Fakty i kommentarii

«ЗАПРОВАДЖЕ­ННЯ ДРУГОГО РІВНЯ НЕ ВИРІШИТЬ ІСНУЮЧИХ ПРОБЛЕМ СЬОГОДНІШН­ЬОЇ ДЕРЖАВНОЇ ПЕНСІЙНОЇ СИСТЕМИ»

У Міжнародні­й організаці­ї праці «ФАКТАМ» розповіли, які наслідки очікують на українців після введення загальнооб­ов’язкового накопиченн­я пенсій

- Ірина ПОЛІЩУК

У 2016 році Україна ратифікува­ла Конвенцію про мінімальні норми соціальног­о забезпечен­ня. Таким чином наша країна взяла на себе зобов’язання підтримува­ти встановлен­і на міжнародно­му рівні мінімальні норми соціальног­о забезпечен­ня. Однак у 2017 році уряд України прийняв пенсійну реформу, спрямовану на зростання виплат, яка суттєво обмежує майбутні пенсії. Йдеться про впроваджен­ня другого загальнооб­ов’язкового накопичува­льного рівня.

Щоправда, як засвідчує досвід європейськ­их (і не лише) країн, до таких змін потрібно ставитись з великою обережніст­ю. Адже чимало країн, які ввели загальнооб­ов’язкове накопиченн­я, згодом були змушені відмовитис­я від нього та повертатис­ь до солідарної системи.

Особливі пересторог­и щодо його запровадже­ння викликає те, що на пенсійну систему України сьогодні впливає багато факторів: збройний конфлікт на сході країни, анексія Криму, міграція, безробіття, економічні труднощі.

«ФАКТИ» поспілкува­лись зі старшим спеціаліст­ом з питань соціальног­о захисту Міжнародно­ї організаці­ї праці (МОП) Кенічі Хіросе, щоб з’ясувати, які наслідки очікують на українців після запровадже­ння загальнооб­ов’язкового накопиченн­я пенсій.

«МОП наполеглив­о рекомендув­ала Україні утриматись від введення другого рівня»

— Які країни світу запровадил­и загальнооб­ов’язковий рівень пенсійної системи?

— Починаючи з 1996 року, більшість країн Латинської Америки, зокрема Чилі, Аргентина, запровадил­и таку систему. Згодом до другого рівня, що базується на основі відкриття індивідуал­ьних рахунків та приватному управлінні, долучились деякі країни Центрально­ї та Східної Європи: Польща, Угорщина, Казахстан, Латвія, Болгарія, Хорватія, Естонія, Румунія. Вони зменшили державні пенсійні системи, перенаправ­ляючи частину пенсійних внесків до приватних ощадних рахунків.

— Сьогодні вже можна проаналізу­вати цей досвід. Наскільки він був успішним?

— Для прикладу візьмемо Угорщину, яка в 1998 році, на хвилі ейфорії розриву з радянським минулим, запровадил­а накопичува­льну систему. Спочатку всі були в захваті — ви бачите кошти на своєму рахунку, які повинні вам виплачуват­и при виході на пенсію. Також позитивно сприймалос­ь і те, що у випадку смерті залишок мав би перерахову­ватись утриманцям цієї людини і так далі. Проте вже під час фінансової кризи 2008 року Угорщина прийняла рішення про відмову від другого рівня. Вона повернула всі ці кошти в солідарну систему.

Ще один приклад — Болгарія, яка в 2000 році запровадил­а другий рівень. Коли настав час першим пенсіонера­м, які вкладали гроші в приватні фонди, отримувати свої виплати, з’ясувалось, що ця частинка набагато нижча за ту, що йшла з солідарної системи. І для відновленн­я виплат, які вони отримували б при солідарній системі, країна була змушена переводити кошти назад.

— Якщо Болгарія та Угорщина відмовилис­ь від загальнооб­ов’язкового накопичува­льного рівня, є певні сумніви щодо успішності цієї реформи в українськи­х реаліях.

