одні­єї си­сте­ми від­лі­ку до ін­шої. Остан­нє має осо­бли­ве зна­че­н­ня. Са­ме те­о­рія від­но­сно­сті роз­кри­ла на яв­ність фун­да­мен­таль­но­го зв’яз­ку між про­сто­ром і ча­сом, по­ка­зав­ши, що у при ро­ді існує єди­ний про­стір час. І що най­ва­жли­ві­ше – про­стір і час ви­сту­па­ють як йо­го своє­рі­дні про­е­кції, на яких акцен­ту­є­ться ува­га за­ле­жно від ха­ра­кте­ру про це­сів, що роз­гля­да­ю­ться. Спи­ра­ю­чись на цей по­сил, мо­жна ви­су­ну­ти гі­по­те­зу що до прин­ци­по­вої мо­жли­во­сті за­сто­су­ва­н­ня да­них ви­снов­ків до ви­вче­н­ня еко но­мі­чних про­це­сів. У та­ко­му ра­зі, змі­ню­ю­чи еко­но­мі­чний про­стір, мо­же­мо під­сві­до­мо за­да­ва­ти не­лі­ній­ність про­хо­дже­н­ня ча­су, і, нав­па­ки, змі­ню­ю­чи на­прям ча­су – змі­ню­ва­ти про­стір. За та­ко­го під­хо­ду та­кож мо­жна го­во­ри­ти про про­сто­ро ву ін­тер­пре­та­цію у тра­кту­ван­ні ци­клів як фор­ми ви­ни­кне­н­ня своє­рі­дної ча­со­вої пе­тлі вна­слі­док де­фор­ма­ції еко­но­мі­чно­го про­сто­ру. Са­ме на осно­ві цьо­го мо­жна зро­би­ти ло­гі­чне при­пу­ще­н­ня, що для уни­кне­н­ня по­яви ча­со­вих пе­тель не­об­хі­дно по­стій­но онов­лю­ва­ти ме­то­до­ло­гі­чні ме­ха­ні­зми фор­му­ва­н­ня на­сам­пе­ред но­во­го ти­пу про­сто­ру.

Еко­но­мі­чний про­стір

Зо­се­ре­джу­ю­чи ува­гу на ка­те­го­рії “еко­но­мі­чний про­стір”, за­зна­чи­мо, що на сьо­го­дні сфор­мо­ва­но де­кіль­ка по­зи­цій у її па­ра­ди­гмаль­но­му ро­зу­мін­ні [4; 5; 6; 7]. Ма­ю­ться на ува­зі три більш менш уста­ле­них під­хо­ди до її тра­кту­ва­н­ня: те­ри то­рі­аль­ний, ре­сур­сний та ін­фор­ма­цій­ний [5]. З по­зи­цій те­ри­то­рі­аль­но­го під­хо­ду “еко­но­мі­чний про­стір – це на­си­че­на те­ри­то­рія, що вмі­щує без­ліч об’єктів і зв’яз ків між ни­ми: на­се­ле­ні пун­кти, про­ми­сло­ві під­при­єм­ства, го­спо­дар­сько осво­є­ні та ре­кре­а­цій­ні пло­щі, транс­порт­ні та ін­же­нер­ні ме­ре­жі то­що” [8, с. 26]. Ре­сур­сний під­хід ви­зна­чає еко­но­мі­чний про­стір як су­ку­пність “еко­но­мі­чних дій”, під яки­ми ро­зу­мі­є­ться “пев­ний зв’язок між ці­ля­ми і за­со­ба­ми, а та­кож пе­ре­дба­ча­є­ться особ ли­вий ха­ра­ктер са­мої дії” [9, с. 19].

Ін­фор­ма­цій­ний під­хід тра­ктує еко­но­мі­чний про­стір в основ­но­му че­рез ча­сти ни ін­фор­ма­цій­ної скла­до­вої еко­но­мі­чно­го про­це­су. Мо­жна по­го­ди­ти­ся з де­яки­ми

до­слі­дни­ка­ми, що еко­но­мі­чний про­стір фор­му­є­ться ін­фор­ма­цій­ни­ми по­то­ка­ми, які цир­ку­лю­ють між го­спо­да­рю­ю­чи­ми суб’єкта­ми, і са­ме во­ни ви­зна­ча­ють струк ту­ру цьо­го про­сто­ру, але в шир­шо­му ро­зу­мін­ні [5]. Зокре­ма, під­кре­сли­мо, що та кий під­хід дає мо­жли­вість зо­се­ре­ди­ти ува­гу на тій ча­сти­ні вза­є­мо­дії суб’єктів гос по­да­рю­ва­н­ня, яка сто­су­є­ться транс­а­кцій рі­зно­го по­хо­дже­н­ня, що від­бу­ва­ю­ться зав­дя­ки обмі­ну ін­фор­ма­ці­єю, та за­без­пе­чує вхо­дже­н­ня в за­галь­ний ін­фор ма­цій­ний по­тік. Та­ким чи­ном, ін­фор­ма­цій­ний під­хід дає мо­жли­вість ви­зна­чи­ти еко­но­мі­чний про­стір у ка­те­го­рі­ях так зва­ної про­це­сної економіки, або економіки по­то­ків. Са­ме з ура­ху­ва­н­ням ска­за­но­го ми роз­гля­да­є­мо аб­стра­ктну мо­дель еко но­мі­чно­го про­сто­ру з по­зи­ції за­галь­но­го тра­кту­ва­н­ня то­по­ло­гі­чно­го про­сто­ру, який яв­ляє со­бою від­по­від­ну мно­жи­ну, що сфор­мо­ва­на з еле­мен­тів будь якої при ро­ди, в якій тим чи ін­шим спосо­бом вста­нов­лю­ю­ться гра­ни­чні спів­від­но­ше­н­ня. У та­ко­му ра­зі еко­но­мі­чний про­стір ха­ра­кте­ри­зу­є­ться як су­ку­пність від­но­син між еко­но­мі­чни­ми суб’єкта­ми та си­сте­ма­ми, що їх упо­ряд­ко­ву­ють і ди­на­мі­чно роз­ви ва­ю­ться в ча­сі. Це має да­ле­к­ося­жні на­слід­ки, оскіль­ки від фі­зи­чних, пер­це­пту­аль них ознак про­сто­ру ве­де нас у пло­щи­ну ви­вче­н­ня вір­ту­аль­них спів­від­но­шень. Та­кий фе­но­мен по­тре­бує окре­мої ува­ги, однак у ме­жах да­ної стат­ті під­кре­сли­мо ва­жли­ві мо­мен­ти. По пер­ше, про­ти­став­ле­н­ня за­зна­че­них під­хо­дів у тра­кту­ван­ні ка­те­го­рії “еко­но­мі­чний про­стір” зні­ма­є­ться у пло­щи­ні по­стне­кла­си­чної до­слі­дни­цької ме­то­до­ло­гії, оскіль­ки вка­зує на не­об­хі­дність вра­ху­ва­н­ня фа­кто­ра їх до­мі­нан­тно­го іє­рар­хі­чно­го спів­від­но­ше­н­ня. По дру­ге, в будь яко­му ви­пад­ку оче­ви­дно, що про­бле­ма пе­ре­хо­дить у ко­му­ні­ка­тив­ну пло­щи­ну. То­му да­лі це пи­та­н­ня роз­гля­не­мо де­таль­ні­ше.

