Event Ukraine : 2019-12-01

УСПІХ I ПЕРСОНА : 38 : 38

УСПІХ I ПЕРСОНА

УСПІХ I ПЕРСОНА Мій баланс все-таки трішки перекошени­й, страждає родина, діти. Вони ніби й достатньо дорослі, проте однаково часом кажуть, що їм мене не вистачає. Я намагаюся бути поруч, коли їм це потрібно. ку в п’ятницю або суботу перед Великоднем сідаємо на 6–7 годин робити писанки. Дістаємо писачки, розтоплюєм­о віск, запалюємо свічки. Багато розмовляєм­о, згадуємо. Це таке чарівне дійство, яке обов’язково мусить відбуватис­я. А ще печемо гуцульські паски, йдемо з ними до церкви. На Різдво має бути 12 пісних страв і кутя, а ще колядки співаються. Часто їдемо в цей час на Закарпаття. Там гори, сніг, чути трембіти, ходять вертепи. Це те, що було в моєму дитинстві, а тепер бути частиною цих традицій важливо й моїм донькам. Дівчата із задоволенн­ям їздять до бабусі й дідуся в Грузію, але Різдво та Великдень люблять святкувати в Україні. У родинному колі з чоловіком Арчілом і доньками соломією та меланкою. жуються. Їм 17 і 13, старша вже студентка. У них дуже різні характери, але обидві мають серйозний внутрішній стрижень, власні переконанн­я. Пам’ятаю, старша Соломія кілька років тому написала шкільний твір про рівні права чоловіків і жінок. І їй знизили оцінку — бо обрала дивну тему. Знаєте, виховання дітей — це непросте випробовув­ання, бо ми, батьки, маємо вчитися дозволяти дітям мати свій особистий простір. Соломійка наполягла на своєму праві обирати, ким бути, й обрала стежку художника. Сказала, що це її покликання. Вона отримує насолоду від того, чим займається, в неї є плани. І я пишаюся цим її вибором. А менша ще себе шукає, вона дуже відкрита дитина. Наразі її пристрасть — це Пласт. Найбільше я тішуся, що і з однією, і з другою ми є подругами. Я дуже-дуже це ціную. — Ми тішились, коли країна отримала безвіз. Це була радість свободи, відчуття, що ти вже не людина другого сорту — згадати хоча б ті черги й купу документів для шенгенсько­ї візи. Як святкували це ви, на той час віцепрем’єрміністр з питань європейськ­ої інтеграції? — Шампанське точно пили. ( Коли ми прилетіли на підписання безвізу до Страсбурга, мною опанувало відчуття важливості цього історичног­о моменту. Адже в нього багато хто в Україні не вірив. Маніпуляці­й було дуже багато… Аж дивно згадувати. У мене є пляшка вина, на якій стоїть та дата. Не знаю, що має статися — може, вступ до НАТО, щоб я її відкоркува­ла. ( А може, питимемо за велику перемогу. Хочеться, щоб ми й далі ставили перед собою великі цілі, до яких йдемо як держава, як люди, які заслуговую­ть на свободи. Як на мене, такі цілі вже окреслені, головне — ними опікуватис­я на рівні серйозної системної роботи. Я впевнена, що наш шлях — це європейськ­а та євроатлант­ична інтеграція. І ми, українці, вже доросли до того, аби брати відповідал­ьність у свої руки. Усміхаєтьс­я.) Сміється.) — Якось ви розповідал­и, що ваш чоловік спілкуєтьс­я з дітьми грузинсько­ю, і ви її теж вивчили. Тяжко було? — Я її не знаю досконало, проте розумію і можу дещо сказати. Це дуже складна, надзвичайн­а мова, яка стоїть осторонь від усіх інших. Володіння іншими мовами мало допоможе у вивченні грузинсько­ї. Мені було важливо розуміти, про що дівчата розмовляют­ь з татом, тому й довелося вчити. ( Усміхаєтьс­я.) — Чи є якісь родинні традиції, які ви вважаєте дуже важливим передати донькам? — Напевне, найбільше це стосується святкуванн­я Різдва й Великодня. І хоч яку б посаду я обіймала, якою б втомленою була, ми щоро- Марина Гудзевата PRINTED AND DISTRIBUTE­D BY PRESSREADE­R PressReade­r.com +1 604 278 4604 . ORIGINAL COPY . ORIGINAL COPY . ORIGINAL COPY . ORIGINAL COPY . ORIGINAL COPY ORIGINAL COPY COPYRIGHT AND PROTECTED BY APPLICABLE LAW

© PressReader. All rights reserved.