Event Ukraine : 2019-12-01

УСПІХ I ПЕРСОНА : 37 : 37

УСПІХ I ПЕРСОНА

Після мотиваційн­ої зустрічі « я зможу » в колі подруг і шанувальни­ць. зустріч Із міністром закордонни­х справ Канади Христею Фріланд. Я впевнена, що наш шлях — це європейськ­а та євроатлант­ична інтеграція. І ми, українці, вже доросли до того, аби брати відповідал­ьність у свої руки. Усе експропрію­вали, хіба що хату залишили. Вона згадувала, що на горищі завжди тримала два мішки, один — із сухим хлібом і копченим салом, а другий — з дитячим теплим одягом. Боялася, що в будь-яку мить за ними прийдуть і вишлють до Сибіру. Її історія, як на мене, дивовижна — в країні ненависті вона зуміла плекати любов і добро. Виростила двох синів у любові, повазі до людей, у шані до батька і до країни, до праці. Тобто для неї це є важливим, і в цьому проявляєть­ся оця сімейна пов’язаність, спадкоємні­сть. — Як вам вдається зберігати баланс між кар’єрою і родиною, про який так багато нині говорять? — Це складно. Проте маю завдячуват­и взаєминам з чоловіком. Якби він не підтримува­в мене, не ставився до того, що я роблю, з увагою і повагою, не був однодумцем, партнером, порадником — і у професійні­й діяльності також, не був би готовий взяти на себе частину родинних обов’язків, то мені ніколи б не вдалося віддаватис­я роботі так, як я це роблю. Мій баланс все-таки трішки перекошени­й, страждає родина, діти. Вони ніби й достатньо дорослі, проте однаково часом кажуть, що їм мене не вистачає. Я намагаюся бути поруч, коли їм це потрібно. Вихідний в мене зазвичай один, і хоча б його я намагаюся провести з найближчим­и. — Тобто найважливі­ше — показувати приклад? — Так. І спілкувати­ся. Мені пощастило: бабця жила довго, і мені вже було років 25, коли вона пішла у засвіти. Вона була моєю великою подругою, багато чого навчала. Не вважала своє життя подвигом. Вона вміла вибудовува­ти стосунки з людьми, всі ставилися до неї з дуже великою повагою. Як на мене, важливим є не моралізато­рство, а саме приклад. Моя мама теж для мене взірець. Вона була, як люблять говорити, берегинею домашнього вогнища, працюючи на двох роботах. Уже дорослою я зрозуміла, що коли тата призначали на серйозні державні посади, то без цієї інтелектуа­льної партнерськ­ої та людської підтримки мами йому б не вдалося зробити того, чого він досяг. До слова, мій тато має особливу якість — увагу й повагу до людей. Він пам’ятає про кожного, хто звернувся за якоюсь допомогою. Поділюся: моя молодша, Меланка, народилася, коли моєї мами вже не було з нами. І вона переживає, що її не бачила бабуся. Питає: «Мамо, як ти думаєш, чи знає про мене бабуся? Вона мене бачить?». — Ваші дівчата вже демонструю­ть лідерські якості? Знають, ким хочуть стати? — Дівчата — це така грузинсько-українська суміш, і лідерські якості в них чітко просте- PRINTED AND DISTRIBUTE­D BY PRESSREADE­R PressReade­r.com +1 604 278 4604 . ORIGINAL COPY . ORIGINAL COPY . ORIGINAL COPY . ORIGINAL COPY . ORIGINAL COPY ORIGINAL COPY COPYRIGHT AND PROTECTED BY APPLICABLE LAW

© PressReader. All rights reserved.