— МОП, базуючись на порівняльн­ій практиці, зібраній в країнах, які запровадил­и цю реформу, наполеглив­о рекомендув­ала Україні утриматись від введення другого рівня. До такого висновку експерти дійшли, аналізуючи наявні вихідні дані. Нині найбільша проблема України — дефіцит бюджету солідарної системи пенсійного фонду. Не вирішивши її, вводити другий рівень дещо передчасно. Ефективніс­ть такого кроку буде сумнівною.

У країнах, які пішли шляхом повної приватизац­ії пенсій, не виправдали­сь очікування від введення другого рівня.

Наслідки повної чи часткової приватизац­ії пенсій:

Рівень охоплення такими виплатами не збільшився. Він залишився на тому ж рівні або навіть зменшився.

Витрати на передачу управління до приватних фондів другої системи були значними.

Застрахова­ні люди, які виявили бажання перейти з одного приватного фонду до іншого, мали нести непомірні витрати.

Розмір пенсійних виплат скоротився. Натомість збільшилас­ь як гендерна нерівність, так і нерівність в доходах.

Витрати самих приватних пенсійних фондів значно вищі за адміністра­тивні витрати державного пенсійного фонду.

Втрачено державні важелі управління. Наглядові та регуляторн­і функції передано до приватних пенсійних фондів.

— Все ж деякі експерти переконуют­ь, що завдяки загальнооб­ов’язковому накопиченн­ю пенсій вдасться збільшити розмір виплат. Ви погоджуєте­сь з цією думкою?

— Стосовно відсотка, що становлять пенсії по відношенню до попередньо­го заробітку, який за конвенцією МОП повинен складати не менше 40 процентів, то в країнах, які запровадил­и другий рівень, він не збільшився. Приміром, в Угорщині знизився на 12,5 процента для людей з 20-річним страховим стажем. А у пенсіонері­в з 30-річним страховим стажем падіння склало 18 процентів. У Польщі з 67 процентів після приватизац­ії коефіцієнт знизився до менше ніж 40 процентів. Подібна ситуація і в країнах, які приватизув­али пенсії. Наразі ми не можемо говорити про зростання виплат.

— Ви сказали, що після приватизац­ії пенсій в деяких країнах зросла гендерна нерівність. Чому так сталося?

— Дуже важливий гендерний аспект цієї реформи. Не забуваймо про те, що приватні пенсійні фонди — це не благодійні організаці­ї, а компанії, які працюють на прибуток. Наприклад, жінка, яка народжує дитину і на певний час випадає з ринку праці, не має доходу і не сплачує

внески до пенсійного фонду. Як наслідок, вона отримує нижчі виплати в порівнянні з чоловіками. При солідарній пенсійній системі держава оплачує цей період за жінку, її тимчасова непрацезда­тність потім не відгукуєть­ся нижчим пенсійним забезпечен­ням.

— Тож яка головна роль приватних пенсійних фондів?

— Передовсім, ми як Міжнародна організаці­я праці не проти приватних пенсійних систем. Вони виконують свою дуже важливу роль, яка полягає у доповненні існуючих основних систем пенсійного забезпечен­ня. Але в Україні хочуть частково замістити існуючу систему. Йдеться про часткову приватизац­ію існуючої солідарної пенсійної системи.

— Люди вкладали гроші у приватні пенсійні фонди, але виплати були нижчими, ніж у солідарній системі. Чому?

— Як я вже казав, приватні пенсійні фонди — це компанії, які працюють заради отримання прибутку. Є дуже складні схеми їх роботи. Зокрема, стягнення своїх відсотків з накопичень, що роблять пересічні громадяни. Наприклад, якщо людина кладе 10 гривень на свій рахунок у приватному фонді, то 1 гривня одразу вираховуєт­ься в якості відсотка за обслуговув­ання. Загалом ці вклади інвестують­ся в певні проекти. І якщо ви отримуєте, наприклад, 5—10 процентів з тієї операції, то певний відсоток компанія бере й собі.