Ко­му­ні­ка­тив­ні озна­ки про­сто­ру

Зо­се­ре­дже­н­ня да­ної стат­ті на ко­му­ні­ка­тив­них озна­ках про­сто­ру не є ви­пад­ко вим. Оскіль­ки су­ча­сна еко­но­мі­ка є еко­но­мі­кою про­це­сів і по­то­ків, то, зві­сно, пе ре­дба­ча­є­ться на­яв­ність ко­му­ні­ка­цій. Біль­ше то­го, еко­но­мі­чний про­стір фор му­є­ться ін­фор­ма­цій­ни­ми по­то­ка­ми, які цир­ку­лю­ють між го­спо­да­рю­ю­чи­ми суб’єкта­ми, і са­ме во­ни ви­зна­ча­ють стру­кту­ру цьо­го про­сто­ру. Осо­бли­во це сто су­є­ться су­спіль­ства по­стін­ду­стрі­аль­но­го ти­пу роз­ви­тку з до­мі­ну­ва­н­ням енер­гії та ін­фор­ма­ції. Вза­га­лі, са­ме фактор ко­му­ні­ка­ції фор­мує та­кі від­но­си­ни між еко но­мі­чни­ми про­це­са­ми суб’єктів го­спо­да­рю­ва­н­ня, які за­без­пе­чу­ють отри­ма­н­ня ба­жа­них ре­зуль­та­тів чи ефе­ктів від еко­но­мі­чної ді­яль­но­сті в су­ку­пно­му го­спо дар­сько­му про­це­сі. От­же, на­ле­жне ко­му­ні­ка­тив­не по­ле за­без­пе­чує зни­же­н­ня па ра­ме­трів три­ва­ло­сті транс­а­кцій, а від­так, і ви­трат, що від­по­від­а­ти­муть прийня­то му рів­ню. Мо­жна при­пу­сти­ти, що чим ви­щим є рі­вень кон­цен­тра­ції ко­му­ні­ка­тив но­го по­ля, тим кра­щою є кон­ку­рен­то­спро­мо­жність вклю­че­них до ньо­го суб’єктів го­спо­да­рю­ва­н­ня що­до ана­ло­гі­чних суб’єктів по­за йо­го ме­жа­ми. Ро­з­гля­да­ю­чи еко но­мі­чний по­тік як від­по­від­ну су­ку­пність ін­фор­ма­тив­но енер­ге­ти­чних ко­ре­ля­цій, що ру­ха­ю­ться в еко­но­мі­чно­му про­сто­рі че­рез вза­є­мо­дію суб’єктів го­спо­да­рю­ван ня, а еко­но­мі­чний обо­рот – як си­сте­му вза­є­мозв’яз­ків між ни­ми, мо­жна по­ба­чи ти мі­сце ко­му­ні­ка­тив­но­го фа­кто­ра як окре­мо­го ви­ду про­сто­ру або по­ля. Так, ко му­ні­ка­тив­не по­ле вста­нов­лює ре­жим швид­ко­сті еко­но­мі­чно­го обі­гу від­по­від­них еко­но­мі­чних по­то­ків і, по су­ті, ви­зна­чає ма­три­цю еко­но­мі­чно­го про­сто­ру як та­ко го. Тут до­ціль­но під­кре­сли­ти, що ко­му­ні­ка­ції слід ви­бу­до­ву­ва­ти в ру­слі за­без­пе че­н­ня про­це­су за­по­бі­га­н­ня ви­сна­жен­ню при­ро­дно еко­ло­гі­чно­го по­тен­ці­а­лу нав ко­ли­шньо­го се­ре­до­ви­ща, про що йти­ме­ться да­лі.

По­вер­та­ю­чись до ка­те­го­рії “ко­му­ні­ка­ція”, не­об­хі­дно зо­се­ре­ди­ти ува­гу на де яких ме­то­до­ло­гі­чних аспе­ктах. По пер­ше, в да­ній стат­ті “ко­му­ні­ка­ція” роз­гля­да ється в ши­ро­ко­му сен­сі як система, в якій ре­а­лі­зу­ю­ться про­цес вза­є­мо­дії суб’єктів го­спо­да­рю­ва­н­ня, а та­кож спосо­би та за­со­би їх спіл­ку­ва­н­ня, що до­зво­ля­ють ство рю­ва­ти, пе­ре­да­ва­ти і при­йма­ти рі­зно­ма­ні­тну ін­фор­ма­цію, зокре­ма, еколого еко но­мі­чно­го ха­ра­кте­ру.

По дру­ге, із за­вер­ше­н­ням пе­рі­о­ду “ве­ли­ких на­ра­ти­вів” при­йшла епо­ха так зва них “ки­шень­ко­вих сві­тів”. Ця по­зи­ція є ду­же ва­жли­вою, оскіль­ки по­ши­рю­є­ться май же на всі лан­ки жит­тє­вих ци­клів. Пи­та­н­ня по­ля­гає в то­му, що про­це­си ускла­днен ня ко­му­ні­ка­ції на фо­ні фор­му­ва­н­ня но­вих фор­ма­тів, тим не менш, як не па­ра­док саль­но, по­вер­та­ють скла­дні фор­ми ор­га­ні­за­ції люд­сько­го бу­т­тя у при­ро­дний стан не­ро­зрі­знен­ної ком­пле­ксно­сті. Чим скла­дні­ши­ми є стру­кту­ри на­шо­го спіл­ку­ван ня, тим мен­ше в них мі­сти­ться спе­ци­фі­чно люд­сько­го. Це зму­шує за­но­во ви­зна­ча ти мі­сце при­ро­дно еко­ло­гі­чно­го в су­ча­сно­му сві­ті ко­му­ні­ка­тив­них від­но­син.

По тре­тє, ста­но­вить ін­те­рес ви­зна­че­н­ня ко­му­ні­ка­цій­но­го фа­кто­ра як по­ля, яке за­знає впли­ву ко­му­ні­ка­тив­них ре­во­лю­цій, що ха­ра­кте­ри­зу­ю­ться стриб­ка­ми, зу­мов­ле­ни­ми те­хно­ло­гі­я­ми за­со­бів не тіль­ки що­до ви­ро­бле­н­ня та пе­ре­да­н­ня ін­фор­ма­ції, але й со­ці­аль­них умов її роз­по­всю­дже­н­ня, а го­лов­не – її спо­жи­ва­н­ня. Мо­жна го­во­ри­ти про те, що лю­ди­на, фор­му­ю­чи вла­сний сві­то­гляд на осно­ві ін­ди­ві­ду­аль­но­го та со­ці­аль­но­го до­сві­ду, во­дно­час транс­фор­мує і ко­му­ні­ка­тив­не по­ле, яке, на від­мі­ну від ко­му­ні­ка­тив­но­го про­сто­ру, що ха­ра­кте­ри­зу­є­ться ста­ном суб’єктів у ко­жний кон­кре­тний мо­мент, є аре­а­лом, де від­бу­ва­є­ться по­єд­на­н­ня рі­зно ти­по­вих ко­му­ні­ка­цій. Та­ким чи­ном, про­стір від­по­від­ає вла­сти­во­стям дис­кре­тно­сті, а по­ле – кон­ти­ну­аль­но­сті.

