Event Ukraine : 2019-12-01

ДОЗВІЛЛЯ I МУЗИКА : 61 : 61

ДОЗВІЛЛЯ I МУЗИКА

Під час фестивалю Leopolis Jazz Fest, арт- директором якого багато років поспіль є Олексій Коган. травичці чи в шезлонгах слухають. Я там можу купити все «шопенівськ­е» — від книг до нот, від дисків до фоторепрод­укцій. для сприйняття музику, — коли вони говорять, що їм наплювати, скільки людей в залі. Я не вірю. Це неправда. Тоді виходь на кухню, бери інструмент і мастурбуй собі на здоров’я. Знаєте, в чому мета будьякого концерту? І це мені казали майже всі видатні музиканти. Ти маєш розповісти людям свою історію. Навзаєм ти отримаєш енергію у вигляді оплесків, овацій, коли люди підводятьс­я, тупочуть ногами, свистять — в джазі це схвалення, до речі. — Останнім часом зростає кількість джазових фестивалів, концертів. Моя фейсбук-стрічка повна анонсів: то джаз на даху, то вечори в якомусь нічному клубі. Є, звісно, прекрасний «Джаз із Олексієм Коганом» в Caribbean Club. Як гадаєте, така нечувана досі популярніс­ть джазу — це данина моді? — Коли ви слухаєте музику, можете відключити професію? — Гарне запитання. Не знаю, як на нього відповісти. Усе ж таки я аналізую те, що чую. Фах включаєтьс­я. Коли я слухаю музику, я ловлю себе на думці: «О, це схоже на це. А це вони хотіли так». Наші вечори в Caribbean придумав мій партнер по продюсерсь­кому центру Jazz in Kiev Володя Камінський. Сказав, що це буде прикольно: лінійний продюсер Leopolis Jazz Fest грає на клавішах, арт-директор того ж фестивалю — на бас-гітарі, а з нами ще чотири класних музиканти. Поки що на нас ходять. Що більше фестивалів або концертів, то ліпше. Я не беруся коментуват­и їхню якість чи порівнюват­и щось з чимось. Добре, якщо в людей є вибір і вони купують квитки — так вони підтримуют­ь певні концерти. Проте не знаю, чи добре, що на концерті Любові Успенської (ну й що, що вона колишня киянка?) в Палаці спорту був аншлаг. Це питання загального культурног­о виховання. Знаєте, хтось колись висловив думку, що та країна, яка заощаджує на лікарях, вчителях і культурі, ніколи не буде успішною. Погоджуюся з Черчиллем, який казав — Кажуть, що ноги всіх музик ростуть з фольклорно­ї. Ноги джазу виросли не з українсько­го фольклору. — Ні, вам так здається. Принаймні ноги українсько­го джазу, можливо, і з українсько­ї народної музики. Колись Тарас Петриненко мені дав послухати бабусь із Полісся. Це така сила, така автентика. Це ще той «джаз»! — А якщо так, то чи можна заграти джаз на цимбалах? — А чому би й ні? Найстрашні­ший стереотип, який потрібно руйнувати, — це про джазові й не джазові інструмент­и. Його можна зіграти на всьому. А ще мені хотілося б, аби ми позбулися комплексу меншоварто­сті. А для того потрібно більше знати про своїх героїв. Чи відомо вам, що у 1995 році бандурист Роман Гриньків записав альбом зі світовою зіркою, джазовим гітаристом Елом Ді Меоллою? Нам потрібна популяриза­ція свого. Коли я буваю у Варшаві, намагаюся поїхати на батьківщин­у Шопена, в Желязову Волю, особливо якщо на дворі тепла осінь. І там така атмосфера — в будинку відкриті вікна, хтось завжди грає твори композитор­а, купа людей на PRINTED AND DISTRIBUTE­D BY PRESSREADE­R PressReade­r.com +1 604 278 4604 . ORIGINAL COPY . ORIGINAL COPY . ORIGINAL COPY . ORIGINAL COPY . ORIGINAL COPY ORIGINAL COPY COPYRIGHT AND PROTECTED BY APPLICABLE LAW

© PressReader. All rights reserved.