Оле­ксандр Пе­ре­пі­чай п’ять ро­ків ка­ту­вав дру­жи­ну

ОЛЕ­КСАНДР ПЕ­РЕ­ПІ­ЧАЙ П’ЯТЬ РО­КІВ КА­ТУ­ВАВ ДРУ­ЖИ­НУ

Gazeta po-ukrainsky - - ГОЛОВНА СТОРІНКА - Іри­на БАБЕНКО

— Ча­стень­ко чу­ла, як На­та­ша кри­чить: ”Не на­до, ря­туй­те!” Бу­ва­ло, ви­ки­да­ла у ві­кно за­пи­ски про до­по­мо­гу. Ко­ли при­їжджа­ли по­лі­цей­ські, від­мов­ля­ла­ся жа­лу­ва­ти­ся на чо­ло- ві­ка. Ка­за­ла, все до­бре, — го­во­рить 38-рі­чна Іри­на ПОДФЕДЬКО з Лу­бен Пол­тав­ської обла­сті.

Її су­сід Оле­ксандр Пе­ре­пі­чай, 54 ро­ки, по­над п’ять ро­ків ка­ту­вав дру­жи­ну 45-рі­чну На­та­лію Дми­трен­ко. При­ко­ву­вав лан­цю­га­ми до ба­та­реї, рі­зав но­жем, при­пі­кав шкі­ру. Чо­ло­ві­ка за­бра­ли на при­му­со­ве об­сте­же­н­ня до пси­хлі­кар­ні.

— Са­шко зав­жди був стран­ний. Лю­дей осте­рі­гав­ся, но­сив із со­бою мон­ті­ров­ку. Пі­длі­ко­ву­вав пси­хі­ку, по­ки жи­вий був ба­тько. По­тім пе­ре­став. Хо­див бру­дний, у ша­пці з ан­те­на­ми. Ка­зав, що обра­ний і йо­го за­бе­ре ко­смі­чний ко­ра­бель. А остан­нім ча­сом роз­гу­лю­вав із прив’яза­ним до ру­ки те­са­ком. На гром­кі зву­ки за­ма­ху­вав­ся ним. Ми ста­ли бо­я­ти­ся за ді­тей, які га­ла­су­ють на ву­ли­ці, — про­дов­жує Іри­на Пав­лів­на.

Ви­пи­ва­ли ра­зом. По­том На­та­ша пе­ре­ста­ла вжи­ва­ти, а Са­шко по­чав її би­ти

Оле­ксандр Пе­ре­пі­чай і На­та­лія Дми­трен­ко в ци­віль­но­му шлю­бі про­жи­ли 10 ро­ків. Ді­тей не ма­ють.

— Зра­зу жи­ли до­бре, ла­дна­ли. Бу­ва­ло, ви­пи­ва­ли ра­зом. По­том На­та­ша пе­ре­ста­ла вжи­ва­ти, а Са­шко по­чав її би­ти. Во­на тер­пі­ла. Чо­го — не­ясно. Ка­за­ла, ста­ра­лась ду­же не кри­ча­ти, щоб лю­ди не чу­ли, — роз­по­від­ає Ва­лен­ти­на Сав­чен­ко, 51 рік, із Лу­бен­ської мі­ськра­ди. — Ро­ків п’ять то­му На­та­ша пе­ре­ста­ла по­яв­ля­тись на ву­ли­ці. Лю­ди звер­ну­лись у ви­кон­ком. До Пе­ре­пі­чая на­пра­ви­ли по­лі­цей­ських. Їм ні­хто не від­чи­нив — так і по­вер­ну­лись. Удру­ге на Са­шка за­яви­ли мі­сяць то­му. На­бри­дло, що ки­да­є­ться на пе­ре­хо­жих.

На­та­ша ро­би­ла у бан­ку, КРУ (кон­троль­но-ре­ві­зій­не управ­лі­н­ня. — ГПУ). Са­шко ні­де не пра­цю­вав. У ста­рої ма­те­рі за­би­рав пен­сію, за ці гро­ші й жи­ли.

Гро­мад­ські акти­ві­сти че­рез суд до­мо­гли­ся при­му­со­во­го об­сте­жен- ня Оле­ксан­дра Пе­ре­пі­чая в обла­сній пси­хі­а­три­чній лі­кар­ні.

— За­йшли до бу­дин­ку з по­лі­ці­єю, пси­хі­а­тром. На­та­ша за­би­ла­ся між сті­ною і ша­фою. Бу­ла за­ля­ка­на, ма­ла за­тя­гну­ті по­рі­зи та опі­ки. Один шрам на ін­шо­му, — ка­же Іри­на Подфедько. — Зна­йшли її що­ден­ник. По­над рік пи­са­ла про ка­ту­ва­н­ня чо­ло­ві­ка — як прив’язу­вав її до ба­та­реї, при­кла­дав роз­жа­ре­ну ско­во­рід­ку до ті­ла. За спро­бу від­кри­ти две­рі бив по ру­ках. Як не ту­ди йшла — лу­пцю­вав по но­гах. На­ка­зу- вав звер­та­ти­ся ”мій го­спо­дін”, се­бе на­зи­ва­ти ”ва­ша слу­га”.

— На­та­ша — ху­де­сень­ка, ледь пе­ре­дви­га­є­ться. З не­бай­ду­жи­ми лю­дьми зби­ра­є­мо гро­ші на її лі­ку­ва­н­ня, — до­дає Ва­лен­ти­на Сав­чен­ко.

На­та­лія Дми­трен­ко пе­ре­бу­ває в нев­ро­ло­гі­чно­му від­ді­лен­ні ра­йон­ної лі­кар­ні. На­пи­са­ла за­яву в по­лі­цію про зну­ща­н­ня чо­ло­ві­ка.

— Сту­пінь по­ка­ра­н­ня за­ле­жа­ти­ме від ре­зуль­та­ту ме­ди­чної екс­пер­ти­зи. Якщо в чо­ло­ві­ка ви­яв­лять пси­хі­чні від­хи­ле­н­ня, то на­прав­лять на при­му­со­ве лі­ку­ва­н­ня за­кри­то­го ти­пу, — по­яснює 30-рі­чна Оле­на Гор­ді­єн­ко, стар­ший ін­спе­ктор Лу­бен­ської по­лі­ції.

На­та­лія Дми­трен­ко з Лу­бен на Пол­тав­щи­ні по­ка­зує пле­че зі слі­да­ми ка­ту­вань. По­над п’ять ро­ків над нею зну­щав­ся ци­віль­ний чо­ло­вік Оле­ксандр Пе­ре­пі­чай — бив, при­пі­кав шкі­ру га­ря­чою ско­во­рід­кою, не ви­пу­скав з ха­ти. Йо­го від­пра­ви­ли на при­му­со­ве об­сте­же­н­ня...

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.