Та­ке роз­рі­зне­н­ня зу­мов­лю­є­ться не­об­хі­дні­стю від­обра­же­н­ня спе­ци­фі­ки фор му­ва­н­ня еко­но­мі­чно­го про­сто­ру з ме­тою по­єд­на­н­ня трьох під­хо­дів до йо­го ви­зна че­н­ня, а са­ме: те­ри­то­рі­аль­но­го, ре­сур­сно­го та ін­фор­ма­цій­но­го. На­яв­ність фа­кту вза­є­мо­про­ни­кне­н­ня та пе­ре­ти­ну опи­са­них на осно­ві цих під­хо­дів про­сто­рів ха ра­кте­ри­зує по­льо­ву стру­кту­ру окре­мих при­ро­дно го­спо­дар­ських об’єктів. Оскіль­ки ре­аль­ний еко­но­мі­чний про­стір скла­да­є­ться із суб’єкт об’єктної мно­жи ни, то по­ле як та­ке прив­но­сить озна­ки єд­но­сті, не­зва­жа­ю­чи на ча­сто су­пе­ре­чли вий ха­ра­ктер їх вза­є­мо­дії.

Уні­вер­саль­на мо­дель еколого еко­но­мі­чно­го роз­ви­тку

Ево­лю­ція си­сте­ми ко­му­ні­ка­цій зму­шує суб’єктів го­спо­да­рю­ва­н­ня по но­во­му вза­є­мо­ді­я­ти з нав­ко­ли­шнім се­ре­до­ви­щем. Еколого еко­но­мі­чне ко­ду­ва­н­ня про сто­ру жит­тє­ді­яль­но­сті по­сту­по­во стає пов­сяк­ден­ною ре­аль­ні­стю і фор­мує від­по­від­ні ко­гні­тив­ні фрей­ми. Зна­чу­щим мо­мен­том при цьо­му стає по­шук су­час них форм еко­но­мі­чно­го са­мо­за­без­пе­че­н­ня функціонування еко­ло­гі­чних си­стем на рів­ні ви­мог що­до їх без­пе­чно­го існу­ва­н­ня. У да­но­му ра­зі ма­є­ться на ува­зі до­сяг не­н­ня ме­та на­ра­тив­но­го ефе­кту за ра­ху­нок ви­ко­ри­ста­н­ня дис­кре­тних ін­кор­по ра­цій у ме­жах за­галь­них ме­то­дів де­цен­тра­лі­зо­ва­но­го управління те­ри­то­рі­аль­ним про­сто­ром.

Да­ний під­хід пов­ною мі­рою ре­а­лі­зу­є­ться в ме­жах так зва­ної “пла­тформ­ної економіки”. За­зна­чи­мо, що оста­н­ня ста­но­вить ін­те­рес, адже як фе­но­мен мак ро­еко­но­мі­чно­го рів­ня дає орі­єн­ти­ри на змі­ну ме­ха­ні­зму фор­му­ва­н­ня вар­то­сті на­сту­пної про­ми­сло­вої революції на ни­зо­во­му рів­ні. Еколого еко­но­мі­чне спря­му ва­н­ня кон­це­пту ста­ло­го роз­ви­тку в да­но­му ро­зу­мін­ні впи­су­є­ться в за­галь­ні тен

ден­ції, що пов’яза­но з транс­фор­ма­ці­єю ро­бо­ти рин­ків у на­пря­мі по­ши­ре­н­ня ме ре­же­вих вза­є­мо­дій, за ра­ху­нок чо­го тра­ди­цій­не по­ня­т­тя еко­си­сте­ми роз­ши рю­є­ться, оскіль­ки за по­ді­бни­ми до при­ро­дних еко­си­стем­ни­ми за­ко­на­ми по­чи­нає роз­ви­ва­ти­ся й бі­знес. Новітній прин­цип го­спо­да­рю­ва­н­ня ре­а­лі­зу­є­ться в ре­зуль та­ті вза­є­мо­дії пла­тформ з бі­знес еко­си­сте­ма­ми, що є ха­ра­ктер­ним для умов но­вої про­ми­сло­вої революції [10; 11]. Ва­жли­вим є те, що в та­кій мо­де­лі роз­ви­тку, на від­мі­ну від зви­чай­ної, для на­да­н­ня про­ду­ктів і по­слуг ком­па­нії ство­рю­ють те­хно ло­гі­чні пла­тфор­ми, які да­ють мо­жли­вість рі­зним рин­ко­вим грав­цям за прин­ци пом кла­сте­ри­за­ції са­мим ство­рю­ва­ти но­ві про­ду­кти і по­слу­ги та обмі­ню­ва­ти­ся спіль­но ство­ре­ни­ми цін­но­стя­ми [12]. Цей аспект є ду­же ва­жли­вим при ор­га­ні­за­ції спіль­ної ді­яль­но­сті об’єд­на­них те­ри­то­рі­аль­них гро­мад, тоб­то має ва­го­ме при­клад не зна­че­н­ня. Під­кре­сли­мо, якщо ін­ду­стрі­аль­на еко­но­мі­ка пе­ред­ба­чає по­слі­дов­ну та одно­спря­мо­ва­ну лі­нію фор­му­ва­н­ня вар­то­сті, де еко­но­мія до­ся­га­є­ться за ра­ху нок зни­же­н­ня мар­жи­наль­них ви­трат зав­дя­ки ефе­кту мас­шта­бу, то пла­тформ­на еко­но­мі­ка ви­грає за умов ста­нов­ле­н­ня бі­знес еко­си­стем, у яких рі­зні рин­ко­ві аген­ти мо­жуть вза­є­мо­ді­я­ти ра­зом що­до ство­ре­н­ня спіль­ної цін­но­сті (shared value) [13]. На від­мі­ну від жорс­тких лан­цюж­ків ми­ну­ло­го, бі­знес еко­си­сте­ми яв­ля­ють со­бою роз­по­ді­ле­ні, ада­птив­ні, від­кри­ті со­ціо­те­хні­чні си­сте­ми, що фун­кціо­ну­ють на за­са­дах са­мо­ор­га­ні­за­ції, мас­шта­бо­ва­но­сті та стій­ко­сті (sustainability) [14]. Еко но­мі­чний ефект при цьо­му фор­му­є­ться уча­сни­ка­ми бі­знес еко­си­стем: чим біль­ши­ми є їх кіль­кість і рі­зно­ма­ні­т­тя, тим шир­ши­ми ви­яв­ля­ю­ться мо­жли­во­сті спра­ве­дли­во­го роз­по­ді­лу ство­ре­ної вар­то­сті та, від­по­від­но, ге­не­ра­ції но­вої. Плат фор­ма ви­ма­гає швид­ко­го ви­ве­де­н­ня на ри­нок но­вих про­ду­ктів і по­слуг на умо­вах до­ся­гне­н­ня ви­со­кої ада­птив­но­сті до по­треб та ін­те­ре­сів за­ді­я­них уча­сни­ків про­це су го­спо­да­рю­ва­н­ня. Ві­до­мо, що ме­ре­же­вий ефект дво­сто­рон­ньо­го рин­ку ви­ни­кає за ра­ху­нок то­го, що ко­ри­сту­ва­чі (за­зви­чай твор­ці про­ду­кту і спо­жи­ва­чі) ство­рю ють до­да­ну вар­тість, отри­му­ю­чи вза­є­мо­ви­гі­дні пе­ре­ва­ги. У та­ко­му ра­зі ви­со­кий роз­ви­ток про­сто­ро­вих ме­реж до­зво­ляє не тіль­ки за­лу­ча­ти ве­ли­ку кіль­кість рі­зних рин­ко­вих грав­ців, але й збіль­шу­ва­ти мо­жли­во­сті ство­ре­н­ня до­да­ної вар­то­сті. Во­дно­час ви­со­кий сту­пінь роз­ви­ну­то­сті ін­фра­стру­кту­ри (транс­порт, ко­му­ні­ка­ції, енер­гія) дає мо­жли­вість пла­тфор­мі ста­ти по­всю­дною, екс­те­ри­то­рі­аль­ною [15].

