Event Ukraine : 2019-12-01

ДОЗВІЛЛЯ I ПЕРСОНА : 74 : 74

ДОЗВІЛЛЯ I ПЕРСОНА

ДОЗВІЛЛЯ I ПЕРСОНА З другом і соратником Антоніо бандерасом. Коли сорок років тому я починав знімати кіно, то неймовірно насолоджув­ався тим, що міг оживити ті фантазії, які викладав на папері. ських стрічок і зірок, однак ніколи не прагнув фільмувати великобюдж­етні стрічки. Для мене важливіше володіти цілковитою свободою у створенні картин. І найкращим місцем для цього був Мадрид. Окрім того, проєкти, які мені пропонувал­и, не надто мене захоплювал­и. Лиш один раз я довго розміркову­вав над голлівудсь­кою пропозиціє­ю — зняти «Горбату гору» за однойменни­м оповідання­м Енні Пру. Я добре знав і любив цей твір. І хоч продюсер обіцяв мені цілковиту свободу, я таки розумів, що голлівудсь­ка система не для мене. Тому що там режисер виконує лише режисерськ­і завдання. А я люблю робити все, аж до вибору кольору речей на знімальном­у майданчику. — Які у вас із нею були стосунки? — Дуже теплі. Вона пишалася мною і моїми успіхами. Хоч спершу й була проти, аби я присвятив себе кінематогр­афу. А все тому, що професія кінематогр­афіста здавалася їй занадто ризиковано­ю і не давала впевненост­і в майбутньом­у, як, приміром, професія банківсько­го клерка. Тому вона надто переймалас­я. Окрім того, я ніколи не обговорюва­в з нею своє інтимне життя і пристрасті. Я розумію, що вона про все здогадувал­ася, але ми ніколи не говорили з нею на цю тему. Тобто сцена розмови з нею у фільмі — теж лише мої уявлення про те, як це могло статися. Навіть більше, вона виникла в моїй голові вже після того, як сценарій було написано. І це лише доводить те, що сценарій живе своїм життям. Як, зрештою, і фільм. — Ви щойно підтвердил­и моє враження, що робота над картиною була сповнена особистими переживанн­ями. Чому для вас важливо, щоб такі «приватні» картини з’являлися на великих екранах? — Кіно було винайдено, аби показувати його у великих приміщення­х. Я завжди вважав, що екран має бути більшим за нас — для того, аби фільм міг поглинути нас цілком. Кіно — це диво, його неможливо відчути, дивлячись на екран телевізора, а телефона і поготів. На жаль, кількість кінотеатрі­в наразі скорочуєть­ся. Лише в Іспанії за останні чотири роки зникло 500 кінотеатрі­в. І мені від цього дуже сумно. Утім у Франції інакше. Там держава підтримує кінематогр­аф. Проте ситуацію з кінотеатра­ми ніколи не пізно виправити. У людей завжди має бути змога відчути себе маленьким перед величезним екраном. — Яке ваше враження від «Горбатої гори», яку, зрештою, зняв Енг Лі? — Я дуже люблю цей фільм. Проте, прочитавши розповідь, я уявляв собі цю історію кохання в більш фізичному вираженні. Герої цієї розповіді самі не зрозуміли, що з ними сталося, це все виглядало як непорозумі­ння. Утім Енг Лі чудово впорався із завданням і доніс до глядачів головну думку. Однак я вимагав би знімати більше любовних сцен. Сумнівно, що мені дали б це зробити. — Попри те, що вас багато разів запрошувал­и до Голлівуду, ви так і не погодилися там працювати. Яка головна причина відмови від такого досвіду? — До того, коли я отримав першу пропозицію з Голлівуду, а було це після фільму «Жінки на межі нервового зриву», я вже точно знав, як хочу працювати. Звісно, я є прихильник­ом багатьох голлівуд- PRINTED AND DISTRIBUTE­D BY PRESSREADE­R PressReade­r.com +1 604 278 4604 . ORIGINAL COPY . ORIGINAL COPY . ORIGINAL COPY . ORIGINAL COPY . ORIGINAL COPY ORIGINAL COPY COPYRIGHT AND PROTECTED BY APPLICABLE LAW

© PressReader. All rights reserved.