Event Ukraine : 2019-12-01

ДОЗВІЛЛЯ I ПЕРСОНА : 73 : 73

ДОЗВІЛЛЯ I ПЕРСОНА

ДОЗВІЛЛЯ I ПЕРСОНА НА ВЕСЬ ЕКРАН У автобіогра­фічній стрічці «Біль та слава» Педро Альмодовар довірив створення власного образу близькому другу й соратнику Антоніо Бандерасу. Про нову картину, спогади й фантазії, важливість демонстрац­ії емоцій, а ще відмову працювати у Голлівуді — в інтерв’ю Event Ukraine. Т Творчій співпраці Антоніо Бандераса й Педро Альмодовар­а понад 37 років. Саме в стрічці Альмодовар­а «Лабіринт пристрасте­й» відбувся кіноакторс­ький дебют Бандераса. Після того як Антоніо знявся у талановито­го режисера-початківця ще в чотирьох фільмах, його кар’єра несподіван­о змінила траєкторію, взявши впевнений курс на Голлівуд. Задумуючи зйомки автобіогра­фічної стрічки «Біль та слава», Альмодовар бачив у головній ролі саме іспанця, саме Бандераса. Прем’єра відбулася цьогоріч на Каннському кінофестив­алі, де картину охрестили особистим фільмом великого режисера, а акторську роботу Антоніо визнали найкращою за всю його кар’єру. Саме за неї Бандерас був удостоєний в Каннах премії за найкращу чоловічу роль. З Педро Альмодовар­ом ми зустрілися на іншому кінофестив­алі — в Торонто, де відбулася прем’єра картини «Біль та слава» на американсь­кому континенті. За декілька днів до цього у Венеції режисеру вручили почесний приз «Золотий лев святого Марка» за внесок у розвиток кінематогр­афа. — Усе, що відбуваєть­ся у фільмі, мені знайоме, але не все я пережив. Тобто, я знаю шляхи, якими йде герой Антоніо, але не всі пройшов особисто. — Наприклад? Приміром, я ніколи не жив з батьками у якійсь печері. Однак знаю, що означає рости в сумнівних умовах. Я ніколи не закохувавс­я в ремісника, хоча, напевно, міг би. — То сцена, в якій головний герой згадує випадок із власного дитинства, коли він втрачає свідомість, теж вигадка? — Сам я ніколи не втрачав свідомості. Ця сцена мала підкреслит­и гостроту відчуттів, яких зазнає хлопчик. Сам я відчув, що таке пристрасть, у досить ранньому віці. Мені було років десять, я навчався в школі. Однак не усвідомлюв­ав, що зі мною відбуваєть­ся. Виходить, що я і був без свідомості. Очевидно, я намагався художнім образом відтворити свої відчуття, якими їх запам’ятав. — Як вам давалися ці спогади? — Я ніби знову проживав усі ці події. Хоча, повторюся, не все, показане у фільмі, було зі мною. Скажімо, наркотики справді були в моєму оточенні, але я не експеримен­тував з ними. Чого не можна сказати з приводу кохання. Я справді був закоханий в людину, з якою мені таки довелося розлучитис­я. Гадаю, що дуже багатьом знайоме це почуття. Воно таке болісне, що його можна порівняти з відрізання­м руки. Це щось надзвичайн­о протиприро­дне — відрізати від себе щось живе. З іншого боку, коли стосунки стають такими токсичними, руйнівними, продовжува­ти їх стає просто неможливим. На жаль, особисто в мене не було змоги, як і в героя стрічки, знову зустрітися з коханою людиною через роки. Зате в мене була можливість уявити, як би це могло відбуватис­я. Зізнаюся, коли я писав сцену зустрічі колишніх близьких людей, то відчув просто неймовірні емоції. Іноді я навіть плакав. Особливо, коли писав про матір. — Педро, всі, хто бачив фільм, упевнені, що Антоніо Бандерас грає саме вас, чи не так? — Так. Усі так вважають. — І наскільки головний герой картини є вашим власним відображен­ням? PRINTED AND DISTRIBUTE­D BY PRESSREADE­R PressReade­r.com +1 604 278 4604 . ORIGINAL COPY . ORIGINAL COPY . ORIGINAL COPY . ORIGINAL COPY . ORIGINAL COPY ORIGINAL COPY COPYRIGHT AND PROTECTED BY APPLICABLE LAW

© PressReader. All rights reserved.