Тут ви­ни­кає не­об­хі­дність транс­фор­ма­ції тра­ди­цій­них ор­га­ні­за­цій­них схем ме не­джмен­ту в на­пря­мі ор­га­ні­за­ції ді­яль­но­сті на осно­ві кон­стру­ю­ва­н­ня май­бу­тньо го че­рез про­е­кцію ми­ну­ло­го до­сві­ду у ви­гля­ді ідеї про­е­кту. Са­ме прое­кт­ний під­хід пе­ред­ба­чає фор­му­ва­н­ня бі­знес еко­си­сте­ми, тоб­то від­по­від­но­го ме­та про­сто­ру, в яко­му на­ро­джу­є­ться, ре­а­лі­зу­є­ться і спо­жи­ва­є­ться прое­кт­ний про­дукт. Су­тність цьо­го про­сто­ру, зокре­ма, пе­ред­ба­чає фор­му­ва­н­ня акти­вів при­ро­дно­го по­хо­джен ня. Уто­чни­мо, що змі­сто­ві озна­ки при­ро­дно­го акти­ву ба­зу­ю­ться на вра­ху­ван­ні за галь­них вла­сти­во­стей акти­ву як та­ко­го. По пер­ше, він, згі­дно з прое­кт­ним під­хо дом, за­без­пе­чує са­ме ймо­вір­ні, по­тен­ці­аль­ні еко­но­мі­чні ви­го­ди від ви­ко­ри­ста­н­ня у май­бу­тній го­спо­дар­ській ді­яль­но­сті. Так, при­ро­дно ре­сур­сний по­тен­ці­ал, бу­ду чи за­лу­че­ним до го­спо­дар­сько­го обо­ро­ту окре­мо, у скла­ді або ком­пле­ксно з ін­ши ми акти­ва­ми, пря­мо чи опо­се­ред­ко­ва­но спри­яє збіль­шен­ню май­бу­тніх чи­стих гро­шо­вих по­то­ків. По дру­ге, в усіх уча­сни­ків ло­гі­сти­чно­го лан­цю­га ви­ко­ри­ста­н­ня акти­ву має бу­ти мо­жли­вість пов­но­цін­но отри­му­ва­ти і кон­тро­лю­ва­ти ви­го­ду від цьо­го про­це­су. По тре­тє, пра­во­вий акт або по­дія, що ха­ра­кте­ри­зу­ю­ться пра­во­ви ми на­слід­ка­ми, у ре­зуль­та­ті яких ви­ни­кло пра­во отри­ма­н­ня або кон­тро­лю ви­гід від ви­ко­ри­ста­н­ня акти­ву, на цей мо­мент по­вин­ні вже від­бу­ти­ся, тоб­то ви­бу­до­ва­но

не­об­хі­дну ін­сти­ту­цій­ну скла­до­ву (ор­га­ні­зо­ва­но прое­кт­ну ком­па­нію, укла­де­но уго ду про від­но­си­ни кон­це­сії то­що).

Та­ким чи­ном, клю­чо­вою озна­кою при­ро­дно­го акти­ву є еко­но­мі­чна від­да­ча в ре зуль­та­ті йо­го ви­ко­ри­ста­н­ня в еко­но­мі­чній ді­яль­но­сті. Основ­ною ха­ра­кте­ри­сти­кою акту­аль­ної, або по­тен­ці­аль­ної, ви­го­ди, що мо­жуть отри­ма­ти суб’єкти го­спо­да­рю­ван ня від за­лу­че­н­ня ре­сур­су в еко­но­мі­чний обіг, слід вва­жа­ти від­по­від­ну став­ку до­хо­ду на оці­не­ну вар­тість акти­ву (став­ку до­хо­ду на ка­пі­тал), яка по­вин­на пе­ре­ви­щу­ва­ти став­ку до­хо­ду від аль­тер­на­тив­но­го ви­ко­ри­ста­н­ня ре­сур­су, перш за все – нор­му до­хі­дно­сті в да­ній сфе­рі го­спо­да­рю­ва­н­ня чи у кра­ї­ні в ці­ло­му (став­ку дис­кон­ту­ван ня). У мо­де­лі прое­кт­но ді­яль­ні­сно­го під­хо­ду при­ро­дний актив має свої ха­ра­ктер­ні озна­ки (прив’яз­ка в за­галь­но­му ви­пад­ку до те­ри­то­рії, за­галь­но­на­ро­дний ха­ра­ктер вла­сно­сті на актив, до­вір­че управління акти­вом то­що), на які не­об­хі­дно зва­жа­ти, оскіль­ки це сто­су­є­ться без­по­се­ре­дньо пер­спе­ктив­но­го мо­де­лю­ва­н­ня пев­них на пря­мів ви­ко­ри­ста­н­ня акти­вів для ма­кси­мі­за­ції чи­сто­го до­хо­ду (new economic welfare).

На­то­мість актив пе­ред­ба­чає ін­сти­ту­ціо­наль­ну ін­те­гра­цію ре­сур­су у про­сто­ро­ву си­сте­му (рис. 1). Для йо­го пе­ре­тво­ре­н­ня на пов­но­цін­ний актив не­об­хі­дно при­род ний ка­пі­тал вклю­чи­ти до го­спо­дар­сько­го обі­гу. У свою чер­гу, це по­тре­бує роз­роб­ки пев­но­го ор­га­ні­за­цій­но еко­но­мі­чно­го ме­ха­ні­зму що­до їх вклю­че­н­ня у від­по­від­ні ін­фор­ма­цій­но енер­ге­ти­чні по­то­ки. Та­ким чи­ном, з роз­ви­тком під­при­єм­ни­цьких стру­ктур за ра­ху­нок при­ро­дних ре­сур­сів від­бу­ва­ю­ться онов­ле­н­ня еко­но­мі­чно­го про­сто­ру, впо­ряд­ку­ва­н­ня ха­ра­кте­ру вза­є­мо­дії еко­но­мі­чних акто­рів, а на­при­кін­ці – під­ви­ще­н­ня рів­ня кон­ку­рен­то­спро­мо­жно­сті те­ри­то­рі­аль­них утво­рень у ці­ло­му.

