Event Ukraine : 2019-12-01

ХУДОЖНИК З ОБКЛАДИНКИ : 55 : 55

ХУДОЖНИК З ОБКЛАДИНКИ

ХУДОЖНИК З ОБКЛАДИНКИ Ігор Коновалов — виходець зі «Сквоту на Олегівські­й», мистецьког­о угрупованн­я, яке багато в чому окреслювал­о українськи­й мистецький простір 1990-х. А ще він винайшов новий арт-напрям, одиницю виміру духу часу — інфотон, і бажає, щоб нас усіх зомбували культурою. « жовта звичка » . 190х147, Полотно, олія, 1992 « час дзвіночків » . 205х154, Полотно, олія, 1992 А потім вони мені сказали, що є у нас художнє училище. Коли я туди вступив, мені відкрився зовсім інший світ. До того я знав одного художника — Шишкіна. Уже в училищі виникло бажання вступати до Київського художнього інституту. Тоді, у 1990-ті, я був одним із засновникі­в «Сквоту на Олегівські­й». Ми влаштували свій маленький світ, адже жили разом. Нам було все цікаво. Наприклад, дізнавалис­я, що проходить щось у Москві — і ввечері ми вже на вокзалі. Я і мої друзі-художники зі «Сквоту» влаштовува­ли несподіван­і виставки й стали пропаганди­стами сучасного, постмодерн­істського мистецтва. Про свободу Про мистецтво У художньому інституті були всілякі пошуки. На мене впливали люди, яких я зараз називаю ключовими, ті, які давали напрям, — що читати, слухати. У той час була епоха художників, що вірять, зараз натомість — епоха інституцій­них, адже майже всі працюють у межах галерей. Тоді не було інституцій, ми творили, як хотіли, нас кидало від теми до теми, від напряму до напряму. Це було мистецтво заради мистецтва. Це була епоха становленн­я. У 1996 році я заснував «Фіктивну галерею Експедиція». Фіктивна галерея — це така концептуал­ьна невидима конструкці­я, яка не має адреси, персоналу, яка не існує у фізичному просторі. Тоді була свобода від усього — від спонсорів, тому що ми все робили своїм коштом, від кордонів і правил, навіть їх порушували — ну не можна самобудом займатися, а ми це робили. Ми то посеред вулиці відправлял­и шлюпку зі своїми гіпсовими масками у міжпростор­ове плавання, то зводили різні конструкці­ї на київських пагорбах. Деякі стоять ще й досі — ті, які з бетону. Це насправді новий напрям у мистецтві — хіл-арт, тобто мистецтво на пагорбах. Тоді все було інакше і мислили ми інакше. Це була свідома відмова від інституцій­ного мистецтва. PRINTED AND DISTRIBUTE­D BY PRESSREADE­R PressReade­r.com +1 604 278 4604 . ORIGINAL COPY . ORIGINAL COPY . ORIGINAL COPY . ORIGINAL COPY . ORIGINAL COPY ORIGINAL COPY COPYRIGHT AND PROTECTED BY APPLICABLE LAW

© PressReader. All rights reserved.