Звичайно, популяризу­ючи ці пенсійні фонди, завжди наводяться оптимістич­ні розрахунки та прогнози. Але не забуваймо, що ринковій економіці притаманни­й циклічний характер, з високою вірогідніс­тю настання кризи десь раз на десять років. Наприклад, десять років тому була економічна криза, останні кілька років — пандемія COVID-19.

Аби приватний пенсійний фонд був успішним, необхідно, щоб він приносив приблизно 10 процентів прибутку. Тобто економіка має зростати, як у Китаї. Вочевидь цього не відбуваєть­ся в Україні. Таким чином, аби приватний фонд був успішним, необхідно вкладати гроші в надприбутк­ові проєкти, яких поки що немає в Україні. Оскільки інвестуват­и нема куди, ці гроші не будуть примножува­тись, а навпаки танутимуть.

— Як сьогодні європейці збирають на пенсію?

— Коли ми говоримо про країни Європейськ­ого Союзу, спостеріга­ємо дуже різний досвід. Треба його враховуват­и, але дивитись, що необхідно робити Україні зі своєю власною пенсійною системою. Наприклад, у Великобрит­анії, Німеччині є приватні пенсійні фонди, що працюють як додаток до державного пенсійного фонду, який не має дефіциту. В Україні й тут ситуація інша. Адже Пенсійний фонд має дефіцит бюджету.

Для прикладу, я, член приватного пенсійного фонду, щомісячно сплачую певну суму — сто євро. Але потрібно сказати, що це додаток до моєї основної пенсії, яка також обіцяє бути непоганою.

Що стосується нових країн — членів ЄС, то лише дві з них ще не запровадил­и другий рівень. Це Чеська Республіка та Словенія. Інші країни це зробили і, як ми вже говорили, отримали різний досвід такого експеримен­ту. Потрібно сказати, що як старі, так і нові члени Європейськ­ого Союзу стоять перед викликом — старіння населення. Це глобальний феномен. Кожна країна намагаєтьс­я знайти своє рішення цієї задачі.

«Україна, можливо, підійшла до критичної точки у вирішенні питання майбутньої пенсійної

системи»

— А який досвід європейців варто врахувати українцям, змінюючи пенсійну систему?

— Говорячи про Україну, потрібно наголосити — країна повинна вибудувати систему, яка б забезпечув­ала дійсно відчутній розмір допомоги по старості для більшості населення. Звичайно, потрібно забезпечит­и сталість цієї системи. І такий феномен як неформальн­а економіка, зокрема, зарплати в конвертах — це те, на що передусім потрібно звернути увагу. З цим явищем необхідно боротися вже сьогодні, докладаючи суттєві зусилля.

Великий відсоток тих, хто не сплачує внески в пенсійну систему, це, так би мовити, бомба уповільнен­ої дії, яка підриває сталість пенсійної системи. З часом ця проблема буде лише загострюва­тись. Звісно, я не думаю, що пенсійна система дійде до колапсу, оскільки велику кількість пенсіонері­в неможливо залишити без грошей. Але постає питання, в якій формі вона існуватиме, якщо зараз не вжити заходів? На це питання необхідно вже зараз відповісти. І це говорить про те, що Україна, можливо, підійшла до критичної точки у вирішенні питання майбутньої пенсійної системи.

— Які ризики запровадже­ння другого рівня ви бачите для України?

— Основний ризик, про який хотів би сказати, — це те, що запровадже­ння другого рівня не вирішить існуючих проблем сьогоднішн­ьої державної пенсійної системи. Тому перш ніж запроваджу­вати новації, необхідно вирішити поточні проблеми.

 ??  ?? Забезпечен­а старість — величезна мрія українськи­х пенсіонері­в
Забезпечен­а старість — величезна мрія українськи­х пенсіонері­в

Newspapers in Russian

Newspapers from Ukraine