Рис. 1. При­ро­дно ресурсні акти­ви у си­сте­мі впо­ряд­ку­ва­н­ня про­сто­ро­во­го роз­ви­тку Роз­ро­бле­но ав­то­ром.

Крім то­го, ду­же ва­жли­ви­ми і впли­во­ви­ми з то­чки зо­ру за­без­пе­че­н­ня ста­ло­го роз­ви­тку те­ри­то­рі­аль­но­го утво­ре­н­ня є фа­кто­ри ви­ро­бни­цтва (спе­ці­а­лі­за­ція і клю чо­ві ком­пе­тен­ції бі­зне­су), а та­кож на­у­ко­во те­хні­чно­го і те­хно­ло­гі­чно­го про­гре­су. Зре­штою, при­ро­дні ре­сур­си, які роз­гля­да­ю­ться як еле­мен­ти єди­ної при­ро­дної

еко­си­сте­ми, че­рез від­по­від­ні ін­сти­ту­ціо­наль­ну та ви­ро­бни­чу ін­фра­стру­кту­ри та зав­дя­ки за­лу­чен­ню еко­но­мі­чних акто­рів ста­ють пов­но­цін­ни­ми акти­ва­ми при­ро­дно ре­сур­сно­го по­хо­дже­н­ня (рис. 2).

Рис. 2. При­ро­дно ресурсні акти­ви в мо­де­лі про­сто­ру ква­дран­тів упо­ряд­ку­ва­н­ня ста­ло­го роз­ви­тку Роз­ро­бле­но ав­то­ром.

Зо­бра­же­на на ри­сун­ку 2 мо­дель про­сто­ру впо­ряд­ку­ва­н­ня ста­ло­го роз­ви­тку є не­лі­ній­ною. Не­лі­ній­ність по­ля­гає у то­му, що ква­дран­ти як скла­до­ві управ­лін­сько го про­це­су фор­му­ють свій осо­бли­вий ме­та про­стір, який ха­ра­кте­ри­зу­є­ться ди на­мі­чни­ми змі­на­ми та по­лі­ва­рі­ан­тні­стю про­я­ву в ре­аль­них го­спо­дар­ських си­сте мах. Що ці­ка­во, да­на мо­дель, ма­ю­чи не­лі­ній­ний ха­ра­ктер, опи­сує фра­кталь­ний цикл про­е­ктив­но­го управління про­сто­ро­во ча­со­вою ре­аль­ні­стю за до­по­мо­гою 4 ча­стин­но­го ста­дій­но­го лан­цюж­ка, вза­є­мо­дію яких по­слі­дов­но впо­ряд­ко­ва­но.

На пер­шій ста­дії (ква­дрант “ці­на акти­вів”) ство­рю­є­ться мо­ти­ва­ція до май­бут ньої ді­яль­но­сті із за­лу­че­н­ням до го­спо­дар­сько­го обо­ро­ту при­ро­дних ре­сур­сів. На цій ста­дії під ді­єю рі­зних фа­кто­рів (спо­жив­чих ха­ра­кте­ри­стик ре­сур­су, ви­трат, рин ко­вої кон’юн­кту­ри, мо­но­по­лії, кон­ку­рен­ції, очі­ку­ва­них до­хо­дів то­що) у ви­пад­ку за­лу­че­н­ня при­ро­дно­го ре­сур­су до го­спо­дар­сько­го обо­ро­ту, від­по­від­но, фор­му­є­ться і ці­на акти­ву. Мо­ти­ву­ю­чим орі­єн­ти­ром для ко­ри­сту­ва­ча ре­сур­су при цьо­му стає ква­дрант май­бу­тньої до­хі­дно­сті акти­ву (на­при­клад, вну­трі­шня нор­ма до­хі­дно­сті ін­ве­сти­цій­но­го про­е­кту). Тут до­мі­ну­ю­чим є фор­му­ва­н­ня своє­рі­дно­го по­гля­ду з “ми­ну­ло­го” че­рез “майбутнє” на ре­зуль­та­ти ді­яль­но­сті в те­пе­рі­шньо­му ча­сі. У та ко­му ра­зі весь подаль­ший управ­лін­ський цикл зав­жди бу­де під впли­вом орі­єн­ти­рів для ді­яль­но­сті ква­дран­та “до­хі­дність акти­вів”. Го­тов­ність ко­ри­сту­ва­ча за­пла­ти­ти

ці­ну за за­лу­че­н­ня при­ро­дно­го ре­сур­су до го­спо­дар­сько­го обо­ро­ту фа­кти­чно ви­сту пає фа­кто­ром йо­го пе­ре­хо­ду до ка­те­го­рії “при­ро­дно ре­сур­сний актив”.

На дру­гій ста­дії (ква­дрант “при­ро­дна рен­та”) від­бу­ва­є­ться пря­ме за­лу­че­н­ня при­ро­дно­го акти­ву до го­спо­дар­ської ді­яль­но­сті че­рез ви­ро­бни­чий про­цес. На цій ста­дії з’яв­ля­ю­ться до­хо­ди від при­ро­до­ко­ри­сту­ва­н­ня, в осно­ві яких ле­жить при­род на рен­та. Та­ка ді­яль­ність у ви­гля­ді кон­кре­тних го­спо­дар­ських дій з пре­дме­та­ми і за­со­ба­ми пра­ці на­ле­жить до ча­со­вої ка­те­го­рії “те­пе­рі­шній час”. У да­но­му ви­пад­ку, в ра­зі пря­мої ді­яль­но­сті пі­сля прийня­т­тя ін­ве­сти­цій­но­го рі­ше­н­ня, пер­вин­на мо­ти ва­ція до неї фа­кти­чно за­ли­ша­є­ться в ми­ну­ло­му, а ба­зо­ви­ми для ді­яль­но­сті є орі­єн­ти­ри з “май­бу­тньо­го”, тоб­то що­до пла­ну­ва­н­ня дій.

На тре­тій ста­дії (ква­дрант “орі­єн­ти­ри управління”) фор­му­ю­ться кри те­рі­аль­ні озна­ки стру­кту­ри май­бу­тніх управ­лін­ських орі­єн­ти­рів отри­ма­н­ня ре зуль­та­тів го­спо­дар­ської ді­яль­но­сті. Фа­кти­чно ця ста­дія охо­плює два ча­со­вих ін­тер­ва­ли. Во­на пе­ре­дує дру­гій ста­дії, з одно­го бо­ку, як етап пла­ну­ва­н­ня ді­яль но­сті, а з ін­шо­го – як ко­ри­гу­валь­ні дії, які на осно­ві зво­ро­тних ін­фор­ма­цій­них зв’яз­ків, що си­гна­лі­зу­ють про ре­зуль­та­ти ді­яль­но­сті, за­без­пе­чу­ють ви­зна­че­н­ня но вих орі­єн­ти­рів стра­те­гі­чно­го пла­ну­ва­н­ня. Про­те в обох ви­пад­ках за­пла­но­ва­ні дії фа­кти­чно на­ле­жать до ча­со­вої ка­те­го­рії “майбутнє” у від­но­шен­ні до ді­яль­но­сті в те­пе­рі­шньо­му ча­сі.

На че­твер­тій ста­дії (ква­дрант “до­хі­дність акти­вів”) від­бу­ва­ю­ться отри­ма­н­ня, роз­по­діл і пе­ре­роз­по­діл до­хо­дів від ре­а­лі­за­ції про­е­ктів у сфе­рі ви­ко­ри­ста­н­ня при ро­дних акти­вів че­рез фі­нан­со­ві ме­ха­ні­зми. На цій ста­дії отри­ма­ні еко­но­мі­чні (до хо­ди), фі­нан­со­ві (при­бу­тки, бю­дже­тні над­хо­дже­н­ня) та еко­ло­гі­чні (змен­ше­н­ня зби­тків, збіль­ше­н­ня про­ду­ктив­но­сті ре­сур­су) ре­зуль­та­ти го­спо­дар­ської ді­яль­но­сті по­рів­ню­ю­ться з очі­ку­ва­ни­ми на пер­шій ста­дії. У ре­зуль­та­ті отри­му­є­мо за­мкну­тий жит­тє­вий прое­кт­ний цикл, від­но­сно яко­го орі­єн­ти­ри існу­ва­ли “зав­жди”. От­же, фор­му­ю­ться но­ві очі­ку­ва­н­ня ін­ве­сто­рів і но­ві орі­єн­ти­ри як осно­ва для їх мо­ти­ва­ції на пер­шій ста­дії но­во­го управ­лін­сько­го ци­клу.

Во­дно­час суб’єкти еко­но­мі­чної ді­яль­но­сті, що ма­ють до­ступ до ре­сур­су як ко ри­сту­ва­чі та но­сії від­по­від­них еко­но­мі­чних ін­те­ре­сів, ін­те­гру­ю­ться в го­спо­дар ський обо­рот у ме­жах пев­них бі­знес еко­си­стем, тоб­то че­рез управ­лін­ські ци­кли фор­му­ва­н­ня мо­ти­ва­цій до ді­яль­но­сті з ви­зна­че­н­ням ці­льо­вих орі­єн­ти­рів, пла­ну ва­н­ням, роз­роб­кою та оці­ню­ва­н­ням ре­зуль­та­тів.

Та­ким чи­ном, одни­ми з клю­чо­вих ста­ють фа­кто­ри що­до управління рин­ко­ви ми від­но­си­на­ми в го­спо­дар­сько­му про­сто­рі, який ро­зу­мі­є­ться з то­чки зо­ру су­ча­сних по­зи­цій ство­ре­н­ня ви­со­ко­які­сних умов для бі­знес ді­яль­но­сті в чо­ти­рьох ква­дран­тах мо­де­лі впо­ряд­ку­ва­н­ня ста­ло­го роз­ви­тку. Ко­жний з ви­зна­че­них ква­дран­тів ло­гі­чно від­по­від­ає одній із скла­до­вих управ­лін­сько­го ци­клу “мо­ти­ва­ція  пла­ну­ва­н­ня  ді­яль­ність  ре­зуль­тат” більш за­галь­ної мо­де­лі не­лі­ній­но­го ти­пу за так зва­ним про ектним під­хо­дом. Тут го­лов­ною стає орі­єн­та­ція на ство­ре­н­ня управ­лін­ською струк тур­ною пла­тфор­мою про­сто­ро­вих умов для ре­а­лі­за­ції як про­е­кту (си­сте­ми про­е­ктів або про­грам) зав­да­н­ня про­гно­зу­ва­н­ня й пла­ну­ва­н­ня са­ме май­бу­тньої го­спо­дар­ської ді­яль­но­сті. Озна­ка­ми та­ко­го під­хо­ду є ви­ко­ри­ста­н­ня на­ко­пи­че­них у ми­ну­ло­му до­сві­ді знань та ін­фор­ма­ції че­рез ге­не­ра­цію прое­кт­них ідей у ви­гля­ді бі­знес за­ду­мів, спря­мо­ва­них на ви­рі­ше­н­ня сфор­му­льо­ва­них про­блем ста­ло­го роз­ви­тку окре­мих те ри­то­рі­аль­них утво­рень. При цьо­му не­об­хі­дні ма­те­рі­аль­ні, ін­фор­ма­цій­ні, фі­нан­со­ві, люд­ські та ін­ші ре­сур­си кон­цен­тру­ю­ться на до­ся­гнен­ні кон­кре­тних ці­лей за до­по мо­гою впро­ва­дже­н­ня в жи­т­тя те­хно­ло­гій прое­кт­но­го ме­не­джмен­ту.

Ви­снов­ки

Ро­з­гля­ну­ті на­ми пи­та­н­ня на пер­ший по­гляд ма­ють не тіль­ки су­то те­о­ре­тич ний ха­ра­ктер, але й істо­тне при­кла­дне зна­че­н­ня, оскіль­ки де­мон­стру­ють не­об­хід ність більш гли­бо­ко­го ро­зу­мі­н­ня су­ку­пно­сті фа­кто­рів, що зу­мов­лю­ють еко­но­міч не ста­но­ви­ще Укра­ї­ни в по­стін­ду­стрі­аль­но­му се­ре­до­ви­щі.

Зміст но­во­го під­хо­ду до си­стем­ної ор­га­ні­за­ції економіки Укра­ї­ни, в осно­ві яко го ле­жить ідея фор­му­ва­н­ня со­ці­аль­но орі­єн­то­ва­но­го су­спіль­ства, зво­дить про­сто­ро вий роз­ви­ток у ранг дій­сно прі­о­ри­те­тно­го. За­про­по­но­ва­ний концепт по­ля­гає в то­му, що до­пу­ска­є­ться прин­ци­по­ва мо­жли­вість зна­чної акти­ві­за­ції та впо­ряд­ку­ва­н­ня всі­єї го­спо­дар­ської ді­яль­но­сті в Україні за умо­ви, що си­сте­мо­утво­рю­ю­чим ви­сту­пить ни зо­вий те­ри­то­рі­аль­ний рі­вень. Пе­ре­дба­ча­є­ться, що в ра­зі по­бу­до­ви у кра­ї­ні зба­лан­со ва­ної, ма­кси­маль­но са­мо­від­тво­рю­валь­ної еко­но­мі­чної си­сте­ми ав­то­мо­дель­ним стає про­цес її змі­цне­н­ня, у то­му чи­слі що­до про­ти­сто­я­н­ня впли­ву не­га­тив­них гло­баль­них фа­кто­рів. Утім, слід ура­хо­ву­ва­ти до­ко­рін­ну транс­фор­ма­цію зв’яз­ків суб’єктів го­спо да­рю­ва­н­ня, що ство­рю­ють ко­му­ні­ка­тив­ні по­ля ши­ро­ко­го спе­ктра рі­зно­ма­ні­т­тя.

Не­об­хі­дно істо­тно під­ви­щи­ти роль при­ро­дних ре­сур­сів у на­ціо­наль­но­му гос по­дар­стві, ви­хо­дя­чи не тіль­ки з еко­ло­гі­чних ви­мог, але й з по­зи­цій су­то еко но­мі­чної до­ціль­но­сті. При цьо­му по­трі­бно транс­фор­му­ва­ти си­сте­му від­но­син між основ­ни­ми ко­ри­сту­ва­ча­ми і роз­по­ря­дни­ка­ми при­ро­дних акти­вів. Ва­жли­во, щоб на фо­ні технологічної та ор­га­ні­за­цій­ної акти­ві­за­ції су­спіль­но еко­но­мі­чних акто­рів і го­спо­дар­ських аген­тів ре­гіо­наль­но­го та ло­каль­но­го рів­нів удо­ско­на­лю­ва ли­ся про­це­си під­ви­ще­н­ня їх від­по­від­аль­но­сті за при­ро­до­ко­ри­сту­ва­н­ня.

Зві­сно, в епо­ху но­вої ін­ду­стрі­а­лі­за­ції мо­же зна­чно зни­зи­ти­ся роль кла­си­чних кон­ку­рен­тних пе­ре­ваг, за­сно­ва­них на ре­гіо­наль­ній і при­ро­дній рен­ті, на ко­ристь спо­жив­чих яко­стей то­ва­ру і технологічної рен­ти за ра­ху­нок ви­со­ко­те­хно­ло­гі­чних ви­ро­бни­чо ло­гі­сти­чних рі­шень. Во­дно­час слід вра­хо­ву­ва­ти по­ши­ре­н­ня но­вих ор га­ні­за­цій­них форм еко­но­мі­чної ді­яль­но­сті, вклю­ча­ю­чи пла­тформ­ну, ше­рин­го­ву та цир­ку­ляр­ну еко­но­мі­чні мо­де­лі го­спо­да­рю­ва­н­ня, зо­рі­єн­то­ва­них на за­без­пе­че­н­ня при­ско­ре­но­го си­стем­но­го про­сто­ро­во­го роз­ви­тку.

Пе­ре­бу­ва­н­ня у при­ро­дно ре­сур­сній сфе­рі ді­яль­но­сті бі­знес еко­си­стем­них форм ор­га­ні­за­ції за­без­пе­чує мо­жли­вість те­ри­то­рі­аль­но­го впо­ряд­ку­ва­н­ня про­сто­ру го­ри­зон­таль­ної вза­є­мо­дії всіх уча­сни­ків го­спо­дар­сько­го про­це­су, що ство­рю­ють, про­су­ва­ють і по­ста­ча­ють про­дукт одно­ча­сно че­рез кон­ку­рен­цію та спів­ро­бі­тниц тво, фор­му­ють за­галь­ну вар­тість і ма­кси­мі­зу­ють су­спіль­ний до­бро­бут. На цьо­му шля­ху основ­ним чин­ни­ком ево­лю­ції стає мі­ні­мі­за­ція су­ку­пних су­спіль­них ви­трат на ство­ре­н­ня та роз­по­всю­дже­н­ня то­ва­рів або по­слуг за ра­ху­нок опти­маль­ної ор­га ні­за­ції бі­знес про­це­сів у фі­зи­чно­му, ін­фор­ма­цій­но­му та фі­нан­со­во­му про­сто­рах із ство­ре­н­ням за­галь­ної до­да­ної вар­то­сті.

Та­ким чи­ном, просторовий концепт еколого еко­но­мі­чно­го роз­ви­тку охо­плює пра­кти­чно весь спектр еко­но­мі­чних пи­тань, які по­тре­бу­ють на­галь­но­го ви­рі­шен ня. Біль­ше то­го, до­ся­гне­н­ня по­зи­тив­них ре­зуль­та­тів ле­жить у пло­щи­ні то­го, як ми змо­же­мо ви­ко­ри­ста­ти свої на­яв­ні пе­ре­ва­ги.

Спи­сок ви­ко­ри­ста­ної лі­те­ра­ту­ри

1. Ой­кен В. Основ­ные прин­ци­пы эко­но­ми­че­ской по­ли­ти­ки ; [пер. с нем.]. – М. : Эко­но­ми­ка, 1996. – 496 с.

2. Шум­пе­тер Й. Те­о­рія еко­но­мі­чно­го роз­ви­тку. До­слі­дже­н­ня при­бу­тків, ка­пі та­лу, кре­ди­ту, від­со­тка та еко­но­мі­чно­го ци­клу ; [пер. з англ.]. – К. : Ви­дав­ни­чий дім “Ки­є­во Мо­ги­лян­ська ака­де­мія”, 2011. – 242 с.

3. Ха­у­стов А.П., Ре­ди­на М.М. Управ­ле­ние при­ро­до­поль­зо­ва­ни­ем : учеб. пособ. – М. : Высшая шко­ла, 2005. – 334 с.

4. Іль­чен­ко С.В. Ви­зна­че­н­ня під­хо­дів до фор­му­ва­н­ня ка­те­го­рії еко­но­мі­чний про­стір / Еко­но­мі­чні ін­но­ва­ції : зб. на­ук. праць. – Оде­са : ІПРЕЕД НАН Укра­ї­ни, 2012. – Вип. 49. – С. 43–51 [Еле­ктрон­ний ре­сурс]. – Ре­жим до­сту­пу : http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/67212.

5. Би­я­ков О.А. Эко­но­ми­че­ское про­странс­тво: су­щность, фун­кции, свой­ства [Еле­ктрон­ний ре­сурс]. – Ре­жим до­сту­пу : https://cyberleninka.ru/article/n/ ekonomicheskoe prostranstvo suschnost funktsii svoystva.

6. Еко­но­мі­чний про­стір і ди­на­мі­ка роз­ви­тку про­ду­ктив­них сил Укра­ї­ни: тео ре­ти­ко ме­то­до­ло­гі­чні осно­ви до­слі­дже­н­ня ; [за ред. Б.М. Да­ни­ли­ши­на]. – К. : РВПС Укра­ї­ни НАН Укра­ї­ни, 2008. – 220 с.

7. Би­стря­ков І.К., Чер­нюк Л.Г. Еко­но­мі­чний про­стір: аспе­кти ме­то­до­ло­гі­чно го ви­зна­че­н­ня ; [за заг. ред. Б.М. Да­ни­ли­ши­на]. – К. : РВПС Укра­ї­ни НАН Украї ни, 2006. – 56 с.

8. Гран­берг А.Г. Осно­вы ре­ги­о­наль­ной эко­но­ми­ки : учеб. – М. : ИД ГУ ВШЭ, 2004. – 496 с.

9. Ра­да­ев В.В. Что та­кое “эко­но­ми­че­ское дей­ствие” // Эко­но­ми­че­ская со­цио ло­гия. – 2002. – Т. 3. – № 5. – С. 18–25.

10. Ри­фкин Дж. Тре­тья про­мышлен­ная ре­во­лю­ция. Как го­ри­зон­таль­ные вза имо­дей­ствия ме­ня­ют энер­ге­ти­ку, эко­но­ми­ку и мир в це­лом ; [пер. с англ.]. – М. : Аль­пи­на нон фи­кшн, 2014. – 410 с. [Еле­ктрон­ний ре­сурс]. – Ре­жим до­сту­пу : http://www.nonfiction.ru/sites/default/files/books/view/revolution_list.pdf.

11. Ку­ли­ко­ва Н.В. Со­з­да­ние эко­си­стем би­зне­са на осно­ве кру­пных пред­при ятий // Ве­стник МИРБИС. – 2016. – № 2 (2). – С. 156–160 [Еле­ктрон­ний ре­сурс]. – Ре­жим до­сту­пу : http://cs.journal mirbis.ru/ /b8xjfhyl1ey22pkhzggsiq/sv/ document/45/2e/47/521295/84/2_2016_vm.pdf?1499350363.

12. Ан­дро­сик Ю.Н. Би­знес эко­си­сте­мы как фор­ма ра­зви­тия кла­сте­ров // Тру ды БГТУ. – 2016. – № 7 (189). – С. 38–43 [Еле­ктрон­ний ре­сурс]. – Ре­жим до­сту пу : https://elib.belstu.by/handle/123456789/20306.

13. Moore J.F. Predators and prey: a new ecology of competition // Harvard Business Review. – 1993. – May – June. – P. 76–86 [Еле­ктрон­ний ре­сурс]. – Ре­жим до­сту­пу : https://hbr.org/1993/05/predators and prey a new ecology of competition.

14. Moore J.F. Business ecosystems and the view from the firm // The Antitrust Bulletin. – 2006. – Vol. 51. – No. 1. – P. 31–75 [Еле­ктрон­ний ре­сурс]. – Ре­жим до сту­пу : https://www.ecosystemsinnovation.com/wp content/uploads/2017/09/business ecosystems and the view from the firm antitrust bu_081320081450.pdf.

15. Galateanu E., Avasilcai S. Value co creation process in business ecosystem // Annals of the Oradea University. Fascicle of Management and Technological Engineering. – 2014. – May. – Iss. 1. – P. 169–174 [Еле­ктрон­ний ре­сурс]. – Ре­жим до­сту­пу : http://citeseerx.ist.psu.edu/viewdoc/download?doi=10.1.1.679.7864&rep= rep1&type=pdf.

References

..

1. Eucken W. Osnovnye Printsipy Ekonomicheskoi Politiki [Grundsа­tze der Wirtschaftspolitik]. Moscow, Ekonomika, 1996 [in Russian].

2. Schumpeter J. Teoriya Ekonomichnoho Rozvytku. Doslidzhennya Prybutkiv, Kapitalu, Kredytu, Vidsotka ta Ekonomichnoho Tsyklu [The Theory of Economic

Development: an Inquiry into Profits, Capital, Credit, Interest, and the Business Cycle]. Kyiv, PH “Kyiv Mohyla Academy”, 2011 [in Ukrainian].

3. Khaustov A.P., Redina M.M. Upravlenie Prirodopol’zovaniem [Environmental Management]. Moscow, High School, 2005 [in Russian].

4. Ilchenko S.V. Vyznachennya pidkhodiv do formuvannya katehorii ekonomichnyi prostir [Definition of approaches to category formation economic space]. Ekonomichni innovatsii – Economic innovations, 2012, Iss. 49, pp. 43–51, available at: http://dspace. nbuv.gov.ua/handle/123456789/67212 [in Ukrainian].

5. Byyakov O.A. Ekonomicheskoe prostranstvo: sushchnost’, funktsii, svoistva [Economic space: essence, functions, properties], available at: https://cyberleninka.ru/ article/n/ekonomicheskoe prostranstvo suschnost funktsii svoystva [in Russian].

6. Ekonomichnyi Prostir i Dynamika Rozvytku Produktyvnykh Syl Ukrainy: Teoretyko9 Metodolohichni Osnovy Doslidzhennya [Economic Space and Dynamics of Development of Productive Forces of Ukraine: Theoretical and Methodological Bases of Research]. B.M. Danylyshyn (Ed.). Kyiv, CSPF of the NAS of Ukraine, 2008 [in Ukrainian].

7. Bystryakov I.K., Chernyuk L.G. Ekonomichnyi Prostir: Aspekty Metodolohichnoho Vyznachennya [Economic Space: Aspects of Methodological Definition]. B.M. Danylyshyn (Ed.). Kyiv, CSPF of the NAS of Ukraine, 2006 [in Ukrainian].

8. Granberg A.G. Osnovy Regional’noi Ekonomiki [Basics of the Regional Economy]. Moscow, PH of SU HSE, 2004 [in Russian].

9. Radaev V.V. Chto takoe “ekonomicheskoe deistvie” [What is the Economic Action]. Ekonomicheskaya sotsiologiya – Economic sociology, 2002, Vol. 3, No. 5, pp. 18–25 [in Russian].

10. Rifkin J. Tret’ya Promyshlennaya Revolyutsiya. Kak Gorizontal’nye Vzaimodeistviya Menyayut Energetiku, Ekonomiku i Mir v Tselom [The Third Industrial Revolution. How Lateral Power Is Transforming Energy, the Economy and the World]. Moscow, Alpina non fiction, 2014, available at: http://www.nonfiction.ru/sites/default/files/books/ view/revolution_list.pdf [in Russian].

11. Kulikova N.V. Sozdanie ekosistem biznesa na osnove krupnykh predpriyatii [Creating a business ecosystem based on large enterprises]. Vestnik MIRBIS – MIRBIS research journal, 2016, No. 2 (2), pp. 156–160, available at: http://cs.journal mirbis.ru/ /b8xjfhyl1ey22pkhzggsiq/ sv/document/45/2e/47/521295/84/2_2016_vm.pdf?1499350363 [in Russian].

12. Androsik YU.N. Biznes9ekosistemy kak forma razvitiya klasterov [Business ecosystems as a form of cluster development]. Trudy BGTU – BSTU Works, 2016, No. 7 (189), pp. 38–43, available at: https://elib.belstu.by/handle/123456789/20306 [in Russian].

13. Moore J.F. Predators and prey: a new ecology of competition. Harvard Business Review, 1993, May – June, pp. 76–86, available at: https://hbr.org/1993/05/predators and prey a new ecology of competition.

14. Moore J.F. Business ecosystems and the view from the firm. The Antitrust Bulletin, 2006, Vol. 51, No. 1, pp. 31–75, available at: https://www.ecosystemsinnovation.com/ wp content/uploads/2017/09/business ecosystems and the view from the firm antitrust bu_081320081450.pdf.

15. Galateanu E., Avasilcai S. Value co creation process in business ecosystem. Annals of the Oradea University. Fascicle of Management and Technological Engineering, May 2014, Iss. 1, pp. 169–174, available at: http://citeseerx.ist.psu.edu/viewdoc/ download?doi=10.1.1.679.7864&rep=rep1&type=pdf.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.